В.Я. Кожинов, академік Міжнародної академії інформатизації
Прибуток промислового підприємства багато в чому залежить не тільки від якості технологічних процесів, конструктивної досконалості продукції, що випускається, ефективності управління виробництвом і кваліфікації кадрів, але і від рівня необхідних витрат. А тому проблема обліку витрат і калькулювання собівартості продукції як і раніше знаходиться в центрі уваги представників багатьох національних шкіл бухгалтерського обліку.
Методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції
В даний час в міжнародній практиці бухгалтерського обліку використовуються такі методи обліку витрат і калькулювання собівартості:
попередільний;
попроцессний (простий);
позамовний;
нормативного регулювання (standard costs);
прямих витрат (directcosting);
метод центрів відповідальності;
ABC-метод.
Попередільний метод полягає в тому, що витрати на весь цикл виробництва, від обробки вихідної сировини до випуску кінцевого продукту, враховуються і калькулюються у кожному цеху (переділі, фазі, стадії), включаючи, як правило, собівартість напівфабрикатів, виготовлених у попередньому цеху. Таким чином, собівартість продукції кожного наступного цеху складається з вироблених ним витрат і собівартості напівфабрикатів, отриманих із суміжних цехів.
При попроцессном методі витрати враховуються і калькулюються на повний випуск продукції. На більшості підприємств, що застосовують цей метод, незавершене виробництво відсутня або має дуже обмежену величину, тому собівартість одиниці продукції визначається простим розподілом витрат на весь обсяг в натуральних або умовно-натуральних показниках. Витрати часто враховуються по окремих стадіях (фазам) загального технологічного процесу, що і дало назву даного методу.
Основним об'єктом обліку при позаказ-ном методі служить окремий виробничий замовлення, відкритий на попередньо встановлену кількість виробів. Їх фактична собівартість виявляється після виконання даного замовлення. Тому для щомісячного визначення фактичної собівартості продукції виробничі замовлення повинні бути обмежені програмою, розрахованою на таку кількість одиниць виробів, яке намічається випустити протягом місяця. При виготовленні великих виробів з тривалим технологічним циклом виробництва замовлення зазвичай відкриваються не на повне виріб, а на окремі його агрегати і вузли, що представляють закінчені конструкції.
При методі нормативного калькулювання собівартості продукції на комерційному підприємстві науково-практичним способом встановлюються норми витрат на елементарні операції, переділи, господарські дії, окремі деталі, складальні одиниці, і т.п. Бухгалтерський облік здійснюється за затвердженими нормативами, які є граничними. Відхилення від них фіксуються, а причини перевищення норм спеціально розбираються.
Метод прямих витрат полягає в тому, що в сукупності витрат виділяються три види витрат: прямі, непрямі і комплексні. Прямі витрати, тобто ті, які безпосередньо співвідносяться з конкретними видами продукції (робіт, послуг), закладаються в основу нижньої межі ціни. Непрямі (накладні) і комплексні витрати не розподіляються за видами продукції (робіт, послуг), а списуються в повному обсязі на реалізацію продукції (робіт, послуг).
При використанні методу центрів відповідальності в технологічній структурі підприємства виділяють великі підрозділи, керівники яких несуть персональну відповідальність за такі економічні чинники цих підрозділів, як загальна сума витрат, обсяг виручки, що надійшла, величина одержаного прибутку, розмір освоєних інвестицій.
ABC-метод полягає в тому, що на комерційному підприємстві збираються витрати по великим виробничим, технологічним та управлінським функціям і дій. До них можна віднести, наприклад, збір інформації про витрати за певними напрямами господарської діяльності, а саме на зберігання товарно-матеріальних цінностей, виробництво і збут продукції (робіт, послуг), лабораторні та експериментальні роботи; натурні випробування виготовлених виробів; випуск дослідних зразків продукції ; контроль якості та сертифікацію продукції (робіт, послуг); утримання апарату управління; інформаційне забезпечення персоналу; експлуатацію та обслуговування обчислювальної техніки.
Всі згадані методи мають як певні переваги, так і недоліками. Середні і малі комерційні фірми при їх виборі зазвичай керуються критерієм «ефективність-вартість», тобто зіставляють витрати на їх впровадження з очікуваною вигодою. Великі підприємства, як правило, застосовують їх у різних комбінаціях.
В даний час немає затвердженої державної типової технічної та технологічної структури організації виробництва. Оскільки всі підприємницькі ризики несе керівництво підприємства, воно має право, спираючись на загальні нормативні документи бухгалтерського обліку, вибрати метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції, що випускається, найбільш прийнятний для використовуваного на підприємстві технологічного процесу.
У світлі викладеного кожному комерційному підприємству необхідно розробити свою облікову систему калькулювання собівартості і затвердити її в обліковій політиці.
Загальна характеристика обліку витрат на підприємстві
Розглянемо як приклад промислове підприємство машинобудівної
галузі, що працює по замовленнях і випускає продукцію трьох видів. При виготовленні виробів в основному виробництві використовуються ливарний процес, механічна обробка заготовок, гальванічне покриття деталей, а також попередня та остаточна зборка виробів. Підприємство має цехову структуру, функціонують такі цехи:
ливарний;
механічний (механічної обробки);
гальванічний (цех гальванічних покриттів);
складальний;
енергетичний (виробляє різні види енергії);
ремонтний;
Також на підприємстві є заводоуправління, конструкторське бюро (КБ) і технологічний відділ.
Така структура дозволяє оптимізувати за часом послідовність господарських операцій і дій і, крім того, забезпечує персоніфікацію відповідальності управлінського апарату підприємства перед його власниками за кінцеві фінансові результати господарської діяльності (цехи і відділи за формою організації праці сформовані як центри відповідальності).
До цехам основного виробництва відносяться ливарний, механічний, гальванічний та складальний цехи. Бухгалтерський облік собівартості продукції в них ведеться напів-фабрікатним методом. Його сенс у тому, що пройшли відповідний технологічний процес деталі й агрегати приймаються контролерами цеху і передаються на центральний склад, з якого вони можуть бути затребувані і переміщені в інші цехи для подальшої доробки (виключаючи складальний цех, з якого на склад надходять готові вироби).
У бухгалтерському обліку кожного виробничого цеху при цьому робляться такі проводки:
Д 21 «Напівфабрикати власного виробництва» - До 20 «Основне виробництво» - передані на загальнозаводського склад закінчені заготівлі в ливарному, механічному і гальванічному цехах;
Д 20 - До 21 - надійшли з загальнозаводського складу напівфабрикати для подальшої обробки або складання;
Д 43 «Готова продукція» - До 20 - списана повна фактична собівартість продукції, обробка якої завершена в складальному цеху.
Бухгалтерський облік собівартості продукції ведеться в цих цехах так званим котельним способом, тобто всі витрати збираються на субрахунках 1-4, відкритих до рахунку 20 (1 «Витрати ливарного цеху», 2 «Витрати механічного цеху», 3 «Витрати гальванічного цеху», 4 «Витрати складального цеху»).
Розглянемо послідовність включення витрат у собівартість.
Спочатку збираються витрати за прямими статтями (списуються основні матеріали, нараховуються суми оплати праці, розраховуються відрахування до соціальних фондів, враховуються витрати суміжних організацій і включаються відповідні частки витрат майбутніх періодів). Вони обліковуються на рахунку 20 в кореспонденції з такими рахунками: 10 «Матеріали», 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками», 69 «Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпечення», 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці», 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами », 97« Витрати майбутніх періодів ».
Амортизаційні відрахування обліковуються у складі витрат з утримання обладнання.
Протягом місяця ведеться облік бракованої продукції. Якщо шлюб поправний, то в бухгалтерському обліку робляться наступні проводки:
Д 28 «Брак у виробництві» - До 10, 69, 70 - враховано матеріальні і трудові витрати на виправлення браку, включаючи відрахування в соціальні фонди;
Д 20 - До 28 - списані на собівартість продукції витрати на виправлення браку (наприкінці місяця).
Якщо шлюб невиправний, то оформляються такі проводки:
Д 28 - К 20 - виведена зі складу витрат вартість забракованої продукції;
Д 10 - До 28 - врахована вартість матеріалів, витягнутих з забракованої продукції;
Д 73 «Розрахунки з персоналом за іншими операціями» - До 28 - пред'явлена претензія винуватцю шлюбу.
У кінці місяця підбиваються підсумки використання матеріалів, поворотні відходи оприбутковуються на склад проводкою Д 10 - До 20. Потім включаються в собівартість комплексні загальновиробничі витрати, які для кожного цеху основного виробництва збираються на двох субрахунках рахунку 25 «Загальновиробничі витрати»: 1 «Витрати по утриманню та експлуатації устаткування» і 2 «Загальногосподарські витрати».
Протягом місяця в бухгалтерському обліку робляться кілька записів:
Д 25-1 - До 02 «Амортизація основних засобів», 10, 60, 69, 70, 76 - відбиті витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією устаткування, включаючи амортизацію ОЗ;
Д 25-2 - До 02, 10, 60, 69, 70, 71, 76 - враховано загальновиробничі витрати, вклю-
чаю амортизацію будівель та обладнання загальновиробничого призначення та оплату праці апарату управління цехом.
В кінці місяця комплексні витрати включаються до собівартості продукції (напівфабрикатів) кожного цеху: Д 20 - До 25.
Далі в собівартості враховуються частки витрат допоміжних виробництв. У розглянутому нами випадку в порівнянні із собівартістю випущеної товарної продукції вони невеликі. Крім того, вся їхня продукція призначена для внутрішнього користування, тому вони попередньо обліковуються за допоміжних цехів на різних субрахунках до рахунку 23 «Допоміжні виробництва» (1 «Витрати енергетичного цеху», 2 «Витрати ремонтного цеху», 3 «Витрати транспортного цеху») у вигляді комплексних витрат. Ці операції оформляються проводками за дебетом рахунка 23 в кореспонденції з рахунками 02, 10, 60, 69, 70, 71, 76.
Перед розподілом таких витрат по цехах основного виробництва і загальнозаводським відділам враховуються зустрічні послуги цих цехів (енергетичного, ремонтного і транспортного), що оформляється відповідними проводками за субрахунками рахунку 23.
Щомісячні витрати цехів допоміжного виробництва розподіляються по основних цехах, включаються у витрати конструкторського бюро, технологічного відділу і заводоуправління пропорційно обраними показниками. За них можуть прийматися різні параметри. Як спрощеної схеми візьмемо розподіл пропорційно обсягу загальних витрат підрозділів, без включення до них витрат допоміжного виробництва.
Включення в витрати цехів основного виробництва, заводських відділів та заводоуправління витрат цехів допоміжного виробництва оформляється такими проводками:
Д 20 - К 23 - враховані відповідні частки витрат допоміжних цехів у складі собівартості продукції цехів основного виробництва;
Д 26 «Загальногосподарські витрати» - До 23 - відбиті частки витрат допоміжних цехів у складі загальногосподарських витрат.
Загальногосподарські витрати збираються по підрозділах на відповідних субрахунках рахунку 26: 1 «Витрати конструкторського бюро», 2 «Витрати технологічного відділу», 3 «Витрати заводоуправління». Перелік загальногосподарських витрат наведено в табл. 7.
У бухгалтерському обліку нагромадження цих витрат відображається декількома проведеннями за дебетом рахунка 26 і кредиту рахунків 02, 05 «Амортизація нематеріальних активів», 10, 23, 60, 68, 69, 70, 71, 76, 94 «Нестачі і втрати від псування цінностей» , 97.
Витрати, пов'язані з удосконаленням конструкції виробів, технології їх виготовлення, а також обслуговуванням та управлінням виробництва, теж відображаються на рахунку 26 і по цехах не розподіляються.
Під взятої нами для прикладу ситуації всі витрати підприємства на роботу конструкторського бюро, технологічного відділу і заводоуправління списуються безпосередньо на реалізацію продукції. Не виділяються частки, пов'язані до незавершеного виробництва і до нереалізованої продукції. Не розподіляються вони і за видами продукції, хоча їх частки, що припадають на окремі види виробів, враховуються у процесі ціноутворення, оскільки, як ми вже вказували, що розглядається підприємство воліє працювати на замовлення.
Головними характеристиками, формують склад і суму витрат усіх підрозділів, є три наступні показники: балансова вартість основних засобів, кількість працівників та їх середня заробітна плата. У розглянутому прикладі (табл. 1) вони обрані за статистичними даними з низки офіційних джерел.
Таблиця 1
| підрозділ | балансова вартість ос, тис. руб. | кількість працівників, чол. | середня заробітна плата, тис. руб. |
| Ливарний цех | 22 764,1 | 33 | 15,0 |
| Механічний цех | 18 796,7 | 47 | 17,0 |
| Гальванічний цех | 15 791,6 | 38 | 15,0 |
| Складальний цех | 34 308,4 | 48 | 20,0 |
| Енергетичний цех | 3 326,2 | 10 | 14,0 |
| Ремонтний цех | 2 603,0 | 5 | 15,0 |
| Транспортний цех | 1 667,9 | 4 | 13,0 |
| Конструкторське бюро | 4 219,9 | 5 | 20,0 |
| Технічний відділ | 3 326,9 | 8 | 22,0 |
| Заводоуправління | 17 269,0 | 19 | 24,5 |
| разом | 124 073,7 | 217 | 17 660,0 |
Облік витрат основних цехів
Суми незавершеного виробництва (НЗВ) на початок і кінець місяця, а також вартість випущених напівфабрикатів по цехах основного виробництва представлені в табл. 2.
Витрати за цими цехах збираються трьома способами: за бухгалтерськими рахунками, за економічними елементами (див. табл. 3) і за статтями витрат, обраним керівництвом підприємства (див. табл. 4).
Таблиця 2
| цеху | незавершене виробництво, тис. руб. | випущені напівфабрикати, тис. руб. | |
| на початок місяця | на кінець Місяця | ||
| Ливарний | 403,9 | 361,6 | 2 849,3 |
| Механічний | 358,7 | 369,5 | 3 296,7 |
| Гальванічний | 234,8 | 221,9 | 2 432,4 |
| Складальний | 196,0 | 220,0 | 3 165,2 |
| разом | 1 193,4 | 1 173,0 | 11 743,6 |
Таблиця 3
| вид витрат | цеху основного виробництва | |||||||
| ливарний | Механічний | гальванічний | складальний | |||||
| сума, тис. руб. | частка,% | сума, частка, тис. руб. % | сума, частка, тис. руб. % | сума, тис. руб. | частка,% | |||
| Матеріальні | 1 785,6 | 63,6 | 1 713,2 | 51,8 | 1 376,8 | 56,9 | 1 425,7 | 45,0 |
| Трудові | 494,2 | 17,6 | 930,6 | 28,1 | 575,9 | 23,8 | 942,1 | 29,8 |
| відрахування на соціальне страхування | 143,2 | 5,1 | 269,8 | 8,2 | 167,0 | 6,9 | 273,1 | 8,6 |
| Амортизація основних засобів | 126,5 | 4,5 | 104,4 | 3,2 | 87,7 | 3,6 | 190,6 | 6,0 |
| Інші | 257,5 | 9,2 | 289,4 | 8,7 | 212,1 | 8,8 | 332,7 | 10,6 |
| разом | 2 807,0 | 100,0 | 3 307,4 | 100,0 | 2 419,5 | 100,0 | 3 164,2 | 100,0 |
Один із способів контролю витрат основних цехів підприємства - зіставлення підсумків табл. 3 та 4. Як бачимо, калькулювання собівартості продукції основних цехів за економічними елементами та статтями в розглянутому прикладі проведено правильно.
Таблиця 4
| стаття витрат | цеху основного виробництва | |||
| ливарний | Механічний | гальванічний | складальний | |
| Сировина і матеріали | 1 652,8 | 1 587,4 | 1 262,7 | 1 285,2 |
| Зворотні відходи | - | (25,2) * | - | - |
| Зарплата основних виробничих робітників (ОПР) | 390,2 | 784,4 | 453,9 | 752,2 |
| відрахування на соціальне страхування ОПР | 113,2 | 227,4 | 131,6 | 218,1 |
| Витрати на енергію | 114,6 | 122,3 | 96,4 | 123,9 |
| Витрати на ремонт | 41,3 | 83,6 | 65,1 | 82,6 |
| Транспортні витрати | 31,9 | 44,5 | 35,1 | 42,1 |
Витрати на утримання і експлуатацію обладнання | 237,2 | 253,5 | 198,1 | 393,5 |
| загальновиробничі витрати | 162,2 | 190,6 | 139,5 | 206,6 |
| Компенсація шлюбу | - | (47,6) | - | (28,8) |
| Втрати від браку | 39,0 | 23,9 | 29,1 | 22,9 |
| Інші виробничі витрати | 24,6 | 62,6 | 8,0 | 65,9 |
| разом | 2 807,0 | 3 307,4 | 2 419,5 | 3 164,2 |
* Тут і далі в таблиці число в дужках - зі знаком «мінус».
Облік витрат допоміжних цехів
Оскільки частка витрат допоміжних виробництв у загальному обсязі виробництва невелика, спеціальні статті витрат не виділяються, а калькулювання проводиться тільки за елементами витрат з урахуванням взаємних послуг (див. табл. 5).
Таблиця 5
| вид витрат | допоміжні цехи | |||||
| енергетичний | ремонтний | транспортний | ||||
| сума, тис. руб. | частка,% | сума, частка,% тис. руб. | сума, тис. руб. | частка,% | ||
| Матеріальні | 272,4 | 52,5 | 207,6 | 59,4 | 92,9 | 49,5 |
| Трудові | 139,4 | 26,9 | 76,8 | 21,9 | 52,2 | 27,8 |
| відрахування в соціальні фонди | 40,4 | 7,8 | 22,3 | 6,4 | 15,1 | 8,1 |
| Амортизація устаткування і приміщень | 18,5 | 3,6 | 14,5 | 4,1 | 9,4 | 5,0 |
| Інші | 47,8 | 9,2 | 28,6 | 8,2 | 18,1 | 9,6 |
| разом | 518,5 | 100,0 | 349,8 | 100,0 | 187,7 | 100,0 |
Облік загальногосподарських витрат
Загальногосподарські підрозділи виконують на підприємстві важливі і точно об'ємні за сумами витрат роботи, тому їх витрати групуються як за економічними елементами (табл. 6), так і за статтями витрат (табл. 7), причому останні суттєво відрізняються від тих, які використовуються при угруповання витрат основних виробничих цехів.
Таблиця 6
| вид витрат | загальногосподарські підрозділи | |||||
| конструкторське бюро | технічний відділ | заводоуправління | ||||
| Сума, тис. руб. | частка,% | сума, частка,% тис. руб. | Сума, тис. руб. | частка,% | ||
| Матеріальні | 56,8 | 20,1 | 116,9 | 27,2 | 270,3 | 26,2 |
| Трудові | 99,4 | 35,2 | 174,5 | 40,6 | 468,3 | 45,4 |
| відрахування в соціальні фонди | 28,8 | 10,2 | 50,6 | 11,8 | 136,2 | 13,2 |
| Амортизація устаткування і приміщень | 23,4 | 8,3 | 18,5 | 4,3 | 95,9 | 9,3 |
| Інші | 74,0 | 26,2 | 69,3 | 16,1 | 60,9 | 5,9 |
| разом | 282,4 | 100,0 | 429,8 | 100,0 | 1031,6 | 100,0 |
Таблиця 7
| стаття витрат | загальногосподарські підрозділи | ||
| конструкторське бюро | технічний відділ | заводоуправління | |
| Канцелярські товари | 56,8 | 35,1 | 189,2 |
| Матеріали для випробувань та ремонту офісу | - | 81,8 | 81,1 |
| оплата праці апарату заводоуправління | - | - | 327,8 |
| відрахування на соціальні потреби апарату управління | - | - | 95,3 |
| оплата праці персоналу | 99,4 | 174,5 | 140,5 |
| відрахування на соціальне страхування персоналу | 28,8 | 50,6 | 40,8 |
| Амортизація приміщень і обладнання | 23,4 | 18,5 | 96,0 |
| Відрядження та переміщення | 2,8 | 4,4 | 24,8 |
| Амортизація нематеріальних активів | 6,2 | 7,3 | - |
| податкові платежі, які включаються до собівартості | 35,3 | 34,4 | 36,1 |
| Виробничі випробування | - | 9,0 | - |
| Інші | 29,7 | 14,2 | - |
| разом | 282,4 | 429,8 | 1031,6 |
Зведений облік витрат
У таблиці 8 показаний розрахунок цехової щомісячної виробничої собівартості
продукції відповідно до калькуляції по рахунках бухгалтерського обліку (табл. 4) з урахуванням обсягів незавершеного виробництва (табл. 2).
Таблиця 8
| витрати, які списуються на витрати основного виробництва (у дебет рахунку 20) | незавершене виробництво * | разом | |
| Матеріальні витрати (рахунок 10) | 5 788,1 | 11,1 | 5 799,2 |
| Витрати допоміжних виробництв (рахунок 23) | 883,3 | - | 883,3 |
| загальновиробничі витрати (рахунок 25) | 1 781,2 | 3,4 | 1 784,6 |
| Втрати від браку (рахунок 28) | 38,5 | - | 38,5 |
| Інші виробничі витрати (рахунки 60, 76, 97) | 161,1 | - | 161,1 |
| Витрати на соціальне страхування (рахунок 69) | 690,3 | 1,4 | 691,7 |
| Витрати на оплату праці (рахунок 70) | 2 380,7 | 4,5 | 2 385,2 |
| разом | 11 723,2 | 20,4 | 11 743,6 |
* Різниця показників на початок і на кінець місяця.
Таблиця 9
| витрати, що відносяться до загальногосподарських витрат (у дебет рахунку 26) | сума, тис. руб. |
| Амортизація основних засобів (рахунок 02) | 137,8 |
| Амортизація нематеріальних активів (рахунок 05) | 13,5 |
| Матеріали (рахунок 10) | 444,0 |
| Допоміжні виробництва (рахунок 23) | 172,7 |
| Розрахунки з контрагентами, в тому числі через підзвітних осіб (рахунки 60, 76, 71) | 84,8 |
| податки і збори (рахунок 68) | 105,8 |
| Витрати на соціальне страхування (рахунок 69) | 215,6 |
| Витрати на оплату праці (рахунок 70) | 742,2 |
| разом | 1 916,4 |
Комплекс загальнозаводських витрат, що включають витрати на управління виробництвом, розробку нових зразків продукції, вдосконалення технології її виготовлення, підвищення її якості та конкурентоспроможності на ринку, а також на реалізацію товарної продукції, представлений в табл. 9.
Повна фактична собівартість випущеної продукції визначається шляхом підсумовування сальдо по рахунках 20 і 26: (11 743,6 тис. руб. + 1916,4 тис. руб.) = 13 660 тис. руб.
Реалізація випущеної продукції в бухгалтерському обліку оформляється такими проводками:
Д 43 - К 20 - прийнята на заводський склад готову продукцію на суму цехової собівартості виготовлених виробів;
Д 90 «Продажі» - До 43 - списано на реалізацію цехова собівартість проданих виробів;
Д 90 - До 26 - списано на реалізацію загальнозаводські витрати;
Д 90 - До 68 «Розрахунки по податках і зборах» - нарахований ПДВ від реалізації продукції;
Д 62 «Розрахунки з покупцями і замовниками» - До 90 - відбитий виторг, очікувана до отримання від замовників продукції;
Д 90 - До 99 «Прибутки та збитки» - зафіксована сума прибутку від реалізації продукції.
розподіл витрат за типовими виробів і визначення відпускної ціни кожного з них
Оскільки підприємство випускає кілька виробів, що відрізняються за потужністю, дизайну, конструктивними особливостями та іншими показниками, необхідно вирішити тісно ув'язаний з ціноутворенням питання розподілу витрат за видами виробів.
Планово-економічною групою підприємства за відомостями, отриманими з конструкторського бюро і технологічного відділу, розрахунковим шляхом встановлені коефіцієнти розподілу цехових витрат за типовими виробам (див. табл. 10).
Дані коефіцієнти використовуються для розподілу цехових (на рахунок 20) і загальногосподарських (на рахунок 26) витрат.
Приклад. За планом, складеним на основі отриманих замовлень, у місяці було випущено 145 виробів (№ 1 - 47 шт., № 2 - 43 шт. Та № 3 - 55 шт.).
Застосуємо середньозважені коефіцієнти: це кількість еквівалентна 178,85 умовної одиниці продукції [(47 шт. Х 1) + (43 шт. Х 1,25) + + (55 шт. Х 1,42)].
Повна фактична собівартість однієї умовної одиниці дорівнює 76,4 тис. руб. (13 660 тис. руб.:: 178,85).
Потім визначимо ціну однієї умовної одиниці продукції за формулою:
ЦУЕ = суе х / гС + П,
де Цуе - ціна однієї умовної одиниці продукції;
КС - середньозважений коефіцієнт;
Суе - повна фактична собівартість умовної одиниці продукції;
П - сума планованого прибутку.
Розрахуємо значення відпускних цін для різних видів виробів при запланованій рентабельності продукції 15%:
для виробу № 1 ціна дорівнює 87,9 тис. руб. (76,4 тис. руб. Х 1,0 + 15%);
для виробу № 2 - 109,8 тис. руб. (76,4 тис. руб. Х 1,25 + 15%);
для виробу № 3 - 124,8 тис. руб. (76,4 тис. руб. Х 1,42 + 15%).
і звичайно, ці ціни збільшуються на суму ПДВ, який в нашому випадку складе 18%. Таким чином, остаточні ціни будуть такими:
виріб № 1 - 103,7 тис. руб. (87,9 тис. руб. + 18%);
виріб № 2 - 129,6 тис. руб. (109,8 тис. руб. + 18%);
виріб № 3 - 147,3 тис. руб. (124,8 тис. руб. + 18%).
При реалізації всієї партії виробів поточного місяця в бухгалтерському обліку робляться такі записи:
Д 90 - К 43 - 11 743,6 тис. руб. - Списано на реалізацію цехова собівартість виробів;
Таблиця 10
| вид | цех | коефіцієнт (k) | ||||
| вироби | ливарний | Механічний гальванічний | складальний | середній | середньозважений | |
| № 1 | 1,0 | 1,0 | 1,0 | 1,0 | 1,0 | 1,0 |
| № 2 | 1,23 | 1,4 | 1,1 | 1,22 | 1,24 | 1,25 |
| № 3 | 1,35 | 1,6 | 1,2 | 1,48 | 1,41 | 1,42 |
Д 90 - До 26 - 1916,4 тис. руб. - Списані на реалізацію загальнозаводські витрати;
Д 62 - До 90 - 18 548,2 тис. руб. [(103,7 тис. руб. Х х 47 шт.) + (129,6 тис. руб. Х 43 шт.) + (147,3 тис. руб. х х 55 шт.)] - відображена заборгованість замовників;
Д 90 - До 68 - 2829 тис. руб. - Нарахований ПДВ 18% від реалізації продукції;
Д 90 - До 99 - 2059,2 тис. руб. - Відображено суму прибутку від реалізації продукції.
Відпускні ціни на продукцію можуть встановлюватися не тільки на основі фактичної собівартості з застосуванням зазначеної у прикладі формули, але і згідно з розробленими нормативами і в відповідно до ринкових цін на аналогічну продукцію.
Чинне законодавство дозволяє комерційним підприємствам розробляти і впроваджувати індивідуальні методи бухгалтерського обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. Для скорочення витрат на ведення бухгалтерського обліку і досягнення при цьому досить повного і ефективного контролю витрат, що включаються до собівартості продукції, керівництву підприємства доцільно використовувати комбінований метод калькулювання собівартості, адаптований до існуючого технологічного процесу і способу управління. При розробці методу слід передбачити можливості використання обгрунтованих нормативів витрат та списання загальнозаводських витрат виключно на обсяг реалізованої в поточному періоді продукції.