Міністерство сільського господарства Російської Федерації
ФГТУ ВПО «Новосибірський державний аграрний університет»
Інститут журналістики ОСВІТИ ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ
Кафедра Соціально - економічного розвитку суспільства
РЕФЕРАТ
з дисципліни «Психологія і педагогіка»
на тему:
Темперамент, як фізіологічна основа характеру
Виконала: Петіна Олена
1 курс, група
Шифр: 07005у
Перевірив:
Новосибірськ 2007
Зміст
1. Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .3
2. Темперамент
2.1 Загальне поняття про темперамент ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 5
2.2 Фізіологічна основа темпераменту ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 7
2.3 Психологічна характеристика темпераментів ... ... ... ... ... ... ... ... .10
2.4 Темперамент і особистість ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .12
3. Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 13
4. Список використаної літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .15
1. Введення
До основних властивостей особистості відносяться: темперамент і характер. Темперамент обумовлений типом нервової системи і відображає переважно вроджені характеристики поведінки. У темперамент виявляється ставлення людини до подій навколо нього подіям. Будь-яка людина має постійно враховувати особливості темпераменту людей, з якими йому доводиться працювати і спілкуватися. Це необхідно для ефективної взаємодії з ними, зменшення ймовірності виникнення конфліктних ситуацій, уникнення можливого стресу. Не існує кращих чи гірших темпераментів. Тому зусилля при контакті з людиною повинні бути спрямовані не на його виправлення, а на грамотне використання достоїнств і переваг темпераменту з одночасною нейтралізацією негативних проявів
Темперамент і характер людини визначають його типові реакції на ті життєві ситуації, а відповідно і реакції оточуючих на його поведінку. Від цих реакцій залежать відносини, що складаються між людьми, особливо в тих випадках, коли люди зустрічаються вперше і ще недостатньо добре знають один одного.
Тип темпераменту визначає динамічні особливості індивідуальної поведінки людини: швидкість. Реакцій, темп роботи або спілкування людей, емоційність і рівень загальної активності. До кожного типу темпераменту треба пристосовуватися і, знаючи заздалегідь індивідуальні розбіжності в темпераментах, можна попередити виникнення напруженості у відносинах між людьми.
Розрізняючи між людьми, за властивостями темпераменту можуть бути досить помітними і, найчастіше вони настільки великі, що їх не можна не врахувати і як - то пристосуватися до них, встановивши добрі ділові відносини і особисті взаємини.
"Темперамент", "характер", "особистість" - у цих поняттях початково міститься складна внутрішня діалектика. Ми використовуємо їх для визначення людської індивідуальності - того, що відрізняє даної людини від всіх інших, що робить його унікальним. Разом з тим ми заздалегідь припускаємо в цій унікальності риси, загальні з іншими людьми, інакше всяка класифікація, та й саме вживання перерахованих понять, втратила б сенс. Які ж саме риси, сторони, якості, особливості людини відбиває кожне з цих понять? Слова "темперамент", "характер", "особистість" уживаються нами постійно і повсюдно, вони потрібні і свою роль виконують. У повсякденному спілкуванні в кожне з них вкладається досить визначений зміст і з їхньою допомогою досягається взаєморозуміння.
2. Темперамент
Загальне поняття про темперамент
У різних джерелах літератури по різному трактують поняття темпераменту розглянемо деякі з них.
Темперамент - це ті природжені особливості людини, які обумовлюють динамічні характеристики інтенсивності і швидкості реагування, ступеня емоційної збудливості і врівноваженості, особливості пристосування до навколишнього середовища.
Темперамент - фізіологічна основа для формування характеру.
Темперамент - це індивідуальні особливості людини, що визначають динаміку протікання його психічних процесів і поведінки. Під динамікою розуміють темп, ритм, тривалість, інтенсивність психічних процесів, зокрема емоційних процесів, а також деякі зовнішні особливості поведінки людини - рухливість, активність, швидкість або сповільненість реакцій і т. д. Темперамент характеризує динамічність особистості, але не характеризує її переконань, поглядів, інтересів, не є показником цінності особистості, не визначає її можливості (не слід змішувати властивості темпераменту з властивостями характеру чи здібностями).
Можна виділити наступні основні компоненти, що визначають темперамент.
1. Загальна активність психічної діяльності та поведінки людини виражається в різному ступені прагнення активно діяти, опановувати й перетворювати оточуючу дійсність, виявляти себе в різноманітній діяльності. Вираження загальної активності в різних людей різна.
Можна відзначити такі крайнощі: з одного боку, млявість, інертність, пасивність, а з іншого - велика енергія, активність, пристрасність і стрімкість у діяльності. Між цими двома полюсами знаходяться представники різних темпераментів.
2. Рухова, або моторна, активність, показує стан активності рухового й мовленнєвого апарату. Виражається в швидкості, силі, різкості, інтенсивності м'язових рухів і мовлення людини, його зовнішньої рухливості (чи навпаки, стриманості), балакучості (чи мовчазності).
3. Емоційна активність виражається в емоційній вразливості (чутливість до емоційних впливів), імпульсивності, емоційній рухливості (швидкість зміни емоційних станів, їх початку й припинення). Темперамент проявляється в діяльності, поведінці й учинках людини та має зовнішнє вираження. За зовнішніми сталими ознаками можна до певного ступеню судити про деякі властивості темпераменту.
Давньогрецький лікар Гіппократ, який жив у 5 столітті до н.е., описав чотири темпераменти, які отримали такі назви: сангвінічний темперамент, флегматичний темперамент, холеричний темперамент, меланхолійний темперамент. Відсутність необхідних знань не дозволяло дати тоді справді наукову основу вчення про темпераменти, і лише дослідження вищої нервової діяльності тварин і людини, проведені І. П. Павловим, встановили, що фізіологічною основою темпераменту є поєднання основних властивостей нервових процесів.
Фізіологічна основа темпераменту
Згідно з ученням І. П. Павлова, індивідуальні особливості поведінки, динаміка перебігу психічної діяльності залежать від індивідуальних відмінностей у діяльності нервової системи. Основою ж індивідуальних відмінностей у нервової діяльності є прояв і співвідношення властивостей двох основних нервових процесів - збудження і гальмування
Були встановлені три властивості процесів збудження і гальмування:
1) сила процесів збудження та гальмування,
2) врівноваженість процесів збудження і гальмування,
3) рухливість (змінюваність) процесів збудження і гальмування.
Сила нервових процесів виявляється в здатності нервових клітин переносити тривале або короткочасне, але дуже концентроване збудження і гальмування. Це визначає працездатність (витривалість) нервової клітини.
Слабкість нервових процесів характеризується нездатністю нервових клітин витримувати тривале і концентроване збудження і гальмування. При дії дуже сильних подразників нервові клітини швидко переходять в стан охоронного гальмування. Таким чином, у слабкою нервовою системою нервові клітини відрізняються низькою працездатністю, їх енергія швидко виснажується. Зате слабка нервова система має велику чутливість: навіть на слабкі подразники вона дає відповідну реакцію.
Важливою властивістю вищої нервової діяльності є врівноваженість нервових процесів, тобто пропорційне співвідношення порушення і гальмування. У деяких людей ці два процеси взаємно врівноважуються, а в інших цього рівноваги немає: переважає або процес гальмування або збудження.
Одне з основних властивостей вищої нервової діяльності - рухливість нервових процесів. Рухливість нервової системи характеризується швидкістю зміни процесів збудження і гальмування, швидкістю виникнення і припинення їх (коли цього вимагають умови життя), швидкістю руху нервових процесів (іррадіації і концентрації), швидкістю появи нервового процесу у відповідь на роздратування, швидкістю утворення нових умовних зв'язків, вироблення та динамічного стереотипу.
Комбінації зазначених властивостей нервових процесів збудження і гальмування були покладені в основу визначення типу вищої нервової діяльності. Залежно від поєднання сили, рухливості і врівноваженості процесів збудження і гальмування розрізняють чотири основні типи вищої нервової діяльності.
Слабкий тип. Представники слабкого типу нервової системи не можуть витримувати сильні, тривалі і концентровані подразники. Слабкими є процеси гальмування і збудження. При дії сильних подразників затримується вироблення умовних рефлексів. Поряд з цим відзначається висока чутливість (тобто низький поріг) на дії подразників.
Сильний врівноважений тип. Різні сильної нервовою системою, він характеризується неврівноваженістю основних нервових процесів - переважанням процесів збудження над процесами гальмування.
Сильний урівноважений рухливий тип. Процеси гальмування і збудження такі й урівноважені, але швидкість, рухливість їх, швидка змінюваність нервових процесів ведуть до відносної нестійкості нервових зв'язків.
Сильний урівноважений інертний тип. Сильні й урівноважені нервові процеси відрізняються малою рухливістю. Представники цього типу зовні завжди спокійні, рівні, важко збудливі.
Тип вищої нервової діяльності відноситься до природних вищим даними, це вроджена властивість нервової системи. На даній фізіологічної основі можуть утворитися різні системи умовних зв'язків, тобто в процесі життя ці умовні зв'язку будуть різна формуватися в різних людей: у цьому і буде проявлятися тип вищої нервової діяльності. Темперамент і є прояв типу вищої нервової діяльності у діяльності, поведінці людини.
Особливості психічної діяльності, що визначають його вчинки, поведінку, звички, інтереси, знання, формуються в процесі індивідуального життя людини, в процесі виховання. Тип вищої нервової діяльності надає своєрідність поведінки людини, накладає характерний відбиток на весь вигляд людини - визначає рухливість його психічних процесів, їх стійкість, але не визначає ні поведінки, ні вчинків людини, і його переконань, ні моральних устоїв.
2.3 Психологічна характеристика темпераментів
На думку І.П. Павлова, темпераменти є "основними рисами" індивідуальних особливостей людини. Їх прийнято розрізняти в такий спосіб: сангвінічний, флегматичний, холеричний і меланхолійний. Встановлено залежність між типом вищої нервової діяльності й темпераментом. Типи вищої нервової діяльності та їх співвідношення з темпераментом
Холерик.
Відрізняється підвищеною збудливістю, дії переривчастий. Йому властиві різкість і стрімкість рухів, сила, імпульсивність, яскрава виразність емоційних переживань. Внаслідок неврівноваженості, захопившись справою, схильний діяти з усіх сил, виснажуватися більше, ніж слід. Маючи громадські інтереси, темперамент проявляє в ініціативності, енергійності, принциповості. При відсутності духовного життя холеричний темперамент часто проявляється в дратівливості, афективної, нестриманості, запальності, нездатності до самоконтролю при емоційних обставинах.
Сангвінік.
Швидко пристосовується до нових умов, швидко сходиться з людьми, товариський. Почуття легко виникають і змінюються, емоційні переживання, як правило неглибокі. Міміка багата, рухлива, виразна. Кілька непосидючий, потребує нових вражень, недостатньо регулює свої імпульси, не вміє строго дотримуватися виробленого розпорядку життя, системи в роботі. У зв'язку з цим не може успішно виконувати справа, що вимагає рівної витрати сил, тривалого і методичного напруги, посидючості, стійкості уваги, терпіння. При відсутності серйозних цілей, глибоких думок, творчої діяльності виробляється поверховість і мінливість.
Флегматик.
Характеризується порівняно низьким рівнем активності поведінки, нові форми якого виробляються повільно, але є стійкими. Володіє повільністю і спокоєм у діях, міміці й мови, рівністю, постійністю, глибиною почуттів і настроїв. Наполегливий і впертий, він рідко виходить з себе, не схильний до афектів, розрахувавши свої сили, доводить справу до кінця, рівний у відносинах, в міру товариський, не любить даремно базікати. Економить сили, даремно їх не витрачає. Залежно від умов в одних випадках флегматик може характеризуватися "позитивними" рисами - витримкою, глибиною думок, постійністю, грунтовністю, в інших - млявістю, байдужістю до навколишнього, лінню і безвільністю, бідністю і слабкістю емоцій, схильністю до виконання одних лише звичних дій.
Меланхолік.
У нього реакція часто не відповідає силі подразника, присутня глибина і стійкість почуттів при слабкому їх вираженні. Йому важко довго на чому-небудь зосередитися. Сильні впливу часто викликають у меланхоліків тривалу гальмівну реакцію ("опускаються руки"). Йому властива стриманість і приглушеність мови і рухів, сором'язливість, боязкість, нерішучість. У нормальних умовах меланхолік - людина глибокий, змістовний, може бути хорошим трудівником, успішно справлятися з життєвими задачами. За несприятливих умовах може перетворитися на замкнутого, боязкого, тривожного, ранимої людини, схильного до тяжких внутрішніх переживань таких життєвих обставин, які цього не заслуговують.
2.4 Темперамент і особистість
Темперамент є природною основою прояву психологічних якостей особистості. Однак при будь-якому темпераменті можна сформувати в людини якості, які невластиві даному темпераменту. Психологічні дослідження і педагогічна практика показують, що темперамент трохи змінюється під впливом умов життя і виховання. Темперамент може змінюватися й у результаті самовиховання. Навіть доросла людина може змінити у бік свій темперамент. Відомо, наприклад, що А. П. Чехов був людиною дуже врівноваженою, скромним і делікатним. Але ось цікавий факт з його життя. В одному з листів до дружини О. Л. Кніппер-Чехової Антон Павлович робить таке цінне визнання: "Ти пишеш, що заздриш моєму характеру. Мушу сказати тобі, що від природи в мене різкий, я запальний та інші. Та ін. Але я звик стримувати себе, бо розпускати себе порядній людині не личить. За старих часів я виробляв чорт знає що ". Цікаво відзначити, що деякі люди, пізнавши особливості свого темпераменту, навмисно самі виробляють певні методи, щоб оволодіти ним. Так робив, наприклад, А. М. Горький, який стримував бурхливі прояви свого темпераменту. Для цього він свідомо переключався на різні побічні дії з предметами. З людьми, які висловлювали протилежні йому погляди, А. М. Горький намагався бути неупередженим і спокійним.
3. Висновок
Формування характеру людини багато в чому залежить від темпераменту. Знання типу темпераменту і вміння визначити тип у конкретної людини або групи людей допомагає людської особистості знайти підхід до конкретної людини і краще побудувати відносини з ним і в колективі. Допомагає уникнути конфліктні ситуації, вирішити спори.
Нижче надана порівняльна характеристика темпераменту і характеру,
У підсумку визначимо позитивні і негативні сторони темпераменту.
5. Список використаної літератури
6.
1. В.А. Крутецкий "Психологія" Москва "Освіта" 1988.
2. Л.А. Венгер, В.С. Мухіна "Психологія" Москва "Освіта" 1988.
3. "Радянський Енциклопедичний Словник" Москва 1981.
4. Лекції професора МГПИ Джумагулова. Т.М.
5. Крисько В.Г. Психологія і педагогіка в схемах і таблицях навч-метод.
ФГТУ ВПО «Новосибірський державний аграрний університет»
Інститут журналістики ОСВІТИ ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ
Кафедра Соціально - економічного розвитку суспільства
РЕФЕРАТ
з дисципліни «Психологія і педагогіка»
на тему:
Темперамент, як фізіологічна основа характеру
Виконала: Петіна Олена
1 курс, група
Шифр: 07005у
Перевірив:
Новосибірськ 2007
Зміст
1. Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .3
2. Темперамент
2.1 Загальне поняття про темперамент ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 5
2.2 Фізіологічна основа темпераменту ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 7
2.3 Психологічна характеристика темпераментів ... ... ... ... ... ... ... ... .10
2.4 Темперамент і особистість ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .12
3. Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 13
4. Список використаної літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .15
1. Введення
До основних властивостей особистості відносяться: темперамент і характер. Темперамент обумовлений типом нервової системи і відображає переважно вроджені характеристики поведінки. У темперамент виявляється ставлення людини до подій навколо нього подіям. Будь-яка людина має постійно враховувати особливості темпераменту людей, з якими йому доводиться працювати і спілкуватися. Це необхідно для ефективної взаємодії з ними, зменшення ймовірності виникнення конфліктних ситуацій, уникнення можливого стресу. Не існує кращих чи гірших темпераментів. Тому зусилля при контакті з людиною повинні бути спрямовані не на його виправлення, а на грамотне використання достоїнств і переваг темпераменту з одночасною нейтралізацією негативних проявів
Темперамент і характер людини визначають його типові реакції на ті життєві ситуації, а відповідно і реакції оточуючих на його поведінку. Від цих реакцій залежать відносини, що складаються між людьми, особливо в тих випадках, коли люди зустрічаються вперше і ще недостатньо добре знають один одного.
Тип темпераменту визначає динамічні особливості індивідуальної поведінки людини: швидкість. Реакцій, темп роботи або спілкування людей, емоційність і рівень загальної активності. До кожного типу темпераменту треба пристосовуватися і, знаючи заздалегідь індивідуальні розбіжності в темпераментах, можна попередити виникнення напруженості у відносинах між людьми.
Розрізняючи між людьми, за властивостями темпераменту можуть бути досить помітними і, найчастіше вони настільки великі, що їх не можна не врахувати і як - то пристосуватися до них, встановивши добрі ділові відносини і особисті взаємини.
"Темперамент", "характер", "особистість" - у цих поняттях початково міститься складна внутрішня діалектика. Ми використовуємо їх для визначення людської індивідуальності - того, що відрізняє даної людини від всіх інших, що робить його унікальним. Разом з тим ми заздалегідь припускаємо в цій унікальності риси, загальні з іншими людьми, інакше всяка класифікація, та й саме вживання перерахованих понять, втратила б сенс. Які ж саме риси, сторони, якості, особливості людини відбиває кожне з цих понять? Слова "темперамент", "характер", "особистість" уживаються нами постійно і повсюдно, вони потрібні і свою роль виконують. У повсякденному спілкуванні в кожне з них вкладається досить визначений зміст і з їхньою допомогою досягається взаєморозуміння.
2. Темперамент
Загальне поняття про темперамент
У різних джерелах літератури по різному трактують поняття темпераменту розглянемо деякі з них.
Темперамент - це ті природжені особливості людини, які обумовлюють динамічні характеристики інтенсивності і швидкості реагування, ступеня емоційної збудливості і врівноваженості, особливості пристосування до навколишнього середовища.
Темперамент - фізіологічна основа для формування характеру.
Темперамент - це індивідуальні особливості людини, що визначають динаміку протікання його психічних процесів і поведінки. Під динамікою розуміють темп, ритм, тривалість, інтенсивність психічних процесів, зокрема емоційних процесів, а також деякі зовнішні особливості поведінки людини - рухливість, активність, швидкість або сповільненість реакцій і т. д. Темперамент характеризує динамічність особистості, але не характеризує її переконань, поглядів, інтересів, не є показником цінності особистості, не визначає її можливості (не слід змішувати властивості темпераменту з властивостями характеру чи здібностями).
Можна виділити наступні основні компоненти, що визначають темперамент.
1. Загальна активність психічної діяльності та поведінки людини виражається в різному ступені прагнення активно діяти, опановувати й перетворювати оточуючу дійсність, виявляти себе в різноманітній діяльності. Вираження загальної активності в різних людей різна.
Можна відзначити такі крайнощі: з одного боку, млявість, інертність, пасивність, а з іншого - велика енергія, активність, пристрасність і стрімкість у діяльності. Між цими двома полюсами знаходяться представники різних темпераментів.
2. Рухова, або моторна, активність, показує стан активності рухового й мовленнєвого апарату. Виражається в швидкості, силі, різкості, інтенсивності м'язових рухів і мовлення людини, його зовнішньої рухливості (чи навпаки, стриманості), балакучості (чи мовчазності).
3. Емоційна активність виражається в емоційній вразливості (чутливість до емоційних впливів), імпульсивності, емоційній рухливості (швидкість зміни емоційних станів, їх початку й припинення). Темперамент проявляється в діяльності, поведінці й учинках людини та має зовнішнє вираження. За зовнішніми сталими ознаками можна до певного ступеню судити про деякі властивості темпераменту.
Давньогрецький лікар Гіппократ, який жив у 5 столітті до н.е., описав чотири темпераменти, які отримали такі назви: сангвінічний темперамент, флегматичний темперамент, холеричний темперамент, меланхолійний темперамент. Відсутність необхідних знань не дозволяло дати тоді справді наукову основу вчення про темпераменти, і лише дослідження вищої нервової діяльності тварин і людини, проведені І. П. Павловим, встановили, що фізіологічною основою темпераменту є поєднання основних властивостей нервових процесів.
Фізіологічна основа темпераменту
Згідно з ученням І. П. Павлова, індивідуальні особливості поведінки, динаміка перебігу психічної діяльності залежать від індивідуальних відмінностей у діяльності нервової системи. Основою ж індивідуальних відмінностей у нервової діяльності є прояв і співвідношення властивостей двох основних нервових процесів - збудження і гальмування
Були встановлені три властивості процесів збудження і гальмування:
1) сила процесів збудження та гальмування,
2) врівноваженість процесів збудження і гальмування,
3) рухливість (змінюваність) процесів збудження і гальмування.
Сила нервових процесів виявляється в здатності нервових клітин переносити тривале або короткочасне, але дуже концентроване збудження і гальмування. Це визначає працездатність (витривалість) нервової клітини.
Слабкість нервових процесів характеризується нездатністю нервових клітин витримувати тривале і концентроване збудження і гальмування. При дії дуже сильних подразників нервові клітини швидко переходять в стан охоронного гальмування. Таким чином, у слабкою нервовою системою нервові клітини відрізняються низькою працездатністю, їх енергія швидко виснажується. Зате слабка нервова система має велику чутливість: навіть на слабкі подразники вона дає відповідну реакцію.
Важливою властивістю вищої нервової діяльності є врівноваженість нервових процесів, тобто пропорційне співвідношення порушення і гальмування. У деяких людей ці два процеси взаємно врівноважуються, а в інших цього рівноваги немає: переважає або процес гальмування або збудження.
Одне з основних властивостей вищої нервової діяльності - рухливість нервових процесів. Рухливість нервової системи характеризується швидкістю зміни процесів збудження і гальмування, швидкістю виникнення і припинення їх (коли цього вимагають умови життя), швидкістю руху нервових процесів (іррадіації і концентрації), швидкістю появи нервового процесу у відповідь на роздратування, швидкістю утворення нових умовних зв'язків, вироблення та динамічного стереотипу.
Комбінації зазначених властивостей нервових процесів збудження і гальмування були покладені в основу визначення типу вищої нервової діяльності. Залежно від поєднання сили, рухливості і врівноваженості процесів збудження і гальмування розрізняють чотири основні типи вищої нервової діяльності.
Слабкий тип. Представники слабкого типу нервової системи не можуть витримувати сильні, тривалі і концентровані подразники. Слабкими є процеси гальмування і збудження. При дії сильних подразників затримується вироблення умовних рефлексів. Поряд з цим відзначається висока чутливість (тобто низький поріг) на дії подразників.
Сильний врівноважений тип. Різні сильної нервовою системою, він характеризується неврівноваженістю основних нервових процесів - переважанням процесів збудження над процесами гальмування.
Сильний урівноважений рухливий тип. Процеси гальмування і збудження такі й урівноважені, але швидкість, рухливість їх, швидка змінюваність нервових процесів ведуть до відносної нестійкості нервових зв'язків.
Сильний урівноважений інертний тип. Сильні й урівноважені нервові процеси відрізняються малою рухливістю. Представники цього типу зовні завжди спокійні, рівні, важко збудливі.
Тип вищої нервової діяльності відноситься до природних вищим даними, це вроджена властивість нервової системи. На даній фізіологічної основі можуть утворитися різні системи умовних зв'язків, тобто в процесі життя ці умовні зв'язку будуть різна формуватися в різних людей: у цьому і буде проявлятися тип вищої нервової діяльності. Темперамент і є прояв типу вищої нервової діяльності у діяльності, поведінці людини.
Особливості психічної діяльності, що визначають його вчинки, поведінку, звички, інтереси, знання, формуються в процесі індивідуального життя людини, в процесі виховання. Тип вищої нервової діяльності надає своєрідність поведінки людини, накладає характерний відбиток на весь вигляд людини - визначає рухливість його психічних процесів, їх стійкість, але не визначає ні поведінки, ні вчинків людини, і його переконань, ні моральних устоїв.
2.3 Психологічна характеристика темпераментів
На думку І.П. Павлова, темпераменти є "основними рисами" індивідуальних особливостей людини. Їх прийнято розрізняти в такий спосіб: сангвінічний, флегматичний, холеричний і меланхолійний. Встановлено залежність між типом вищої нервової діяльності й темпераментом. Типи вищої нервової діяльності та їх співвідношення з темпераментом
Холерик.
Відрізняється підвищеною збудливістю, дії переривчастий. Йому властиві різкість і стрімкість рухів, сила, імпульсивність, яскрава виразність емоційних переживань. Внаслідок неврівноваженості, захопившись справою, схильний діяти з усіх сил, виснажуватися більше, ніж слід. Маючи громадські інтереси, темперамент проявляє в ініціативності, енергійності, принциповості. При відсутності духовного життя холеричний темперамент часто проявляється в дратівливості, афективної, нестриманості, запальності, нездатності до самоконтролю при емоційних обставинах.
Сангвінік.
Швидко пристосовується до нових умов, швидко сходиться з людьми, товариський. Почуття легко виникають і змінюються, емоційні переживання, як правило неглибокі. Міміка багата, рухлива, виразна. Кілька непосидючий, потребує нових вражень, недостатньо регулює свої імпульси, не вміє строго дотримуватися виробленого розпорядку життя, системи в роботі. У зв'язку з цим не може успішно виконувати справа, що вимагає рівної витрати сил, тривалого і методичного напруги, посидючості, стійкості уваги, терпіння. При відсутності серйозних цілей, глибоких думок, творчої діяльності виробляється поверховість і мінливість.
Флегматик.
Характеризується порівняно низьким рівнем активності поведінки, нові форми якого виробляються повільно, але є стійкими. Володіє повільністю і спокоєм у діях, міміці й мови, рівністю, постійністю, глибиною почуттів і настроїв. Наполегливий і впертий, він рідко виходить з себе, не схильний до афектів, розрахувавши свої сили, доводить справу до кінця, рівний у відносинах, в міру товариський, не любить даремно базікати. Економить сили, даремно їх не витрачає. Залежно від умов в одних випадках флегматик може характеризуватися "позитивними" рисами - витримкою, глибиною думок, постійністю, грунтовністю, в інших - млявістю, байдужістю до навколишнього, лінню і безвільністю, бідністю і слабкістю емоцій, схильністю до виконання одних лише звичних дій.
Меланхолік.
У нього реакція часто не відповідає силі подразника, присутня глибина і стійкість почуттів при слабкому їх вираженні. Йому важко довго на чому-небудь зосередитися. Сильні впливу часто викликають у меланхоліків тривалу гальмівну реакцію ("опускаються руки"). Йому властива стриманість і приглушеність мови і рухів, сором'язливість, боязкість, нерішучість. У нормальних умовах меланхолік - людина глибокий, змістовний, може бути хорошим трудівником, успішно справлятися з життєвими задачами. За несприятливих умовах може перетворитися на замкнутого, боязкого, тривожного, ранимої людини, схильного до тяжких внутрішніх переживань таких життєвих обставин, які цього не заслуговують.
2.4 Темперамент і особистість
Темперамент є природною основою прояву психологічних якостей особистості. Однак при будь-якому темпераменті можна сформувати в людини якості, які невластиві даному темпераменту. Психологічні дослідження і педагогічна практика показують, що темперамент трохи змінюється під впливом умов життя і виховання. Темперамент може змінюватися й у результаті самовиховання. Навіть доросла людина може змінити у бік свій темперамент. Відомо, наприклад, що А. П. Чехов був людиною дуже врівноваженою, скромним і делікатним. Але ось цікавий факт з його життя. В одному з листів до дружини О. Л. Кніппер-Чехової Антон Павлович робить таке цінне визнання: "Ти пишеш, що заздриш моєму характеру. Мушу сказати тобі, що від природи в мене різкий, я запальний та інші. Та ін. Але я звик стримувати себе, бо розпускати себе порядній людині не личить. За старих часів я виробляв чорт знає що ". Цікаво відзначити, що деякі люди, пізнавши особливості свого темпераменту, навмисно самі виробляють певні методи, щоб оволодіти ним. Так робив, наприклад, А. М. Горький, який стримував бурхливі прояви свого темпераменту. Для цього він свідомо переключався на різні побічні дії з предметами. З людьми, які висловлювали протилежні йому погляди, А. М. Горький намагався бути неупередженим і спокійним.
3. Висновок
Формування характеру людини багато в чому залежить від темпераменту. Знання типу темпераменту і вміння визначити тип у конкретної людини або групи людей допомагає людської особистості знайти підхід до конкретної людини і краще побудувати відносини з ним і в колективі. Допомагає уникнути конфліктні ситуації, вирішити спори.
Нижче надана порівняльна характеристика темпераменту і характеру,
| Темперамент | Характер |
| 1. вроджений | 1. придбаний, формується протягом життя |
| 2. не можна змінити | 2. можна змінити |
| 3. немає поганих | 3. бувають погані і хороші |
| 4. проявляється в екстремальних умовах | 4. типова поведінка в типових умовах |
| 5. як робить? | 5. що робить? |
| Тип темпераменту | + | - |
| Халерік | Енергетичність, захопленість, Пристрасність, рухливість, цілеспрямованість | Запальність,, агресивність, невитриманість, нетерплячість, конфліктність |
| Сангівінік | Життєрадісність, захопленість, чуйність, товариськість | Зазнайство, дратівливість, легковажність, ненадійність, обіцяє але не виконує. |
| Тип темпераменту | + | - |
| Флегматик | Стійкість, постійність, активність, терплячість, самовладання, надійність. | Повільність, байдужість, сухість. |
| Меланхолік | Висока чутливість, людяність, доброзичливість, здатність співчувати. | Низька работаспособность. Помисливість, вразливість, замкнутість, сором'язливість. |
6.
1. В.А. Крутецкий "Психологія" Москва "Освіта" 1988.
2. Л.А. Венгер, В.С. Мухіна "Психологія" Москва "Освіта" 1988.
3. "Радянський Енциклопедичний Словник" Москва 1981.
4. Лекції професора МГПИ Джумагулова. Т.М.
5. Крисько В.Г. Психологія і педагогіка в схемах і таблицях навч-метод.