Переоцінка активів порядок оформлення та облік

Міністерство освіти і науки Республіки Казахстан

Карагандинський економічний Університет Казпотребсоюза

Кафедра бухгалтерського обліку та аудиту

Курсова робота

з дисципліни: «Фінансовий облік-2»

на тему: «Переоцінка активів, порядок оформлення та облік»

Виконала: ст-ка гр.УА-23

Кан Т.

Караганда - 2009

Зміст

Введення

1. Метод переоцінки активів як основна процедура обліку

1.1 Сутність активів підприємства, необхідність їх переоцінки

1.2 Методи переоцінки

2. Організація переоцінки та її місце в обліковій політиці підприємства

3. Облік результатів переоцінки та відображення їх у звітності

4. Проблеми оцінки і переоцінки в обліку активів

Висновок

Список використаної літератури

Програми

Введення

Активи підприємства - це його ресурси, які дають певне уявлення про майновий потенціал підприємства. МСФЗ передбачають поділ активів і зобов'язань підприємства на короткострокові та довгострокові. До довгострокових активів підприємства належать активи, корисний ефект від яких очікується спожити протягом декількох років.

Проблема оцінки та переоцінки активів є найбільш важливою для казахстанських підприємств при підготовці звітності, що відповідає міжнародним стандартам (МСФЗ).

Завданням переоцінки активів є визначення реальної вартості активів. У результаті проведення переоцінки кожен суб'єкт власності отримує більш достовірну інформацію про кількісний значенні свого майна у вартісному вимірі.

Взагалі переоцінка активів - це перерахунок вартості активів компанії або в результаті дійсного зміни їх вартості з моменту придбання, або через невідповідність їх реальної вартості балансової внаслідок інфляції. Переоцінка може бути зроблена на базі поточної відновної вартості або чистої можливої ​​реалізації. Основна мета переоцінки - уникнути спотворення вартості активів, коли ціни істотно зросли.

Переоцінку активів слід розглядати з позиції, як економічної доцільності, так і її правового забезпечення.

Для того щоб врахувати за ринковою ціною на певну дату всі активи підприємства, проводяться переоцінки активів, причому, чим вище темпи інфляції, тим частіше потрібно проводити переоцінки. Якщо переоцінка проводиться періодично відповідно до зміни умов відтворення, наведена вартість дає реальну оцінку активів на момент складання фінансових звітів. Наприклад, облік довгострокових активів за первісною вартістю, яка значно відірвана від відновної в кожен конкретний момент, призводить до того, що розраховується амортизація не покриває витрати на їхнє відтворення на сучасній технологічній основі.

Актуальність дослідження пояснюється необхідністю трансформації бухгалтерського обліку для переходу на МСФЗ, яке є першочерговим завданням підприємства в даний час. Для того, щоб перейти на бухгалтерський облік за МСФЗ, недостатньо тільки перенести залишки на початок періоду, а необхідний цілий ряд заходів (наприклад, визнання довгострокових активів, товарно-матеріальних запасів, зобов'язань тощо) у світлі вимог МСФЗ. Між тим, Міжнародні стандарти фінансової звітності визначають, що для достовірного визнання активів підприємства їх вартість необхідно переоцінити.

У цій роботі пропонується розглянути питання розрахунку та обліку переоцінки активів підприємства.

Мета курсової роботи - дослідити сутність переоцінки активів, порядок її оформлення та обліку.

Відповідно до заданої метою курсової роботи були сформульовані наступні завдання дослідження:

• вивчити сутність активів підприємства та необхідність їх переоцінки;

• дослідити методи переоцінки активів;

• розглянути порядок організації переоцінки та її місце в врахованої політику підприємства;

• відобразити облік результатів переоцінки активів;

• вивчити проблеми оцінки та переоцінки в обліку активів.

Об'єктом дослідження є діюча практика бухгалтерського обліку на підприємстві ТОВ «Центр». Предметом дослідження - порядок оформлення та облік переоцінки активів підприємства.

Методологічною основою для написання курсової роботи послужили праці зарубіжних і вітчизняних економістів і фінансистів, які розробляють проблеми поліпшення бухгалтерського обліку.

1. Метод переоцінки активів як основна процедура обліку

1.1 Сутність активів підприємства, необхідність їх переоцінки

Активи підприємства - всі господарські засоби підприємства, які згруповані в балансі за складом і їх розміщення. [1] Поняття «актив» відображає сукупність майнових засобів господарюючої одиниці. [2] У міжнародних стандартах фінансової звітності (МСФЗ) активи трактуються більш широко - як ресурси, контрольовані підприємством, одержувані в результаті подій минулих періодів, від яких підприємство очікує економічні вигоди в майбутньому.

Найважливішими ознаками включення господарських ресурсів в актив є такі умови. Вони повинні: приносити економічну вигоду (доходи, прибуток, гроші) в майбутньому; знаходитися в розпорядженні господарюючого суб'єкта, який міг би їх безперешкодно задіяти на власний розсуд або продати; бути результатом раніше здійснених господарюючим суб'єктом угод, тобто бути придатними до використання в даний момент, а не перебувати на стадії виготовлення або доставки в рамках відповідного договору.

До складу активу включаються майно і права. До майна відносяться різні предмети, що мають господарську цінність в силу своїх фізичних властивостей (гроші, товари, матеріали, будівлі, машини, обладнання). Права діляться на упредметнені і неовеществленной. Упредметнені пов'язані з володінням будь-якої цінної папером, що дає право на отримання деяких цінностей. До таких цінних паперів відносяться векселі, чеки, облігації, акції тощо До неовеществленной прав відносяться: боргові вимоги у вигляді різних видів дебіторської заборгованості, права виняткові, наприклад патент, ліцензія, право на фірмовий знак та інші права, що випливають з незакінчених господарських операцій, наприклад раніше зроблені витрати або ще не отримані доходи. [2]

Таким чином, активи - це майнова маса, яка повинна приносити вигоду в майбутньому. Інакше кажучи, це ресурси, які дають певне уявлення про економічний суб'єкт та його потенціал.

Відповідно до класифікації видів майна (активів) підприємства в Республіці Казахстан активи поділяються на:

• довгострокові активи;

• короткострокові активи.

Довгострокові активи - це активи, корисний ефект яких очікується спожити протягом декількох років. Вартість таких активів переходить у витрати виробництва товарів і послуг. [3]

Короткострокові активи є найважливішим ресурсом в забезпеченні поточного функціонування підприємства і включають в себе: товарно-матеріальні запаси (сировина та матеріали, незавершене виробництво, готова продукція, товари), дебіторську заборгованість, аванси видані, грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення. Розглянемо більш детально такий вид короткострокових активів, як товарно-матеріальні запаси.

Матеріальні запаси беруть участь у процесі виробництва лише один раз, їх вартість повністю включається в собівартість виробленої продукції, складаючи її матеріальну основу. Запаси - активи, призначені для продажу в ході звичайної діяльності, або для виробництва товарів (послуг) для такого продажу, а також сировина і матеріали, використовувані в процесі виробництва. Запаси також включають нерухомість, призначену для перепродажу. Запаси компанії, що виробляє послуги, включають в себе вартість наданих послуг, за якими ще не визнана виручка.

В умовах ринкової економіки завданнями бухгалтерського обліку активів підприємства є:

- Правильне і своєчасне відображення надходження, вибуття та переміщення активів;

- Достовірна оцінка активів;

- Контроль за їх наявністю і збереженням у місцях експлуатації;

- Своєчасне і точне числення амортизації довгострокових активів і правильне її відображення в обліку;

- Виявлення невикористовуваних, зайвих об'єктів активів;

- Оперативне забезпечення необхідною інформацією керівництва підприємства про наявність та стан активів шляхом автоматизації обліково-обчислювальних робіт на базі засобів обчислювальної техніки.

Від правильної оцінки активів підприємства в кінцевому рахунку в найбільшою мірою залежить його балансовий звіт.

Розглянемо необхідність переоцінки основних засобів та матеріальних запасів як основних об'єктів матеріальних активів підприємства.

Бухгалтерський облік довгострокових активів передбачає відображення повної балансової вартості та залишкової балансової вартості.

Повна балансова вартість враховується в цінах придбання цих об'єктів. Оскільки однотипні об'єкти можуть бути придбані в різний час, за різними цінами (особливо у зв'язку з інфляцією), на балансі між переоцінками фактично враховуються довгострокові активи в змішаній оцінці. Для переходу до порівняної оцінці проводиться переоцінка довгострокових активів.

Завданням переоцінки довгострокових активів є визначення реальної вартості активів, в тій мірі, в якій це можливо в умовах становлення ринкової економіки, створення передумов для нормалізації інвестиційних процесів у країні, привести у відповідність з реальними цінами оподатковувану базу.

Інфляція посилює спотворення цін і деформацію відносин власності, оскільки не еквівалентний обмін приймають небачені масштаби, поглиблюється розрив в оцінці активів підприємства. Переоцінка активів у певній мірі дозволяє усунути цю деформацію і вирішити низку першочергових завдань в економіці:

У результаті проведення переоцінки кожен суб'єкт власності отримує більш достовірну інформацію про кількісний значенні свого майна у вартісному вимірі. Для суб'єктів усіх форм власності, це вкрай важливо, щоб об'єктивно оцінити свій статутний капітал і виробничий потенціал, забезпечити гарантії в економічних відносинах зі своїми партнерами, банками, інвесторами і т.д.

Також стає можливим об'єктивно оцінити амортизаційну складову в структурі ринкової ціни і відповідно забезпечити еквівалентність обміну між підприємства.

Перехід казахстанських організацій на Міжнародні стандарти фінансової звітності зумовлений низкою об'єктивних обставин.

З метою прискорення переходу на Міжнародні стандарти, прийнятий Міжнародний стандарт фінансової звітності (IFRS) 1 "Перше застосування МСФЗ». Відповідно до цього стандарту компанія, вперше застосовує МСФЗ, зобов'язана виконати кожен МСФЗ та інтерпретацію, що діють на момент першого застосування.

У стандарті зазначено, що він застосовується у разі беззастережного переходу на МСФЗ. Для цього необхідно:

• визнати всі активи і зобов'язання, визнаними МСФЗ;

• не визнавати активи і зобов'язання, якщо вони не визнаються МСФЗ;

• перекласифікувати активи і зобов'язання, якщо за МСФЗ вони відносяться до інших статтях або типів;

• в оцінці визнаних активів та зобов'язань застосувати МСФЗ.

Переклад фінансової звітності у формат Міжнародних стандартів фінансової звітності повинен починатися з початкового балансу.

Для того, щоб перейти на бухоблік за МСФЗ, недостатньо тільки перенести залишки на початок періоду, а необхідний цілий ряд заходів (наприклад, визнання довгострокових активів, товарно-матеріальних запасів, зобов'язань тощо) у світлі вимог МСФЗ.

Тому актуальним є проведення переоцінки довгострокових активів. Для цього пропонується скористатися одним з шести необов'язкових винятків, закладених у стандарті МСФЗ 1 "Перше застосування МСФЗ». Згідно з даним виключенню за наявності достовірної переоцінки, яка дає вартість довгострокових активів, близьку до його балансової вартості по «історичному» підходу, а також до справедливої ​​вартості цих довгострокових активів, таку вартість можна прийняти як передбачуваної (deemed) вартості на дату переоцінки. Після цього можна «почати нове життя» таких довгострокових активів в обліку за МСФЗ - визначити строк що залишився корисного використання, а, отже, і амортизаційні відрахування і враховувати далі такі довгострокові активи за «історичної» схемою, тобто прийняти отриману передбачувану вартість за первинну вартість довгострокових активів, і далі в балансі цей актив враховувати за принципом: первісна вартість мінус амортизація мінус збитки від знецінення.

Таким чином, якщо розглядати переоцінку з позицій МСФЗ, то одна з головних її цілей - визначення вартості, яка амортизується (Depreciable Amount), яка, відповідно до МСФЗ, визначається як первісна вартість або інша, відображена замість неї, зокрема, як переоцінена вартість активу за вирахуванням residual value, перекладного в бухгалтерській термінології як ліквідаційна вартість, а в оціночній - як залишкова вартість (малюнок 1).

Рисунок 1 - Структура вартостей об'єкта основних засобів

У тих випадках, коли справедлива вартість спеціалізованих активів розраховується переважно на базі амортизованих витрат заміщення, відповідно до вимог МСФЗ 36 «Зменшення корисності активів» слід перевіряти облікові суми (carrying amount) на можливість зниження корисності активу шляхом застосування тесту на суму очікуваного відшкодування суму (recoverable amount) , яка визначається як більша з двох величин вартості у використанні (value in use) і можливої ​​чистою вартістю реалізації (net realizable value). І якщо відшкодовується сума виявляється меншою, ніж справедлива вартість, визначена раніше оцінювачем, то визнається факт знецінення та справедлива вартість, отримана на базі амортизованих витрат заміщення, зменшується до величини очікуваного відшкодування. І тільки провівши тест на зниження корисності активів та здійснивши при необхідності процедуру знецінення, можна приступати до розрахунку вартості, яка амортизується як різниці між переоціненою вартістю та ліквідаційною (залишковою) вартістю. [22, c. 6]

Підводячи підсумки сказаного, можна виділити кілька етапів, реалізація яких забезпечить проведення переоцінки в широкому розумінні цієї процедури в суворій відповідності з МСФЗ:

• проведення інвентаризації довгострокових активів з метою визнання їх активами відповідно до вимог МСФЗ 16 і встановлення для кожного об'єкта основних засобів строку корисного використання (useful life); [24, c.8]

• проведення класифікації активів за характером їх участі у виробництві і ступеня спеціалізації;

• перевірка тесту на зниження корисності активу і, при необхідності, виконання процедури зменшення корисності відповідно до МСФЗ 36;

• визначення передбачуваної ліквідаційної (залишкової) вартості з подальшим розрахунком вартості, яка амортизується кожного об'єкта основних засобів;

• відображення результатів переоцінки і розкриття інформації у бухгалтерському обліку та фінансової звітності.

Переоцінка активів необхідна для того, щоб визначити поточне значення вартості активів, що робить істотний вплив на безліч аспектів господарської діяльності підприємства, а саме:

• якість оцінки вартості адекватно відображає ступінь об'єктивності бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

• величина показника вартості визначає потребу в капіталі, який необхідний для формування активів;

• величина вартості активів істотно впливає на величину і рівень собівартості продукції, а, отже, і на цінову політику підприємства;

• вартість активів є найважливішим показником, який визначає розміри залучених кредитів для їх майнового забезпечення;

• вартість активів є найважливішим показником, використовуваним в їх майновому страхуванні;

• вартість активів є базою обчислення відповідних податків на активи за умови дії системи оподаткування;

• вартість активів визначає реальні можливості задоволення претензій кредиторів до підприємства при його банкрутство;

• вартість активів бере безпосередньої участі у формуванні ринкової вартості підприємства, яка, є найважливішим цільовим показником у системі фінансового менеджменту. [20, c.15]

Таке суттєве і різнобічний вплив показника вартості активів на різні аспекти діяльності підприємства пояснює пильний інтерес до проблеми оцінки вартості активів як з боку внутрішніх (власників, топ-менеджерів), так і з боку зовнішніх її користувачів (інвесторів, кредиторів), і зумовлює необхідність об'єктивного та достовірного їх встановлення у процесі переоцінки активів.

Таким чином, проведення переоцінок активів досить позитивно позначається на всіх сферах діяльності підприємства:

• дозволяє привести бухгалтерський облік у відповідність до вимог національних і Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, отримати достовірну вартість активів;

• забезпечує ефективне управління розмірами та динамікою амортизаційного фонду - одного з основних джерел власних інвестицій, що спрямовуються на оновлення виробничих фондів;

• сприяє зростанню довіри до облікової політики підприємства з боку потенційних інвесторів, кредиторів, інших фінансових інститутів (особливо іноземних);

• дозволяє отримати достовірну величину чистих активів у розрахунку на одну акцію, що є основним інвестиційним показником для акціонерних товариств, що неодмінно позначиться на підвищенні інвестиційної привабливості підприємства. [19, c. 18]

1.2 Методи переоцінки

Переоцінка довгострокових активів може здійснюватися двома методами. Перший полягає в тому, що первісна вартість і сума накопиченого зносу збільшуються на один і той же коефіцієнт. Наприклад, вартість об'єкта 500,0 тис. тенге, знос - 100,0 тис. тенге, коефіцієнт -1,1. Після переоцінки поточна вартість об'єкта становитиме 550,0 тис. тенге (500 х 1,1), знос - 110,0 тис. тенге (100 х 1,1). Даний метод отримав назву індексного методу переоцінки.

Наприклад, станом на 01.01.2006 на обліку в організації значилися основні засоби. У січні 2006 року було прийнято рішення про переоцінку основних засобів за відновною вартістю. Вартість столу вирішено довести до 9500 тг., Вартість крісел - до 8300 тг., Вартість автомобіля - до 95 000 тг. Вартість комп'ютерів залишається незмінною.

Оскільки переоцінці підлягає не тільки первісна вартість об'єктів основних засобів, але і раніше нарахована амортизація, необхідно визначити коефіцієнт переоцінки для кожного з об'єктів основних засобів.

Для столу коефіцієнт переоцінки складе 1,092 (9500 тг.: 8700 тг.), Для крісел - 1,107 (8300 тг.: 7500 тг.), Для автомобіля - 0,872 (95 00 тг.: 109 000 тг.), Для комп'ютерів - 1 .

Разом власний капітал у зв'язку з переоцінкою повинен зменшиться на 10 831 тг. [(230200 тг. - 218 600 тг.) - (29663 тг. - 28 894 тг.)].

Збільшення додаткового капіталу відбулося у зв'язку зі збільшенням залишкової вартості меблів на 2187 тг. {[9500 тг. +8300 Тг. + 8300 руб) - (871 тг. + 761 тг. + 692 тг.)] - [8700 тг. + 7500 тг. + 7500 тг.) - (798 тг. + 688 тг. + 625 тг.)]} І зменшенням залишкової вартості автомобіля на 13 018 тг. [(109000 тг. - 95 000 тг.) - (7648 тг. - 6666 тг.)].

Оскільки в попередні роки організація не виробляла переоцінку своїх основних засобів, то і додаткового капіталу, утвореного за рахунок переоцінки, у неї немає. Негативного додаткового капіталу, утвореного за рахунок переоцінки, у неї немає. Негативного додаткового капіталу (з дебетовим сальдо) існувати не може.

Таким чином, при проведенні переоцінки об'єктів основних засобів за станом на 01.01.2006 в обліку можна відобразити тільки переоцінку меблів зі збільшенням додаткового капіталу на 2187 тг. і уцінку автомобіля на цю ж суму. Уцінку легкового автомобіля, хоча його поточна (відновна) вартість (навіть підтверджена експертним висновком) явно нижче тієї вартості, за якою він числиться в обліку, можна зробити тільки в межах 2187 тг. Залишкова вартість автомобіля, за якою він може бути відображений в обліку, повинна бути зменшена на 2187 тг. Залишкова вартість, за якою він повинен був бути відображений в обліку, повинна була бути зменшена на 13 018 тг.).

Переоцінка основних засобів підлягає відображенню в звітності за I квартал поточного року і бере участь у розрахунку оподатковуваної бази з податку на майно.

Дооцінка основних засобів, що збільшує відновну вартість об'єктів основних засобів, відноситься на збільшення резервного капіталу, призначеного для відображення переоцінки активів.

Якщо відновна вартість об'єкта основних засобів внаслідок переоцінки підлягає зменшенню, то уцінка його зменшить додатковий капітал тільки в тому випадку, якщо в попередні звітні періоди переоцінка даного об'єкта основних засобів збільшувала його величину. Якщо по даному об'єкту переоцінка раніше не проводилася, то зменшення його відновної вартості визнається операційним витратою і зменшує фінансовий результат діяльності організації.

Другий спосіб називається метод прямої переоцінки і полягає в тому, що первісна вартість і сума накопиченого зносу зводяться (згортаються) і різниці (залишкова або балансова вартість) збільшуються до ринкової вартості. Амортизація нараховується заново, а ставки амортизації переглядаються з урахуванням строку служби об'єкту і ліквідаційної вартості. Термін служби і ліквідаційна вартість також можуть бути переглянуті.

Наприклад, станом на 01.01.2006 на обліку в організації значилися основні засоби. У січні 2001 р. було прийнято рішення про переоцінку основних засобів за відновною вартістю. Вартість столу вирішено довести до 9500 тг., Вартість крісел - до 8300 тг., Вартість автомобіля - до 95 000 тг. Вартість комп'ютерів залишається незмінною.

За умовами попереднього прикладу можна зробити дооцінку тих об'єктів, вартість яких підлягала збільшення, і зниження ціни в частині, що не перевищує величину резервів на переоцінку.

Від зменшення залишкової вартості основних засобів на 01.01.2006 в розглянутому прикладі на 13 018 тг. середньорічна вартість майна зменшується на 1627 тг. (13018 тг.: 2: 4).

При великій кількості застарілої техніки, вартість якої явно завищена, уцінка (навіть за рахунок власних коштів) може дати досить велику економію в частині сплати податку на майно.

Однак при цьому слід мати на увазі, що сума уцінки об'єктів основних засобів, що приймається у бухгалтерському обліку як витрати, тобто в кінцевому підсумку як збиток, не включена в закритий перелік витрат по неосновної діяльності, що зменшують оподатковуваний прибуток.

Отже, якщо організація прийме рішення провести уцінку ряду об'єктів основних засобів в II кварталі 2006 р., це збільшить оподатковуваний прибуток організації у порівнянні з балансовою.

Таким чином, проведення уцінки об'єктів основних засобів може дати певну економію при сплаті податку на майно, але може також істотно знизити суму прибутку, що залишається у розпорядженні організації після сплати податків.

Метод прямої оцінки більш точний, ніж індексний, тому що незважаючи на те, що індекси розробляються на основі фіксованих індексів цін, все-таки індекси це цифра приблизна, і, отже, результат буде так само приблизними. І, крім того, метод прямої оцінки дозволяє виправити неточності, отримані при попередніх переоцінках і отримати більш достовірний результат.

Переоцінка короткострокових активів проводиться за кожним видом оборотних матеріальних активів або по групах однорідних активів. При цьому необхідно дотримання наступного порядку:

• якщо активи призначені для реалізації, розрахунки проводяться на основі поточних ринкових цін реалізації;

• якщо активи призначені для продажу за укладеними контрактами, розрахунки проводяться за контрактними цінами в обсязі, передбаченому контрактом, а решту запасів переоцінюються за поточними ринковими цінами;

• сировину і матеріали не переоцінюються, якщо готова продукція буде реалізована за цінами дорівнює або перевищує собівартість, у противному випадку вони переоцінюються за відновною вартістю.

Різниця з переоцінки списується у витрату в звітному періоді, в якому така різниця була встановлена. Якщо запаси зберігаються в майбутніх звітних періодах, то в кожному наступному періоді відбувається переоцінка за новою можливої ​​чистої вартості реалізації. Нова вартість визначається за меншою величиною собівартості або переглянутої можливої ​​чистої вартості реалізації.

Далі розглянемо діючу практику переоцінки активів на підприємстві ТОВ «Центр» та відображення результатів переоцінки активів в обліку.

2. Організація переоцінки та її місце в обліковій політиці підприємства

Переоцінка активів розглядається як допустимий альтернативний порядок обліку.

Проаналізуємо діючу практику обліку переоцінки основних засобів на підприємстві ТОВ «Центр». Підприємство реалізує будівельні матеріали. Ведення бухгалтерського та податкового обліку на підприємстві ТОВ «Центр» виробляється на основі Закону Республіки Казахстан «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» [2], Кодексу Республіки Казахстан "Про податки та інших обов'язкових платежах до бюджету» [4], міжнародних стандартів фінансової звітності .

Облікова політика підприємства будується у відповідність з вимогами до ведення бухгалтерського та податкового обліку в Республіці Казахстан. Керівництво підприємства будує і застосовує облікову політику так, щоб фінансова звітність ТОВ «Центр» відповідала все вимогам кожного застосовного МСФЗ. В обліковій політиці підприємства розкриті наступні принципи обліку довгострокових і короткострокових активів (таблиця 1):

Таблиця 1 - Розділи облікової політики, що відображають порядок обліку довгострокових і короткострокових активів підприємства

Підприємствам надано право здійснювати індексацію основних засобів шляхом прямого перерахунку їх первісної вартості стосовно цінами, що складається на день переоцінки на відповідні види основних засобів і підтвердженим документами та експертними висновками про ринкову вартість зазначених коштів. [17, с.16].

З метою приведення первісної вартості основних засобів у відповідність з діючими цінами на певну дату на даному підприємстві проводиться переоцінка об'єктів, в результаті якої основні засоби відображаються в обліку і звітності за поточною вартістю [22, с.6].

Організаційні аспекти переоцінки основних засобів включають в себе:

1. Згідно з діючими нормативними актами, ТОВ «Центр» самостійно приймає рішення про порядок і правила індексації основних засобів відповідно до законодавства.

2. Для проведення переоцінки основних засобів створюється комісія, аналогічна інвентаризаційної і запрошується професійний оцінювач, який визначає вартість об'єктів стосовно цінами, які складаються на день переоцінки. Вихідними даними для переоцінки основних засобів є їх первісна вартість, термін служби, технічний стан.

У відповідності до МСБО № 2 переоцінка ТМЗ (уцінка, дооцінка) у бухгалтерському обліку не проводиться, але ТМЗ повинні оцінюватися за найменшою оцінкою з собівартості і чистої вартості реалізації. У цьому випадку бухгалтер стоїть перед вибором: визнати як облікову тільки одну - найменшу вартість або собівартість, що призводить до перегляду вартості ТМЗ.

Перегляд вартості запасів проводиться за розпорядженням керівника організації і оформляється актом. При використанні вартісного обліку запасів перегляд вартості проводиться після інвентаризації переоцінюваних запасів. При цьому складається інвентаризаційний опис-акт, в якому вказують найменування запасу, його артикул, сорт, кількість, стару і нову ціни, вартість запасів у старих і нових цінах. При використанні натурально-вартісного обліку запасів перегляд вартості проводиться за даними бухгалтерського обліку, тобто без проведення інвентаризації.

3. Облік результатів переоцінки та відображення їх у звітності

При збільшенні початкової або поточної вартості основних засобів на суму переоцінки збільшується їх вартість за дебетом відповідних рахунків підрозділу 2400 «Основні засоби», і водночас збільшується власний капітал за кредитом рахунка 5320 «Резерви на переоцінку». Нарахована сума зносу на дату проведення переоцінки основних засобів коригується пропорційно зміні вартості основних засобів. [18, с.18]

У випадках, коли до проведення чергової переоцінки частина суми дооцінки основних засобів списана на нерозподілений дохід зменшення поточної вартості за рахунок суми, відображеної на рахунку 5320 «Резерви на переоцінку» проводиться в межах фактичного залишку сум дооцінки за кожним об'єктом основних засобів, а частина, що залишилася враховується як витрати.

Наприклад, первісна вартість об'єкта становить 1000,0 тис. тенге, амортизація нараховувалася прямим (лінійним) методом. Строк корисного використання об'єкта становить 5 років.

Через 2 роки підприємством прийнято рішення переоцінити об'єкт з метою приведення його вартості до ринкової вартості. Оцінювачем ринкова вартість визначена в 5000,0 тис. тенге, строк корисного використання збільшений на один рік. Розрахунок і процедура розрахунку представлені в Додатку 1.

Порядок відображення переоцінки на кореспондуючих рахунках відображено у таблиці 2.

Таблиця 2 - Кореспонденція рахунків з обліку переоцінки об'єкта основних засобів