Курсова робота
Особливості естетичного виховання дошкільників
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ДОШКІЛЬНЯТ
1.1 Стан проблеми естетичного виховання у психолого-педагогічному дослідженні
1.2 Психологічні особливості розвитку дошкільного віку
ВИСНОВКИ
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНЯТ
2.1 Методики дослідження
2.2 Результат досліджень особливостей естетичного виховання дошкільників
ВИСНОВКИ
ВИСНОВОК
ЛІТЕРАТУРА
ДОДАТОК
ВСТУП
Педагогічна наука визначає естетичне виховання як розвиток здатності сприймати, відчувати, розуміти прекрасне в житті і в мистецтві, як виховання прагнення самому брати участь у перетворенні навколишнього світу за законами краси, як долучення до художньої діяльності і розвиток творчих здібностей.
Естетичне виховання - цілеспрямоване систематичне вплив на особистість з метою її естетичного розвитку, тобто формування естетичних сприйняттів, суджень, смаків, почуттів, естетичної свідомості, правильного розуміння прекрасного в дійсності і в мистецтві, розвиток естетичних потреб та інтересів, здібностей до творчої участі в перетворенні життя за законами краси. Естетичний розвиток - це тривалий процес становлення і вдосконалення естетичної свідомості, відносин і естетичної діяльності особистості. Питаннями естетичного виховання дошкільнят займалися такі вчені як Г. Рошаль, В. Шацька, М. Румер, Н. Преображенський, М. Доломанова та ін
Актуальність теми. Естетичне виховання тісно пов'язане з усіма сторонами виховання. Воно посилює виховний ефект інших сторін виховання через формування естетичних почуттів, естетичної чуйності, початкових естетичних і етичних понять і оцінок. Все це забезпечує комплексний підхід до гармонійного розвитку дітей.
Перед усіма типами навчальних закладів, у тому числі і дошкільними освітніми установами, стоїть завдання дати своїм вихованцям знання, прищепити навички та вміння, що сприяють естетичному вихованню дошкільників. Виховання людини, всебічно розвиненої людини - завдання складне, актуальна.
У зв'язку з цим ми визначаємо проблему дослідження: які особливості естетичного виховання дошкільників. Звідси мета нашого дослідження: виявлення особливостей естетичного виховання дошкільників.
Об'єктом нашого дослідження є процес особистісно-інтелектуального становлення дошкільнят.
Предметом нашого дослідження є процес естетичного виховання дошкільнят в умовах дошкільних установ.
У ході дослідження була висунута наступна гіпотеза: ми вважаємо, що естетичне виховання впливає на розвиток всебічно-гармонійної особистості.
Завдання:
1. Вивчити літературу з цієї теми;
2. Провести експериментальну роботу з виявлення
естетичних якостей у дошкільників;
3. Проаналізувати роботу, зробити висновки, оформити
курсову роботу.
Теоретична значущість нашого дослідження полягає в тому, що нами була систематизована психолого-педагогічна література з проблеми; розкрита актуальність і значимість проблеми; вивчено досвід роботи.
Практична значимість: даний матеріал може використовуватися в роботі педагогів установ дошкільної освіти, батьків, а також для всіх, хто цікавиться даною проблемою.
Робота складається з вступу, двох розділів, висновків, висновків, літератури.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ДОШКІЛЬНЯТ
1.1 Стан проблеми естетичного виховання у психолого-педагогічному дослідженні
Естетичні властивості особистості не є вродженими, але починають розвиватися з самого раннього віку в умовах соціального оточення і активного педагогічного керівництва. У процесі естетичного розвитку відбувається поступове освоєння дітьми естетичної культури, формування естетичного сприйняття, а також уявлень, понять, суджень, інтересів, потреб, почуттів, художньої діяльності та творчих здібностей.
Розвиток дітей раннього віку слід розглядати як підготовчий етап до естетичного освоєння навколишнього світу. Починається він з розвитку розрізняльної чутливості всього сенсорного апарату та емоційного відгуку на сприйняття найбільш яскравих властивостей і якостей об'єктів (предметів і явищ). Дитина радісно реагує ще тільки на окремі найбільш яскраві якості: на ритмічні рухи, музичні звуки, чисті яскраві колірні тони, на обличчя матері, її посмішку, ласкаві слова. Емоційна чуйність на приємні для нього фрагменти окремих явищ проявляється у немовляти або в заспокоєнні після плачу, або в бурхливому руховому збудженні, в повторній усмішці, в радісному сміху. Весь перший рік життя активно вдосконалюються сенсорно-емоційна сприйнятливість дітей. Поступово на другому році життя у дітей відбувається вдосконалення сприйняття: дитина сприймає не тільки властивості дійсності, а й окремі засоби естетичної виразності в деяких творах мистецтва. У нього виникають адекватні реакції на контрастні виражальні засоби в творах мистецтва: веселу й сумну мелодію, швидкий і повільний темп, голосне і тихе звучання музики і т.д.
Розвивається наслідування в різних видах найпростішої художньої та ігрової діяльності, з'являється почуття задоволення не тільки від процесу діяльності, а й від досягнення певного результату. Розвиток мови призводить до засвоєння назв все більшої кількості еталонних ознак, естетичних якостей у процесі їхнього зіставлення: красивий - некрасивий, чистий - брудний, великий - маленький, веселий - сумний, червоний - зелений і т.д. діти долучаються до деяких видів художньої діяльності (музичної, образотворчої, виразному слова). (11, с. 85)
У молодшому дошкільному віці відбуваються подальші зміни в естетичному розвитку дитини. Підвищується сприйнятливість до художніх творів, до деяких елементів їхньої художньої форми, наприклад до ритму, рими, кольору. У дітей стають більш різноманітними реакції і на зміст твору в цілому. Дитина радіє зображенню знайомих предметів, які він дізнався в творах мистецтва, але ще не образу. Мотив його оцінки при цьому носить предметний або життєвий характер. Діти молодшої групи помічають лише окремі ознаки явища, користуються дуже лаконічними виразами, іноді дуже специфічними оцінками. У дітей активно розвивається наслідування в найпростіших видах художньої та ігрової діяльності, формуються нові інтереси і потреби. У образотворчої діяльності діти від найпростіших дій з олівцем, глиною переходять до зображення, пізнанню, називання, образному сприйняттю отриманих форм. Асоціативні образи, що виникли у дітей за кольором, плям, ліній, формі, під впливом навчання здобувають все навмисний характер зображення. Діти опановують найпростішими навичками не тільки в образотворчій, але і в музичній діяльності, що дозволяють їм добиватися образності в зображуваному, самостійності і первинного прояву творчої активності. Все це свідчить про наявність естетичного характеру художньої діяльності малят.
У середньому дошкільному віці відбувається суттєвий розвиток дитячого сприйняття, його точності і диференціальні. Разом з тим естетичне сприйняття продовжує характеризуватися фрагментарністю; воно тісно пов'язано з особистим досвідом дитини, його інтересами.
Діти здатні до елементарної естетичної оцінки художнього образу, до усвідомлення деяких естетичних засобів, поступовому проникненню у внутрішню сутність зображуваного. Діти помічають зв'язок між змістом твору і його виразно-образотворчими засобами. У них виникає перевагу конкретних творів і певних жанрів, виникає прагнення порівнювати твори, зіставляти щойно почуте зі знайомим і підходити до деяких узагальнень. Діти добре відрізняють вірші від прози, розрізняють деякі види і жанри творів літературного, музичного та образотворчого творчості (казку від оповідання, марш від танці, колискову пісню від танцювальної і т.д.
У них чітко проявляється прагнення до творчості, самостійного вирішення поставленого завдання в образотворчій, музичній, театралізованої діяльності. Діти стають здатними свідомо добиватися виразності образу в танці, в співі, у драматизації. (4, с. 59)
До кінця старшого дошкільного віку може більш зосереджено слухати музичні та літературні твори, розглядати твори образотворчого мистецтва, а також більш глибоко їх сприймати, співпереживати, співчувати позитивного, доброго і засуджувати зло. У дитини розвивається музичний і поетичний слух. Він не тільки зауважує виразно-зображальні засоби в різних творах мистецтва, але і вміє пояснити їх необхідність в даному жанрі, усвідомлено сприймаючи жанрове своєрідність різних видів мистецтва. У дітей з'являються стійкі переваги до певних жанрів музичних, літературних та образотворчих творів.
Активно розвиваються художньо-творчі здібності, діти самі придумують загадки, складають вірші, казки, пісні, танці, створюють аплікації, малюють, ліплять. У них з'являється оцінне ставлення до творчих проявів, як своїх однолітків, так і зі своїм власним.
Поступово завдяки навчанню у дітей формується емоційна чуйність на виразні різні засоби в їх поєднанні, на найпростіші художні образи. Діти починають не тільки бачити, а й усвідомлювати початкові естетичні якості в творах мистецтва. Вони в стані помітити більш тонкі відмінності, робити більш тонкі зіставлення, знайти виразні слова. Діти запам'ятовують поетичні образи з художніх різних творів і використовують їх у своїй промові.
У них формується інтерес до гарного в навколишньому житті і в мистецтві, до різних видів художньої та ігрової діяльності. У дітей спостерігається яскраве вираження емоційної сприйнятливості до поведінки літературного героя, хоча приховані мотиви його поведінки дітьми ще не усвідомлюються. Продовжує розвиватися художня творчість, однак дитячі задуми ще характеризуються недостатньою стійкістю і виразністю. (3, с. 78)
Естетична життя дитини чудова своїм універсалізмом - і цим найбільш відмінна вона від естетичної життя дорослих: все прекрасне, в якій би не було воно формі, приваблює і захоплює дитя. Дитя любить і музику, і казку, і малювання, і ліплення, і танці, і сценічні вистави. Дитині зовсім чужа риса, що настільки часто зустрічаються у дорослих: дитина не знає нашого зосередження на одному - двох видах мистецтва - воно любить всі види мистецтва. Серед дорослих не мало людей, які поклоняються прекрасному, коли воно постає лише в певній формі - одні люблять поезію і байдужі до музики, до живопису, інші люблять живопис, скульптуру, але не люблять поезії і т.д. Діти ж люблять все прекрасне - і ця універсальність естетичних інтересів дитини знаходить повне своє вираження в універсальності естетичної активності у дітей: вони люблять, і малювати, і співати, і ліпити, і слухати казки, грати на всіх інструментах і танцювати. Ніщо прекрасне не залишає його байдужим. Інша характерна риса дитячої естетичної життя полягає у творчому її характері: дитя ніколи не може обмежитися естетичним сприйняттям, він незмінно прагне до творчості, користуючись всіма доступними йому засобами.
Особлива роль в естетичному вихованні відводиться мистецтву. Хвилюючи і радуючи, воно розкриває перед дітьми сенс життєвих явищ, примушує їх пильніше вдивлятися в навколишній світ, спонукає до співпереживання, до засудження зла. (15, с. 117)
Принцип всебічного і гармонійного розвитку особистості, який поряд з іншими якостями має на увазі виховання працьовитості, культури, розвиток почуття краси.
Повноцінне розумовий і фізичний розвиток, моральна чистота і активне ставлення до життя і мистецтва характеризують цілісну, гармонійно розвинену особистість, моральний зміст якої багато в чому залежить від естетичного виховання.
Діяльність дітей, пов'язана з мистецтвом, завжди повинна бути невимушеною, насиченою радісним устремлінням, творчою уявою, ініціативою. Чим естетично розвинений дитина, тим міцніше його художні вміння і навички, тим повніше його творча діяльність.
1.2 Психологічні особливості розвитку дошкільного віку
Рушійними силами розвитку психіки дошкільника є суперечності, які виникають у зв'язку з розвитком цілого ряду потреб дитини. Найважливіші з них: потреба в спілкуванні, з допомогою якої засвоюється соціальний досвід, потреба у зовнішніх враженнях, в результаті чого відбувається розвиток пізнавальних здібностей, а також потреба в рухах, що приводить до оволодіння цілою системою різноманітних навичок і вмінь. Розвиток провідних соціальних потреб у дошкільному віці характеризується тим, що кожна з них набуває самостійного значення.
Щоб правильно виховувати дітей, необхідно розуміти і враховувати психологічні та індивідуальні особливості дитини. Можливості маленької дитини великі, але не безмежні. Не можна форсувати розвиток без урахування можливостей дитини-дошкільника. Але й затримки в розвитку також неприпустимі. Тому важливо знати психофізіологічні показники розвитку дітей раннього і дошкільного віку.
Дошкільний період - пора інтенсивних накопичень фізичних, розумових і духовних сил. У цей час відбувається бурхливий ріст усього організму, розвиток мозку і пов'язане з цим ускладнення процесів нервової вищої діяльності. У малюка підвищується чутливість до сигналів зовнішнього світу, можливість їх аналізу і синтезу; прокладаються нові зв'язки в корі великих півкуль, йде посилене накопичення запасу вражень і уявлень. І предмети найближчого оточення, і вчинки людей, і події суспільного життя у міру дорослішання дитини все більше привертають його увагу, закликають вдивлятися, шукати пояснення, будять його уяву, думку. (1, с. 75)
Дитині дошкільного віку властиві специфічні особливості. Схильність до наслідування, імпульсивність, переважання почуття над розумом, недостатня здатність до вольових зусиль, самоконтролю, відсутність життєвого досвіду, прагнення до самостійності, до відкриття нового - все це неодмінні супутники дошкільного дитинства.
З'явившись на світ, маля вступає у певні взаємовідносини з навколишнім середовищем і людьми. У системі цих взаємовідносин і йде становлення його особистості. Це довгий і складний процес, в ході якого дитина з допомогою дорослих засвоює моральні норми.
Дошкільник відрізняється допитливістю, що відбивається в його нескінченних питаннях «чому?», «Навіщо?». У дитини розвивається прагнення вправляти себе в діях, вчинках, в яких він намагається показати свою самостійність. Розум його вже збагачений поняттями та відомостями, придбаними в різноманітній діяльності. Дитина 3-6 років освоює елементи вчення, займається грою, ліпленням, працею, конструюванням та іншими видами діяльності, які організуються дорослими. Вже в молодшому дошкільному віці засвоєння правил, пов'язаних з культурно-гігієнічні навички, з дотриманням режиму, відбувається в результаті досвіду, що накопичується дитиною в трудовій діяльності з самообслуговування, у грі, у спілкуванні з людьми.
Протягом дошкільного дитинства змінюється ступінь усвідомленості під час дітьми. Так, дитина 3-4 років звикає виконувати правила і часто не погоджується з найменшими їх порушеннями. Діти 5-6 років вже виконують правила не за звичкою, а свідомо, розуміючи їх значення. (3, с. 113)
Основний шлях впливу дорослого на розвиток особистості дітей - організація умов для практичного засвоєння ними моральних норм. Першим такою умовою є зразок дорослого, його ставлення і вчинки. Дошкільник надзвичайно сприйнятливий всякого роду впливам, дуже емоційний, схильний до наслідування. При цьому він не завжди може розібратися в тому, що добре, що погано - досвід ще малий, свідомість часто підпорядковується емоціям. Дитина схильна наслідувати, переймати манеру дорослих, запозичувати у них оцінку людей, речей, подій. На психіку і поведінку дитини можуть впливати різноманітні явища навколишнього життя, в тому числі і негативні. Це важливо враховувати при організації життя дорослих і дітей в сім'ї. Батьки повинні піклуватися про культуру повсякденних взаємин, бути зразком для наслідування.
Особливості естетичного виховання дошкільників
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ДОШКІЛЬНЯТ
1.1 Стан проблеми естетичного виховання у психолого-педагогічному дослідженні
1.2 Психологічні особливості розвитку дошкільного віку
ВИСНОВКИ
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНЯТ
2.1 Методики дослідження
2.2 Результат досліджень особливостей естетичного виховання дошкільників
ВИСНОВКИ
ВИСНОВОК
ЛІТЕРАТУРА
ДОДАТОК
ВСТУП
Педагогічна наука визначає естетичне виховання як розвиток здатності сприймати, відчувати, розуміти прекрасне в житті і в мистецтві, як виховання прагнення самому брати участь у перетворенні навколишнього світу за законами краси, як долучення до художньої діяльності і розвиток творчих здібностей.
Естетичне виховання - цілеспрямоване систематичне вплив на особистість з метою її естетичного розвитку, тобто формування естетичних сприйняттів, суджень, смаків, почуттів, естетичної свідомості, правильного розуміння прекрасного в дійсності і в мистецтві, розвиток естетичних потреб та інтересів, здібностей до творчої участі в перетворенні життя за законами краси. Естетичний розвиток - це тривалий процес становлення і вдосконалення естетичної свідомості, відносин і естетичної діяльності особистості. Питаннями естетичного виховання дошкільнят займалися такі вчені як Г. Рошаль, В. Шацька, М. Румер, Н. Преображенський, М. Доломанова та ін
Актуальність теми. Естетичне виховання тісно пов'язане з усіма сторонами виховання. Воно посилює виховний ефект інших сторін виховання через формування естетичних почуттів, естетичної чуйності, початкових естетичних і етичних понять і оцінок. Все це забезпечує комплексний підхід до гармонійного розвитку дітей.
Перед усіма типами навчальних закладів, у тому числі і дошкільними освітніми установами, стоїть завдання дати своїм вихованцям знання, прищепити навички та вміння, що сприяють естетичному вихованню дошкільників. Виховання людини, всебічно розвиненої людини - завдання складне, актуальна.
У зв'язку з цим ми визначаємо проблему дослідження: які особливості естетичного виховання дошкільників. Звідси мета нашого дослідження: виявлення особливостей естетичного виховання дошкільників.
Об'єктом нашого дослідження є процес особистісно-інтелектуального становлення дошкільнят.
Предметом нашого дослідження є процес естетичного виховання дошкільнят в умовах дошкільних установ.
У ході дослідження була висунута наступна гіпотеза: ми вважаємо, що естетичне виховання впливає на розвиток всебічно-гармонійної особистості.
Завдання:
1. Вивчити літературу з цієї теми;
2. Провести експериментальну роботу з виявлення
естетичних якостей у дошкільників;
3. Проаналізувати роботу, зробити висновки, оформити
курсову роботу.
Теоретична значущість нашого дослідження полягає в тому, що нами була систематизована психолого-педагогічна література з проблеми; розкрита актуальність і значимість проблеми; вивчено досвід роботи.
Практична значимість: даний матеріал може використовуватися в роботі педагогів установ дошкільної освіти, батьків, а також для всіх, хто цікавиться даною проблемою.
Робота складається з вступу, двох розділів, висновків, висновків, літератури.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ДОШКІЛЬНЯТ
1.1 Стан проблеми естетичного виховання у психолого-педагогічному дослідженні
Естетичні властивості особистості не є вродженими, але починають розвиватися з самого раннього віку в умовах соціального оточення і активного педагогічного керівництва. У процесі естетичного розвитку відбувається поступове освоєння дітьми естетичної культури, формування естетичного сприйняття, а також уявлень, понять, суджень, інтересів, потреб, почуттів, художньої діяльності та творчих здібностей.
Розвиток дітей раннього віку слід розглядати як підготовчий етап до естетичного освоєння навколишнього світу. Починається він з розвитку розрізняльної чутливості всього сенсорного апарату та емоційного відгуку на сприйняття найбільш яскравих властивостей і якостей об'єктів (предметів і явищ). Дитина радісно реагує ще тільки на окремі найбільш яскраві якості: на ритмічні рухи, музичні звуки, чисті яскраві колірні тони, на обличчя матері, її посмішку, ласкаві слова. Емоційна чуйність на приємні для нього фрагменти окремих явищ проявляється у немовляти або в заспокоєнні після плачу, або в бурхливому руховому збудженні, в повторній усмішці, в радісному сміху. Весь перший рік життя активно вдосконалюються сенсорно-емоційна сприйнятливість дітей. Поступово на другому році життя у дітей відбувається вдосконалення сприйняття: дитина сприймає не тільки властивості дійсності, а й окремі засоби естетичної виразності в деяких творах мистецтва. У нього виникають адекватні реакції на контрастні виражальні засоби в творах мистецтва: веселу й сумну мелодію, швидкий і повільний темп, голосне і тихе звучання музики і т.д.
Розвивається наслідування в різних видах найпростішої художньої та ігрової діяльності, з'являється почуття задоволення не тільки від процесу діяльності, а й від досягнення певного результату. Розвиток мови призводить до засвоєння назв все більшої кількості еталонних ознак, естетичних якостей у процесі їхнього зіставлення: красивий - некрасивий, чистий - брудний, великий - маленький, веселий - сумний, червоний - зелений і т.д. діти долучаються до деяких видів художньої діяльності (музичної, образотворчої, виразному слова). (11, с. 85)
У молодшому дошкільному віці відбуваються подальші зміни в естетичному розвитку дитини. Підвищується сприйнятливість до художніх творів, до деяких елементів їхньої художньої форми, наприклад до ритму, рими, кольору. У дітей стають більш різноманітними реакції і на зміст твору в цілому. Дитина радіє зображенню знайомих предметів, які він дізнався в творах мистецтва, але ще не образу. Мотив його оцінки при цьому носить предметний або життєвий характер. Діти молодшої групи помічають лише окремі ознаки явища, користуються дуже лаконічними виразами, іноді дуже специфічними оцінками. У дітей активно розвивається наслідування в найпростіших видах художньої та ігрової діяльності, формуються нові інтереси і потреби. У образотворчої діяльності діти від найпростіших дій з олівцем, глиною переходять до зображення, пізнанню, називання, образному сприйняттю отриманих форм. Асоціативні образи, що виникли у дітей за кольором, плям, ліній, формі, під впливом навчання здобувають все навмисний характер зображення. Діти опановують найпростішими навичками не тільки в образотворчій, але і в музичній діяльності, що дозволяють їм добиватися образності в зображуваному, самостійності і первинного прояву творчої активності. Все це свідчить про наявність естетичного характеру художньої діяльності малят.
У середньому дошкільному віці відбувається суттєвий розвиток дитячого сприйняття, його точності і диференціальні. Разом з тим естетичне сприйняття продовжує характеризуватися фрагментарністю; воно тісно пов'язано з особистим досвідом дитини, його інтересами.
Діти здатні до елементарної естетичної оцінки художнього образу, до усвідомлення деяких естетичних засобів, поступовому проникненню у внутрішню сутність зображуваного. Діти помічають зв'язок між змістом твору і його виразно-образотворчими засобами. У них виникає перевагу конкретних творів і певних жанрів, виникає прагнення порівнювати твори, зіставляти щойно почуте зі знайомим і підходити до деяких узагальнень. Діти добре відрізняють вірші від прози, розрізняють деякі види і жанри творів літературного, музичного та образотворчого творчості (казку від оповідання, марш від танці, колискову пісню від танцювальної і т.д.
У них чітко проявляється прагнення до творчості, самостійного вирішення поставленого завдання в образотворчій, музичній, театралізованої діяльності. Діти стають здатними свідомо добиватися виразності образу в танці, в співі, у драматизації. (4, с. 59)
До кінця старшого дошкільного віку може більш зосереджено слухати музичні та літературні твори, розглядати твори образотворчого мистецтва, а також більш глибоко їх сприймати, співпереживати, співчувати позитивного, доброго і засуджувати зло. У дитини розвивається музичний і поетичний слух. Він не тільки зауважує виразно-зображальні засоби в різних творах мистецтва, але і вміє пояснити їх необхідність в даному жанрі, усвідомлено сприймаючи жанрове своєрідність різних видів мистецтва. У дітей з'являються стійкі переваги до певних жанрів музичних, літературних та образотворчих творів.
Активно розвиваються художньо-творчі здібності, діти самі придумують загадки, складають вірші, казки, пісні, танці, створюють аплікації, малюють, ліплять. У них з'являється оцінне ставлення до творчих проявів, як своїх однолітків, так і зі своїм власним.
Поступово завдяки навчанню у дітей формується емоційна чуйність на виразні різні засоби в їх поєднанні, на найпростіші художні образи. Діти починають не тільки бачити, а й усвідомлювати початкові естетичні якості в творах мистецтва. Вони в стані помітити більш тонкі відмінності, робити більш тонкі зіставлення, знайти виразні слова. Діти запам'ятовують поетичні образи з художніх різних творів і використовують їх у своїй промові.
У них формується інтерес до гарного в навколишньому житті і в мистецтві, до різних видів художньої та ігрової діяльності. У дітей спостерігається яскраве вираження емоційної сприйнятливості до поведінки літературного героя, хоча приховані мотиви його поведінки дітьми ще не усвідомлюються. Продовжує розвиватися художня творчість, однак дитячі задуми ще характеризуються недостатньою стійкістю і виразністю. (3, с. 78)
Естетична життя дитини чудова своїм універсалізмом - і цим найбільш відмінна вона від естетичної життя дорослих: все прекрасне, в якій би не було воно формі, приваблює і захоплює дитя. Дитя любить і музику, і казку, і малювання, і ліплення, і танці, і сценічні вистави. Дитині зовсім чужа риса, що настільки часто зустрічаються у дорослих: дитина не знає нашого зосередження на одному - двох видах мистецтва - воно любить всі види мистецтва. Серед дорослих не мало людей, які поклоняються прекрасному, коли воно постає лише в певній формі - одні люблять поезію і байдужі до музики, до живопису, інші люблять живопис, скульптуру, але не люблять поезії і т.д. Діти ж люблять все прекрасне - і ця універсальність естетичних інтересів дитини знаходить повне своє вираження в універсальності естетичної активності у дітей: вони люблять, і малювати, і співати, і ліпити, і слухати казки, грати на всіх інструментах і танцювати. Ніщо прекрасне не залишає його байдужим. Інша характерна риса дитячої естетичної життя полягає у творчому її характері: дитя ніколи не може обмежитися естетичним сприйняттям, він незмінно прагне до творчості, користуючись всіма доступними йому засобами.
Особлива роль в естетичному вихованні відводиться мистецтву. Хвилюючи і радуючи, воно розкриває перед дітьми сенс життєвих явищ, примушує їх пильніше вдивлятися в навколишній світ, спонукає до співпереживання, до засудження зла. (15, с. 117)
Принцип всебічного і гармонійного розвитку особистості, який поряд з іншими якостями має на увазі виховання працьовитості, культури, розвиток почуття краси.
Повноцінне розумовий і фізичний розвиток, моральна чистота і активне ставлення до життя і мистецтва характеризують цілісну, гармонійно розвинену особистість, моральний зміст якої багато в чому залежить від естетичного виховання.
Діяльність дітей, пов'язана з мистецтвом, завжди повинна бути невимушеною, насиченою радісним устремлінням, творчою уявою, ініціативою. Чим естетично розвинений дитина, тим міцніше його художні вміння і навички, тим повніше його творча діяльність.
1.2 Психологічні особливості розвитку дошкільного віку
Рушійними силами розвитку психіки дошкільника є суперечності, які виникають у зв'язку з розвитком цілого ряду потреб дитини. Найважливіші з них: потреба в спілкуванні, з допомогою якої засвоюється соціальний досвід, потреба у зовнішніх враженнях, в результаті чого відбувається розвиток пізнавальних здібностей, а також потреба в рухах, що приводить до оволодіння цілою системою різноманітних навичок і вмінь. Розвиток провідних соціальних потреб у дошкільному віці характеризується тим, що кожна з них набуває самостійного значення.
Щоб правильно виховувати дітей, необхідно розуміти і враховувати психологічні та індивідуальні особливості дитини. Можливості маленької дитини великі, але не безмежні. Не можна форсувати розвиток без урахування можливостей дитини-дошкільника. Але й затримки в розвитку також неприпустимі. Тому важливо знати психофізіологічні показники розвитку дітей раннього і дошкільного віку.
Дошкільний період - пора інтенсивних накопичень фізичних, розумових і духовних сил. У цей час відбувається бурхливий ріст усього організму, розвиток мозку і пов'язане з цим ускладнення процесів нервової вищої діяльності. У малюка підвищується чутливість до сигналів зовнішнього світу, можливість їх аналізу і синтезу; прокладаються нові зв'язки в корі великих півкуль, йде посилене накопичення запасу вражень і уявлень. І предмети найближчого оточення, і вчинки людей, і події суспільного життя у міру дорослішання дитини все більше привертають його увагу, закликають вдивлятися, шукати пояснення, будять його уяву, думку. (1, с. 75)
Дитині дошкільного віку властиві специфічні особливості. Схильність до наслідування, імпульсивність, переважання почуття над розумом, недостатня здатність до вольових зусиль, самоконтролю, відсутність життєвого досвіду, прагнення до самостійності, до відкриття нового - все це неодмінні супутники дошкільного дитинства.
З'явившись на світ, маля вступає у певні взаємовідносини з навколишнім середовищем і людьми. У системі цих взаємовідносин і йде становлення його особистості. Це довгий і складний процес, в ході якого дитина з допомогою дорослих засвоює моральні норми.
Дошкільник відрізняється допитливістю, що відбивається в його нескінченних питаннях «чому?», «Навіщо?». У дитини розвивається прагнення вправляти себе в діях, вчинках, в яких він намагається показати свою самостійність. Розум його вже збагачений поняттями та відомостями, придбаними в різноманітній діяльності. Дитина 3-6 років освоює елементи вчення, займається грою, ліпленням, працею, конструюванням та іншими видами діяльності, які організуються дорослими. Вже в молодшому дошкільному віці засвоєння правил, пов'язаних з культурно-гігієнічні навички, з дотриманням режиму, відбувається в результаті досвіду, що накопичується дитиною в трудовій діяльності з самообслуговування, у грі, у спілкуванні з людьми.
Протягом дошкільного дитинства змінюється ступінь усвідомленості під час дітьми. Так, дитина 3-4 років звикає виконувати правила і часто не погоджується з найменшими їх порушеннями. Діти 5-6 років вже виконують правила не за звичкою, а свідомо, розуміючи їх значення. (3, с. 113)
Основний шлях впливу дорослого на розвиток особистості дітей - організація умов для практичного засвоєння ними моральних норм. Першим такою умовою є зразок дорослого, його ставлення і вчинки. Дошкільник надзвичайно сприйнятливий всякого роду впливам, дуже емоційний, схильний до наслідування. При цьому він не завжди може розібратися в тому, що добре, що погано - досвід ще малий, свідомість часто підпорядковується емоціям. Дитина схильна наслідувати, переймати манеру дорослих, запозичувати у них оцінку людей, речей, подій. На психіку і поведінку дитини можуть впливати різноманітні явища навколишнього життя, в тому числі і негативні. Це важливо враховувати при організації життя дорослих і дітей в сім'ї. Батьки повинні піклуватися про культуру повсякденних взаємин, бути зразком для наслідування.
Важливе значення мають також зразки для поведінки, представлені в оповіданнях і казках. Для дитини дуже важлива оцінка дорослими вчинків, дій його однолітків, його самого, казкових персонажів. Так, слухаючи казку, діти обов'язково хочуть з'ясувати, хто хороший, а хто поганий, вимагають в цьому відношенні визначеності. (8, с. 102).
Дитину навчають правилам поведінки, які з часом ускладнюються. Пред'являючи дітям вимоги і оцінюючи їх вчинки, дорослі домагаються від дітей виконання правил. Поступово і самі діти починають оцінювати свої вчинки, виходячи з уявлення про те, якої поведінки очікують від них оточуючі. Відбувається процес засвоєння досвіду і його індивідуалізація, тобто усвідомлення себе. Так формується особистість. У ребенка 3-х лет уже появляются признаки становления личности, проявляющиеся в знаменитом «я сам». В этой формуле не просто отражается стремление трехлетнего малыша к самостоятельности, но и проявляется определенный уровень его самосознания, то есть сознания своего «я», своих возможностей. Установлено, что в развитии ребенка выделяются периоды, которые отличаются определенным уровнем. Становление, развитие личности происходит в деятельности ребенка. Но притом, что дети участвуют в разных видах деятельности, для каждого возраста выделяется главная, ведущая. Ведущей деятельностью ребенка-дошкольника является сюжетно-ролевая игра, в которой он воспроизводит разнообразные ситуации из жизни взрослых, берет на себя роль взрослого и в воображаемом плане воспроизводит его поведение. Игра – основная деятельность дошкольника, и поэтому на ее основе идет личностное развитие ребенка. Игра формирует у него важные качества, в том числе коллективизм. Копируя деятельность взрослых, подражая им в ролевых и сюжетных играх, ребенок глубже узнает окружающую его действительность, знакомится с жизнью людей, их трудом. В игре у детей развивается не только мышление, но и воображение. В процессе игры ребенок осуществляет определенные задачи и цели, подчиняется ее правилам, что воспитывает и укрепляет его волю. Посредством игры приобщают ребенка в доступной форме к социальным и нравственным нормам. Поэтому одна из важных задач воспитания – организация игровой деятельности детей. Выполняя определенную роль, ребенок выделяет те правила и нормы, которые приняты в окружающей его социальной среде. Они становятся правилами его игрового поведения.
Когда говорится о значении игры в становлении личности ребенка, то имеется в виду не стихийно возникающие игры детей, а специально организуемые взрослыми, где сочетаются игры с разными сюжетами: социальными, производственными, бытовыми и т.д. (8, с. 102)
Наряду с возрастными и психологическими особенностями, характерными для дошкольного возраста, каждый ребенок обладает еще и собственными, присущими лишь ему одному качествами, каждый неповторим своей индивидуальностью.
Каждый ребенок – особенный, на свой лад, с характерными для него способами управления своим поведением, умением устанавливать контакты с внешним миром, способностью проявлять эмоциональные реакции.
Ребенок наделен от природы определенными особенностями нервной системы. От типа нервной деятельности зависит его темперамент. Это и накладывает отпечаток на его поведение. Одни дети более спокойны, малоподвижны, заторможены; другие – более возбудимы, подвижны; третьи – уравновешенны; четвертые сочетают слабость нервных процессов с чувствительностью к различным воздействиям, они обидчивы, часто плачут. Вот почему один и тот же подход (при равных условиях) взывает у разных детей разные реакции. Характер, так же как и интересы и потребности, формируется под влиянием среды и воспитания. Человек не рождается добрым или черствым, общительным или замкнутым, трудолюбивым или ленивым, это зависит от среды, в которой растет ребенок и формируется его личность.
ВЫВОДЫ
Содержание эстетического воспитания включает в себя формирование знаний, умений и навыков, воспитание эстетических чувств, интересов и потребностей, оценок и вкусов. Знания о прекрасном у детей формируются в процессе эстетического освоения окружающей действительности, во всем ее многообразии, а также искусства как наиболее концентрированного отображения прекрасного. Многообразие жизни рождает и многообразие видов и жанров искусства. Дети дошкольного возраста знакомятся с графикой, живописью, скульптурой, декоративно-прикладным искусством, каждое из которых имеет свои жанры.
Дети приобретают знания о различных жанрах литературного и музыкального искусства: о сказках, рассказах, повестях и т.д., а также о песнях, танцах, маршах, детских операх и балетах и т.д.
Дети также усваивают и основные эстетические понятия, окружающие наиболее существенные эстетические стороны и особенности окружающего нас мира. Под руководством взрослых дети должны освоить и понять основные критерии прекрасного и безобразного, возвышенного и низменного, трагического и комического, приобрести знания о них, с тем чтобы овладеть рядом навыков и умений, применять их в жизни, следовать им и соответственно выражать свои чувства.
РОЗДІЛ 2. ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ ОСОБЕННОСТЕЙ ЭСТЕТИЧЕСКОГО ВОСПИТАНИЯ ДОШКОЛЬНИКОВ
2.1 Методики дослідження
Основные методы эстетического воспитания можно объединить в следующие группы:
1. Методы и приемы формирования элементов эстетического восприятия, оценок, вкусов, чувств, интересов и т.д. Например, слушание музыкального произведения, рассматривание картины или иллюстрации, беседы и т.д.
2. При использовании этой группы методов воспитатель должен помнить, что эстетическое восприятие возможно лишь при относительной независимости человека от материальных нужд, потребностей, что необходим особый настрой на восприятие эстетического, особое ожидание эмоционального воздействия, направленность внимания на эстетические качества объекта, опора на эмоции и чувства с побуждением к сопереживанию. С этой целью применяются различные сочетания словесных и наглядных методов и приемов в зависимости от того, с каким эстетическим явлением знакомят детей. Это могут быть целенаправленные наблюдения за явлениями окружающего с опорой на зрительные, слуховые, осязательные восприятия, с прослушиванием музыкальных произведений, использованием художественного слова.
3. Методы, направленные на приобщение детей к эстетической и художественной деятельности, на развитие их умений и навыков художественно воспроизводить окружающее, осваивать элементарные средства художественной выразительности в зависимости от вида искусства: музыки, пения, танца, рисования, лепки, аппликации, художественного слова. Это могут быть сочетания различных наглядных, практических и словесных методов и приемов. Сущность этих методов в том, чтобы научить детей вглядываться, вслушиваться и соответственно активно действовать, осваивая элементарные приемы и способы отображения.
К этой группе методов и приемов можно отнести показ способа действия, образец для обследования, упражнения, тренировку в навыках, показ способа сенсорного обследования с сопровождением разъясняющего слова. Следует помнить, что в процессе усвоения умений и навыков воспитатель всегда должен поощрять творческую инициативу ребенка.
4. Эта группа методов и приемов направлена на развитие эстетических и художественных способностей, творческих умений и навыков, способов самостоятельных действий детей. Эти методы предусматривают необходимость создания поисковых, «проблемных» ситуаций, дифференцированного подхода к каждому ребенку с учетом его индивидуальных способностей. Проблемно-поисковыми они называются потому, что воспитатель предлагает детям самим найти способ решения намеченного задания или собственного замысла. Конкретные приемы будут несколько различаться в зависимости от того, связываются ли они только с восприятием или воспроизведением, исполнительством или творчеством. В первом случае методы и приемы побуждают детей к самостоятельному высказыванию по поводу содержания, характера, выразительных средств конкретного произведения искусства, к оценке качества своего исполнения и исполнения сверстников, к различным сравнениям и сопоставлениям. Во втором случае дети выполняют задание в более сложных условиях. Например, им не показывают способ изображения предмета, а предлагают догадаться, подумать, найти самим этот способ да еще спланировать все этапы действия и рассказать о них.
Таким образом, ребенок учится думать, искать, пробовать, находить решение. Творческие усилия детей направляются на поиски в художественной деятельности новых средств, вариантов, комбинаций. Методы, которые используются на занятиях, при этом носят характер управления деятельностью детей.
2.2. Результат исследований особенностей эстетического воспитания дошкольников
Высшим проявлением эстетического освоения человеком мира является художественная деятельность – искусство. Оно утверждает прекрасное в жизни. Задача искусства – раскрыть подлинную, порой не бросающуюся в глаза красоту человека, явление природы, творения рук человеческих.
Знания о различных видах искусства детям сообщают уже с раннего детства. Декоративная игрушка, картинка, музыка, книги входят в жизнь ребенка очень рано. Старшим дошкольникам сообщаются знания не только о видах, но и о жанрах изобразительного, литературного, музыкального искусства. Содержание знаний об изобразительном искусстве включает знания о книжной иллюстрации, живописи, скульптуре, аппликации, декоративно-прикладном народном искусстве, о пейзаже, натюрморте, о портрете и т.д. у детей формируют знания о выразительных различных средствах искусства.
В ходе нашего исследования проведена экспериментальная работа по исследованию результатов работы детей по изобразительному искусству. Проведен цикл занятий по изобразительной деятельности на темы «Декоративно-прикладное искусство», «Роспись башкирской матрешки». На первом занятии дети познакомились декоративно-прикладным искусством, мастерами этого вида искусства. В последующих занятиях уже они сами показали способности создавать красоту. Например, на занятии «Роспись башкирской матрешки», дети выполнили задания аккуратно, красиво, используя элементы башкирского орнамента. Эстетическая сторона рисунка соответствует возрасту и педагогическим требованиям.
Большая работа проводится также по обучению детей и техническим навыкам: рисовать красками, углем, фломастерами, карандашом, мелками и т.д.; сочетать разные материалы; использовать разные способы вырезывания ножницами. Детей также учим работать с глиной и пластилином, с природными материалами.
Таким образом, эстетическое воспитание на занятиях по изобразительному искусству осуществляется на каждом занятии, но для этого необходимо тщательно придумывать задания, хорошо разрабатывать планы-конспекты, продумывать методы и приемы, особое внимание обратить на наглядные методы.
Провела экскурсию зимой и весной в природу. Безусловно, природа является важным средством эстетического воспитания. Именно в ней дети видят гармонию – основу красоты: разнообразие красок, форм, звуков в их сочетании. Дети полюбовались как величаво зимой деревья под снегом. А весной с целью наблюдения за весенними изменениями в жизни растений и животных, обратили внимание, как листья деревьев окрашены в ярко зеленый цвет, на березах и появились сережки.
В содержание эстетического воспитания входит развитие у детей способов самостоятельных, поисковых и творческих действий. Детская самостоятельная художественная деятельность есть свидетельство состоявшегося художественного развития ребенка, потому что она возникает по его инициативе, отвечает его интересам, становится потребностью.
ВЫВОДЫ
Основная эстетическая категория – это категория прекрасного. Знание о красивом формируется с раннего детства через предметы быта, которые окружают дети, игрушки, произведения искусства. Постепенно к старшему дошкольному возрасту дети овладевают понятием прекрасного и применяют его к явлениям природы, жизни, к оценке деятельности людей и из поступков
В изобразительной деятельности дети приобретают навыки и умения наблюдать за явлениями и предметами окружающего мира, всматриваться в них, видеть как общие свойства, присущие многим объектам, так и характерные, индивидуальные, что помогает им потом при изображении наблюдаемого. Дети также учатся рассматривать произведения изобразительного искусства и анализировать их содержание и выразительные средства, различать жанры. Детей учат понимать, что хотел рассказать художник своей картиной или скульптурой, какое передать настроение, а также выражать свое отношение. Также предусмотрено формирование у детей навыков и умений изображать с помощью различных материалов отдельные предметы.
ВИСНОВОК
Дошкольный возраст – это период, характеризующихся становлением эстетического развития, совершенствующего под воздействием воспитания, которое направлено на решение конкретных задач, вытекающих из цели эстетического воспитания и его значения в развитии личности.
Работа по эстетическому воспитанию в детском саду тесно связана со всеми сторонами воспитательного процесса, формы организации ее очень разнообразны, и результаты проявляются в различных видах деятельности. Воспитание эстетического отношения к окружающему способствует к формированию многих качеств личности ребенка. Это сложный и длительный процесс. Для того чтобы научиться понимать прекрасное в искусстве и в жизни, необходимо пройти длинный путь накопления элементарных эстетических впечатлений, зрительных и слуховых ощущений, необходимо определенное развитие эмоциональных и познавательных процессов.
Повноцінне розумовий і фізичний розвиток, моральна чистота і активне ставлення до життя і мистецтва характеризують цілісну, гармонійно розвинену особистість, моральне вдосконалення якої багато в чому залежить від естетичного виховання.
ЛІТЕРАТУРА
1. Возрастная и педагогическая психология: тексты / сост.и коммент. Шуаре Марта О. – М.: изд-во Моск. ун-ту, 1992. - 272 с.
2. Вікова та педагогічна психологія: навч. посібник. М.В.Гамезо. - М.: Просвещение, 1984. - 256 с.
3. Вікова та педагогічна психологія: навч. посібник / М.В. Матюхіна, Т.С. Михальчик, Н. Ф. Прокіна та ін; під. ред. М.В. Гамезо. - М.: Просвещение, 1984. - 256 с.
4. Зеньковський В.В. Психологія дитинства. – М.: Академия,1996. – 346 с.
5. Ковальчук Я.І. Индивидуальный подход в воспитании ребенка. - М., 1985.
6. Кулагіна І.Ю. Вікова психологія. - М., 2003. - 464 с.
7. Менчинська Н.А. Психическое развитие ребенка от рождения до 10 лет. – М.: ин-т практической психологии, 1996. - 185 с.
8. Мир детства: Дошкольник / под. ред. А.Г. Хрипковой; отв.ред. А.В.Запорожец. - 2-е вид., Доп. - М.: Педагогіка, 1987. - 256 с.
9. Мухіна В.С. Вікова психологія. - М., 2000. – 456 с.
10. Мухіна В.С. Детская психология / под. ред. Л.А. Венгера. - М., 1985.
11. Основы дошкольной педагогики / под. ред. В.А.Запорожца, Т.И.Марковой. - М., 1980. - 275 с.
12. Основы дошкольной педагогики / под. ред. В.А. Запорожця, Т.А. Маркової. - М., 1980.
13. Островська Л.Ф. Каким растет ваш ребенок. - М., 1977.
14. Островська Л.Ф. Педагогические ситуации в воспитании дошкольников. – 2-е изд., перераб. і доп. - М.: Просвещение, 1990. - 160 с.
15. Психология дошкольника: Хрестоматия / сост. Г.А. Урунтаева. - 2-е вид., Перераб. и доп – М.: Академия, 2000. – 408 с.
16. Робоча книга шкільного психолога / І.В. Дубровіна, М.К. Акимова, Е.М. Борисова и др; под. ред. І.В. Дубровиной. М.: Просвещение, 1991. - 303 с.
17. Рубінштейн С.Л. Основи загальної психології. - СПб.: Пітер, 2002. - 720 с.
18. Шаповаленко І.В. Вікова психологія. - М.: Гардаріки, 2004. - 349с.
19. Художественное творчество в детском саду / под. ред. Н. А. Ветлугиной. - М., 1974.
20. Эстетическое воспитание в детском саду: пособие / под. ред. Н.А. Ветлугиной. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Просвещение, 1985. - 207 с.
Дитину навчають правилам поведінки, які з часом ускладнюються. Пред'являючи дітям вимоги і оцінюючи їх вчинки, дорослі домагаються від дітей виконання правил. Поступово і самі діти починають оцінювати свої вчинки, виходячи з уявлення про те, якої поведінки очікують від них оточуючі. Відбувається процес засвоєння досвіду і його індивідуалізація, тобто усвідомлення себе. Так формується особистість. У ребенка 3-х лет уже появляются признаки становления личности, проявляющиеся в знаменитом «я сам». В этой формуле не просто отражается стремление трехлетнего малыша к самостоятельности, но и проявляется определенный уровень его самосознания, то есть сознания своего «я», своих возможностей. Установлено, что в развитии ребенка выделяются периоды, которые отличаются определенным уровнем. Становление, развитие личности происходит в деятельности ребенка. Но притом, что дети участвуют в разных видах деятельности, для каждого возраста выделяется главная, ведущая. Ведущей деятельностью ребенка-дошкольника является сюжетно-ролевая игра, в которой он воспроизводит разнообразные ситуации из жизни взрослых, берет на себя роль взрослого и в воображаемом плане воспроизводит его поведение. Игра – основная деятельность дошкольника, и поэтому на ее основе идет личностное развитие ребенка. Игра формирует у него важные качества, в том числе коллективизм. Копируя деятельность взрослых, подражая им в ролевых и сюжетных играх, ребенок глубже узнает окружающую его действительность, знакомится с жизнью людей, их трудом. В игре у детей развивается не только мышление, но и воображение. В процессе игры ребенок осуществляет определенные задачи и цели, подчиняется ее правилам, что воспитывает и укрепляет его волю. Посредством игры приобщают ребенка в доступной форме к социальным и нравственным нормам. Поэтому одна из важных задач воспитания – организация игровой деятельности детей. Выполняя определенную роль, ребенок выделяет те правила и нормы, которые приняты в окружающей его социальной среде. Они становятся правилами его игрового поведения.
Когда говорится о значении игры в становлении личности ребенка, то имеется в виду не стихийно возникающие игры детей, а специально организуемые взрослыми, где сочетаются игры с разными сюжетами: социальными, производственными, бытовыми и т.д. (8, с. 102)
Наряду с возрастными и психологическими особенностями, характерными для дошкольного возраста, каждый ребенок обладает еще и собственными, присущими лишь ему одному качествами, каждый неповторим своей индивидуальностью.
Каждый ребенок – особенный, на свой лад, с характерными для него способами управления своим поведением, умением устанавливать контакты с внешним миром, способностью проявлять эмоциональные реакции.
Ребенок наделен от природы определенными особенностями нервной системы. От типа нервной деятельности зависит его темперамент. Это и накладывает отпечаток на его поведение. Одни дети более спокойны, малоподвижны, заторможены; другие – более возбудимы, подвижны; третьи – уравновешенны; четвертые сочетают слабость нервных процессов с чувствительностью к различным воздействиям, они обидчивы, часто плачут. Вот почему один и тот же подход (при равных условиях) взывает у разных детей разные реакции. Характер, так же как и интересы и потребности, формируется под влиянием среды и воспитания. Человек не рождается добрым или черствым, общительным или замкнутым, трудолюбивым или ленивым, это зависит от среды, в которой растет ребенок и формируется его личность.
ВЫВОДЫ
Содержание эстетического воспитания включает в себя формирование знаний, умений и навыков, воспитание эстетических чувств, интересов и потребностей, оценок и вкусов. Знания о прекрасном у детей формируются в процессе эстетического освоения окружающей действительности, во всем ее многообразии, а также искусства как наиболее концентрированного отображения прекрасного. Многообразие жизни рождает и многообразие видов и жанров искусства. Дети дошкольного возраста знакомятся с графикой, живописью, скульптурой, декоративно-прикладным искусством, каждое из которых имеет свои жанры.
Дети приобретают знания о различных жанрах литературного и музыкального искусства: о сказках, рассказах, повестях и т.д., а также о песнях, танцах, маршах, детских операх и балетах и т.д.
Дети также усваивают и основные эстетические понятия, окружающие наиболее существенные эстетические стороны и особенности окружающего нас мира. Под руководством взрослых дети должны освоить и понять основные критерии прекрасного и безобразного, возвышенного и низменного, трагического и комического, приобрести знания о них, с тем чтобы овладеть рядом навыков и умений, применять их в жизни, следовать им и соответственно выражать свои чувства.
РОЗДІЛ 2. ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ ОСОБЕННОСТЕЙ ЭСТЕТИЧЕСКОГО ВОСПИТАНИЯ ДОШКОЛЬНИКОВ
2.1 Методики дослідження
Основные методы эстетического воспитания можно объединить в следующие группы:
1. Методы и приемы формирования элементов эстетического восприятия, оценок, вкусов, чувств, интересов и т.д. Например, слушание музыкального произведения, рассматривание картины или иллюстрации, беседы и т.д.
2. При использовании этой группы методов воспитатель должен помнить, что эстетическое восприятие возможно лишь при относительной независимости человека от материальных нужд, потребностей, что необходим особый настрой на восприятие эстетического, особое ожидание эмоционального воздействия, направленность внимания на эстетические качества объекта, опора на эмоции и чувства с побуждением к сопереживанию. С этой целью применяются различные сочетания словесных и наглядных методов и приемов в зависимости от того, с каким эстетическим явлением знакомят детей. Это могут быть целенаправленные наблюдения за явлениями окружающего с опорой на зрительные, слуховые, осязательные восприятия, с прослушиванием музыкальных произведений, использованием художественного слова.
3. Методы, направленные на приобщение детей к эстетической и художественной деятельности, на развитие их умений и навыков художественно воспроизводить окружающее, осваивать элементарные средства художественной выразительности в зависимости от вида искусства: музыки, пения, танца, рисования, лепки, аппликации, художественного слова. Это могут быть сочетания различных наглядных, практических и словесных методов и приемов. Сущность этих методов в том, чтобы научить детей вглядываться, вслушиваться и соответственно активно действовать, осваивая элементарные приемы и способы отображения.
К этой группе методов и приемов можно отнести показ способа действия, образец для обследования, упражнения, тренировку в навыках, показ способа сенсорного обследования с сопровождением разъясняющего слова. Следует помнить, что в процессе усвоения умений и навыков воспитатель всегда должен поощрять творческую инициативу ребенка.
4. Эта группа методов и приемов направлена на развитие эстетических и художественных способностей, творческих умений и навыков, способов самостоятельных действий детей. Эти методы предусматривают необходимость создания поисковых, «проблемных» ситуаций, дифференцированного подхода к каждому ребенку с учетом его индивидуальных способностей. Проблемно-поисковыми они называются потому, что воспитатель предлагает детям самим найти способ решения намеченного задания или собственного замысла. Конкретные приемы будут несколько различаться в зависимости от того, связываются ли они только с восприятием или воспроизведением, исполнительством или творчеством. В первом случае методы и приемы побуждают детей к самостоятельному высказыванию по поводу содержания, характера, выразительных средств конкретного произведения искусства, к оценке качества своего исполнения и исполнения сверстников, к различным сравнениям и сопоставлениям. Во втором случае дети выполняют задание в более сложных условиях. Например, им не показывают способ изображения предмета, а предлагают догадаться, подумать, найти самим этот способ да еще спланировать все этапы действия и рассказать о них.
Таким образом, ребенок учится думать, искать, пробовать, находить решение. Творческие усилия детей направляются на поиски в художественной деятельности новых средств, вариантов, комбинаций. Методы, которые используются на занятиях, при этом носят характер управления деятельностью детей.
2.2. Результат исследований особенностей эстетического воспитания дошкольников
Высшим проявлением эстетического освоения человеком мира является художественная деятельность – искусство. Оно утверждает прекрасное в жизни. Задача искусства – раскрыть подлинную, порой не бросающуюся в глаза красоту человека, явление природы, творения рук человеческих.
Знания о различных видах искусства детям сообщают уже с раннего детства. Декоративная игрушка, картинка, музыка, книги входят в жизнь ребенка очень рано. Старшим дошкольникам сообщаются знания не только о видах, но и о жанрах изобразительного, литературного, музыкального искусства. Содержание знаний об изобразительном искусстве включает знания о книжной иллюстрации, живописи, скульптуре, аппликации, декоративно-прикладном народном искусстве, о пейзаже, натюрморте, о портрете и т.д. у детей формируют знания о выразительных различных средствах искусства.
В ходе нашего исследования проведена экспериментальная работа по исследованию результатов работы детей по изобразительному искусству. Проведен цикл занятий по изобразительной деятельности на темы «Декоративно-прикладное искусство», «Роспись башкирской матрешки». На первом занятии дети познакомились декоративно-прикладным искусством, мастерами этого вида искусства. В последующих занятиях уже они сами показали способности создавать красоту. Например, на занятии «Роспись башкирской матрешки», дети выполнили задания аккуратно, красиво, используя элементы башкирского орнамента. Эстетическая сторона рисунка соответствует возрасту и педагогическим требованиям.
Большая работа проводится также по обучению детей и техническим навыкам: рисовать красками, углем, фломастерами, карандашом, мелками и т.д.; сочетать разные материалы; использовать разные способы вырезывания ножницами. Детей также учим работать с глиной и пластилином, с природными материалами.
Таким образом, эстетическое воспитание на занятиях по изобразительному искусству осуществляется на каждом занятии, но для этого необходимо тщательно придумывать задания, хорошо разрабатывать планы-конспекты, продумывать методы и приемы, особое внимание обратить на наглядные методы.
Провела экскурсию зимой и весной в природу. Безусловно, природа является важным средством эстетического воспитания. Именно в ней дети видят гармонию – основу красоты: разнообразие красок, форм, звуков в их сочетании. Дети полюбовались как величаво зимой деревья под снегом. А весной с целью наблюдения за весенними изменениями в жизни растений и животных, обратили внимание, как листья деревьев окрашены в ярко зеленый цвет, на березах и появились сережки.
В содержание эстетического воспитания входит развитие у детей способов самостоятельных, поисковых и творческих действий. Детская самостоятельная художественная деятельность есть свидетельство состоявшегося художественного развития ребенка, потому что она возникает по его инициативе, отвечает его интересам, становится потребностью.
ВЫВОДЫ
Основная эстетическая категория – это категория прекрасного. Знание о красивом формируется с раннего детства через предметы быта, которые окружают дети, игрушки, произведения искусства. Постепенно к старшему дошкольному возрасту дети овладевают понятием прекрасного и применяют его к явлениям природы, жизни, к оценке деятельности людей и из поступков
В изобразительной деятельности дети приобретают навыки и умения наблюдать за явлениями и предметами окружающего мира, всматриваться в них, видеть как общие свойства, присущие многим объектам, так и характерные, индивидуальные, что помогает им потом при изображении наблюдаемого. Дети также учатся рассматривать произведения изобразительного искусства и анализировать их содержание и выразительные средства, различать жанры. Детей учат понимать, что хотел рассказать художник своей картиной или скульптурой, какое передать настроение, а также выражать свое отношение. Также предусмотрено формирование у детей навыков и умений изображать с помощью различных материалов отдельные предметы.
ВИСНОВОК
Дошкольный возраст – это период, характеризующихся становлением эстетического развития, совершенствующего под воздействием воспитания, которое направлено на решение конкретных задач, вытекающих из цели эстетического воспитания и его значения в развитии личности.
Работа по эстетическому воспитанию в детском саду тесно связана со всеми сторонами воспитательного процесса, формы организации ее очень разнообразны, и результаты проявляются в различных видах деятельности. Воспитание эстетического отношения к окружающему способствует к формированию многих качеств личности ребенка. Это сложный и длительный процесс. Для того чтобы научиться понимать прекрасное в искусстве и в жизни, необходимо пройти длинный путь накопления элементарных эстетических впечатлений, зрительных и слуховых ощущений, необходимо определенное развитие эмоциональных и познавательных процессов.
Повноцінне розумовий і фізичний розвиток, моральна чистота і активне ставлення до життя і мистецтва характеризують цілісну, гармонійно розвинену особистість, моральне вдосконалення якої багато в чому залежить від естетичного виховання.
ЛІТЕРАТУРА
1. Возрастная и педагогическая психология: тексты / сост.и коммент. Шуаре Марта О. – М.: изд-во Моск. ун-ту, 1992. - 272 с.
2. Вікова та педагогічна психологія: навч. посібник. М.В.Гамезо. - М.: Просвещение, 1984. - 256 с.
3. Вікова та педагогічна психологія: навч. посібник / М.В. Матюхіна, Т.С. Михальчик, Н. Ф. Прокіна та ін; під. ред. М.В. Гамезо. - М.: Просвещение, 1984. - 256 с.
4. Зеньковський В.В. Психологія дитинства. – М.: Академия,1996. – 346 с.
5. Ковальчук Я.І. Индивидуальный подход в воспитании ребенка. - М., 1985.
6. Кулагіна І.Ю. Вікова психологія. - М., 2003. - 464 с.
7. Менчинська Н.А. Психическое развитие ребенка от рождения до 10 лет. – М.: ин-т практической психологии, 1996. - 185 с.
8. Мир детства: Дошкольник / под. ред. А.Г. Хрипковой; отв.ред. А.В.Запорожец. - 2-е вид., Доп. - М.: Педагогіка, 1987. - 256 с.
9. Мухіна В.С. Вікова психологія. - М., 2000. – 456 с.
10. Мухіна В.С. Детская психология / под. ред. Л.А. Венгера. - М., 1985.
11. Основы дошкольной педагогики / под. ред. В.А.Запорожца, Т.И.Марковой. - М., 1980. - 275 с.
12. Основы дошкольной педагогики / под. ред. В.А. Запорожця, Т.А. Маркової. - М., 1980.
13. Островська Л.Ф. Каким растет ваш ребенок. - М., 1977.
14. Островська Л.Ф. Педагогические ситуации в воспитании дошкольников. – 2-е изд., перераб. і доп. - М.: Просвещение, 1990. - 160 с.
15. Психология дошкольника: Хрестоматия / сост. Г.А. Урунтаева. - 2-е вид., Перераб. и доп – М.: Академия, 2000. – 408 с.
16. Робоча книга шкільного психолога / І.В. Дубровіна, М.К. Акимова, Е.М. Борисова и др; под. ред. І.В. Дубровиной. М.: Просвещение, 1991. - 303 с.
17. Рубінштейн С.Л. Основи загальної психології. - СПб.: Пітер, 2002. - 720 с.
18. Шаповаленко І.В. Вікова психологія. - М.: Гардаріки, 2004. - 349с.
19. Художественное творчество в детском саду / под. ред. Н. А. Ветлугиной. - М., 1974.
20. Эстетическое воспитание в детском саду: пособие / под. ред. Н.А. Ветлугиной. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Просвещение, 1985. - 207 с.