Ім'я файлу: БІЛЕТИ ТА ВІДПОВІДІ_новий.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 735кб.
Дата: 14.05.2020
скачати

31 2. Працівник зобов’язаний:
 дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт або під час перебування на території підприємства;
 знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з обладнанням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;
 проходити в встановленому законодавством порядку попередні і періодичні медичні огляди.
3. Переломи кісток виникають під час різних рухів, ударів, падінь з висоти.
Переломи без зміщення – це перелом, під час яких не виникає зміщення відламків кісток один відносно одного.
Тріщини – це переломи, в результаті яких порушується яка-небудь частина поперечника кістки. Найчастіше виникає поздовжня тріщина.
Переломи зі зміщенням – це переломи, коли зміщуються поверхні відламків.
Переломи одиничні – це переломи, внаслідок яких утворюються тількидва відламки.
Переломи множинні – це переломи з утворенням трьох або більшевідламків чи осколків кісток.
Переломи закриті – це переломи, під час яких не розривається шкірний покрив.
Переломи відкриті – це переломи, під час яких у місці травми утворюється рана.
Такий перелом завжди супроводжується кровотечею.
За формою переломи бувають поперечні, косі, спіральні та поздовжні.
Надання першої медичної допомоги при переломах.
Способи та черговість застосування окремих прийомів надання допомоги визначається тяжкістю та місцем перелому, наявністю кровотеч, супутніх ушкоджень, загальним станом організму. Накладання шини потрібно проводити безпосередньо на місці травмування, виявляти обережність, щоб недопустити зміщення відламків. Вправляти відламки кісток категорично забороняється, оскільки це може, наприклад, закритий перелом перетворити на відкритий, збільшити біль і створити умови для розвитку шоку.
Під час іммобілізації кінцівок у пошкодженій частині тіла намагатися надати шинами чи підручними засобами, якщо це можливо, найбільш природного положення.
Якщо ж ні, то зайві маніпуляції забороняються. Такожне дозволяється формувати та моделювати шини безпосередньо напотерпілому.
За наявності рани в місці перелому, обережно розрізають одяг,обробляють рану та накладають асептичну пов'язку. Стежать за тим, щоб пов’язка не давила на місце перелому.
Потім накладають шину. Вразі відсутності рани шину накладають поверх одягу.
Переломи кісток черепу поділяються на переломи зводу та основичерепу.
Особливу небезпеку становлять відкриті переломи, які можуть супроводжуватися витіканням мозкової речовини, і що вкрай небезпечно,інфікуванням мозку. Допомога у такому випадку полягає у створенні повногоспокою потерпілого. Хворого кладуть горизонтально. Іммобілізацію проводять підкладанням ватно-марлевого кільця чи кільця створеного з одягу. Задопомогою пращоподібної пов’язки, яку проводять під підборіддям, голову фіксують до нош чи широкої дошки. Якщо травмовано потиличну частину, топотерпілого вкладають обличчям до низу, так само підкладають ватно-марлевекільце.
Припускається транспортування хворого на боці. У потерпілих часто спостерігається

32 блювання, тому необхідний нагляд для попередження асфіксії.
У разі переломів щелеп використовують звичайну пращоподібну пов’язку. Перед цим потрібно звільнити рот від крові та зламаних зубів. Голову повертають на бік для попередження западання язика і затікання крові угортань.
Часто виникають переломи перенісся, що супроводжуються болем, деформацією перенісся, сильною кровотечею з носа. Допомога полягає унакладанні холодного компресу для зупинки чи зменшення кровотечі,пращоподібної пов’язки та доставці потерпілого до лікарні.
Якщо є переломи хребта у шийному відділі, хворого кладуть спиною нарівну тверду поверхню. Транспортування без спеціальних заходів нерекомендується.
Переломи ключиці виникають під час ударів безпосередньо по ключиці, а також при падінні на відведену в сторону руку. Ощупування на місці перелому відзначається надмірна рухливість кісток та хруст. Рухи рукою при цьому неможливі. Транспортна
іммобілізація може бути досягнута за допомогою ватно-марлевих кілець чи кілець створених з одягу, які надягають на ділянку плечових суглобів. Кільці стягують, зв'язують
їх між собою бинтом абогумовою трубкою. Ватно-марлеві кільця повинні бути доволі товстими, неменше 5 см в діаметрі , що забезпечує рівномірний тиск на плечі. Внутрішній діаметр кільця роблять на 2-3 см більшим, ніж об’єм плечового суглоба.
Для тимчасової фіксації переломів ключиці можна також скористатися замість ватно-марлевих кілець вісімкоподібною косинковою пов'язкою. В цьому випадку в сидячому положенні суглоби розводять назад і фіксують косинку. Під косинкою між лопатками підкладають подушечку, що сприяє щебільшому розведенню кісток плечових суглобів і розтягненню відламків ключиць. Після такої іммобілізації руки також слід підв'язати на косинці. Підчас надання допомоги слід пам’ятати, що під ключицею проходять магістральні кровоносні судини, тому всі маніпуляції треба робити обережно, щоб відлам кикісток їх не пошкодили.
Передпліччя складається з двох кісток – ліктьової та променевої. Тому переломи можуть бути як ізольовані (одиничні), так і відразу обох кісток – подвійні (множинні) на однаковому чи різних рівнях. Найбільш типовими є переломи променевої кістки в ділянці зап’ясткового суглоба. Подаючи допомогу, фіксують ліктьовий та зап'ястковий суглоби.
При цьому лікоть пошкодженої руки необхідно зігнути під прямим кутом, а передпліччя повернути долонею до тулуба. Шину Крамера роблять у формі жолоба ізгинають під прямим кутом. На неї кладуть травмовану кінцівку, під долоню підкладають товстий валик у вигляді кулі і перебинтовують, починаючи зкінчиків пальців і до верхньої третини плеча.
Руку підвішують на косинку.Якщо немає табельної шини Крамера , використовують товстий картон. Передформуванням його намочують у воді, потім згинають за формою кінцівки іперебинтовують.
Якщо переломи у ділянці кісток кисті, то в долоню вкладають жмут вати
ізабинтовують. У разі пошкодження однієї чи кількох фаланг на одному чикількох пальцях доцільно використати шини, зроблені з металевого дроту. Для цього можна взяти будь-який алюмінієвий, мідний чи сталевий дріт з невеликим перерізом, вигнути його відповідно до форми пальців і обгорнути бинтом. Вигин треба зробити такий, щоб пальці, прибинтовані до дроту,зайняли напівзігнуте положення. Потім покласти на імпровізовану шину пальці
і обережно прибинтувати кожний окремо.
Переломи ребер – дуже небезпечне явище. Для таких травм характернірізкий біль, що посилюється під час вдиху, кашлю, зміни нормального положення тіла. Оскільки

33 прикріплені до ребер м'язи відповідають за дихання,такі переломи можуть бути причиною дихальної недостатності, а відламкиреберних кісток можуть пошкодити стінки плевральної порожнини, що спричинить крововилив, або травмувати легені, що спричинить пневмоторакс.
Перша допомога полягає в накладанні на грудну клітку тугої спіралеподібної пов’язки в момент видиху. Якщо немає бинта, можна використати рушники,порізаний на стрічки одяг тощо. Найбезпечніше транспортування потерпілого усидячому чи напівсидячому положенні.
Переломи хребта в грудному або поперековому відділі не можуть бути
іммобілізовані, тому постраждалого вкладають животом до низу на рівнийтвердий щит.
Якщо вкрай необхідне транспортування, твердий щит або широкудошку кладуть на ноші.
Переломи тазових кісток можуть виникнути під час сильного здавлювання, наїзду транспортних засобів, падіння. При цьому травмуються внутрішні органи – сечовий міхур, кишечник, статеві органи, нирки тощо. Головними ознаками є біль в місці перелому, неможливість встати на ноги, надавлювання на лобкову кістку і крила таза викликають хрустіння.
Під час надання допомоги треба несильно стягнути таз на рівні крилбинтом, рушником або гумовим джгутом для запобігання подальшого розходження кісток та їх відламків, а також травмування внутрішніх органів гострими осколками. Потерпілого слід покласти на твердий щит спиною ноги трохи розвести і під коліно підкласти валик з одягу чи подушки так, щоб підняти їх, на висоту 25-30см. Транспортування проводиться так само, як і підчас переломів хребта. В цьому випадку доцільне зв'язування нижніх відділів стегна і обох гомілкових суглобів. Під колінний валик прив'язують до нош.
Переломи стегнової кістки дуже тяжкі, оскільки це найбільша кістка в людському організмі. Вона оточена великим масивом м'язів, тут проходять нервові стовбури і магістральні кровоносні судини. Їх пошкодження спричинює сильні кровотечі і крововиливи, розтрощення м'яких тканин, сильний біль ташоковий стан.
У цьому разі потрібні заходи для знеболювання та надання нерухомості нижнім кінцівкам. Правильна іммобілізація перешкодить здавлюванню кровоносних судин, нервів, поліпшить кровообіг. Для іммобілізації найкращоює шина Дитеріхса. Якщо її немає, таку шину імпровізують. Для цього беруть дві дошки: одну від п'ятки до паху, а другу-від п'ятки до пахвинної ямки. Обидві"шини" надійно прив'язують за допомогою будь-яких засобів до травмованої ноги та тулуба. У ділянці кісточки, колінного суглоба та пахвинної ямки підкладають м'які валики з вати.
Переломи гомілки також спричиняють сильний біль. Під час надання допомоги забезпечують нерухомість колінного та гомілкового суглобів. Для цього шини накладають від стопи до верхньої третини стегна, стопа має бути зігнута під прямим кутом.
Коли пошкоджена кістка стопи та травмовано гомілковий суглоб, використовують драбинчасту чи сітчасту шину або підручні засоби. Шину згинають таким чином, щоб її можна було накласти на підошву стопи, а задню поверхню гомілки прикріпити до верхньої третини шини. Для п'ятки роблять заглиблення і підкладають вату. Шину прикріплюють до кінцівки, починаючи вісімкоподібними турами бинта через нижню третину гомілки і стопу, а закінчують спіралеподібно на верхній третині гомілки. Стопа повинна бутизафіксована під прямим кутом.
У випадках, коли потерпілий має кілька переломів, у першу чергу зупиняють кровотечу, дають знеболюючий засіб, потім обробляють найнебезпечніші відкриті

34 переломи, а вже потім – закриті.
4.Для всіх будівель, споруд та приміщень коледжу повинні бути визначені категорія щодо вибухопожежної та пожежної безпеки та клас зони за «Правилами будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок». На вхідних дверях у зазначених приміщеннях необхідно вивішувати табличку з зазначенням категорії та класу зони.
У кожному приміщенні повинно бути вивішена табличка, на якій вказано прізвище відповідального за пожежну безпеку, номер телефону пожежно-рятувальної служби, а також розміщена інструкція з пожежної безпеки.
Усі будівлі, споруди і приміщення повинні своєчасно очищатися від горючого сміття, відходів і постійно утримуватись в чистоті.
Розміщення у приміщенні меблів та обладнання слід здійснювати таким чином, щоб забезпечувався вільний прохід до виходу з приміщення і доступ до засобів пожежогасіння.
Навпроти дверного отвору має залишатися прохід шириною, який дорівнює ширині дверей, але не меньше 1,0 метра.
Евакуаційні шляхи (проходи, коридори, вестибюлі, сходові марші тощо) і виходи повинні постійно утримуватись вільними, нічим не захаращуватись.
Протипожежні двері, ворота, вікна, люки, клапани, у протипожежних перешкодах повинні утримуватись у справному стані. Не допускається встановлення будь-яких пристроїв, що перешкоджають нормальному зачиненню протипожежних дверей.
БІЛЕТ №16
Питання:
1.
Захист споруд і будівель від блискавки.
2.
Правила пересування організованих груп людей.
3.

Які задачі покладені на цивільну оборону коледжу?
4.
Вимоги щодо розміщення вогнегасників.
Відповідь:
1. Для захисту від прямих ударів блискавки застосовують блискавковідводи, які складаються з несучої частини (опори), блискавкоприймача, струмовідводу (спуску) і заземлення. Блискавковідводи можуть бути стрижневими (з одним і більше окремо стоячими стрижнями), тросовими (з одним чи двома паралельними тросами) і сітчастими.
Найбільше поширення отримали стрижневі і тросові блискавковідводи.
2.ПДР п.4.5.
Рух організованих груп людей по дорозі дозволяється тільки в напрямку руху транспортних засобів колоною не більш як по чотири особи в ряду за умови, що колона не займає більше половини ширини проїзної частини одного напрямку руху. Попереду і позаду колони на відстані 10–15 м з лівого боку повинні бути супровідники з червоними прапорцями, а у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості — із засвіченими ліхтарями: спереду
— білого кольору, позаду — червоного.
3. Обов’язкове навчання способам захисту і діям в надзвичайних ситуаціях, своєчасне оповіщення про надзвичайні ситуації.

35 4.Вогнегасники мають розміщуватися в легкодоступних та помітних місцях, де виключено попадання на них прямих сонячних променів та безпосереднього (без загороджуючих щитків) впливу опалювальних та нагрівальних приладів.
Вогнегасники слід розташовувати на об'єкті, що захищається, так, щоб вони були захищені від дії прямих сонячних променів, теплових потоків, механічних дій і інших несприятливих чинників (вібрація, агресивне середовище, підвищена вологість і так далі).
Вони мають бути добре видні і легко доступні на випадок пожежі. Переважно розміщувати вогнегасники поблизу місць найбільш вірогідного виникнення пожежі, уздовж доріг проходу, а також - біля виходу з приміщення. Вогнегасники не повинні перешкоджати евакуації людей під час пожежі.
БІЛЕТ №17
Питання:
1.
Основні положення Конституції України з безпеки життєдіяльності.
2.

В яких випадках проводиться позаплановий інструктаж?
3.
Вимоги до водіїв велосипедів та мопедів.
4.
Загальні вимоги правил утримання вогнегасників.
Відповідь:
1. У ст. 43 зазначається, що кожен громадянин має право на працю, що є джерелом його існування, яку він самостійно обирає.
Держава гарантує громадянам право на працю, рівні можливості щодо вибору професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки й перепідготовки кадрів відповідно до державних потреб.
Використання примусової праці забороняється.
Кожен має право на належні, безпечні й здорові умови праці,на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
У ст. 45 зазначається, що кожен, хто працює, має право на відпочинок.
У статті 46 зазначається, що громадяни мають право на соціальний захист. Пенсії,
інші види соціальних виплат та допомоги мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
У статті 49 записано, що кожен має право на охорону здоровя, медичну допомогу та медичне страхування тощо.
2. Позаплановий інструктаж проводиться на робочому місці або кабінеті охорони праці при введенні в дію нових або переглянутих нормативно-правових актів чи при внесенні в них змін або доповнень; при зміні технологічного процесу, обладнання, сировини або матеріалів; при порушенні працівниками вимог нормативно-правових актів, що призвели до травм, аварій; при перерві в роботі працюючого більше, ніж на 30 колендарних днів для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт – понад 60 днів.
3.ПДР п.6.1-6.7 6.1.Рухатися по дорозі на велосипедах дозволяється особам, які досягли 14-річного віку.

36 6.2.Велосипедист має право керувати велосипедом, який обладнаний звуковим сигналом та світлоповертачами: спереду — білого кольору, по боках — оранжевого, позаду — червоного.
Для руху в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості на велосипеді повинен бути встановлений та увімкнений ліхтар (фара).
6.3.Велосипедисти, рухаючись групами, повинні їхати один за одним, щоб не заважати
іншим учасникам дорожнього руху.
Колона велосипедистів, що рухається по проїзній частині, повинна бути розділена на групи
(до 10 велосипедистів у групі) з дистанцією руху між групами 80–100 м.
6.4.Велосипедист може перевозити лише такі вантажі, які не заважають керувати велосипедом і не створюють перешкод іншим учасникам дорожнього руху.
6.5.Якщо велосипедна доріжка перетинає дорогу поза перехрестям, велосипедисти зобов’язані дати дорогу іншим транспортним засобам, що рухаються по дорозі.
6.6.Велосипедисту забороняється:
6.7.Велосипедисти повинні виконувати вимоги цих Правил, що стосуються водіїв або пішоходів і не суперечать вимогам цього розділу.
4. Розміщення та експлуатація вогнегасників повинні здійснюватись згідно з вимогами
Типових норм належності вогнегасників, Правил експлуатації вогнегасників.
Переносні вогнегасники повинні розміщуватися шляхом:
Навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для її повного відчинення;
Установлювання в пожежні шафи поруч з пожежними кранами, у спеціальні тумби, підставки або на пожежні щити (стенди).
Вогнегасники слід встановлювати у легкодоступних та видних місцях, а також у пожежонебезпечних місцях, де найбільш вірогідна поява осередків пожежі. При цьому необхідно забезпечити їх захист від потрапляння прямих сонячних променів та дії опалювальних та нагрівальних приладів.
Навішування вогнегасників на кронштейни, розміщення їх у тумбах або пожежних шафах повинні забезпечувати можливість прочитування маркувальних написів на корпусі.
Технічне обслуговування вогнегасників повинно здійснюватися не рідше одного разу на рік відповідно до Правил експлуатації вогнегасниківКерівники підприємств або уповноважені ними особи зобов’язані: a) керувати велосипедом з несправним гальмом, звуковим сигналом, а в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості — з вимкненим ліхтарем (фарою) чи без світлоповертачів; б) рухатися по автомагістралях і дорогах для автомобілів, а також по проїзній частині, коли поряд облаштовано велосипедну доріжку; в) рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках (крім дітей до 7 років на дитячих велосипедах під наглядом дорослих); г) під час руху триматися за інший транспортний засіб;
ґ) їздити, не тримаючись за руль, та знімати ноги з педалей (підніжок); д) перевозити пасажирів на велосипеді (за винятком дітей до 7 років, які перевозяться на додатковому сидінні, обладнаному надійно закріпленими підніжками); е) буксирувати велосипеди;
є) буксирувати причеп, не передбачений для експлуатації з велосипедом.

37
 забезпечувати організацію експлуатації та технічного обслуговування вогнегасників;
 утримувати вогнегасники в працездатному стані;
 не допускати застосування вогнегасників не за призначенням;
 своєчасно організовувати проведення оглядів вогнегасників;
 організовувати навчання працівників правилам застосування вогнегасників за призначенням.
БІЛЕТ №18
Питання:
1.
Забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами.
2.
Правила пересування організованих груп дітей.
3.
Який вигляд має знак радіоактивної небезпеки.
4.
Пожежна небезпека речовин та матеріалів.
Відповідь:
1. Стаття 8 Закону України «Про охорону праці»:
На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та
інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби.
Працівники, які залучаються до разових робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами.
Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.
У разі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника роботодавець зобов'язаний замінити їх за свій рахунок. У разі придбання працівником спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів за свої кошти роботодавець зобов'язаний компенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором.
Згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.
2. ПДР п.4.6. Організовані групи дітей дозволяється водити тільки по тротуарах і пішохідних доріжках, а коли їх немає — по узбіччю дороги у напрямку руху транспортних засобів колоною, але тільки у світлу пору доби і лише в супроводі дорослих.
3.
знак радіоактивної небезпеки
– на жовтому тлі три червоних пелюстки

38 4.Пожежо- та вибухонебезпечність речовин і матеріалів визначаються показниками, що характеризують граничні умови виникнення горіння
і максимальну небезпеку,створювану при горінні.
За горючістю речовини та матеріали поділяються на три групи :
 негорючі (неспалимі) - під впливом вогню або високої температури не спалахують, не тліють
і не обвуглюються.
Деякі негорючі речовини можуть бути пожежовибухонебезпечними, наприклад, окисники або речовини, що виділяють горючі продукти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним;
 важкогорючі (важкоспалимі) - під впливом вогню або високої температури спалахують, чи тліють, чи обвуглюються та продовжують горіти, чи тліти, чи обвуглюватись при наявності джерела, запалювання, а після його видалення горіння чи тління припиняється;
 горючі (спалимі) - під впливом вогню або високої температури спалахують, чи тліють, чи обвуглюються та продовжують горіти, чи тліти, чи обвуглюватись після видалення джерела запалювання.
БІЛЕТ №19
Питання:
1.
Штрафні санкції до закладів, установ освіти, підприємств та організацій за порушення законодавчих актів з безпеки життєдіяльності та охорони праці.
2.
Основні положення Правил дорожнього руху.
3.
Граничні норми підіймання та переміщення вантажів.
4.
Класи пожеж.
Відповідь:
1. За невиконання законодавства про працю і правил охорони праці, невиконання зобов’язань відповідно до колективного договору (угоди) з питань охорони праці посадові особи можуть притягатися до відповідальності. В цих випадках застосовується дисциплінарна, адміністративна,матеріальна , кримінальна відповідальність.
Профспілкові органи при потребі мають право вносити у відповідні організації пропозиції щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності керівних працівників, які не виконують законодавство про працю та правила охорони праці.
До адміністративної відповідальності притягаються за невиконання законодавства про працю та правил охорони праці, порушення правил, норм, інструкцій з охорони праці, за порушення санітарно-гігієнічних правил та в
інших випадках, передбачених законодавством.
Посадові особи, винні в порушенні законодавства про працю та правил охорони праці, можуть притягатися до матеріальної і кримінальної відповідальності
2.ПДР п.1.1-9 1
.1.Ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
1.2.В Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів.

39 1.3.Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих
Правил, а також бути взаємно ввічливими.
1.4.Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
1.5.
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
1.6.Використовувати дороги не за їх призначенням дозволяється з урахуванням вимог статей 36-38 Закону України «Про автомобільні дороги».
1.7.Водії, пішоходи та пасажири зобов'язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як діти, люди похилого віку та особи з явними ознаками
інвалідності.
1.8.Обмеження в дорожньому русі, крім передбачених цими Правилами, можуть бути запроваджені в установленому законодавством порядку.
1.9.Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
3. Граничні норми піднімання та переміщення вантажів підлітками під час короткочасної та тривалої роботи (кг)
---------------------------------------------------------------------
Короткочасна робота Тривала робота
--------------------------------------------------------------------
Календарний вік,років Юнаки Дівчата Юнаки Дівчата
14 5 2,5 - -
15 12 6 8,4 4,2 16 14 7 11,2 5,6 17 16 8 12,6 6,3
Граничні норми підняття і переміщення важких речей жінками затвердженні наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 грудня 1993р. №241.
Характер робіт
Гранично допустима вага вантажу, кг.
Підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою (до 2 разів на годину).
10
Підіймання і переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни.
7
Сумарна вага вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати:
З робочої поверхні
З підлоги
350 175

40 4. За умовами тепло- і масообміну з навколишнім середовищем пожежі бувають в огорожах
і на відкритих просторах. А залежно від різновиду палаючих речовин і матеріалів їх можна розділити на класи і підкласи:
1) Клас А - горіння твердих горючих матеріалів і речовин. При цьому, якщо тліє деревина, текстильні вироби або папір, пожежа відноситься до підкласу А1, а якщо горить не тліючий матеріал, наприклад пластмаса, - до підкласу А2.
2) Клас В складають легкозаймисті горючі рідини: нерозчинні - підклас В1, розчинні -В2.
3) До класу С відносяться пожежі, спровоковані газами.
4) Клас D - горіння металів. Причому легкі метали відносяться до підкласу D1, лужні позначаються D2, а металовмісні сполуки - D3.
5) Клас Е - горіння електроустановок, які знаходяться під напругою.
6) Клас F- пожежі радіоактивних відходів та ядерних матеріалів.
БІЛЕТ №20
Питання:
1.
Накладання штрафу за порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці.
2.
Які органи людини вражають пари ртуті, методи захисту.
3.
Групи шкідливих речовин та їх вплив на організм людини.
4.
Загальні вимоги пожежної безпеки до електроустановок.
Відповідь:
1.Порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, крім порушення, передбаченого частиною шостою цієї статті (Стаття 41.
Порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці
Кодексу України про адміністративні правопорушення):
 тягне за собою накладення штрафу на працівників від чотирьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
 на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та громадян - суб’єктів підприємницької діяльності - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення:
 тягне за собою накладення штрафуна посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та громадян - суб’єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, щодо усунення порушень законодавства про охорону праці або створення перешкод для діяльності цих органів:
 тягне за собою накладення штрафу на працівників та громадян від шести до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином- суб’єктом підприємницької діяльності, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого:

41
 тягне за собою накладення штрафу від 1000 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.
Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідків:
 тягне за собою виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до семи років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.
Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобов’язана їх дотримувати, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого:
 тягне за собою накладення штрафу від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідків:
 обмеження волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на строк до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох.
2. Пари ртуті вражають нервову систему, печінку, нирки, зуби. Симптоми отруєння – запаморочення, головний біль, нудота. Допомога – негайно вивести на свіже повітря, закутати в ковдру, напоїти теплим молоком або зеленим чаєм.
3. Шкідлива речовина – це речовина, яка при контакті з організмом людини у випадках порушення вимог безпеки може викликати виробничі травми, професійні захворювання чи порушення стану здоров’я, які можуть бути виявлені сучасними методами як у процесі роботи, так і поспіль.
Шкідливі речовини поділяються на дві великі групи:

Органічні речовини (бензин, спирти, дихлоретан та інші).

Неорганічні речовини (сполуки вуглецю, азоту, сірки, свинцю, ртуті тощо).
Шкідлива дія отруйних речовин на організм людини залежить від таких факторів:
 концентрація речовини;
 час дії;
 шлях потрапляння в організм;
 стан отруйної речовини;
 розчинність отруйних речовин у біологічних середовищах.
Концентрація і час дії - це вирішальні чинники. Для багатьох речовин встановлена залежність між концентрацією, часом дії і характером дії.
Ступінь подрібнення діє так, що чим вища дисперсність, тим глибше проникають отрути в організм (найнебезпечніші паро- і газоподібні речовини).
Розчинність у біологічних середовищах (вода, кров, лімфа) підсилює ураження.

42 4. Щоб унеможливити виникнення пожежі, кожна складова систем електроустановок потребує уваги з позиції дотримання правил пожежної безпеки.Застосування, монтаж, наладка та експлуатація електроустановок повинна відповідати вимогам чинних Правил улаштування електроустановок (ПУЕ), Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів (ПТЕ).
Особа, призначена відповідальною за їхній протипожежний стан (головний енергетик, енергетик,
інженерно-технічний працівник відповідної кваліфікації), зобов’язана:
 організовувати та проводити профілактичні огляди та планово- попереджувальні ремонти електрообладнання й електромереж, а також своєчасне усунення порушень, які можуть призвести до пожежі;
 забезпечувати правильність застосування електрообладнання, кабелів, електропроводок залежно від класу пожежо- та вибухонебезпечності зон і умов навколишнього середовища, а також справний стан апаратів захисту від коротких замикань, перевантажень та інших небезпечних режимів робіт;
 організовувати навчання та інструктажі чергового персоналу з питань пожежної безпеки під час експлуатації електроустановок.
БІЛЕТ №21
Питання:
1.
Перша допомога при отруєнні.
2.


1   2   3   4   5   6

скачати