Керівник: Виконав:
_____________________ Студентка 981 - Убу - 565
Єрьомін О.М. Козачок Т.В.
Г. Владивосток 2001 Основні поняття і терміни, вживані в страхуванні. Добровільне та обов'язкове страхування 1. Страхування здійснюється на підставі договорів майнового або особистого страхування, укладених громадянином або юридичною особою (страхувальником) зі страховою організацією (страховиком). Договір особистого страхування є публічним договором 2. У випадках, коли законом на зазначених у ньому осіб покладається обов'язок страхувати як страхувальників життя, здоров'я або майно інших осіб або свою цивільну відповідальність перед іншими особами за свій рахунок або за рахунок зацікавлених осіб (обов'язкове страхування), страхування здійснюється шляхом укладення договорів відповідно з правилами цієї глави. Для страховиків укладання договорів страхування на запропонованих страховиком умовах не є обов'язковим. 3. Законом можуть бути передбачені випадки обов'язкового страхування життя, здоров'я та майна громадян за рахунок коштів, наданих з відповідного бюджету (обов'язкове державне страхування). Інтереси, страхування яких не допускається 1. Страхування протиправних інтересів не допускається. 2. Не допускається страхування збитків від участі в іграх, лотереях і парі. 3. Не допускається страхування витрат, до яких особа може бути змушений з метою звільнення заручників. Договір майнового страхування 1. За договором майнового страхування одна сторона (страховик) зобов'язується за обумовлену договором плату (страхову премію) при настанні передбаченого в договорі події (страхового випадку) відшкодувати іншій стороні (страхувальникові) або іншій особі, на користь якої укладено договір (вигодонабувачу), завдані внаслідок цього події збитки в застрахованому майні або збитки у зв'язку з іншими майновими інтересами страхувальника (виплатити страхове відшкодування) в межах визначеної договором суми (страхової суми). 2. За договором майнового страхування можуть бути, зокрема, застраховані наступні майнові інтереси: 1) ризик втрати (загибелі), недостачі або пошкодження певного майна, 2) ризик відповідальності за зобов'язаннями, які виникають внаслідок заподіяння шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб, а в випадках, передбачених законом, також відповідальності за договорами - ризик цивільної відповідальності; 3) ризик збитків від підприємницької діяльності через порушення своїх зобов'язань контрагентами підприємця або зміни умов цій діяльності по не залежних від підприємця обставинам, у тому числі ризик неотримання очікуваних доходів - підприємницький ризик. Страхування майна 1. Майно може бути застраховане за договором страхування на користь особи (страхувальника або вигодонабувача), має заснований на законі, іншому правовому акті або договорі інтерес у збереженні цього майна. 2. Договір страхування майна, укладений за відсутності у страхувальника або вигодонабувача інтересу у збереженні застрахованого майна, недійсний. 3. Договір страхування майна на користь вигодонабувача може бути укладений без вказівки імені або найменування вигодонабувача (страхування "за рахунок кого слід"). При укладенні такого договору страхувальникові видається страховий поліс на пред'явника. При здійсненні страхувальником прав за таким договором необхідно подання цього поліса страховикові. Страхування відповідальності за заподіяння шкоди 1. За договором страхування ризику відповідальності за зобов'язаннями, які виникають внаслідок заподіяння шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб, може бути застрахований ризик відповідальності самого страхувальника чи іншої особи, на яку така відповідальність може бути покладена. 2. Особа, ризик відповідальності якого за заподіяння шкоди застрахований, має бути назване в договорі страхування. Якщо ця особа в договорі не названо, вважається застрахованим ризик відповідальності самого страхувальника. 3. Договір страхування ризику відповідальності за заподіяння шкоди вважається укладеним на користь осіб, яким може бути завдано шкоду (вигодонабувачів), навіть якщо договір укладено на користь страхувальника або іншої особи, відповідальних за заподіяння шкоди, або в договорі не сказано, на чию користь він укладений. 4. У випадку, коли відповідальність за заподіяння шкоди застрахована в силу того, що її страхування обов'язково, а також в інших випадках, передбачених законом або договором страхування такої відповідальності, особа, на користь якого вважається укладеним договір страхування, вправі пред'явити безпосередньо страховику вимога про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Страхування відповідальності за договором 1. Страхування ризику відповідальності за порушення договору допускається у випадках, передбачених законом. 2. За договором страхування ризику відповідальності за порушення договору може бути застрахований тільки ризик відповідальності самого страхувальника. Договір страхування, що не відповідає цій вимозі, мізерний. 3. Ризик відповідальності за порушення договору вважається застрахованим на користь сторони, перед якою за умовами цього договору страхувальник повинен нести відповідну відповідальність, - вигодонабувача, навіть якщо договір страхування укладено на користь іншої особи або в ньому не сказано, на чию користь він укладений. Страхування підприємницького ризику За договором страхування підприємницького ризику може бути застрахований підприємницький ризик лише самого страхувальника і тільки на його користь. Договір страхування підприємницького ризику особи, яка не є страхувальником, мізерний. Договір страхування підприємницького ризику на користь особи, яка не є страхувальником, вважається укладеним на користь страхувальника. Договір особистого страхування 1. За договором особистого страхування одна сторона (страховик) зобов'язується за обумовлену договором плату (страхову премію), що сплачується іншою стороною (страхувальником), виплатити одноразово чи виплачувати періодично зумовлену договором суму (страхову суму) у разі заподіяння шкоди життю або здоров'ю самого страхувальника або іншого названого в договорі громадянина (застрахованої особи), досягнення нею певного віку або настання в його житті іншого передбаченого договором події (страхового випадку). Право на отримання страхової суми належить особі, на користь якої укладено договір. 2. Договір особистого страхування вважається укладеним на користь застрахованої особи, якщо в договорі не названо в якості вигодонабувача інша особа. У разі смерті особи, застрахованої за договором, в якому не названий інший вигодонабувач, вигодонабувачами визнаються спадкоємці застрахованої особи. Договір особистого страхування на користь особи, яка не є застрахованою особою, в тому числі на користь не є застрахованою особою страхувальника, може бути укладений лише з письмової згоди застрахованої особи. При відсутності такої згоди договір може бути визнаний недійсним за позовом застрахованої особи, а в разі смерті цієї особи за позовом його спадкоємців. Обов'язкове страхування 1. Законом на вказаних у ньому осіб може бути покладено обов'язок страхувати: життя, здоров'я або майно інших визначених у законі осіб на випадок заподіяння шкоди їх життю, здоров'ю чи майну; ризик своєї цивільної відповідальності, яка може виникнути внаслідок нанесення шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб або порушення договорів з іншими особами. 2. Обов'язок страхувати своє життя або здоров'я не може бути покладена на громадянина за законом. 3. У випадках, передбачених законом або у встановленому ним порядку, на юридичних осіб, що мають у господарському віданні або оперативному управлінні майно, яке є державною або муніципальною власністю, може бути покладено обов'язок страхувати це майно. 4. У випадках, коли обов'язок страхування не випливає із закону, а заснована на договорі, в тому числі обов'язок страхування майна - на договорі з власником майна або на установчих документів юридичної особи, яка є власником майна, таке страхування не є обов'язковим у розумінні цієї статті та не тягне за собою наслідків, передбачених статтею 937 цього Кодексу. Здійснення обов'язкового страхування 1. Обов'язкове страхування здійснюється шляхом укладання договору страхування особою, на яку покладено обов'язок такого страхування (страхувальником), зі страховиком. 2. Обов'язкове страхування здійснюється за рахунок страхувальника, за винятком обов'язкового страхування пасажирів, яке у передбачених законом випадках може здійснюватися за їх рахунок. 3. Об'єкти, що підлягають обов'язковому страхуванню, ризики, від яких вони повинні бути застраховані, і мінімальні розміри страхових сум визначаються законом. Наслідки порушення правил про обов'язкове страхування 1. Особа, на користь якого за законом має бути здійснено обов'язкове страхування, має право, якщо йому відомо, що страхування не здійснено, вимагати в судовому порядку його здійснення особою, на яку покладено обов'язок страхування. 2. Якщо особа, на яку покладено обов'язок страхування, не здійснив його або уклало договір страхування на умовах, що погіршують становище вигодонабувача в порівнянні з умовами, визначеними законом, воно при настанні страхового випадку несе відповідальність перед вигодонабувачем на тих же умовах, на яких повинно було бути виплачене страхове відшкодування при належному страхуванні. 3. Суми, безпідставно збережені особою, на яку покладено обов'язок страхування, завдяки тому, що вона не виконала цей обов'язок або виконало її неналежним чином, стягуються за позовом органів державного страхового нагляду в дохід Російської Федерації з нарахуванням на ці суми відсотків у відповідності зі статтею 395 цього Кодексу. Страховик Як страховиків договори страхування можуть укладати юридичні особи, які мають дозволи (ліцензії) на здійснення страхування відповідного виду. Вимоги, яким повинні відповідати страхові організації, порядок ліцензування їх діяльності та здійснення державного нагляду за цією діяльністю визначаються законами про страхування. Виконання обов'язків за договором страхування страхувальником і вигодонабувачем 1. Укладення договору страхування на користь вигодонабувача, в тому числі і тоді, коли їм є застрахована особа, не звільняє страхувальника від виконання обов'язків за цим договором, якщо тільки договором не передбачено інше або обов'язки страхувальника виконані особою, на користь якої укладено договір. 2. Страховик має право вимагати від вигодонабувача, в тому числі і тоді, коли вигодонабувачем є застрахована особа, виконання обов'язків за договором страхування, включаючи обов'язки, що лежать на страхувальнику, але не виконані ним, при пред'явленні вигодонабувачем вимоги про виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування або страховий суми за договором особистого страхування. Ризик наслідків невиконання або несвоєчасного виконання обов'язків, які повинні були бути виконані раніше, несе вигодонабувач. Форма договору страхування 1. Договір страхування має бути укладений у письмовій формі. Недотримання письмової форми тягне недійсність договору страхування, за винятком договору обов'язкового державного страхування. 2. Договір страхування може бути укладений шляхом складання одного документа або вручення страховиком страхувальникові на підставі його письмової або усної заяви страхового поліса (свідоцтва, сертифіката, квитанції), підписаного страховиком. В останньому випадку згода страхувальника укласти договір на запропонованих страховиком умовах підтверджується прийняттям від страховика зазначених в абзаці першому цього пункту документів. 3. Страховик при укладанні договору страхування вправі застосовувати розроблені їм або об'єднанням страховиків стандартні форми договору (страхового полісу) з окремих видів страхування. Страхування по генеральному полісу 1. Систематичне страхування різних партій однорідного майна (товарів, вантажів тощо) на подібних умовах протягом певного терміну може за згодою страхувальника зі страховиком здійснюватися на підставі одного договору страхування - генерального полісу. 2. Страхувальник зобов'язаний щодо кожної партії майна, що підпадає під дію генерального поліса, повідомляти страховику зумовлені таким полісом відомості в передбачений ним строк, а якщо він не передбачений, негайно після їх отримання. Страхувальник не звільняється від цього обов'язку, навіть якщо до моменту отримання таких відомостей можливість збитків, що підлягають відшкодуванню страховиком, вже минула. 3. На вимогу страхувальника страховик зобов'язаний видавати страхові поліси за окремим партіям майна, що підпадають під дію генерального полісу. У разі невідповідності змісту страхового поліса генеральному полісу перевага віддається до страхового поліса. Істотні умови договору страхування 1. При укладанні договору майнового страхування між страхувальником і страховиком має бути досягнуто згоди: - про певний майні або іншому майновому інтересі, що є об'єктом страхування; - про характер події, на випадок настання якої здійснюється страхування (страхового випадку); - про розмір страхової суми; - про термін дії договору. 2. При укладанні договору особистого страхування між страхувальником і страховиком має бути досягнуто згоди: - про застраховану особу; - про характер події, на випадок настання якого в житті застрахованої особи здійснюється страхування (страхового випадку); - про розмір страхової суми; - про термін дії договору . Визначення умов договору страхування в правилах страхування 1. Умови, на яких укладається договір страхування, можуть бути визначені у стандартних правилах страхування відповідного виду, прийнятих, схвалених або затверджених страховиком або об'єднанням страховиків (правилах страхування). 2. Умови, що містяться в правилах страхування і не включені в текст договору страхування (страхового поліса), обов'язкові для страхувальника (вигодонабувача), якщо в договорі (страховому полісі) прямо вказується на застосування таких правил і самі правила викладені в одному документі з договором (страховим полісом ) або на його зворотному боці або включені до нього. В останньому випадку вручення страхувальнику при укладенні договору правил страхування має бути посвідчено записом в договорі. 3. При укладанні договору страхування страхувальник і страховик можуть домовитися про зміну або виключення окремих положень правил страхування та про доповнення правил. 4. Страхувальник (вигодонабувач) має право посилатися на захист своїх інтересів на правила страхування відповідного виду, на які є посилання в договорі страхування (страховому полісі), навіть якщо ці правила в силу цієї статті для нього необов'язкові. Відомості, що надаються страхувальником при укладанні договору страхування 1. При укладанні договору страхування страхувальник зобов'язаний повідомити страховика відомі страхувальникові обставини, що мають істотне значення для визначення ймовірності настання страхового випадку та розміру можливих збитків від його настання (страхового ризику), якщо ці обставини не відомі і не повинні бути відомі страховику. Істотними визнаються у всякому випадку обставини, безумовно обумовлені страховиком у стандартній формі договору страхування (страхового поліса) або в його письмовому запиті. 2. Якщо договір страхування укладено за відсутності відповідей страхувальника на будь-які питання страховика, страховик не може згодом вимагати розірвання договору або визнання його недійсним на тій підставі, що відповідні обставини не були повідомлені страхувальником. 3. Якщо після укладення договору страхування буде встановлено, що страхувальник повідомив страховика завідомо неправдиві відомості про обставини, страховик має право вимагати визнання договору недійсним і застосування наслідків. Страховик не може вимагати визнання договору страхування недійсним, якщо обставини, про які змовчав страхувальник, вже відпали. Право страховика на оцінку страхового ризику 1. При укладанні договору страхування майна страховик має право провести огляд застрахованого майна, а при необхідності призначити експертизу з метою встановлення його дійсної вартості. 2. При укладанні договору особистого страхування страховик має право провести обстеження застрахованого особи для оцінки фактичного стану його здоров'я. 3. Оцінка страхового ризику страховиком на підставі цієї статті необов'язкова для страхувальника, який має право доводити інше. Таємниця страхування Страховик не вправі розголошувати отримані ним в результаті своєї професійної діяльності відомості про страхувальника, застраховану особу і вигодонабувачам, стан їх здоров'я, а також про майновий стан цих осіб . За порушення таємниці страхування страховик у залежності від роду порушених прав та характеру порушення несе відповідальність згідно з правилами. Страхова сума 1. Сума, в межах якої страховик зобов'язується виплатити страхове відшкодування за договором майнового страхування або яку він зобов'язується виплатити за договором особистого страхування (страхова сума), визначається угодою страхувальника зі страховиком відповідно до правил. 2. При страхуванні майна або підприємницького ризику, якщо договором страхування не передбачено інше, страхова сума не повинна перевищувати їх справжню вартість (страхової вартості). Такий вартістю вважається: - для майна його дійсна вартість на місці його перебування в день укладення договору страхування; - для підприємницького ризику збитки від підприємницької діяльності, які страхувальник, як можна очікувати, поніс би при настанні страхового випадку. 3. У договорах особистого страхування і договорах страхування цивільної відповідальності страхова сума визначається сторонами на їх розсуд. Оспорювання страхової вартості майна Страхова вартість майна, зазначена в договорі страхування, не може бути згодом оскаржена, за винятком випадку, коли страховик, не скористався до укладення договору своїм правом на оцінку страхового ризику, був навмисне введений в оману щодо цієї вартості. Неповна майнове страхування Якщо в договорі страхування майна або підприємницького ризику страхова сума встановлена нижче страхової вартості, страховик при настанні страхового випадку зобов'язаний відшкодувати страхувальникові (вигодонабувачу) частина понесених останнім збитків пропорційно відношенню страхової суми до страхової вартості. Договором може бути передбачений більш високий розмір страхового відшкодування, але не вище страхової вартості. Додаткове майнове страхування 1. У разі, коли майно або підприємницький ризик застраховані лише в частині страхової вартості, страхувальник (вигодонабувач) вправі здійснити додаткове страхування, в тому числі в іншого страховика, але з тим, щоб загальна страхова сума за всіма договорами страхування не перевищувала страхову вартість. Наслідки страхування понад страхову вартості 1. Якщо страхова сума, зазначена в договорі страхування майна або підприємницького ризику, перевищує страхову вартість, договір є нікчемним у тій частині страхової суми, яка перевищує страхову вартість. Сплачена зайво частина страхової премії поверненню в цьому випадку не підлягає. 2. Якщо відповідно до договору страхування страхова премія вноситься в розстрочку і до моменту встановлення обставин, зазначених у пункті 1 цієї статті, вона внесена не повністю, залишилися страхові внески повинні бути сплачені у розмірі, зменшеному пропорційно зменшенню розміру страхової суми. 3. Якщо завищення страхової суми в договорі страхування стало наслідком обману з боку страхувальника, страховик має право вимагати визнання договору недійсним та відшкодування завданих йому цим збитків у розмірі, що перевищує суму отриманої ним від страхувальника страхової премії. 4. Правила, передбачені в пунктах 1 - 3 цієї статті, відповідно застосовуються і в тому випадку, коли страхова сума перевищила страхову вартість в результаті страхування одного і того ж об'єкта у двох або декількох страховиків (подвійне страхування). Сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті цього випадку кожним із страховиків, скорочується пропорційно зменшенню первісної страхової суми за відповідним договором страхування. Майнове страхування від різних страхових ризиків 1. Майно і підприємницький ризик можуть бути застраховані від різних страхових ризиків як по одному, так і за окремими договорами страхування, у тому числі за договорами з різними страховиками. У цих випадках допускається перевищення розміру загальної страхової суми за всіма договорами над страховою вартістю. 2. Якщо з двох або декількох договорів, укладених відповідно до пункту 1 цієї статті, випливає обов'язок страховиків виплатити страхове відшкодування за одні й ті ж наслідки настання одного і того ж страхового випадку, до таких договорів у відповідній частині застосовуються правила, передбачені Кодексом. Співстрахування Об'єкт страхування може бути застрахований за одним договором страхування спільно кількома страховиками (Сострахование). Якщо в такому договорі не визначені права та обов'язки кожного із страховиків, вони солідарно відповідають перед страхувальником (вигодонабувачем) за виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування або страхової суми за договором особистого страхування. Страхова премія та страхові внески 1. Під страховою премією розуміється плата за страхування, яку страхувальник (вигодонабувач) зобов'язаний сплатити страховику в порядку і в строки, які встановлені договором страхування. 2. Страховик при визначенні розміру страхової премії, що підлягає сплаті за договором страхування, вправі застосовувати розроблені їм страхові тарифи, що визначають премію, стягнуту з одиниці страхової суми, з урахуванням об'єкта страхування і характеру страхового ризику. У передбачених законом випадках розмір страхової премії визначається відповідно зі страховими тарифами, встановленими або регульованими органами державного страхового нагляду. 3. Якщо договором страхування передбачено внесення страхової премії в розстрочку, договором можуть бути визначені наслідки несплати у встановлені терміни чергових страхових внесків. 4. Якщо страховий випадок настав до сплати чергового страхового внеску, внесення якого прострочено, страховик має право при визначенні розміру підлягає виплаті страхового відшкодування за договором майнового страхування або страхової суми за договором особистого страхування зарахувати суму простроченого страхового внеску. Заміна застрахованої особи 1. У випадку, коли за договором страхування ризику відповідальності за заподіяння шкоди застрахована відповідальність особи іншого, ніж страхувальник, останній має право, якщо інше не передбачено договором, в будь-який час до настання страхового випадку замінити цю особу іншим, письмово повідомивши про це страховика. 2. Застрахована особа, назване у договорі особистого страхування, може бути замінено страхувальником іншою особою лише за згодою самого застрахованої особи та страховика. Заміна вигодонабувача Страхувальник має право замінити вигодонабувача, названого в договорі страхування, іншою особою, письмово повідомивши про це страховика. Заміна вигодонабувача за договором особистого страхування, призначеного за згодою застрахованої особи (пункт 2 статті 934), допускається лише за згодою цієї особи. Вигодонабувач не може бути замінений іншою особою після того, як він виконав будь-яку з обов'язків за договором страхування або пред'явив страховику вимога про виплату страхового відшкодування або страхової суми. Початок дії договору страхування 1. Договір страхування, якщо в ньому не передбачено інше, набуває чинності в момент сплати страхової премії або першого її внеску. 2. Страхування, обумовлене договором страхування, поширюється на страхові випадки, що сталися після набрання договором страхування чинності, якщо в договорі не передбачено інший термін початку дії страхування. Дострокове припинення договору страхування 1. Договір страхування припиняється до настання терміну, на який він був укладений, якщо після його вступу в силу можливість настання страхового випадку відпала й існування страхового ризику припинилося за обставинами іншим, ніж страховий випадок. До таких обставин, зокрема, відносяться: загибель застрахованого майна з підстав іншим, ніж настання страхового випадку; припинення в установленому порядку підприємницької діяльності особою, що застрахували підприємницький ризик чи ризик цивільної відповідальності, пов'язаної з цією діяльністю. 2. Страхувальник (вигодонабувач) має право відмовитися від договору страхування в будь-який час, якщо до моменту відмови можливість настання страхового випадку не відпала за обставин, зазначених у пункті 1 цієї статті. 3. При достроковому припиненні договору страхування за обставинами, зазначеним у пункті 1 цієї статті, страховик має право на частину страхової премії пропорційно часу, протягом якого діяло страхування. При достроковому відмову страхувальника (вигодонабувача) від договору страхування сплачена страховику страхова премія не підлягає поверненню, якщо договором не передбачено інше. Наслідки збільшення страхового ризику в період дії договору страхування 1. У період дії договору майнового страхування страхувальник (вигодонабувач) зобов'язаний негайно повідомляти страховику про стали йому відомими значні зміни в обставинах, повідомлених страховику при укладанні договору, якщо ці зміни можуть суттєво вплинути на збільшення страхового ризику. Значними у всякому випадку визнаються зміни, обумовлені в договорі страхування (страховому полісі) та в переданих страхувальникові правилах страхування. 2. Страховик, сповіщений про обставини, що тягнуть за собою збільшення страхового ризику, має право вимагати зміни умов договору страхування або сплати додаткової страхової премії пропорційно збільшення ризику. Якщо страхувальник (вигодонабувач) заперечує проти зміни умов договору страхування або доплати страхової премії, страховик має право вимагати розірвання договору у відповідності з правилами, передбаченими Законом. 3. При невиконанні страхувальником або вигодонабувачем передбаченої в пункті 1 цієї статті обов'язки страховик має право вимагати розірвання договору страхування та відшкодування збитків, завданих розірванням договору. 4. Страховик не має права вимагати розірвання договору страхування, якщо обставини, що тягнуть збільшення страхового ризику, вже відпали. 5. При особистому страхуванні наслідки зміни страхового ризику в період дії договору страхування, зазначені у пунктах 2 і 3 цієї статті, можуть наступити, тільки якщо вони прямо передбачені в договорі. Перехід прав на застраховане майно до іншої особи При переході прав на застраховане майно від особи, в інтересах якої був укладений договір страхування, до іншої особи права та обов'язки за цим договором переходять до особи, до якої перейшли права на майно, за винятком випадків примусового вилучення майна з підстав, передбачених Законом, та відмови від права власності. Особа, до якої перейшли права на застраховане майно, повинен негайно письмово повідомити про це страховика. Повідомлення страховика про настання страхового випадку 1. Страхувальник за договором майнового страхування після того, як йому стало відомо про настання страхового випадку, зобов'язаний негайно повідомити про його наступі страховика або його представника. Якщо договором передбачено термін і (або) спосіб повідомлення, воно повинно бути зроблено в домовлений термін і вказані у договорі способом. Такий же обов'язок лежить на вигодонабувача, якому відомо про укладення договору страхування на його користь, якщо він має намір скористатися правом на страхове відшкодування. 2. Невиконання обов'язків, передбачених пунктом 1 цієї статті, дає страховику право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо не буде доведено, що страховик своєчасно дізнався про настання страхового випадку або що відсутність у страховика відомостей про це не могло позначитися на його обов'язку виплатити страхове відшкодування. 3. Правила, передбачені пунктами 1 і 2 цієї статті, відповідно застосовуються до договору особистого страхування, якщо страховим випадком є смерть застрахованої особи або заподіяння шкоди його здоров'ю. При цьому встановлений договором строк повідомлення страховика не може бути менше тридцяти днів. Зменшення збитків від страхового випадку 1. При настанні страхового випадку, передбаченого договором майнового страхування, страхувальник зобов'язаний прийняти слушні та доступні в обставинах, що склалися заходи, щоб зменшити можливі збитки. Вживаючи такі заходи, страхувальник повинен слідувати вказівкам страховика, якщо вони повідомлені страхувальнику. 2. Витрати з метою зменшення збитків, що підлягають відшкодуванню страховиком, якщо такі витрати були необхідні або були зроблені для виконання вказівок страховика, повинні бути відшкодовані страховиком, навіть якщо відповідні заходи виявилися безуспішними. Такі витрати відшкодовуються пропорційно відношенню страхової суми до страхової вартості незалежно від того, що разом з відшкодуванням інших збитків вони можуть перевищити страхову суму. 3. Страховик звільняється від відшкодування збитків, що виникли внаслідок того, що страхувальник умисно не прийняв розумних і доступних йому заходів, щоб зменшити можливі збитки. Наслідки настання страхового випадку з вини страхувальника, вигодонабувача або застрахованої особи 1. Страховик звільняється від виплати страхового відшкодування або страхової суми, якщо страховий випадок настав внаслідок наміру страхувальника, вигодонабувача або застрахованої особи, за винятком випадків, передбачених пунктами 2 і 3 цієї статті. Законом можуть бути передбачені випадки звільнення страховика від виплати страхового відшкодування за договорами майнового страхування при настанні страхового випадку внаслідок грубої необережності страхувальника або вигодонабувача. 2. Страховик не звільняється від виплати страхового відшкодування за договором страхування цивільної відповідальності за заподіяння шкоди життю або здоров'ю, якщо шкода заподіяна з вини відповідального для неї особи. 3. Страховик не звільняється від виплати страхової суми, яка за договором особистого страхування підлягає виплаті у випадку смерті застрахованої особи, якщо його смерть настала внаслідок самогубства і до цього часу договір страхування діяв вже не менше двох років. Підстави звільнення страховика від виплати страхового відшкодування і страхової суми 1. Якщо законом або договором страхування не передбачено інше, страховик звільняється від виплати страхового відшкодування і страхової суми, коли страховий випадок настав внаслідок: впливу ядерного вибуху, радіації або радіоактивного зараження; військових дій, а також маневрів або інших військових заходів; громадянської війни, народних хвилювань всякого роду або страйків. 2. Якщо договором майнового страхування не передбачено інше, страховик звільняється від виплати страхового відшкодування за збитки, що виникли внаслідок вилучення, конфіскації, реквізиції, арешту або знищення застрахованого майна за розпорядженням державних органів. Перехід до страховика прав страхувальника на відшкодування збитку (суброгація) 1. Якщо договором майнового страхування не передбачено інше, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить у межах виплаченої суми право вимоги, яке страхувальник (вигодонабувач) має до особи, відповідальної за збитки, відшкодовані в результаті страхування. Проте умова договору, що виключає перехід до страховика права вимоги до особи, умисно заподіяли збитки, мізерно. 2. Перейшло до страховика право вимоги здійснюється ним з дотриманням правил, що регулюють відносини між страхувальником (вигодонабувачем) та особою, відповідальною за збитки. 3. Страхувальник (вигодонабувач) зобов'язаний передати страховику всі документи і докази і повідомити йому всі відомості, необхідні для здійснення страховиком перейшов до нього права вимоги. 4. Якщо страхувальник (вигодонабувач) відмовився від свого права вимоги до особи, відповідальної за збитки, відшкодовані страховиком, чи здійснення цього права стало неможливим з вини страхувальника (вигодонабувача), страховик звільняється від виплати страхового відшкодування повністю або у відповідній частині і має право вимагати повернення зайво виплаченої суми відшкодування. Позовна давність за вимогами, пов'язаних з майновим страхуванням Позов по вимогам, що випливають з договору майнового страхування, може бути пред'явлений протягом двох років. Перестрахування 1. Ризик виплати страхового відшкодування або страхової суми, прийнятий на себе страховиком за договором страхування, може бути ним застрахований повністю або частково у іншого страховика (страховиків) за укладеним з останнім договором перестрахування. 2. До договору перестрахування застосовуються правила, передбачені цією главою, що підлягають застосуванню щодо страхування підприємницького ризику, якщо договором перестрахування не передбачено інше. При цьому страховик за договором страхування (основному договору), який уклав договір перестрахування, вважається в цьому останньому договорі страхувальником. 3. При перестрахуванні відповідальним перед страхувальником за основним договором страхування за виплату страхового відшкодування або страхової суми залишається страховик за цим договором. 4. Допускається послідовне укладенням двох або декількох договорів перестрахування. Взаємне страхування 1. Громадяни та юридичні особи можуть страхувати своє майно і інші майнові інтереси, передбачені Законом, на взаємній основі шляхом об'єднання в товариства взаємного страхування необхідних для цього коштів. 2. Товариства взаємного страхування здійснюють страхування майна та інших майнових інтересів своїх членів і є некомерційними організаціями. Особливості правового становища товариств взаємного страхування і умови їх діяльності визначаються відповідно до Закону про взаємне страхування. 3. Страхування товариствами взаємного страхування майна і майнових інтересів своїх членів здійснюється безпосередньо на підставі членства, якщо установчими документами товариства не передбачено укладання в цих випадках договорів страхування. Правила, передбачені цією главою, застосовуються до відносин зі страхування між товариством взаємного страхування і його членами, якщо інше не передбачено законом про взаємне страхування, установчими документами відповідного товариства або встановлених їм правилами страхування. 4. Здійснення обов'язкового страхування шляхом взаємного страхування допускається у випадках, передбачених законом про взаємне страхування. 5. Товариство взаємного страхування може в якості страховика здійснювати страхування інтересів осіб, які не є членами суспільства, якщо така страхова діяльність передбачена його установчими документами, товариство утворене у формі комерційної організації, має дозвіл (ліцензію) на здійснення страхування відповідного виду та відповідає іншим вимогам, встановленим законом про організацію страхової справи. Страхування інтересів осіб, які не є членами товариства взаємного страхування, здійснюється суспільством за договорами страхування у відповідності з правилами, передбаченими цією главою. Обов'язкове державне страхування 1. З метою забезпечення соціальних інтересів громадян та інтересів держави законом може бути встановлено обов'язкове державне страхування життя, здоров'я та майна державних службовців певних категорій. Обов'язкове державне страхування здійснюється за рахунок коштів, що виділяються на ці цілі з відповідного бюджету міністерствам та іншим федеральним органам виконавчої влади (страхувальникам). 2. Обов'язкове державне страхування здійснюється безпосередньо на підставі законів та інших правових актів про таке страхування зазначеними в цих актах державними страховими або іншими державними організаціями (страховиками) або на підставі договорів страхування, укладені згідно з цими актами страховиками і страхувальниками. 3. Обов'язкове державне страхування оплачується страховикам у розмірі, визначеному законами та іншими правовими актами про таке страхування. 4. Правила, передбачені цією главою, застосовуються до обов'язкового державного страхування, якщо інше не передбачено законами та іншими правовими актами про таке страхування і не випливає із суті відповідних відносин зі страхування. Застосування загальних правил про страхування до спеціальних видів страхування Правила, передбачені цією главою, застосовуються до відносин зі страхування іноземних інвестицій від некомерційних ризиків, морського страхування, медичного страхування, страхування банківських вкладів і страхування пенсій остільки, оскільки законами про ці види страхування не встановлено інше. Використана література: "Цивільний Кодекс Російської Федерації (частина друга) від 26.01.1996 № 14 - ФЗ (прийнятий ГД ФС РФ 22.12.1995) (ред. від 17.12.1999)