Утворення СРСР
У ході громадянської війни склалися 2 форми національної державності: 1-а, федерація заснована на автономії, і 2-а, федерація заснована на конфедерації. Інша форма федерації почала складатися на основі об'єднання інших націй. Об'єднання почало відбуватися спершу на військовій основі. У зародку це була форма конфедерації. Але на практиці ж, ця конфедерація була під диктатом СРСР. Зберігалася єдина Комуністична партія, залишалася чітка централізація, через комуністичну партію відбувалося повне підпорядкування.
Вирішальним політичним умови об'єднання була єдність їх політичного ладу - в результаті революції в усіх республіках була встановлена диктатура пролетаріату. Перехід до непу посилив об'єктивну потребу до об'єднання республік. Сталін у цей час був Наркомом у справах національностей, і він був прихильником об'єднання на основі автономій, т.к. при цьому була можливість повного контролювання всієї території. На 10-му з'їзді партії Сталін виступив з доповіддю. Він говорив про потребу подолати соціально - культурне та економічне нерівність народів. Він вважав, що шовінізм і місцевий націоналізм являє собою однакову небезпеку для комуністичного інтернаціоналізму. Доповідь сильно критикувався. На цьому ж 10 - му з'їзді, Сталін запропонував покінчити з національним питанням назавжди і запропонував адміністративний переділ Росії.
Зміна меж відбувалося не дуже гладко. При розгляді питань економічного районування країни, національні питання до уваги не бралися. Частина партійних діячів, у тому числі і І. В. Сталін, спочатку вважали створення незалежних національних республік рішенням чисто часових, політичних завдань.
У утворення СРСР велику роль зіграла ЗРФСР. Для всіх росіян було важливо господарське об'єднання всіх трьох закавказьких республік. Це об'єднання викликало гарячу суперечку. Основне питання спору був - принципи непу і створення (об'єднання) держав. Суперечка була ще й у тому, що застосовні принципи непу до об'єднання всіх республік. Неп вимагав відтворення державної єдності на основі конфедерації. Було організовано єдине управління залізницями Закавказзя.
Але більшовики недооцінили національне питання. Почалася політика форсованого зближення, об'єднання національностей. У липні 1922 року був запропонований проект ФСССРЗ. При цьому основні повноваження залишалися в руках республік. Це був союз на основі конфедерацій. Цим був дуже незадоволений Орджонікідзе. Сталін як і Орджонікідзе був прихильником жорсткої централізації.
Наприкінці серпня Сталін запропонував проект, в якому пропонував "... пристосувати форму взаємин між центрами і околицями до фактичних взаємин, в силу яких околиці в усьому безумовно повинні підкорятися центру ...".
Але підтримка сталінського проекту була дуже відносною. Тільки ЦК Вірменії та Азербайджану висловилися за нього без особливих застережень. ЦК КП Білорусії віддавав перевагу збереженню договірних відносин. ЦК КП Грузії 15 вересня взагалі відкинув сталінський план.
З - за цього (і не тільки) в жовтні 1922 року відбувся так званий "грузинський інцидент", коли ЦК КП Грузії колективно подав у відставку.
Більшовики рідко вважалися з національним питанням і думкою людей, не згодних з генеральним курсом партії. В результаті на не дуже добровільній основі СРСР став складатися з 6-ти республік - РРФСР, УРСР, БРСР та ЗРФСР.
ЛІТЕРАТУРА:
1. "Історики сперечаються. Тринадцять бесід" - Вид. Политиздат 1988
2. "Посібник з історії СРСР" Изд. Москва 1987
3. Матеріали лекцій НГУ