Ім'я файлу: Хоз право конспект лекцій 28.06.09.doc
Розширення: doc
Розмір: 2047кб.
Дата: 29.11.2020
скачати
Розширення: doc
Розмір: 2047кб.
Дата: 29.11.2020
скачати
8.4. Порядок проведення сертифікації
Сертифікація продукції полягає у здійсненні процедур, що виконуються відповідними органами з урахуванням вимог нормативно – правових актів України до яких належать: Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.98 р.; Закон України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» від 14.01.2000 р., №13-93-Х1У; Декрет Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» № 46-93 від 10.05.93 р.
Правила проведення сертифікації:
1. Подання заявки на сертифікацію продукції. Для проведення сертифікації продукції заявник подає органу з сертифікації заявку за відповідною формою з доданням технічної документації, нормативних документів, сертифікату чи інших документів, що підтверджують походження продукції, технічний опис виробництва підприємства-заявника, відомості щодо забезпечення якості сертифікованої продукції. Залежно від виду продукції, перелік документації, що має надаватись, уточнюється органом з сертифікації під час розгляду заявки.
2. Розгляд та ухвалення рішення за заявкою.
Під час розгляду заявки відповідальний виконавець перевіряє правильність оформлення заявки, реєструє її і заводить окрему справу щодо сертифікації продукції, проводить аналіз наданої документації, визначає модель сертифікації, готує і подає на підпис керівнику органу з сертифікації проект рішення, направляє заявнику рішення за заявкою.
3. Вибір схеми( моделі) сертифікації. Він залежить від виду продукції, її кількості, стану виробництва та інших вихідних даних.
4. Аналіз документації проводиться з метою перевірки її відповідності встановленим вимогам.
5. Обстеження виробництва.
6 .Інспектування.
7. Сертифікація системи управління якістю.
8. Відбір, ідентифікація зразків продукції та їх випробування.
9. Аналіз одержаних результатів, ухвалення рішення про можливість видачі сертифіката відповідності, видача сертифіката, укладання угоди та занесення сертифікованої продукції до реєстру.
10. Визнання результатів робіт з сертифікації, проведених органами з сертифікації та випробувальними лабораторіями інших країн.
11. Технічний нагляд за сертифікованою продукцією під час її виробництва.
12. Інформація про результати робіт з сертифікації.
Порядок оформлення сертифікатів можна розглянути на прикладі оформлення та видачі сертифікатів затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу та свідоцтв про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки.
Цей Порядок розроблений відповідно до статей 14, 26 та 48 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" ( 113/98-ВР ) і регламентує оформлення та видачу:
сертифікатів затвердження типу засобів вимірювальної техніки та сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу (далі - сертифікати), що видаються на засоби вимірювальної техніки, які призначені для серійного виробництва чи серійно випускаються в Україні, або підлягають ввезенню чи ввозяться на територію України партіями, і типи яких затверджені спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (далі - ЦОВМ);
свідоцтв про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки (далі - свідоцтва), що видаються на засоби вимірювальної техніки, які призначені для ввезення на територію України партіями, результати державних випробувань і затвердження типу яких визнані відповідно до міжнародних договорів України.
Видача сертифікатів і свідоцтв передбачена нормативним документом з метрології ЦОВМ. Сертифікати та свідоцтва видаються ЦОВМ за поданням Державного підприємства "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів (далі - Укрметртестстандарт) на підставі відповідного рішення Науково-технічної комісії з метрології ЦОВМ (далі - Комісія з метрології).
Сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки видаються на підставі позитивних результатів державних приймальних або державних контрольних випробувань засобів вимірювальної техніки:
вітчизняним розробникам засобів вимірювальної техніки – для офіційного підтвердження затвердження типів розроблених ними засобів вимірювальної техніки і можливості реалізації технічної документації на ці засоби;
вітчизняним виробникам засобів вимірювальної техніки – для офіційного підтвердження затвердження типу засобів вимірювальної техніки і можливості їх серійного виробництва в Україні;
іноземним виробникам засобів вимірювальної техніки або їхнім офіційним представникам в Україні (далі - іноземні виробники) - для офіційного підтвердження затвердження типу засобів вимірювальної техніки і можливості їх ввезення на територію України партіями.
Сертифікати відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу видаються на підставі позитивних результатів державних контрольних випробувань:
вітчизняним виробникам засобів вимірювальної техніки – для офіційного підтвердження відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу та їх подальшого серійного виробництва в Україні;
іноземним виробникам для офіційного підтвердження відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу та їх подальшого ввезення на територію України партіями.
Свідоцтва видаються іноземним виробникам засобів вимірювальної техніки для офіційного підтвердження визнання результатів державних випробувань і затвердження типу засобів вимірювальної техніки відповідно до міжнародних договорів України та ввезення цих засобів на територію України партіями.
Сертифікати та свідоцтва оформлюються Укрметртестстандартом за формами, наведеними в нормативномудокументі з метрології ЦОВМ.
Заявка на оформлення сертифікатів і свідоцтв - вітчизняними розробниками, вітчизняними та іноземнимивиробниками засобів вимірювальної техніки подається до Укрметртестстандарту.
Заявка повинна містити:
назву, місцезнаходження та номер телефону розробника чи виробника засобів вимірювальної техніки;
назву та умовне позначення засобів вимірювальної техніки;
гарантійні зобов'язання розробника чи виробника засобів вимірювальної техніки щодо оплати робіт з оформлення сертифікатів чи свідоцтв.
Заявка на оформлення сертифіката відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу додатково повинна містити офіційно підтверджений код засобів вимірювальної техніки згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності.
Сертифікати та свідоцтва оформлюються українською мовою.
На прохання вітчизняних розробників, вітчизняних та іноземних виробників засобів вимірювальної техніки згідно з міждержавними угодами, учасницею яких є Україна, допускається видача другого примірника сертифікатів та свідоцтв російською мовою, про що повинно бути зазначено у заявці.
Проекти сертифікатів та свідоцтв оформлюються Укрметртестстандартом і подаються ЦОВМ згідно з протоколом засідання Комісії з метрології в строк до 20 робочих днів від дня надходження до Укрметртестстандарту заявок.
Сертифікати не оформлюються, якщо від дня проведення останніх державних випробувань (дати затвердження акта цих випробувань) минуло більше трьох років.
Сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки та свідоцтва оформлюються на типи засобів вимірювальної техніки, які занесено під одним реєстраційним номером до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки .
Сертифікати відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу оформлюються на типи засобів вимірювальної техніки затверджених типів або на їх модифікації, виконання чи типорозміри, які піддавались державним контрольним випробуванням.
Сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки та свідоцтва про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки чинні до вилучення відповідних типів засобів вимірювальної техніки з Державного реєстру.
Термін чинності сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу визначається строком дії результатів державних контрольних випробувань засобів вимірювальної техніки, який становить 3 роки.
У разі проведення з позитивними результатами наступних державних контрольних випробувань та на підставі протоколу засідання Комісії з метрології оформлюється новий сертифікат відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу.
Сертифікати та свідоцтва перед їх видачею підлягають обов'язковій реєстрації в Укрметртестстандарті. Порядок реєстрації сертифікатів і свідоцтв встановлює Укрметртестстандарт за погодженням із ЦОВМ. Копії сертифікатів і свідоцтв зберігаються в Укрметртестстандарті.
Сертифікати та свідоцтва підписуються заступником голови ЦОВМ і скріплюються гербовою печаткою ЦОВМ. На підставі сертифіката затвердження типу засобів вимірювальної техніки, виданого за результатами державних контрольних випробувань зразків з установчої серії, вітчизняному виробнику може бути видано сертифікат відповідності в державній системі сертифікації на цю установчу серію засобів вимірювальної техніки без проведення додаткових випробувань та процедур розгляду.
На підставі сертифіката відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу вітчизняному виробнику може бути видано сертифікат відповідності у державній системі сертифікації без проведення додаткових випробувань та процедур розгляду.
Сертифікація і нині залишається в Україні єдиною формою підтвердження відповідності продукції встановленим вимогам.
Згідно із законодавством України передбачена юридична відповідальність за випуск і реалізацію продукції, яка не відповідає вимогам стандартів; випуск у продаж нестандартної продукції; за передачу замовнику або у виробництво документації, яка не відповідає вимогам стандартів; за недотримання стандартів при транспортуванні, зберіганні і використанні продукції; за реалізацію продукції, яка підлягає, але не пройшла обов’язкової сертифікації тощо.
Юридична відповідальність є найбільш дієвим засобом попередження і припинення порушень законодавства в сфері захисту прав споживачів.
Тема 9. Правове становище господарських товариств
9.1. Поняття, ознаки та види господарських товариств
Правове становище господарських товариств визначається Господарським кодексом, Цивільним кодексом, а також Законом України «Про господарські товариства».
Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.
Господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку (ст. 1 Закону України «Про господарські товариства»).
| Характер відповідальності учасників | Види господарських товариств | Установчий документ |
| Обмежена відповідальність | Акціонерне товариство | Статут |
| Товариство з обмеженою відповідальністю | ||
| Додаткова відповідальність | Товариство з додатковою відповідальністю | |
| Повне товариство | Засновницький договір | |
| Командитне товариство |
Установчі документи господарського товариства відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про господарські товариства» повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства та інші відомості.
Найменування господарського товариства повинно містити зазначення виду товариства, для повних товариств і командитних товариств прізвища (найменування) учасників товариства, які несуть додаткову відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, а також інші необхідні відомості.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про господарські товариства» господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.
Засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.
Товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.
Товариства підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законом.
Товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.
Права учасників господарського товариства (ст. 10 Закону України «Про господарські товариства»):
Учасники товариства мають право:
а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;
б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;
в) вийти в установленому порядку з товариства;
г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів;
д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.
Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.
Обов’язки учасників господарського товариства:
а) додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства;
б) виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами;
в) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства;
г) нести інші обов'язки, якщо це передбачено цим Законом, іншим законодавством України та установчими документами.
Товариство є власником:
майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;
продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності;
одержаних доходів;
іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.
Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці (ч. 2 ст. 13 Закону України «Про господарські товариства»).
Забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу.
Сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний фонд товариства.
У господарському товаристві створюються резервний (страховий) фонд у розмірі, передбаченому установчими документами, але не менш як 25% статутного фонду, а також інші фонди. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5% суми прибутку товариства.
Управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках учасники товариства.
Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення наглядової ради товариства – голова і члени цієї ради.
Посадовими особами господарського товариства не можуть бути особи, службову або іншу діяльність яких визнано Конституцією України та законом несумісною із перебуванням на цих посадах, а також особи, яким перебування на відповідних посадах заборонене рішенням суду. Так, згідно із ч. 3 ст. 23 Закону України «Про господарські товариства» посадовими особами господарського товариства не можуть бути:
народні депутати України;
члени Кабінету Міністрів України;
керівники центральних та інших органів виконавчої влади;
військовослужбовці;
депутати місцевих рад, які працюють у цих радах на постійній основі;
посадові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного нотаріату,
посадові особи органів державної влади та місцевого самоврядування (крім випадків, коли державні службовці здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представляють інтереси держави в раді товариства (наглядовій раді) або ревізійній комісії товариства);
особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути посадовими особами тих товариств, які здійснюють цей вид діяльності;
особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть займати у товариствах керівні посади і посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю.
Припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Реорганізація товариства відбувається за рішенням вищого органу товариства. Реорганізація товариства, що зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може здійснюватися також шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому чинним законодавством.
При реорганізації товариства вся сукупність прав та обов'язків товариства переходить до його правонаступників.
Товариство ліквідується:
а) після закінчення строку, на який воно створювалося, або після досягнення мети, поставленої при його створенні;
б) за рішенням вищого органу товариства;
в) на підставі рішення суду за поданням органів, що контролюють діяльність товариства, у разі систематичного або грубого порушення ним законодавства;
на підставі рішення господарського суду в порядку, встановленому Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”;
г) з інших підстав, передбачених установчими документами.
9.2. Поняття, види та порядок створення акціонерного товариства.
Акціонерне товариство –це господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, у межах вартості належних їм акцій (ст. 24 Закону України «Про господарські товариства»).
Особливості правового статусу акціонерних товариств:
Лише акціонерні товариства мають статус публічного емітента акцій.
Статутний фонд акціонерного товариства має акціонерну природу, тобто формується шляхом емісії та продажу акцій, що, з одного боку, забезпечує вільний перелив капіталу, а з іншого боку, стабільність функціонування суб'єкта господарювання за рахунок неможливості виділу частки капіталу в разі виходу учасника.
Особи, які придбали акції акціонерних товариств, стають акціонерами і реєструються в реєстрі власників іменних цінних паперів.
Акціонери несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, у межах вартості належних їм акцій. (Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про господарські товариства» у випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства також у межах несплаченої суми).
Акціонерні товариства можуть бути (ст. 81 ГК України):
відкритими – акції, яких можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Акціонери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства;
закритими – акції, яких розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.
Засновниками акціонерного товариства є особи, які виконують передбачені законом дії щодо заснування товариства. Вони несуть солідарну відповідальність як перед тими, хто підписався на акції, так і перед третіми особами за зобов’язаннями, що виникли до реєстрації товариства.
Учасники це особи, які виконують обов’язки власників акцій перед товариством засновників та акціонерів перед акціонерним товариством.
Для створення акціонерного товариства його засновники укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення акціонерного товариства. Цей договір не є установчим документом товариства.
Особи, що створюють акціонерне товариство, несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями, що виникли до державної реєстрації товариства.
Відповідно до ст. 81 ГК України для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити відкрити підписку на акції, що триває протягом 6 місяців, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства.
Загальний розмір статутного фонду акціонерного товариства, а також номінальна вартість та кількість акцій визначаються засновниками відповідно до мети, предмета діяльності. Однак він повинен бути не меншим за суму, еквівалентну 1 250 мінімальним заробітним платам.
Збільшення статутного фонду можливе лише за умови повної оплати акціонерами усіх раніше випущених акцій шляхом:
додаткової підписки на акції;
збільшення номінальної вартості вже випущених акцій.
Збільшення статутного капіталу товариства для покриття збитків не допускається.
Зменшення статутного фонду можливе шляхом:
зменшення номінальної вартості випущених акцій;
зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій.
Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства допускається після повідомлення про це всіх його кредиторів. При цьому кредитори товариства мають право вимагати дострокового припинення або виконання товариством відповідних зобов'язань та відшкодування збитків.
Якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів акціонерного товариства виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від мінімального розміру статутного капіталу, встановленого законом, товариство підлягає ліквідації.
Правовий режим акцій регулює Закон України “Про цінні папери і фондовий ринок”.
Акція – іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Мінімальна номінальна вартість акції не може бути меншою, ніж одна копійка.
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» акціонерне товариство розміщує тільки іменні акції. Обіг іменних акцій фіксується у реєстрі власників іменних цінних паперів, що ведеться товариством.
За ознакою класу закон визначає:
прості акції, які надають їх власникам право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації та інші права, передбачені законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Прості акції надають їх власникам однакові права та не підлягають конвертації у привілейовані акції або інші цінні папери акціонерного товариства.
привілейовані акції, які надають їх власникам переважні, стосовно власників простих акцій, права на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та на отримання частини майна акціонерного товариства в разі його ліквідації, а також надають права на участь в управлінні акціонерним товариством у випадках, передбачених статутом і законом, який регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Залежно від умов розміщення привілейовані акції певних класів можуть бути конвертовані у прості акції або у привілейовані акції інших класів.
Привілеями, насамперед, є:
1) переваги на одержання дивідендів, а саме: річний розмір дивіденду фіксується у відсотках від номінальної вартості акції і виплачується незалежно від річного прибутку товариства. Якщо прибутку не вистачає, дивіденд виплачується з резервного фонду, а не лише з фонду дивідендів;
2) доплата її власнику в разі, якщо розмір дивіденду на привілейовану акцію виявиться нижчим від дивіденду на просту акцію;
3) пріоритетна участь власника привілейованої акції в розподілі ліквідних активів товариства, яке припиняється.
Оскільки власники привілейованих акцій ризикують як підприємці менше, ніж власники простих акцій, вони мають обмежені управлінські права. За загальним правилом, привілейовані акціонери не мають права на участь в управлінні товариством, але статути можуть визначати коло питань, у вирішенні яких бере участь і ця категорія акціонерів. Відповідно до ч. 8 ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» та ст. 158 ЦКУ частка привілейованих акцій у статутному капіталі акціонерного товариства не може перевищувати 25%.
Правовий режим дивідендів – врегульований правом порядок визначення розміру, оголошення та виплати акціонерам доходів за акціями з чистого прибутку акціонерного товариства.
Дивіденд – це частина чистого прибутку акціонерного товариства, яка підлягає розподілу і привласненню акціонерами пропорційно до вартості належних їм акцій; це також сума (величина, розмір) доходу акціонера на одну акцію.
Відповідно до ч. 3 ст. 158 ЦК України акціонерне товариство не має права оголошувати та виплачувати дивіденди:
1) до повної сплати всього статутного капіталу;
2) при зменшенні вартості чистих активів акціонерного товариства до розміру, меншого, ніж розмір статутного капіталу і резервного фонду;
3) в інших випадках, встановлених законом.
9.3. Управління діяльністю акціонерного товариства.
Господарські функції і права акціонерного товариства як суб’єкта права у правовідносинах реалізують його органи управління.
Органами управління акціонерним товариством є загальні збори акціонерів, наглядова рада, правління, ревізійна комісія.
Вищий орган акціонерного товариства –загальні збори акціонерів, які скликаються не рідше одного разу на рік. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості й виду акцій, що їм належать. Про проведення загальних зборів акціонерів держателі іменних акцій повідомляються персонально передбаченим статутом способом. Крім того, загальне повідомлення друкується в місцевій пресі за місцезнаходженням акціонерного товариства і в одному із офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України чи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 45 днів до скликання загальних зборів.
Компетенція загальних зборів акціонерів передбачена ст. 41 Закону України «Про господарські товариства».
До виключної компетенції загальних зборів акціонерів (тобто повноважень, які не можуть бути передані іншим органам товариства) відповідно до ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» належить:
внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу;
обрання і відкликання членів наглядової ради;
утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства;
затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків;
створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;
прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;
прийняття рішення про обрання уповноваженої особи акціонерів для представлення інтересів акціонерів у випадках, передбачених законом.
Голосування на загальних зборах акціонерів проводиться за принципом: одна акція один голос.
Згідно зі ст. 42 Закону України «Про господарські товариства» рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, з таких питань:
а) зміна статуту товариства;
б) прийняття рішення про припинення діяльності товариства;
З решти питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.
Загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60% голосів.
Позачергові збори акціонерів скликаються у разі неплатоспроможності товариства, а також при наявності обставин, вказаних у статуті товариства, і в будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому.
Позачергові збори повинні бути також скликані виконавчим органом на письмову вимогу наглядової ради акціонерного товариства або ревізійної комісії.
Акціонери, які володіють у сукупності більш як 10% голосів, мають право вимагати скликання позачергових зборів у будь-який час і з будь-якого приводу. Якщо протягом 20 днів правління не виконало зазначеної вимоги, вони мають право самі скликати збори
В акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися наглядова рада акціонерного товариства, яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює та регулює діяльність виконавчого органу.
В акціонерному товаристві, яке налічує понад 50 акціонерів, створення наглядової ради обов'язкове.
Статутом акціонерного товариства або за рішенням загальних зборів акціонерів на наглядову раду товариства може бути покладене виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів.
Статутом акціонерного товариства встановлюється виключна компетенція наглядової ради, тобто повноваження, які не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства.
Члени наглядової ради не можуть бути членами виконавчого органу та ревізійної комісії.
Виконавчим органом акціонерного товариства є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів та наглядової ради.
Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень.
Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).
Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Так, голова правління має право без доручення виконувати дії від імені товариства, підписувати договори, представляти інтереси товариства у державних органах, виступати від його імені у суді, господарському суді та інші.
Головою та членами правління товариства можуть бути особи, які перебувають з товариством у трудових відносинах.
Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління акціонерного товариства здійснюється ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів. Порядок діяльності ревізійної комісії та її кількісний склад затверджуються загальними зборами акціонерів згідно із статутом товариства.
Членами ревізійної комісії не можуть бути члени правління, наглядової ради та інші посадові особи.
Ревізійна комісія доповідає про результати проведених нею перевірок загальним зборам акціонерного товариства або наглядовій раді.
Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах та балансах. Без висновку ревізійної комісії загальні збори акціонерів не вправі затверджувати баланс.
Ревізійна комісія зобов’язана вимагати позачергового скликання загальних зборів акціонерів у разі виникнення загрози суттєвим інтересам акціонерного товариства або виявлення зловживань, вчинених посадовими особами.
9.4. Правове становище товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю
Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 10 осіб.
Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.
Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників (ст. 50 Закону України «Про господарські товариства»).
Згідно зі ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» розмір статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам. До моменту державної реєстрації учасники товариства повинні сплатити не менше 50% суми своїх вкладів.
Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства. Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинно оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства (ч. 3 ст. 52 Закону України «Про господарські товариства»).
Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.
Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.
Вищим органом управління товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників, що скликаються не рідше 2 разів на рік.
До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить (ст. 59 Закону України «Про господарські товариства»):
визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання;
внесення змін до статуту товариства, в тому числі зміна розміру його статутного капіталу;
утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства;
затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства;
створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;
винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства;
затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства;
визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;
затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;
прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;
прийняття рішення про обрання уповноваженої особи акціонерів для представлення інтересів акціонерів у випадках, передбачених законом;
встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів;
вирішення питання про придбання товариством частки учасника;
виключення учасника із товариства;
г) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів.
З питань:
визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;
внесення змін до статуту товариства;
виключення учасника з товариства –
– рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50% загальної кількості голосів учасників товариства.
З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.
Збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60% голосів.
Позачергові збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного фонду.
Виконавчим органом є дирекція (колегіальний орган) на чолі з генеральним директором чи директор (одноособовий орган). Членами виконавчого органу можуть бути особи, які не належать до числа учасників товариства. Дирекція (директор) підзвітна зборам учасників і повинна організовувати виконання їх рішень.
Контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, що утворюється зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менше 3 осіб.
Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний (складений) капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного (складеного) капіталу, а при недостатності цих сум – додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеска кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах (ст. 65 Закону України «Про господарські товариства»).
До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються такі ж положення, як і до товариства з обмеженою відповідальністю.
9.5. Особливості правового становища повного товариства
Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном. (ч. 1 ст. 66 Закону України «Про господарські товариства»).
Учасниками повного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб’єкти підприємництва .
Особа може бути учасником тільки одного повного товариства. Учасники повного товариства не вправі від свого імені та в своїх інтересах здійснювати угоди, однорідні з цілями діяльності товариства, а також брати участь у будь-яких товариствах (крім акціонерних товариств), які мають однорідну з повним товариством мету діяльності.
Найменування повного товариства повинно містити імена (найменування) всіх його учасників, слова «повне товариство» або містити ім’я (найменування) одного чи кількох учасників з доданням слів «і компанія», а також слів «повне товариство».
Повне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору. Засновницький договір підписується всіма його учасниками.
Управління діяльністю повного товариства відповідно до ст. 121 ЦК України здійснюється за спільною згодою всіх учасників. Засновницьким договором товариства можуть бути передбачені випадки, коли рішення приймається більшістю голосів учасників. Кожний учасник повного товариства має один голос, якщо засновницьким договором не передбачений інший порядок визначення кількості голосів.
Кожний учасник повного товариства має право діяти від імені товариства, якщо засновницьким договором не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно або що ведення справ доручено окремим учасникам. У разі спільного ведення учасниками справ товариства для вчинення кожного правочину є необхідною згода всіх учасників товариства. Якщо ведення справ доручено окремим учасникам повного товариства, інші учасники можуть вчиняти правочини від імені товариства за наявності у них довіреності, виданої учасниками, яким доручено ведення справ товариства (ст. 122 ЦК України).
Прибуток та збитки повного товариства розподіляються між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі, якщо інше не передбачено засновницьким договором.
Учасник повного товариства відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його вступу в товариство. Учасник повного товариства, який вибув із товариства, відповідає за зобов’язаннями товариства, що виникли до моменту його вибуття, рівною мірою з учасниками, що залишилися, протягом 3 років з дня затвердження звіту про діяльність товариства за рік, у якому він вибув із товариства.
Учасник повного товариства, що було створено на невизначений строк, може в будь-який час вийти з товариства, попередивши про це не пізніш як за 3 місяці.
Вихід із товариства, що було створено на визначений строк, допускається лише при наявності поважних причин та за умови, що попередження про це надійшло не пізніш як за 6 місяців.
Ліквідація повного товариства відбувається на загальних підставах, а також у разі, якщо в товаристві залишається один учасник. Цей учасник має право протягом 6 місяців з моменту, коли він став єдиним учасником товариства, перетворити таке товариство в інше господарське товариство.
9.6. Правове становище командитного товариства
Командитним товариством є господарське товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників), та які не беруть участі в діяльності товариства.
Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства.
Особа може бути повним учасником тільки в одному командитному товаристві. Повний учасник командитного товариства не може бути учасником повного товариства. Повний учасник командитного товариства не може бути вкладником цього самого товариства.
Найменування командитного товариства повинно містити імена (найменування) всіх повних його учасників, слова «командитне товариство» або містити ім’я (найменування) хоча б одного повного учасника з доданням слів «і компанія», а також слів «командитне товариство» (ст. 75 Закону України «Про господарські товариства»).
Командитне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору. Засновницький договір підписується усіма повними учасниками.
Правовий статус повних учасників командитного товариства та їх відповідальність за зобов’язаннями товариства аналогічний до статусу учасників повного товариства.
Особа може бути повним учасником тільки в одному командитному товаристві. Повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб’єкти підприємництва.
Вкладник може вступити до командитного товариства шляхом внесення грошових або матеріальних вкладів.
Права вкладників командитного товариства:
а) одержувати частину прибутку товариства відповідно до його частки у складеному капіталі товариства в порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом);
б) діяти від імені товариства в разі видачі йому довіреності та відповідно до неї;
в) переважно перед третіми особами набувати відчужувану частку (її частину) в складеному капіталі товариства;
г) вимагати першочергового повернення вкладу в разі ліквідації товариства;
д) ознайомлюватися з річними звітами та балансами товариства;
е) після закінчення фінансового року вийти з товариства та одержати свій вклад у порядку, встановленому засновницьким договором;
є) передати свою частку (її частину) у складеному капіталі іншому вкладнику або третій особі, повідомивши про це товариство.
Засновницьким договором (меморандумом) командитного товариства можуть бути передбачені також інші права вкладника.
Обов’язками вкладників командитного товариства є внесення вкладів і додаткових внесків у розмірі, способами і у порядку, передбаченими засновницьким договором.
Сукупний розмір вкладів вкладників не повинен перевищувати 50% складеного капіталу повного товариства. На момент державної реєстрації командитного товариства кожний із вкладників повинен внести не менше 25% свого внеску.
Згідно із ст. 136 ЦК України управляють справами командитного товариства лише учасники з повною відповідальністю. Вкладники не мають права брати участь в управлінні діяльністю командитного товариства та заперечувати проти дій повних учасників щодо управління діяльністю товариства. Вкладники командитного товариства можуть діяти від імені товариства тільки за довіреністю.
Ліквідація командитного товариства відбувається при вибутті усіх вкладників. Повні учасники мають право у разі вибуття всіх вкладників перетворити командитне товариство у повне товариство.
Командитне товариство не зобов’язане ліквідовуватись, якщо в ньому залишаються хоча б один повний учасник і один вкладник.
1 ... 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 30