Класифікація передлежання плаценти

Клінічні симптоми

• 
  з початком скорочень матки у будь-якому терміні вагітності;
  
• 
  не супроводжується болем;
  
• 
  не супроводжується підвищеним тонусом матки.
  

• 
  при повному передлежанні – масивна;
  
• 
  при неповному – може варіювати від невеликої до масивної.
  

Діагностика

• 
  високе стояння передлеглої частини; - косе, поперечне положення плода; - тонус матки не підвищений.
  

• 
  тістуватість тканин склепіння, пастозність, пульсація судин;
  
• 
  неможливість через склепіння пропальпувати передлеглу частину.
  

Алгоритм обстеження при надходженні вагітної з кровотечею до стаціонару: - уточнення анамнезу;

• 
  оцінка загального стану, об’єму крововтрати;
  
• 
  загальноклінічне обстеження (група крові, резус-фактор, загальний аналіз крові, коагулограма); - зовнішнє акушерське обстеження;
  
• 
  обстеження шийки матки та піхви при розгорнутій операційній за допомогою піхвових дзеркал для виключення таких причин кровотечі, як поліп шийки матки, рак шийки, розрив варикозного вузла, оцінки виділень;
  
• 
  додаткові методи обстеження (УЗД) за показаннями за умови відсутності необхідності термінового родорозродження.
  

Лікування

• 
  переливання крові жінці в невеликих дозах;
  
• 
  прийом спазмолітичних і токолітичну препаратів;
  
• 
  призначення гормональних засобів для нормалізації матково-плацентарного кровотечі, підвищення згортання крові та зміцнення судинних стінок;
  
• 
  вживання седативних препаратів: пустирника, валеріани та ін профілактика ендометриту і гіпоксії плода.
  

Класифікація за МКХ-10

1. 
   Кровотечі у третьому періоді пологів.
   
2. 
   Первинні (ранні) післяпологові кровотечі, які виникають у ранньому післяпологовому періоді або протягом 24 годин після пологів.
   
3. 
   Вторинні (пізні) післяпологові кровотечі, які виникають після 24 годин та впродовж 6 тижнів після пологів. Фактори ризику виникнення післяпологових кровотеч:
   

• 
  обтяжений акушерський анамнез (кровотечі у попередніх пологах, аборти, самовільні викидні); • гестоз;
  
• 
  великий плід;
  
• 
  багатоводдя;
  
• 
  багатоплідна вагітність;
  
• 
  міома матки;
  
• 
  рубець на матці;
  
• 
  хронічний синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові (ДВЗ-синдром); • тромбоцитопатії;
  
• 
  антенатальна зигибель плода.
  

• 
  гіпотонія або атонія матки (у 90% випадків);
  
• 
  затримка частин плаценти або оболонок;
  
• 
  травматичні ушкодження пологових шляхів;
  
• 
  порушення згортання крові (афібриногенемія, фібриноліз);
  
• 
  первинні захворювання крові.
  

• 
  порушення функціональної здатності міометрію (пізній гестоз, ендокринопатії, соматичні захворювання, пухлини матки, рубець на матці, великий плід, багатоводдя, багатопліддя та ін.);
  
• 
  перезбудження з наступним виснаженням функції міометрію (тривалі або затяжні пологи, оперативне закінчення пологів, застосування ліків, що знижують тонус міометрію (спазмолітиків, токолітиків), гіпоксія під час пологів тощо);
  
• 
  порушення скоротливої функції міометрію внаслідок порушення біохімічних процесів, кореляції
  

• 
  ідіопатичні (не встановлені). Основні клініко-лабораторні прояви Кровотеча може бути двох видів:
  

1. 
   Кровотеча розпочинається відразу після народження дитини, масивна (за декілька хвилин > 1000 мл); матка залишається гіпотонічною, не скорочується, швидко розвиваються гіповолемія, геморагічний шок.
   
2. 
   Кровотеча розпочинається після скорочення матки, кров виділяється невеликими порціями, крововтрата збільшується поступово. Характерне чергування гіпотонії матки з відновленням тонусу, зупиненням та продовженням кровотечі.
   

• 
  оцінка величини крововтрати доступними методами (додаток № 1);
  
• 
  оцінка стану породіллі: скарги, АТ, частота пульсу, колір шкіри та слизових оболонок, кількість сечі, наявність та стадія геморагічного шоку.
  

• 
  визначення рівня гемоглобіну, гематокриту;
  
• 
  коагулограма (кількість тромбоцитів, протромбіновий індекс, рівень фібриногену, час згортання крові); • визначення групи крові та резус-фактора;
  
• 
  біохімічні обстеження за показаннями.
  

3. 
   Катетеризація периферичної або центральної вени залежно від величини крововтрати та стану жінки.
   
4. 
   Випорожнення сечового міхура.
   
5. 
   Початок або продовження введення утеротоніків: 10-20 ОД окситоцину в/в на 400 мл фізіологічного розчину
   

3. 
   Проведення ручного обстеження порожнини матки під внутрішньовенним наркозом (оцінка цілісності стінок матки, особливо лівої стінки, видалення згустків крові або залишків плаценти чи оболонок).
   
4. 
   Огляд пологових шляхів та відновлення їх цілісності.
   
5. 
   Зовнішній масаж матки.
   
6. 
   У разі продовження кровотечі додатково вводять 800 мкг мізопростолу ректально (А).
   
7. 
   Відновлення ОЦК та крововтрати.
   
8. 
   У разі відновлення кровотечі та при величині крововтрати 1,5% і більше від маси тіла – оперативне лікування: екстирпація матки без придатків; за умови продовження кровотечі – перев’язка внутрішніх клубових артерій досвідченим фахівцем.
   
9. 
   При підготовці до оперативного лікування з метою зменшення крововтрати – тимчасова бімануальна зовнішня або внутрішня компресія матки.
   
10. 
    При продовженні кровотечі після екстирпації матки – туга тампонада черевної порожнини та піхви (до зупинки кровотечі черевну порожнину не зашивати).