Позов та інші засоби захисту 2

План

Позов та інші засоби захисту
Забезпечення позову

1. Позов та інші засоби захисту

Якщо позов спрямований на усунення порушення, то він є вимога про захист, що є предметом розгляду і вирішення судом першої інстанції та виконавчого провадження.

Підстава позову складають фактичні обставини, на яких грунтується вимога про захист права. Законодавець встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Зацікавлена особа, яка звертається до суду за захистом, повинна вказати в позовній заяві обставини, на яких вона засновує свої вимоги, і докази, що підтверджують викладені ним обставини (п. 4 статті 159 ГПК). Обставини справи, що складають основу позову, повинні включати факти, з якими пов'язане виникнення, зміни та припинення спірного господарських правовідносин, а також факти, з якими пов'язане порушене чи оспорюване суб'єктивне право. Можна говорити тому про фактичному складі, який утворює підставу позову. Цей склад неоднорідний. Розрізняють активне і пасивне підставу позову. Активне заснування становлять факти, з якими зацікавлена особа пов'язує своє порушене чи оспорюване право. Пасивне підгрунтя становлять факти, які порушують суб'єктивне право (несплата боргу у встановлений термін, заподіяння шкоди особистості або майну, невиконання роботи за договором підряду та ін.)

Підстава позову утворюють юридичні факти, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов'язують ті чи інші наслідки. Зацікавлена особа, звертаючись з позовом, самостійно визначає фактичні обставини, які служать підставою висунутого вимоги про захист. Найчастіше дана особа не знає норм матеріального права, тому серед фактичних обставин, зазначених у позовній заяві, нерідко вказуються обставини, що не мають юридичного значення, а юридичні факти не вказуються. Необхідно розрізняти, що становить підставу позову і що повинно бути зазначено в позовній заяві.

Оскільки позов - це вимога зацікавленої особи до суду чи іншому юрисдикційному органу, предметом позову є захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Передбачаючи вимоги до форми і змісту позовної заяви, закон взагалі не згадує про предмет позову.

Предмет позову є тією метою, до якої прагне зацікавлена особа. Він являє собою конкретне матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яке випливає зі спірного матеріально-правового відношення і з приводу якого господарський суд повинен винести рішення. Захист прав здійснюється визнанням цих прав, відновленням положення, яке існувало до порушення права, і іншими способами.

Суддя відмовляє у прийнятті заяви, якщо:

спір не підлягає розгляду в господарському суді;

є набрали законної сили постанови господарського суду або загального суду, рішення іноземного суду або іноземне арбітражне рішення, прийняті по спору між тими ж особами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли господарський суд відмовив у визнанні та приведенні у виконання рішення іноземного суду;

є що вступило в законну силу рішення міжнародного арбітражного (третейського) суду, прийняте по спору між тими ж особами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Позовні вимоги можуть бути класифіковані по ряду ознак.

За мети, на досягнення якої спрямований позов. Прийнято розрізняти позови:

про визнання;

про присудження;

перетворювальні (конститутивний).

У залежності від матеріального права, на захист якого направлено позовну вимогу, розрізняють позови, що виникають:

- З цивільних;

- Господарських;

- Інших правовідносин.

У свою чергу, у складі господарсько-правових позовів можна виділити:

позови речові;

позови із зобов'язань з відшкодування шкоди або безпідставного збагачення і т. д.

Можлива класифікація позовів по пред'являє їх суб'єктам.

Найчастіше позов пред'являється особою, яка вважає своє право або охоронюваний законом інтерес порушеним. Разом з тим господарська справа може бути порушена за позовом прокурора, а також державних органів, коли за законом вони можуть звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

Позови про визнання. Предметом позову про визнання є захист права або охоронюваного законом інтересу шляхом підтвердження судом чи іншим компетентним органом наявності або відсутності права або охоронюваного законом інтересу. Прийнято розрізняти позитивні (позитивні) та негативні (негативні) позови про визнання. Позитивним позов про визнання є тоді, коли зацікавлена особа просить про підтвердження спірного правовідносини, тобто про винесення судом рішення, що підтверджує суб'єктивне право цієї особи і кореспондуючий йому юридичну обов'язок відповідача. Негативний позов про визнання спрямований на підтвердження господарським судом того, що у позивача немає юридичного обов'язку, а у відповідача - відповідного суб'єктивного права. Такий, наприклад, позов, про витребування власності з чужого незаконного володіння.

Позови про присудження. Дані позови направлені на примусове виконання присудженої судом обов'язки відповідача. Предметом позову про присудження є матеріально-правова вимога позивача до відповідача вчинити будь-яку дію на користь позивача (поставити товар) або утриматися від вчинення будь-яких дій (не обмежувати доступ у приміщення). Кінцевою метою позовів про присудження є примусове виконання обов'язку боржника.

Позови про визнання та позови про присудження мають певні відмінності по предмету, підстави і призначенням, проте слід відзначити і загальні риси зазначених позовів. Обидві групи позовів спрямовані на судове підтвердження прав і обов'язків у тому вигляді, в якому вони склалися і існували до виникнення господарських процесуальних відносин. Рішення господарського суду не вносить змін в існуючий право сторін.

Позови про зміну і припинення правовідносин (перетворювальні). Під преосвітнім позовом розуміється позов, спрямований на винесення судового рішення, яким повинно бути внесено щось нове в існуюче між сторонами правовідносини; спірні правовідносини в результаті такого рішення в колишньому вигляді не зберігається. У навчальній літературі як приклад перетворювального позову наводиться випадок, коли сторони можуть розірвати договір за взаємною згодою, проте в деяких випадках закон надає право розірвати договір в односторонньому порядку, але після прийняття відповідного рішення господарським судом. Таким чином, суд не примушує здійснювати певні дії, а дозволяє суб'єкту реалізувати своє право.

Виникнення права на пред'явлення позову як суб'єктивного права зумовлено певними фактами процесуального характеру, тими життєвими обставинами, які виступають як фактори, що переводять абстрактне припис закону, правоздатність в область суб'єктивних прав і юридичних обов'язків певних суб'єктів відповідних правовідносин. Виникнення та реалізація права на пред'явлення позову як елемента процесуального правовідносини обумовлені наявністю або відсутністю певних юридичних фактів. Вплив і зв'язок юридичних фактів з правом на пред'явлення позову зумовили проблему передумов права на пред'явлення позову як суб'єктивного процесуального права.

Під передумовами права на пред'явлення позову розуміються такі обставини процесуального характеру, з наявністю або, навпаки, відсутністю яких процесуальний закон пов'язує виникнення у зацікавленої особи права на звернення до суду з позовом, тобто права на пред'явлення позову. З цього визначення випливає, що передумови права на пред'явлення позову можуть бути негативними і позитивними.

Під негативною передумовою права на пред'явлення позову розуміється факт, що перешкоджає виникненню у зацікавленої особи права на пред'явлення позову. Наприклад, до негативних передумов права на пред'явлення позову відноситься наявність вступило в законну силу судового рішення по тотожному спору.

Під позитивної передумовою права на пред'явлення позову розуміється факт, який виступає однією з підстав виникнення у зацікавленої особи права на пред'явлення позову. До позитивної передумові відноситься, наприклад, підвідомчість конкретного справи суду.

Право на пред'явлення будь-якого позову до суду має ряд передумов:

1) зацікавленість особи, що звертається до суду за захистом;

2) правоздатність сторін;

3) підвідомчість справи суду;

4) відсутність у законі заборони судам приймати позовну заяву до розгляду;

5) дотримання зацікавленою особою встановленого для даної категорії справ порядку попереднього позасудового вирішення справи;

6) відсутність вступило в законну силу винесеного щодо спору між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав рішення суду про відмову позивача від позову або про затвердження мирової угоди;

7) відсутність у провадженні суду справи щодо спору між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

8) відсутність рішення третейського або міжнародного (арбітражного) суду, прийнятого в межах його компетенції, щодо спору між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

9) відсутність договору, укладеного між сторонами, про передачу даного спору на розгляд третейського суду.

Процесуальною формою вираження позову є позовна заява, іншими словами, позовну заяву і позов співвідносяться як форма і зміст. Таким чином, якщо позов - це вимога про захист, то позовна заява - документ, зовнішня форма вираження позову.

Крім залишення позову без руху господарський суд має право повернути позовну заяву, якщо: 1) не виконано ухвалу господарського суду про залишення позовної заяви без руху в термін, встановлений судом; 2) справа непідсудна цього господарському суду; 3) у виробництві загального суду, господарського суду або третейського суду є справа по спору між тими ж особами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 4) в одній позовній заяві з'єднані кілька вимог до одного чи декількох відповідачів, якщо ці вимоги не пов'язані між собою; 5) не представлені докази звернення до банку та (або) небанківську кредитно-фінансову організацію за стягненням заборгованості з відповідача, коли відповідно до законодавчим актом, іншим нормативним правовим актом або договором вона повинна бути стягнута через банк і (або) небанківську кредитно-фінансову організацію; 6) до винесення господарським судом ухвали про прийняття позовної заяви та порушення провадження у справі від позивача надійшла заява про повернення позовної заяви; 7) заявлені вимоги, які відповідно до законодавства повинні бути розглянуті у справі про економічну неспроможність (банкрутство).

Однією з основних особливостей як залишення позову без руху, так і повернення позовної заяви є можливість повторного звернення до господарського суду після усунення порушень або недоліків.

Господарський суд може відмовити у прийнятті позовної заяви, якщо:

спір не підлягає розгляду в господарському суді;

є що вступило в законну силу рішення міжнародного арбітражного (третейського) суду, прийняте по спору між тими ж особами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відмова у прийнятті позовної заяви позбавляє позивача права знову подати до господарського суду позовну заяву до того ж відповідачеві, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Ухвали господарського суду про залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, відмову у прийнятті позовної заяви можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК.

Захищаючись проти пред'явленого позову, відповідач має право використовувати такі засоби, як заперечення, заперечення і зустрічний позов.

Крім позовної заяви відповідно до статті 7 ГПК особи мають право звертатися до господарського суду у формі:

- Заяви - по спорах, що виникають з адміністративних та інших публічних правовідносин, а також по деяких інших справах, передбачених законодавством (наприклад, у справах про економічну неспроможність (банкрутство), про встановлення фактів, що мають юридичне значення (юридичних фактів), про визнання недійсним постанови, про перегляд справи за нововиявленими обставинами та ін);

- Скарги (апеляційної, касаційної, в порядку нагляду тощо) - у випадках, передбачених ГПК та іншими законодавчими актами;

- Протесту - у випадках, передбачених цим ГПК та іншими законодавчими актами;

- Клопотання (про вступ у справу в якості третіх осіб; про забезпечення позову; про скасування ухвали про накладення судового штрафу; про скоєння інших процесуальних дій та ін);

- Подання про перегляд справи за нововиявленими обставинами;

- В інших формах, передбачених законодавчими актами.

Позивач і відповідач можуть вчинити дії, спрямовані на припинення спору до прийняття судом остаточного рішення у справі. По-перше, позивач і відповідач можуть укласти мирову угоду, по-друге, позивач має право відмовитися від позову.

2. Забезпечення позову

Необхідно звернути увагу на низку заходів, що проводяться господарським судом і спрямованих на забезпечення позову.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій по застосуванню судом передбачених законом заходів з метою гарантії виконання майбутнього рішення по висунутій позовом.

Приводом до вживання заходів щодо забезпечення позову є клопотання осіб, які беруть участь у справі.

Слід звернути увагу на те, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії господарського процесу, якщо невжиття заходів щодо його забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до чинного ГПК до клопотання про забезпечення позову пред'являється ряд вимог як до форми, так і змісту.

Клопотання про забезпечення позову заявляється в письмовій формі.

У клопотанні про забезпечення позову повинні бути зазначені:

- Найменування господарського суду, до якого заявляється клопотання;

- Найменування позивача і відповідача, їх поштові адреси, а також номери телефонів і (або) факсів, якщо такі є;

- Обставини, на яких засновані вимоги про забезпечення позову;

- Міра забезпечення, про застосування якої клопоче особа, яка бере участь у справі;

- При майнові вимоги - їх розмір;

- При проханні про арешт майна - об'єкт забезпечення позову із зазначенням його місцезнаходження;

- Обгрунтування причин, що викликали необхідність заяви клопотання про забезпечення позову;

- Перелік документів, що додаються.

Клопотання про забезпечення позову розглядається господарським судом, що вирішує спір, без повідомлення осіб, що беруть участь у справі, не пізніше трьох днів з дня її надходження до суду.

Метою пред'явлення позову в господарський суд є задоволення вимоги позивача до відповідача і реальне виконання рішення суду. Якщо є побоювання, що виконати прийняте судове постанову буде важко або неможливо, виникає необхідність у прийнятті заходів, спрямованих на забезпечення виконання судової постанови, яке в майбутньому винесе господарський суд.

Прийняття господарським судом заходів, що гарантують можливість виконання судової постанови, називається забезпеченням позову. Позов може бути забезпечений повністю, а також частково, наприклад, коли позов складається з декількох вимог і в забезпеченні потребує не весь позов, а тільки окремі його вимоги. Забезпечення позову допускається як за первісним, так і за зустрічним позовом. Оскільки треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача, вони також можуть просити про забезпечення позову.

При формулюванні клопотання про забезпечення позову необхідно пам'ятати, що застосування забезпечувальних заходів має бути:

- Дійсно необхідним і не призводити до утруднення діяльності відповідача;

- Пов'язане з предметом позову;

- Пропорційно позовних вимог.

Подаючи заяву, дуже важливо правильно визначити забезпечувальну міру, що відповідає всім перерахованим вище вимогам. Адже господарський суд, виходячи з предмета заявленого позовної вимоги і можливого судового рішення за даним позовом, повинен упевнитися в тому, що у разі задоволення позовної вимоги неприйняття саме цього заходу утруднить або зробить неможливим виконання судової постанови.

При подачі клопотання про забезпечення позову позивачу необхідно прорахувати всі можливі варіанти, для того щоб суд задовольнив його вимоги і згодом з боржника можна було отримати присуджене майно або грошові кошти.

У разі подання позовної заяви, що містить клопотання про забезпечення позову, або якщо таке клопотання подано у вигляді окремого документа, але разом з позовною заявою, питання про забезпечення позову дозволяється господарським судом протягом трьох днів з моменту надходження такого клопотання (заяви) одночасно або після порушення провадження у справі, без повідомлення осіб, що беруть участь у справі, не пізніше трьох днів з дня її надходження до суду.

За результатами розгляду клопотання про забезпечення позову господарський суд виносить ухвалу.

При заяві клопотання про забезпечення позову з порушенням вимог, передбачених статтею 114 ГПК, господарський суд повертає його. Особа, що заявляло клопотання, після усунення виявлених порушень вправі знову заявити клопотання до господарського суду.

При задоволенні клопотання про забезпечення позову господарський суд приймає заходи, передбачені статтею 116 ГПК.

У забезпеченні позову може бути відмовлено, якщо:

- Господарський суд визнає недостатнім обгрунтування причин, що викликали необхідність заяви клопотання про забезпечення позову;

- Застосування заходів щодо забезпечення позову може істотно порушити права інших осіб, пов'язані з об'єктом забезпечення.

Визначення про забезпечення позову або ухвала про відмову в забезпеченні позову може бути оскаржена у встановленому законодавчими актами порядку. При цьому необхідно мати на увазі, що поряд зі встановленим порядком оскарження визначення про забезпечення позову може бути скасовано тим же судом за заявою відповідача або за ініціативою самого суду, який виніс дане визначення.

У разі звернення відповідача з клопотанням про скасування ухвали про забезпечення позову в господарський суд, який виніс визначення, і з касаційною або наглядовою скаргою у відповідну інстанцію на дане визначення такі заяви повинні розглядатися судовими інстанціями (посадовою особою, яка має право принесення протесту) по суті незалежно від часу їх надходження та розгляду, а також незалежно від результатів попереднього розгляду заяви.

Визначення про забезпечення позову або ухвала про відмову в забезпеченні позову оформляється у вигляді окремого процесуального документа і має відповідати всім вимогам законодавства Республіки Білорусь, які висуваються до цього документа. У визначенні відображаються заходи забезпечення позову, які підлягають застосуванню, і мотиви, за якими господарський суд прийшов до висновку як про задоволення клопотання, так і про відмову в забезпеченні позову. У резолютивній частині визначення розкривається порядок і спосіб виконання цього визначення.

Ухвали господарського суду про забезпечення позову або про відмову в його забезпеченні висилаються сторонам, а також іншим особам, на яких господарським судом покладено обов'язок вжиття заходів щодо забезпечення позову, не пізніше наступного дня після їх винесення.

У разі оскарження ухвали господарського суду про забезпечення позову така скарга має розглядатися відповідними судовими інстанціями (посадовою особою, яка має право принесення протесту) по суті незалежно від прийняття рішення про скасування забезпечення позову в порядку, встановленому статтею 119 ГПК.

Подача скарги на ухвалу господарського суду про забезпечення позову не зупиняє виконання цієї ухвали.

Заходами щодо забезпечення позову можуть бути:

- Накладення арешту на нерухомість або інше майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб;

- Накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках у банках і (або) небанківських кредитно-фінансових організаціях;

- Заборона відповідачеві вчиняти певні дії;

- Покладення на відповідача обов'язку здійснювати певні дії;

- Заборона іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору;

- Призупинення стягнення за виконавчим документом чи іншого документа, що допускає стягнення у безспірному (безакцептному) порядку, у разі пред'явлення позовів про визнання таких документів, що не підлягають виконанню;

- Призупинення реалізації майна у випадку пред'явлення позову про звільнення його від арешту;

- Інші заходи, передбачені Господарським процесуальним кодексом та іншими законодавчими актами.

У разі необхідності допускається одночасне ухвалення кількох заходів щодо забезпечення позову.

За недотримання заходів щодо забезпечення позову юридичні особи, індивідуальні підприємці та громадяни притягуються до відповідальності відповідно до законодавства.

Позивач має право стягнути збитки, завдані йому невиконанням ухвали господарського суду про забезпечення позову, шляхом пред'явлення позову в той же господарський суд.

Опис і арешт майна виробляються в межах ціни позову.

За заявою особи, що бере участь у справі, допускається заміна одного заходу забезпечення позову інший.

Заходи щодо забезпечення позову (заяви), перераховані в статті 116 ГПК, можуть бути прийняті господарським судом протягом всього провадження у справі аж до винесення судової ухвали. У разі подання заяви про забезпечення позову в період зупинення провадження у справі господарський суд зобов'язаний відновити виробництво, розглянути заяву і за необхідності вжити відповідних заходів щодо забезпечення позову (заяви).

При накладенні арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, слід мати на увазі, що арешт накладається не на рахунок у кредитній установі, а на наявні на цьому рахунку кошти в межах суми позову.

Накладення арешту на майно можливо, якщо при тривалому зберіганні воно не втратить своєї якості. Такий захід не може застосовуватися, зокрема, у відношенні швидкопсувних товарів.

Відповідно до частини другої статті 228 ГПК подача заяви про оскарження ненормативного правового акта до господарського суду та прийняття його до розгляду не припиняють дії ненормативного правового акта. Однак у випадках, коли подається заява про визнання недійсним акту, на підставі якого списуються грошові кошти або реалізується майно, в тому числі що перебуває на зберіганні в інших осіб, і заявляється клопотання про забезпечення заяви, господарський суд може в порядку, встановленому статтями 115-117 ГПК, заборонити зацікавленій особі списувати ці кошти або продавати майно.

При виконанні ухвали господарського суду про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти відповідач вправі замість прийняття встановлених судом заходів щодо забезпечення позову внести на відповідний рахунок господарського суду витребувану позивачем суму.

При задоволенні позову міра щодо його забезпечення діє до фактичного виконання судової постанови.

Забезпечення позову за клопотанням особи, що бере участь у справі, може бути скасовано господарським судом, що розглядає справу. Питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом у строк не більше трьох днів з дня подання заяви клопотання. За результатами розгляду питання про скасування забезпечення позову господарський суд виносить ухвали про скасування забезпечення позову або про відмову в його скасування. Ухвала господарського суду про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржено в порядку, встановленому ГПК.

При прийнятті господарським судом судових постанов про відмову в позові, про припинення провадження у справі або про залишення позову без розгляду вжиті заходи щодо забезпечення позову зберігаються до набрання законної сили цих постанов. Господарський суд має право одночасно з ухваленням судового постанови або після його прийняття винести ухвалу про скасування забезпечення позову.

Особа, стосовно якої прийнято ухвалу господарського суду про забезпечення позову, має право після набрання законної сили судових постанов про відмову в позові, про припинення провадження у справі або про залишення позову без розгляду вимагати від особи, яка заявила клопотання про забезпечення позову, відшкодування збитків, завданих йому забезпеченням позову.