(До опису квантифікації в російській мові).
Кванторних словами приділяється значна увага в роботах, присвячених логічному аналізу природної мови. Однак у цих роботах в першу чергу аналізуються ті слова кількісної семантики, значення яких в тій чи іншій мірі близько значенням логічних кванторів (тобто такі слова, як всі, кожен, кожен, деякі). Тим часом значення більшої частини квантіфікаторов не може бути визначено лише на основі їх логічного змісту, їх вживання у значній мірі залежить від прагматичних чинників. Тому чисто логічний аналіз недостатній для того, щоб отримати правильне уявлення про механізми квантифікації в природній мові.
Більш різносторонній підхід до кванторних словами демонструють лексикографи і автори граматичних описів, які прагнуть врахувати самі різні властивості розглянутих ними кванторних слів. Однак, як правило, відомості, що містяться в словниках та граматиках, виявляються недостатньо вичерпними, щоб визначити, які відмінні риси кожного з кванторних слів, ніж одне з них відрізняється від іншого. Семантика та прагматика кванторних слів потребує спеціальних дослідженнях. Між тим лінгвістичних робіт, присвячених всебічному аналізу семантичних і прагматичних особливостей кванторних слів, небагато.
У цій статті ми спробуємо зупинитися на особливостях ряду російських кванторних слів, що, можливо, дозволить зробити деякі висновки про механізми квантифікації в російській мові. Перш за все, кілька зауважень, що стосуються понять, що використовуються в статті.
У більшості досліджень, присвячених аналізу кванторних виразів, в ролі формального апарату аналізу виступає класична теорія множин. Іншими словами, передбачається, що об'єкти, яким дається кількісна оцінка, являють собою безлічі - сукупності, що складаються з окремих елементів. При цьому не враховується той факт, що квантифікації можуть піддаватися об'єкти, у складі яких ми ніяк не можемо вичленувати окремих елементів; ми говоримо не тільки багато людей, всі люди, але і багато води, вся вода. Більш адекватним і універсальним формальним апаратом дослідження кванторних виразів могла б служити теорія, яка виходить із розширеного розуміння множини. Аксіоматика такої теорії будується без використання поняття "елемент безлічі". Класичні дискретні безлічі (sets) виявляються окремим випадком множин в такому розширеному розумінні (ensembles) 1. Надалі, використовуючи терміни "безліч" і "підмножина", ми будемо виходити саме з розширеного розуміння множини.
Друге зауваження стосується необхідності розрізняти два різновиди квантіфікаціі2. В основі квантифікації перший тппа лежить ставлення до "охоплює" ("загального", "вихідному") безлічі. Кванторное слово вказує у цьому випадку на кількісне співвідношення референта іменний групи (ІГ), що містить це слово, з "осяжний" безліччю: референт ("актуальне безліч" 3) представляє собою підмножина початкового, "осяжний" множини, а в окремому випадку може збігатися з ним. Наприклад, у реченні Всі дороги ведуть у Рим референт іменний групи всі дороги збігається з "осяжний" безліччю - екстенсіоналом слова дороги, а в пропозиції Деякі математики розбираються в лінгвістиці референт ІГ деякі математики являє собою лише частину (власне підмножина) вихідного безлічі (екстенсіонала слова математики). У пропозиції Багато математиків розбираються в лінгвістиці кванторное слово багато вказує на те, що референт включає його ІГ складає значну частину вихідного безлічі.
У ролі вихідного безлічі можуть виступати і кінцеві множини об'єктів, що задаються описом або знаходяться в "поле зору" учасників комунікації: Всі учні нашого класу були на зборах; Деякі з них побували на виставці.
Інший тип квантифікації представлений ІГ з кванторні словами типу багато, мало, декілька і т. п. У пропозиції У кімнаті було багато людей мова не йде про співвідношення референта ІГ багато людей з екстенсіоналом слова люди - для мовця байдуже, яке ставлення числа людей, що знаходяться в кімнаті, до загального числа всіх, хто живе на світі людей. Тут піддається оцінці кількісне співвідношення референта з деяким стереотипом - з тим, що мовець відчуває нормальним для даної ситуації. Іншими словами, в ролі квантіфіціруемого безлічі тут виступає референт ІГ, а кванторное слово оцінює його з точки зору відповідності стереотипу.
Лексема весь
Традиційна точка зору (представлена в існуючих словниках та більшості граматичних описів), згідно з якою слово всі (наприклад, в пропозиції Всі дороги ведуть у Рим) - це форма мн. числа від лексеми весь, фактично відкидається в більшості робіт, присвячених логічному аналізу природної мови. Дійсно, синонімічні відносини, звичайно встановлюються для слів весь (цілий, повний) і все (кожен, кожен, будь-який), наводять на думку, що між значеннями весь і все мало спільного. Іноді пропонується вважати всі Супплетівние формою мн. числа від всякий, кожен або любой4. Але найчастіше все розглядається просто як окрема лексема (і при цьому піддається семантичному аналізу значно частіше, ніж весь5).
Проте лише докладний семантичний аналіз може показати, чи дійсно між значеннями весь і все є непрохідна межа. Здається, семантичне розходження між ними вбачається в тому, що весь квантіфіцірует недискретні об'єкт і вказує на те, що цей об'єкт береться цілком, неподільно, в той же час всі квантіфіцірует дискретне безліч, що складається з окремих однорідних об'єктів, і вказує на вичерпний охоплення цих об'єктів (при цьому квантіфіціруемое безліч повинно складатися більш ніж з двох елементів, в іншому випадку ми повинні вжити лексему обидва).
Але дане смислове протиставлення не повністю корелює з морфологічним протиставленням од. та багато інших. числа. З одного боку, легко знайти приклади, в яких форма все квантіфіцірует недискретні об'єкт (випив всі вершки, витратив всі гроші). При цьому недискретні розуміння все можливо не тільки в поєднанні зі словами pluralia tantum, пор.: Всі ці роки він пам'ятав про неї (~ "Весь цей час ..."). У пропозиції У тебе всі руки брудні кванторное слово вказує не на те, що брудною є і та, і інша рука (у цьому випадку слід було б вжити ІГ обидві руки), а на те, що руки забруднені повністю. З іншого боку, весь в од. числі може квантифікувати дискретну безліч, наприклад, у реченнях: Зібралася вся сім'я (="... всі члени сім'ї "); На дачу вивезли всі меблі (=="... всі столи, стільці і т.д."). У пропозиції Весь клас був пофарбований у блакитний колір кванторное слово весь квантіфіцірует недискретні об'єкт, а в пропозиції Весь клас був присутній на зборах - дискретну безліч.
Таким чином, інтерпретація ІГ, яка містить кванторное слово весь - все, залежить не від ед.-мн. числа кванторного слова, а від значення імені, що визначає тип квантіфіціруемого множества6. У зв'язку з цим більш виправданою є точка зору лексикографів і грамматистов, відповідно до якої весь і всі уявляють собою форми однієї лексеми, яка, за визначенням Н.Ю. Шведової, "вказує на сукупність явищ або повноту охоплення чого-небудь" 7. По суті це визначення цілком відповідає суворої формулюванні мовою розширеної теорії множин: слово весь (всі) вказує на те, що референт ІГ, що містить це слово, збігається з вихідним безліччю (дискретним або недискретні), тобто включає всі власні підмножини цієї множини.
Звернемо увагу на те, що квантифікація за допомогою весь (всі) виявляється успішною, тільки якщо квантіфіціруемое безліч відомо адресату мови. Ця популярність може мати місце в двох випадках, коли квантіфіціруемое безліч: 1) складається з одного або декількох об'єктів, введених в поле зору адресата мовлення або однозначно визначаються обраної дескрипцій ("окказіональних" популярність), 2) являє собою відкритий клас - екстенсіонал відповідного імені ("перманентна" популярність) 8. У першому випадку ІГ, що містить кванторное слово, є певною, у другому випадку - общеродових (універсальної). Такі ІГ, як весь день, всю тиждень, весь місяць, можуть бути вжиті, якщо відомо, про яке дні, тижні, місяці йде мова; іншими словами, вони фактично синонімічні ІГ весь цей день, весь цей тиждень, весь цей місяць.
У цьому полягає докорінна відмінність кванторного слова весь від прикметника цілий. Слово цілий зазвичай вживається у поєднанні з позначеннями невизначених об'єктів або множин: неупотребітельни сполучення типу * цілий цей день. Весь день і цілий день розрізняються за значенням: цілий день тільки вказує на тривалість, але при цьому може бути невідомо, який день мається на увазі. СР також випив всю пляшку молока (опр.) і випив цілу пляшку молока (неопр.). Справа в тому, що цілий не є кванторних словом. Кількісне значення у поєднань зі словом цілий виникає внаслідок того, що цілий приєднується до ІГ, які самі по собі виражають ідею кількості. Функції слова цілий - вказати, що позначається кількість перевищує те, яке могло б очікуватися в даній ситуації. Вживання ідентифікує займенники цей при вираженні тoлько ідеї кількості недоречно; кількісне значення виражається без нього. Ця ж особливість прикметника цілий пояснює його неупотребітельность в поєднанні з общеродових і неісчісляемимі іменами, тому що ні ті, ні інші не пов'язані з ідеєю кількості: Всі (але не * цілі) діти люблять казки; Він випив усі (але не * ціле) молоко .
Зі сказаного ясно, що весь і цілий, часто розглядаються як синоніми, не можуть бути взаємозамінні в більшості контекстів. Єдиний випадок, коли вони виявляються близькі за значенням, - сполучення з іменами, одночасно виражають значення кількості та визначеності, пор.: Пропрацював всю неділю і пропрацював ціле неділю. Семантичне розходження тут обумовлено особливостями прикметника цілий: його використання передбачає, що можна було б очікувати, що на роботу буде витрачено менший час.
Трохи і мало
Поширені уявлення про семантику слів мало і небагато, відображені і в словникових тлумаченнях, полягають в тому, що ці слова мають дуже близькі значення - і те, і інше вказує на невелику кількість або невелику ступінь прояву ознаки. Дійсно, в деяких контекстах ці слова взаємозамінні із збереженням змісту висловлення (пор.: Грошей у нього залишилося зовсім мало і грошей у нього залишилося зовсім небагато). Однак є й такі вислови, яким слова трохи і мало надають, швидше, протилежне значення або принаймні протилежну комунікативну призначеного. Висловлення Івана трохи турбував результат справи повідомляє про стурбованість Івана, вислів Івана мало турбував результат справи - про те, що Іван не хвилювався. Такі явища можуть бути пояснені, виходячи з особливостей семантики слів мало й небагато.
За допомогою висловлювання, що містить слово мало, мовець повідомляє, що квантіфіціруемое безліч менше або предикативний ознака виявляється у меншій мірі, ніж можна було б очікувати. Саме існування квантіфіціруемого безлічі або предикативного ознаки є при цьому Пресупозиція висловлювання. Зазначена особливість актуального членування пояснює і інтонаційні характеристики пропозицій зі словами мало: мало завжди несе на собі логічний наголос. Таким чином, у висловленні У мене мало грошей наявність грошей - пресупозиція, а те, що їх мало, - ассерція. Сказане пояснює неупотребітельность слова мало у власне екзистенціальних пропозиціях, тобто в пропозиціях виду У N є ...: не можна сказати * У мене є мало грошей; * Чи немає у тебе мало солі? (Пор.: У мене є трохи грошей; Чи немає у тебе трохи солі?). У самому справі, власне екзистенціальне пропозиція є повідомлення про існування, а наявність слова мало вказує на те, що існування входить в Пресупозиція, тобто передбачається заздалегідь.
Правда, є висловлювання зі словом мало, за допомогою яких мовець ставить під сумнів чи навіть піддає заперечення існування квантіфіціруемого безлічі або предикативного ознаки, пор.: Між цими явищами мало спільного; Це мене мало цікавить. Дійсно, перше з цих висловлювань може мати місце в ситуації, коли мовець переконаний у відсутності спільних рис між порівнюваними явищами, у другому мовець повідомляє про відсутність у нього будь-якого інтересу до явища, про який йде мова. Розглянутий ефект виникає в тих випадках, коли мова йде про абстрактні сутності, для яких дуже мала кількість може бути рівнозначно відсутності. По суті нецікаво вказує на низький ступінь "інтересноcті", тобто синонімічно слову малоінтересно10. Можна також вважати, що будь-які два явища мають хоча б тривіальні загальні риси, тим самим висловлювання Між ними мало спільного може повідомляти про відсутність спільних рис, крім тривіальних.
Таким чином, подібні приклади не спростовують положення, згідно з яким існування квантіфіціруемого безлічі або ознаки представляє собою Пресупозиція висловлювання. З іншого боку, якщо мова йде про конкретні об'єкти (для яких мала кількість не еквівалентно відсутності), зазначений ефект не виникає; висловлювання У мене грошей залишилося мало не може розглядатися як повідомлення про те, що грошей не залишилося взагалі.
Слово трохи володіє іншими комунікативними властивостями. Висловлювання, в якому трохи квантіфіцірует предикативний ознака, висловлює повідомлення про сам факт прояву цієї ознаки, а те, що ознака виявляється в невеликому ступені, становить додатковий повідомлення, яке часто зовсім відходить на задній план, так що трохи використовується тільки для "пом'якшення" вислови . Тому трохи в таких пропозиціях ніколи не може нести головного логічного наголосу (пор.: Я трохи втомився; Трохи постривай!; Він трохи дивний і т.п.). І.В. Червенкова в роботі, присвяченій адвербіальним показниками заходи прізнака11, стверджує, що в пропозиціях з адвербіальним трохи можливо двояке актуальне членування. На підтвердження цієї точки зору вона вказує на можливість двоякого тлумачення пропозицій типу Всупереч сподіванням, він трохи проплив під водою: 1) "... він проплив, хоча і невелику відстань" (очікувалося, що не пропливе), 2) "... він проплив тільки невелику відстань "(очікувалося, що пропливе більшу відстань). Однак у пропозиціях цього типу ми фактично маємо справу не з адвербіальним трохи, квантіфіцірует ступінь прояву предикативного ознаки, а з трохи, виступаючим в ролі доповнення (у даному випадку кваліфікується відстань, як це видно з тлумачень).
Висловлювання, в яких небагато кваліфікує безліч, комунікативно неоднозначні.
Якщо трохи несе на собі логічний наголос, висловлювання виявляється майже синонімічним відповідного висловом зі словом мало: існування квантіфіціруемого множини - пресупозиція, той факт, що безліч існує в невеликій кількості, - ассерція. Правда, певні семантичні відмінності між трохи і мало є і в цьому випадку. І те, й інше слово позначає "менше норми", але сама "норма" може розумітися двояко12. Якщо "норма" розуміється як кількість, звичайне для подібних ситуацій, відповідне стереотипу, то рівною мірою споживані і трохи, й мало: Грошей у нього залишилося небагато; Грошей у нього залишилося мало. Але можливе й інше розуміння "норми" - як кількості, достатньої для досягнення чого-небудь. У цьому випадку можна вжити тільки мало: У нього залишилося дуже мало (* трохи) грошей для покупки магнітофона. При першому розумінні "норми" антонімом слів небагато і мало буде багато, при другому - антонім слова мало - достатньо.
Якщо трохи не несе логічного наголосу, актуальне членування схоже з актуальним членуванням речень, в яких трохи квантіфіцірует предикативний ознака: повідомлення про існування квантіфіціруемого безлічі і є основне повідомлення, тоді як існування цієї множини в невеликій кількості - додаткове повідомлення. Таким чином, пропозиція У мене залишилося небагато грошей має два прочитання: з наголосом на слові трохи воно повідомляє, що грошей залишилося мало, без наголосу на цьому слові вона повідомляє, що залишилися гроші (і при цьому небагато).
У тих випадках, коли слово трохи відноситься до неісчісляемому імені, сенс висловлювання може полягати лише в повідомленні про існування відповідного (недискретні) множини; повідомлення про те, що це безліч невелика, може і не бути суттєвим для сенсу висловлювання - трохи означає просто "якийсь кількість ", пор.: Щоб вуха була по серцю, можна буде в окріп покласти трохи перцю (Пушкін); І додати трохи теплого вітру, запах конвалії, дзвін трави (О. Дріз, пров. Ю. Моріц). У поєднанні з обчислювальними іменами (тобто коли квантіфіцірует дискретну безліч) в цьому значенні частіше вживається слово кілька.
Ми зупинилися на відмінності слів мало й небагато. Істотно відзначити їхні спільні риси. Обидва слова можуть квантифікувати як дискретні, так і недискретні безлічі (мало / трохи друзів; мало / трохи води). При цьому вони дають кількісну оцінку, безвідносно до вихідного безлічі (екстенсіоналу квантіфіціруемой ІГ). Висловлення Залишилося мало грошей вказує на те, що кількість грошей невелика порівняно з очікуваним, але безвідносно до загальної кількості грошей в універсумі. Саме тому за допомогою слів мало і трохи (так само як і багато) можна дати кількісну оцінку всьому екстенсіоналу: Багато званих, та мало обраних; Лжей багато, а правда одна; На світі багато цікавого. Звичайно, кількісна оцінка, що дається за допомогою слів мало, багато, небагато, не є абсолютною; просто оцінка дається по відношенню до передбачуваної нормі, а не по відношенню до вихідного, "яка охоплює" безлічі.
У цьому відмінність розглянутих слів від їх ад'єктивних і субстантивних корелятів багато, небагато, багато, небагато (для слова мало ад'єктивних корелятом буде мало які, а субстантивним - мало хто, мало що). Названі кореляти завжди квантіфіцірует дискретні множини, тому ад'єктивних кореляти можуть поєднуватися тільки з обчислюваними іменами; для субстантивних корелятів багато, небагато, мало хто в ролі квантіфіціруемого безлічі виступає безліч людей, а для слів багато, небагато - безліч неживих (часто абстрактних) об'єктів. Інша важлива особливість слів багато, небагато і т.д. полягає в тому, що вони дають оцінку кількісного співвідношення референта ІГ і вихідного, осяжний множини. Висловлення Небагато лінгвісти розбираються в математиці означає, що в математиці розбирається лише невелика частина всього безлічі лінгвістів. Субстантівние кванторное слова розглянутого типу також дають оцінку референту по відношенню до осяжний безлічі, що пояснює їх вживаність у складі елективних ІГ, пор. деякі з них при неможливості * трохи з них. Іноді осяжний безліч не називається, а лише мається на увазі: Мало хто повернулися з поля (= небагато з тих "богатирів", про які розповідає старий солдат).
Комунікативні особливості кванторних слів і поєднань небагато, мало які, мало хто, мало що багато в чому подібні особливостям їх аналогів трохи й мало. Сполучення мало які, мало хто, мало що завжди відповідають головній ремі пропозиції. Іншими словами, єдина ассерція пропозиції, що містить такі сполучення, - це повідомлення про те, що судження стосується лише невеликої частини осяжний множини. Слово деякі, навпаки, вживається двояким чином. У тих випадках, коли воно несе на собі головне логічний наголос, воно виражає єдину ассерцію пропозиції (як у висловлюванні Небагато повернулися з поля). Але можливі й висловлювання, в яких деякі не несе на собі головного логічного наголосу і висловлює лише додаткову ассерцію, наприклад: Його редактор належав до тих небагатьох людей, які відразу по "альфу" (1905 р.) зрозуміли "омегу" (1917 р. ) російської революції (В. Шульгін). Однак повністю на задній план квантифікація, що виражається словом небагато, відходити не може: якщо кількісна оцінка дискретного безлічі не істотна для змісту висловлення, використовується кванторное слово деякі - ад'єктивних і субстантивної корелят слова кілька.
У непрямих відмінках слова небагато і небагато наближаються за значенням до слова небагато. Так, пропозиція Небагатьох жінок обирають до Академії може розумітися не тільки як вказівку на те, що серед жінок небагато стають академіками, але і як вказівку на те, що загальне число жінок серед обраних до Академії буває невелика.
Цікаво зіставити вживання слова небагато що в твор. відмінку наречное значенні з вживанням слова небагато, тобто такі конструкції, як трохи вище і трохи вище: трохи звичайно несе на собі логічний наголос і синонімічно наречию ненабагато (а в деяких контекстах і поєднанню мало чим: трохи перевершує == мало чим перевершує), тоді як трохи в адвербіальним вживанні, як уже говорилося , не може нести головного логічного наголосу. Таким чином, Він трохи вище (або синонимичное Він не набагато вище) і Він трохи вище розрізняються саме актуальним членуванням.
На завершення ще раз зупинимося на тих поняттях, які виявилися корисними при аналізі кванторних слів російської мови.
Протиставлення дискретних і недискретні множин використовується при описі відмінностей у вживанні ряду кванторних слів, наприклад декілька і небагато: Він з'їв трохи супу / декілька ложок супу. Загальні риси дискретних і недискретні множин дозволяють використовувати лексему весь, а також такі слова, як мало, багато і т. п., для квантифікації тих і інших. З іншого боку, слова кілька, деякі, деякі, багато квантіфіцірует тільки дискретні множини. Звернемо увагу на відмінність слова кілька від слів скільки і стільки. Якщо кілька поєднується тільки з обчислювальними іменниками {назвами дискретних множин), то скільки і стільки можуть поєднуватися і з неісчісляемимі іменами: скільки молока, стільки блаженства. При цьому в поєднанні з обчислювальними іменами слова кілька, скільки, стільки мають повну парадигму відмінювання, тоді як у поєднанні з неісчісляемимі іменами слова скільки і стільки вживаються тільки в ім. і вин. відмінках. У зв'язку з цим твердження А.Б. Шапіро, що ці слова "виявляють повну аналогію з числівниками" 13, потребує уточнення.
З протиставленням дискретних і недискретні множин пов'язано і відмінність слів число і кількість: число вживається тільки стосовно дискретним множинам (тому неправильно: * Такий підхід вимагає врахування великої кількості різноаспектній інформації), а кількість - по відношенню до обох типів множин.
Різниця в типі квантифікації обумовлює різне вживання слів декілька і деякі: кілька вказує на те, що квантіфіціруемое безліч складається з невизначеного числа об'єктів; деякі вказує на те, що референт ІГ, в яку входить це слово, представляє собою невизначену частину квантіфіціруемого дискретного безлічі. Квантифікація першого типу (кількісна оцінка квантіфіціруемого безлічі) виражається словами багато, мало, трохи, квантифікація другого типу (кількісна оцінка співвідношення референта та вихідної безлічі) - словами весь, небагато, мало які.
Надзвичайну важливість мають комунікативні характеристики кванторних слів. У висловлюванні, в якому є слово мало (і його кореляти), кількісна оцінка і становить асертивно зміст висловлювання, тому мало завжди несе на собі логічний наголос. У пропозиціях з прислівникових вживанням слова трохи кількісна оцінка ніколи не входить в ассерцію, через що трохи і мало ніколи не можуть бути синоніми в наречное вживанні. Слово мало хто тяжіє до Рема, висловлює основну або додаткову ассерцію, слова дещо і деякі виражають основну ассерцію лише за наявності спеціальних показників (наприклад, слова лише).
Суттєву роль відіграють також значення визначеності / невизначеності. Крім уже розглянутих в зв'язку з цим особливостей поведінки займенники весь (всі) згадаємо різну поведінку слів багато і мало: небагато вільно вживається у складі ІГ з ознакою визначеності, багато хто - дуже рідко. Саме тому природно поєднання ті небагато і сумнівно ті багато. СР смислове відмінність (не зводиться до вказівки на нечисленність суб'єкта в першому прикладі і його численність у другому): Мало хто присутні лінгвісти образилися, почувши, що лінгвістика - не наука ~ "Присутні лінгвісти (а їх було не багато) образилися ..." і Багато присутніх лінгвісти образилися, почувши, що лінгвістика - не наука ~ "Багато хто з присутніх лінгвістів ..." ~ "Деякі (причому, досить значна частина) з присутніх лінгвістів образилися ..."
Т. В. Булигіна, А. Д. Шмельов.
Список літератури
1 Bunt H. С. Mass terms and model-theoretic semantics. Cambridge, 1985.
2 Ср.: Larsson I. Teilmenge und Gesamtmenge im russischen System der Quanti-fikatoren / / Slavica Lundensia. 1973. Vol. 1. P. 35-54.
3 Крилов С. А. Семантичні механізми квантифікації в природній мові / / Семіотичні аспекти формалізації інтелектуальної діяльності. М., 1985. С. 313-317.
4 Залізняк А. А., Падучева Е. В. Про контекстної синонімії єдиного і множинного числа іменників / / Інформаційні питання семіотики, лінгвістики та автоматичного перекладу. М., 1974. Вип. 4. С. 30-35.
5 Див, зокрема: Селіверстова О. М. Досвід лінгвістичного аналізу слів типу все і типу хто-небудь / / ВЯ. 1964. № 4; Левін Ю. І. Про семантику займенників / / Проблеми граматичного моделювання. М., 1973. С. 108-121; Падучева Е. В. Про семантику синтаксису. М., 1974; Крон-гауз М. А. Тип референції іменних груп із займенниками все, кожен і кожен II Семіотика та інформатика. М., 1984. Вип. 23. С. 107-123;
6 Той факт, що в цілому весь все ж таки частіше квантіфіцірует недискретні об'єкт, а все - дискретну безліч, пов'язаний з тим, що дискретні множе-ства в російській мові частіше позначаються іменниками у мн. числі. Ср: Ісаченко А. В. Про граматичному значенні / / ВЯ. 1961. № 1. С. 28 - 43, де основним значенням мн. числа вважається "розчленованість".
7 Шведова Н. Ю. Займенники / / Граматика російської мови. М., 1952. Т. 1.
8 Терміни взяті з: Крилов С. А. Указ. соч.
9 Ще раз підкреслимо, що поєднання всю неділю може бути вжив-лено, тільки якщо відомо, про яке неділю йдеться. У той же час при вживанні прикметника цілий основним виявляється вказівка на тривалість, а не тимчасова локалізація.
10 Порівн. про це: Ducrot О. French 'peu' and 'ип реї': A semantic study / / Gene-rative grammar in Europe. Dordrecht, 1973. P. 178-202.
11 Червенкова І, В. Загальні адвербіальние показники міри ознаки (у сучасній російській літературній мові): Автореф. дис. . . . канд. філол. наук. М., 1975.
12 Баранов А. Н. До опису семантики прислівників ступеня (ледь, ледве, трохи, трохи} / / НДВШ. Філол. Науки. 1984. № 3. С. 72-77.
13 Шапіро А. Б. Числівник / / Граматика російської мови. М., 1952. Т. 1.