ЗМІСТ:
Введення
1. Технологічне обгрунтування
1.1 Характеристика автотранспортного
1.2 Характеристика автомобіля
1.3 Характеристика об'єкта проектування
2. Технологічна частина
2.1 Коригування періодичності технічного обслуговування
2.2 Коригування міжремонтного пробігу
2.3 Коригування трудомісткості технічного обслуговування і трудомісткості поточного ремонту
2.4 Визначення кількості технічних обслуговувань і ремонтів
за цикл
2.5 Визначення коефіцієнта технічної готовності
2.6 Визначення коефіцієнта переходу від циклу до року
2.7 Визначення кількості технічних обслуговувань і ремонтів за рік
2.8 Визначення добової виробничої програми
2.9 Визначення річних обсягів робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту
2.10 Розрахунок чисельності виробничих робітників
2.11 Підбір обладнання
2.12 Розрахунок площі ділянки
3. Загальна частина
3.1 Організація праці в шиномонтажній цеху
3.2 Розрахунок освітлення зони
3.3 Розрахунок вентиляції
3.4 Техніка безпеки
3.5 Протипожежна безпека
3.6 Охорона навколишнього середовища
Список джерел
ВСТУП
Російський автомобільний транспорт за багатьма параметрами не відповідає потребам економіки і суспільства, не відповідає сучасним вимогам і знаходиться в кризовому стані.
У країні падають обсяги перевезень (особливо це стосується вантажних перевезень), катастрофічно не вистачає кваліфікованих кадрів - не лише водіїв, а й організаторів перевезень; навіть на рівні міністерства немає концепції розвитку цього сектора економіки, глобально застаріла законодавча база (в країні діють правила перевезень від 1987 року). Негативно позначається на вантажоперевезеннях і те, що в кожному регіоні свої тарифи і свої правила.
Більше того, сьогодні ніхто не може точно сказати: яка частка транспортних витрат у вартості товару. За деякими даними, транспортні витрати в собівартості продукції складають 15 - 20% (у країнах Європи цей показник - 7-8%), але вони постійно зростають. А це суттєво посилює інфляційні процеси, знижує конкурентоспроможність вітчизняних товарів.
Рухливість населення Росії в 2,5 рази нижче, ніж у розвинених зарубіжних країнах, оскільки відсутність опорної транспортної мережі на всій території країни перешкоджає розвитку єдиного економічного простору та зростанню особистої мобільності. Близько 28 тис. населених пунктів, в яких проживають 12 млн. чоловік, не мають цілорічного автотранспортного спільноти.
На сьогоднішній день, при величезних сумарних матеріальних і фінансових витратах ефективність вирішення багатьох транспортних завдань у країні стає надзвичайно низькою, вантажний автотранспорт - неконкурентоспроможним, а пасажирським - все менш доступним.
Між тим, ще на початку 90-х років російська система автоперевезень була однією з передових у світі, за швидкістю доставки вантажів наближалася до показників США. Для виправлення ситуації необхідно підвищувати державне регулювання транспортної діяльності.
Основними напрямами розвитку АТП є: випереджаючий розвиток транспорту загального користування та зміцнення матеріально-технічної бази. Зміцнення ремонтної бази автотранспортних засобів і поліпшення системи її роботи. У автогосподарствах покращення технічного стану та ремонт рухомого складу. Для цього потрібно: удосконалювати структуру автомобільного парку, підвищити її питома вага машин більшої вантажопідйомності, спеціалізованих і малотонних автомобілів, забезпечення автобусів і перевезень у міжнародних повідомленнях, здійснювати заходи щодо поліпшення роботи всіх видів транспорту та забезпечувати їхній розвиток у повній відповідності з потребами народного господарства і населення.
Виробництво автобусів з дизельними двигунами необхідно підвищити. Необхідно освоїти випуск міських автобусів з високим гарантованим пробігом і з великою пасажиромісткістю. За рахунок вдосконалення конструкцій ДВС, підвищити паливну економічність.
У зв'язку з розвитком автомобільного транспорту при технічному обслуговуванні та ремонті автомобілів застосовують діагностування та технічне обслуговування, яке дозволяє знайти несправність і інформацію про неї, теорія надійності використовується так само для управління технічним станом автомобіля. Фахівці при технічному обслуговуванні автомобілів повинні знати, що впливають на зміну технічного стану автомобілів, елементи теорії надійності, технічного ремонту, а так само відповідне обладнання.
1. ТЕХНОЛОГІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ
1.1 Характеристика автотранспортного підприємства
Автотранспортне підприємство за обліковим кількістю автобусів 326 од., Марки КАВЗ-3275, займається перевезеннями людей. Середньодобовий пробіг автомобіля 246 км. Автомобілі експлуатуються на дорогах IV категорії в помірно-теплому вологому кліматі 365 днів у році, 19 відсотків рухомого складу пройшло капітальний ремонт.
1.2 Характеристика автомобіля
Автомобіль КАВЗ-3275 випускається Курганським автобусним заводом з 1992 року, призначений для перевезення людей між населеними пунктами, має колісну базу 3545 мм., Повну місткість 32 особи (число місць для сидіння - 24), габаритні розміри 6750х2700х3015 мм., На нього встановлений карбюраторний двигун потужністю 88,3 кВт (120 л, з,) при частоті обертання колінчастого вала 3200 хв №, колісна формула 4х2, максимальна швидкість 90 км / год, повна маса 8157 кг, витрата палива 19,6 л. На 100 км., При швидкості 60 км / ч.
1.3 Характеристика об'єкта проектування
Шиномонтувальний цех призначений для проведення шиномонтажних робіт. У цеху є таке обладнання, як стенд для монтажу коліс З 601, верстат для очищення ободів дисків Р-101, пристосування для правки замкових кілець ЦКБ - І - 902.
2. ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА
2.1 Коригування періодичності перших і других технічних обслуговувань
Коригування періодичності ТО-1 і ТО-2 L1, 2, км, виконується за формулою
L1, 2 = L'1, 2 ∙ K1 ∙ К'3 ∙ К''3 (1)
де L'1, 2 - періодичність ТО-1 і ТО-2, км;
К1 - коефіцієнт коригування, враховує категорію експлуатації [1];
К'3 - коефіцієнт коригування, враховує природно-кліматичні умови [1];
К''3 - коефіцієнт коригування, враховує агресивність середовища [1].
L1 = 4000 ∙ 0,7 ∙ 1,0 ∙ 1,0 = 2800
L2 = 1600 ∙ 0,7 ∙ 1,0 ∙ 1,0 = 11200
Коригування періодичності ТО-1 за середньодобовим пробігом L1C км, виконується за формулою
L1C = L1 / l cc = n n 'l cc (2)
де L1 - відкоригована періодичність ТО-1, км;
l cc - середньодобовий пробіг, км;
n n '- стислість періодичності ТО-1 до середньодобовим пробігу
L1C = 2800 / 184 = 15,2 15 ∙ 184 = 2760
Коригування періодичності ТО-2 за середньодобовим L2C виконується за формулою
L2C = L2 / L1C = n n 'L2C (3)
де L2 - відкоригована періодичність ТО-2, км;
L1C - відкоригована періодичність ТО-1 за середньодобовим пробігом, розрахована за формулою (2), км;
n n '- стислість періодичності ТО-1 до середньодобовим пробігу
L2C = 11200 / 2760 = 4,1 4 ∙ 2760 = 11040
2.2 Коригування міжремонтного пробігу
Міжремонтний пробіг Lкр, км, коригується за формулою
Lкр = Lкр.ср ∙ K1 ∙ К2 ∙ К'3 ∙ К''3
де Lкр.ср - середнє значення міжремонтного пробігу, км;
К1 - коефіцієнт коригування, враховує категорію експлуатації [1];
К2 - коефіцієнт коригування, враховує модифікацію рухомого складу [1];
К'3 - коефіцієнт коригування, враховує природно-кліматичні умови [1];
К''3 - коефіцієнт коригування, враховує агресивність середовища [1].
Середнє значення міжремонтного пробігу Lкр.ср, км, розраховується за формулою
Lкр.ср = (% Н + 0,8% КР) L'кр 1 / 100 (5)
де% Н,% КР - відповідно процентний склад автомобілів пройшли і не пройшли капітальний ремонт,%;
0,8 - норма зниження міжремонтного пробігу до другого капітального ремонту;
Lкр - міжремонтний пробіг нормативний, км.
Lкр.ср = (80 + 0,8 ∙ 20) ∙ 180000 ∙ 1 / 100 = 172 800
Lкр = 172800 ∙ 0,7 ∙ 1,00 ∙ 1,1 ∙ 1,0 = 133 056
Коригування міжремонтного пробігу за середньодобовим пробігом Lкр.с, км, виконується за формулою
Lкр з = Lкр / L2C = n n 'L2C (6)
де Lкр - відкоригований міжремонтний пробіг, що визначає за формулою (4), км;
L2C - відкоригована періодичність ТО-2 за середньодобовим пробігом, яка визначається за формулою (3), км;
n n '- стислість періодичності міжремонтного пробігу
Lкр з = 133056 / 11040 = 12,0 12 ∙ 11 040 = 132 480
2.3 Коригування трудомісткості технічного обслуговування та поточного ремонту
Трудомісткість технічного обслуговування tео, 1,2, чол-год, коригується за формулою
tео, 1,2 = t'ео, 1,2 ∙ К2 ∙ К5 (7)
де t'ео, 1,2 - нормальна трудомісткість ЄВ, ТО-1, ТО-2 автомобіля, [1]; чол-год;
К2 - коефіцієнт коригування, враховує модифікацію рухомого складу [1];
К5 - коефіцієнт, що враховує розміри АТП [1]
tео = 0,30 ∙ 1,00 ∙ 0,95 = 0,29
tто-1 = 1,5 ∙ 1,00 ∙ 0,95 = 1,42
tто-2 = 7,7 ∙ 1,00 ∙ 0,95 = 7,31
Трудомісткість поточного ремонту tтр, чол-год, коригується за формулою
tтр = t'тр ∙ K1 ∙ К2 ∙ К'3 ∙ К''3 ∙ К4ср ∙ К5 (8)
де t'тр - трудомісткість ТР автомобілів нормативна, чол-год;
К1 - коефіцієнт коригування, враховує категорію експлуатації [1];
К2 - коефіцієнт коригування, враховує модифікацію рухомого складу [1];
К'3 - коефіцієнт коригування, враховує природно-кліматичні умови [1];
К''3 - коефіцієнт коригування, враховує агресивність середовища [1];
К4ср - середнє значення коефіцієнта коригування враховує зміну трудомісткості ТР взаємозалежності від пробігу з початку експлуатації;
К5 - коефіцієнт, що враховує розміри АТП.
2.4 Визначення кількості капітальних ремонтів і технічних обслуговувань за цикл
Кількість КР за цикл Nкру., Од., Визначається за формулою
Nкру = Lкр с / Lкр з (10)
де Lкрс - середнє значення міжремонтного пробігу, що визначається за формулою (6), км
Nкру = 132480 / 132480 = 1
Кількість ТО-2 за цикл N2, од, визначається за формулою
N2с = Lкр с / L2с - 1 (11)
Кількість ТО-1 за цикл N1ц, од, визначається за формулою
N1ц = Lкр с / L2с - (N2ц + 1) (12)
де Lкрс - середнє значення міжремонтного пробігу, що визначається за формулою (6), км;
L1C - відкоригована періодичність ТО-1 за середньодобовим пробігом, розрахована за формулою (2), км;
N2с - кількість ТО-2 за цикл, од.
N1ц = 132480 / 2760 - (11 + 1) = 47
Кількість ЄО за цикл Neoуд од, визначається за формулою
Nеоц = Lкрс / l cc (13)
де Lкрс - середнє значення міжремонтного пробігу, що визначається за формулою (6), км;
l cc - середньодобовий пробіг, км
Nеоц = 132480 / 184 = 720
2.5 Визначення коефіцієнта технічної готовності
Процентне кількість автомобілів знаходяться в справному технічному стані і готових до експлуатації αтг,%, визначається за формулою
Дец
αтг = ------ (14)
Дец + Дру
де Дец - кількість днів експлуатації автомобілів за цикл Дец, дн, визначається за формулою
Lкрс
Дец = ---- (15)
l cc
де Lкрс - середнє значення міжремонтного пробігу, що визначається за формулою (6), км;
l cc - середньодобовий пробіг, км
132480
Дец = ---- = 720
184
Кількість днів простою в ТО і капітальному ремонті Дру, дн, визначаються за формулою
dто і тр ∙ Lкрс
Дру = Nкру ДКТ + ------- ∙ К'4ср (16)
1000
де Nкру - кількість КР за цикл, од;
ДКТ - кількість днів простою автомобілів в КР з урахуванням транспортування, дн;
dто і тр - кількість днів простою автомобілів в ТО і ТР на 1000 км пробігу, км;
Lкрс - середнє значення міжремонтного пробігу, що визначається за формулою (6), км;
К'4ср - середнє значення коефіцієнта коригування враховує зміну кількості днів простою автомобілів в ТО і ТР у залежності від пробігу з початку експлуатації
Кількість днів простою автомобілів в КР з урахуванням транспортування, ДКТ, дн, визначається за формулою
ДКТ = (1,1 ... 1,2) ∙ Окр (17)
Середнє значення коефіцієнта коригування враховує зміна простою автомобіля в ТЕ і ТР в залежності від пробігу з початку експлуатації К'4ср, визначається за формулою
% 1 ∙ К № 4 +% 2 ∙ Кі4 +% 4 ∙ "4 +% 5 ∙ К''4
К4ср = ------------------ (18)
100
де% 1 ...% 5 - відповідно процентна кількість автомобілів знаходяться в певному інтервалі пробігу з початку експлуатації,%;
До № 4 ... К''4 - тривалість простою в ТО й ремонті в залежності від пробігу з початку експлуатації
20 ∙ 0,7 + 20 ∙ 0,7 + 20 ∙ 1,0 + 20 ∙ 1,3 + 20 ∙ 1,4
К4ср = -------------------- = 1
100
0,30 ∙ 132480 ∙ 1
Дру = 1 ∙ 21 + ------- = 60
1000
720
αтг = ------ = 0,92
720 + 60
2.6 Визначення коефіцієнта переходу від циклу до року
Визначення коефіцієнта переходу від циклу до року ήг, визначається за формулою
ήг = Lг / Lкрс (19)
де Lг - річний пробіг автомобіля, км;
Lкрс - середнє значення міжремонтного пробігу, що визначається за формулою (6), км
Річний пробіг автомобіля Lг, км, визначається за формулою
Lг = ДРГ ∙ αтг ∙ l cc (20)
де ДРГ - режим роботи підприємства, дн;
αтг - відповідно процентна кількість автомобілів знаходяться в справному технічному стані і готових до експлуатації, визначена за формулою (14),%;
l cc - середньодобовий пробіг, км
Lг = 357 0,92 184 = 60432
60432
ήг = ----- = 0,45
132480
2.7 Визначення кількості технічних обслуговувань та капітального ремонту за рік
Кількість ТО і КР за рік Nкрг, од, визначається за формулою
Nкрг = Nкрц ∙ ήг ∙ АСП (21)
де Nкрц - кількість КР за цикл, що визначається за формулою (10), од;
ήг - коефіцієнт переходу від циклу до року, визначається за формулою (19);
Асп - списочное кількість автомобілів, од.
Nкрг = 1 ∙ 0,45 ∙ 263 = 118
Кількість ТО-2 за цикл, що визначається за формулою
N2г = N2ц ∙ ήг ∙ АСП (22)
де N2ц - кількість ТО-2 за цикл, що визначається за формулою (11), од.;
ήг - коефіцієнт переходу від циклу до року, визначається за формулою (19);
Асп - списочное кількість автомобілів, од.
N2г = 11 ∙ 0,45 ∙ 263 = +1301
Кількість ТО-1 за рік N1г, од, визначається за формулою
N1г = N1ц ∙ ήг ∙ АСП (23)
де N2ц - кількість ТО-1 за цикл, що визначається за формулою (12), од.;
ήг - коефіцієнт переходу від циклу до року, визначається за формулою (19);
Асп - списочное кількість автомобілів, од.
N1г = 47 ∙ 0,45 ∙ 263 = 5562
Кількість ЄО за рік Nеог, од, визначається за формулою
Nеог = Nеоц ∙ ήг ∙ АСП (24)
де Nеоц - кількість ЄВ за цикл, що визначається за формулою (13), од;
ήг - коефіцієнт переходу від циклу до року, визначається за формулою (19);
Асп - списочное кількість автомобілів, од.
Nеог = 720 ∙ 0,45 ∙ 263 = 85212
2.8 Визначення добової виробничої програми
Кількість ТО-2 за добу N2с, од, визначається за формулою
N2с = N2г / Дрз2 (25)
де N2г - кількість ТО-2 за рік, що визначається за формулою (22), од;
Введення
1. Технологічне обгрунтування
1.1 Характеристика автотранспортного
1.2 Характеристика автомобіля
1.3 Характеристика об'єкта проектування
2. Технологічна частина
2.1 Коригування періодичності технічного обслуговування
2.2 Коригування міжремонтного пробігу
2.3 Коригування трудомісткості технічного обслуговування і трудомісткості поточного ремонту
2.4 Визначення кількості технічних обслуговувань і ремонтів
за цикл
2.5 Визначення коефіцієнта технічної готовності
2.6 Визначення коефіцієнта переходу від циклу до року
2.7 Визначення кількості технічних обслуговувань і ремонтів за рік
2.8 Визначення добової виробничої програми
2.9 Визначення річних обсягів робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту
2.10 Розрахунок чисельності виробничих робітників
2.11 Підбір обладнання
2.12 Розрахунок площі ділянки
3. Загальна частина
3.1 Організація праці в шиномонтажній цеху
3.2 Розрахунок освітлення зони
3.3 Розрахунок вентиляції
3.4 Техніка безпеки
3.5 Протипожежна безпека
3.6 Охорона навколишнього середовища
Список джерел
ВСТУП
Російський автомобільний транспорт за багатьма параметрами не відповідає потребам економіки і суспільства, не відповідає сучасним вимогам і знаходиться в кризовому стані.
У країні падають обсяги перевезень (особливо це стосується вантажних перевезень), катастрофічно не вистачає кваліфікованих кадрів - не лише водіїв, а й організаторів перевезень; навіть на рівні міністерства немає концепції розвитку цього сектора економіки, глобально застаріла законодавча база (в країні діють правила перевезень від 1987 року). Негативно позначається на вантажоперевезеннях і те, що в кожному регіоні свої тарифи і свої правила.
Більше того, сьогодні ніхто не може точно сказати: яка частка транспортних витрат у вартості товару. За деякими даними, транспортні витрати в собівартості продукції складають 15 - 20% (у країнах Європи цей показник - 7-8%), але вони постійно зростають. А це суттєво посилює інфляційні процеси, знижує конкурентоспроможність вітчизняних товарів.
Рухливість населення Росії в 2,5 рази нижче, ніж у розвинених зарубіжних країнах, оскільки відсутність опорної транспортної мережі на всій території країни перешкоджає розвитку єдиного економічного простору та зростанню особистої мобільності. Близько 28 тис. населених пунктів, в яких проживають 12 млн. чоловік, не мають цілорічного автотранспортного спільноти.
На сьогоднішній день, при величезних сумарних матеріальних і фінансових витратах ефективність вирішення багатьох транспортних завдань у країні стає надзвичайно низькою, вантажний автотранспорт - неконкурентоспроможним, а пасажирським - все менш доступним.
Між тим, ще на початку 90-х років російська система автоперевезень була однією з передових у світі, за швидкістю доставки вантажів наближалася до показників США. Для виправлення ситуації необхідно підвищувати державне регулювання транспортної діяльності.
Основними напрямами розвитку АТП є: випереджаючий розвиток транспорту загального користування та зміцнення матеріально-технічної бази. Зміцнення ремонтної бази автотранспортних засобів і поліпшення системи її роботи. У автогосподарствах покращення технічного стану та ремонт рухомого складу. Для цього потрібно: удосконалювати структуру автомобільного парку, підвищити її питома вага машин більшої вантажопідйомності, спеціалізованих і малотонних автомобілів, забезпечення автобусів і перевезень у міжнародних повідомленнях, здійснювати заходи щодо поліпшення роботи всіх видів транспорту та забезпечувати їхній розвиток у повній відповідності з потребами народного господарства і населення.
Виробництво автобусів з дизельними двигунами необхідно підвищити. Необхідно освоїти випуск міських автобусів з високим гарантованим пробігом і з великою пасажиромісткістю. За рахунок вдосконалення конструкцій ДВС, підвищити паливну економічність.
У зв'язку з розвитком автомобільного транспорту при технічному обслуговуванні та ремонті автомобілів застосовують діагностування та технічне обслуговування, яке дозволяє знайти несправність і інформацію про неї, теорія надійності використовується так само для управління технічним станом автомобіля. Фахівці при технічному обслуговуванні автомобілів повинні знати, що впливають на зміну технічного стану автомобілів, елементи теорії надійності, технічного ремонту, а так само відповідне обладнання.
1. ТЕХНОЛОГІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ
1.1 Характеристика автотранспортного підприємства
Автотранспортне підприємство за обліковим кількістю автобусів 326 од., Марки КАВЗ-3275, займається перевезеннями людей. Середньодобовий пробіг автомобіля 246 км. Автомобілі експлуатуються на дорогах IV категорії в помірно-теплому вологому кліматі 365 днів у році, 19 відсотків рухомого складу пройшло капітальний ремонт.
1.2 Характеристика автомобіля
Автомобіль КАВЗ-3275 випускається Курганським автобусним заводом з 1992 року, призначений для перевезення людей між населеними пунктами, має колісну базу 3545 мм., Повну місткість 32 особи (число місць для сидіння - 24), габаритні розміри 6750х2700х3015 мм., На нього встановлений карбюраторний двигун потужністю 88,3 кВт (120 л, з,) при частоті обертання колінчастого вала 3200 хв №, колісна формула 4х2, максимальна швидкість 90 км / год, повна маса 8157 кг, витрата палива 19,6 л. На 100 км., При швидкості 60 км / ч.
1.3 Характеристика об'єкта проектування
Шиномонтувальний цех призначений для проведення шиномонтажних робіт. У цеху є таке обладнання, як стенд для монтажу коліс З 601, верстат для очищення ободів дисків Р-101, пристосування для правки замкових кілець ЦКБ - І - 902.
2. ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА
2.1 Коригування періодичності перших і других технічних обслуговувань
Коригування періодичності ТО-1 і ТО-2 L1, 2, км, виконується за формулою
L1, 2 = L'1, 2 ∙ K1 ∙ К'3 ∙ К''3 (1)
де L'1, 2 - періодичність ТО-1 і ТО-2, км;
К1 - коефіцієнт коригування, враховує категорію експлуатації [1];
К'3 - коефіцієнт коригування, враховує природно-кліматичні умови [1];
К''3 - коефіцієнт коригування, враховує агресивність середовища [1].
L1 = 4000 ∙ 0,7 ∙ 1,0 ∙ 1,0 = 2800
L2 = 1600 ∙ 0,7 ∙ 1,0 ∙ 1,0 = 11200
Коригування періодичності ТО-1 за середньодобовим пробігом L1C км, виконується за формулою
L1C = L1 / l cc = n n 'l cc (2)
де L1 - відкоригована періодичність ТО-1, км;
l cc - середньодобовий пробіг, км;
n n '- стислість періодичності ТО-1 до середньодобовим пробігу
L1C = 2800 / 184 = 15,2 15 ∙ 184 = 2760
Коригування періодичності ТО-2 за середньодобовим L2C виконується за формулою
L2C = L2 / L1C = n n 'L2C (3)
де L2 - відкоригована періодичність ТО-2, км;
L1C - відкоригована періодичність ТО-1 за середньодобовим пробігом, розрахована за формулою (2), км;
n n '- стислість періодичності ТО-1 до середньодобовим пробігу
L2C = 11200 / 2760 = 4,1 4 ∙ 2760 = 11040
2.2 Коригування міжремонтного пробігу
Міжремонтний пробіг Lкр, км, коригується за формулою
Lкр = Lкр.ср ∙ K1 ∙ К2 ∙ К'3 ∙ К''3
де Lкр.ср - середнє значення міжремонтного пробігу, км;
К1 - коефіцієнт коригування, враховує категорію експлуатації [1];
К2 - коефіцієнт коригування, враховує модифікацію рухомого складу [1];
К'3 - коефіцієнт коригування, враховує природно-кліматичні умови [1];
К''3 - коефіцієнт коригування, враховує агресивність середовища [1].
Середнє значення міжремонтного пробігу Lкр.ср, км, розраховується за формулою
Lкр.ср = (% Н + 0,8% КР) L'кр 1 / 100 (5)
де% Н,% КР - відповідно процентний склад автомобілів пройшли і не пройшли капітальний ремонт,%;
0,8 - норма зниження міжремонтного пробігу до другого капітального ремонту;
Lкр - міжремонтний пробіг нормативний, км.
Lкр.ср = (80 + 0,8 ∙ 20) ∙ 180000 ∙ 1 / 100 = 172 800
Lкр = 172800 ∙ 0,7 ∙ 1,00 ∙ 1,1 ∙ 1,0 = 133 056
Коригування міжремонтного пробігу за середньодобовим пробігом Lкр.с, км, виконується за формулою
Lкр з = Lкр / L2C = n n 'L2C (6)
де Lкр - відкоригований міжремонтний пробіг, що визначає за формулою (4), км;
L2C - відкоригована періодичність ТО-2 за середньодобовим пробігом, яка визначається за формулою (3), км;
n n '- стислість періодичності міжремонтного пробігу
Lкр з = 133056 / 11040 = 12,0 12 ∙ 11 040 = 132 480
2.3 Коригування трудомісткості технічного обслуговування та поточного ремонту
Трудомісткість технічного обслуговування tео, 1,2, чол-год, коригується за формулою
tео, 1,2 = t'ео, 1,2 ∙ К2 ∙ К5 (7)
де t'ео, 1,2 - нормальна трудомісткість ЄВ, ТО-1, ТО-2 автомобіля, [1]; чол-год;
К2 - коефіцієнт коригування, враховує модифікацію рухомого складу [1];
К5 - коефіцієнт, що враховує розміри АТП [1]
tео = 0,30 ∙ 1,00 ∙ 0,95 = 0,29
tто-1 = 1,5 ∙ 1,00 ∙ 0,95 = 1,42
tто-2 = 7,7 ∙ 1,00 ∙ 0,95 = 7,31
Трудомісткість поточного ремонту tтр, чол-год, коригується за формулою
tтр = t'тр ∙ K1 ∙ К2 ∙ К'3 ∙ К''3 ∙ К4ср ∙ К5 (8)
де t'тр - трудомісткість ТР автомобілів нормативна, чол-год;
К1 - коефіцієнт коригування, враховує категорію експлуатації [1];
К2 - коефіцієнт коригування, враховує модифікацію рухомого складу [1];
К'3 - коефіцієнт коригування, враховує природно-кліматичні умови [1];
К''3 - коефіцієнт коригування, враховує агресивність середовища [1];
К4ср - середнє значення коефіцієнта коригування враховує зміну трудомісткості ТР взаємозалежності від пробігу з початку експлуатації;
К5 - коефіцієнт, що враховує розміри АТП.
2.4 Визначення кількості капітальних ремонтів і технічних обслуговувань за цикл
Кількість КР за цикл Nкру., Од., Визначається за формулою
Nкру = Lкр с / Lкр з (10)
де Lкрс - середнє значення міжремонтного пробігу, що визначається за формулою (6), км
Nкру = 132480 / 132480 = 1
Кількість ТО-2 за цикл N2, од, визначається за формулою
N2с = Lкр с / L2с - 1 (11)
Кількість ТО-1 за цикл N1ц, од, визначається за формулою
N1ц = Lкр с / L2с - (N2ц + 1) (12)
де Lкрс - середнє значення міжремонтного пробігу, що визначається за формулою (6), км;
L1C - відкоригована періодичність ТО-1 за середньодобовим пробігом, розрахована за формулою (2), км;
N2с - кількість ТО-2 за цикл, од.
N1ц = 132480 / 2760 - (11 + 1) = 47
Кількість ЄО за цикл Neoуд од, визначається за формулою
Nеоц = Lкрс / l cc (13)
де Lкрс - середнє значення міжремонтного пробігу, що визначається за формулою (6), км;
l cc - середньодобовий пробіг, км
Nеоц = 132480 / 184 = 720
2.5 Визначення коефіцієнта технічної готовності
Процентне кількість автомобілів знаходяться в справному технічному стані і готових до експлуатації αтг,%, визначається за формулою
Дец
αтг = ------ (14)
Дец + Дру
де Дец - кількість днів експлуатації автомобілів за цикл Дец, дн, визначається за формулою
Lкрс
Дец = ---- (15)
l cc
де Lкрс - середнє значення міжремонтного пробігу, що визначається за формулою (6), км;
l cc - середньодобовий пробіг, км
132480
Дец = ---- = 720
184
Кількість днів простою в ТО і капітальному ремонті Дру, дн, визначаються за формулою
dто і тр ∙ Lкрс
Дру = Nкру ДКТ + ------- ∙ К'4ср (16)
1000
де Nкру - кількість КР за цикл, од;
ДКТ - кількість днів простою автомобілів в КР з урахуванням транспортування, дн;
dто і тр - кількість днів простою автомобілів в ТО і ТР на 1000 км пробігу, км;
Lкрс - середнє значення міжремонтного пробігу, що визначається за формулою (6), км;
К'4ср - середнє значення коефіцієнта коригування враховує зміну кількості днів простою автомобілів в ТО і ТР у залежності від пробігу з початку експлуатації
Кількість днів простою автомобілів в КР з урахуванням транспортування, ДКТ, дн, визначається за формулою
ДКТ = (1,1 ... 1,2) ∙ Окр (17)
Середнє значення коефіцієнта коригування враховує зміна простою автомобіля в ТЕ і ТР в залежності від пробігу з початку експлуатації К'4ср, визначається за формулою
% 1 ∙ К № 4 +% 2 ∙ Кі4 +% 4 ∙ "4 +% 5 ∙ К''4
К4ср = ------------------ (18)
100
де% 1 ...% 5 - відповідно процентна кількість автомобілів знаходяться в певному інтервалі пробігу з початку експлуатації,%;
До № 4 ... К''4 - тривалість простою в ТО й ремонті в залежності від пробігу з початку експлуатації
20 ∙ 0,7 + 20 ∙ 0,7 + 20 ∙ 1,0 + 20 ∙ 1,3 + 20 ∙ 1,4
К4ср = -------------------- = 1
100
0,30 ∙ 132480 ∙ 1
Дру = 1 ∙ 21 + ------- = 60
1000
720
αтг = ------ = 0,92
720 + 60
2.6 Визначення коефіцієнта переходу від циклу до року
Визначення коефіцієнта переходу від циклу до року ήг, визначається за формулою
ήг = Lг / Lкрс (19)
де Lг - річний пробіг автомобіля, км;
Lкрс - середнє значення міжремонтного пробігу, що визначається за формулою (6), км
Річний пробіг автомобіля Lг, км, визначається за формулою
Lг = ДРГ ∙ αтг ∙ l cc (20)
де ДРГ - режим роботи підприємства, дн;
αтг - відповідно процентна кількість автомобілів знаходяться в справному технічному стані і готових до експлуатації, визначена за формулою (14),%;
l cc - середньодобовий пробіг, км
Lг = 357 0,92 184 = 60432
60432
ήг = ----- = 0,45
132480
2.7 Визначення кількості технічних обслуговувань та капітального ремонту за рік
Кількість ТО і КР за рік Nкрг, од, визначається за формулою
Nкрг = Nкрц ∙ ήг ∙ АСП (21)
де Nкрц - кількість КР за цикл, що визначається за формулою (10), од;
ήг - коефіцієнт переходу від циклу до року, визначається за формулою (19);
Асп - списочное кількість автомобілів, од.
Nкрг = 1 ∙ 0,45 ∙ 263 = 118
Кількість ТО-2 за цикл, що визначається за формулою
N2г = N2ц ∙ ήг ∙ АСП (22)
де N2ц - кількість ТО-2 за цикл, що визначається за формулою (11), од.;
ήг - коефіцієнт переходу від циклу до року, визначається за формулою (19);
Асп - списочное кількість автомобілів, од.
N2г = 11 ∙ 0,45 ∙ 263 = +1301
Кількість ТО-1 за рік N1г, од, визначається за формулою
N1г = N1ц ∙ ήг ∙ АСП (23)
де N2ц - кількість ТО-1 за цикл, що визначається за формулою (12), од.;
ήг - коефіцієнт переходу від циклу до року, визначається за формулою (19);
Асп - списочное кількість автомобілів, од.
N1г = 47 ∙ 0,45 ∙ 263 = 5562
Кількість ЄО за рік Nеог, од, визначається за формулою
Nеог = Nеоц ∙ ήг ∙ АСП (24)
де Nеоц - кількість ЄВ за цикл, що визначається за формулою (13), од;
ήг - коефіцієнт переходу від циклу до року, визначається за формулою (19);
Асп - списочное кількість автомобілів, од.
Nеог = 720 ∙ 0,45 ∙ 263 = 85212
2.8 Визначення добової виробничої програми
Кількість ТО-2 за добу N2с, од, визначається за формулою
N2с = N2г / Дрз2 (25)
де N2г - кількість ТО-2 за рік, що визначається за формулою (22), од;
Дрз2 - режим роботи зони ТО-2, дн.
N2с = 1301 / 257 = 5
Кількість ТО-1 за добу N1с, од, визначається за формулою
N1с = N1г / Дрз1 (26)
де N1г - кількість ТО-1 за рік, що визначається за формулою (23), од;
Дрз1 - режим роботи зони ТО-1, дн.
N1с = 5562 / 305 = 18
Кількість ЄО за добу Nеос, од, визначається за формулою
Nеос = Nеог / Дрзео (27)
де Nеос - кількість ЄВ за рік, що визначається за формулою (24), од;
Дрз1 - режим роботи зони ЄВ, дн.
2.9 Визначення річних обсягів робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту
Річний обсяг робіт по першому щоденному обслуговуванню Теог, чол-год, визначається за формулою
Теог = teo ∙ Neoг (28)
де teo - відкоригована трудомісткість ЄВ, яка визначається за формулою (7), чол-год;
Neo - кількість ЄВ за рік, яка визначається за формулою (24), од.
Т1г = t1 ∙ N1г (29)
де t1 - відкоригована трудомісткість ТО-1, яка визначається за формулою (7), чол-год;
N1г - кількість ТО-1 за рік, яка визначається за формулою (23), од
Т1г = 5562 ∙ 1,425 = 7925,8
Річний обсяг робіт по другому технічному обслуговуванню Т2г, чол-год, визначається за формулою
Т2г = t2 ∙ N2г (30)
де t2 - відкоригована трудомісткість ТО-2, яка визначається за формулою (7), чол-год;
N2г - кількість ТО-2 за рік, яка визначається за формулою (22), од.
Т2г = 1301 ∙ 7,315 = 9516,8
Річний обсяг робіт за сезонним обслуговуванню ТСО, чол-год, визначається за формулою
ТСО = (2 t2 ∙ АСП)% з 1 / 100 (31)
де t2 - відкоригована трудомісткість ТО-2, яка визначається за формулою (7), чол-год;
Асп - списочное кількість автомобілів, од.;
% З - відсоток робіт припадає на СО, СО = 20%
ТСО = (2 ∙ 7,315 ∙ 263) ∙ 20 ∙ 1 / 100 = 7695,3
Загальнорічний обсяг робіт по другому технічному обслуговуванню Т2гоб, чол-год, визначається за формулою
Т2гоб = Т2г + ТСО (32)
де Т2г - річний обсяг робіт з ТО-2, що визначається за формулою (30), чол-год;
ТСО - річний обсяг робіт по З, визначається за формулою (31), чол-год.
Т2гоб = 9516,8 + 7695,3 = 172121,1
Загальнорічний обсяг робіт з технічного обслуговування поточного ремонту Тто і тр, чол-год; визначається за формулою
Тто і тр = Теог + Т1г + Т2гоб + Ттрг (34)
де Теог - річний обсяг робіт по ЄВ, що визначається за формулою (28), чол-год;
Т1г - річний обсяг робіт по ТО-1, що визначається за формулою (29), чол-год;
Т2гоб - загальний річний обсяг робіт з ТО-2, що визначається за формулою (32), чол-год;
Ттрг - річний обсяг робіт з ТР, що визначається за формулою (33), чол-год.
Тто і тр = 25137,5 + 7925,8 + 172121,1 + 68327,4 = 273511,8
Річний обсяг робіт з самообслуговування Тсам.г, чол-год, визначається за формулою
Тсам.г = Тто і тр ∙ плексами (35)
де Тто і тр - загальний річний обсяг робіт по ТО і ТР, що визначається за формулою (34), чол-год;
Загальнорічний обсяг робіт по парку ТГП, чол-год, визначається за формулою
ТГП = Тто і тр ∙ Тсам (36)
де Тто і тр - загальний річний обсяг робіт по ТО і ТР, що визначається за формулою (34), чол-год;
Тсам - річний обсяг робіт по самообслуговуванню, що визначається за формулою (35), чол-год.
2.12 Розрахунок площі ділянки
Площа ділянки Sуч, мІ розраховується за формулою
Sуч = Sоб х К (37)
де Sоб - площа, займана обладнанням, Sоб = 18,03, мІ
К - коефіцієнт щільності розміщення обладнання, К = 4.5
Sуч = 18,03 х 4,5 = 81,135
Площа ділянки приймається рівною 81 м І і з урахуванням будівельного модуля виконується рівній 74,28 мІ.
3. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
3.1 Організація праці в шиномонтажній цеху
Під організацією праці слід розуміти систему організаційно-технічних заходів, спрямованих на вдосконалення методу та умов праці на основі новітніх досягнень культури, техніки і науки, що забезпечують підвищення продуктивності праці.
Основним завданням організації праці є підвищення загальної продуктивності праці в усіх ланках виробництва шляхом:
1) застосування більш раціональної організації праці на основі вивчення виробничих операцій, невиробничих втрат часу, використання більш досконалих засобів виробництва (устаткування);
2) впровадження таких норм праці, які забезпечують розвиток відносин праці кожного колективу;
3) застосування матеріальних і моральних стимулів та їх поєднань.
Поєднання організації праці при щоденному обслуговуванні автомобілів проявляються у простої, трудових витратах на їх виконання в собівартості одиниці продукції. Тому вихідним моментом при впровадженні організації праці є вивчення використання робочого часу при виконанні того чи іншого процесу. Об'єктом вивчення є також дані обліку оперативної та статистичної звітності. Отримані результати спостереження вивчення використання робочого часу дозволяють виявити резерви робочого часу на робочих місцях і у виробничих підрозділах автогосподарства.
Отримані результати вивчення використання робочого часу дають можливість найбільш доцільно і ефективно вести роботу з основних напрямів організації праці та вдосконалювати виробництво в напрямку більш інтенсивного використання засобів виробництва. Поряд з цим необхідно вивчати методи і прийоми виконання робіт на кожному робочому місці з кожної операції.
З метою більш детального вивчення операції, її розкладають на складові найпростіші елементи і руху. Важливим елементом вивчення операції і проектування нового методу є вивчення робочого поста при виконанні даної роботи. Організація праці передбачає організацію і забезпечення робочих місць в трудовому процесі.
Головним завданням при плануванні робочого місця є раціональне розміщення обладнання, пристосувань, інструменту, виключення втрати часу. Велике значення в інтенсифікації праці набуває застосування засобів механізації та автоматизації в поєднанні з організацією праці та економічною ефективністю застосовуваних засобів.
Основою організації процесів є поділ праці та його кооперація. Поділ праці обумовлює спеціалізацію робітників, що є найважливішим чинником підвищення продуктивності праці. Кооперація представляє з собою таку форму організації трудового процесу, коли в результаті поділу праці окремі операції, що виконуються певними робочими вимагають взаємної ув'язки в процесі всього виробництва.
Оцінку умов праці проводять за показниками температури, швидкості руху повітря і освітленості в приміщеннях виробництва. Науково обгрунтована забарвлення обладнання та приміщення сприяє підвищенню продуктивності праці до 20%, скорочення травматизму на 35 ... 40% і зниження браку на виробництві в два рази.
Складовою частиною організації праці є питання технічного нормування, матеріального стимулювання, заохочення трудової активності та творчої ініціативи працівників підприємства.
3.2 Розрахунок освітлення цеху
Кількість світильників Nсв, од, визначають за формулою
W
Nсв = ------ (38)
n1 ∙ w1
де W - загальна світлова потужність ламп, Вт;
n1 - кількість ламп в світильнику, од;
w1 - світлова потужність однієї лампи, Вт.
Загальну світлову потужність W, Вт, визначають за формулою
W = F ∙ R ∙ K (39)
де F-площа освітлення, мІ;
R - коефіцієнт освітлення;
К - коефіцієнт запиленості.
W = 81 х 2.5 х 1.2 = 243
243
Nсв = ----- = 3,04 3
2 x 40
3.3 Розрахунок вентиляції
Продуктивність вентилятора Wв, мі / год, визначається за формулою
Wв = V ∙ R (40)
де V - обсяг цеху, мі;
R - кратність обміну повітря, R = 4 ч №
Wв = 324 х 4 = 1 269
Стіни повинні бути пофарбовані в сіро-блакитний колір, а стеля у білий. Яскравого дратівної не повинно бути.
3.4 Техніка безпеки
При шиномонтажних роботах нещасні випадки виникають головним чином з-за зриву стопорного кільця або монтажних лопаток, розриву шин. Небезпеки виникають і при перенесенні шин вантажних автомобілів і автобусів, використанні обладнання з електричним приводом і апаратів, що працюють під тиском.
Шиномонтажні і демонтажні роботи проводять на шиномонтажній ділянці із застосуванням спеціального обладнання, пристосуванні та інструменту. При демонтажі шини з диска колеса повітря з камери повинен бути повністю випущений. Шини, щільно прилеглі до обода колеса, демонструють на спеціальних стендах або за допомогою спеціальних пристосувань. Застосовувати кувалди при демонтажі і монтажі шин забороняється.
Перед монтажем оглядають покришку, видаляють з протектора дрібні камені, металеві та інші предмети, перевіряють стан бортів покришки, замкового кільця і виїмки для нього на ободі колеса, стан диска колеса Борти покришки не повинні мати порізів, розривів та інших пошкоджень, обід - тріщин, вм'ятин, задирок, іржі. Замковий кільце повинне надійно входити у виїмку обода всієї своєю внутрішньою поверхнею.
У стаціонарних умовах зняті з автомобіля шини накачують і підкачують в місцях обладнаних захисними огорожами, попереджувальними виліт стопорного кільця. Підкачувати шину без демонтажу можна, якщо тиск повітря знизилася не менш на 40% від нормального і при цьому не порушена правильність монтажу.
Всі операції по зняттю постановці і переміщенню коліс і шин автомобілів масою більше 20 кг повинні проводитися з використанням засобів механізації (візків, підйомників і т.д.).
Через високу небезпеку вулканізаційних робіт до них допускають осіб не молодше 18 років, які пройшли попередній медичний огляд і спеціальне курсове навчання, склали іспити і отримали посвідчення на право проведення цих робіт.
Всі робочі місця повинні утримуватися в чистоті, не захаращуватися деталями, обладнанням, інструментом, пристосуваннями, матеріалами. Інструмент ударної дії (зубила, борідки і т.д.) повинен мати гладку потиличну частину без тріщин, задирок, наклепу і сколів. Для попередження травмування рук довжина інструменту не повинна бути менше 150 мм.
При роботі електроінструментом слід дотримуватися заходів електробезпеки. Опір всіх струмоведучих шляхів один раз на рік перевіряють мегаомметром.
Дерев'яні ручки інструмента (молотки, викрутки, кувалди) повинні завжди бути сухими, без задирок і мати зручну форму.
При накачуванні шин вантажних автомобілів слід обов'язково користуватися запобіжної кліттю.
Забороняється проводити монтаж коліс на шиномонтажній стенді, розмір яких перевищує максимальний розмір, зазначений заводом-виробником.
3.5 Протипожежна безпека
Приміщення шиномонтажного цеху відноситься до категорії Д по пожежонебезпеки - приміщення, в якому знаходяться або спілкуються негорючі речовини і матеріали в холодному стані. Відповідно до чинного законодавства, відповідальність за забезпечення пожежної безпеки на АТП несуть їх керівники. Таблички з зазначенням осіб, відповідальних за пожежну безпеку, вивішують на видних місцях. У обов'язок цих осіб входить: знання пожежної небезпеки застосовуваних у виробництві речовин і матеріалів, технологічного процесу виробництва; навчання працюючих правилам пожежної безпеки; контроль за дотриманням правил пожежної безпеки на ввірених їм ділянках; вміст у постійній готовності всіх наявних засобів пожежогасіння і сповіщення про пожежі; усунення порушень правил пожежної безпеки та несправності пожежного обладнання; розробка інструкцій про заходи пожежної безпеки для своїх підрозділів. Вони повинні: не допускати захаращення пожежних під'їздів до будівель і споруд, до вододжерел, підступам до пожежного обладнання, проходах у будівлях, коридорах і сходових клітках; не допускати проведення робіт із застосуванням відкритого вогню, в тому числі ретельно оглядати приміщення перед закриттям, щоб виключити умови виникнення пожежі.
Для пожежної охорони АТП створюють добровільні пожежні дружини (ДПД). На ДПД покладають: контроль за дотриманням протипожежного режиму АТП і його виробничих ділянках, складах та інших об'єктах; роз'яснювальну роботу серед робітників і службовців з метою дотримання протипожежного режиму; нагляд за справним станом первинних засобів пожежогасіння і готовність їх до дії; виклик пожежних команд у разі виникнення пожежі та прийняття негайних заходів до гасіння пожежі наявними засобами пожаротуженія; участь у разі необхідності в бойових розрахунках в роботі на пожежних автомобілях, мотопомпах та інших пересувних і станціонарних засобах пожежогасіння, а також у виняткових випадках чергування.
Чисельний склад ДПД визначає керівник АТП. Комплектують ДПД з працівників підприємства не молодше 18 років таким чином, щоб у кожному цеху і зміні були члени дружини.
Важливу роль у проведенні протипожежних профілактичних заходів на АТП грають пожежно-технічні комісії. До складу комісій входять: головний інженер, начальник пожежної охорони, головний механік, інженер з охорони праці та інші особи на розсуд керівника підприємства.
У завдання пожежно-технічної комісії входить: виявлення пожежонебезпечних порушень і недоліків у технічних процесах ремонту автомобілів, в роботі агрегатів, установок, виробничих дільницях, на складах, які можуть призвести до виникнення пожежі, вибуху або аварії, і розробка заходів, спрямованих на усунення цих порушень і недоліків; сприяння пожежній охороні (ДПД) підприємства в організації та проведенні пожежно-профілактичної роботи та усунення суворо протипожежного режиму у виробничих приміщеннях.
Усі інженерно-технічні працівники, службовці і робочі АТП при прийомі на роботу зобов'язані пройти первинний протипожежний інструктаж, а потім безпосередньо на робочому місці - вторинний протипожежний інструктаж. Первинний інструктаж проводить начальник пожежної охорони, а де їх немає, спеціальне особа з інженерно-технічних працівників, призначена наказом по АТП. Повторний інструктаж проводять щоквартально. Відповідальний за пожежну безпеку веде журнал обліку засобів пожежогасіння з перерахуванням і зазначенням дат їх випробування і чергових перевірок.
Для сповіщення про пожежу на АТП використовують електричну пожежну сигналізацію, телефонний зв'язок.
Для локалізації і ліквідації невеликих загорянь і пожеж у початковій стадії їх розвитку на АТП застосовують первинні засоби пожежогасіння, до яких належать, насамперед, переносні та пересувні вогнегасники, ящики з піском, кошма, азбестові покривала, резервуари з водою.
Розрізняють електричну пожежну сигналізацію на автоматичного та неавтоматичного дії. Зв'язок автоматичного типу більш досконала, тому що дозволяє автоматично виявити виниклу пожежу і повідомити про нього в найближчу пожежну частину.
У ній використовуються автоматичні сповіщувачі, які поділяються на теплові, полум'яні (світлові), ультразвукові та комбіновані.
Припинити горіння можна фізичним та хімічним способом. До фізичних способів відносяться охолодження горючих речовин, ізоляція речовин від зони горіння, розбавлення реагуючих речовин з негорючими і не підтримують горіння речовинами. Хімічний спосіб полягає у гальмуванні реакції горіння через пониження в зоні реакції концентрації активних речовин.
Для локалізації і ліквідації невеликих пожеж і загорянь у початковій стадії їх застосовують первинні засоби пожежогасіння, до яких відносяться переносні і пересувні вогнегасники (ГОСТ 122047-86), ящики з піском, резервуари з водою та інші засоби пожежогасіння.
3.6. Охорона навколишнього середовища
Охорона природи і раціональне використання природних ресурсів - одне з найважливіших завдань суспільства. Постійний розвиток народного господарства вимагає розвиток автомобільного транспорту як за кількістю рухомого складу, так і за кількістю виробленої роботи. Пряме негативний вплив автомобілів на навколишнє середовище пов'язане з викидами шкідливих речовин в атмосферу.
Для зниження шкідливого впливу АТП на навколишнє середовище при його проектуванні, будівництві та експлуатації повинні виконуватися природоохоронні заходи.
Навколо підприємства є санітарно-захисна зона шириною 60 м. Цю зону озеленюють і упорядковують.
Зелені насадження збагачують повітря киснем, поглинають вуглекислий газ, шум, очищають повітря від пилу і регулюють мікроклімат.
З метою підтримки чистоти атмосферного повітря в межах норм на АТП передбачають попереднє очищення вентиляційних і технологічних викидів з їх подальшим розсіюванням в атмосфері.
Підприємства повинні мати функціональну виробничу каналазацію і внутрішні водостоки, Стічні води, що містять горючі рідини, повинні очищатися у грязевідстійник, бензо-і маслоуловітель.
N2с = 1301 / 257 = 5
Кількість ТО-1 за добу N1с, од, визначається за формулою
N1с = N1г / Дрз1 (26)
де N1г - кількість ТО-1 за рік, що визначається за формулою (23), од;
Дрз1 - режим роботи зони ТО-1, дн.
N1с = 5562 / 305 = 18
Кількість ЄО за добу Nеос, од, визначається за формулою
Nеос = Nеог / Дрзео (27)
де Nеос - кількість ЄВ за рік, що визначається за формулою (24), од;
Дрз1 - режим роботи зони ЄВ, дн.
2.9 Визначення річних обсягів робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту
Річний обсяг робіт по першому щоденному обслуговуванню Теог, чол-год, визначається за формулою
Теог = teo ∙ Neoг (28)
де teo - відкоригована трудомісткість ЄВ, яка визначається за формулою (7), чол-год;
Neo - кількість ЄВ за рік, яка визначається за формулою (24), од.
Т1г = t1 ∙ N1г (29)
де t1 - відкоригована трудомісткість ТО-1, яка визначається за формулою (7), чол-год;
N1г - кількість ТО-1 за рік, яка визначається за формулою (23), од
Т1г = 5562 ∙ 1,425 = 7925,8
Річний обсяг робіт по другому технічному обслуговуванню Т2г, чол-год, визначається за формулою
Т2г = t2 ∙ N2г (30)
де t2 - відкоригована трудомісткість ТО-2, яка визначається за формулою (7), чол-год;
N2г - кількість ТО-2 за рік, яка визначається за формулою (22), од.
Т2г = 1301 ∙ 7,315 = 9516,8
Річний обсяг робіт за сезонним обслуговуванню ТСО, чол-год, визначається за формулою
ТСО = (2 t2 ∙ АСП)% з 1 / 100 (31)
де t2 - відкоригована трудомісткість ТО-2, яка визначається за формулою (7), чол-год;
Асп - списочное кількість автомобілів, од.;
% З - відсоток робіт припадає на СО, СО = 20%
ТСО = (2 ∙ 7,315 ∙ 263) ∙ 20 ∙ 1 / 100 = 7695,3
Загальнорічний обсяг робіт по другому технічному обслуговуванню Т2гоб, чол-год, визначається за формулою
Т2гоб = Т2г + ТСО (32)
де Т2г - річний обсяг робіт з ТО-2, що визначається за формулою (30), чол-год;
ТСО - річний обсяг робіт по З, визначається за формулою (31), чол-год.
Т2гоб = 9516,8 + 7695,3 = 172121,1
Загальнорічний обсяг робіт з технічного обслуговування поточного ремонту Тто і тр, чол-год; визначається за формулою
Тто і тр = Теог + Т1г + Т2гоб + Ттрг (34)
де Теог - річний обсяг робіт по ЄВ, що визначається за формулою (28), чол-год;
Т1г - річний обсяг робіт по ТО-1, що визначається за формулою (29), чол-год;
Т2гоб - загальний річний обсяг робіт з ТО-2, що визначається за формулою (32), чол-год;
Ттрг - річний обсяг робіт з ТР, що визначається за формулою (33), чол-год.
Тто і тр = 25137,5 + 7925,8 + 172121,1 + 68327,4 = 273511,8
Річний обсяг робіт з самообслуговування Тсам.г, чол-год, визначається за формулою
Тсам.г = Тто і тр ∙ плексами (35)
де Тто і тр - загальний річний обсяг робіт по ТО і ТР, що визначається за формулою (34), чол-год;
Загальнорічний обсяг робіт по парку ТГП, чол-год, визначається за формулою
ТГП = Тто і тр ∙ Тсам (36)
де Тто і тр - загальний річний обсяг робіт по ТО і ТР, що визначається за формулою (34), чол-год;
Тсам - річний обсяг робіт по самообслуговуванню, що визначається за формулою (35), чол-год.
2.12 Розрахунок площі ділянки
Площа ділянки Sуч, мІ розраховується за формулою
Sуч = Sоб х К (37)
де Sоб - площа, займана обладнанням, Sоб = 18,03, мІ
К - коефіцієнт щільності розміщення обладнання, К = 4.5
Sуч = 18,03 х 4,5 = 81,135
Площа ділянки приймається рівною 81 м І і з урахуванням будівельного модуля виконується рівній 74,28 мІ.
3. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
3.1 Організація праці в шиномонтажній цеху
Під організацією праці слід розуміти систему організаційно-технічних заходів, спрямованих на вдосконалення методу та умов праці на основі новітніх досягнень культури, техніки і науки, що забезпечують підвищення продуктивності праці.
Основним завданням організації праці є підвищення загальної продуктивності праці в усіх ланках виробництва шляхом:
1) застосування більш раціональної організації праці на основі вивчення виробничих операцій, невиробничих втрат часу, використання більш досконалих засобів виробництва (устаткування);
2) впровадження таких норм праці, які забезпечують розвиток відносин праці кожного колективу;
3) застосування матеріальних і моральних стимулів та їх поєднань.
Поєднання організації праці при щоденному обслуговуванні автомобілів проявляються у простої, трудових витратах на їх виконання в собівартості одиниці продукції. Тому вихідним моментом при впровадженні організації праці є вивчення використання робочого часу при виконанні того чи іншого процесу. Об'єктом вивчення є також дані обліку оперативної та статистичної звітності. Отримані результати спостереження вивчення використання робочого часу дозволяють виявити резерви робочого часу на робочих місцях і у виробничих підрозділах автогосподарства.
Отримані результати вивчення використання робочого часу дають можливість найбільш доцільно і ефективно вести роботу з основних напрямів організації праці та вдосконалювати виробництво в напрямку більш інтенсивного використання засобів виробництва. Поряд з цим необхідно вивчати методи і прийоми виконання робіт на кожному робочому місці з кожної операції.
З метою більш детального вивчення операції, її розкладають на складові найпростіші елементи і руху. Важливим елементом вивчення операції і проектування нового методу є вивчення робочого поста при виконанні даної роботи. Організація праці передбачає організацію і забезпечення робочих місць в трудовому процесі.
Головним завданням при плануванні робочого місця є раціональне розміщення обладнання, пристосувань, інструменту, виключення втрати часу. Велике значення в інтенсифікації праці набуває застосування засобів механізації та автоматизації в поєднанні з організацією праці та економічною ефективністю застосовуваних засобів.
Основою організації процесів є поділ праці та його кооперація. Поділ праці обумовлює спеціалізацію робітників, що є найважливішим чинником підвищення продуктивності праці. Кооперація представляє з собою таку форму організації трудового процесу, коли в результаті поділу праці окремі операції, що виконуються певними робочими вимагають взаємної ув'язки в процесі всього виробництва.
Оцінку умов праці проводять за показниками температури, швидкості руху повітря і освітленості в приміщеннях виробництва. Науково обгрунтована забарвлення обладнання та приміщення сприяє підвищенню продуктивності праці до 20%, скорочення травматизму на 35 ... 40% і зниження браку на виробництві в два рази.
Складовою частиною організації праці є питання технічного нормування, матеріального стимулювання, заохочення трудової активності та творчої ініціативи працівників підприємства.
3.2 Розрахунок освітлення цеху
Кількість світильників Nсв, од, визначають за формулою
W
Nсв = ------ (38)
n1 ∙ w1
де W - загальна світлова потужність ламп, Вт;
n1 - кількість ламп в світильнику, од;
w1 - світлова потужність однієї лампи, Вт.
Загальну світлову потужність W, Вт, визначають за формулою
W = F ∙ R ∙ K (39)
де F-площа освітлення, мІ;
R - коефіцієнт освітлення;
К - коефіцієнт запиленості.
W = 81 х 2.5 х 1.2 = 243
243
Nсв = ----- = 3,04 3
2 x 40
3.3 Розрахунок вентиляції
Продуктивність вентилятора Wв, мі / год, визначається за формулою
Wв = V ∙ R (40)
де V - обсяг цеху, мі;
R - кратність обміну повітря, R = 4 ч №
Wв = 324 х 4 = 1 269
Стіни повинні бути пофарбовані в сіро-блакитний колір, а стеля у білий. Яскравого дратівної не повинно бути.
3.4 Техніка безпеки
При шиномонтажних роботах нещасні випадки виникають головним чином з-за зриву стопорного кільця або монтажних лопаток, розриву шин. Небезпеки виникають і при перенесенні шин вантажних автомобілів і автобусів, використанні обладнання з електричним приводом і апаратів, що працюють під тиском.
Шиномонтажні і демонтажні роботи проводять на шиномонтажній ділянці із застосуванням спеціального обладнання, пристосуванні та інструменту. При демонтажі шини з диска колеса повітря з камери повинен бути повністю випущений. Шини, щільно прилеглі до обода колеса, демонструють на спеціальних стендах або за допомогою спеціальних пристосувань. Застосовувати кувалди при демонтажі і монтажі шин забороняється.
Перед монтажем оглядають покришку, видаляють з протектора дрібні камені, металеві та інші предмети, перевіряють стан бортів покришки, замкового кільця і виїмки для нього на ободі колеса, стан диска колеса Борти покришки не повинні мати порізів, розривів та інших пошкоджень, обід - тріщин, вм'ятин, задирок, іржі. Замковий кільце повинне надійно входити у виїмку обода всієї своєю внутрішньою поверхнею.
У стаціонарних умовах зняті з автомобіля шини накачують і підкачують в місцях обладнаних захисними огорожами, попереджувальними виліт стопорного кільця. Підкачувати шину без демонтажу можна, якщо тиск повітря знизилася не менш на 40% від нормального і при цьому не порушена правильність монтажу.
Всі операції по зняттю постановці і переміщенню коліс і шин автомобілів масою більше 20 кг повинні проводитися з використанням засобів механізації (візків, підйомників і т.д.).
Через високу небезпеку вулканізаційних робіт до них допускають осіб не молодше 18 років, які пройшли попередній медичний огляд і спеціальне курсове навчання, склали іспити і отримали посвідчення на право проведення цих робіт.
Всі робочі місця повинні утримуватися в чистоті, не захаращуватися деталями, обладнанням, інструментом, пристосуваннями, матеріалами. Інструмент ударної дії (зубила, борідки і т.д.) повинен мати гладку потиличну частину без тріщин, задирок, наклепу і сколів. Для попередження травмування рук довжина інструменту не повинна бути менше 150 мм.
При роботі електроінструментом слід дотримуватися заходів електробезпеки. Опір всіх струмоведучих шляхів один раз на рік перевіряють мегаомметром.
Дерев'яні ручки інструмента (молотки, викрутки, кувалди) повинні завжди бути сухими, без задирок і мати зручну форму.
При накачуванні шин вантажних автомобілів слід обов'язково користуватися запобіжної кліттю.
Забороняється проводити монтаж коліс на шиномонтажній стенді, розмір яких перевищує максимальний розмір, зазначений заводом-виробником.
3.5 Протипожежна безпека
Приміщення шиномонтажного цеху відноситься до категорії Д по пожежонебезпеки - приміщення, в якому знаходяться або спілкуються негорючі речовини і матеріали в холодному стані. Відповідно до чинного законодавства, відповідальність за забезпечення пожежної безпеки на АТП несуть їх керівники. Таблички з зазначенням осіб, відповідальних за пожежну безпеку, вивішують на видних місцях. У обов'язок цих осіб входить: знання пожежної небезпеки застосовуваних у виробництві речовин і матеріалів, технологічного процесу виробництва; навчання працюючих правилам пожежної безпеки; контроль за дотриманням правил пожежної безпеки на ввірених їм ділянках; вміст у постійній готовності всіх наявних засобів пожежогасіння і сповіщення про пожежі; усунення порушень правил пожежної безпеки та несправності пожежного обладнання; розробка інструкцій про заходи пожежної безпеки для своїх підрозділів. Вони повинні: не допускати захаращення пожежних під'їздів до будівель і споруд, до вододжерел, підступам до пожежного обладнання, проходах у будівлях, коридорах і сходових клітках; не допускати проведення робіт із застосуванням відкритого вогню, в тому числі ретельно оглядати приміщення перед закриттям, щоб виключити умови виникнення пожежі.
Для пожежної охорони АТП створюють добровільні пожежні дружини (ДПД). На ДПД покладають: контроль за дотриманням протипожежного режиму АТП і його виробничих ділянках, складах та інших об'єктах; роз'яснювальну роботу серед робітників і службовців з метою дотримання протипожежного режиму; нагляд за справним станом первинних засобів пожежогасіння і готовність їх до дії; виклик пожежних команд у разі виникнення пожежі та прийняття негайних заходів до гасіння пожежі наявними засобами пожаротуженія; участь у разі необхідності в бойових розрахунках в роботі на пожежних автомобілях, мотопомпах та інших пересувних і станціонарних засобах пожежогасіння, а також у виняткових випадках чергування.
Чисельний склад ДПД визначає керівник АТП. Комплектують ДПД з працівників підприємства не молодше 18 років таким чином, щоб у кожному цеху і зміні були члени дружини.
Важливу роль у проведенні протипожежних профілактичних заходів на АТП грають пожежно-технічні комісії. До складу комісій входять: головний інженер, начальник пожежної охорони, головний механік, інженер з охорони праці та інші особи на розсуд керівника підприємства.
У завдання пожежно-технічної комісії входить: виявлення пожежонебезпечних порушень і недоліків у технічних процесах ремонту автомобілів, в роботі агрегатів, установок, виробничих дільницях, на складах, які можуть призвести до виникнення пожежі, вибуху або аварії, і розробка заходів, спрямованих на усунення цих порушень і недоліків; сприяння пожежній охороні (ДПД) підприємства в організації та проведенні пожежно-профілактичної роботи та усунення суворо протипожежного режиму у виробничих приміщеннях.
Усі інженерно-технічні працівники, службовці і робочі АТП при прийомі на роботу зобов'язані пройти первинний протипожежний інструктаж, а потім безпосередньо на робочому місці - вторинний протипожежний інструктаж. Первинний інструктаж проводить начальник пожежної охорони, а де їх немає, спеціальне особа з інженерно-технічних працівників, призначена наказом по АТП. Повторний інструктаж проводять щоквартально. Відповідальний за пожежну безпеку веде журнал обліку засобів пожежогасіння з перерахуванням і зазначенням дат їх випробування і чергових перевірок.
Для сповіщення про пожежу на АТП використовують електричну пожежну сигналізацію, телефонний зв'язок.
Для локалізації і ліквідації невеликих загорянь і пожеж у початковій стадії їх розвитку на АТП застосовують первинні засоби пожежогасіння, до яких належать, насамперед, переносні та пересувні вогнегасники, ящики з піском, кошма, азбестові покривала, резервуари з водою.
Розрізняють електричну пожежну сигналізацію на автоматичного та неавтоматичного дії. Зв'язок автоматичного типу більш досконала, тому що дозволяє автоматично виявити виниклу пожежу і повідомити про нього в найближчу пожежну частину.
У ній використовуються автоматичні сповіщувачі, які поділяються на теплові, полум'яні (світлові), ультразвукові та комбіновані.
Припинити горіння можна фізичним та хімічним способом. До фізичних способів відносяться охолодження горючих речовин, ізоляція речовин від зони горіння, розбавлення реагуючих речовин з негорючими і не підтримують горіння речовинами. Хімічний спосіб полягає у гальмуванні реакції горіння через пониження в зоні реакції концентрації активних речовин.
Для локалізації і ліквідації невеликих пожеж і загорянь у початковій стадії їх застосовують первинні засоби пожежогасіння, до яких відносяться переносні і пересувні вогнегасники (ГОСТ 122047-86), ящики з піском, резервуари з водою та інші засоби пожежогасіння.
3.6. Охорона навколишнього середовища
Охорона природи і раціональне використання природних ресурсів - одне з найважливіших завдань суспільства. Постійний розвиток народного господарства вимагає розвиток автомобільного транспорту як за кількістю рухомого складу, так і за кількістю виробленої роботи. Пряме негативний вплив автомобілів на навколишнє середовище пов'язане з викидами шкідливих речовин в атмосферу.
Для зниження шкідливого впливу АТП на навколишнє середовище при його проектуванні, будівництві та експлуатації повинні виконуватися природоохоронні заходи.
Навколо підприємства є санітарно-захисна зона шириною 60 м. Цю зону озеленюють і упорядковують.
Зелені насадження збагачують повітря киснем, поглинають вуглекислий газ, шум, очищають повітря від пилу і регулюють мікроклімат.
З метою підтримки чистоти атмосферного повітря в межах норм на АТП передбачають попереднє очищення вентиляційних і технологічних викидів з їх подальшим розсіюванням в атмосфері.
Підприємства повинні мати функціональну виробничу каналазацію і внутрішні водостоки, Стічні води, що містять горючі рідини, повинні очищатися у грязевідстійник, бензо-і маслоуловітель.