Ім'я файлу: БІЛЕТИ ТА ВІДПОВІДІ_новий.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 735кб.
Дата: 14.05.2020
скачати

Послідовність дій при наданні ПМД:
– оцінити ситуацію щодо можливої загрози для потерпілого і тих хто надає допомогу.
Якщо така загроза існує, то необхідно усунути дію чинників, що становлять небезпеку для життя та здоров'я (наприклад, звільнити від дії електричного струму, загасити вогонь на одязі, витягнути з води, зупинити рухомі механізми чи виробниче устаткування), або винести потерпілого із небезпечної зони (наприклад, приміщення, наповненого чадним газом);
– оцінити стан потерпілого (визначити чи знаходиться він при свідомості, чи забезпечують його серце та легені достатнє постачання насиченої киснем крові, чи немає в нього травми шиї або хребта тощо;
– оцінити загрозу для життя потерпілого та визначити послідовність дій щодо його рятування;
– приступити до надання першої допомоги потерпілому в порядку терміновості
(наприклад, відновити прохідність дихальних шляхів, зробити штучне дихання та закритий масаж серця, спинити кровотечу, накласти пов'язку тощо);
– підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичної допомоги;
– викликати швидку медичну допомогу або лікаря, чи доставити потерпілого в найближчий медичний заклад.
Ознаки, за якими можна швидко оцінити стан потерпілого:
– свідомість: ясна, порушена (потерпілий загальмований або збуджений), відсутня;
– дихання: нормальне, порушене (поверхневе, неритмічне, хрипле), відсутнє;

50
– серцеві скорочування: добре визначаються (ритм правильний або неправильний), погано визначаються, відсутні;
– зіниці: розширені, звужені;
– колір шкіри та видимих слизових оболонок (губ, очей): рожеві, бліді, синюшні.
Ознаки порушення дихання. Забезпечення прохідності дихальних шляхів. Проведення штучного дихання. Ознаки зупинки роботи серця. Проведення непрямого масажу серця.
Вченими доказано, що живий організм не помирає одночасно з припиненням дихання і зупинкою роботи серця. Після зупинки їх роботи організм продовжує жити певний час: одні клітини довше (клітини епітелію, шкіри, волосся) інші коротше. Найменше живуть клітини головного мозку – 7…10 хвилин. Саме цим визначається тривалість клінічної смерті – 10 хвилин. Стан, коли людина знаходиться між життям і смертю в результаті різкого порушення життєво важливих функцій організму називають термінальним станом.
Існує 4 фази термінального стану: І – передагональна фаза; ІІ – агональна; ІІІ – клінічна смерть; ІV – біологічна смерть. Поділ на фази визначається станом серцево- судинної, дихальної та нервової систем. Основним завданням при термінальному стані є забезпечення організму киснем при допомозі штучного дихання, а також відновлення кровообігу з застосуванням непрямого масажу серця. Ці заходи треба проводити одночасно до моменту відновлення самостійного дихання і кровообігу.
Серцево–легенева реанімація та способи її здійснення. Способи штучного дихання і непрямого масажу серця відносяться до серцево-легеневої реанімації. Дослівно реанімація означає - оживлення знову. Перед початком оживлення людини реаніматор (той хто надає допомогу) повинен підготовити потерпілого і провести невеликі і швидкі організаційні заходи (покликати кого-небудь на допомогу, оскільки одному важко впоратись з цим завданням, попросити когось з присутніх викликати - швидку допомогу). Для цього реаніматор має в запасі 7…10 хвилин.
Штучне дихання способом - рот до рота, або - рота до носа. Людина, яка надає допомогу, робить видих із своїх легень у легені потерпілого безпосередньо в його рот чи ніс; у повітрі, що видихається людиною, є ще досить кисню (в середньому 2/3 кисню, що потрапило в легені людини). Рятівник знаходиться з лівого чи правого боку від потерпілого, накладає на його рот чисту марлю (бинт) або хустинку; робить глибокий вдих, а потім, щільно притиснувши свій рот до рота потерпілого (при цьому, як правило, закриває ніс потерпілого своєю щокою, або робить це рукою), вдуває повітря в його легені. Грудна клітка потерпілого розширяється. Потім рятівник відхиляється назад і робить новий вдих, а в потерпілого за рахунок еластичності легенів та грудної клітки здійснюється пасивний видих. В цей час його рот повинен бути відкритим. Частота вдування повітря повинна становити приблизно 12 разів за хвилину, тобто кожні 5 секунд. Аналогічно проводиться штучне дихання способом - рот до носа, при цьому вдувають повітря через ніс, а рот потерпілого повинен бути закритим.
Непрямий масаж серця. Суть непрямого масажу серця, який ще називають закритим або зовнішнім, полягає в його насильному здавлюванні шляхом натискання на грудину в напрямку до хребта. При цьому серце здавлюється настільки, що кров з його порожнин надходить у судини. Після припинення натискання серце розправляється й у його порожнини надходить венозна кров. При проведенні непрямого масажу серця потерпілого кладуть спиною на тверду рівну поверхню (підлога, стіл), оголюють його грудину, розстібають пояс. Рятівник стає зліва чи справа від потерпілого, поклавши на нижню третину грудини кисті рук (одну на другу) енергійно (поштовхами) натискає. Натискати

51 потрібно прямими руками, використовуючи при цьому вагу власного тіла, і з такою силою, щоб грудина прогиналась на 3-4 см в сторону до хребта. Напрямок натискань на грудину має бути вертикальним, а самі натискання поштовхоподібними та ритмічними. Після натискання руки розслаблюють, не знімаючи їх з грудини потерпілого. Необхідна частота натискань становить 50 – 60 разів на хвилину. Непрямий масаж серця краще проводити одночасно (мал.) зі штучним диханням. У цьому випадку допомогу потерпілому повинні подавати дві, а краще - три людини. Одна робить штучну вентиляцію методом «з рота в рот», друга - непрямий масаж серця, а третя, перебуваючи праворуч, підтримує голову потерпілого і повинна бути готовою змінити когось з перших двох, щоб процес реанімації не припинявся і тривав необхідний проміжок часу. Непрямий масаж серця необхідно проводити в такій послідовності: після двох глибоких вдувань у рот чи ніс необхідно зробити 4-5 натискань на грудину, потім знову повторити два вдування і 4-5 натискань для масажу серця і т. д., причому в момент вдування повітря масаж серця припиняють.
Проводячи непрямий масаж серця літнім людям, слід пам'ятати, що кістки у них мало еластичні, тому слід діяти обережно, щоб не зламати ребра. Дітям непрямий масаж серця проводять не долонями, а пальцями. Такий масаж протипоказаний у разі поранень грудної клітки і серця, пневмотораксу. Перша долікарняна допомога потерпілому включає в себе проведення штучного дихання і закритого масажу серця.
Найбільш ефективний спосіб проведення штучного дихання із рота в рот: людина, що надає допомогу, робить глибокий вдих, захоплює губи потерпілого і видихає повітря; робить підряд два - три таких вдихи в рот потерпілого в ритмі свого дихання. Після цього, з метою масажу серця, кладе навхрест долоні на нижню частину грудини і робить 15-20 надавлювань з перервами 2 сек., через кожні 40 надавлювань. Після цього знову необхідно зробити два - три глибокі вдихи і 15-20 надавлювань.
Слід пам'ятати, що навіть короткочасне припинення оживляючих заходів (одна хвилина і менше) може призвести до трагічних наслідків.
4.

Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і вжиття заходів для зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж і стихійних лих

Оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний
(цунамі, тайфуни) і воєнний час та постійне інформування його про наявну обстановку.

Захист населення від наслідків стихійних лих, аварій, катастроф, великих пожеж і застосованих засобів ураження.

Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха

52 та у воєнний час.

Організація та проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха та в осередках ураження.

Створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним забрудненням, хімічним і біологічним зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу.

Підготовка і перепідготовка керівного складу Цивільної оборони, її органів управління та сил; навчання вмінню населення застосовувати засоби
індивідуального захисту і діяти у надзвичайних ситуаціях.
БІЛЕТ №25
Питання:
1.
Нормативна основа системи управління охороною праці.
2.
Шляхи зниження електротравматизму.
3.
Тривалість робочого часу і режим роботи.
4.
Надання першої допомоги при втраті свідомості, шоку.
Відповідь:
1. Нормативною основою СУОП є:

Конституція України.

Кодекс законів України про працю.

Розділи «Вимоги безпеки» у стандартах і технічних умовах.

Норми, правила, положення, вимоги, інструкцій про охорону праці.
2. Для забезпечення електробезпеки повинні застосовуватися наступні технічні засоби:
 захисне заземлення;
 занулення;
 вирівнювання потенціалів;
 застосування малої напруги;
 електричне розділення ланцюгів;
 захисне відключення;

ізоляція струмоведучих частин (робоча, додаткова, підсилена, подвійна);
 компенсація струмів замикання на землю;
 огороджувальні пристрої;
 попереджуюча сигналізація, блокування, знаки безпеки;
 засоби захисту і запобіжні пристрої.
3. Нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Підприємства при укладанні колективного договору мають право встановлювати меншу норму тривалості робочого часу.
Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:
 для робітників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють під час канікул) – 24 години на тиждень;

53
 тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, який передбачено в першому абзаці цього пункту для осіб відповідного віку;
 для робітників, які зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці - не більше 36 годин на тиждень.
Крім того, законодавством встановлена скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій робітників (вчителів, лікарів та інших).
Скорочена тривалість робочого часу може бути встановлена за рахунок власних коштів підприємства для жінок, які мають дітей віком до 14 років чи дитину-інваліда.
Для робітників встановлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку чи графіками змінності, затвердженими власником за згодою з профспілковим комітетом підприємства.
На тих підприємствах, де за характером виробництва і умовами праці введення п’ятиденного робочого тижня неможливе, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Тривалість щоденної роботи не може перевищувати семи годин при тижневій нормі 40 годин, шести годин при тижневій нормі 36 годин і чотирьох години при тижневій нормі 24 години.
П’ятиденний чи шестиденний робочий тиждень встановлюється власником спільно з профспілковим комітетом з урахуванням специфіки роботи та побажань трудового колективу і узгоджується з місцевою радою народних депутатів.
Напередодні святкових і робочих днів тривалість роботи робітників, окрім неповнолітніх працівників, а також працівників зі шкідливими умовами праці, скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.
Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати п’яти годин.
При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на робітників, яким уже передбачено скорочення робочого часу.
Тривалість роботи в нічний час порівнюється з денною у випадках, коли це спричинено умовами виробництва, наприклад, під час неперервного виробництва, а також під час змінних робіт при шестиденному робочому тижні з одним вихідним.
Забороняється залучати до роботи у нічний час вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, неповнолітніх робітників та робітників інших категорій відповідно до вимог законодавства.
Нічним вважається час з 22-ої години вечора до 6-ої години ранку.
Оплата роботи у нічний час встановлюється генеральними (галузевими) узгодженнями і колективними договорами, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину.
4. Втрата свідомості. Головною причиною втрати свідомості є раптова недостатність кровонаповнення мозку під впливом нервово-емоційного збудження, страху, болю, нестачі свіжого повітря тощо.
Ознаки. Звичайно непритомність настає раптово, але інколи перед нею наступає блідість, блювання, нудота, слабкість, позіхання, посилене потовиділення. Пульс

54