Фінансово-економічна оцінка інвестиційного проекту

Введення

Підприємницька діяльність - це самостійна ініціативна діяльність з виробництва продукції (робіт, послуг), що здійснюється на свій ризик і під майнову відповідальність особами, зареєстрованим як підприємці. Така діяльність має двоєдину мету - отримання максимального прибутку і задоволення існуючих ринкових потреб у вироблених товарах.

Прагнення підприємців до більш ефективної роботи обумовлює постійне здійснення все нових проектів, що передбачають реалізацію нововведень і заходів. Найважливішою умовою відбору проектів, тобто прийняття інвестиційних рішень, є їх техніко-економічна оцінка. Найважливіша мета ТЕО зводиться до визначення організаційно-технічних і фінансових можливостей реалізації проекту, а також підприємницької доцільності та економічної ефективності необхідних для реалізації проекту інвестицій.

Оскільки підприємець, який виступає як самостійний товаровиробник, діє в складному і мінливому ринковому оточенні, остільки і оцінка будь-якого проекту повинна враховувати особливості функціонування ринку, зокрема, такі як рухливість багатьох характеризують проект параметрів, невизначеність досягнення кінцевого результату, суб'єктивність інтересів різних учасників проекту та ін

Техніко-економічна оцінка проектів проводиться фахівцями, що володіють необхідними знаннями, досвідом, інтуїцією та володіють арсеналом певних методичних прийомів. Розробник ТЕО несе всю повноту відповідальності за результати проведених розрахунків. Неправильне або недостатнє обгрунтування проекту може призвести до відмови підприємця від його реалізації, або неякісне ТЕО може призвести до серйозних труднощів при реалізації проекту.

Комісією ООН з промислового розвитку (ЮНІДО) розроблено посібник з підготовки промислових техніко-економічних досліджень. Вітчизняні офіційні методичні матеріали також грунтуються на методології, широко застосовується в сучасній міжнародній практиці, і узгоджуються з методами, запропонованими ЮНІДО. Головними їх відмітними особливостями є:

• виділення трьох показників ефективності проекту:

- Комерційної (фінансової) ефективності, що враховує фінансові наслідки реалізації проекту для його безпосередніх учасників (саме її розрахунок і передбачається в даному посібнику);

- Бюджетної ефективності, що відбиває фінансові наслідки здійснення проекту для федерального, регіонального або місцевого бюджету;

- Економічної ефективності, що враховує витрати і результати, пов'язані з реалізацією великомасштабних проектів (істотно зачіпають інтереси міста, регіону або всієї Росії);

• можливість розрахунку вартісної оцінки результатів і витрат у базисних, світових, прогнозних і розрахункові ціни;

• окремий розрахунок трьох складових кінцевого результату: результату від інвестиційної, операційної та фінансової діяльності (у даному посібнику передбачено розрахунок загальної суми кінцевого результату).

Мета виконання даного курсового проекту (роботи) за даною методикою - закріплення отриманих знань з дисципліни «Економіка підприємства і підприємництва» та набуття навичок у застосуванні цих знань при підготовці дипломного проекту або дипломної роботи, а згодом - при самостійній роботі.

Для досягнення даної мети необхідно дати техніко-економічне обгрунтування інвестиційного проекту, грунтуючись на отриманих для проектування вихідних даних.

1. Техніко-економічні показники проекту

1.1 Дослідження ринку та обгрунтування потреби

Потенційно можливий обсяг збуту продукції визначається на основі даних відповідних маркетингових досліджень. Тут перш за все оцінюється ємність ринку та тенденції його зміни. Ємність товарного ринку - це обсяг реалізованого на ньому товару протягом року.

Ємність ринку (Е) знаходимо за формулою (1.1):

Е = В + В _і - У _е. + D О, (1.1)

де В-річний обсяг виробництва продукції в країні;

В _і - обсяг імпорту такого товару протягом року;

У _е. - Обсяг експорту продукту;

D Про - Перехідні залишки продукту на новий рік.

Місткість ринку може оцінюватися як у грошовому вираженні, так і в натуральних одиницях (штуках, тоннах, метрах тощо).

Місткість ринку товарів виробничого призначення визначають за допомогою аналізу тенденцій розвитку відповідних галузей та інвестиційної політики підприємців, що працюють в даній галузі. Прогноз потреби в певній продукції може бути розрахований за допомогою методів математичної статистики (кореляційно-регресійний аналіз), дозволяють встановити залежність між індексами зростання продукції галузі-споживача (наприклад, автомобілебудування) і галузі-виробника (наприклад, шинної промисловості). В якості джерел відомостей для дослідження ринку використовуються статистичні, галузеві та фірмові довідники, галузеві та загальноекономічні журнали та ін

Для подальшого розрахунку ТЕО можна прийняти, що попит на вироблену продукцію не обмежений.

1.2 Розрахунок виробничої потужності підприємства

Виробнича потужність підприємства визначається на основі аналізу створених тенденцій зміни місткості ринку і являє собою максимально можливий випуск продукції за рік при використанні прогресивної технології і раціональної організації виробництва і праці. Методика розрахунку виробничої потужності повинна враховувати специфічні особливості виробництва:

- Для безперервних процесів розрахунок проводиться за виразом (1.2):

М = n · П · ТЕФ, (1.2)

- Для періодичних процесів - за висловом (1.3):

(1.3)

де n - кількість одиниць однотипного ведучого обладнання;

П - годинна продуктивність одиниці ведучого обладнання в

натуральних одиницях;

ТЕФ - річний ефективний фонд часу роботи обладнання, рівний

режимному фонду часу за вирахуванням часу на планово-

періодичні ремонти та технологічні зупинки (режимний

фонд часу, у свою чергу, дорівнює: у безперервних виробництвах -

календарному фонду часу (365 · 24 = 8760 год); в періодичних

виробництвах - календарному фонду за вирахуванням зупинок по режі

му роботи підприємства, тобто за вирахуванням вихідних і святкових

днів), год;

Тц - тривалість виробничого циклу, год;

З - разова завантаження сировини в апарат в натур. єдиний.;

k1 - коефіцієнт змісту основної речовини в сировині;

k2 - коефіцієнт виходу готової продукції з вихідної сировини.

Згідно з вихідними даними потужність підприємства при повному освоєнні складе 1,1 млн. одиниць продукції на рік.

1.3 Витрати на маркетинг

Ці витрати складаються з витрат на дослідження ринку, на забезпечення конкурентоспроможності товару, на інформаційний зв'язок з покупцем (реклама, стимулювання збуту, участь у виставках і ярмарках), на організацію товароруху і збутової мережі.

Витрати на рекламу і збут відносяться на витрати виробництва і включаються до складу позавиробничих витрат.

1.4 Вибір місця будівництва

Даний розділ включається до складу ТЕО тільки у разі, коли проект передбачає будівництво нового об'єкту. Вибір місця будівництва підприємства визначається рядом обставин, найважливішими з яких є:

- Близькість до джерел сировини, енергії, палива, водних ресурсів;

- Близькість до районів споживання продукції;

- Наявність розвиненої інфраструктури, трудових ресурсів та екологічної ніші.

Наближення виробництва до джерел сировини і районів споживання забезпечує скорочення транспортно-заготівельних витрат і зниження собівартості продукції проектованого підприємства; наявність екологічної ніші та об'єктів інфраструктури дозволяє зменшити капітальні витрати, пов'язані із запобіганням або зменшенням збитку, що наноситься навколишньому середовищу, а також скоротити капітальні вкладення в суміжні галузі.

При будівництві нового підприємства визначається вартість займаного ним земельної ділянки (Кз, млн. крб.), Виходячи з площі відведення та кадастрової оцінки землі, за виразом (1.4):

Кз = Sотв · Цз, (1.4)

де Sотв - площа відведення під будівництво об'єкта, га;

Цз - кадастрова оцінка землі, диференційована за регіонами, млн. руб. / га.

У разі оренди земельної ділянки величина орендної плати визначається відповідно до договору між арендопользователем і орендодавцем.

Згідно з вихідними даними, витрати на придбання земельної ділянки складуть 0,3 млн. Д.Є.

1.5 Матеріальні витрати

У даному розділі здійснюється розрахунок обсягів потреби у різних видах сировини, матеріалах (основних та допоміжних), напівфабрикатах і комплектуючих виробах, паливі, енергії та воних ресурсах. Загальна сума матеріальних та енергетичних прямих витрат з урахуванням транспортно-заготівельних витрат (МОЗ, млн. руб.) Представляє собою частину змінних витрат на виробництво продукції, що визначаються за виразом (1.5):

МОЗ = Мс + Мп + Мк + Мт + Ме + ТР, (1.5)

де Мс - вартість сировини і матеріалів, млн. руб.;

Мп - вартість покупних напівфабрикатів, млн. руб.;

Мк - вартість комплектуючих виробів, млн. руб.;

Мт - вартість технологічного палива, млн. руб.;

Ме - вартість енергоносіїв (води, теплоенергії, стиснутого повітря, електроенергії) на технологічні цілі, млн. руб.;

ТР - транспортно-заготівельні витрати, млн. руб. (При проектуванні можуть прийматися на рівні від 10 до 30% від ціни матеріального ресурсу).

Згідно з вихідними даними матеріальні витрати складуть 6850 тис. Д.Є., енерговитрати складуть 137 тис. Д.Є. (2% від суми матеріальних витрат).

1.6 Розрахунок загальної суми капітальних вкладень

Загальна сума капітальних вкладень на нове будівництво підприємства включає витрати:

• На придбання (оренду) земельної ділянки.

• На підготовку будівельного майданчика (1-3% від вартості будівель і споруд).

• На будівництво будівель і споруд.

Витрати на будівництво будівель і споруд визначаються за укрупненими показниками на основі вартості 1 м ³ їх обсягу або за нормативом питомих капітальних вкладень для різних виробництв. Ці нормативи наводяться до сучасного рівня цін на ресурси і розцінок на будівельно-монтажні роботи за допомогою коефіцієнтів перерахунку. Таким чином, вартість будівлі (До _зд, млн. руб.) Може бути визначена за формулами (1.6) і (1.7):

До _зд = V _зд · Ц _зд, (1.6)

або

До _зд = _БМР · М · k _п, (1.7)

де До _зд - об'єм будівлі, м ^3;

Ц _зд - вартість 1 м ³ об'єму (з урахуванням витрат на опалення, вентиля

цію, водопровід, каналізацію, електроосвітлення, склад ляющих

приблизно 20% вартості будівельної частини), млн. руб. / м ^3;

_БМР - Питомі капітальні вкладення в будівельно-монтажні роботи, млн. грн. / од. потужності;

М - виробнича потужність об'єкта, натур. єдиний.;

k _п - коефіцієнт перерахунку (узгоджується з керівником проекту).

• На придбання ліцензійної технології, купівлю, доставку і монтаж обладнання. Вартість технологічного, силового, транспортного та іншого устаткування розраховується за договірними цінами.

• На заміщення устаткування з коротким, меншим, ніж у ведучого обладнання, строком служби.

• На підготовку виробництва (укрупнено приймаються в розмірі 8-10% від вартості обладнання).

• Оборотний капітал (укрупнено приймаються в розмірі 10-25% від суми витрат з попереднім статтям без урахування вартості земельної ділянки).

Результати розрахунків загальної величини капітальних вкладень зводяться в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Загальна сума капітальних вкладень, млн. д.е.

До балансової вартості основних виробничих фондів (ОПФ) нового підприємства включається вартість таких елементів капітальних вкладень - землі, будівель і споруд, обладнання.

Виходячи з даних таблиці 1.1, вартість ОПФ підприємства становитиме:

0,3 + 2,2 + 7,5 +1,0 = 11 млн. д.е.

На основі даних про вартість ОПФ розраховується річна сума амортизаційних відрахувань (А, млн. руб.) По вираженню (1.8):

, (1.8)

де N _i - норма амортизації по i-й групі ВПФ;

Ф _i - балансова вартість i-ї групи ОПФ, млн. руб.;

n - число груп ОПФ.

Норма амортизації (N _i,%) розраховується, у свою чергу, виходячи з нормативного терміну служби (експлуатації) основних виробничих фондів за виразом (1.9):

(1.9)

де 100 - загальна вартість основних фондів, яка повинна бути перенесена на готову продукцію у вигляді амортизаційних відрахувань за весь термін служби фондів,%;

- Нормативний термін служби i - ї групи ОПФ, років.

Результати розрахунку річної суми амортизаційних відрахувань по ВПФ наведені в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2. - Річна сума амортизаційних відрахувань

Розрахунок чисельності робітників починається з розробки проектного балансу робочого часу на одного робітника.

При цьому враховуються режим роботи цеху, безперервність виробництва, змінність, тривалість робочого тижня, календарне число днів у році, кількість неробочих (вихідних і святкових) днів, плановані невиходи на роботу, передбачені законодавством про працю (основний, додатковий і навчальний відпустки; скорочений робочий день підлітків, перерви годуючим матерям та ін.) Дійсний (ефективний) фонд робочого часу визначається в днях і годинах.

Розрахунок проектного балансу робочого часу наведено в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3. Проектний баланс робочого часу

За даними таблиці 1.3 визначається коефіцієнт підміни (коефіцієнт облікового складу), що розраховується, як відношення режимного фонду робочого часу роботи підприємства до дійсного фонду робочого часу одного робітника. За даними таблиці 1.3 коефіцієнт підміни (k _п) виходить рівним:

k _п = 249/215 = 1,16.

Далі визначається явочна чисельність (Ч _я, чол.), Тобто мінімальна кількість робітників, необхідне для виконання завдання з виробництва продукції за зміну, визначається одним з методів:

а) за нормами виробітку (1.10):

У _см

Ч _я = ¾¾¾¾¾, (1.10)

Н _вир · До _вн

де В _см - змінне завдання по випуску продукції в натуральному вираженні;

Н _вир - Змінна норма виробітку продукції на одного робітника - відрядника у відповідних натуральних одиницях виміру;

До _вн - Коефіцієнт виконання норм виробітку;

б) за нормами часу (1.11):

У _см · Н _вр

Ч _я = ¾¾¾¾¾¾, (1.11)

Т _см · До _вн

де Н _вр - норма часу на виробництво одиниці продукції, люд.-год;

Т _см - Тривалість зміни, год;

в) за нормами обслуговування (1.12):

(1.12)

де n - число одиниць устаткування, що обслуговується;

Н _обс - норма обслуговування, тобто кількість одиниць устаткування, що обслуговуються одним робітником протягом зміни;

г) за штатними нормативами (штатним розкладом);

д) шляхом розстановки по робочих місцях (за технологічною схемою виробництва).

Облікова чисельність робітників (Ч _с, чол.) Визначається за формулою (1.13):

Ч _з = Ч _я · K _п, (1.13)

Результати розрахунків облікової чисельності робітників зводяться в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4 - Облікова чисельність робітників підприємства

Чисельність керівників, фахівців і службовців визначається відповідно до виробничої структури об'єкта, штатним розкладом або нормами обслуговування.

До складу керівників і фахівців входять: директор, два заступники директора, головний бухгалтер, бухгалтер-касир, три інженера-технолога.

Загальна чисельність працюючих на підприємстві 41 чоловік.

1.8 Розрахунок коштів на оплату праці працюючих

Фонд оплати праці працюючих розраховується на основі тарифної системи і встановлюваних окладів, існуючих преміальних систем і доплат з урахуванням режиму роботи підприємства, умов праці, районного регулювання оплати праці та інших факторів.

Річний фонд оплати праці робітників складається з фондів основної і додаткової заробітної плати.

До фонду основної заробітної плати робітників включаються:

1) оплата за тарифними ставками і відрядними розцінками;

2) премії (приймаються 25-40% тарифного фонду для основних робітників і 20-30% - для допоміжних);

3) доплати за роботу у вечірню та нічну зміни (при безперервному режимі роботи приймаються рівними 20% до тарифного фонду);

4) доплати за роботу в святкові дні в безперервному виробництві (становлять 2,7% до тарифного фонду).

Доплата по районному коефіцієнту проводиться у відсотках до основної заробітної плати і приймається на фактично існуючому регіональному рівні (наприклад, для умов Уралу і для розглянутого проекту районний коефіцієнт становить 15%).

До фонду додаткової заробітної плати робітників включаються:

1) оплата чергових, додаткових та навчальних відпусток;

2) оплата часу виконання державних обов'язків;

3) інші доплати (оплати вислуги років, вихідні допомоги, доплата за скорочений робочий день підліткам і оплата перерв годуючим матерям та ін.)

Додаткова заробітна плата враховується при проектуванні 10% від суми основної заробітної плати з урахуванням районного коефіцієнта.

Результати розрахунків річного фонду оплати праці робітників зводяться в таблиці 1.5.

Системи оплати праці; відрядно-преміальна (СП) і почасово-преміальна (ПП).

Районний коефіцієнт нараховується на всі види виплат, що входять в основну зарплату.

Фонд оплати праці основних виробничих робітників з відрахуваннями на соціальні потреби складе:

1537 +1537 * 0,26 = 1936,6 млн. д.е.

Розрахунок фонду оплати праці керівників, фахівців і службовців проводиться в наступному порядку:

1) Визначається річна сума основної заробітної плати за окладами (для керівників і фахівців розрахунок ведеться на 11 робочих місяців, для службовців - на 11,3 місяця).

2) Для змінного персоналу (майстрів, начальників ділянок) розраховуються доплати за роботу у вечірню та нічну зміни, а також за роботу у святкові дні (за нормативами, встановленими для робітників).

3) Визначається доплата за шкідливі (10% -12% до окладу) і особливо шкідливі (20%) умови праці, якщо вони не враховані в окладах.

4) Розраховуються виплати по районному коефіцієнту.

5) Визначається фонд додаткової заробітної плати (у середньому становить 10% від фонду основної заробітної плати з урахуванням районного коефіцієнта).

6) Розраховується сума премії за кінцеві результати роботи (для керівників і спеціалістів - 30% -40% до суми посадових окладів, для службовців - 20% -30%).

Фонд оплати праці керівників, фахівців і службовців з відрахуваннями на соціальні потреби складе:

273,3 +273,3 * 0,26 = 344,4 млн. д.е.

1.9 Розрахунок накладних витрат

Накладними називаються витрати, пов'язані з управлінням, організацією та обслуговуванням виробництва в масштабі цеху (цехові витрати і в масштабі підприємства (загальнозаводські та інші виробничі витрати).

До витрат на обслуговування виробництва відносяться витрати на утримання, експлуатацію та ремонт обладнання (РСЕО) (без амортизації, що обліковується окремо), вартість послуг допоміжних цехів (витрати на внутрішньозаводських перекачування або пневматичне транспортування сировини, напівфабрикатів, готових продуктів), а також знос пристосувань спеціального призначення та інші цільові витрати (знос прес-форм, штампів, полірувальних пластин, вартість каталізаторів, сорбентів тощо). Оскільки прямий розрахунок цих витрат при проектуванні значно ускладнений, їхню величину можна розраховувати за укрупненими нормативами, наведеними в таблиці 7.

Таблиця 1.7 - Кошторис РСЕО, млн. Д.Е

При виробництві декількох видів продуктів витрати на утримання та експлуатацію устаткування можуть бути розподілені між ними. Як правило, такий розподіл здійснюється або пропорційно часу роботи ведучого обладнання, витраченого на випуск конкретного виду продукції; або пропорційно заробітній платі основних виробничих робітників, зайнятих виробництвом конкретної продукції; або пропорційно сумі вартості палива і енергії на технологічні цілі та заробітної плати робітників.

Витрати на управління і організацію виробництва в цілому по підприємству включають в себе заробітну плату з відрахуваннями на соціальні потреби керівників, фахівців і службовців, витрати на утримання і ремонт будівель і споруд, витрати на службові відрядження і переміщення, підготовку і перепідготовку кадрів, утримання воєнізованої та пожежної охорони, витрати на охорону праці, на стандартизацію, інформаційне забезпечення, охорону навколишнього середовища і т.п.

Якщо виробнича структура підприємства передбачає поділ його на цехи, що виробляють різні види продукції або напівфабрикатів, то доцільно підрозділити витрати з управління та організації виробництва на дві частини: витрати на рівні окремих цехів (виробництв) і на рівні підприємства в цілому. Укрупнений перелік статей цехових витрат і нормативи для розрахунку їх величини наведено в таблиці 1.8.

Таблиця 1.8 - Кошторис цехових витрат, млн. Д.Е

Цехові витрати можуть розподілятися між окремими видами продуктів пропорційно вартості їх переробки (сумі вартості палива і енергії на технологічні цілі, заробітної плати основних виробничих робітників з відрахуваннями на соціальні потреби і витрат на утримання та експлуатацію обладнання).

Витрати з управління та організації виробництва в цілому по підприємству (так звані загальнозаводські витрати) розраховуються або прямим рахунком у вигляді відповідного кошторису, або укрупнено в розмірі 15% -25% від вартості переділу (цехової собівартості за вирахуванням матеріальних витрат). Приймаючи норму загальнозаводських витрат (ОЗР) до собівартості переділу дорівнює 15%, отримаємо наступний результат:

S ОЗР = (137,0 +1936,6 +1329,6 +842,3) * 0,15 = 720,9 млн. д.е.

Позавиробничі витрати, пов'язані з реалізацією продукції, можуть прийматися укрупнено в розмірі 1% -3% від виробничої собівартості. Для вищенаведених умов і при нормі позавиробничих витрат (УНР) до суми виробничих витрат, прийнятої в розмірі 2%, отримаємо:

S ВНР = (6850,0 +137,0 +1936,6 +1329,6 +842,3 +720,9) * 0,02 = 247,5 млн. д.е.

Дані розрахунків загальної величини накладних витрат зводяться в таблиці 1.9.

Таблиця 1.9 - Загальний кошторис накладних витрат, млн. д.е.