3. Напрями удосконалення підвищення ефективності діяльності ТОВ «Епіцентр-К»

Розробка фінансової стратегії підприємства

1. 
   Варто розглядати формування і реалізацію фінансової стратегії підприємства в більш широкому контексті стратегічного управління розвитком підприємства. У цьому випадку забезпечується системність процесів формування фінансової стратегії і погодженість потенціалу підприємства, інтересів власників і менеджерів, а також фінансових ресурсів підприємства.
   
2. 
   Формування і реалізація фінансової стратегії, як основи фінансового плану підприємства, ґрунтується на використанні внутрішніх інструментів фінансового менеджменту і зовнішніх інструментів регулюючих фінансові взаємовідносини підприємства із суб’єктами ринку в процесі господарської діяльності. Зовнішні інструменти є регуляторами взаємовідносин, що являють собою зміни, виключення і доповнення до правил взаємодії, що формуються на макроекономічному рівні. Зазначені коректування до правил взаємодії стають інструментами фінансового управління в тому випадку, коли підприємство ініціює їх, і є ексклюзивним користувачем преференцій, що з’явилися при цьому, пільг і виділених ресурсів.
   
3. 
   Розробка і реалізація фінансової стратеги здійснюється організаційноуправлінським механізмом, що формується в структурі управління підприємства і здійснює розробку й інтеграцію дії внутрішніх та зовнішніх механізмів і інструментів фінансової стратегії.
   
4. 
   Формування механізмів (наборів інструментів) для управління фінансовою стратегією здійснюється на основі сукупності принципів.
   
5. 
   Фінансова стратегія підприємства розглядається як складна система, окремі складові якої знаходяться у відносинах обумовлених причиннонаслідковими зв’язками. Побудова механізмів формування і реалізації фінансової стратегії підприємства повинна ґрунтуватися на системному підході.
   
6. 
   Фінансова стратегія підприємства залежить від загальної виробничомаркетингової стратегії підприємства, і співвідношення життєвих циклів підприємства в цілому, його конкурентних переваг, системи менеджменту, а також життєвих циклів нововведень, що є основними структурними носіями розвитку.
   
7. 
   Сукупність інструментів організаційно-управлінського механізму формування і реалізації фінансової стратегії підприємства повинна забезпечувати реалізацію наступних характеристик: інтегрованість, приступність, гнучкість, надійність, керованість.
   
8. 
   Фінансова стратегія підприємства розглядається як система, що включає безліч складових елементів, визначену структуру і притаманним рядом системних властивостей.
   
9. 
   Формування і реалізація фінансової стратегії ґрунтується на результаті компромісного вирішення суперечливих інтересів між окремими сферами діяльності підприємства. Зробити механізм формування і реалізації фінансових стратегій адаптивним відповідно ринкового середовища, яке трансформується, дозволяє введення зворотних зв’язків. З іншого боку, трансформаційні процеси в економіці приводять до необхідності структурних, організаційних й ресурсних змін у самих стратегічних планах.
   
10. 
    Формування фінансової стратегії, її корегування й адаптація до змінних умов доцільно розглядати як узагальнену задачу прийняття рішень.
    
11. 
    Організація взаємодії з потенційними кредиторами (агентами фінансового ринку) в організаційно-управлінському механізмі формування і реалізації фінансової стратегії будується на принципах рефлексивного управління.
    

• 
  принцип збільшення частки уречевленої праці у використовуваних ресурсах. Даний принцип передбачає при використанні заданого обсягу ресурсів збільшення у вартісному вираженні частки ресурсів акумулювавших минулу працю;
  
• 
  принцип підвищення живучості підприємства;
  
• 
  принцип багатоцільового використання функцій фінансових механізмів, що вводяться. Даний принцип припускає, що вже наявні або знову введені механізми фінансової стратегії повинні забезпечувати досягнення декількох фінансових цілей із загальної їх кількості;
  
• 
  принцип погодженості нормативно-правової бази, як по ієрархії механізмів стратегії, так і за часом життєвого циклу кожного механізму фінансової стратегії. Цей принцип за своїм змістом є координаційним і спрямований на вироблення адекватних мотиваційних процедур для стратегічних управлінських рішень у системі фінансового менеджменту;
  
• 
  принцип сумісності механізмів фінансової стратегії. Відповідно до цього принципу кожний нововведений механізм стратегії повинний забезпечувати взаємодію з іншими механізмами і фінансовою стратегією в цілому;
  
• 
  принцип актуалізації функцій – вимагає, щоб управлінське рішення забезпечувало розмаїтість властивостей нововведених або змінюваних механізмів, що породжує відповідне розмаїття їх функцій. Розмаїтість функцій механізмів фінансової стратегії дозволяє забезпечити фінансову стабільність підприємства в умовах ринкового середовища, що змінюється;
  
• 
  принцип нейтралізації дисфункцій – вимагає, щоб у множині механізмів фінансової стратегії були присутні механізми нейтралізуючі такі функції елементів фінансової системи підприємства, що призводять до порушення її стійкості;
  
• 
  принцип погодженості функцій – передбачає такий вплив на функції окремих елементів фінансової системи, щоб їх спрямованість мала ієрархічну структуру, і була орієнтована на досягнення основних фінансових цілей підприємства;
  
• 
  принцип зв’язку цілей нововведених механізмів з ресурсами, необхідними для їхнього досягнення.
  

1. 
   Формування технологічних схем протікання (організації) інвестиційних й інноваційних процесів підприємства в умовах трансформаційної економіки.
   
2. 
   Формування множини показників, індикаторів, критеріїв, характеристик і правил, на основі яких повинен будуватися механізм фінансового оцінювання і планування розвитку підприємства.
   
3. 
   Розробка структури техніко-економічних показників, що описують елементи множини показників і критеріїв та використовуваних у процедурах оцінок і прийняття рішень загального механізму планування й оцінювання фінансової стратегії.
   
4. 
   Формування множини методів, процедур, моделей і алгоритмів, що входять у структуру механізму формування фінансової стратегії розвитку підприємства.
   
5. 
   Розробка організаційної структури із зазначенням виконуваних функцій та розв’язуваних задач у процесах формування і реалізації фінансової стратегії підприємства.
   

• 
  необхідність вибору способу згортки детальної інформації в єдиний показник;
  
• 
  визначення вагових коефіцієнтів для окремих показників;
  
• 
  визначення вагових коефіцієнтів для окремих галузей або науковотехнічних програм;
  
• 
  врахування ступеня взаємозв’язку окремих характеристик оцінки існуючих процесів і поточних проектів.
  

• 
  наявність розглянутого нововведення вітчизняної розробки і його виробництва відповідного рівня конкурентоздатності;
  
• 
  наявність на світовому і вітчизняному ринку даного нововведення і складових його компонентів;
  
• 
  чи продається продукція по даному нововведенню на світовому ринку або чи маються обмеження якого-небудь роду;
  
• 
  наявність науково-технічного потенціалу для розробки і реалізації нововведення, що відповідає світовому рівню конкурентоздатності;
  
• 
  співвідношення вартості придбання продукту по даному нововведенню на світовому ринку і його власній розробці;
  
• 
  можливості економічної і правової підтримки для даної інноваційної розробки;
  
• 
  можливості залучення позабюджетного фінансування розробки нововведення з залученням вітчизняних розроблювачів і виробників.
  

1. 
   Множина задач оцінки реалізованості інновацій (нововведень) та інвестиційних проектів. Дані задачі повинні дозволяти здійснювати перевірку відповідності інновацій і інвестиційних проектів сформульованим вартісним і стратегічним установкам, цілям і умовам їх реалізації, наявністю фінансових ресурсів і можливістю доступу до додаткових фінансових ресурсів.
   
2. 
   Множина задач визначення технологічно пов’язаних ланцюгів інноваційних і інвестиційних проектів, що визначають пов’язаність схем фінансування окремих бізнес проектів.
   
3. 
   Множина задач оцінки очікуваних ефектів (грошових, соціальних, маркетингових, екологічних), що розглядаються в сукупності як результат від розробки і впровадження нововведення чи ланцюга інноваційних проектів на визначеному підприємстві або галузі промисловості. Вирішення задач даної групи дозволяє оцінити грошові потоки як по окремим бізнес-проектам, так і програмі в цілому.
   
4. 
   Множина задач оцінювання порівняльної ефективності окремих інноваційних і інвестиційних проектів або їх взаємозалежних ланцюгів. Дані задачі дозволяють здійснити ранжирування інноваційних проектів, як з загальної їхньої сукупності, так і всередині яких-небудь підмножин інноваційних проектів.
   
5. 
   Множина задач формування портфеля інноваційних і інвестиційних бізнес-проектів. Дані задачі дозволяють здійснювати вибір множини інноваційних проектів на основі процедур оптимізації, виходячи з концепції повної або обмеженої раціональності.
   
6. 
   Множина задач адаптивного регулювання процесу реалізації фінансової стратегії інноваційного розвитку. Дана група задач реалізує процес регулювання відповідно до концепції «нульового огляду програм» (рис. 3.3).
   

• 
  бути орієнтованими не на математичний аспект, а переважно на характер проблеми, її змістовну сторону;
  
• 
  методи повинні забезпечувати розробку укрупнених комплексних рішень і підтримувати вибір остаточної альтернативи фінансових планів і бізнеспроектів на основі порівняльної ефективності варіантів;
  
• 
  дозволяти вибирати рішення з урахуванням динаміки наслідків у довгостроковому плані, що задовольняють принцип неостаточних рішень, а також приймати фінансові рішення стійкі в широкому діапазоні зміни невизначених факторів;
  
• 
  оцінювати вплив визначеної стратегії (як загально корпоративної, так і фінансової) споживачів, конкурентів й інших організацій на функціонування та розвиток підприємства;
  
• 
  розглядати вирішення слабоформалізованих задач формування і реалізації фінансової стратегії та її механізмів як безупинний процес, здійснюваний протягом життєвого циклу розвитку в міру одержання нової інформації;
  
• 
  забезпечувати гнучкість механізмів фінансової стратегії, що дозволяє фінансовим менеджерам підприємств самостійно корегувати їх згідно своїх потреб;
  
• 
  забезпечувати простоту і приступність роботи для фінансових менеджерів, бути орієнтованими на колективні схеми прийняття рішень, що відповідають реальним структурам систем управління.
  

• 
  по-перше, бути адекватними зовнішнім умовам господарювання, особливостям різних етапів процесу становлення та розвитку ринкових відносин;
  
• 
  по-друге, найбільш повно враховувати профіль діяльності обʼєкту планування та різноманітність в засобах та шляхах досягнення основної підприємницької мети – збільшення прибутку.
  

• 
  максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного капіталу;
  
• 
  економія фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;
  
• 
  економія поточних витрат;
  
• 
  мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату;  максимум абсолютної суми одержаного прибутку.