[ Управління формуванням та облік власного капіталу підприємства ] |
15,09 |
13,04 |
13,97 | ||||
Коефіцієнт рентабельності інвестицій | Кр.ін. > 10% | 70,86 | 50,52 | 18,46 | 17,40 | 10,07 | 15,22 |
Показник рентабельності власного капіталу | Кр.кап > 12% | 153,58 | 77,26 | 21,12 | 21,17 | 12,52 | 17,91 |
Аналізуючи вищенаведену таблицю можна зробити висновок, що усі показники рентабельності у 2001 році знаходяться у межах, вищих за нормативне значення, що свідчить про ефективне управління підприємством та розпорядження власними ресурсами.
Коефіцієнт рентабельності інвестицій характеризує ефективність використання підприємством всіх ресурсів, які є в його розпорядженні, незалежно від джерел їх залучення. Це важливий індикатор конкурентноздатності. І, хоча цей показник в великій мірі залежить від галузі, з таблиці видно, що ефективність використання всіх ресурсів у 2000-2000 роках погіршувалась в часі, але показник лишався вище нормативного. У 2001 році цей коефіцієнт значно покращився, що вказує на зростання конкурентноздатності підприємства.
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу показує, скільки грошових одиниць прибутку заробила кожна одиниця власних коштів. Цей показник у 1996 році значно перевищував базовий, потім до 2000 року він мав стійку тенденцію до зменшення, але знаходився в межах нормативного і лише у 2001 році він почав знову зростати.
Аналізуючи показники рентабельності, можна зробити висновок, що рентабельність продажу ВАТ "Івано-Франківськцемент" дуже добра. Початок зростання коефіцієнту рентабельності інвестицій у 2001 році при позитивних показниках рентабельності власного капіталу свідчить про підвищення ефективності використання залучених коштів у 2001 році.
Діаграма 2.1 Показники рентабельності підприємства.
І взагалі, можна зробити висновок, що після критичного для підприємства 2000 року показники рентабельності стабілізувались і продовжують утримуватись на достатньо високому для підприємства рівні. Це вказує на ефективну та виважену політику управління підприємством.
Аналіз платоспроможності та фінансової незалежності підприємства. Показники платоспроможності та фінансової незалежності характеризують фінансову стабільність підприємства та наявність фінансових джерел, достатніх для покриття необхідних запасів і витрат.
Таблиця 2.2
Аналіз платоспроможності підприємства
Показник | Нормативні значення | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 |
Узагальнюючий показник платоспроможності | УПП > 0 | -756,47 | -3416,72 | -2662 | -1720 | -8360,5 | -1538,5 |
Коефіцієнт автономності | Ка < 1-добре | 1,17 | 0,53 | 0,14 | 0,22 | 0,24 | 0,18 |
Коефіцієнт маневровості | Км > 0,5-добре | 0,38 | 0,20 | 0,10 | 0,09 | 0,06 | 0,12 |
Коефіцієнт покриття запасів і затрат власними коштами | Кп > 0,8 - дуже добре | 0,39 | 0,38 | 0,71 | 0,69 | 0,39 | 0,90 |
Коефіцієнт фінансової незалежності | Кн: 0,5-0,8 | 0,46 | 0,65 | 0,87 | 0,82 | 0,80 | 0,85 |
Коефіцієнт співвідношення суми зобов"язань до суми активів | Кз/а: 0,2-0,5 | 0,54 | 0,35 | 0,13 | 0,18 | 0,20 | 0,15 |
Аналізуючи узагальнюючий показник платоспроможності, можна зробити висновок, що підприємству на протязі 1996-2000 років не вистачало фінансових джерел для покриття запасів та затрат і воно було вимушене залучати короткострокові кредити та позикові кошти. У 2001 році узагальнюючий показник платоспроможності значно покращився, що вказує на тенденцію до підвищення платоспроможності підприємства, але цей коефіцієнт все ще має від`ємне значення.
Діаграма 2.2 Динаміка платоспроможності підприємства
Коефіцієнт автономності (Ка), який характеризує фінансову незалежність підприємства, в інтервалі 1997 - 2000-х років знаходився в доброму стані. У 2001 році цей показник зменшився на 0,06, що вказує на позитивну тенденцію зниження в структурі капіталу частки залучених коштів.
Діаграма 2.3 Динаміка автономності підприємства.
Коефіцієнти співвідношення суми зобов`язань до суми активів та фінансової незалежності (Кн) мали у 2001 році відхилення від нормативного показника, але незначне. На даний час можна сказати, що ці коефіцієнти знаходяться у нормативному інтервалі значень.
Досить істотно покращились у 2001 році коефіцієнти маневровості власних коштів (Км) та покриття запасів і затрат власними коштами (Кп), що свідчить про значне збільшення частки власних коштів в структурі капіталу у порівнянні з 2000 та 2001 роками.
Враховуючи вищенаведене, можна зробити висновок про те, на протязі 2001 року підприємству вдалось значно покращити фінансову незалежність та маневровість власних коштів.
Діаграма 2.4 Динаміка показників структури капіталу.
Аналіз ліквідності підприємства. Забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності є однією з найголовніших задач підприємства, метою якого є успішна (тобто з отриманням прибутку) діяльність в сучасних економічних умовах. Відношення вартості оборотних матеріальних засобів, а також власних та позичених джерел їх формування визначає стійкість фінансового стану підприємства. Забезпеченість запасів та витрат джерелами формування є сутністю фінансової стійкості, в той час як платоспроможність є її зовнішнім проявом. Забезпеченість запасів та витрат є причиною, яка визначає міру платоспроможності або неплатоспроможності, та наступає внаслідок забезпеченості.
Найбільш ліквідними активами є грошові кошти (ними одразу можна покрити борги), а також поточна дебіторська заборгованість. При цьому поточна дебіторська заборгованість враховується лише у разі вжиття певних заходів щодо її погашення, тобто коли є впевненість у скорому її перетворенні на грошові кошти. До високоліквідних активів належать також цінні папери, котрі враховуються у складі короткострокових фінансових вкладень, тобто ті, що знаходяться у третьому розділі активів.
Менш ліквідними активами вважаються товари, готова продукція, запаси, незавершене виробництво.
Ліквідність балансу разом з платоспроможністю є критерієм оцінки фінансового стану підприємства. Вона характеризує ступінь покриття зобов’язань підприємства його активами. Аналіз ліквідності балансу підприємства дає можливість оцінити здатність та ймовірність повернення ним запозичених коштів.
Таблиця 2.3
Аналіз ліквідності підприємства.
Показник | Нормативне значення | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 |
Коефіцієнт загальної ліквідності | не менше 2- 2,5 | 1,32 | 1,36 | 1,68 | 1,43 | 1,23 | 1,22 |
Коефіцієнт абсолютної ліквідності | не менше 0,2- 0,25 | 0,04 | 0,02 | 0,00 | 0,01 | 0,04 | 0,04 |
Чистий оборотний капітал (тис.грн.) | Чок > 0 | 489,68 | 2131,95 | 6449 | 8235 | 8055,6 | 7545,6 |
Коефіцієнт загальної ліквідності показує, наскільки обсяг поточних зобов'язань за кредитами і розрахунками можна погасити за рахунок усіх мобілізованих оборотних активів. З таблиці видно, що загальна ліквідність у 1996-2000 роках була незадовільною. У 2001 році цей показник понизився, але ненабагато (на 0,01). Можна сказати, що підприємству вдалось втриматись на протязі року від його подальшого зниження, тобто стабілізувати.
Коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності свідчить про те, що короткострокові зобов’язання не можуть бути погашені негайно швидко ліквідними грошовими коштами та цінними паперами. У 2001 році цей показник не змінився.
Діаграма 2.5 Динаміка показників ліквідності
Показник чистого оборотного капіталу, якщо він є від’ємною величиною, свідчить про те, що підприємство не зможе своєчасно погасити короткострокові зобов’язання і не має власних резервів для розширення діяльності, але в даному випадку у ВАТ "Івано-Франківськцемент" зазначений коефіцієнт має добре значення. В той же час слід звернути увагу на те, що у 2001 році цей показник хоч і знаходився у межах норми, але зменшився в порівнянні з минулим роком.
Діаграма 2.6 Динаміка чистого оборотного капіталу підприємства.
Аналіз ділової активності підприємства. Коефіцієнти ділової активності (оборотності) ВАТ "Івано-Франківськцемент" дають змогу проаналізувати, наскільки ефективно підприємство використовує свої кошти.
Таблиця 2.4
Показники ділової активності підприємства.
Показник | Нормативні значення | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 |
Коєфіцієнт оборотності робочого капіталу | Розглядається в динаміці | 16,10 | 20,64 | 11,56 | 12,41 | 13,07 | 10,28 |
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (дні) | Кдз<30-дуже добре |
19,32 |
5,71 |
15,58 |
43,09 |
53,02 |
44,20 |
Індекс зростання ділової активності | і>к.інфл.-добре |
5,61 |
2,14 |
4,46 |
1,19 |
1,50 |
1,10 |
Коефіцієнт інфляції | - | - | 2,0 | 1,34 | 1,10 | 1,15 | 1,19 |
Динаміка коефіцієнту оборотності робочого капіталу свідчить про зниження оборотності капіталу. І в порівнянні з 1996 роком, можна сказати, що оборотний капітал став менш ефективно використовуватись, але коефіцієнт досить непоганий.
Діаграма 2.7 Динаміка оборотності робочого капіталу підприємства.
Аналізуючи коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, бачимо, що він знаходиться в межах "задовільно", але у 2001 році цей показник максимально приблизився до значення "добре".
Діаграма 2.8 Динаміка оборотності дебіторської заборгованості.
В індексі зростання ділової активності просліджуються коливання, більш того, можна сказати, що вони носять циклічний характер. Цей індекс повинен бути більшим коефіцієнта інфляції за відповідний рік. За результатами вищенаведеної таблиці можна сказати, що індекс зростання ділової активності в 1996-2000 роках перевищував коефіцієнт інфляції, а у 2001 році він почав знижуватись.
Діаграма 2.9 Зростання ділової активності підприємства.
Аналізуючи показники ділової активності, можна зробити висновок, що навіть незважаючи на зниження коефіцієнту оборотності робочого капіталу та індексу ділової активності у 2001 році, підприємство в цілому працює досить ефективно.
Висновки. Підводячи загальний підсумок вищевказаному, вважаємо, що за минулий 2001 рік ВАТ "Івано - Франківськцемент" суттєво покращив власне фінансове становище.
Але, в той же час підприємство продовжує політику використання короткострокових внутрішніх кредитів (заборгованість за якими на початок 2001 року складала 2000 тис. грн., і зросла наприкінці 2001 року до 8850,1 тис. грн.) І якщо можна зрозуміти необхідність залучення деяких кредитних ресурсів на протязі року в зв`язку з тим, що дефіцит власного оборотного капіталу не дає змоги підприємству розширювати діяльність за рахунок своїх резервів, то ті умови, на яких ці ресурси залучаються, а саме - непомірно високі відсоткові ставки обслуговування можуть поставити підприємство у досить скрутне становище. Така політика управління приносить деякий тимчасовий ефект поліпшення фінансового стану підприємства, але в результаті призводить його до фінансової нестабільності.
2.2 Системність і комплексність в аналізі капіталу.
Прийняття інвестиційних і фінансових рішень у процесі ведення бізнесу тісно пов'язано з керуванням капіталом господарюючих суб'єктів, оскільки наявність визначеної величини і динаміки його стану є одним з важливих критеріїв при виборі оптимальних управлінських рішень. В усі періоди життєвого циклу підприємства: від залучення ресурсів для створення чи розширення бізнесу до моменту ліквідації чи реорганізації - капітал завжди виступає необхідним атрибутом діяльності підприємства. В даний час, як правило, для визначення ефективності залучення ресурсів підприємством використовуються методи фінансового планування і визначення грошових потоків. Це досить простий, але не завжди ефективний підхід.
Залучення ресурсів підприємством - двоякий процес, що повинний розглядатися з двох позицій: з боку інвестора - як інвестиції, а з боку підприємства - як залучення джерел капіталу для його формування. Для вирішення зазначених задач з позиції інвестора цілком достатньо застосування фінансових методів, що дозволяють визначити терміни повернення вкладених коштів і суми доходів від інвестицій. З погляду підприємства, у якому здійснюється формування капіталу, одних фінансових методів аналізу для визначення ступеня його відтворення, явно недостатньо. Тому виникає необхідність застосування і ряду інших методів і методик аналізу залучення ресурсів і оцінки ефективності їхнього використання.
Слід зазначити, що на сучасний момент, як за рубежем, так і в нас, в Україні, на практиці переважає утилітарний, вузько направлений підхід до аналізу капіталу, що базується в основному на вирішенні задач по керуванню окремими видами активів підприємства і джерел їхнього формування. У зв'язку з цим власному капіталу як економічній основі бізнесу, системі, що включає в себе сукупність майнових відносин і зобов'язань, у практиці фінансового й управлінського аналізу, а також у теорії економічного аналізу не приділяється достатньої уваги.
Таблиця 2.5
Різні точки зору на питання системності і комплексності в аналізі.
Позиція автора | Джерело | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
1. "Система - безліч елементів, що знаходяться у відносинах і зв'язках один з одним, утворюють визначену цілісність, єдність, модель" (стор. 249). | Лопатников Л.И. «Краткий экономико-математический словарь». — М.: Наука, 1979 г., 22,5 п.л. | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
2. "Система - це... визначена в часі і просторі безліч елементів з відомими властивостями і з упорядкованими зв'язками між елементами і властивостями, орієнтованими на виконання головних задач даної безлічі" (стр. 38). | Саркисян С.А., Ахундов В.М., Минаев Э.С. «Большие технические системы. Анализ и прогноз развития». — М.: Наука, 1977 г. 22,34 п.л. | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
3. Під системою "...розуміється упорядкована сукупність елементів, між якими існують визначені взаємозв'язки" (стор. 14). | Д.Хан «Планирование и контроль: концепция контроллинга». — М.: Финансы и статистика, 1997 г.
У даній роботі почата спроба розробки методики аналізу підприємницького капіталу в рамках комплексного, системного підходу з позицій підприємства, що має інтерес у нарощуванні капіталу. У той же час відзначимо, що вивчення макроекономічної сфери нагромадження, інвестування і функціонування ринків капіталу в рамки даного дослідження не входить. Комплексний, системний підхід у теорії економічного аналізу був розроблений проф. А.Д.Шереметом більш 30 років тому , і нині широко й успішно використовується при проведенні аналізу діяльності підприємств [41, с.7]. Разом з тим, як і раніше існує безліч різних точок зору на питання системності і комплексності в аналізі. З приведених вище характеристик системності економічного аналізу стає очевидним, що найбільш змістовні і повні визначення дані проф. А.Д.Шереметом. Деякі автори, зокрема Погостинская Н.Н. і Погостинский Ю.А., стверджують, що в класичних підходах економічного аналізу [6, с.232] системність ототожнюється з комплексністю [29, с.13]. З цього приводу можна сказати, що думка даних авторів зовсім не обґрунтована. Оскільки в комплексному аналізі передбачається використання системи показників, що мають взаємний зв'язок і обумовленість (застосування системи як методу комплексного економічного аналізу). У цьому випадку про адекватність даних понять не може йти і мови, оскільки вони представляють різні рівні проведеного дослідження. Професор А.Д.Шеремет при проведенні системного аналізу виділяє шість основних етапів.
Стосовно до капіталу як до складної економічної категорії, багатогранність якої виявляється й у системі показників його обчислення, об'єктивно необхідним є і комплексний системний розгляд питань його аналізу, що включає в себе великий комплекс підсистем і спеціальних задач. При цьому комплексний підхід до аналізу капіталу визначається необхідністю вивчення всіх його складових частин і властивостей. Системність аналізу капіталу обумовлюється взаємним зв'язком і взаємною залежністю елементів цієї системи. У свою чергу, система аналізу капіталу є частиною, підсистемою іншої більш складної системи - системи комплексного економічного аналізу діяльності підприємства. Процес вивчення капіталу повинний містити в собі два основні системні дослідження аспекту: вивчення генетичних сторін системи (у даному випадку - це формування капіталу) і вивчення функціональних сторін системи (процесу функціонування капіталу). Схематично це можна представити, як це показано на рис.2.1 (див. Додатки) У цьому зв'язку при проведенні аналізу капіталу необхідно розглядати процеси його формування і розвитку з одного боку, і процеси його функціонування - з іншого. Зараз на практиці, мабуть, найбільша увага приділяється аналізу капіталу при оцінці бізнесу в процесі інвестиційного аналізу. Разом з тим, усе-таки не можна вважати, що інвестиційний аналіз, чи як його ще називають, проектний, є всеосяжним підходом в оцінці капіталу. Це обумовлюється, насамперед , тим, що даний напрямок економічного аналізу вирішує лише вузьке коло задач, що стосуються конкретних проектів, і, незважаючи на вивчення взаємозв'язків із зовнішнім середовищем, оцінку ризиків і взаємного впливу факторів. Крім того, при проведенні даного аналізу основне місце в ньому займає конкретний проект, а не капітал підприємства в цілому. 2.3 Система показників оцінки капіталу й ефективності його використання. Для виміру, оцінки й аналізу капіталу використовується безліч показників. У той же час необхідно відзначити, що капітал є категорією, що має складну економічну природу, і показники його не відбиваються прямо у фінансовій звітності підприємства. Тому одержання показників капіталу можливо тільки з застосуванням розрахункових і аналітичних методів. Дані обставини, у свою чергу, і визначають гостру необхідність у розробці і використанні при проведенні оцінки й аналізу капіталу системи показників, що найбільше повно характеризують його стан, рух і ефективність використання. У цьому зв'язку актуальним є питання забезпечення чіткої класифікації цих показників по найбільш істотних ознаках з визначенням їхнього взаємного зв'язку і відображення в інформаційній моделі підприємства. Система показників капіталу повинна формуватися в трьох основних напрямках:
До числа найважливіших показників, що характеризують джерела формування капіталу, насамперед відносяться: величина, структура і вартість усіх джерел капіталу й окремих його складових. Функціонуючий капітал визначається показниками іншого порядку: об'ємними показниками активів; структурою і ціною активів підприємства. Крім того, показники функціонуючого капіталу повинні включати об'ємні показники поточних активів і структуру поточного капіталу. Таблиця 2.6 Джерела формування капіталу.
Далі при проведенні аналізу функціонуючого капіталу визначаються показники складу, стану, структури і динаміки основного й оборотного капіталу підприємства. Показники структури основного капіталу приведені в табл. 2.7 Показники використання основного капіталу мають структуру, показану в табл. 2.8. До показників оборотного капіталу відносяться: величина, склад, структура і динаміка, оборотність, динаміка оборотності, фактори, що впливають на оборотність. Показники використання оборотного капіталу мають структуру, показану в табл. 2.9. До показників поточного капіталу підприємства необхідно віднести: показник адекватності капіталу, рентабельності чистих активів, співвідношення статутного капіталу і поточного капіталу, частка чистих активів у власних джерелах капіталу. Показники використання поточного капіталу мають структуру, показану в табл. 2.10. До показників ефективності використання капіталу відносяться: прибуток, результат у виді поточного капіталу, прибутковість, рентабельність, капіталоємкість, використання амортизаційних відрахувань, зміна показників фінансового стану. Загальні підходи до аналізу ефективності використання капіталу можуть бути зображені у виді схеми на рис.2.2 Таблиця 2.7 Показники структури основного капіталу.
Таблиця 2.8 Показники використання основного капіталу.
Таблиця 2.9 Показники використання оборотного капіталу.
Таблиця 2.10 Показники використання поточного капіталу.
Крім показника балансового прибутку для проведення аналізу ефективності використання капіталу необхідно використовувати й інші показники прибутку, наведені в табл. 2.11 Величина капіталу підприємства має безпосередній вплив на показники фінансового стану підприємства, у розрахунку яких бере участь капітал, у цьому зв'язку розраховується ряд коефіцієнтів, наведених у табл. 2.12 Таблиця 2.11 Показники прибутку.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Поточний капітал | Кс = ∑ чистих активів | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Накопичений за період капітал | N = K1 – K0 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Амортизація за період | S річних амортизаційних відрахувань | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Чистий накопичений капітал | NN = Nk1 – Nk0 |
Таблиця 2.12
Коефіцієнти.
Показники | Методика розрахунку показників |
Коефіцієнт автономії | К авт. = Власні джерела капітала / Всього капітал підприємства |
Коефіцієнт іммобілізації капіталу | К ім.. = Постійний капітал / Всього власних джерел капіталу |
Коефіцієнт забезпеченості запасів власним оборотним капіталом | Кз.з = Власні джерела оборот. капіталу / Загальна величина капіталу |
Коефіцієнт забезпеченості оборотного капіталу власними джерелами | Кв.д. = Власні джерела оборот. капіталу / Величина оборотного капіталу |
Коефіцієнт загальної ліквідності | К заг.лікв. = Оборотний капітал / Поточні зобов’язання |
Коефіцієнт критичної ліквідності | К крит. лікв. = Грошові кошти / Поточні зобов’язання |
Коефіцієнт абсолютної ліквідності | К абс.лікв. = Грошові кошти + короткострокові фінансові вкладення / Поточні зобов’язання |
Чистий оборотний капітал | NWC = Оборотний капітал – Поточні зобов’язання |
Розробка системи показників сама по собі має велике значення для обчислення, оцінки й аналізу власного капіталу. Крім того, система показників об'єктивно необхідна для розробки методики комплексного економічного аналізу капіталу, який у даний час навіть у більш-менш наближеному виді не існує. Сьогодні, власне кажучи, ми маємо справу в цій області з деяким набором аналітичних задач, що є далеко не повним і, природно, не вибудованим в окрему методику.
2.4 Аналіз структури джерел утворення капіталу і їхньої вартості.
Аналіз джерел формування капіталу підприємства необхідно проводити на основі інформаційної бази наявної в регістрах бухгалтерського обліку і фінансової звітності, при цьому в першу чергу використовуються дані: бухгалтерського балансу, звіту про фінансовий результат, звіту про власний капітал, звіту про рух коштів, оборотно-сальдових відомостей підприємства за період, головної книги й ін.
У ході аналізу джерел формування капіталу визначається їхня величина, вивчається структура і динаміка, проводиться оцінка балансових співвідношень між окремими групами джерел капіталу.
У процесі аналізу джерел капіталу, насамперед, необхідно визначити частку власних і позикових джерел у загальній масі капіталу, що по західній фінансовій термінології прийнято називати "гирингом". Далі варто визначити частку власних джерел авансованого і залученого капіталу. При цьому можуть використовуватися методи вертикального і горизонтального аналізу пасивної частини бухгалтерського балансу. Для проведення зазначеного аналізу можна використовувати аналітичну табл. 2.13
З погляду інвесторів структура джерел капіталу не має великого значення, але для внутрішніх управлінських цілей при оцінці діяльності підприємства цей показник дуже важливий.
Таблиця 2.13
Аналіз власного капіталу ВАТ "Івано-Франківськцемент".
Джерела капіталу | Сума в тис.грн | Питома вага в % до підсумку | Відхилення | Середня величина за період у тис. грн. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
на початок 2002р. | на кінець 2002р. | на початок 2002р. | на кінець 2002р. | у тис. грн. | у % | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
1.Власні | 44969 | 41597 | 46.0 | 46.203 | - 3372 | + 0.203 | 43283 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
2.Залучені |
|
|
|
|
|
|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
-довгострокові | 19562 | 350 | 20.0 | 0.004 | - 19212 | - 19.996 | 9956 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
-короткострокові | 33213 | 48034 | 34.0 | 53.793 | + 14821 | + 19.793 | 40623.5 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
РАЗОМ | 97744 | 89981 | 100.0 | 100.0
Як бачимо в досліджуваного підприємства залучені джерела капіталу більш ніж власні, що є не дуже характерним для підприємства виробничої сфери. Визначення вартості джерел капіталу є непростою задачею, про що свідчить безліч часом суперечливих думок, що є в науковій літературі по даному питанню. Для забезпечення об'єктивної оцінки вартості окремих джерел капіталу їх необхідно вимірювати в абсолютних показниках, одержуваних з даних бухгалтерського обліку, а не "...у виді безрозмірних чи відносин відсотків", як це часто рекомендується окремими авторами [11], оскільки при грубих приблизних розрахунках так називаної "середньозваженої ціни пасивів" вони знеособлюються, при цьому спотворюється реальна вартість окремих джерел, більш того, вихолощується сутність окремих джерел утворення капіталу. Застосування таких відносних показників припустимо лише у фінансовому плануванні для визначення приблизної величини майбутньої вартості джерел капіталу, де можуть використовуватися розрахунки його середньозваженої вартості. При визначенні середньозваженої вартості джерел капіталу можна використовувати схему, вид якої наведений у табл. 2.14 Таблиця 2.14 Визначення середньозваженої вартості джерел капіталу ВАТ "Івано-Франківськцемент" за 2002 рік.
Для визначення поточної вартості джерел капіталу підприємства даний підхід незастосуємо в силу його недостатньої точності. При визначенні загальної вартості джерел капіталу підприємства необхідно поетапно визначати вартість окремих складових кожного джерела капіталу. Таблиця 2.15 Визначення вартості джерел капіталу ВАТ "Івано-Франківськцемент".
Для цього може використовуватися інформація, наведена у фінансовому й в управлінському обліку, зокрема, оборотно-сальдовий баланс за період, що дозволяє одержати вичерпну інформацію про використання окремих джерел капіталу підприємства для фінансування конкретних форм його прояву. Вартість власних джерел капіталу формується відповідно до законодавства України і установчих документів. Вартість позикових джерел визначається умовами договорів, а інших залучених джерел - законодавством України (розрахунки з бюджетом і позабюджетними фондами) чи обліковою політикою підприємства (інші пасиви). Порядок постатейного визначення вартості різних джерел капіталу можна зробити за допомогою таблиці (див. табл. 2.15). При вивченні джерел вартості капіталу важливо враховувати розподіл їх на власні і залучені для того, щоб визначити вплив їхньої структури на фінансову стійкість підприємства. Для цього визначається так називаний "ефект фінансового важеля", чи "левериджа". Тим часом, нерідко фінансовий леверидж розглядається дуже спрощено, у виді відносин (див. [27, с.58]): де L - рівень левериджа; B - облігації; Ap - акції привілейовані; As - акції звичайні. Для розкриття сутності ефекту фінансового левериджа його необхідно розглядати як відношення власного капіталу до залучених засобів. Після проведення аналізу кількісних і структурних показників джерел формування капіталу необхідно здійснювати факторний аналіз показників, обумовлених моделлю вартості джерел капіталу. Для проведення факторного аналізу залежності структури джерел і їхньої вартості використовується аналітична табл. 2.15, що відбиває постатейну структуру джерел формування капіталу і їхньої вартості. Вивчення питань формування капіталу відбиває історичний аспект процесу створення капіталу підприємства і є першим етапом аналізу капіталу, складає основу для дослідження питань його подальшого функціонування. Аналіз функціонуючого капіталу. Аналіз функціонуючого капіталу має велике значення у вивченні життєвого циклу капіталу підприємства, процесів його створення і відтворення. Він дозволяє виявити основні тенденції в зміні майнового і фінансового стану підприємства, визначити тенденції його розвитку. Особливе місце в проведенні аналізу функціонуючого капіталу повинно приділятися вивченню основного й оборотного капіталу підприємства як форми його існування. При проведенні аналізу основного й оборотного капіталу використовується великий обсяг інформації, у якій основну роль грають дані бухгалтерського обліку і звітності. Для згладжування коливань показників за період доцільно використовувати усереднені їхні величини (середні хронологічні). При проведенні аналізу активів як форми існування капіталу підприємства зважується безліч задач, основними з яких є: вивчення структури і вартості активів, визначення основних складових і їхнє угруповання по загальних ознаках, вивчення співвідношень між складовими частинами функціонуючого капіталу й ін. Аналіз функціонуючого капіталу варто починати з вивчення складу і динаміки майнового капіталу підприємства, для цього проводиться вертикальний і горизонтальний аналіз даних бухгалтерського балансу, у процесі якого визначається склад, структура і динаміка функціонуючого капіталу підприємства, для цього можна використовувати табл. 2.15 Рух основного капіталу виявляється в надходженні окремих його складових і їхньому вибутті протягом звітного періоду. Для цього визначається величина основного капіталу на початок і кінець звітного періоду, зміна його величини і причини цієї зміни. Далі вивчається динаміка зміни величини основного капіталу по окремим складовим. При цьому порівнюються фактичні дані за звітний період з даними за попередній період і з планованими показниками, вивчаються причини відхилень. Вибуття основного капіталу підприємства може відбуватися через знос (як фізичного, так і морального) і неможливості подальшого використання чи продажу, зв'язаної зі згортанням діяльності, переорієнтацією бізнесу. При аналізі структури основного капіталу визначається питома вага окремих його видів у загальній сумі і зміна питомої ваги цих статей за період. Особливу увагу необхідно приділяти зміні частки активної, продуктивної частини основного капіталу, що, як правило, має тенденцію до підвищення вартості при нарощуванні показників автоматизації і механізації виробництва. Таблиця 2.15 Факторний аналіз залежності структури джерел і їхньої вартості ВАТ "Івано-Франківськцемент" за 2002 рік.
| 0 | 0 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Разом | 89981 | 100 | - | 8977 | 100 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Справочно: вартість джерел капіталу (у%) - 9.98% |
З таблиці 2.15 видно, що максимальна частка в загальній структурі капіталу належить короткостроковим позикам. Це може бути пов’язано з тим що у підприємства не вистачає власних обігових коштів, а короткострокові позики є найбільш „популярним” джерелом його поповнення.
Таблиця 2.16
Склад і динаміка майнового капіталу ВАТ "Івано-Франківськцемент" за 2002 рік.
Види основного капіталу | Наявність на початок року | Рух за звітний рік, тис. руб. | Наявність на кінець року | Зміна за звітний рік (приріст "+", зменшення «-») | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Сума, тис. грн. | Питома вага в загальній вартості основного капіталу, % | Надійшло | Вибуло | Сума, тис. грн. | Питома вага в загальній вартості основного капіталу,% | абсолютні величини, тис. грн. | темпи приросту відносно минулого року, % | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
І. Основний капітал 1. Земельні ділянки й об'єкти природокористування | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
2. Будинки | 41725 | 43.3 | 0 | 0 | 41725 | 43.2 | 0 | 0 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
3. Споруди | 360 | 0.4 | 0 | 0 | 360 | 0.4 | 0 | 0 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
4. Машини й устаткування | 50618 | 52.6 | 1,720 | 1,376 | 50962 | 52.6 | + 344 | + 0.7 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
5.Транспортні засоби | 1409 | 1.5 | 255 | 276 | 1388 | 1.4 | - 21 | - 1.5 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
6. Виробничий і господарський інвентар | 519 | 0.5 | 41 | 44 | 516 | 0.5 | - 3 | - 0.6 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
7. Багаторічні насадження | 0 | 6 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
8. Інші види основного капіталу | 1626 | 1.7 | 270 | 39 | 1857 | 1.9 | + 231
Найбільшу питому вагу в загальній вартості основного капіталу досліджуваного підприємства належить машинам і устаткуванню, що характерно для виробничого підприємства. Аналіз функціонуючого капіталу підприємства починають з вивчення основного капіталу, а далі переходять до аналізу оборотного капіталу. Процедура аналізу основного капіталу повинна здійснюватися у визначеній послідовності, що містить у собі:
У процесі аналізу основного капіталу насамперед визначають його структуру. При цьому потрібно мати на увазі, що елементи основного капіталу беруть неоднакову участь в окремих стадіях процесу відтворення капіталу. У залежності від виду і частки участі в процесі обороту і кругообігу капіталу їх необхідно розділяти на наступні види: основний продуктивний капітал і непродуктивний; виробничий (використовуваний у сфері виробництва) і невиробничий (використовуваний у сфері обігу). У сучасній обліково-аналітичній практиці при проведенні класифікації капіталу й активів як форми його існування часто вживається поняття "необоротні активи", що не відбиває дійсного стану даної частини капіталу, тому що усі види активів, весь капітал підприємства знаходиться в постійному обороті, якщо, зрозуміло, підприємство функціонує. Аналіз структури основного капіталу необхідно робити як по основних групах, так і в розрізі окремих елементів. При вивченні структури основного капіталу визначається питома вага кожного елемента основного капіталу в загальній його сумі, зміна питомої ваги протягом аналізованого періоду, темпи зміни вартості окремих елементів основного капіталу за досліджуваний період, співвідношення темпів зміни окремих елементів. Розгляд структури основного капіталу не тільки в статистиці, але й у динаміці за ряд років дозволяє зробити порівняння темпів росту окремих видів основного капіталу і визначити зміни в їхньому співвідношенні. У ході вивчення основного капіталу підприємства в першу чергу необхідно розділити його на основний продуктивний капітал і непродуктивний капітал. При цьому необхідно виходити з того, що збільшення питомої ваги продуктивного капіталу є позитивним моментом при більш високих темпах його росту в порівнянні з обсягом непродуктивного капіталу. Вивчаючи склад основного капіталу, варто визначити співвідношення продуктивного і непродуктивного капіталу і їхня питома вага в загальній сумі капіталу. Таблиця 2.17 Співвідношення продуктивного і непродуктивного капіталу ВАТ "Івано-Франківськцемент" за 2002 рік.
Продуктивний капітал на досліджуваному підприємстві займає майже сто відсотків, цей капітал також майже на сто відсотків знаходиться у сфері виробництва. У процесі даного аналізу необхідно вивчити економічну і технологічну структуру основного капіталу, що характеризується питомою вагою окремих груп активів у загальній їхній сумі. Поглиблення аналізу технологічної структури капіталу повинне здійснюватися шляхом вивчення вікової структури окремих груп активів і ступеня їхньої досконалості і прогресивності застосовуваної технології. Особливу увагу при проведенні аналізу варто приділяти ефективності й інтенсивності використання основного капіталу підприємства, оскільки інтенсивність використання основного капіталу в значній мірі визначає й ефективність роботи підприємства в цілому. Ступінь впливу інтенсивності використання основного капіталу на показники діяльності підприємства дуже велика, це можна бачити зі схеми, приведеної на рис.2.3 (див. Додатки) Для оцінки ефективності використання основного капіталу зважується безліч різних аналітичних задач. Нижче розглянемо найважливіші з них. Одним з показників використання основного капіталу підприємства є капіталовіддача, що визначається відношенням обсягу випущеної продукції до середньої за період вартості основного капіталу. Наступним етапом при проведенні аналізу функціонуючого капіталу є дослідження оборотного капіталу підприємства. Аналізу оборотного капіталу підприємства необхідно приділяти особливу увагу. При проведенні аналізу оборотного капіталу підприємства повинні вивчатися наступні питання: склад, структура і динаміка оборотного капіталу; оборотність оборотного капіталу; динаміка оборотності оборотного капіталу; установлення впливу окремих факторів на зміну оборотності оборотного капіталу. Коефіцієнт придатності - відбиває частку залишкової вартості основного капіталу стосовно його первісної вартості. Перш ніж здійснювати вивчення складу і структури оборотного капіталу підприємства, потрібно зробити класифікацію оборотного капіталу по визначених ознаках: стосовно процесу функціонування капіталу (виробничий і невиробничий); по призначенню в процесі функціонування капіталу(виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, кошти й еквіваленти, засоби в розрахунках); по окремих видах оборотного капіталу. Ефективність використання оборотного капіталу визначається шляхом обчислення ряду показників, зокрема : оборотність оборотного капіталу, повнота його використання, ефект від прискорення оборотності. Підвищення ефективності використання оборотного капіталу складається, у першу чергу, у прискоренні його оборотності, і виявляється в збільшенні капіталовіддачи при збереженні обсягу оборотного капіталу, що створює реальну можливість для розширення бізнесу. Оборотність оборотного капіталу визначається тривалістю проходження їм окремих стадій процесу виробництва. Ця тривалість може вимірятися як у днях обороту, так і в кількості оборотів за період. Таблиця 2.18 Загальні показники капіталовіддачи ВАТ "Івано-Франківськцемент" за 2002 рік.
Капіталовіддача на підприємстві, в порівнянні з попереднім роком збільшилась на 37% і це відбулося за рахунок продуктивної частини капіталу. Таблиця 2.19 Аналіз стану основного капіталу ВАТ "Івано-Франківськцемент" за 2002 рік.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Коефіцієнт амортизації | 0.65 | - | - | 0.66 | + 0.01 | - | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Коефіцієнт відновлення | 0.020 | - | - | 0.024 | + 0.004 | - | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Коефіцієнт вибуття | 0.0026 | - | - | 0.016 | + 0.0134 | - |
Як бачимо з даних таблиці 2.19 за аналізований період сума основного капіталу збільшилась в абсолютній сумі на 551 тис. грн.. Коефіцієнт придатності становить лише 0,35, коефіцієнт амортизації 0,65 і коефіцієнт відновлення 0,020. Це все свідчить що на підприємстві майже не проводиться оновлення основних засобів і все устаткування вже давно морально застаріле.
Поглиблення аналізу активів підприємства як форми існування капіталу може здійснюватися в напрямку визначення порядку формування поточної вартості капіталу, вивчення впливу на неї показників, що визначають властивості джерел капіталу і його активної майнової форми.
Аналіз ефективності функціонування капіталу. Ефективність використання капіталу визначається результатами від його функціонування і зв'язком з витратами, необхідними для одержання цих результатів. В даний час під ефективністю використання капіталу, як правило, мається на увазі величина прибутку, отриманого на одну гривню вкладеного капіталу.
Так як стан капіталу в процесі діяльності підприємства постійно змінюється, на нашу думку, крім показника величини одержуваного прибутку, ефективність функціонування капіталу повинна визначатися і більш загальним показником - величиною приросту капіталу за період. Тому як основні критерії при оцінці ефективності використання капіталу представляється необхідним застосовувати кілька показників, а саме: прибуток, одержуваний підприємством за звітний період, зміну показників фінансового стану в цілому, показників ділової активності підприємства, і величину приросту капіталу підприємства за період.
При визначенні ефективності використання капіталу варто використовувати як методи фінансово-інвестиційного аналізу, так і методи комплексного аналізу капіталу. Такий підхід дозволяє одержати всеосяжну оцінку з двох позицій для подальшого їхнього порівняння і визначення ступеня необхідної деталізації.
Вплив величини капіталу на інші показники діяльності підприємства можна побачити за допомогою схеми, приведеної на рис. 2.4
Основними задачами аналізу ефективності функціонування капіталу є:
визначення впливу прибутку на капітал;
установлення приросту капіталу;
оцінка впливу на фінансове положення підприємства стану показників капіталу.
Таблиця 2.20
Показники адекватності розміщення залучених джерел капіталу ВАТ "Івано-Франківськцемент" за 2002 рік.
Функціонуючий капітал | Сума, тис. грн. | Термін функціонування, днів | Джерела формування капіталу | Сума, тис. грн. | Сума, тис. грн. | Різниця | |
по сумах | по термінах | ||||||
Продуктивний | 20942 |
| Власні джерела | 41597 |
| 20655 |
|
У тому числі основний | 121 | 730 |
|
|
|
|
|
Оборотний | 20821 | 365 |
|
|
|
|
|
Непродуктивний | 69039 |
| Залучені джерела | 48384 |
| -20655 |
|
У тому числі основний | 33369 | 1,825 | у т.ч. короткострокові | 350 | 730 | -33019 | -1,095 |
Оборотний | 35670 | 365 | довгострокові | 48034 | 127 | 12364 | -238 |
Таблиця 2.21
Ступінь впливу окремих факторів на зміну результатного показника капіталовіддачи ВАТ "Івано-Франківськцемент" за 2002 рік.
№
Як бачимо на зміну результативного показника капіталовіддачи ВАТ „Івано-Франківськцемент” у 2002 році максимальний вплив завдав обсяг виробленої продукції На другому місті по впливу знаходиться собівартість виробленої продукції. Таблиця 2.22 Аналіз впливу величини капіталу на показники фінансової стійкості ВАТ "Івано-Франківськцемент" за 2002 рік.
Як бачимо з наведеної таблиці підприємство є фінансово стійким, практично всі коефіцієнти знаходяться в допустимих межах. Як свідчить проведений раніше фінансово-економічний аналіз у підприємства спостерігається позитивна тенденція до покращення фінансових показників. 3. Шляхи підвищення ефективності управління власним капіталом підприємства. 3.1 Методологія аналізу структури капіталу та управління капіталом підприємства. Як зазначалося, капітал підприємства будь-якої форми власності і виду діяльності по джерелах формування розділяється на власний і позиковий. Під величинами власного і позикового капіталу найчастіше розуміють значення сальдо відповідних рахунків правої частини балансу. Такий "бухгалтерський" підхід до структури капіталу є традиційним серед більшості вітчизняних економістів. Дані з пасиву балансу використовуються в методиках теорії фінансового аналізу для визначення показників платоспроможності підприємства. Цей напрямок дослідження капіталу фірми досить глибоко теоретично пророблено у вітчизняній економічній науці і знайшов широке практичне використання в методах економічного аналізу. Однак поряд зі згаданим вище підходом існує інший напрямок аналізу капіталу, що є складною і найважливішою частиною сучасної теорії фінансів. Даний напрямок пов'язаний з теоретичним дослідженням структури капіталу фірми і пошуком оптимального співвідношення власного і позикового капіталу. Практично рішення будь-якої задачі керування капіталом фірми пов'язано з методологією аналізу структури капіталу.[42] Головними поняттями сучасної теорії фінансів є ціна і вартість капіталу. Необхідно відзначити, що наведені нижче визначення і теоретичні положення можуть застосуватися до підприємств, організованим у формі відкритих акціонерних товариств. Ціною власного капіталу фірми називають добуток ринкової ціни акції на кількість акцій, що знаходяться в обігу: E = S * Ns , (3.1) де: E - ціна власного капіталу фірми; S - ринкова ціна однієї акції фірми; Ns - кількість акцій фірми в обігу. D = B * Nb , (3.2) де: D - ціна боргу фірми; B - ціна 1-ої облігації, емітованої фірмою; Nb - кількість облігацій у обігу. Якщо визначення ціни боргу застосовувати до сучасної української дійсності, то виникають труднощі, пов'язані з тим, що практика запозичення капіталу шляхом продажу облігацій на фінансовому ринку поки дуже слабко поширена в українській економіці. Основну частину боргових зобов'язань відкритих акціонерних товариств складають банківські кредити. Тому ціною боргу можна вважати балансову вартість зобов'язань перед банком по отриманих позиках. Загальною ціною фірми називають суму цін власного і позикового капіталу: T = E + D , (3.3) де: T - загальна ринкова ціна фірми. Коефіцієнтом структури капіталу називається відношення: x = D / T (3.4) де: x - коефіцієнт структури капіталу. Крім ціни характеристикою кожного виду капіталу є вартість . Вартістю боргу називається процентна ставка, по якій нараховуються відсотки, що підлягають сплаті банку за користування кредитом. У випадку облігацій вартість боргу являє собою ставку прибутковості облігації (відмінну від купонної ставки). У загальному випадку ставка прибутковості облігації знаходиться шляхом рішення відповідного трансцендентного рівняння [42]. Припустимо, що борг корпорації складається з безстрокових облігацій і банківських позичок, тоді вартість боргу дорівнює: kd = l / D , (3.5) де: kd - вартість боргу фірми; І - величина щорічних відсотків по обслуговуванню боргу. Вартість власного капіталу являє собою аналог процентної ставки, по якій нараховується доход чи дивіденди власникам акцій фірми. Вартість власного капіталу фірми, по визначенню, дорівнює: ke = DІ / E , (3.6) де: ke - вартість власного капіталу фірми; DІ- величина виплачених акціонерам дивідендів. Вартість власного капіталу можна також визначити як величину очікуваного доходу (дивідендів) на 1грн. ринкової ціни акції. Щоб визначити середній доход на 1грн. ринкової ціни капіталу, що включає ціну акціонерного і позикового капіталів, необхідно знайти середньозважену із вартостей кожного виду капіталу, тобто: ka = kd * D/T + ke * E/T. (3.7) Показник ka називають середньою вартістю капіталу фірми. Поняття середньої вартості капіталу є одним з найголовніших у сучасній теорії фінансів. Якщо передбачається, що весь прибуток корпорації після сплати податку на прибуток буде виплачений акціонерам у формі дивідендів на акції, то: DІ = (1 - r) * P (3.8) де: P - величина прибутку корпорації; r - ставка податку на прибуток. Сумарний доход власників капіталу фірми буде складатися з дивідендів по акціях і відсотків, виплачених власникам боргових зобов'язань: X = DІ + l = (1 - r) * P + l (3.9) де: X - сумарний доход власників капіталу фірми. Крім відсотків і дивідендів джерелом доходу власників капіталу фірми є зміни цін акцій чи боргу фірми , тобто DE і DD. Якщо і - величини негативні, то в цьому випадку вони являють собою збиток власників капіталу. Головною метою керування капітало фірми в капіталістичній економіці є максимізація добробуту (доходу) власників капіталу. Існують два джерела збільшення добробуту власників капіталу фірми: 1) максимізація щорічного доходу Х; 2) максимізація ціни капіталу фірми E і D. На перший погляд вимога максимізації доходу еквівалентна умові максимізації величини X. Однак проблема полягає в тім, що X є величиною випадкової. Капітал фірми розглядається як джерело випадкових різночасних величин: X(1), X(2), ... X(t), ... , де X(t) - сумарний доход власників капіталу в році t. Випадкова величина X описується відповідним законом розподілу F(X) і має характеристики: математичне чекання X і дисперсію Dx. Якщо символом X позначити математичне чекання сукупного доходу після сплати податку, то з огляду на співвідношення (3.3), (3.4), (3.5), (3.6), (3.9) рівняння (3.7) можна представити в наступному виді: Чи (3.10) Як видно з формули (3.10), максимізація ринкової ціни капіталу еквівалентна мінімізації показника ka - середньої вартості капіталу. Таким чином, мінімізація середньої вартості капіталу прямо випливає з критерію ефективного керування фірмою. Мінімальна середня вартість капіталу називається оптимальної, а структура капіталу, що відповідає оптимальній середній вартості капіталу, - оптимальною структурою капіталу фірми. Задача визначення оптимальної структури капіталу фірми полягає в перебуванні такого коефіцієнта структури капіталу x, при якому показник ka приймає мінімальне значення. Перші роботи, присвячені проблемам визначення оптимальної структури капіталу, з'явилися в 50-і роки. Лідерами в цій області дослідження стали американські економісти. Самими яскравими по своїй оригінальності і теоретичній аргументації з'явилися статті американських учених Модільяні і Міллера - лауреатів Нобелівської премії по економіці 1986 р. Новаторські статті Модільяні і Міллера викликали оживлену реакцію серед економістів-теоретиків і стали причиною появи багатьох робіт, у яких використовувалися положення і логіка міркувань цих учених [26,29,42]. Незважаючи на критику і зауваження, загальновизнані слабості окремих висновків теорії Модільяні і Міллера, їхні роботи 50-х років залишилися найбільш цікавими і науково аргументованими в області дослідження структури капіталу і управління ним. В даний час сформувалися два напрямки в теорії структури капіталу: традиційний і так називаний підхід ММ (Модільяні - Міллера). Традиційна концепція структури капіталу відрізняється ясністю і простотою теоретичних припущень, а також раціональною несуперечністю кінцевих висновків. Недоліком традиційного підходу є слабка теоретична база, що робить дану теорію слабко аргументованої в порівнянні з альтернативною коцепцією Модільяні і Міллера. Традиційна теорія аналізу структури капіталу і теорія ММ, незважаючи на відмінність початкових положень і кінцевих висновків, засновані на сучасній теорії ціноутворення капіталу CAPM (capіtal asset prіcіng model). Відповідно до теорії CAPM вартість (ставка прибутковості) будь-якого капіталу можна представити в наступному виді: R = Rf + Rp , (3.11) де: R - вартість (ставка прибутковості) капіталу; Rf - вартість безризикових активів; Rp - премія за ризик. Як вартість безризикових активів звичайно береться ставка прибутковості по державних короткострокових боргових зобов'язаннях. Премія за ризик пов'язана з властивій ринковій економіці невизначеністю у величині результату фінансово-господарської діяльності, тобто невизначеності значення одержуваного доходу. Ризик інвестицій у виробничу фірму розділяється на ризик операційний і фінансовий. Операційний ризик пов'язаний з невизначеністю обсягу продажів продукції фірми. У свою чергу фінансовий ризик виникає внаслідок наявності позикових засобів у пасивах фірми і пов'язаний з коливаннями одержуваного доходу до сплати відсотків і податку [29]. Очевидно, що з ростом боргу в зобов'язаннях фірми росте ризик неплатоспроможності і, як наслідок, буде зростати вартість боргу й акціонерного капіталу. Це буде відбиватися в рості значення премії за ризик, тобто величини . Крім поділу складових ризику з причин виникнення існує також поділ на ризик систематичний і ризик несистематичний, тобто: Rp = Rs + Rn , (3.12) де: Rs - премія за систематичний ризик; Rn - премія за несистематичний ризик. Відповідно до визначення, систематичний ризик не усувається диверсифікованістю портфеля активів, тому називається ризиком недиверсифікуємим. Диверсифікованість портфеля активів припускає, що капітал утвориться з декількох складових. У випадку виробничої фірми активи будуть представлені капітальним майном для виробництва різних видів товарів. Кожному активу чи виду виробництва, крім систематичного, присущий ризик. Чим вище ступінь диверсифікованості чи набір вироблених товарів і послуг, тим менше буде вплив несистематичного ризику. При досить великому ступені диверсифікованості несистематичний ризик можна не враховувати. Несистематичний ризик також називають ризиком диверсифікованим, тобто ризиком, що усувається шляхом диверсифікованості. Недиверсифікуємий (систематичний) ризик виникає внаслідок залежності ставки прибутковості капіталу фірми від руху всього ринку в цілому. Чисельно це виражається в позитивній кореляції ставки прибутковості акції й усередненої ставки прибутковості всіх акцій на ринку. Ставка прибутковості, обумовлена шляхом усереднення ставки прибутковості акцій по всім акціях, що обертаются на фондовому ринку, називається ставкою прибутковості "середньої акції" чи ставкою прибутковості ринкового портфеля. Існування систематичного ризику означає, що при зміні ставки прибутковості ринкового портфеля відбувається взаємна й односпрямована зміна ставки прибутковості акції. Відповідно до теорії CAPM, премія за систематичний ризик визначається по формулі: Rcі = bі * (Rm - Rf) , (3.13) де: Rcі - премія за систематичний ризик фірми і; Rm - cтавка прибутковості "середньої акції"; bі - коефіцієнт, що є ризиковою характеристикою акції фірми і. Значення коефіцієнта bі, рівне 1, означає, що і з формул (3.11), (3.12) випливає: Rі = Rf + Rm - Rf + Rnі = Rm + Rnі, де: Rі- cтавка прибутковості (вартість) акціонерного капіталу фірми і; Rnі- премія за несистематичний ризик фірми і. Якщо номенклатура фірми досить диверсифікована, то можна зневажити несистематичним ризиком, тоді Rnі = 0 і Rі = Rm. Необхідно відзначити, що в цьому випадку bі буде являти собою середньозважену коефіцієнтів b усього портфеля активів фірми і [3]. Нехай загальні активи фірми й утворяться з активів чи проектів числом m і bіj коефіцієнт b проекту j. У цьому випадку bі буде обчислюватися по формулі: де: kі - коефіцієнт вагомості j-ого проекту. Як коефіцієнт вагомості j-ого проекту можна покласти відношення: , де: - величина активів проекту j; - загальні активи фірми і. Значення коефіцієнта b обчислюється на підставі статистичних даних про ставки прибутковості акцій фірми і про середню ставку прибутковості ринку. Недоліком такого методу визначення b є, по-перше, точність (оскільки погрішність оцінки неминуча) і, по-друге, стійкість результату в часі (b може сильно змінюватися в часі, тому використання раніше обчисленого значення стає практично марним). Спроби знайти аналітичне вираження для коефіцієнта b поки не принесли серйозних результатів [42]. Як було показано вище, при b=1 і достатньої диверсифікованості справедливе співвідношення Rі = Rm. Також можна показати, що при b<1 виконується нерівність Rі<Rm і при b>1 cправедливо Rі>Rm. Таким чином, коефіцієнт b є мірою систематичного ризику порівняно із середнім ризиком на ринку. Рис. 3.1. Взаємозв'язок коефіцієнта структури капіталу і вартості капіталу При b<1 систематичний ризик фірми менше середньоринкового, при b>1 систематичний ризик фірми більше ризику "середньої акції". Коефіцієнт структури капіталу є показником ступеня фінансового ризику. Зі збільшенням значення x вартість позикового і власного капіталу росте. Дослідники, що розділяють традиційні погляди стверджують, що вартість (ставка прибутковості) власного капіталу фірми різко росте, починаючи з деякого значення xm (див. рис3.1). Основне припущення традиційного підходу полягає в тому, що існує таке значення коефіцієнта структури капіталу x, при якому середня вартість капіталу досягає яскраво вираженого мінімуму ( на рис.3.1 ). Відсотки по боргу відносяться на собівартість продукції і тим самим зменшують базу податку на прибуток. Наприклад, відсотки по боргу величиною І зменшують значення податку на прибуток на значення r*І. Таке зменшення податку на прибуток, унаслідок наявності боргу в капіталі фірми, називають ефектом "податкового захисту". Щоб аналітично відбити ефект "податкового захисту" з відсотків І віднімають величину зменшення податку на прибуток r*І, тобто І-r*І. Тоді вартість боргу з урахуванням ефекту "податкового захисту" буде дорівнювати: де: krd - вартість боргу з урахуванням ефекту "податкового захисту". Вартість власного (акціонерного) капіталу, відповідно до традиційної теорії, визначається як відношення величини виплачених дивідендів до поточної ринкової ціні акціонерного капіталу, тобто по формулі (3.6). Формула (3.6) застосовується за умови напрямку на виплату дивідендів усього прибутку. Якщо ж фірма утворить із прибутку фонди нагромадження, тобто не весь прибуток розподіляється на дивіденди акціонерам, то , обчислена по формулі (3.6), являє собою дуже грубу оцінку вартості акціонерного капіталу фірми. Середня вартість капіталу визначається по формулі: (3.14) З врахуванням формули (3.4) з (3.14) одержуємо: (3.15) 3.2 Управління капіталом підприємства з використанням методології аналізу структури капіталу. Розглянемо деякі приклади застосування теорії традиційного підходу до аналізу структури капіталу та управління ним, використовуючи вищенаведені формули. Приклад №1. Припустимо, ВАТ „Івано-Франківськцемент” має розмір ринкової капіталізації Е= 700000 грн., при цьому число акцій підприємства в обігу Ns = 100000 шт. Величина боргових зобов'язань підприємства складає D=800000 грн. при середній вартості боргу kd=25%. Весь річний прибуток після сплати податків - 300000 грн. був виплачений акціонерам, тобто DІ=300000 грн. Ставка податку на прибуток r=30%. Ціна однієї акції підприємства складає S1=E/Ns=700000/100000=7 грн. Дивіденди на одну акцію Div1=DIV/Ns = 300000/100000 = 3 грн. З огляду на, що DІ = (1 - r) * P1 , прибуток визначимо по формулі (3.8): P1 = DIV / 1-r = 300000 / 1 – 0.30 = 428571 грн. Загальна ринкова ціна підприємства складає по формулі (3.3): Т1=E1 + D1 = 700000+800000=1500000 грн. Вартість власного капіталу визначимо по формулі (3.6): ka1 = DIV / E1 = 300000 / 700000 = 0.43 чи 0,43% Відповідно до співвідношення (3.5) знайдемо відсотки по боргу: I1 = ka1 * D1 = 0.25 * 800000 = 200 000 грн. Коефіцієнт структури капіталу підприємства визначимо по формулі (3.4): X1 = D1 / D1 + E1 = 800 000 / 700 000 + 800 000 = 0.53 Використовуючи формулу (3.15), знайдемо середню вартість капіталу підприємства: ka1 = 0.43 * (1-0.53)+(1-0.35)*0.53*0.25 = 0.29 чи 29%. Результати розрахунку прикладу №1 проілюстровані на рис.3.2 (крапка x1). Розглянемо як зміняться показники підприємства при зміні структури капіталу. Припустимо, що правління підприємства прийняло рішення зробити емісію акцій у кількості DN=30000 шт., при цьому переслідуючи наступні цілі: 1) розширити коло акціонерів фірми; 2) скоротити частку боргу в капіталі фірми; 3) зменшити середню ставку відсотка по позикових засобах шляхом погашення більш "дорогих" кредитів за рахунок виручених від емісії акцій засобів. Визначимо можливі результати від додаткової емісії акцій. Доход фірми до сплати податку і відсотків дорівнює сумі прибутку і відсотків по боргу: EBІ=P+І, де: EBІ - очікуваний доход фірми до сплати податку і відсотків. Припустимо, що EBІ підприємства в наступні періоди не зміниться. Якщо - EBІ1 очікуваний доход фірми до сплати податку і відсотків у початковий момент (до додаткової емісії акцій) і EBІ2 - очікуваний доход фірми до сплати податку і відсотків у наступний момент (після додаткової емісії акцій), то EBІ1 = EBІ2 . Звідси випливає: P1 + І1 = P2 + І2. Використовуючи дані приклада №1, знайдемо : EBІ1 = P1 + І1 = 428571 + 200000 = 628571 (грн.). Обсяг виручених засобів після продажу додаткової емісії акції: Q = DN*S1 = 30000*7 = 210000 (грн.), де S1: = 7 грн. - ринкова ціна акції. Величина боргу після емісії акцій: D2 = D1 - Q = 800000 - 210000 = 590000 (грн.). Після погашення боргових зобов'язань з найвищими процентними ставками вартість боргу зменшилася до = Кd2 0,23. Тоді відсотки по боргу складуть: І2 = Kd2 * D2 = 0,23*590000 = 135700 (грн.). Використовуючи рівняння EBІ2 = P2 + І2, знайдемо прибуток P2 = EBІ2 - І2= 628571 - 135700 = 492871 (грн.). Оскільки весь прибуток після сплати податку направляється на виплату дивідендів, то: DІ2 = (1 -r) * P2 = (1 - 0,35) * 492871 = 320366 грн. Величина дивіденду на одну акцію підприємства після емісії: Div2 = DIV2 / Ns1 + ∆N = 320366 / 100 000 + 30 000 = 2.46 грн. Припустимо, що при збільшенні частки власного капіталу в загальному капіталі підприємства и як наслідок скорочення ступеня фінансового ризику, вартість власного капіталу зменшилася на 2% у порівнянні зі значенням вартості власного капіталу до емісії, тобто ke2 = ke1 - 0,02 = 0,43 - 0,02 = 0,41. Ціну акції підприємства після емісії знайдемо з вираження: S2 = Div2 / Ka2 = 2.46 / 0.41 = 6 грн. Ринкова ціна акціонерного капіталу після емісії: Е2 = S2 * (Ns1 + ∆N ) = 6 * (100 000 + 30 000) = 780 000 грн. Загальна ціна капіталу фірми після емісії: T2 = D2 + E2 = 780 000 + 590000 = 1370000 (грн.). Коефіцієнт структури капіталу: X2 = D2 / T2 = 590 000 / 1370 000 = 0.43 Cередня вартість капіталу підприємства після емісії акцій: ka2 = 0.41 * (1-0.42) + (1-0.35)*0.42*0.23 = 0.3 чи 30%. Результатам розрахунку приклада №2 відповідає крапка x2 на рис 3.2 Рис. 3.2 Ілюстрація конкретного приклада взаємозв'язку вартості капіталу і коефіцієнта структури капіталу Зіставляючи значення результатів цих прикладів, можна зробити наступний прогноз про можливу зміну фінансових показників: 1. Збільшення частки власного капіталу в структурі капіталу підприємства зменшило значення коефіцієнта структури капіталу з x1 = 0,53 до x2 = 0,43. Оскільки коефіцієнт структури капіталу є показником фінансового ризику фірми, то можна сказати про скорочення фінансової складової загального ризику. 2. Зменшення фінансового ризику викликає зниження вартості боргу з kd1=0,25 до kd2= 0,23, а також зменшиться вартість власного капіталу з ke1= 0,43 до ke2= 0,41. 3. Додаткова емісія акцій і заміщення боргу власним капіталом приведе до зменшення значення дивідендів на акцію з Dіv1= 3 грн. до Dіv2= 2,46 грн. Скорочення дивідендів приведе до падіння цін на акції підприємства з P1=7 грн. до P2= 6,0 грн. чи на 8,6%. 4. Cередня вартість капіталу підприємства після емісії збільшиться з ka1= 0,29 до ka2= 0,3. Таким чином, незважаючи на скорочення фінансового ризику і, отже, поліпшення показників платоспроможності, емісія акцій і скорочення боргу можуть викликати падіння цін на акції підприємства. У тому числі середня вартість капіталу підприємства виросте на 1%. Правління підприємства перш ніж приймати остаточне рішення про додаткову емісію акцій повинне ознайомитися з прогнозом можливих наслідків і оцінити всі переваги і недоліки даного кроку. Звичайно, крім економічної ефективності існують політичні фактори, що впливають на прийняття рішень, і проте необхідно визначити "ціну" політичного вибору. Безумовно, результати приведеного розрахунку носять наближений характер. У дійсності буде існувати погрішність обчислених оцінок, що буде визначати точність прогнозу. Крім того, зміна показників характеризується деяким тимчасовим процесом. На динаміку цього процесу і кінцевий результат будуть впливати різні фактори, до числа яких відносяться: політична ситуація, діяльність спекулянтів на фондовій біржі, державна податкова і кредитно-грошова політика, чекання інвесторів, ринкова кон'юнктура й ін. Однак незважаючи на оцінний характер отриманих результатів, використана методика розрахунку вірно відбиває тенденцію зміни і дає науково обґрунтований прогноз про значення фінансових показників у майбутньому. Висновок. Для логічного завершення дипломної роботи зробимо й узагальнимо висновки з проблем теми, порушених у тексті роботи. Якщо прямо відповідати на запитання "Яка роль власного капіталу у фінансовому забезпеченні діяльності підприємства?" - то відповідь буде тільки одна – власний капітал відіграє першочергову роль у фінансовому забезпеченні підприємства. Власні фінансові ресурси для кожного підприємства є тієї життєво необхідною частиною, без якої неможлива ні робота, ні подальше існування підприємства. Не даремно, серед класифікації загального капіталу, саме розподіл на власний і позиковий капітал стоїть на першому місці. Наявні власні засоби дозволяють підприємству використовувати їх як за своїм розсудом, так і в окремих випадках по законодавчо встановлених напрямках. Усе залежить від джерела такого фінансування за рахунок елементів власного капіталу. Розглядаючи джерела фінансування можна помітити, що:
- При становленні підприємства; - При додатковій емісії акцій чи залучення додаткових паїв. Це означає, що як джерело фінансування статутний капітал працює досить рідко. Якщо при становленні підприємства він є основою для його організації і початку господарської діяльності, то залучення засобів на вже працюючому підприємстві переслідує визначені цілі: - Залучення додаткового капіталу (у випадку, якщо ціна залучення засобів з інших джерел робить їх недоступними, або потрібно залучити значну кількість засобів для фінансування інвестиційного проекту); - Зміна структури капіталу. В останньому випадку перед керівництвом може виникнути проблема, що при новому випуску акцій (паїв) можуть відбутися істотні зміни в структурі власників, і не завжди ці зміни можуть позитивно відбитися на подальшому положенні підприємства.
У підсумку, самим головним джерелом фінансування діяльності підприємства можна назвати нерозподілений прибуток. Для нових підприємств головним джерелом фінансування є статутний капітал. Однак не завжди його величина реально відповідає потребі підприємства для початку своєї діяльності Для фінансування, призначень для різних цілей, використовуються спеціальні цільові фінансові фонди, а в окремих випадках і резервний капітал. Хотілося б виразити надію на те, що законодавчо будуть зроблені зміни реєстрації, що спрощують процедуру як, підприємства, так і додаткового залучення засобів у статутний капітал. Приведення величини статутного капіталу до реально необхідного рівня також може допомогти створюваному підприємству почати свою статутну діяльність і підвищити довіру третіх осіб до підприємства, і як наслідок, до можливості залучення необхідних ресурсів по більш низьких цінах. Список використаної літератури.
Додатки.
Рис.1.2 Склад основних джерел формування власних фінансових ресурсів підприємства.
Схема 1.1
ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ АКЦІОНЕРІВ ТОВАРИСТВА ІНЖЕНЕР ВИРОБНИЦТВА БУХГАЛТЕР ПЕВ. МАТ. ТЕХ. ЗАБЕСПЕЧЕННЯ СКЛАДИ ПОСТАЧАННЯ ЛАБОРАТОРІЯ ВИРОБНИЦ-ТВА ГОЛОВНИЙ ЕНЕРГЕТИК МЕХАНІК ТРАНС. ДІЛЬНИЦІ ІНЖЕНЕР ПО ОП. ПРАВЛІННЯ КОМІСІЯ РАДА ВТЛ. НАЧАЛЬНИК ЗБУТУ ТОРГІВЛЯ |