Ім'я файлу: терапия модуль 2.docx
Розширення: docx
Розмір: 170кб.
Дата: 22.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
Тема 5_укр.docx
Лекція №3.(укр) Організація системи ОЗ.pptx
2_5260571176450657634.doc
Розширення: docx
Розмір: 170кб.
Дата: 22.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
Тема 5_укр.docx
Лекція №3.(укр) Організація системи ОЗ.pptx
2_5260571176450657634.doc
Симптомы и признаки
Признаки пневмонии зависят от разновидности заболевания и тяжести протекания недуга, но во всех случаях больные пневмонией отмечают такие симптомы как:
лихорадка;
кашель с выделением мокроты (может быть со сгустками крови);
одышка (даже при нахождении в состоянии покоя);
боли в груди;
усталость, снижение работоспособности.
Диагностика и ее методы
Чтобы грамотно поставить правильный диагноз и установить разновидность пневмонии, а в дальнейшем назначить соответствующее лечение, то необходимо заострить внимание на следующих методах диагностики:
клинический анализ крови – при положительном результате будет увеличено количество лейкоцитов, палочкоядерных нейтрофилов, а также СОЭ (скорость оседания эритроцитов);
Рентгенография грудной клетки – обязательный и основной метод для диагностики болезни. Данная процедура проводится в прямой и боковой проекциях, позволяет также определить возможные осложнения и эффективность будущего лечения.
Компьютерная томография легких. К сожалению, иногда с помощью рентгенографии довольно сложно правильно поставить диагноз, поэтому прибегают к методу томографии.
Пульсоксиметрия – данная процедура является обязательной при выявлении развития дыхательной недостаточности, с ее помощью определяется степень насыщения крови углекислым газом и кислородом.
Исследование мокроты – еще одна обязательная процедура, которая проводится с помощью бактериологического и микроскопического обследования.
Если имеется подозрение на атипичную пневмонию, то в этом случае сдается кровь на антитела к таким возбудителям как хламидии, микоплазма и легионелла.
82. Сухий та ексудативний плеврити: симптоматика, діагностика.
Плеврити - запальні процеси плеври, що, за рідкісними винятками, є наслідком захворювань інших органів і систем.Проявляється синдромами: больовим, наявності рідини в плевральній порожнині, інтоксикаційним, дихальної неспроможності, ущільнення легеневої тканини (компресійний ателектаз), рідше - транзиторної легеневої гіпертензії та хронічного легеневого серця.
Клініка. Виділяють три основних синдроми; І) синдром сухого (фібринозного) плевриту; 2) синдром випітного (з рідким ексудатом, негнійного) плевриту; 3) синдром гнійного плевриту (емпієма плеври).1.9. Плеврит доповнюють ознаки основного процесу в легенях (наприклад, пневмонії) або ж висуваються на перший план. В останньому випадку загальний стан страждає незначно. Хворі скаржаться на виражений колючо-деручий біль, здебільшого в латеральному відділі грудної клітки на боці ураження, що посилюється при диханні, кашлі і нахилі тулуба в протилежний бік. Якщо процес локалізується базально, то біль іррадіює в надпліччя і черевну порожнину, симулюючи симптоми “гострого живота”. Кашель сухий, зростає частота дихання. Інколи спостерігають гикавку і болісне ковтання.Анамнез нечіткий, частіше пов’язаний з “простудою”.Грудна клітка на боці ураження відстає в акті дихання. Сухий плеврит сам по собі не дає рентгенологічної симптоматики. При відсутності виразного процесу в легенях зміни в периферичній крові мінімальні. Перебіг “ізольованого” сухого плевриту нетривалий (від декількох днів до 2-3 тижнів). При ексудативному (випітному) плевриті хворі на тлі загального нездужання відмічають відчуття важкості, розпирання й одночасно стискання на ураженому боці грудної клітки, інколи сухий кашель. Нагромадження великої кількості рідини дає знати про себе задишкою з певним утрудненням видиху, прискоренням серцебиття. Зрідка можуть з’явитися ознаки гострого легеневого серця. Хворий перебуває у вимушеному положенні на ураженому боці. З’являється на фоні блідості ціаноз на обличчі, можуть набухати шийні вени, міжреберні проміжки на ураженому боці грудної клітки з її асиметричним збільшенням над ураженою ділянкою. Голосове тремтіння послаблене або відсутнє, а перкуторно в нижніх відділах розташування рідини - масивне притуплення з параболічним верхнім рівнем, вершина якого знаходиться на задній аксилярній лінії. Ззаду вона полого опускається до хребта, а спереду - вниз до середньоключичної лінії. Випітний плеврит з великою кількістю рідини призводить до зміщення серця і органів середостіння на протилежний бік, за винятком тих випадків, коли плеврит зумовлений центральним раком з обтураційним ателектазом на однойменному боці.
В аналізі - крові помірний лейкоцитоз, ШОЕ прискорена незначно при легких формах, а при ракових плевритах чи емпіємі зміни в крові можуть бути значні: виражений нейтрофільний лейкоцитоз, анемія, високі показники ШОЕ. Зменшується кількість альбумінів,високими є показники фібриногену й активності інгібіторів протеїназ.Вагоме діагностичне значення мають ультразвукове дослідження плевральних порожнин, комп’ютерна рентгено- і ЯМР-томографія, рентгеноскопія і рентгенографія органів грудної клітки. Важливим діагностичним методом є плевральна пункція, що дозволяє зробити висновки про наявність і характер випоту. В пунктаті досліджують кількість білка, проводять проби Рівальта чи Лукеріні. Осад пунктату досліджують цитологічно (зростання числа нейтрофілів може свідчити про нагноєння, багатоядерні атипові клітини - про пухлинний його характер). Оглядова рентгенограма грудної клітки.Загальний догляд за хворими. Певне значення в діагностиці плевритів має торакоскопія, за допомогою якої візуальне дослідження доповнюється біопсією і морфологічним дослідженням змінених ділянок плеври.
83. Рак легень: основні клінічні форми, симптоматика, діагностика.
Рак легені- злоякісна пухлина, що розвивається з покривного епітелію слизової оболонки бронхів, альвеол та епітелію бронхіальних залоз. Проявляється синдромами: інтоксикаційним, мукоциліарної та дихальної неспроможності, ущільнення легеневої тканини, наявності рідини в плевральній порожнині, легеневої гіпертензії, рідше - хронічного легеневого серця.
Клініка. Тривалість прихованого періоду може вираховуватися понад десятком років. Значна частина раку легень починається і перебігає під “маскою” хронічного бронхіту, бронхоектатичної хвороби, бронхіальної астми, пневмонії, туберкульозу тощо. При цьому різноманітні симптоми дійсно неспецифічного запалення можуть бути наявні протягом досить тривалого періоду (8,5-26,7 місяців), утруднюючи встановлення точного діагнозу. Центральний рак легень проявляється вираженішою симптоматикою, ніж периферичний.При центральному раці на перший план виступають порушення бронхіальної прохідності. Найпершим симптомом центрального раку є кашель. Постійне покашлювання може раптово посилитися аж до тяжкого надсадного кашлю із задишкою і ціанозом. При ендобронхіальному рості пухлини виникає подразнення бронхів, як стороннім тілом, і виникає бажання відкашлятись. При перибронхіальному рості пухлини кашель з’являється пізніше. Слизово-гнійного харкотиння зазвичай буває небагато.При розпаді пухлини до харкотиння домішуються прожилки крові або вона змішується з ним дифузно і набуває вигляду малинового желе.Кровохаркання - другий важливий симптом РЛ(є першою стадією одного з ускладнень раку – кровотечі). Третім симптомом- є біль в грудній клітці. Найчастіше він зумовлений ураженням плеври (проростання її пухлиною, в зв’язку з ателектазом і неспецифічним плевритом). Біль може бути колючо-деручим, тягнучим, а також стискаючо-розпираючим, і не завжди локалізованим на боці ураження.Четвертий симптом центрального РЛ - підвищення температури тіла. Цей симптом розвивається в зв’язку із закупоенням бронха пухлиною або слизовою пробкою і появою запалення в невентильованій ділянці легені. Розвивається так званий обтураційних пульмоніт. Від пневмонії він відрізняється швидкоплинністю і рецидивуванням.При периферичному РЛ симптоматика значно бідніша, доки пухлина не сягне більших розмірів. Коли пухлина периферичного раку проростає у великий бронх, з’являються симптоми центрального раку. При проростанні пухлини в плевру виникає колючо-деручий інтенсивний біль, що посилюється при кашлі і глибокому диханні, а при наявності ексудату - компресійно-декомпресійний біль. Рак верхівки (рідкісна форма, описана Пенкостом) уже на ранніх стадіях проявляється симптомами проростання пухлини в грудну клітку. У цьому випадку хворий відмічає сильний біль у верхньому плечовому поясі з порушенням чутливості. Ураження нервового сплетення може проявитися синдромом Горнера (птоз, міоз, енофтальм на боці ураження).Атипова форма РЛ виникає у випадку, коли вся клінічна картина зумовлена метастазами, а первинне вогнище в легенях доступними діагностичними методами виявити не вдається, часом і на секції. У випадку метастазування у лімфатичні вузли середостіння розвивається синдром стиснення верхньої порожнистої вени. Лице і шия хворого стають одутлими, набряклими, а підшкірні вени грудної клітки різко розширені. Неухильно наростають задишка і ціаноз. Така атипова клініко-анатомічна форма раку називається первинним карцинозом легень.
Аускультативно можна виявити різноманітні звукові феномени, амфоричне дихання при стенозі бронха, повна відсутність дихальних шумів у зоні ателектазу чи великої кількості рідини. Над ділянками неповного ателектазу не є рідкістю різноманітні сухі й вологі хрипи. Рентгенологічні дослідження починаються з оглядових рентгенограм у двох проекціях, потім проводять томографію. Рентгенологічна картина РЛ дуже розмаїта. При невеликому центральному раці пухлинний вузол “губиться” на фоні елементів кореня. При повному закупоренні бронха наростає гіповентиляція сегмента (частки) чи цілої легені аж до ателектазу. В прикореневій зоні і середостінні вдається виявити тінь пухлини і збільшені лімфовузли. При периферичному раці можна побачити рівномірну не дуже щільну тінь, інколи з нерівними контурами.Обов’язковим при раці є бронхоскопічне дослідження з біопсією і наступним цитогістологічним дослідженням пухлини. У периферичній крові - ознаки анемії,лейкопенія чи лейкоцитоз при явищах параканкрозної пнемонії, значно прискорюється ШОЕ. На початку спостерігають гіпертромбоцитоз, а потім - тромбоцитопенію.
84. Мітральні вади серця: основні клінічні прояви, діагностика.
Недостатність мітрального виникає в тих випадках, коли мітральний клапан під час систоли лівого шлуночка не закриває повністю атріовентрикулярний отвір і має місце зворотна течія крові із шлуночка в передсердя.Мітральна недостатність може бути органічною і функціональною.
Органічна недостатність виникає внаслідок ревматичного ендокардиту..При відносній (або функціональній) недостатності мітральний клапан не змінений, однак отвір збільшений і стулки клапана його повністю не закривають.
Внаслідок зниження скоротливої здатності лівого шлуночка і підвиш,ення тиску в малому колі кровообігу у хворих з’являються скарги на задишку при фізичному навантаженні, серцебиття. При прогресуванні вади збільшуються застійні явища в малому колі кровообігу, що проявляється задишкою в стані спокою. Також при цьому спостерігається кашель-сухий або з невеликою кількістю харкотиння, інколи з домішками крові (кровохаркання). Часто у хворих з’являється біль у ділянці серця - ниючий, колючий, стискаючий. Кардіалгії при мітральній недостатності виникають частіше, ніж при мітральному стенозі, внаслідок відносної недостатності кровопостачання гіпертрофованого лівого шлуночка і його тиску на передню грудну стінку. При розвитку правошлуночкової недостатності з’являються біль і відчуття тяжкості в правому підребер’ї, набряки на ногах.Зовнішній вигляд хворого в стадії компенсації без особливостей. У стадії декомпенсації - акроціаноз, мітральне обличчя (facies mitralis) - на фоні блідої шкіри - темно-червоний із синюшним відтінком рум’янець . Деколи з’являється випинання в ділянці серця - “серцевий горб”, видимий серцевий поштовх та епігастральна пульсація за рахунок гіпертрофованого правого шлуночка.
При пальпації ділянки серця відзначається зміщення верхівкового поштовху ліворуч; він - розлитий, підсилений, резистентний.При перкусії серця виявляють розширення його меж ліворуч і вгору, а на пізніх стадіях - ще і праворуч . Серце набуває мітральної конфігурації. Серцева “талія” згладжується.Аускультація. Внаслідок відсутності періоду закритих клапанів І тон на верхівці послаблений. Ще одна аускультативна ознака мітральної недостатності - поява на верхівці патологічного III тону (протодіастолічний галоп), зумовленого коливаннями стінок лівого шлуночка при надходженні підвищеної кількості крові з передсердя. Найважливіша аускультативна ознака мітральної недостатності - дуючий систолічний шум на верхівці, який проводиться в ліву пахвову ділянку. Рентгенологічно виявляють значне збільшення розмірів серця. Для мітральної недостатності характерний симптом “коромисла” - поштовхоподібне розширення лівого передсердя під час систоли шлуночків улівій боковій проекції. При підвищенні тиску в малому колі кровообігу відзначається розширення дуги легеневої артерії. На ЕКГ виявляють ознаки гіпертрофії лівого передсердя і лівого шлуночка.При ехокардіографії виявляють тільки непрямі ознаки вади; гіпертрофію і дилатацію лівого передсердя та лівого шлуночка, збільшення амплітуди руху міжшлуночкової перегородки, неповне закриття передньої і задньої стулок мітрального клапана в систолу, різноспрямований їх рух, потовщення, кальциноз стулок.
Звуження лівого атріовентрикулярного отвору. Основна причина мітрального стенозу – ревматизм, значно рідше мітральний стеноз розвивається при інфекційному ендокардиті. При нерізкому стенозі скарги можуть бути відсутні, а фізична активність хворих істотно не обмежена. Першими скаргами які свідчать про виникнення застійних змін у малому колі кровообігу є задишка і кашель з невеликою кількістю харкотиння, а також серцебиття і підвищена стомлюваність. При подальшому звуженні мітрального отвору і збільшенні легеневої гіпертензі можуть з’являтись кровохаркання і напади серцевої астми. Його появу пов’язують зі стисканням лівої коронарної артері збільшеним лівим передсердям, недостатнім кровопостачанням гіпертрофованого правого шлуночка і його тиском на передню грудну клітку Характерною зовнішньою ознакою є акроціаноз, facies mitralis - ціанотичний рум’янець на щоках.Якщо вада розвивається в дитячому віці, спостерігаються відставання в фізичному розвитку, інфантильність. Гіпертрофований правий шлуночок може деформувати передню грудну клітку з розвитком серцевого горба і помітним серцевим поштовхом.
Пульс при мітральному стенозі може бути неоднаковим на обох руках. При пальпації в ділянці верхівки серця визначається діастолічне тремтіння грудної клітки (“котяче муркотіння").При перкусії визначається розширення меж серця догори і праворуч .Серце набуває мітральної конфігурації.Аускультація. Над верхівкою серця вислуховується голосний ляскаючий І тон (набуває відтінку “звуку в порожній посудині").II тон - називається "ритмом перепілки”. При кальцинозі мітрального клапана вислуховується дуже грубий систолічний шум, що набуває "металічного” відтінку. Артеріальний тиск звичайно залишається нормальним, інколи дещо знижується систолічний і підвищується діастолічний. При рентгенологічному дослідженні виявляють згладжування талії серця за рахунок збільшеного лівого передсердя, розширення дуги легеневої артерії і збільшення правих відділів серця. На ЕКГ визначаються ознаки гіпертрофії лівого передсердя і правого шлуночка.
85. Аортальні вади серця: основні клінічні прояви, діагностика.
Недостатність клапана аорти- це вада, при якій півмісяцеві стулки не закривають повністю аортальний отвір і під час діастоли кров з аорти частково повертається до лівого шлуночка.
Найбільш частою скаргою є серцебиття і неприємні відчуття в ділянці серця, які посилюються в лежачому положенні. До типових скарг належить стенокардичний біль в ділянці серця. У результаті різких коливань артеріального тиску виникає відчуття “поширеної пульсації” артерій, особливо сонних. Через погіршення кровопостачання головного мозку з’являються головний біль пульсуючого характеру, запаморочення і схильність до втрати свідомості. З’являється і посилюється задишка, можуть виникати напади серцевої астми, а пізніше - симптоми правошлуночкової недостатності (тяжкість і біль в правому підребер'ї, периферичні набряки), можуть з’являтись набряки в попереку, рідина скупчується в серозних порожнинах. Спостпрігається блідість шкіри, виражена пульсація периферичних, сонних (“танок каротид”), підключичних, плечових, променевих, скроневих та інших артерій, специфічний симптом Мюссе - синхронне з пульсом похитування голови; звуження і розширення зіниць - симптом Ландольфі, псевдокапілярний пульс Квінке (пульсуючі зміни забарвлення нігтьового ложа при натисканні на кінець нігтевої пластинки). Іноді зовнішній вигляд хворого з артеріальною недостатністю називають homo puisans - “пульсуюча людина”.Під час огляду ділянки серця майже у всіх хворих у VI-VII міжребер’ях назовні від серединно-ключичної лінії спостерігається помітний посилений та розлитий верхівковий поштовх, який деколи доходить до передньої пахвової лінії.Пульс при аортальній недостатності швидкий і високий, великий,a також частий. При перкусії визначають зміщення меж серцевої тупості ліворуч, за рахунок розширення і гіпертрофії лівого шлуночка. Серце набуває аортальної конфігурації (з вираженою серцевою “талією”)-Аускультація.І тон над верхівкою серця і II тон над аортою послаблені. При значному руйнуванні клапанів аорти II тон може зовсім не вислуховуватись..Основною ознакою вади є гучний, спадаючий діастолічний шум, м’якого, дуючого характеру над аортою і в точці Боткіна.При аортальній недостатності можуть вислуховуватись й інші шуми, які мають функціональне походження. Деколи над верхівкою серця вислуховується діастолічний (пресистолічний) шум Флінта. Артеріальний тиск завжди змінений: систолічний підвищується, діастолічний знижується. Тому і пульсовий тиск виявляється високий. При рентгенологічному дослідженні виявляють збільшення лівого шлуночка, дуги і висхідної частини дуги аорти, які формують типову аортальну конфігурацію серця з підкресленою “талією”. Серцево-судинна тінь має форму “сидячої качки” або “чобітка”. На ФКГ - послаблення обох тонів серця (над верхівкою серця і над аортою ). Ехокардіографічне дослідження дає можливість підтвердити збільшення лівого шлуночка, аорти, зміну стулок клапана, розширення клапанного кільця, а також встановити збільшення систолічної екскурсії задньої стінки лівого шлуночка і міжшлуночкової перегородки, високочастотне тріпотіння передньої стулки мітрального клапана (під впливом хвилі регургітації) (рис. 2.12). Мітральний клапан закривається передчасно, а в період його відкриття амплітуда руху стулок зменшена.
1 2 3 4 5 6 7 8