Ім'я файлу: БІЛЕТИ ТА ВІДПОВІДІ_новий.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 735кб.
Дата: 14.05.2020
скачати

9
Відповідальність за організацію навчання і перевірку знань з охорони праці на підприємстві покладається на його керівника, а в структурних підрозділах (цеху, ділянки, лабораторії, майстерні тощо) – на керівників цих підрозділів.
Контроль за навчанням і періодичністю перевірки знань з питань охорони праці здійснює служба охорони праці.
2. Виробничі приміщення повинні бути чистими, сухими, освітленими і безпечними.
Будівництво і реконструкція повинні здійснюватися відповідно до Державних будівельних норм.
Об’єм виробничих приміщень на одного працівника повинен бути не менше 15 м
3
і з площею не менше 4,5м
2
Оздоблення виробничих приміщень, де виділяються шкідливі або агресивні речовини
(ртуть, свинець, кислота тощо) повинно запобігати сорбції і легко прибиратись і митись.
У приміщеннях з значним виділенням пилу слід передбачити прибирання приміщень за допомогою пилососних установок чи шляхом гідрозмиву.
У місцях встановлення верстатного обладнання фундамент повинен запобігати вібрації, що може даватися взнаки на працівниках.
Забороняється влаштування виробничих приміщень у підвальних приміщеннях і використання їх для прийому їжі.
3. ПДР п.4.14
Пішоходам забороняється:
4. Протипожежний інструктаж поділяється на вступний, первинний, повторний, позаплановий, цільовий.
Вступний протипожежний інструктаж проводиться: з усіма працівниками, хто приймається на роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи за даною професією і (або) посади; з тимчасовими працівниками; з відрядженими; з учнями та студентами, які прибули на виробниче навчання або практику.Вступний інструктаж проводить особа, на яку наказом по організації покладено ці обов'язки.
Первинний протипожежний інструктаж проводиться на робочому місці з усіма знову прийнятими на роботу.Інструктаж проводитькерівник робіт (директор, начальник, завідувач тощо), або соба відповідальна за забезпечення пожежної безпеки в підрозділі, яка пройшла a) Виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та
інших учасників руху; б) раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід; в) допускати самостійний, без нагляду дорослих, вихід дітей дошкільного віку на проїзну частину; г) переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири і більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження;
ґ) затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов’язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху; д) рухатися по автомагістралі чи дорозі для автомобілів, за винятком пішохідних доріжок, місць стоянки і відпочинку.

10 спеціальне навчання з питань пожежної безпеки.Працівники допускаються до самостійної роботи після перевірки теоретичних знань в галузі пожежної безпеки.
Повторний протипожежний інструктаж проводиться з усіма працівниками організацій, незалежно від кваліфікації, освіти, стажу, характеру виконуваної роботи, і не рідше одного разу на рік, індивідуально або з групою працівників, які обслуговують однотипне обладнання в межах загального робочого місця, за програмою первинного протипожежного
інструктажу на робочому місці.
Позаплановий протипожежний інструктаж проводиться: при введенні в дію нових або перероблених правил пожежної безпеки, норм пожежної безпеки, інших нормативно- правових документів в галузі пожежної безпеки; при зміні техпроцесу виробництва, заміні або модернізації устаткування, інструменту, вихідної сировини, матеріалів та зміні інших факторів, що впливають на протипожежний стан об'єкта; при порушенні працівниками організації вимог пожежної безпеки, які могли привести або привели до пожежі.
Позаплановий протипожежний інструктаж проводиться безпосередньо керівником робіт
індивідуально або з групою працівників однієї професії. Обсяг і зміст протипожежного
інструктажу визначаються в кожному конкретному випадку залежно від причин і обставин, що викликали необхідність його проведення.
БІЛЕТ № 6
Питання:
1.
Електротравматизм, його причини та перша допомога при ураженні електричним струмом.
2.
Відшкодування моральних збитків.
3.
Обов’язки пішохода причетного до ДТП.
4.
Категорії приміщень (будівель) за вибухопожежною та пожежною небезпекою.
Відповідь:
1.Електротравмою називається травма, зумовлена дією електричного струму чи електричної дуги. Стан, який характеризується сукупністю електротравми, називається електротравматизмом. Причиною електротравматизму є недотримання техніки безпеки, встановлених норм і правил для електроустановок, електрообладнання.
При ураженні електричним струмом необхідно якомога швидше звільнити потерпілого від струмопровідних частин обладнання. Дотик до струмопровідних частин
(мережі під напругою) у більшості випадків призводить до судом м’язів, тобто людина самостійно не в змозі відірватися від провідника. Тому необхідно швидко відключити ту частину електрообладнання, до якої доторкається людина. Будь-яке зволікання при наданні допомоги, а також невміння того, хто допомагає, надати кваліфіковану допомогу, призводить до загибелі людини, яка знаходиться під дією струму.
При звільненні потерпілих від струмопровідних частин або проводу в електроустановках напругою до 1000 В відключають струм, використовуючи сухий одяг, палицю, дошку, шапку, сухі рукавиці, рукав одягу, діелектричні рукавиці. Провідники перерізають інструментом з ізольованими ручками, перерубують сокирою з дерев’яним сухим топорищем.
Потерпілого можна також відтягнути від струмопровідних частин за одяг, уникаючи дотику до навколишніх металевих предметів та до відкритих частин тіла потерпілого.
Відтягуючи потерпілого за ноги, не можна торкатися його взуття, оскільки воно може бути сирим і стає провідником електричного струму. Той, хто надає допомогу, повинен одягнути

11 діелектричні рукавиці або обмотати їх шарфом, натягнути на них рукав піджака або пальта.
Можна також ізолювати себе, ставши на гумовий килимок, суху дошку тощо.
Після звільнення потерпілого від дії струму потрібно відразу ж надати йому необхідну медичну допомогу.
2. Під моральними збитками потерпілого розуміють страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психологічного впливу, що зумовили погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, ускладнення спілкування з оточуючими людьми і та ін. Відшкодування моральних збитків робітнику проводиться
Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в судовому порядку.
3. ПДР п.4.15. У разі причетності пішохода до дорожньо-транспортної пригоди він повинен подати можливу допомогу потерпілим, записати прізвища та адреси очевидців, повідомити орган чи підрозділ міліції про пригоду, необхідні дані про себе і перебувати на місці до прибуття працівників міліції.
4
Категорія А. Горючі гази, легкозаймисті рідини спалаху не більше 28 °С ;
Категорія Б. Горючий пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28 °С ;
Категорія В. Горючі та важкогорючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини
і матеріали, речовини та матеріали, здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним лише горіти за умови, що приміщення, в яких вони знаходяться, або використовуються, не відносяться до категорій А та Б.;
Категорія Г. Негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані;
Категорія Д. Негорючі речовини та матеріали в холодному стані.
БІЛЕТ №7
Питання:
1.
Порядок проведення позапланового інструктажу.
2.
Медичні огляди, їх періодичність.
3.
Заходи щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження.
4.
Первинні засоби пожежогасіння.
Відповідь:
1. Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:
 при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;
 при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на охорону праці;
 при порушенні працівником, студентом, учнем або вихованцем нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травми, аварії чи отруєння;

12
 на вимогу працівників органу державного нагляду за охороною праці, вищестоящої господарської організації або державної виконавчої влади у випадку, якщо виявлено незнання працівником, студентом або учнем безпечних методів, прийомів праці чи нормативних актів про охорону праці;
 при перерві в роботі виконавця робіт більше ніж на 30 календарних днів – для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт – більше 60 днів.
Позаплановий інструктаж проводиться індивідуально або з групою працівників однакового (суміжного) фаху. Обсяг і зміст інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили необхідність його проведення.
2. Згідно статті 17 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов’язаний на власні кошти організувати проведення попереднього (під час приймання на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів робітників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці чи таких, де необхідний професійний відбір, а також щорічний обов’язковий медичний огляд осіб віком до 21 року.
Перелік професій, робітники яких підлягають медичному огляду, строк і порядок його проведення встановлені “Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій”, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.07р. № 246.
Згідно з цим Положенням власник повинен видати наказ про проведення медоглядів у визначені строки, призначити відповідальних за їх організацію.
Власник має право притягнути працівника, який не пройшов медичний огляд, до дисциплінарної відповідальності або не допустити його до роботи без збереження заробітної плати.
За результатами періодичного медичного огляду працівників складається заключний акт за підписом керівника лікувального закладу, з яким ознайомляться власник підприємства, представник профкому та лікар, що займається питаннями гігієни праці.
3. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження передбачає запровадження і здійснення таких заходів:
1. завчасна розробка і проведення інженерно-технічних заходів для зменшення ризику виникнення НС і захисту населення від впливу їхніх наслідків;
2. готується науково обґрунтований прогноз наслідків можливих НС;
3. здійснюється безпосереднє спостереження за станом потенційно-небезпечних об'єктів і навколишнього природного середовища;
4. утримуються в готовності до негайного застосування засоби оповіщення та
інформаційного забезпечення населення, створюються локальні системи виявлення місць зараження та локальні системи оповіщення;
5. створюються спеціалізовані формування і здійснюється їх підготовка до дій за призначенням;
6. проводиться забезпечення працівників об'єктів індивідуальними засобами захисту, а також ведеться будівництво захисних споруд відповідно до норм і правил
інженерно-технічних заходів Цивільної оборони.

13
Завжди вагоме значення мало своєчасне оповіщення, яке сприяло уникненню значних людських жертв. До оповіщення залучаються відповідні фахівці установ державних і територіальних органів влади, мережі радіо та телебачення тощо.
Захист населення від наслідків стихійного лиха, аварій, катастроф, вибухів, пожеж і застосування засобів ураження здійснюється проведенням комплексу заходів, які повинні забезпечити укриття населення в захисних спорудах, його евакуацію, медичний, радіаційний і хімічний захисти, а також захист від впливу біологічних засобів ураження.
4. Територія підрозділів, будівлі, споруди, приміщення, технологічні установки повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння, які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку відповідно до вимогдіючих норм та правил.
До первинних засобів пожежогасіння відносяться:
 вогнегасники (порошкові, газові, водяні, водопінні);
 пожежні крани-комплекти;
 лопати, ломи, сокири, багри;
 ящики з піском, бочки з водою;
 азбестові полотнища та ін.
БІЛЕТ №8
Питання:
1.
Охорона праці молоді.
2.
Положення про розслідування та облік нещасних випадків.
3.
Повноваження і права профспілок у здійсненні контролю за дотриманням законодавства з охорони праці.
4.
З якою метою здійснюється облік пожеж та їх наслідків.
Відповідь:
1. Неповнолітні або особи, що не досягли 18 років, у трудових відносинах прирівнюються до повнолітніх, а з питань охорони праці, робочого часу, відпусток і деяких
інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України. Не допускається прийняття на роботу осіб, молодших 16 років. За згодою одного з родичів або особи, яка його заміщає, у порядку винятку, можуть прийматися на роботу особи, що досягли 15 років. Всі особи, яким не виконалось 18 років приймаються на роботу лише після проходження попереднього медогляду і в подальшому підлягають обов’язковому періодичному, щорічному медогляду. Забороняється застосування праці осіб молодше 18 років на важких роботах і роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, на нічних та понаднормових роботах і роботах у вихідні дні.
Щорічні відпустки працівникам віком до 18 років надаються в будь – яку пору року за
їх бажанням.
2. За своїм характером нещасні випадки розподіляються та підлягають розслідуванню згідно відповідних законодавчих актів:
1. Пов’язані з виробництвом – підлягають обліку та розслідуються комісією підприємства, створеною наказом роботодавця згідно «Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на

14 виробництві» затверджений постановою КМУ від 30 листопада 2011 р. № 1232.
Нещасний випадок на виробництві – це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю.
2. Невиробничі - підлягають розслідуванню та обліку згідно Постанови Кабінету
Міністрів України від 22.03.01р.№ 270.
Нещасні випадки, що сталися під час навчально – виховного процесу в навчальних закладах – розслідуються та ставляться на облік відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 31.08.2001р. № 616.
Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні терміново повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги.
Лікувально–профілактичний заклад про кожне звернення потерпілого щодо нещасного випадку без направлення підприємства повинен протягом доби повідомити власника підприємства, де працює потерпілий.
3. Професійні спілки здійснюють контроль за дотриманням власниками законодавчих актів про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належного виробничого побуту для працівників і забезпеченням їх засобами колективного та
індивідуального захисту.
Професійні спілки мають право безперешкодно перевіряти умови безпеки праці на виробництві, виконання відповідних програм і зобов’язань колективних договорів (угод), вносити власникам, державним органам управління подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.
4. Облік пожеж та їх наслідків здійснюється з метою проведення аналізу причин та умов виникнення пожеж, оцінки стану пожежної безпеки населених пунктів та об'єктів, прогнозування ситуації і розроблення запобіжних заходів для забезпечення безпеки людей, збереження матеріальних цінностей та створення умов для гасіння пожеж.
БІЛЕТ №9
Питання:
1.
Охорона праці жінок.
2.
Періодичність перегляду інструкцій з охорони праці.
3.
Основні причини виникнення пожеж на підприємствах.
4.
Перша допомога при ранах і кровотечах. Способи зупинки кровотеч. Правила та прийоми накладання пов’язок на рани.
Відповідь:
1. Стаття 10 Закону України «Про охорону праці» - Охорона праці жінок.
Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.
Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких

15 забороняється застосування праці жінок, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками затверджуються Міністерством охорони здоров'я України за погодженням з Державною службою України з питань праці.
Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітніх дітей, регулюється чинним законодавством.
2. Відповідно до вимог “Положення про розробку інструкцій з охорони праці”, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 29.01.98. № 9,інструкції повинні переглядатися розробником не рідше одного разу на п’ять років, а для видів робіт і професій з підвищеною небезпекою – не рідше одного разу на три роки.
Інструкції переглядаються до закінчення вказаних строків у випадках:
 зміни законодавства України про працю та охорону праці;
 набуття чинності новими або переглянутими державними нормативними актами про охорону праці;
 за вказівкою директивних органів, організацій, що стоять порядком вище, органів державного управління і нагляду за охороною праці;
 аварійної ситуації або нещасного випадку, що зумовили перегляд (зміни) інструкцій;
 впровадження нових технологій, зміни технологічного процесу або умов праці, а також нових видів обладнання, машин, механізмів, матеріалів, апаратури, пристроїв та інструментів, видів енергії тощо.
3. Причини пожеж і самозаймання на наземних об’єктах (у виробничих, адміністративних і житлових приміщеннях, на складах, зовнішніх установках тощо) можна звести до наступних груп:
1. неправильне обладнання, несправність чи порушення режиму роботи систем опалення, вентиляції й кондиціювання повітря (відсутність чи несправність вогнезахисних пристроїв, заземлювачів, забруднення вентиляційних каналів тощо);
2. неправильне улаштування, несправність чи перенавантаження електричних установок
і мереж
(неправильний вибір перерізів проводів чи підбір електрообладнання, несправність засобів захисту мереж від перенавантажень тощо);
3. несправність виробничого обладнання і порушення технологічних процесів
(розгерметизація чи зруйнування обладнання установок, що мають паливні або вибухонебезпечні речовини і матеріали, порушення режимів роботи приладів тощо);
4. іскроутворення за рахунок розрядів статичної електрики у вихлопних трубах двигунів внутрішнього згорання на стаціонарних установках і транспортних засобах, а також під час зіткнення предметів та в інших випадках;
5. самозаймання речовин і матеріалів під час неправильного їх зберігання чи застосування;
6. відсутність чи несправність блискавковідводів на виробничих або житлових будинках і спорудах;
7. необережне поводження з вогнем (паління в непередбачених місцях, недбале проведення вогневих робіт, залишення без догляду електронагрівальних пристроїв, застосування відкритого вогню для підігріву двигунів тощо);
8. інші причини (порушення правил експлуатації і технічного обслуговування машин і обладнання, несвоєчасне прибирання накопичених паливних матеріалів і речовин, послаблення контролю за ходом технологічних процесів тощо).

16 4. Раною називається пошкодження шкіри, слизової оболонки чи глибоких тканин, що супроводжується болем та кровотечею і має вигляд зяючого отвору.
Рани бувають: вогнепальні, різані, рубані, колоті, вдарені, рвані, вкушені,розчавлені.
Усі рани, крім операційних, вважаються первісно інфікованими. Мікроби потрапляють до рани разом із предметом, яким заподіяно рану, а також із землею, шматками одягу, повітрям і при дотиках до рани руками.
Найнебезпечнішими є мікроорганізми, що розвиваються у рані за умовивідсутності повітря і спричиняють газову гангрену. Небезпечним ускладненнямран є зараження їх збудником стовбняка.
Рани можуть бути поверхневими або проникаючими у порожнину черепа, грудну клітку, черевну порожнину. Проникаючі рани – найнебезпечніші.
Профілактика зараження рани – найшвидше накладення на неї асептичноїпов’язки, для запобігання доступу мікробів.
Види кровотеч. Перша медична допомога при кровотечах.
Найнебезпечнішим ускладненням ран є кровотечі, що безпосередньозагрожують життю постраждалих. Кровотечею називають вихід крові зушкоджених кровоносних судин.
Кровотечі бувають зовнішні (артеріальні,венозні, капілярні) та внутрішні.
При зовнішній кровотечі кров витікає через рану в шкірі та у видимих слизових оболонках або з порожнин назовні. При внутрішній кровотечі, кров виливається у тканини й органи тіла; це називається крововиливом. Швидка втрата одного-двох літрів крові, особливо при тяжких комбінованих ураженнях,може призвести до смерті.
Надзвичайно небезпечна артеріальна кровотеча, внаслідок якої закороткий проміжок часу з організму може витекти значна кількість крові.
Ознаки артеріальної кровотечі: кров яскраво-червоного кольору, витікає пульсуючим струменем.
При венозній кровотечі кров темніша, витікає безперервно, явного струменя не спостерігається.
Капілярна кровотеча виникає внаслідок пошкодження дрібних судин шкіри, підшкірної клітковини і м’язів. Уцьому випадку кровоточить уся пошкодженна поверхня.
Внутрішня кровотеча виникає при пошкодженні внутрішніх органів (печінки, селезінки, нирок,легень) і завжди небезпечна для життя.
При наданні першої медичної допомоги здійснюють тимчасову зупинку зовнішньої кровотечі.
Тимчасово кровотечу можна спинити одним із таких способів: накласти кровоспинний джгут або тугу пов’язку; притиснути пальцем магістральну судину вище місця кровотечі, притиснути і максимально зігнути кінцівку.
Накладання тугої пов’язки — найпростіший спосіб зупинки незначної кровотечі.
Для такої пов’язки використовують індивідуальний перев’язувальний пакет. Проте, пов’язку не слід накладати занадто туго. Якщо, після накладання пов’язки, кінцівка посиніє, то це означає, що пов’язка здавилавени, відтік крові до серця утруднений і вона застоюється. У такому випадкукровотеча може тільки посилитися. Збліднення кінцівки нижче місцянакладання тугої пов’язки означає повне припинення кровообігу.
Притиснути артерію пальцями до кісток або поверхні суглобів, з метою зупинки кровотечі, можна за будь-яких обставин. Притискання проводиться не в рані, а вище — ближче до серця, перед накладанням джгута або пов’язки.

17
Щоб уміло й швидко зупинити кровотечу цим способом, потрібно добрезнати місця притискання артерій. Знаходять артерію за пульсом, притискають її до найближчих кісток вище місця поранення, до припинення пульсу і зупинки кровотечі.
Точка притиснення артерій:
1 – скроневої,
2 – зовнішньої щелепний,
3 – ліктьовий,
4 – променевої,
5 - плечовий,
6 – пахвовій,
7 – стегнової,
8 – задній великогомілкової,
9 – передній великогомілкової,
10 – правої сонної,
11 –підключичної
Коли поранено обличчя, слідпритиснути такі судини: на лобі – висковуартерію (1) спереду від вуха; якщо рана напідборідді або щоці – зовнішню щелепнуартерію (2); при пораненні шиї або голови – сонну артерію збоку від гортані до хребта.
При кровотечах у ділянці плеча іплечового пояса, потрібно притиснути підключичну артерію до першого ребра внадключичній ямці або пахвову артерію –до плечової кістки в підпахвовій ямці.
При кровотечах із ран передпліччя, притискають плечову артерію звнутрішнього боку плеча до плечовоїкістки.
При кровотечах із ран стегна, гомілкиі стопи притискають стегнову артерію.
Джгут для зупинки крові застосовують при сильній кровотечі з поранених кінцівок.
Його накладають вище рани і якомога ближче до неї. Не можна накладати джгут у середній третині плеча через небезпеку перетискання нерва ірозвитку згодом паралічу руки. Місце, де накладається джгут, спочатку захищають одягом, рушником, ватно-марлевою пов’язкою або іншими матеріалами. Потім дуже розтягують гумовий джгут, роблять ним навколокінцівки одне-два кільця і кінці фіксують гачком. Якщо джгут накладено правильно, кровотеча припиняється, пульс затихає і кінцівка блідне. Якщо джгута немає, то для зупинки кровотечі треба вміти використовувати закрутку, яку можна зробити з будь- якої достатньо міцної тканини, тасьми, стрічки,мотузки. Як і при накладанні джгута, місце накладання закрутки захищаютьм’якою прокладкою (ватою, одягом). Закрутку намотують на кінцівку, кінцізав’язують вузлом. У кільце, що утворилося, вставляють палицю і закручують,поки не припиниться кровотеча. Після цього палицю фіксують бинтом абоіншим способом .

18
Наклавши на кінцівку джгут або закрутку, рану закривають стерильною пов’язкою і на ній позначають дату та час накладання джгута або закрутки. Можна записати це на клаптику паперу і прикріпити його до пов’язкиостанніми обертами бинта або засунути під джгут.
Влітку джгут накладають на кінцівку не більше, ніж на годину, взимку – на півгодини. При потребі залишити джгут ще на деякий час, потрібно,притиснувши пальцями відповідну артерію, ослабити джгут. Коли кінцівкапорожевіє і потепліє, джгут знову затягують. Усього джгут накладається небільше, ніж на 2 години. У холодну пору року кінцівку із джгутом слід утеплити.
Для тимчасової зупинки кровотечі при пораненнях кінцівок, треба максимально зігнути кінцівку і зафіксувати її в цьому положенні. Наприклад, якщо поранено гомілку, впідколінну ямку кладуть валик, зроблений з вати імарлі, ногу згинають у колінному суглобі і в такому положенні затягують їїременем (бинтом, рушником, косинкою). Так само, при пораненні передпліччя, руку згинають і фіксують у ліктьовому суглобі. На верхню частину стегнанакласти джгут неможливо. Тому ватно-марлевий валик кладуть у пахову ділянку, стегно максимально притискають до живота і закріплюють у такому положенні. Якщо рана у ділянці пахви або верхньої частини плеча біляплечового суглоба, то потрібно якнайдалі завести руку назад, притиснути доспини і зафіксувати.
У разі появи перших ознак внутрішньої кровотечі: раптової блідості обличчя, збліднення і похолодання кістій і стоп, почастішання пульсу,запаморочення, шуму у вухах, холодного поту – постраждалого слід негайновідправити до лікувальної установи. Якщо є можливість, до тієї ділянки тіла, депідозрюється внутрішня кровотеча, потрібно прикласти гумовий міхур з льодомчи холодною водою.
Будь-яка, навіть невеличка, рана становить загрозу для життя постраждалого, оскільки вона може бути джерелом зараження різноманітними мікроорганізмами або причиною сильної кровотечі. Основний засібпрофілактики ускладнень при наданні першої медичної допомоги –якнайшвидше накладання на рану стерильної пов’язки.
Правила накладання пов’язок
Пов’язка – це перев’язувальний матеріал, яким закривають рану. Процес накладання пов’язки на рану називають перев’язкою.
Накладаючи пов’язку, треба намагатися не завдати зайвого болю постраждалому.
Бинт тримають у правій руці і розкручують його, невідриваючи від пов’язки, яку підтримують лівою рукою. Бинтують зліва направо, кожним наступним обертом (туром) перекриваючи попередній наполовину. Пов’язку накладають не дуже туго.
БІЛЕТ №10
Питання:
1.
Положення про службу охорони праці, основні завдання, функціональні обов'язки та права.
2.
Облік нещасних випадків.
3.
Звільнення потерпілого від електричного струму в установках напругою до 1000 В.
4.
Основні вимоги до протипожежного режиму на підприємстві.
Відповідь:
1. Згідно з вимогами «Типового положення про службу охорони праці», затвердженого наказом Держкомнаглядохоронпраці від 15.11.2004р.№ 255, із змінами

19 внесеними наказом Держпромгірнагляд 02.10.2007р№ 236, на службу охорони праці покладені такі завдання:
 забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;
 забезпечення працівників засобами індивідуального та колективного захисту;
 професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів праці;
 вибору оптимальних режимів праці і відпочинку працівників;
 професійного добору виконавців для певних видів робіт.
Служба охорони праці входить до структури підприємства як одна з основних виробничо–технічних служб. Вона комплектується фахівцями з вищою освітою.
Ліквідація служби допускається тільки в разі ліквідації підприємства.
Служба охорони праці виконує такі основні функції:

Опрацьовує ефективну цілісну систему управління охороною праці, сприяє удосконаленню діяльності у цьому напрямку кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи.

Проводить оперативно–методичне керівництво роботою з охорони праці.

Розробляє разом зі структурними підрозділами підприємства комплексні заходи щодо поліпшення умов праці, а також готує пропозицію в розділ “Охорона праці” у колективному договорі.

Проводить для працівників вступний інструктаж з питань охорони праці.

Проводить облік та звіти з питань охорони праці.

Керівник служби охорони праці очолює комісію з розслідування нещасних випадків.

Виконує інші функції.
Спеціалісти служби охорони праці мають право:
 представляти підприємство в державних та громадських установах при розгляді питань охорони праці;
 безперешкодно у будь–який час відвідувати виробничі об‘єкти, структурні підрозділи підприємства, зупиняти роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, що створюють загрозу життю або здоров‘ю працівників; одержувати від посадових осіб необхідні відомості, документи і пояснення (письмово чи усно) з питань охорони праці;
 у випадках виявлення недоліків видавати керівникам структурних підрозділів припис, обов‘язковий для виконання; скасувати виданий припис має право тільки керівник підприємства, ректор ВНЗ;
 вимагати від посадових осіб усунення від роботи працівників, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань з питань охорони праці, не мають допуску до відповідних робіт або порушують нормативні акти про охорону праці.
 надсилати керівникові підприємства подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці; порушувати клопотання про заохочення працівників, котрі беруть активну участь у заходах щодо підвищення безпеки та поліпшення умов праці.

20 2. На облік беруться нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових (посадових) обов’язків, у тому числі у відрядженнях, а також ті, що сталися під час:
1. перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу, або за дорученням власника в неробочий час, під час відпустки, у вихідні та святкові дні;
2. приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконанні особистої гігієни;
3. проїзду на роботу чи з роботи на транспорті підприємства або на транспорті сторонньої організації, яка надала його згідно з договором (заявкою), за наявності розпорядження власника;
4. використання власного транспорту в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням власника;
5. здійснення дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий (надання допомоги, запобігання аварій та інше);
6. ліквідації аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха на виробничих об‘єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством;
7. надання підприємствам шефської допомоги;
8. перебування в транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час між змінного відпочинку, якщо причина нещасного випадку пов’язана з виконанням потерпілим трудових (посадових) обов‘язків або з впливом на нього виробничого фактора чи середовища;
9. прямування працівника до об’єкта чи між об’єктами, обслуговування за затвердженими маршрутами на території підприємства або до будь–якого об‘єкта за дорученням власника.
Усі нещасні випадки, які трапилися за межами підприємства, зараховуються як побутові нещасні випадки.
3. Першою дією людини, яка надає допомогу потерпілому є вимкнення тієї частини установки, якої торкається потерпілий. При цьому необхідно враховувати наступне. Якщо потерпілий знаходиться на висоті, вимкнення установки і його визволення від електричного струму можуть призвести до падіння потерпілого. В цьому випадку повинні бути прийняті відповідні заходи, які забезпечують безпеку падіння потерпілого.
Для ізоляції рук людина, яка надає допомогу, особливо, якщо необхідно доторкнутися до тіла потерпілого, яке не покрито одягом, повинна одягнути діелектричні рукавички чи обмотати обидві руки шарфом або одягнути на руки сухі суконні рукавиці, опустити на руки рукави піджака чи пальто, використати гумову матерію (плащ) чи просто суху матерію. Під час віддалення потерпілого від струмоведучих частин рекомендується діяти однією рукою.
При утрудненому віддаленні потерпілого від струмоведучих частин слід перерізати чи перерубати проводи сокирою з сухою дерев'яною рукояткою чи іншим відповідним
ізольованим інструментом.
4. Протипожежний режим вимагає дотримання працівниками протипожежних правил. У ці правила входять вимоги щодо куріння та застосування відкритого вогню, вказівки щодо розміщення в приміщенні обладнання і матеріалів, зберігання ГР і ЛЗР.

21
Протипожежний режим - правила поведінки людей, порядок організації роботи в приміщеннях (на територій), щоб забезпечити попередження порушень вимог пожежної безпеки та виникнення пожежі, створення належних умов для гасіння пожеж разі їх виникнення.
Протипожежний режим містить наступні пожежно-профілактичні заходи:
 утримання шляхів евакуації (проходів, виходів) людей і матеріальних цінностей не захаращеними;
 своєчасне і ретельне прибирання робочих місць та приміщень в цілому як у процесі роботи, а також по закінченні роботи;
 встановлення порядку можливості спільного зберігання різних речовин і матеріалів;
 суворе дотримання встановлених норм зберігання сировини, матеріалів, продукції;
 устаткування приміщень пристроями для знеструмлення електромереж та електрообладнання перед закриттям цих приміщень.
БІЛЕТ №11
Питання:
1.


1   2   3   4   5   6

скачати