Ім'я файлу: димпомная менед.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 1337кб.
Дата: 02.12.2021
скачати
Пов'язані файли:
Тема 3 ПДП.pdf

14
А. І. Балабанова та І. Т. Балабанов обґрунтовують, що через фінансовий механізм здійснюється вплив фінансів на ефективність виробничого та торгового процесів, сам фінансовий механізм - це система діяльності фінансових важелів, що проявляються в організації, плануванні та стимулювання використання фінансових ресурсів [3].
На думку М. М. Александрової та С. О. Маслової найбільшої уваги у тлумаченні поняття «фінансовий механізм» заслуговують два підходи до розуміння суті фінансового механізму: перший полягає в тому, що під поняттям фінансового механізму розуміють функціонування фінансів; другий базується на тому, що це - сукупність форм, методів, прийомів, важелів та інструментів [1].
Усі наведені визначення фінансового механізму тлумачать його по- різному. Вітчизняні і зарубіжні дослідники у визначеннях фінансового механізму надають перевагу його трактуванню з позиції об'єктивних чинників, оскільки є суттєва відмінність у складі, змісті та характері механізму, дії економічних законів, особливостей їхнього використання.
Оскільки фінанси як об'єктивна економічна категорія належать до механізму дії економічних законів. Фінансовий механізм створюють суб'єкти фінансової системи для реалізації фінансової політики. Відповідно, при розробці фінансової політики необхідно враховувати дію об'єктивних економічних законів та закономірностей.
Фінансовий механізм містить такі основні елементи: фінансові методи; фінансові важелі; фінансові інструменти; нормативно-правове,
інформаційне та організаційне забезпечення [19].
Ефективність фінансового механізму досягається за рахунок злагодженої дії усіх його складових елементів відповідно до потреб та
інтересів суспільства за умови напрацювання належної законодавчої та нормативної бази. З метою досягнення більш раціональної та ефективної роботи на підприємстві в сфері економічних та фінансових питань доцільно створити єдину функціональну систему, а саме: фінансово-економічний

15 механізм, - з такою пропозицією погоджується і В. П. Москаленко, який наполягає на органічному взаємозв'язку економічного та фінансового механізмів [30].
О. Д. Василик та К. В. Павлюк деталізують структуру фінансового механізму за напрямами формування, розподілу та використання фондів фінансових ресурсів і показують її у вигляді взаємопов'язаних елементів, які
є сукупністю форм і методів, що належать до системи управління фінансами.
Вони зазначають, що згідно зі структурою фінансової системи фінансовий механізм поділяється на такі складові: фінансовий механізм підприємств, організацій, установ; бюджетний механізм; страховий механізм тощо [10].
Зосереджуючись на управлінні фінансовою діяльністю підприємств, такі автори, як: І.О. Бланк [5], Н. О. Власова, О. А. Круглова, Л. І. Безгінова
[11], А.М. Поддєрьогін [62] - відокремлюють фінансовий механізм діяльності підприємства від впливу деяких його інструментів загальнодержавного характеру, не визначаючи при цьому певні умови функціонування підприємств.
Як справедливо зазначає Л. О. Боцьора, фінансовий механізм розвитку суб’єктів підприємництва - це сукупність фінансових методів, інструментів і важелів, котрі взаємопов’язані та взаємодіють між собою на державному, внутрішньому й ринковому рівнях. Ці методи спрямовані на реалізацію економіко-інвестиційних та соціальних функцій підприємств такого типу за відповідної нормативно-правової,
інформаційної,
інституційної й
інфраструктурної систем його забезпечення [6].
Фінансовий механізм можна розглядати як динамічну систему сукупної дії фінансових важелів, що виражається в організації, плануванні, управлінні грошовими потоками та контролі за процесом формування і використання фінансових ресурсів.
Суттєвим упущенням, на нашу думку, пропонованих визначень фінансового механізму є відсутність у багатьох випадках переліку джерел забезпечення використання фінансових методів та важелів, зокрема

16 законодавчого, нормативного, інформаційного, кадрового, технічного забезпечення. Крім цього, поняття фінансового механізму невіддільне від фінансової політики держави, яка визначає функції фінансового механізму та його органічний зв'язок із державним регулюванням економіки.
Фінансовий механізм є інструментом здійснення фінансової політики як макро-, так і на мікрорівні. Використовуючи різні елементи фінансового механізму, органи управління господарюючими суб’єктами прагнуть забезпечити реалізацію цілей фінансової політики, вирішення її стратегічних
і тактичних завдань через фінансовий механізм управління [27].
У науковій літературі прийнято глобально виділяти два концептуальні підходи до розкриття змісту фінансового механізму [28].
Перший підхід полягає в тому, що під фінансовим механізмом розуміють функціонування самих фінансів підприємств. Матеріальним відображенням фінансових відносин є грошові потоки. Організація цих потоків, порядок їх здійснення відбувається за певними правилами, певними напрямами, що й характеризує фінансову «техніку». Такий підхід до визначення фінансового механізму відображає внутрішню організацію функціонування фінансів підприємств.
Другій підхід до розгляду поняття «фінансовий механізм» полягає в тому, що його розуміють як сукупність методів та форм, інструментів, прийомів і важелів впливу на стан та розвиток підприємства. Даний підхід відображає зовнішню дію функціонування фінансів підприємств, характеризує фінанси як вирішальний фактор впливу апарату управління на економічний стан підприємства.
Проведений детальний аналіз наявних дефініцій дав нам змогу виділити наступні концептуальні підходи до розуміння сутності фінансового механізму, що зустрічаються з більшою чи меншою деталізацією в сучасній науковій фінансово-економічній літературі (рисунок 1.1):

17
– засіб організації фінансів (або фінансових відносин) як на рівні національного господарства, так і на рівні окремих його суб’єктів (держави, галузі, підприємства);
– засіб управління фінансовими ресурсами;
– засіб забезпечення та регулювання господарської діяльності підприємства, економічного та соціального розвитку суспільства;
– система управління фінансами (фінансовими відношеннями);
– система управління фінансовими ресурсами;
– система фінансового управління господарською діяльністю.
Рисунок 1.1 - Класифікація концептуальних підходів до розкриття економічного змісту фінансового механізму
Джерело: складено з врахуванням
[28]
Виходячи з вище зазначеного, фінансовий механізм розвитку суб’єктів підприємництва пропонуємо розглядати як сукупність взаємопов'язаних і взаємообумовлених форм, методів, інструментів, важелів управлінського впливу на дотримання правильних пропорцій у русі
Як засіб впливу
Засіб організації фінансів
(фінансових відносин)
Засіб управління фінансовими ресурсами
Засіб забезпечення та регулювання господарської діяльності підприємства, економічного та соціального розвитку суспільства
Відображає внутрішню організацію фінансових відносин
Відображає зовнішній прояв фінансів
Як система управління
Система управління фінансами
(фінансовими відносинами)
Система управління фінансовими ресурсами
Система фінансового управління господарською діяльністю
ФНАНСОВИЙ
МЕХАНІЗМ

18 фінансових потоків по всіх фазах циклу кругообігу фінансових ресурсів
(формування, розподілу, використання) у відповідності до законодавчого, нормативного, інформаційного, кадрового, технічного забезпечення з метою реалізації стратегії стійкого зростання в поточному та перспективному періодах. Такий авторський підхід дає нам усі підстави розглядати фінансовий механізм як засіб реалізації певного управлінського впливу згідно з другим концептуальним підходом, означеним на рисунку 1.1.
Вхідною (базовою) ланкою фінансового механізму розвитку суб’єктів підприємництва слугуватиме процес формування фінансових ресурсів, який складає систему його фінансового забезпечення. З точки зору системного підходу фінансове забезпечення суб’єктів підприємництва включає в себе не тільки складні та послідовно витримані управлінські процедури, але і методи та умови їх здійснення, які визначаються нормативно-правовим забезпеченням. У зв’язку з цим фінансове забезпечення слід розглядати як процес, як сукупність ряду послідовних дій, спрямованих на досягнення конкретного результату зі сторони підприємницьких структур, державних та місцевих органів влади, фінансових інститутів щодо забезпечення сталого розвитку суб’єктів підприємництва та підвищення його ролі у вирішенні соціально-економічних завдань.
Структура фінансового механізму є доволі складною. У неї входять різні елементи. Саме множинність фінансових взаємозв’язків і зумовлює застосування великої кількості елементів фінансового механізму, що в свою чергу відображає специфіку фінансового забезпечення діяльності суб’єктів підприємництва, визначає характер взаємодії суб’єктів підприємництва із зовнішнім середовищем та полегшує управління фінансовими ресурсами.
Задоволення потреби учасників ринку у вільних фінансових коштах здійснюється, як правило, у формі позикового фінансування. Стабільна можливість отримання кредитних ресурсів для фінансування поточної діяльності та інвестиційних проектів є одним із основних чинників реалізації економічного потенціалу суб’єктів підприємництва.

19
Від фінансового механізму залежать пропорції розподілу та перерозподілу новоствореної вартості. Недосконалість розподільних процесів, що обумовлюють дію фінансового механізму, може викликати низку економічних, соціальних та фінансових проблем.
У вітчизняній практиці до таких проблем можна віднести наступні
[27]:
– економічні: переважно сировинна орієнтація економіки, залежність від світової кон’юнктури цін на корисні копалини, вироби металургійної та хімічної промисловості;
– значний рівень інфляції; низький платоспроможний попит населення;
– соціальні: високий ступінь диференціації доходів громадян країни; низький рівень життя основної маси населення;
– фінансовий механізм знаходиться в розпорядженні суб’єктів, які часто використовують його не в інтересах розвитку економіки та суспільства в цілому, а в інтересах певних соціальних груп і окремих особистостей;
– відсутні механізми державного регулювання первинного розподілу доходів у сфері недержавного сектора, спрямовані на зниження диференціації доходів менеджерів і рядових працівників;
– не опрацьовані методологічні підходи до розподілу витрат бюджетів та обґрунтуванню прогнозів економічних і соціальних наслідків прийнятих фінансових рішень, особливо в частині проведення реформ в економічній та соціальній сфері (освіта, пенсійна система, приватизація державного майна);
– не забезпечена повна прозорість грошових потоків у системі державних фінансів між учасниками бюджетного процесу.
Зазначені вище проблеми свідчать про неефективність існуючого фінансового механізму, про слабку його реакцію на процеси розподілу, перерозподілу і забезпечення їх повноцінного контролю.
Специфіка формування фінансового механізму та його дієвість багато в чому визначаються галузевими особливостями. Належність господарюючих

20 суб’єктів до тієї чи іншої галузі економіки, сфери діяльності знаходить відображення у суті грошових відносин – характер формування грошових фондів та напрями їх використання, в системі розподілу прибутку, взаєминах
із різними ланками державних фінансів.
Базовими елементами механізму виступають різні форми, методи, важелі, інструменти, забезпечення (нормативно-правове, адміністративно- організаційне, інформаційне, кадрове, технічне). Видами стимулювання розвитку підприємництва є економічні, соціально – психологічні, організаційні, які, з одного боку, повинні стимулювати діяльність підприємства незалежно від форми власності, на задоволення потреб суспільства, а з іншого – слугувати мотиватором для розкриття внутрішніх можливостей цих підприємств. При цьому успіх роботи всього механізму досягається ефективністю (злагодженістю) роботи кожної її ланки. Дія даного механізму стимулювання підприємництва має бути спрямована на створення таких умов господарювання, при яких підприємства різних галузей економіки були б зацікавлені в підвищенні своєї конкурентоспроможності, завоюванні додаткових сегментів ринку, раціональному використанні наявних ресурсів, вдосконаленні виробництва, поліпшенні якості продукції.
1.2 Інструментарій менеджменту для забезпечення розвитку суб’єктів підприємництва
Ринкові перетворення, інтеграція України до складу глобального світового господарства й, одночасно, явища глибокої фінансової кризи в країні стали причиною виникнення в реальному секторі економіки ряду серйозних економічних проблем. У наявності масштабні дисбаланси соціально-економічного, організаційно технологічного та інвестиційно-

21 фінансового характеру, а також асиметрія в відносинах власності, розподілі, в системі управління.
Інституційні перетворення в України, які відбуваються під впливом глобалізації, загальносвітових трансформаційних процесів, що призводить до зміни та знищення попередніх економічних зв’язків, вимагають забезпечення сталого розвитку як національної економіки, так і сфер економічної діяльності та конкретних підприємств на основі антикризового менеджменту, вдосконалення системи управління, проведення широкомасштабних державно-управлінських реформ, запровадження ефективних фінансових механізмів розвитку тощо.
Бізнес-діяльність здійснюється в різних масштабах, а тому для ефективного і системного регулювання, отримання результативності від управлінського впливу відбувається його розподіл за відповідними критеріями на малий, середній та великий бізнес. Світовий досвід господарювання свідчить, що малий, середній і великий бізнес у деяких напрямах діяльності доповнюють одне одного. Тому, доцільно визначити відмінності таких підприємств між собою та ознак, за якими їх розподіляють на певні категорії з метою подальшої ідентифікації їх головних пріоритетів розвитку (таблиця 1.2)].
Так, відповідно до Господарського кодексу, Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в
Україні», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні» [13, 51 , 41]:
– суб’єктами мікропідприємництва є: «фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи – підприємці та юридичні особи – суб’єкти господарювання будь–якої організаційно–правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період
(календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь–якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України», балансова вартість

22 активів - до 350 тисяч євро, чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - до 700 тисяч євро;
Таблиця 1.2 - Ідентифікація суб’єктів господарювання за критерієм величини в Україні
Суб’єкт господарювання
Величина суб’єкта господарювання
Господарський кодекс

1   2   3   4   5   6   7

скачати