1. Яке значення предмету анатомії, фізіології та гігієни дітей дошкільного віку? сторінка 3

1 2 3 4

Ім'я файлу: відповіді.docx
Розширення: docx
Розмір: 55кб.
Дата: 24.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
История Укр.Культ 2.docx
Податкова політика.docx
КУРСОВА РОБОТА 2018.doc
Завдання ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ.docx
Метод. рекомендації КР б.docx
Паламарчук О. пр3.docx
ЗМІСТ (2).doc
Gra.doc
�� .doc
!Udoskonalenna_tehnologicnogo_procesu_virobnictva_m!.docx
Порядок розсекречування матеріальних носіїв інформації - СИПНЯК.
12 Роберт Броун.doc
489878.ppt
Оконч._вар._Давидич_Ю.О._Пособие_ВАНТ.ПЕРЕВ..pdf
диліквентна поведінка підлітків.docx
2022_S_хобби.pdf
combination.doc

Всмоктування. У дітей грудного віку всмоктування відбувається у шлунку і кишках, які мають густу сітку кровоносних і лімфатичних судин. З віком всмоктування у шлунку зменшується, але у 8—10-річних дітей ще добре проявляється. У дорослих в шлунку добре всмоктується лише алкоголь, менше вода і мінеральні солі. Основним місцем всмоктування поживних речовин є тонка кишка, яка має особливий всмоктувальний апарат у вигляді кишкових ворсинок.

Кишкові ворсинки — це мікроскопічні вирости слизової оболонки тонкої кишки, загальна кількість яких досягає 4 млн. Зовні ворсинка вкрита одношаровим епітелієм, а порожнина її заповнена сіткою кровоносних і лімфатичних судин. Висота ворсинки 0,2—1 мм. На 1 мм² слизової оболонки тонкої кишки міститься до 40 ворсинок. Внаслідок такої будови внутрішня поверхня тонкої кишки досягає 4—5 м², тобто приблизно в два рази більше від поверхні тіла.

Продукти розпаду поживних речовин, що перебувають у порожнині кишки, відгороджені від крові і лімфи дуже тонкою перетинкою. Вона складається з одношарового епітелію ворсинок і шару клітин стінки капілярів. Велика поверхня тонкої кишки і тонкість перетинки, через яку відбувається всмоктування, дуже полегшують і прискорюють цей процес.

Всмоктування вуглеводів. Вуглеводи в процесі травлення розщеплюються до моносахаридів. Із вуглеводів залишається неперетравленою тільки клітковина (целюлоза). Вуглеводи всмоктуються головним чином у вигляді глюкози і лише частково у вигляді інших моносахаридів (фруктози, галактози). Всмоктування вуглеводів стимулюють вітаміни груп В і С. Всмоктані вуглеводи надходять у кров капілярів ворсинки і разом з кров’ю, що відтікає від тонкої кишки, попадають у ворітну вену, з якої вона надходить у печінку. Якщо в цій крові буває понад 0,12% глюкози, то в печінці затримується надлишок глюкози і перетворюється в складний вуглевод — глікоген (тваринний крохмаль), який відкладається в клітинах печінки. Коли ж у крові глюкози менше 0,12%, то відкладений у печінці глікоген перетворюється в глюкозу і виділяється у кров. Глікоген може відкладатись також і в м’язах.

Всмоктування білків. Білки в тонкій кишці розщеплюються до амінокислот, які в розчиненому стані легко всмоктуються ворсинками. Як і вуглеводи, амінокислоти всмоктуються в кров крізь стінки венозної капілярної сітки ворсинок.

Всмоктування жирів. Жир під впливом ферменту ліпази розщеплюється на гліцерин і жирні кислоти. Гліцерин розчиняється і легко всмоктується, а жирні кислоти нерозчинні у воді і тому не можуть всмоктуватись. Жирні кислоти сполучаються з лугами і утворюють мила, які розчиняються в кислому середовищі при наявності жовчних кислот і легко всмоктуються. Але, на відміну від амінокислот і глюкози, продукти розщеплення жирів всмоктуються не в кров, а в лімфу, при цьому гліцерин і мила під час проходження клітинами ворсинки знову сполучаються і утворюють так званий нейтральний жир. Тому в лімфатичні судини ворсинки надходять крапельки знову синтезованого жиру, а не гліцерин і жирні кислоти.

Всмоктування води і солей. Всмоктування води починається в шлунку, але в основному відбувається у тонкій кишці і закінчується в товстій кишці. Деякі розчинені у воді мінеральні солі всмоктуються в кров у незміненому вигляді. Солі кальцію всмоктуються в сполуці з жирними кислотами. Всмоктуються солі як у тонкій, так і в товстій кишках.

Захисна (бар’єрна) функція печінки. В процесі травлення в кишечнику утворюються отруйні речовини. Особливо багато їх утворюється в товстій кишці, де під впливом бактерій відбувається гниття неперетравлених білків. Утворювані при цьому отруйні речовини (індол, скатол, фенол та ін.) всмоктуються стінками товстої кишки і надходять у кров. Але вони не отруюють організм, бо вся кров, яка відтікає від шлунка, кишечника, селезінки і підшлункової залози збирається у ворітну вену і через неї у печінку, в якій отруйні речовини знешкоджуються. В печінці ворітна вена розпадається на сітку капілярів, які збираються в печінкову вену. Отже, кров, що відтікає від органів черевної порожнини, надходить в загальне кров’яне русло тільки пройшовши через печінку.

Зміна харчових решток у товстій кишці.. Неперетравлені і незасвоєні частини харчової маси з тонкої кишки переходять у товсту. У дорослої людини довжина товстої кишки 1,5—2 м і ширина 5—7 см. В ній розрізняють три відділи: сліпу кишку, ободову і пряму. Ободова кишка в свою чергу ділиться на висхідну, поперечну, низхідну, сигмовидну. Стінки товстих кишок складаються з тих самих трьох шарів, що й тонких кишок, тільки будова їх трохи інша.

В товстій кишці відбувається всмоктування головним чином води. Через це харчові рештки згущуються і перетворюються в калові маси. В товстій кишці є величезна кількість бактерій, які спричиняють бродіння вуглеводів і гниття білків. Перехід харчових решток з тонкої кишки у товсту здійснюється поступово, порціями.

Рухи тонких і товстих кишок схожі за характером, але перистальтика товстої кишки значно повільніша і слабша. Це сприяє всмоктуванню води і згущенню неперетравлених решток їжі, які обволікаються густим слизом і в результаті перистальтичних рухів переміщуються в сигмовидну кишку, де формуються калові маси. Останні надходять у пряму кишку, а звідти видаляються назовні.

Асиміляція і дисиміляція. Між організмом і навколишнім середовищем безперервно відбувається обмін речовин і енергії. Речовини зовнішнього середовища через органи дихання і травлення проникають у кров і доносяться нею до клітин всіх органів. В клітинах ці речовини засвоюються. В процесі засвоєння, або асиміляції, відбувається синтез складних органічних сполук. Енергія, необхідна для синтезу, а також для діяльності органів, звільняється в організмі під час розпаду, тобто дисиміляції, складних органічних сполук, з яких складаються клітини. Звільнення енергії під час дисиміляції можливе завдяки перетворенню складних, багатих хімічною енергією речовин на простіші. В процесі дисиміляції утворюється багато отруйних речовин, які окислюються і, як кінцеві продукти обміну, виводяться з організму.

Таким чином, асиміляція і дисиміляція взаємно зв’язані. Це дві сторони одного процесу — обміну речовин і енергії, що є основою життя. Всі біологічні явища (живлення, дихання, кровообіг, виділення, ріст, розмноження) зв’язані з обміном речовин. В ростучому дитячому організмі обмін речовин відбувається інтенсивніше, ніж у дорослому організмі. Асиміляція в дітей переважає над дисиміляцією, тобто щодня речовин в організмі синтезується більше, ніж їх руйнується. В результаті цього дитина росте. З припиненням росту процеси асиміляції і дисиміляції зрівноважуються: в організмі, як правило, утворюється стільки ж речовин, скільки їх руйнується.

Основними поживними речовинами, що беруть участь у обміні речовин, є білки, жири і вуглеводи. Немалу роль в обміні речовин відіграє обмін води і мінеральних солей.

Основний і загальний обмін речовин і енергії. Одночасно з обміном речовин в організмі відбувається і обмін енергії. Обидва ці процеси невіддільні один від одного; не буває обміну речовин без обміну енергії або навпаки.

Поживні речовини що надходять в організм, в клітинах розщеплюються і окислюються. При цьому звільняється вся або майже вся їх потенціальна енергія. Звільнена енергія використовується організмом на процеси асиміляції, на діяльність серця, мозку, органів травлення, виділення, на виконувану м’язами механічну роботу.

При процесах розпаду складних сполук і окислення продуктів їх розпаду енергія звільняється у різних видах: у вигляді хімічної, механічної, теплової, електричної і променевої. Частина звільненої енергії у вигляді хімічної енергії використовується організмом на процеси синтезу. Найбілша частина звільнюваної енергії використовується у формі тепла, і тільки ¹/₄ частина переходить у кінетичну енергію. В електричну і променеву енергію перетворюється незначна частина звільненої енергії.

Але зрештою всі види звільнюваної в організмі енергії перетворюються переважно в теплову і в такому вигляді віддаються організмом в навколишнє середовище. Отже, щоб мати уявлення про кількість затраченої організмом енергії, досить виміряти кількість тепла, яке виділяється організмом у зовнішнє середовище.

Основний обмін. Організм витрачає енергію навіть і тоді, коли перебуває в повному спокої. В цьому разі енергія витрачається на роботу внутрішніх органів (серця, нирок, органів дихання та ін.) і на підтримання температури тіла. Кількість енергії, яку витрачає організм при повному спокої, натщесерце і температурі середовища близько 20—22°, називається основним обміном. Величина основного обміну змінюється залежно від віку, статі, зросту і поверхні тіла, пори року і кліматичних умов.

У дорослої людини основний обмін в середньому дорівнює 1 ккал на 1 кг ваги протягом 1 год. У людини вагою 70 кг за добу основний обмін становить близько 1700 ккал. У чоловіків величина основного обміну трохи більша, ніж у жінок тієї самої ваги.

У дітей основний обмін на 1 кг ваги вищий, ніж у дорослих. У новонароджених він дорівнює 40—50 ккал на 1 кг ваги за добу. До 1—1,5-річного віку основний обмін поступово збільшується до максимальної величини — 55—60 ккал на 1 кг ваги, а потім поступово зменшується, наближаючись до основного обміну дорослої людини.

У дівчаток і хлопчиків основний обмін однаковий лише протягом першого півроку життя, а починаючи з другої половини року і до 12—13 років, він вищий у хлопчиків, ніж у дівчаток. З 12—13 років до кінця періоду статевого дозрівання основний обмін вищий у дівчаток, а після статевого дозрівання знову вищий у хлопців.

У людей тропічних країн основний обмін на 10—20% нижчий, ніж у людей помірної смуги, а на півночі в холодну пору року — вищий.

Загальний обмін. Протягом доби організм перебуває як у спокійному стані, так і в стані виконання різних видів роботи. Тому витрати енергії за добу як у дорослої людини, так і в дітей значно перевищують величину основного обміну. Найбільші витрати енергії зумовлені м’язовою роботою. Чим важча м’язова робота, тим більше енергії витрачає людина.

Розумова праця підвищує витрати енергії проти основного обміну на 20—30%, але коли розумова праця супроводжується м’язовою діяльністю (оратор, лектор, артист і т. д.), затрата енергії підвищується на 50—60%. Добова витрата енергії залежить від професії. Це треба враховувати при організації харчування молоді юнацького віку під час трудового виховання.

Приймання їжі, особливо білкової, також підвищує витрати енергії. Це зв’язано з посиленою роботою органів травлення і з дією продуктів розщеплення білків на обмін речовин у клітинах.

У дітей добова витрата енергії на 1 кг ваги тіла більша, ніж у дорослих. Пояснюється це насамперед тим, що в них близько 15% енергії витрачається на ріст. З віком витрата енергії на 1 кг ваги в дітей поступово зменшується.

Харчування. При організації харчування враховують насамперед добову витрату енергії дітьми різних вікових груп чи робітниками різних професій. Крім того, необхідно враховувати й калорійність та засвоюваність їжі. Визначаючи калорійність їжі, виходять з того, що 1 г білків при повному окисленні звільняє 4,1 ккал енергії, 1 г вуглеводів при повному окисленні звільняє 4,1 ккал енергії, 1 г жирів при повному окисленні звільняє 9,3 ккал енергії. Знаючи кількість білків, жирів і вуглеводів у харчовому продукті, можна обчислити його енергетичну цінність.

Калорійність харчових продуктів можна обчислювати у брутто- і нетто-калоріях. Брутто-калорійністю називають загальну валову кількість калорій, що надходять з їжею в організм, без врахування її засвоюваності. Нетто-калорійність означає кількість калорій, які засвоюються організмом при надходженні в нього харчових продуктів.

Їжа, яка надходить в організм, не вся перетравлюється і всмоктується в кров. Неперетравлена частина їжі викидається з організму з калом.

Засвоюваність різних харчових продуктів не однакова. Продукти тваринного походження засвоюються в середньому на 95%, а рослинного — на 70—80%, бо клітковина не перетравлюється в органах травлення. Мішана їжа засвоюється на 85—90%.

Норми харчування дітей різного віку. Для ростучого організму дитини велике значення має правильно організоване, повноцінне харчування. Таке харчування зберігає здоров’я дитини, робить її міцною і витривалою, сприяє правильному розумовому і фізичному розвитку і підвищує опірність проти різних захворювань.

Організовуючи харчування дітей, необхідно виходити з потреб організму в їжі, які залежать від багатьох факторів: добових витрат енергії, віку, ваги, фізичного навантаження, розумової діяльності, кліматичних умов, стану здоров’я тощо.

У дітей обмін речовин відбувається енергійніше. На 1 кг ваги в них припадає більша площа поверхні тіла. В результаті тіло швидше охолоджується. Тому енергетичні витрати в дітей відносно більші, ніж у дорослих. Якщо, наприклад, доросла людина витрачає за добу на 1 кг ваги 42 ккал, то десятирічна дитина — 70 ккал, а місячна дитина — 91 ккал. Отже, щоб компенсувати відносно великі енергетичні витрати, в їжі дітей повинна бути достатня кількість жирів і вуглеводів, як основного джерела енергії. А щоб забезпечити нормальний ріст дитячого організму, в їжі повинні бути в достатній кількості повноцінні білки. Фізіологічна потреба організму в білках, жирах і вуглеводах залежить від віку дітей.

В кількість жирів входить не тільки той жир, який додається до їжі, але й жир, який міститься в харчових продуктах.

Вуглеводів у добовому раціоні школяра повинно бути приблизно в 6 раз більше, ніж жирів або білків.

В їжі дітей в достатній кількості повинна бути клітковина для рухової діяльності травного тракту. Різноманітність їжі сприяє виробленню всіх ферментів травного тракту та виділенню травних соків.

Споживання надмірної кількості їжі шкідливе для організму дитини, бо це може викликати розлади в діяльності кишково-шлункового тракту, втрату апетиту, погіршення самопочуття та ін. їжу для дітей треба готувати з високоякісних продуктів; вона повинна бути різноманітною, мати приємний вигляд, запах і смак і викликати в дитини апетит. Така їжа краще перетравлюється і засвоюється.

25.Які особливості обміну речовин у дітей

Кінцеві продукти обміну речовин та виведення їх з організму. В результаті обміну речовин в організмі утворюється значна кількість продуктів, які вже непотрібні клітинам і навіть шкідливі для нього, а тому повинні бути видалені з організму. Кінцевими продуктами обміну жирів і вуглеводів є вуглекислий газ і вода. При розпаді білків, крім вуглекислого газу і води, утворюється сечовина, сечова кислота, креатинін, фосфорна і сірчанокислі солі та інші сполуки. Кінцеві продукти обміну надходять у кров і виносяться нею до органів виділення (нирок, легень, потових і слинних залоз та ін.), через які виділяються назовні.

Вуглекислий газ виділяється з організму через легені. Кінцеві продукти білкового обміну, до складу яких входить азот, виводяться з організму переважно з сечею, а також потовими залозами. Мінеральні речовини та вода виділяються з сечею, потом, через залози травного тракту та товстої кишки.

Основними органами виділення є нирки. При захворюванні нирок ніякі інші органи не можуть повністю замінити їх функцію. Нирки не тільки видаляють з організму непотрібні та шкідливі продукти дисиміляції, але й регулюють водний та сольовий обмін, забезпечуючи сталість осмотичного тиску та іонного складу внутрішнього середовища. При видаленні обох нирок через кілька днів настає смерть організму.

У дітей нирки відносно більші, ніж у дорослих. У новонародженої дитини вага нирки становить ¹/₁₀ваги тіла, а у дорослої людини — ¹/₂₀₀ . Нирка новонародженої дитини важить 11—12 г, у однорічної дитини — 36 г, в 12-річної — 100 г, а у дорослої людини — 150 г. У новонародженої дитини нирки мають часточкову будову (яка зникає до 2 років), сечові канальці слабо розвинені, коровий шар мало виявлений. До трирічного віку нирки сильно ростуть, з 3 до 5 років формується корова речовина, в 9—10-річних дітей за своєю будовою корова речовина нирки не відрізняється від нирки дорослої людини. Мозкова речовина нирки росте нерівномірно, повільніше за корову речовину. Найінтенсивніше росте мозкова речовина до 3 років, в 5—6 років та в 9—12 років. До 12 років нирки остаточно сформовуються.

Робота нирок регулюється нервовою системою, а також гуморальне. Сечоутворення може збільшуватись або зменшуватись під впливом різних речовин, які надходять у кров. Так, під впливом гормону задньої частки гіпофіза — вазопресину — виділення сечі різко зменшується. Збільшення виділення сечі (до 20л за добу) спостерігається при недостатньому надходженні в кров антидіуретичного гормону, що виділяється задньою часткою гіпофіза. Під впливом гормону щитовидної залози — тироксину — сечоутворення підсилюється, а під впливом гормону надниркових залоз — адреналіну — зменшується. Виділення всіх цих гормонів у свою чергу регулюються центральною нервовою системою.

Кількість сечі. За добу 5—6-річна дитина виділяє близько 1 л сечі, 12—13-річна дитина — 1,9 л, дорослі чоловіки — 1—1,5 л, а жінки — 0,9— 1,2 л. Ці цифри свідчать про інтенсивність обміну речовин. При захворюванні на цукровий діабет за добу може виділятись до 20 л сечі.

Склад сечі. В середньому за добу в дорослої людини з сечею виділяється 25г неорганічних речовин, з них кухонної солі до 15 г і 35 г органічних (з них до 30 г сечовини).

Сеча здорової людини — прозора рідина світло-жовтого кольору. Забарвлення сечі залежить від наявності пігментів — уробіліну та урохрому. Склад сечі дітей відрізняється від складу сечі дорослих і відбиває особливості їх обміну речовин. У сечі дітей молодшого шкільного віку значно більше креатину, ніж креатиніну. В сечі 11—12-річних дітей менше креатину, ніж креатиніну.

В 14—15 років, після статевого дозрівання, вміст креатину в сечі незначний, а в деяких дітей його немає. В 17—18-річному віці виділення креатину з сечею припиняється, а вміст креатиніну в сечі в 1,5 раза більший, ніж у 7—8-річних дітей.

Креатин в сполуці з фосфатом міститься головним чином в скелетних м’язах. Він є важливою складовою частиною обміну речовин при м’язовій роботі. При розщепленні фосфокреатину, як кінцевий продукт, утворюється креатинін. Тому збільшення з віком креатиніну в сечі дітей відбиває ріст скелетних м’язів і м’язової роботи. Під час фізичних вправ кількість і склад сечі змінюється. Для дітей і підлітків шкідлива тяжка фізична праця, при якій в складі сечі з’являється білок. Під час хвороб склад сечі різко змінюється: в ній з’являються білок, цукор, ацетон, жовчні кислоти і кров’яні тільця.

1 2 3 4

скачати

© Усі права захищені
написати до нас