ГОУ ВПО Марійський державний університет
Факультет педагогіки та психології
Реферат
на тему:
Педагогічний моніторинг як самостійна робота.
Виконала студентка
31 групи
Панова А.В.
Перевірила:
Коршунова Є.В.
Йошкар-Ола
2008
Зміст:
Введення
I. Глава. Педагогічний моніторинг.
§ 1. Проблема створення системи педагогічного моніторингу.
§ 2. Методологія педагогічного моніторингу.
§ 3. Педагогічний моніторинг розвитку навчальних груп.
II. Глава. Педагогічний моніторинг як засіб управління якістю освіти.
§ 1. Комплексний моніторинг: його складові.
§ 2. Педагогічний моніторинг - як управляти якістю освіти.
Висновок
Список використаної літератури
Введення
В останні роки практична діяльність все частіше стала носити характер моніторингу, що передбачає інтегративне взаємодія компонентів і структур для більш ефективного досягнення поставленої мети. Моніторингова діяльність як вид діяльності перестала бути прерогативою тільки технічних професійних сфер, вона активно впроваджується в управлінські, соціологічні, психологічні та педагогічні професійні області.
Проаналізувавши підходи до розуміння сутності, структури та результати педагогічного моніторингу, представлені в роботах В.А. Болотова, В.С. Безрукова, Н.В. Борисової, В.І. Гинецинський, О.М. Дахіна, В.М. Монахова, А.М. Новікова, Л.С. Подимове, В.А. Сластенина, В.І. Слободчикова, Н.А. Шайденко, Н.О. Яковлевої, стало очевидним, що в сучасній педагогічній науці і практиці ще не склалося системного підходу до моніторингу, що значно знижує, з одного боку, практичну спрямованість науково-дослідницької діяльності, а з іншого - теоретичну обгрунтованість практичної педагогічної діяльності.
Сучасний фахівець, практично в будь-якій сфері діяльності повинен вміти проектувати і створювати хоча б не складні бази даних. Це допоможе автоматизувати і прискорити процес вирішення багатьох рутинних завдань. Наприклад, за допомогою відомої системи управління базою даних MS Access.
Тут важливу роль відіграє самостійна робота. Ця самостійна робота буде ефективна тоді, коли вона контролюється не тільки за кінцевим результатом, а й здійснюється поточний моніторинг ходу цієї роботи [3, с. 243-244].
Проблема поточного контролю самостійної роботи може бути вирішена з використанням комп'ютерних технологій та відповідного програмного забезпечення. Тут розглядаються методи моніторингу знань при самостійній роботі на основі використання навчального, інтерактивного, мультимедійного посібника з вивчення СУБД MS Access.
I. Глава. Педагогічний моніторинг
§ 1. Проблема створення системи педагогічного моніторингу
Поява поняття «моніторинг» пов'язано зі становленням і розвитком інформаційного суспільства, яке потребувало об'єктивних і суб'єктивних відомостях про стан тих чи інших об'єктів і структур. Це поняття стали використовувати у педагогіці, що розглядає моніторинг як систему збору, обробки, зберігання і розповсюдження інформації про освіту для проведення наукового дослідження або організації управлінського контролю (набору методик оцінки стану системи). У будь-якій сфері людської діяльності неможливо домогтися позитивної динаміки без усвідомлюваною (всіма або багатьма) і прийнятої системи. З'явилася можливість визначити рейтинг навчальних закладів, позначити напрями, які потребують особливої уваги викладачів. Разом з тим виявилися і значні труднощі. Освітня система виявилася занадто складною, багатоаспектною, щоб можна було відразу організувати такий моніторинг, який дозволив би об'єктивно судити про стан справ.
На різних рівнях освіти робляться спроби створення системи педагогічного моніторингу, досліджуються різні аспекти педагогічної праці. Про величезний інтерес до цієї проблеми свідчать численні монографії та статті. Відсутність визначеності з деяких питань, різноманіття існуючих точок зору дозволяють досліднику діяти в режимі пошуку, інновацій. Цим визначається і мета численних праць і розробок вчених: узагальнити та систематизувати наявні підходи, на їх основі вибудувати теоретичну модель, яка може показати свою ефективність чи неефективність в процесі апробації. Показником ефективності дії моделі має стати підвищення якості освіти. Однак це можливо тільки за умови вдосконалення процесу на основі зібраної об'єктивної інформації. Таким чином, про підвищення якості освіти можна говорити тільки тоді, коли результати моніторингу стануть основою для інноваційної діяльності всіх учасників (суб'єктів) освітнього процесу.
У рамках моніторингу його суб'єктами виступають усі учасники освітнього процесу. Ступінь їх участі різна, але всі вони (і викладачі, і студенти, і батьки, і громадськість) отримують інформацію, аналізують її. Наприклад, соціум одержує відомості про освітній установі. На підставі цієї інформації формується громадська думка. Вивчивши його, студент вбирає цю установу і т.д.
У свою чергу, кожен суб'єкт освіти виступає в якості об'єкта для структур більш складного рівня.
Об'єктами моніторингу є освітній процес і його результати, особистісні характеристики всіх учасників освітнього процесу, їх потреби і ставлення до освітньої установи.
На рівні освітньої програми об'єктами моніторингу можуть бути:
• процес освоєння програми, предмета;
• інтеграційні процеси в навчанні;
• процес оновлення, удосконалення, змісту, методик, технологій навчання, засобів контролю засвоєння навчального матеріалу;
• якість освітнього процесу і т.д.
Процесу впровадження розробленої системи педагогічного моніторингу повинні передувати обговорення і коректування.
Моніторинг є одним з найважливіших засобів, завдяки якому змінюється саме інформаційний простір, тому що підвищується оперативність, об'єктивність і доступність інформації. Тому мета моніторингу - оперативно виявляти всі зміни, що відбуваються у сфері освіти. Отримані об'єктивні дані є підставою для прийняття управлінських рішень.
При організації системи педагогічного моніторингу можуть виникати як об'єктивні, так і суб'єктивні труднощі, перешкоди. Необхідно враховувати: якість використовуваних методик, підготовленість фахівців, можливість вдосконалення їх професійних умінь. Про ці фактори не можна забувати, більше того, необхідно мінімізувати негативні впливи, врахувати можливі проблеми.
Моніторинг як педагогічна технологія не тільки дозволяє систематизувати інформацію, але й може стати дієвим механізмом матеріального заохочення ефективно працюючих педагогів і служити підставою для підвищення їх кваліфікації.
Існуюча на даний момент деяка невизначеність у плані оцінки діяльності того чи іншого суб'єкта освітнього процесу відкриває більше можливості для узагальнення та інновацій. Ще більше можливостей надає теорія виховання, оскільки поняття «виховання» є багатоаспектним, що важко піддається кількісним вимірам. Аналогічним чином ситуація з поняттям «компетенція». Складність полягає в тому, що немає цілеспрямованої системи дій, методики роботи. Принцип безперервності освіти передбачає активну участь установ середньої професійної освіти в цьому процесі.
Безсумнівним достоїнством пропонованої моделі педагогічного моніторингу є її універсальність, адаптованість до системи середньої професійної освіти, валідність в умовах створення системи безперервної освіти. Простота у використанні, об'єктивність отриманих відомостей - необхідні умови моніторингу. Проте не можна не враховувати регіональних особливостей. Даний компонент повинен стати одним з критеріїв оцінки ефективності діючої моделі. Економічний стан того чи іншого регіону, вимоги, які пред'являє до фахівця суспільство, будуть підставами для підготовки випускника та визначення політики навчального закладу у сфері якості освіти.
Вирішення проблеми якості освіти залежить від того, наскільки своєчасно і адекватно реагуватимуть освітні установи на зміни зовнішнього середовища, на потреби суспільства, соціальне замовлення, наскільки ефективні і педагогічно виправдані обрані методи і технології, наскільки об'єктивною, незалежною і систематичної буде експертиза діяльності освітньої установи. Сучасна система оцінки якості освіти - це ще один крок на шляху до входження Росії до загальноєвропейського і загальносвітове освітній простір.
§ 2. Методологія педагогічного моніторингу
Узагальненої метою педагогічного моніторингу є педагогічна інформація, що відображає його діяльнісну сутність. Педагогічної інформацією вважається інформація, яка має діагностично-прогностичний, особистісно доцільний, педагогічно-комунікативний, інтегративний, соціально-нормативного регульованого характер і надає виховний вплив на суб'єктів на основі актуалізації особистісних, групових чи організаційних смислів їх освітньої діяльності.
Принципи моніторингу
Для того щоб у результаті моніторингу була отримана педагогічна інформація, він повинен проводитися на основі наступної системи принципів:
ü діагностично-прогностичної спрямованості;
ü особистісної доцільності;
ü педагогічної комунікативності;
ü інформаційної інтегративності;
ü соціально-нормативної зумовленості;
ü науковості;
ü безперервності;
ü цілісності;
ü наступності.
При цьому необхідно підкреслити, що принципи діагностично-прогностичної спрямованості, особистісної доцільності, педагогічної комунікативності, інформаційної інтегративності, соціально-нормативної обумовленості безпосередньо забезпечують реалізацію педагогічних функцій інформації. Принцип науковості відображає систему наукових форм, методів і засобів отримання педагогічної інформації. На принципах безперервності, цілісності і наступності необхідно розробляти технологію моніторингу.
Принцип діагностично-прогностичної спрямованості передбачає, що в ході педагогічного моніторингу повинна бути отримана інформація, яка дозволить не тільки дізнатися, розпізнати і зрозуміти відслідковують процеси, але й створить умови для самоаналізу своєї освітньої діяльності всіма суб'єктами освітнього процесу.
Сам процес отримання інформації в ході педагогічної діагностики повинен відповідати наступним вимогам:
• вимога науковості, яка передбачає отримання інформації науковими методами і закріплення способами фіксації наукових фактів;
• вимога валідності, що забезпечує відповідність структури і характеру отриманої інформації структурою і характером розглянутих педагогічних проблем;
• вимога етичності інформації, що захищає людину від несанкціонованого вторгнення в особистісну зону діяльності;
• вимога доцільності інформації, яка передбачає розуміння системи педагогічних і Андрогогическии цілей освітнього процесу у ВНЗ.
Основними показниками самої педагогічної діагностики повинні бути тенденції зміни показників досліджуваних процесів. У цьому випадку отримувана під час діагностики інформація буде мати прогностичне значення. Підвищення прогностичності педагогічної інформації досягається за рахунок реалізації наступних вимог даного принципу - педагогічна інформація повинна:
• носити нормативно-пошуковий характер;
• сприяти розвитку педагогічної антиципації (передбачення) у всіх учасників освітньої діяльності;
• мати випереджаючий характер педагогічного впливу на процеси і явища освітньої дійсності.
Ефект випереджаючого впливу може виникнути тільки у разі, якщо будуть правильно визначені і відображені в педагогічній інформації пріоритети і показники ідейного, соціально-економічного та професійного розвитку освітніх систем.
Принцип особистісної доцільності
Реалізація вимог цього принципу повинна забезпечити виконання мотиваційно-спонукальної функції педагогічної інформації. При цьому важливо оптимально враховувати мотиви всіх суб'єктів освітньої діяльності у ВНЗ. В якості критеріїв оптимальності може виступати ступінь відповідності мотивів студентів, професорсько-викладацького та адміністративно-господарського складів вузу вимогам основних педагогічних ідей, що лежать в основі його діяльності.
Таким чином, першою вимогою цього принципу є визначення мотивів суб'єктів освітньої діяльності.
Наступна вимога даного принципу полягає в необхідності обгрунтування педагогічних ідей, на яких заснована освітня діяльність.
Проведена робота дасть можливість визначити систему оптимальних мотивів суб'єктів освітньої діяльності та актуалізувати їх у ході педагогічного моніторингу.
Принцип педагогічної комунікативності.
Даний принцип передбачає, що інформація, що отримується в ході педагогічного моніторингу, повинна бути умовою для педагогічного спілкування між суб'єктами освітньої діяльності. Цільові дослідження педагогічного спілкування як найважливішого компонента освітньої діяльності були проведені В.С. Грехнева, Г.Д. Дьяконовим, А.С. Золотнякова, К.М. Левітаном, А.А. Леонтьєвим, А.В. Мудриком, В.В. Рижовим, І.І. Риданова, І.В. Страховим, Р.М. Фатиховой, В.Д. Ширшовим та ін Теоретичний аналіз праць зазначених авторів дозволив визначити вимоги принципу педагогічної комунікативності. Педагогічна інформація, що отримується в ході моніторингу, повинна:
• сприяти диалогическому типу спілкування між суб'єктами освітньої діяльності;
• бути зрозуміла всім учасникам освітньої діяльності;
• створювати умови для співробітництва;
• сприяти кращому пізнанню людьми один одного.
Принцип інформаційної інтегративності педагогічного моніторингу.
Самої інформації притаманна інтегративна функція. Разом з тим в даний час існує ряд факторів, які істотно знижують її інтегруючу роль. Це, перш за все, агресивний характер інформаційних потоків, різні можливості в доступності інформації для суб'єктів, низький рівень інформаційної культури.
Таким чином, для того, щоб забезпечувати інтегративну функцію, педагогічна інформація повинна носити неагресивний характер і бути однаково доступний для всіх учасників освітнього процесу. Підвищення інформаційної культури суб'єктів освітньої діяльності є найважливішою умовою підвищення рівня культури педагогічного спілкування.
Принцип соціально-нормативної обумовленості.
Даний принцип передбачає, що педагогічна інформація повинна відображати рівень і якість реалізації вимог Державних освітніх стандартів.
Методи розробки технологій педагогічного моніторингу
До числа основних методів, які можна ефективно використовувати в процесі розробки технологій педагогічного моніторингу, відносять наступні емпіричні і теоретичні методи:
• спостереження,
• опитування (інтерв'ю, анкетування),
• бесіда,
• природний і діагностичний експерименти,
• моделювання.
При цьому вони повинні використовуватися в квалиметрическим контексті, що забезпечує необхідний рівень валідності одержуваних результатів.
Практика показує, що в ході педагогічного моніторингу характеру взаємовідносин між суб'єктами освітньої діяльності у ВНЗ найбільш доцільний метод анкетного опитування суб'єктів. Розробка анкет повинна проводитися на основі шкали взаємин, а одержання результатів - в ході обробки матриці взаємин [6]. Відстеження розвитку особистості і груп необхідно здійснювати, використовуючи нормативно-пошукові моделі діяльності учнів, професорсько-викладацького складу, адміністративно-управлінського складу, курсу та навчальної групи [5].
Факультет педагогіки та психології
Реферат
на тему:
Педагогічний моніторинг як самостійна робота.
Виконала студентка
31 групи
Панова А.В.
Перевірила:
Коршунова Є.В.
Йошкар-Ола
2008
Зміст:
Введення
I. Глава. Педагогічний моніторинг.
§ 1. Проблема створення системи педагогічного моніторингу.
§ 2. Методологія педагогічного моніторингу.
§ 3. Педагогічний моніторинг розвитку навчальних груп.
II. Глава. Педагогічний моніторинг як засіб управління якістю освіти.
§ 1. Комплексний моніторинг: його складові.
§ 2. Педагогічний моніторинг - як управляти якістю освіти.
Висновок
Список використаної літератури
Введення
В останні роки практична діяльність все частіше стала носити характер моніторингу, що передбачає інтегративне взаємодія компонентів і структур для більш ефективного досягнення поставленої мети. Моніторингова діяльність як вид діяльності перестала бути прерогативою тільки технічних професійних сфер, вона активно впроваджується в управлінські, соціологічні, психологічні та педагогічні професійні області.
Проаналізувавши підходи до розуміння сутності, структури та результати педагогічного моніторингу, представлені в роботах В.А. Болотова, В.С. Безрукова, Н.В. Борисової, В.І. Гинецинський, О.М. Дахіна, В.М. Монахова, А.М. Новікова, Л.С. Подимове, В.А. Сластенина, В.І. Слободчикова, Н.А. Шайденко, Н.О. Яковлевої, стало очевидним, що в сучасній педагогічній науці і практиці ще не склалося системного підходу до моніторингу, що значно знижує, з одного боку, практичну спрямованість науково-дослідницької діяльності, а з іншого - теоретичну обгрунтованість практичної педагогічної діяльності.
Сучасний фахівець, практично в будь-якій сфері діяльності повинен вміти проектувати і створювати хоча б не складні бази даних. Це допоможе автоматизувати і прискорити процес вирішення багатьох рутинних завдань. Наприклад, за допомогою відомої системи управління базою даних MS Access.
Тут важливу роль відіграє самостійна робота. Ця самостійна робота буде ефективна тоді, коли вона контролюється не тільки за кінцевим результатом, а й здійснюється поточний моніторинг ходу цієї роботи [3, с. 243-244].
Проблема поточного контролю самостійної роботи може бути вирішена з використанням комп'ютерних технологій та відповідного програмного забезпечення. Тут розглядаються методи моніторингу знань при самостійній роботі на основі використання навчального, інтерактивного, мультимедійного посібника з вивчення СУБД MS Access.
I. Глава. Педагогічний моніторинг
§ 1. Проблема створення системи педагогічного моніторингу
Поява поняття «моніторинг» пов'язано зі становленням і розвитком інформаційного суспільства, яке потребувало об'єктивних і суб'єктивних відомостях про стан тих чи інших об'єктів і структур. Це поняття стали використовувати у педагогіці, що розглядає моніторинг як систему збору, обробки, зберігання і розповсюдження інформації про освіту для проведення наукового дослідження або організації управлінського контролю (набору методик оцінки стану системи). У будь-якій сфері людської діяльності неможливо домогтися позитивної динаміки без усвідомлюваною (всіма або багатьма) і прийнятої системи. З'явилася можливість визначити рейтинг навчальних закладів, позначити напрями, які потребують особливої уваги викладачів. Разом з тим виявилися і значні труднощі. Освітня система виявилася занадто складною, багатоаспектною, щоб можна було відразу організувати такий моніторинг, який дозволив би об'єктивно судити про стан справ.
На різних рівнях освіти робляться спроби створення системи педагогічного моніторингу, досліджуються різні аспекти педагогічної праці. Про величезний інтерес до цієї проблеми свідчать численні монографії та статті. Відсутність визначеності з деяких питань, різноманіття існуючих точок зору дозволяють досліднику діяти в режимі пошуку, інновацій. Цим визначається і мета численних праць і розробок вчених: узагальнити та систематизувати наявні підходи, на їх основі вибудувати теоретичну модель, яка може показати свою ефективність чи неефективність в процесі апробації. Показником ефективності дії моделі має стати підвищення якості освіти. Однак це можливо тільки за умови вдосконалення процесу на основі зібраної об'єктивної інформації. Таким чином, про підвищення якості освіти можна говорити тільки тоді, коли результати моніторингу стануть основою для інноваційної діяльності всіх учасників (суб'єктів) освітнього процесу.
У рамках моніторингу його суб'єктами виступають усі учасники освітнього процесу. Ступінь їх участі різна, але всі вони (і викладачі, і студенти, і батьки, і громадськість) отримують інформацію, аналізують її. Наприклад, соціум одержує відомості про освітній установі. На підставі цієї інформації формується громадська думка. Вивчивши його, студент вбирає цю установу і т.д.
У свою чергу, кожен суб'єкт освіти виступає в якості об'єкта для структур більш складного рівня.
Об'єктами моніторингу є освітній процес і його результати, особистісні характеристики всіх учасників освітнього процесу, їх потреби і ставлення до освітньої установи.
На рівні освітньої програми об'єктами моніторингу можуть бути:
• процес освоєння програми, предмета;
• інтеграційні процеси в навчанні;
• процес оновлення, удосконалення, змісту, методик, технологій навчання, засобів контролю засвоєння навчального матеріалу;
• якість освітнього процесу і т.д.
Процесу впровадження розробленої системи педагогічного моніторингу повинні передувати обговорення і коректування.
Моніторинг є одним з найважливіших засобів, завдяки якому змінюється саме інформаційний простір, тому що підвищується оперативність, об'єктивність і доступність інформації. Тому мета моніторингу - оперативно виявляти всі зміни, що відбуваються у сфері освіти. Отримані об'єктивні дані є підставою для прийняття управлінських рішень.
При організації системи педагогічного моніторингу можуть виникати як об'єктивні, так і суб'єктивні труднощі, перешкоди. Необхідно враховувати: якість використовуваних методик, підготовленість фахівців, можливість вдосконалення їх професійних умінь. Про ці фактори не можна забувати, більше того, необхідно мінімізувати негативні впливи, врахувати можливі проблеми.
Моніторинг як педагогічна технологія не тільки дозволяє систематизувати інформацію, але й може стати дієвим механізмом матеріального заохочення ефективно працюючих педагогів і служити підставою для підвищення їх кваліфікації.
Існуюча на даний момент деяка невизначеність у плані оцінки діяльності того чи іншого суб'єкта освітнього процесу відкриває більше можливості для узагальнення та інновацій. Ще більше можливостей надає теорія виховання, оскільки поняття «виховання» є багатоаспектним, що важко піддається кількісним вимірам. Аналогічним чином ситуація з поняттям «компетенція». Складність полягає в тому, що немає цілеспрямованої системи дій, методики роботи. Принцип безперервності освіти передбачає активну участь установ середньої професійної освіти в цьому процесі.
Безсумнівним достоїнством пропонованої моделі педагогічного моніторингу є її універсальність, адаптованість до системи середньої професійної освіти, валідність в умовах створення системи безперервної освіти. Простота у використанні, об'єктивність отриманих відомостей - необхідні умови моніторингу. Проте не можна не враховувати регіональних особливостей. Даний компонент повинен стати одним з критеріїв оцінки ефективності діючої моделі. Економічний стан того чи іншого регіону, вимоги, які пред'являє до фахівця суспільство, будуть підставами для підготовки випускника та визначення політики навчального закладу у сфері якості освіти.
Вирішення проблеми якості освіти залежить від того, наскільки своєчасно і адекватно реагуватимуть освітні установи на зміни зовнішнього середовища, на потреби суспільства, соціальне замовлення, наскільки ефективні і педагогічно виправдані обрані методи і технології, наскільки об'єктивною, незалежною і систематичної буде експертиза діяльності освітньої установи. Сучасна система оцінки якості освіти - це ще один крок на шляху до входження Росії до загальноєвропейського і загальносвітове освітній простір.
§ 2. Методологія педагогічного моніторингу
Узагальненої метою педагогічного моніторингу є педагогічна інформація, що відображає його діяльнісну сутність. Педагогічної інформацією вважається інформація, яка має діагностично-прогностичний, особистісно доцільний, педагогічно-комунікативний, інтегративний, соціально-нормативного регульованого характер і надає виховний вплив на суб'єктів на основі актуалізації особистісних, групових чи організаційних смислів їх освітньої діяльності.
Принципи моніторингу
Для того щоб у результаті моніторингу була отримана педагогічна інформація, він повинен проводитися на основі наступної системи принципів:
ü діагностично-прогностичної спрямованості;
ü особистісної доцільності;
ü педагогічної комунікативності;
ü інформаційної інтегративності;
ü соціально-нормативної зумовленості;
ü науковості;
ü безперервності;
ü цілісності;
ü наступності.
При цьому необхідно підкреслити, що принципи діагностично-прогностичної спрямованості, особистісної доцільності, педагогічної комунікативності, інформаційної інтегративності, соціально-нормативної обумовленості безпосередньо забезпечують реалізацію педагогічних функцій інформації. Принцип науковості відображає систему наукових форм, методів і засобів отримання педагогічної інформації. На принципах безперервності, цілісності і наступності необхідно розробляти технологію моніторингу.
Принцип діагностично-прогностичної спрямованості передбачає, що в ході педагогічного моніторингу повинна бути отримана інформація, яка дозволить не тільки дізнатися, розпізнати і зрозуміти відслідковують процеси, але й створить умови для самоаналізу своєї освітньої діяльності всіма суб'єктами освітнього процесу.
Сам процес отримання інформації в ході педагогічної діагностики повинен відповідати наступним вимогам:
• вимога науковості, яка передбачає отримання інформації науковими методами і закріплення способами фіксації наукових фактів;
• вимога валідності, що забезпечує відповідність структури і характеру отриманої інформації структурою і характером розглянутих педагогічних проблем;
• вимога етичності інформації, що захищає людину від несанкціонованого вторгнення в особистісну зону діяльності;
• вимога доцільності інформації, яка передбачає розуміння системи педагогічних і Андрогогическии цілей освітнього процесу у ВНЗ.
Основними показниками самої педагогічної діагностики повинні бути тенденції зміни показників досліджуваних процесів. У цьому випадку отримувана під час діагностики інформація буде мати прогностичне значення. Підвищення прогностичності педагогічної інформації досягається за рахунок реалізації наступних вимог даного принципу - педагогічна інформація повинна:
• носити нормативно-пошуковий характер;
• сприяти розвитку педагогічної антиципації (передбачення) у всіх учасників освітньої діяльності;
• мати випереджаючий характер педагогічного впливу на процеси і явища освітньої дійсності.
Ефект випереджаючого впливу може виникнути тільки у разі, якщо будуть правильно визначені і відображені в педагогічній інформації пріоритети і показники ідейного, соціально-економічного та професійного розвитку освітніх систем.
Принцип особистісної доцільності
Реалізація вимог цього принципу повинна забезпечити виконання мотиваційно-спонукальної функції педагогічної інформації. При цьому важливо оптимально враховувати мотиви всіх суб'єктів освітньої діяльності у ВНЗ. В якості критеріїв оптимальності може виступати ступінь відповідності мотивів студентів, професорсько-викладацького та адміністративно-господарського складів вузу вимогам основних педагогічних ідей, що лежать в основі його діяльності.
Таким чином, першою вимогою цього принципу є визначення мотивів суб'єктів освітньої діяльності.
Наступна вимога даного принципу полягає в необхідності обгрунтування педагогічних ідей, на яких заснована освітня діяльність.
Проведена робота дасть можливість визначити систему оптимальних мотивів суб'єктів освітньої діяльності та актуалізувати їх у ході педагогічного моніторингу.
Принцип педагогічної комунікативності.
Даний принцип передбачає, що інформація, що отримується в ході педагогічного моніторингу, повинна бути умовою для педагогічного спілкування між суб'єктами освітньої діяльності. Цільові дослідження педагогічного спілкування як найважливішого компонента освітньої діяльності були проведені В.С. Грехнева, Г.Д. Дьяконовим, А.С. Золотнякова, К.М. Левітаном, А.А. Леонтьєвим, А.В. Мудриком, В.В. Рижовим, І.І. Риданова, І.В. Страховим, Р.М. Фатиховой, В.Д. Ширшовим та ін Теоретичний аналіз праць зазначених авторів дозволив визначити вимоги принципу педагогічної комунікативності. Педагогічна інформація, що отримується в ході моніторингу, повинна:
• сприяти диалогическому типу спілкування між суб'єктами освітньої діяльності;
• бути зрозуміла всім учасникам освітньої діяльності;
• створювати умови для співробітництва;
• сприяти кращому пізнанню людьми один одного.
Принцип інформаційної інтегративності педагогічного моніторингу.
Самої інформації притаманна інтегративна функція. Разом з тим в даний час існує ряд факторів, які істотно знижують її інтегруючу роль. Це, перш за все, агресивний характер інформаційних потоків, різні можливості в доступності інформації для суб'єктів, низький рівень інформаційної культури.
Таким чином, для того, щоб забезпечувати інтегративну функцію, педагогічна інформація повинна носити неагресивний характер і бути однаково доступний для всіх учасників освітнього процесу. Підвищення інформаційної культури суб'єктів освітньої діяльності є найважливішою умовою підвищення рівня культури педагогічного спілкування.
Принцип соціально-нормативної обумовленості.
Даний принцип передбачає, що педагогічна інформація повинна відображати рівень і якість реалізації вимог Державних освітніх стандартів.
Методи розробки технологій педагогічного моніторингу
До числа основних методів, які можна ефективно використовувати в процесі розробки технологій педагогічного моніторингу, відносять наступні емпіричні і теоретичні методи:
• спостереження,
• опитування (інтерв'ю, анкетування),
• бесіда,
• природний і діагностичний експерименти,
• моделювання.
При цьому вони повинні використовуватися в квалиметрическим контексті, що забезпечує необхідний рівень валідності одержуваних результатів.
Практика показує, що в ході педагогічного моніторингу характеру взаємовідносин між суб'єктами освітньої діяльності у ВНЗ найбільш доцільний метод анкетного опитування суб'єктів. Розробка анкет повинна проводитися на основі шкали взаємин, а одержання результатів - в ході обробки матриці взаємин [6]. Відстеження розвитку особистості і груп необхідно здійснювати, використовуючи нормативно-пошукові моделі діяльності учнів, професорсько-викладацького складу, адміністративно-управлінського складу, курсу та навчальної групи [5].
Алгоритм педагогічного моніторингу має складатися з двох періодів.
Перший період - дослідно-пошуковий. Основною його метою є теоретичне обгрунтування, практична реалізація і доказ педагогічної значущості або ефективності основних моніторингових процедур. Дослідно-пошуковий компонент, як правило, включає наступні етапи: підготовчий, адаптаційний, початково-діагностичний, змістовно-технологічний, підсумково-діагностичний.
Другий період - конструктивно-організаційний. Мета цього періоду забезпечити реалізацію педагогічно значущих і ефективних моніторингових процедур у практиці освітньої діяльності ВНЗ. Він складається з наступних етапів:
• нормативного,
• організаційного,
• науково-методичного.
У ході нормативного етапу розробляються положення та інструкції щодо реалізації технології педагогічного моніторингу в освітньому процесі.
Критерії ефективності моніторингу
В основу визначення рівня ефективності педагогічного моніторингу ми поклали результати суб'єктивно-рефлексивної оцінки учасниками моніторингу значимості отримуваної інформації.
Як показники ефективності приймають такі вимоги принципів педагогічного моніторингу:
• інформація етично витримана і не порушує особистісних прав індивіда;
• інформація сприяє конкретизації особистісних і групових цілей освітньої діяльності індивіда;
• інформація допомагає краще оцінювати рівень професійної підготовки та визначати найбільш ефективні шляхи професійного самовдосконалення індивіда;
• інформація мотивує індивіда до підвищення свого професійного рівня і стимулює особистісний саморозвиток;
• інформація сприяє конструктивному діалогу між учасниками освітньої діяльності;
• інформація створює умови для раціонального вирішення проблем, що виникають у моїй професійній групі;
• завдяки одержуваної інформації поліпшується взаєморозуміння між учасниками освітньої діяльності;
• інформація носить не агресивний характер і в достатній мірі доступна індивіду;
• інформація сприяє підвищенню культури спілкування;
• інформація допомагає оцінити якість реалізації в освітньому процесі вимог Державного освітнього стандарту.
Таким чином, представлена методологія педагогічного моніторингу є теоретичною основою розробки конкретних моніторингових технологій. Унікальність кожної технології буде визначатися об'єктом і предметом педагогічного моніторингу, формами, методами, прийомами і засобами отримання педагогічної інформації та суб'єктами, які беруть участь у педагогічному моніторингу.
§ 3. Педагогічний моніторинг розвитку навчальних груп
Основну значимість у моніторингу як педагогічної технології має його виховна сутність, надає вплив або вплив на суб'єкти освітнього процесу. У моніторингу як засобі на перший план виходять показники, за якими відстежується стан певної освітньої системи, їх критерії, а також моніторинговий інструментарій і процес отримання результатів.
Моніторинг як педагогічна технологія розглядається в дослідженнях, концептуальною основою яких є теоретичні підходи до розуміння моніторингу А.С. Бєлкіна. Останнім часом виконано цілий ряд таких робіт (В. М. Гончаренко, В. Д. Жаворонков, Л. П. Качалова, О. І. Купріна, Л. Д. Назарова, А. І. Севрук, С. М. Силіна , С. Л. Фоменко та ін.)
Разом з тим значно частіше моніторинг використовується як засіб отримання інформації для подальшої її реалізації в ході інноваційної, управлінської та експертної діяльності в освіті. Е.Ф. Зеєр і В.А. Веденніков розглядають моніторинг як один із засобів організації інформаційного середовища.
Моніторинг як засіб відстеження показників якості вищої освіти розвивається за наступними напрямками:
1. Моніторинг показників якості, вироблених під час науково-дослідної діяльності та спрямованих на вирішення конкретної освітньої проблеми або завдання. Як правило, такі показники мають локальний характер, і їх значимість визначається кількістю вузів, які беруть участь у дослідженні.
2. Моніторинг показників якості, що дають можливість визначити соціальний і професійний статус того чи іншого навчального закладу.
3. Моніторинг показників якості при проведенні державного ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів.
В освітній діяльності найважливішим чинником соціального розвитку є педагогічна інформація.
Під педагогічною інформацією розуміється інформація, що надає виховний вплив на суб'єкти на основі актуалізації особистісних, групових чи організаційних смислів їх освітньої діяльності.
Для того щоб в ході педагогічного моніторингу отримати педагогічну інформацію, моніторинг має грунтуватися на системі таких принципів:
• принцип діагностично-прогностичної спрямованості;
• принцип особистісної доцільності;
• принцип педагогічної комунікативності;
• принцип інформаційної інтегративності;
• принцип соціально-нормативної зумовленості;
• принцип науковості;
• принцип безперервності;
• принцип цілісності та наступності.
Одним з об'єктів педагогічного моніторингу є процес розвитку групових суб'єктів освітньої діяльності. До таких суб'єктів відносять, перш за все, навчальні групи студентів.
Основна проблема в розумінні специфіки розвитку групових суб'єктів освітньої діяльності полягає в тому, що теоретичні аспекти розуміння групових феноменів дезінтегрірована. Це значно знижує якість вивчення процесів і робить можливим еклектичне запозичення певних термінів і теоретичних положень, що знижує науковий рівень одержуваних висновків.
Таке розуміння необхідне для виявлення показників діяльності груп, відстеження яких в процесі моніторингу дозволить отримувати педагогічну інформацію, що надає конструктивний вплив на характер і спрямованість розвитку групових суб'єктів освітнього процесу.
Теорію групових процесів розвиває соціальна психологія. Як система групових процесів групова динаміка включає в себе різноманітні зміни, що відбуваються в групі. До таких процесів можуть бути віднесені: тиск на одних учасників групи, що сприяє їх згодою з думкою інших учасників (конформізму); виключення з групи і формування ролей. Проблема опису групових процесів включає питання, пов'язані з характером (формальна / неформальна) групи, її особливостями, ефективністю групової діяльності і чинниками, її обумовлюють, а також проблеми лідерства.
Дослідники групової динаміки виділяють декілька механізмів розвитку групових процесів.
1. Дозвіл внутрішньогрупових суперечностей.
Існує кілька типів внутрішньогрупових суперечностей, вирішення яких приводить до розвитку групи. Це протиріччя:
• між зростаючими потенційними можливостями групи та її актуальною діяльністю;
• між зростаючим прагненням членів групи до самореалізації та самоствердження і одночасно посиленими тенденціями включення особистості в групову структуру та інтеграції її з групою.
2. «Ідіосінкразіческім кредит», який пов'язаний з проблемою співвідношення рівня нормативної поведінки (у більш вузькому сенсі - конформності) і величини статусу суб'єкта в групі. Такий «кредит» представляє своєрідне дозвіл групи на відхиляється від групових норм (девіантна) поведінку. «Ідіосінкразіческім кредит» є однією з умов впровадження в життєдіяльність групи елементів нового (інновацій).
3. «Психологічний обмін» - це один з механізмів групової динаміки. Різновидом психологічного обміну є ціннісний обмін. Учасники групи можуть обмінюватися матеріальними і духовними цінностями. В якості таких цінностей можуть виступати, наприклад, вчинки співробітників, їх особистісні якості, суттєві для продуктивності групової діяльності та ін [20, с. 544].
Згідно стратометрический теорії О.З. Петровського, в колективах спостерігаються такі феномени, які є наслідком процесів групової інтеграції:
1. Коллективистическое самовизначення - це виборче реагування на вплив групи, прийняття думок, відповідних групових цілях, і відхилення думок, які цим цілям не відповідають.
2. Подібність функціонально-рольових очікувань, яке проявляється як збіг думок і дій з приводу розподілу ролей і характеру поведінки у відповідності з цими ролями серед учасників групи.
3. Ціннісно-орієнтаційної єдності - це подібність думок, оцінок, позицій членів групи з приводу значущих для спільної діяльності подій, фактів, людей і т.п.
4. Дієва групова емоційна ідентифікація як феномен являє собою емоційне переживання, при якому переживання одного учасника групи, викликані негативними факторами, надані як мотиви поведінки для інших учасників.
5. Адекватність покладання і прийняття відповідальності за успіхи і невдачі [20, с. 85].
Разом з тим колектив не є об'єктивно існуючим явищем, його наявність залежить від рівня розвитку міжособистісних відносин у групі.
В основі розрізнення форм і рівнів розвитку колективу по А.В. Петровському лежать два критерії: опосередкованість внутрішньогрупових відносин ланцюгами і змістом спільної діяльності та суспільна значущість групової діяльності та її цілей.
Необхідно відзначити, що існують і інші рівневі підходи до визначення динаміки розвитку групи та колективу (Ф. Д. Горбов, А. Г. Ковальов, В. І. Лебедєв, Л. І. Уманський та ін) [7, 10, 18 ]. Так, Л.І. Уманським виділено шість рівнів, кожен з яких відрізняється психологічною структурою, що формує певний тип соціальної групи:
• група-конгломерат,
• номінальна група,
• група-асоціація,
• група-кооперація,
• автономна група,
• колектив.
Таким чином, колективом можна називати тільки групу, що досягла вищого рівня розвитку в ході спільної діяльності по досягненню соціально значимих цілей на основі загальної системи цінностей. У цьому випадку колектив буде одним із домінуючих чинників впливу на розвиток особистості учня. Отже, теоретичною основою педагогічного розуміння колективу як певного рівня розвитку малої соціальної групи повинні бути соціально-психологічні теорії вивчення групових феноменів.
Виходячи з цього, моделювання діяльності навчальної групи повинно проводитися з урахуванням характерних форм організацій та принципів їх функціонування як соціальних умов розвитку андрагогічний взаємодії.
Таким чином, розуміння розвитку групових процесів як об'єктів педагогічного моніторингу вимагає інтеграції соціально-психологічних, педагогічних та управлінських знань. При цьому соціально-психологічні теорії виступають в якості основи при визначенні рівня розвитку групи, на основі педагогічних знань розробляються технології освітньої діяльності, а теорія організацій лежить в основі прогностичних моделей діяльності структурних компонентів.
Педагогічна інформація, отримана в результаті моніторингу, дозволить актуалізувати ціннісну систему діяльності групи, створити умови для розвитку особистості у процесі групової взаємодії та підвищити рівень готовності учнів до майбутньої професійної діяльності.
II.Глава. Педагогічний моніторинг як засіб управління якістю освіти
§ 1. Комплексний моніторинг: його складові
Комплексний моніторинг освітнього процесу структур освіти, включає в себе:
• моніторинг задоволеності випускників якістю освіти;
• моніторинг задоволеності споживачів і замовників;
• моніторинг задоволеності викладачів роботою над реалізацією програм освіти;
• моніторинг якості професорсько-викладацького складу.
Крім того, до складу комплексного моніторингу входить дослідження мотивації слухачів і соціальних очікувань замовників при підвищенні кваліфікації, професійної перепідготовки, отримання другої вищої і додаткової освіти, а також оцінка системи менеджменту якості за дев'ятьма критеріями, аналогічним моделі конкурсу Міносвіти Росії «внутрішньовузівські системи забезпечення якості підготовки фахівців ».
Необхідно відзначити, що окрім даних моніторингових досліджень оцінка якості підготовки на освітньому маршруті будується на самостійному всеосяжну і регулярному аналізі діяльності в комплексі показників за зовнішніми та внутрішніми параметрами.
До зовнішніх параметрів належать:
• інформація про напрямки підвищення кваліфікації та перепідготовки педагогічних кадрів, реалізованих в освітній установі або підрозділі освіти;
• прийом, контингент і випуск слухачів, їх розподіл за формами та навчання;
• інформація за джерелами фінансування освітніх програм;
• структура професорсько-викладацького складу та їх кваліфікаційні характеристики;
• інформаційне та науково-методичне забезпечення системи підвищення кваліфікації та перепідготовки педагогічних кадрів;
• дані про навчальну успішності слухачів;
• інноваційний потенціал системи безперервної педагогічної освіти;
• інформація про використовувані сучасних технологіях навчання;
• використовуваних електронних засобах навчання, оснащеність курсів електронними продуктами навчання.
До внутрішніх параметрів належать:
• інформація про сформованість кожного з компонентів готовності до професійної діяльності (за рівнем і обсяг відповідно) [9];
• інформація про зміну показників сформованості готовності за результатами навчання (за рівнем та обсягом).
Джерела інформації з параметрами поділяються на суб'єктивні і об'єктивні.
Таким чином, спираючись на дані комплексного моніторингу якості підготовки на освітньому маршруті, оцінку змін показників сформованості готовності до професійної діяльності за результатами навчання, на аналіз отриманих результатів, і будується концептуальна модель управління якістю в сфері додаткової професійної освіти навчального закладу, планується і реалізується контроль за якістю наданих додаткових освітніх послуг.
§ 2. Педагогічний моніторинг - як управляти якістю освіти
Учитель на основі отриманої інформації з моніторингу має можливість управляти процесом навчання, наступним чином:
1) аналізувати результати тестування всього класу і окремого учня. Маючи абсолютний результат тестування, прийняти оптимальне методичне рішення по конкретному учневі, групі учнів або всього класу;
2) результати тестування за змістом в цілому дозволяють вчителю зробити висновок про необхідність організації повторення тієї чи іншої структурної одиниці (конкретної структурної одиниці, а не параграфа у цілому) для досягнення максимальної результативності рівня навченості;
3) учитель може простежити динаміку навченості дітей з предмета і своєчасно зробити висновок про відповідність рівня тестування можливостям учня в даний момент.
Таким чином, співвіднесення потенційних можливостей дитини і реально показуються результатів дозволяє оцінити ефективність роботи вчителя з дитиною (співвідношення цілей і результатів як показник якості навчання).
Кафедрам і МО важливий в першу чергу результат моніторингу за змістом. Вони отримують повну інформацію про засвоєння кожної структурної одиниці. На основі таких даних з року в рік виявляються деякі структурні одиниці, які викликають труднощі у учнів, що дозволяє розробляти методичні рекомендації щодо подолання цих труднощів.
Адміністрації школи система педагогічного моніторингу дозволяє відстежувати рівень навченості учнів з предметів, виявляти динаміку, оцінювати якість викладання конкретним учителем своїх предметів, активізувати методичну роботу педагогів з актуальних проблем змісту освіти, контролювати оптимальність навчального плану і на основі даних педагогічного моніторингу здійснювати його коригування.
Об'єктивна, валідність, диференційована система контролю, яка здійснюється протягом усіх років навчання гарантує високі результати засвоєння знань, умінь і навичок.
Висновок
Отже, можна сказати, що в даний час моніторинг використовується у педагогічній науці і практиці у двох аспектах. По-перше, як педагогічна технологія освітнього процесу, що сприяє вирішенню актуальних освітніх завдань. По-друге, як засіб отримання інформації в процесі проведення наукових досліджень або управлінського контролю.
Підводячи підсумок значенням перерахованих вище принципів, слід підкреслити, що вони складають специфічну основу моніторингового аналізу, кістяк його концептуального апарату. Виступаючи керівної ідеєю, основним правилом дослідницької діяльності, ці принципи задають загальну орієнтацію дослідження, дозволяючи не тільки збирати, обробляти та аналізувати інформацію, що цікавить, але і оцінювати її, коректувати подальшу роботу, що і становить у кінцевому підсумку сутність педагогічного моніторингу.
Володіння методом педагогічного моніторингу є одним з доданків оволодіння методологічною педагогічною культурою, а також формування конструктивно-діяльнісної позиції педагога-дослідника, значення якої зростає при переході від рецептивно-відбивної до конструктивно-діяльнісного підходу в науковій та освітній діяльності на сучасному етапі розвитку педагогічної науки і практики. Все це в свою чергу є неодмінною умовою професійного самовизначення кожного педагога. Умовою того, що, ставши носієм такої культури, і стоячи на такій платформі, викладач зможе не тільки концептуально осмислювати свою діяльність, але й самостійно створювати технології навчання, що відповідають сучасним цілям підготовки майбутнього вчителя.
Даний моніторинг самостійної роботи може застосовуватися практично у всіх сферах життя. Враховуючи все вищевикладене, можна зробити висновок, що використовуючи комп'ютерні інформаційні технології і відповідне програмне забезпечення, можна здійснювати більш тісний і глибокий контроль виконання самостійної роботи не тільки на виході, але й на всіх поточних етапах роботи. Це дасть детальну і більш повну інформацію, що дозволяє збільшити ступінь об'єктивності оцінювання ЗУНов.
Список використаної літератури:
1. Бардовський Г.А. Управління якістю освітнього процесу / Г.А. Бордовський, А.А. Нестеров, С.Ю. Трапіцін .- СПб .- 2001.
2. Большаков А.С., Михайлов В.І. Сучасний менеджмент: теорія і практика. - СПб.: Пітер .- 2000.
3. Бурлачук Л.Ф. Психодіагностика: Підручник для вузів. - СПб.: Пітер.-2006.
4. Горб В.Г. Педагогічний моніторинг у вузі: методологія, теорія, технології. - К.: Вид-во Урал, ун-ту, 2003. - 387 с.
5. Горб В.Г. Педагогічний моніторинг освітнього процесу як фактор підвищення його рівня і результатів / / Стандарти і моніторинг в освіті. - 2000. - № 5. - 33-37 с.
6. Горб В.Г. Технологічні аспекти педагогічного моніторингу взаємовідносин суб'єктів освітньої діяльності у ВНЗ / / Стандарти і моніторинг в освіті. - 2003. - № 2. - 46-52 с.
7. Горбов Ф.Д. Лебедєв В.І. Психоневрологічні аспекти праці операторів. - М. - 1975.
8. Денисов А.А. Сучасні проблеми системного аналізу: Інформаційні основи. - СПб.: СПбГПУ .- 2003 .- 276 с.
9. Казакова Н.Є. Оцінка якості підготовки вчителя у системі неперервної освіти / Н.Є. Казакова, І.А. Валєєва / / Сучасні діагностичні та оціночні засоби для атестації якості освіти та застосування комп'ютерно-інформаційних технологій. - М.: Дослідницький центр проблем якості підготовки фахівців .- 2006.
10. Ковальов А.Г. Колектив і соціально-психологічні проблеми керівництва. - М. - 1975.
11. Кузьміна Н.В. Акмеологічна теорія підвищення якості підготовки фахівців освіти / Н.В. Кузьміна. - М. - 2000.
12. Макаренко А.С. Виховання громадянина / Укл. Р.М. Бескін, М.Д. Виноградова. - М.: Просвещение .- 1988 .- 172 с.
13. Могилевський В.Д. Методологія систем: вербальний підхід. - М.: Економіка .- 1999. -251 С.
14. Мойсеєв М.М. Елементи теорії оптимальних систем. - М.: Наука.-1974. -528 С.
15. Новіков А.М. Методологія освіти. - М.: Егвест .- 2002. -320 С.
16. Новий ілюстрований енциклопедичний словник / В.І. Бородулін, А.П. Горкіна, А.А. Гусєв, Н.М. Ланда і ін-М.: Велика Російська енциклопедія .- 1998.
17. Нуждін В.М. Стратегія і тактика управління якістю освіти / В.М. Нуждін, Г.Г. Кадамцев [и др.]. - Іваново .- 2003.
18. Умайскій Л.І. Психологія організаторської діяльності школярів. - М. - 1980.
19. Чижов М. Про викладання законознавства в середніх навчальних закладах Міністерства народної освіти / Н. Чижов / / Журнал Міністерства народної освіти. - 1906. - Ч. 5. -Жовтень .- 59-75 с.
20. Шевандрин Н.І. Соціальна психологія в освіті: 4.1. Концептуальні та прикладні основи соціальної психології. -М.: Владос .- 1995.
21. Якунін В.А. Педагогічна психологія. -СПб.: Вид-во Михайлова В.А.: Вид-во «Поліус» .- 1998.
Перший період - дослідно-пошуковий. Основною його метою є теоретичне обгрунтування, практична реалізація і доказ педагогічної значущості або ефективності основних моніторингових процедур. Дослідно-пошуковий компонент, як правило, включає наступні етапи: підготовчий, адаптаційний, початково-діагностичний, змістовно-технологічний, підсумково-діагностичний.
Другий період - конструктивно-організаційний. Мета цього періоду забезпечити реалізацію педагогічно значущих і ефективних моніторингових процедур у практиці освітньої діяльності ВНЗ. Він складається з наступних етапів:
• нормативного,
• організаційного,
• науково-методичного.
У ході нормативного етапу розробляються положення та інструкції щодо реалізації технології педагогічного моніторингу в освітньому процесі.
Критерії ефективності моніторингу
В основу визначення рівня ефективності педагогічного моніторингу ми поклали результати суб'єктивно-рефлексивної оцінки учасниками моніторингу значимості отримуваної інформації.
Як показники ефективності приймають такі вимоги принципів педагогічного моніторингу:
• інформація етично витримана і не порушує особистісних прав індивіда;
• інформація сприяє конкретизації особистісних і групових цілей освітньої діяльності індивіда;
• інформація допомагає краще оцінювати рівень професійної підготовки та визначати найбільш ефективні шляхи професійного самовдосконалення індивіда;
• інформація мотивує індивіда до підвищення свого професійного рівня і стимулює особистісний саморозвиток;
• інформація сприяє конструктивному діалогу між учасниками освітньої діяльності;
• інформація створює умови для раціонального вирішення проблем, що виникають у моїй професійній групі;
• завдяки одержуваної інформації поліпшується взаєморозуміння між учасниками освітньої діяльності;
• інформація носить не агресивний характер і в достатній мірі доступна індивіду;
• інформація сприяє підвищенню культури спілкування;
• інформація допомагає оцінити якість реалізації в освітньому процесі вимог Державного освітнього стандарту.
Таким чином, представлена методологія педагогічного моніторингу є теоретичною основою розробки конкретних моніторингових технологій. Унікальність кожної технології буде визначатися об'єктом і предметом педагогічного моніторингу, формами, методами, прийомами і засобами отримання педагогічної інформації та суб'єктами, які беруть участь у педагогічному моніторингу.
§ 3. Педагогічний моніторинг розвитку навчальних груп
Основну значимість у моніторингу як педагогічної технології має його виховна сутність, надає вплив або вплив на суб'єкти освітнього процесу. У моніторингу як засобі на перший план виходять показники, за якими відстежується стан певної освітньої системи, їх критерії, а також моніторинговий інструментарій і процес отримання результатів.
Моніторинг як педагогічна технологія розглядається в дослідженнях, концептуальною основою яких є теоретичні підходи до розуміння моніторингу А.С. Бєлкіна. Останнім часом виконано цілий ряд таких робіт (В. М. Гончаренко, В. Д. Жаворонков, Л. П. Качалова, О. І. Купріна, Л. Д. Назарова, А. І. Севрук, С. М. Силіна , С. Л. Фоменко та ін.)
Разом з тим значно частіше моніторинг використовується як засіб отримання інформації для подальшої її реалізації в ході інноваційної, управлінської та експертної діяльності в освіті. Е.Ф. Зеєр і В.А. Веденніков розглядають моніторинг як один із засобів організації інформаційного середовища.
Моніторинг як засіб відстеження показників якості вищої освіти розвивається за наступними напрямками:
1. Моніторинг показників якості, вироблених під час науково-дослідної діяльності та спрямованих на вирішення конкретної освітньої проблеми або завдання. Як правило, такі показники мають локальний характер, і їх значимість визначається кількістю вузів, які беруть участь у дослідженні.
2. Моніторинг показників якості, що дають можливість визначити соціальний і професійний статус того чи іншого навчального закладу.
3. Моніторинг показників якості при проведенні державного ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів.
В освітній діяльності найважливішим чинником соціального розвитку є педагогічна інформація.
Під педагогічною інформацією розуміється інформація, що надає виховний вплив на суб'єкти на основі актуалізації особистісних, групових чи організаційних смислів їх освітньої діяльності.
Для того щоб в ході педагогічного моніторингу отримати педагогічну інформацію, моніторинг має грунтуватися на системі таких принципів:
• принцип діагностично-прогностичної спрямованості;
• принцип особистісної доцільності;
• принцип педагогічної комунікативності;
• принцип інформаційної інтегративності;
• принцип соціально-нормативної зумовленості;
• принцип науковості;
• принцип безперервності;
• принцип цілісності та наступності.
Одним з об'єктів педагогічного моніторингу є процес розвитку групових суб'єктів освітньої діяльності. До таких суб'єктів відносять, перш за все, навчальні групи студентів.
Основна проблема в розумінні специфіки розвитку групових суб'єктів освітньої діяльності полягає в тому, що теоретичні аспекти розуміння групових феноменів дезінтегрірована. Це значно знижує якість вивчення процесів і робить можливим еклектичне запозичення певних термінів і теоретичних положень, що знижує науковий рівень одержуваних висновків.
Таке розуміння необхідне для виявлення показників діяльності груп, відстеження яких в процесі моніторингу дозволить отримувати педагогічну інформацію, що надає конструктивний вплив на характер і спрямованість розвитку групових суб'єктів освітнього процесу.
Теорію групових процесів розвиває соціальна психологія. Як система групових процесів групова динаміка включає в себе різноманітні зміни, що відбуваються в групі. До таких процесів можуть бути віднесені: тиск на одних учасників групи, що сприяє їх згодою з думкою інших учасників (конформізму); виключення з групи і формування ролей. Проблема опису групових процесів включає питання, пов'язані з характером (формальна / неформальна) групи, її особливостями, ефективністю групової діяльності і чинниками, її обумовлюють, а також проблеми лідерства.
Дослідники групової динаміки виділяють декілька механізмів розвитку групових процесів.
1. Дозвіл внутрішньогрупових суперечностей.
Існує кілька типів внутрішньогрупових суперечностей, вирішення яких приводить до розвитку групи. Це протиріччя:
• між зростаючими потенційними можливостями групи та її актуальною діяльністю;
• між зростаючим прагненням членів групи до самореалізації та самоствердження і одночасно посиленими тенденціями включення особистості в групову структуру та інтеграції її з групою.
2. «Ідіосінкразіческім кредит», який пов'язаний з проблемою співвідношення рівня нормативної поведінки (у більш вузькому сенсі - конформності) і величини статусу суб'єкта в групі. Такий «кредит» представляє своєрідне дозвіл групи на відхиляється від групових норм (девіантна) поведінку. «Ідіосінкразіческім кредит» є однією з умов впровадження в життєдіяльність групи елементів нового (інновацій).
3. «Психологічний обмін» - це один з механізмів групової динаміки. Різновидом психологічного обміну є ціннісний обмін. Учасники групи можуть обмінюватися матеріальними і духовними цінностями. В якості таких цінностей можуть виступати, наприклад, вчинки співробітників, їх особистісні якості, суттєві для продуктивності групової діяльності та ін [20, с. 544].
Згідно стратометрический теорії О.З. Петровського, в колективах спостерігаються такі феномени, які є наслідком процесів групової інтеграції:
1. Коллективистическое самовизначення - це виборче реагування на вплив групи, прийняття думок, відповідних групових цілях, і відхилення думок, які цим цілям не відповідають.
2. Подібність функціонально-рольових очікувань, яке проявляється як збіг думок і дій з приводу розподілу ролей і характеру поведінки у відповідності з цими ролями серед учасників групи.
3. Ціннісно-орієнтаційної єдності - це подібність думок, оцінок, позицій членів групи з приводу значущих для спільної діяльності подій, фактів, людей і т.п.
4. Дієва групова емоційна ідентифікація як феномен являє собою емоційне переживання, при якому переживання одного учасника групи, викликані негативними факторами, надані як мотиви поведінки для інших учасників.
5. Адекватність покладання і прийняття відповідальності за успіхи і невдачі [20, с. 85].
Разом з тим колектив не є об'єктивно існуючим явищем, його наявність залежить від рівня розвитку міжособистісних відносин у групі.
В основі розрізнення форм і рівнів розвитку колективу по А.В. Петровському лежать два критерії: опосередкованість внутрішньогрупових відносин ланцюгами і змістом спільної діяльності та суспільна значущість групової діяльності та її цілей.
Необхідно відзначити, що існують і інші рівневі підходи до визначення динаміки розвитку групи та колективу (Ф. Д. Горбов, А. Г. Ковальов, В. І. Лебедєв, Л. І. Уманський та ін) [7, 10, 18 ]. Так, Л.І. Уманським виділено шість рівнів, кожен з яких відрізняється психологічною структурою, що формує певний тип соціальної групи:
• група-конгломерат,
• номінальна група,
• група-асоціація,
• група-кооперація,
• автономна група,
• колектив.
Таким чином, колективом можна називати тільки групу, що досягла вищого рівня розвитку в ході спільної діяльності по досягненню соціально значимих цілей на основі загальної системи цінностей. У цьому випадку колектив буде одним із домінуючих чинників впливу на розвиток особистості учня. Отже, теоретичною основою педагогічного розуміння колективу як певного рівня розвитку малої соціальної групи повинні бути соціально-психологічні теорії вивчення групових феноменів.
Виходячи з цього, моделювання діяльності навчальної групи повинно проводитися з урахуванням характерних форм організацій та принципів їх функціонування як соціальних умов розвитку андрагогічний взаємодії.
Таким чином, розуміння розвитку групових процесів як об'єктів педагогічного моніторингу вимагає інтеграції соціально-психологічних, педагогічних та управлінських знань. При цьому соціально-психологічні теорії виступають в якості основи при визначенні рівня розвитку групи, на основі педагогічних знань розробляються технології освітньої діяльності, а теорія організацій лежить в основі прогностичних моделей діяльності структурних компонентів.
Педагогічна інформація, отримана в результаті моніторингу, дозволить актуалізувати ціннісну систему діяльності групи, створити умови для розвитку особистості у процесі групової взаємодії та підвищити рівень готовності учнів до майбутньої професійної діяльності.
II.Глава. Педагогічний моніторинг як засіб управління якістю освіти
§ 1. Комплексний моніторинг: його складові
Комплексний моніторинг освітнього процесу структур освіти, включає в себе:
• моніторинг задоволеності випускників якістю освіти;
• моніторинг задоволеності споживачів і замовників;
• моніторинг задоволеності викладачів роботою над реалізацією програм освіти;
• моніторинг якості професорсько-викладацького складу.
Крім того, до складу комплексного моніторингу входить дослідження мотивації слухачів і соціальних очікувань замовників при підвищенні кваліфікації, професійної перепідготовки, отримання другої вищої і додаткової освіти, а також оцінка системи менеджменту якості за дев'ятьма критеріями, аналогічним моделі конкурсу Міносвіти Росії «внутрішньовузівські системи забезпечення якості підготовки фахівців ».
Необхідно відзначити, що окрім даних моніторингових досліджень оцінка якості підготовки на освітньому маршруті будується на самостійному всеосяжну і регулярному аналізі діяльності в комплексі показників за зовнішніми та внутрішніми параметрами.
До зовнішніх параметрів належать:
• інформація про напрямки підвищення кваліфікації та перепідготовки педагогічних кадрів, реалізованих в освітній установі або підрозділі освіти;
• прийом, контингент і випуск слухачів, їх розподіл за формами та навчання;
• інформація за джерелами фінансування освітніх програм;
• структура професорсько-викладацького складу та їх кваліфікаційні характеристики;
• інформаційне та науково-методичне забезпечення системи підвищення кваліфікації та перепідготовки педагогічних кадрів;
• дані про навчальну успішності слухачів;
• інноваційний потенціал системи безперервної педагогічної освіти;
• інформація про використовувані сучасних технологіях навчання;
• використовуваних електронних засобах навчання, оснащеність курсів електронними продуктами навчання.
До внутрішніх параметрів належать:
• інформація про сформованість кожного з компонентів готовності до професійної діяльності (за рівнем і обсяг відповідно) [9];
• інформація про зміну показників сформованості готовності за результатами навчання (за рівнем та обсягом).
Джерела інформації з параметрами поділяються на суб'єктивні і об'єктивні.
Таким чином, спираючись на дані комплексного моніторингу якості підготовки на освітньому маршруті, оцінку змін показників сформованості готовності до професійної діяльності за результатами навчання, на аналіз отриманих результатів, і будується концептуальна модель управління якістю в сфері додаткової професійної освіти навчального закладу, планується і реалізується контроль за якістю наданих додаткових освітніх послуг.
§ 2. Педагогічний моніторинг - як управляти якістю освіти
Учитель на основі отриманої інформації з моніторингу має можливість управляти процесом навчання, наступним чином:
1) аналізувати результати тестування всього класу і окремого учня. Маючи абсолютний результат тестування, прийняти оптимальне методичне рішення по конкретному учневі, групі учнів або всього класу;
2) результати тестування за змістом в цілому дозволяють вчителю зробити висновок про необхідність організації повторення тієї чи іншої структурної одиниці (конкретної структурної одиниці, а не параграфа у цілому) для досягнення максимальної результативності рівня навченості;
3) учитель може простежити динаміку навченості дітей з предмета і своєчасно зробити висновок про відповідність рівня тестування можливостям учня в даний момент.
Таким чином, співвіднесення потенційних можливостей дитини і реально показуються результатів дозволяє оцінити ефективність роботи вчителя з дитиною (співвідношення цілей і результатів як показник якості навчання).
Кафедрам і МО важливий в першу чергу результат моніторингу за змістом. Вони отримують повну інформацію про засвоєння кожної структурної одиниці. На основі таких даних з року в рік виявляються деякі структурні одиниці, які викликають труднощі у учнів, що дозволяє розробляти методичні рекомендації щодо подолання цих труднощів.
Адміністрації школи система педагогічного моніторингу дозволяє відстежувати рівень навченості учнів з предметів, виявляти динаміку, оцінювати якість викладання конкретним учителем своїх предметів, активізувати методичну роботу педагогів з актуальних проблем змісту освіти, контролювати оптимальність навчального плану і на основі даних педагогічного моніторингу здійснювати його коригування.
Об'єктивна, валідність, диференційована система контролю, яка здійснюється протягом усіх років навчання гарантує високі результати засвоєння знань, умінь і навичок.
Висновок
Отже, можна сказати, що в даний час моніторинг використовується у педагогічній науці і практиці у двох аспектах. По-перше, як педагогічна технологія освітнього процесу, що сприяє вирішенню актуальних освітніх завдань. По-друге, як засіб отримання інформації в процесі проведення наукових досліджень або управлінського контролю.
Підводячи підсумок значенням перерахованих вище принципів, слід підкреслити, що вони складають специфічну основу моніторингового аналізу, кістяк його концептуального апарату. Виступаючи керівної ідеєю, основним правилом дослідницької діяльності, ці принципи задають загальну орієнтацію дослідження, дозволяючи не тільки збирати, обробляти та аналізувати інформацію, що цікавить, але і оцінювати її, коректувати подальшу роботу, що і становить у кінцевому підсумку сутність педагогічного моніторингу.
Володіння методом педагогічного моніторингу є одним з доданків оволодіння методологічною педагогічною культурою, а також формування конструктивно-діяльнісної позиції педагога-дослідника, значення якої зростає при переході від рецептивно-відбивної до конструктивно-діяльнісного підходу в науковій та освітній діяльності на сучасному етапі розвитку педагогічної науки і практики. Все це в свою чергу є неодмінною умовою професійного самовизначення кожного педагога. Умовою того, що, ставши носієм такої культури, і стоячи на такій платформі, викладач зможе не тільки концептуально осмислювати свою діяльність, але й самостійно створювати технології навчання, що відповідають сучасним цілям підготовки майбутнього вчителя.
Даний моніторинг самостійної роботи може застосовуватися практично у всіх сферах життя. Враховуючи все вищевикладене, можна зробити висновок, що використовуючи комп'ютерні інформаційні технології і відповідне програмне забезпечення, можна здійснювати більш тісний і глибокий контроль виконання самостійної роботи не тільки на виході, але й на всіх поточних етапах роботи. Це дасть детальну і більш повну інформацію, що дозволяє збільшити ступінь об'єктивності оцінювання ЗУНов.
Список використаної літератури:
1. Бардовський Г.А. Управління якістю освітнього процесу / Г.А. Бордовський, А.А. Нестеров, С.Ю. Трапіцін .- СПб .- 2001.
2. Большаков А.С., Михайлов В.І. Сучасний менеджмент: теорія і практика. - СПб.: Пітер .- 2000.
3. Бурлачук Л.Ф. Психодіагностика: Підручник для вузів. - СПб.: Пітер.-2006.
4. Горб В.Г. Педагогічний моніторинг у вузі: методологія, теорія, технології. - К.: Вид-во Урал, ун-ту, 2003. - 387 с.
5. Горб В.Г. Педагогічний моніторинг освітнього процесу як фактор підвищення його рівня і результатів / / Стандарти і моніторинг в освіті. - 2000. - № 5. - 33-37 с.
6. Горб В.Г. Технологічні аспекти педагогічного моніторингу взаємовідносин суб'єктів освітньої діяльності у ВНЗ / / Стандарти і моніторинг в освіті. - 2003. - № 2. - 46-52 с.
7. Горбов Ф.Д. Лебедєв В.І. Психоневрологічні аспекти праці операторів. - М. - 1975.
8. Денисов А.А. Сучасні проблеми системного аналізу: Інформаційні основи. - СПб.: СПбГПУ .- 2003 .- 276 с.
9. Казакова Н.Є. Оцінка якості підготовки вчителя у системі неперервної освіти / Н.Є. Казакова, І.А. Валєєва / / Сучасні діагностичні та оціночні засоби для атестації якості освіти та застосування комп'ютерно-інформаційних технологій. - М.: Дослідницький центр проблем якості підготовки фахівців .- 2006.
10. Ковальов А.Г. Колектив і соціально-психологічні проблеми керівництва. - М. - 1975.
11. Кузьміна Н.В. Акмеологічна теорія підвищення якості підготовки фахівців освіти / Н.В. Кузьміна. - М. - 2000.
12. Макаренко А.С. Виховання громадянина / Укл. Р.М. Бескін, М.Д. Виноградова. - М.: Просвещение .- 1988 .- 172 с.
13. Могилевський В.Д. Методологія систем: вербальний підхід. - М.: Економіка .- 1999. -251 С.
14. Мойсеєв М.М. Елементи теорії оптимальних систем. - М.: Наука.-1974. -528 С.
15. Новіков А.М. Методологія освіти. - М.: Егвест .- 2002. -320 С.
16. Новий ілюстрований енциклопедичний словник / В.І. Бородулін, А.П. Горкіна, А.А. Гусєв, Н.М. Ланда і ін-М.: Велика Російська енциклопедія .- 1998.
17. Нуждін В.М. Стратегія і тактика управління якістю освіти / В.М. Нуждін, Г.Г. Кадамцев [и др.]. - Іваново .- 2003.
18. Умайскій Л.І. Психологія організаторської діяльності школярів. - М. - 1980.
19. Чижов М. Про викладання законознавства в середніх навчальних закладах Міністерства народної освіти / Н. Чижов / / Журнал Міністерства народної освіти. - 1906. - Ч. 5. -Жовтень .- 59-75 с.
20. Шевандрин Н.І. Соціальна психологія в освіті: 4.1. Концептуальні та прикладні основи соціальної психології. -М.: Владос .- 1995.
21. Якунін В.А. Педагогічна психологія. -СПб.: Вид-во Михайлова В.А.: Вид-во «Поліус» .- 1998.