За темою № _2_: «Захисні функції бухгалтерського обліку та основи їх використання у правоохоронній діяльності»
Зміст лекції:
Введення
Основи організації бухгалтерського обліку.
Захисні функції бухгалтерського обліку.
Методика бухгалтерського обліку.
Балансовий метод відображення інформації в бухгалтерському обліку.
Висновок.
План |
Вступна частина |
Навчальні питання: |
1. Основи організації бухгалтерського обліку |
2. Захисні функції бухгалтерського обліку |
3. Методика бухгалтерського обліку |
4. Балансовий метод відображення інформації в бухгалтерському обліку |
5. Бухгалтерські рахунки та методи записів у них. |
6. Значення подвійного запису в реалізації захисних функцій бухгалтерського обліку. |
Заключна частина |
Вступна частина
В даний час в залежності від об'єктів обліку, методів його ведення і вирішуваних завдань у системі бухгалтерського обліку виділяють власне бухгалтерський (чи фінансовий) і управлінський облік. В основі такого розподілу лежить загальноприйнята класифікація користувачів інформації на внутрішніх (працівників організації) та зовнішніх (правоохоронні органи, державні органи).
Основні складові системи організації бухгалтерського обліку - первинний облік і документообіг, інвентаризація, план рахунків бухгалтерського обліку, форми бухгалтерського обліку, обсяг і зміст звітності.
Загальними принципами побудови обліку є його державне регулювання з наданням широких прав підприємству в організації та веденні бухгалтерського обліку, його раціоналізації і вдосконалення.
Облік в організаціях в залежності від обсягу роботи може здійснюватися:
За допомогою установи бухгалтерської служби як структурного підрозділу організації, очолюваного головним бухгалтером;
Введенням в штат господарюючого суб'єкта посади бухгалтера;
Передачею на договірних засадах ведення бухгалтерського обліку централізованої бухгалтерії, спеціалізованої організації або бухгалтерові-фахівцеві;
Шляхом ведення обліку керівником організації особисто (ст. 6 ФЗ).
Питання 1. Основи організації бухгалтерського обліку.
Ведення обліку на підприємстві за загальним правилом покладається на головного бухгалтера, який відповідає за формування облікової політики, своєчасне представлення повної і достовірної бухгалтерської звітності, відповідність здійснюваних господарських операцій законодавству Російської Федерації. У своїй роботі він керується законодавством, Положенням про бухгалтерський облік і звітності та іншими нормативними актами, затверджуваними в установленому порядку, і несе відповідальність за дотримання містяться в них вимог і правил ведення бухгалтерського обліку. Вимоги головного бухгалтера щодо документального оформлення господарських операцій, надання в бухгалтерію необхідних документів і відомостей обов'язкові для всіх працівників організації. Без підпису головного бухгалтера, так само як і без підпису керівника організації, грошові і розрахункові документи, фінансові і кредитні зобов'язання вважаються недійсними і не повинні прийматися до виконання (ст.7 ФЗ).
Головний бухгалтер (бухгалтер) організації призначається або звільняється з посади керівником після проведення комплексної документальної ревізії, і підпорядковується безпосередньо керівникові.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку покладено на керівника організації (ст.6 п.1 ФЗ). На виконання цього пункту, він повинен створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити обов'язкове виконання всіма підрозділами та службами вимог головного бухгалтера в частині порядку оформлення та подання для обліку документів і відомостей.
У разі розбіжностей між керівником організації та головним бухгалтером за окремими господарськими операціями документи з ним може бути прийнятий до виконання з письмового розпорядження керівника організації, який приймає на себе всю повноту відповідальності.
Якщо керівники організацій та головні бухгалтери порушують порядок, встановлений законодавством і нормативними актами компетентних органів, спотворюють звітність, не дотримуються термінів її подання та публікації, вони, в залежності від фактичних обставин можуть бути притягнуті до адміністративної чи кримінальної відповідальності. Про це говорить федеральне законодавство: Податковий кодекс РФ, КоАП РФ (адміністративні правопорушення в галузі торгівлі та фінансів), а так само Кримінальний кодекс РФ (ст.173 «Лжепредпрінімательство», 195 «Неправомірні дії при банкрутстві» та ін.)
Основним документом, який регламентує бухгалтерську роботу на конкретному підприємстві, є «Облікова політика». Термін «облікова політика організації» використовується у Федеральному законі «Про бухгалтерський облік», а сама вона формується відповідно до цього Закону та іншими нормативними документами у сфері бухгалтерського обліку.
Облікова політика організації формується головним бухгалтером організації і затверджується її керівником. Обрана організацією облікова політика вважається застосовуваної з дня набуття прав юридичної особи і до закінчення існування організації. Але п.4 Положення про облікову політику передбачаються і випадки її зміни. До їх числа відносять:
зміна законодавства Російської Федерації чи нормативних актів з бухгалтерського обліку;
розробку організацією нових способів ведення бухгалтерського обліку;
суттєва зміна умов діяльності, що може бути пов'язано з реорганізацією, зміною власників, зміною виду діяльності.
Зміни в обліковій політиці повинні вводитися лише з початку нового фінансового року (1 січня), вони оформляються наказом чи розпорядженням керівника організації до їх введення.
У цілому облікова політика організації повинна забезпечувати дотримання вимог повноти, своєчасності і законності бухгалтерського обліку.
Юридичний аспект оцінки облікової політики передбачає дослідження документів, її закріплюють, з цілого ряду напрямів і здійснюється як оперативно-слідчої, так і в цивільному правозастосовчій практиці для вирішення завдань попередження, виявлення та розслідування злочинів у сфері економіки.
По-перше, перевіряється дотримання порядку оформлення наказу керівника підприємства про затвердження Облікової політики організації.
По-друге, аналізується обрана і застосовується у практиці конкретного господарюючого суб'єкта система способів ведення бухгалтерського обліку та відповідність її чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку та звітності.
По-третє, аналізується послідовність виконання прийнятої облікової політики в забезпечення захисних функцій бухгалтерського обліку, що сприяє розкриттю різних порушень, у тому числі і протиправного характеру.
Питання 2 Захисні функції бухгалтерського обліку.
Сам по собі бухгалтерський облік має захисними функціями. Їх можна сформулювати, як здатність системи бухгалтерського обліку адекватно відображати факти протиправної (злочинної) діяльності у сфері економіки і своєчасно на них реагувати.
По відношенню до події злочину серед захисних функцій можна виділяти превентивну (попереджувальну), следообразующих і охоронну. Всі вони взаємопов'язані між собою і взаємно доповнюють один - одного.
На підставі даної схеми визначається механізм взаємодії обліково-економічної та злочинної діяльності. Розпізнаванню цього механізму служить використання захисних функцій в різних інтерпретаціях як самостійно юристом, так і шляхом залучення фахівця для виявлення і розпізнавання слідів цієї взаємодії.
У судовій бухгалтерії такі обліково-інформаційні сліди прийнято розділяти на три групи: економічні, документальні та облікові.
У першому випадку (економічні сліди) маються на увазі зміни значень показників, що характеризують господарську діяльність даного об'єкта, викликані впливом злочину на господарську діяльність, що може проявлятися у спотворенні бухгалтерської звітності. Такі сліди встановлюються за допомогою криміналістичного аналізу господарської діяльності.
Документальні сліди, пов'язані з порушеннями порядку первинної реєстрації господарських операцій, допущеними при складанні бухгалтерських документів або при заповненні матеріалів інвентаризацій. Вміст вказаних слідів полягає в невідповідності між фактичними характеристиками конкретних господарських операцій та відображенням фактичних даних у документах первинного обліку. Це протиріччя може, у свою чергу породжувати різного роду невідповідності в документальному оформленні однієї або декількох взаємопов'язаних операцій. Зміст облікових слідів проявляється як невідповідності між елементами методу бухгалтерського обліку, викликані втручанням події злочину (записи в обліку не підтверджені документами, звітність, не пов'язана з даних обліку тощо).
Такі сліди можуть встановлюватися самостійно правоприменителем, але й можуть виявлятися за допомогою інвентаризацій, документальних ревізій і бухгалтерських експертиз.
Грубе порушення правил бухгалтерського обліку може знижувати або повністю руйнувати властиві йому захисні функції. Найбільш часто порушення мають вигляд:
неповного або часткового невідображення господарської діяльності засобами обліку. У цьому випадку виявити ознаки будь-яких економічних злочинів практично неможливим через відсутність документальної доказової бази. Для захисту фіскальних інтересів держави законодавець передбачив можливість використання звітних показників роботи аналогічних організацій з метою виявлення прибутку, прихованої від оподаткування;
відображення вигаданої господарської діяльності. Даний вид руйнування захисних властивостей обов'язковий при незаконному переведенні в готівку грошових коштів за заявками підприємств і організацій. Зазвичай комерційні структури, які займаються протиправною діяльністю, мають продуману систему документального, її прикриття під виглядом нібито виконаних робіт, наданих послуг або поставлених товарно-матеріальних цінностей (відповідно до ст. 170 ЦК дані угоди визнаються нікчемними (уявними) і все отримане за ним вилучається до державного бюджету).
спотворення об'єктів обліку. Характерно, що однією з побічних цілей подібного перекручення є відображення господарських операцій, найменш захищених засобами обліку, під виглядом більш захищених (наприклад, розрахунки готівкою в документах оформляються як бартеру).
Питання 3 Методика бухгалтерського обліку.
Методика бухгалтерського обліку представляє собою сукупність прийомів і способів, за допомогою яких здійснюється облік господарської діяльності. Кожен спосіб або прийом іменується елементом методики.
Бухгалтерську методику складають шість елементів, які використовуються і в судовій бухгалтерії:
Бухгалтерський баланс - основний елемент методу бухгалтерського обліку. Він являє собою спосіб періодичного відображення стану засобів організації (з одного боку, що називається активом) та джерел їх утворення (з іншого боку, що називається пасивом) у грошовій оцінці на певну дату;
Бухгалтерські рахунки - представляють собою спосіб групування і поточного, на відміну від бухгалтерського балансу, відображення руху об'єктів бухгалтерського обліку. Об'єкти бухгалтерського обліку централізовано групуються шляхом централізованого присвоювання їм номери і назви «Планом рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності»;
Інвентаризація - захід по фактичній перевірці наявності об'єктів обліку. Вона є необхідним доповненням документів, оскільки з її допомогою встановлюються та документуються розбіжності облікових даних з відображає явища;
Оцінка - спосіб грошового вираження об'єктів бухгалтерського обліку.
Здійснення бухгалтерського обліку проводиться за допомогою використання (заповнення або виконання) перелічених вище елементів згідно з встановленими правилами стосовно до обраної та затвердженої в Облікової політики форми бухгалтерського обліку.
Звітність - це єдина система даних про майнове і фінансове становище організації та про результати її господарської діяльності, що складається на основі даних бухгалтерських документів (ст.9, 10 ФЗ) за встановленими формами. Склад бухгалтерської звітності та основні правила її оформлення регламентуються главою 3 ФЗ;
Бухгалтерські документи - це спосіб реєстрації спостережуваних явищ і процесів відбуваються з об'єктами бухгалтерського обліку з метою надання їм юридичної сили;
Зовнішній вигляд і порядок заповнення облікових документів здійснюється по одній з чотирьох можливих форм ведення бухгалтерського обліку:
меморіально-ордерна форма обліку полягає в тому, що на кожну операцію чи низку однорідних операцій на основі первинних (виправдувальних) документів складається документ - меморіальний ордер Меморіально-ордерна форма застосовується в даний час в споживчій кооперації;
журнальна (головна) форма обліку передбачає перенесення інформації про господарські операції безпосередньо з первинних документів у «Головну книгу». Головна книга, являє собою книгу, в якій зосереджені посторінково всі об'єкти бухгалтерського обліку. Кожна сторінка відповідає певному бухгалтерському рахунку. Така форма застосовується там, де рахунків небагато;
журнально-ордерна форма обліку здійснюється шляхом збирання записів в накопичувальних відомостях званих журналами-ордерами. Підсумкові дані журналів-ордерів в кінці місяця переносяться в головну книгу;
комп'ютерна форма обліку здійснюється у відповідності з розробленими програмами на електронних носіях інформації.
У будь-якому випадку вибір тієї чи іншої форми ведення бухгалтерського обліку залишається за організацією.
Процес ведення бухгалтерського обліку включає в себе послідовне виконання основних етапів облікової роботи:
поточне спостереження і вимірювання за допомогою натуральних (кг, метри), трудових (трудодні) і грошових вимірників;
реєстрація господарських операцій з обліковими об'єктами в первинні бухгалтерські документи;
систематизація і групування облікової інформації, що міститься в облікових документах шляхом визначення кореспонденцій рахунків;
складання звітності, що характеризує фінансово-господарську діяльність, основним елементом якої є бухгалтерський баланс.
передача бухгалтерської звітності для контролю державним контрольним органам.
Питання 4 Балансовий метод відображення економічної
інформації в бухгалтерському обліку.
Облікові об'єкти в бухгалтерському обліку показуються своєрідним специфічним чином. Кожен об'єкт розглядається з двох сторін, полюсів чи поглядів. Перший погляд на об'єкт бухгалтерського обліку - показати, що він являє собою в так званому натурально-матеріальному вигляді. Другий погляд на той самий об'єкт показує за рахунок яких джерел було сформовано, придбаний і існує даний об'єкт. І в першому і в другому випадку розглядається один і той самий об'єкт. Грошовий вираз у натуральному вигляді відповідає грошовому вираженню витрачених на нього фінансових вкладень. Отже, перший погляд дорівнює другому в грошовому еквіваленті.
Виходячи з першого погляду, економічна теорія облікові об'єкти пропонує розглядати як основні, оборотні і абстрактні. У свою чергу другий погляд свідчить про власне або позиковому фінансуванні придбання і отже існування об'єктів бухгалтерського обліку.
Безпосередньо, бухгалтерський облік, сукупність основних, оборотних і абстрактних коштів називає АКТИВАМИ організації, а власних і позикових коштів - пасивів.
За зовнішнім виглядом бухгалтерський баланс являє собою таблицю, що складається з двох колонок: ліва називається активом, а права - пасивом. В актив записуються кошти, якими володіє підприємство організація із зазначенням, де вони розміщені, а в пасив - джерела формування цих коштів із зазначенням звідки вони отримані.
А К Т І В (Майно організації) | П А С І В (Джерела формування майна) | ||
Необоротні активи (основний капітал) Оборотні активи (оборотний капітал) | сума (грн.) сума (грн.) | Власний капітал Позиковий капітал | сума (грн.) сума (грн.) |
БАЛАНС | сума (грн.) | БАЛАНС | сума (грн.) |
Оскільки кожному виду коштів наявного на підприємстві відповідає певне джерело їх утворення, то підсумкова сума активу дорівнює підсумковій сумі пасиву: це основне правило балансу і критерій його непомильності. Нельзя потратить или вложить в производство средства, которых не было, и нельзя не показать в отчетности те средства, которые остались неистраченными.
Следовательно, если учет ведется безошибочно и в хозяйстве нет хищений и злоупотреблений, то сумма средств в активе должна быть равна сумме средств в пассиве.
Контрольное значение бухгалтерского учета заключается в равенстве активов организации ее пассивам:
АКТИВЫ = ПАССИВЫ
Какие бы хозяйственные операции с учетными объектами не проводились, как бы не изменялись соотношение и размеры различных видов активов и пассивов, рассмотренное равенство сохраняется всегда. В этом и состоит сущность балансового метода отражения информации, а приведенное равенство называется балансом .
Актив и пассив баланса подразделяются на разделы и статьи. Каждая статья баланса объединяет однородную группу средств: в активе — основные средства производства, сырье, готовые изделия, в пассиве — уставный капитал, кредиты, прибыль и т. д.
Баланс составляется, как правило, на 1-е число нового месяца, квартала, года.
Документы бухгалтерского баланса включают в себя:
а) собственно бланк баланса в виде таблицы;
б) отчет о прибылях и убытках. Такой отчет характеризует финансовые результаты деятельности организации (счет “Прибыли и убытки”) за отчетный период. Он должен содержать основные числовые данные: выручка от реализации товаров, продукции, выполненных работ, услуг (за минусом налога на добавленную стоимость), акцизов и иных налогов и обязательных платежей (нетто-выручка); себестоимость реализации товаров, продукции, работ, услуг (кроме коммерческих и управленческих расходов), коммерческие расходы, управленческие расходы, другие показатели;
в) приложения к бухгалтерскому балансу, предусмотренные нормативными актами;
г) аудиторское заключение, подтверждающее достоверность бухгалтерской отчетности организации, если она в соответствии с федеральными законами подлежит обязательному аудиту (банки, предприятия с иностранными инвестициями, открытые акционерные общества и др.);
д) пояснительную записку к годовой бухгалтерской отчетности; она должна содержать основную информацию об организации, ее финансовом положении, сопоставимости данных за отчетный и предшествующий ему годы, методы оценки и существенные статьи бухгалтерской отчетности. В пояснительной записке должно сообщаться с соответствующим обоснованием о фактах неприменения правил бухгалтерского учета в случаях, когда они не позволяют достоверно отразить имущественное состояние и финансовые результаты деятельности организации. В противном случае игнорирование правил бухгалтерского учета рассматривается как уклонение от их выполнения и признается нарушением законодательства о бухгалтерском учете. В пояснительной записке организация объявляет изменения в своей учетной политике на следующий отчетный год.
Бухгалтерская отчетность подписывается руководителем и главным бухгалтером (а при его отсутствии в штате — бухгалтером) организации.
Для субъектов малого предпринимательства установлен упрощенный порядок ведения документов бухгалтерской отчетности. Указанные хозяйствующие субъекты обязаны вести книги учета доходов и расходов, регистрируемые в налоговом органе, в которых отражаются следующие сведения: наименование организации (фамилия, имя, отчество индивидуального предпринимателя), вид осуществляемой деятельности (только для индивидуальных предпринимателей), местонахождение, номера расчетных и иных счетов, открытых в учреждениях банков. На книгу учета доходов и расходов распространяются правила обращения с отчетностью, установленные действующими нормативными актами Российской Федерации. Форма книги учета доходов и расходов и порядок отражения в ней хозяйственных операций субъектами малого предпринимательства также устанавливаются Минфином России.
По итогам хозяйственной деятельности за отчетный период субъект малого предпринимательства представляет в налоговый орган вместо бухгалтерского баланса расчет подлежащего уплате единого налога и выписку из книги доходов и расходов (по состоянию на последний рабочий день отчетного периода) с указанием совокупного дохода (валовой выручки), полученного за отчетный период.
Методика заполнения бухгалтерских документов, счетов и отчетности в бухгалтерском учете осуществляется на основании четырех правил. Каждое правило соответствует отдельному типу (виду) хозяйственных операций.
Каждая хозяйственная операция изменяет или размер имущества (активов) организации, или величину источников его (их) формирования, или одновременно и величину имущества и источники его формирования.
Операции первого типа изменяют состав имущества, т.е. затрагивают только актив баланса.
Операции второго типа изменяют источники формирования имущества предприятия, т.е. затрагивают только пассив баланса.
Операции третьего типа изменяют одновременно величину имущества и источники его формирования, при этом изменения происходят в сторону увеличения.
Операции четвертого типа изменяют одновременно величину имущества и источники его формирования, при этом изменения происходят в сторону уменьшения.
Вопрос 5 Бухгалтерские счета и методы записей в них.
В содержании баланса отражаются лишь обобщенные данные на момент (дату) его составления. Для повседневного и эффективного отражения и руководства хозяйственной деятельностью этих данных недостаточно. Для текущего учета и контроля используется система счетов бухгалтерского учета.
Система счетов представляет собой способ экономической группировки текущего контроля и отражения хозяйственных операций, которые совершаются с имуществом, источниками его формирования и хозяйственными процессами.
Каждый счет предназначен для отражения и контроля по отдельному объекту учета. На счете на основе первичных бухгалтерских документов, накапливаются и затем систематизируются текущие данные (информация) по однородным хозяйственным операциям. По внешнему виду счет представляет собой таблицу, состоящую из двух частей:
Счет №.…
__________________________
(наименование объекта учета)
ДЕБЕТ | КРЕДИТ |
Левая часть счета (приход) называется дебетом (Д), а правая (расход) — кредитом (К).
Остатки на счетах бухгалтерского учета называются сальдо (С).
Все счета учета применительно к балансу и исходя из его структуры являются:
счетами для учета хозяйственных средств (активные};
счетами для учета источников образования средств (пассивные).
Первая группа счетов для учета хозяйственных средств (активные) не может иметь кредитового сальдо. Дебетовая сторона активных счетов показывает увеличение средств, кредитовая — их уменьшение.
Таким образом, для активных счетов: дебетовый оборот означает поступление средств;
остаток по счету всегда дебетовый и либо больше, либо равен нулю;
кредитовый оборот означает расход средств.
Пассивные счета представляют собой “зеркальное отображение” активных счетов. В пассивных счетах кредит показывает увеличение, дебет — уменьшение.
Для пассивных счетов:
остаток по счету всегда кредитовый и либо больше, либо равен нулю;
оборот по кредиту означает увеличение источников средств (капитала, обязательства);
конечное сальдо всегда кредитовое и либо больше, либо равно нулю.
Кроме активных и пассивных счетов, в практике бухгалтерского учета используются и активно-пассивные счета.
Перечень активных, пассивных и активно-пассивных счетов приведен в Приказе Минфина России от 31.10.2000 г. № 94н" и Плане счетов бухгалтерского учета.
План счетов раскрывает наименование, а также номера бухгалтерских синтетических счетов, субсчетов (счетов второго порядка) и забалансовых счетов.
В Инструкции по применению Плана счетов приведена краткая характеристика синтетических счетов и открываемых к ним субсчетов: раскрыты их структура и назначение, экономическое содержание обобщаемых на них фактов хозяйственной деятельности, порядок отражения наиболее распространенных фактов. Описание счетов по разделам приводится в последовательности, предусмотренной Планом счетов.
Принципы, правила и способы ведения организациями бухгалтерского учета отдельных активов, обязательств, финансовых, хозяйственных операций и др., в том числе признания, оценки, группировки, устанавливаются положениями и другими нормативными актами, методическими указаниями по вопросам бухгалтерского учета.
План счетов бухгалтерского учета применяется всеми организациями (кроме кредитных и бюджетных) всех форм собственности и организационно-правовых форм, ведущими бухгалтерский учет методом двойной записи.
На основе Плана счетов бухгалтерского учета и Инструкции по его применению организация в рамках Учетной политики утверждает рабочий план счетов бухгалтерского учета, содержащий полный перечень синтетических и аналитических счетов, необходимых для ведения бухгалтерского учета.
Для учета специфических операций организация может вводить в План счетов бухгалтерского учета дополнительные синтетические счета, используя свободные номера счетов.
Субсчета, предусмотренные в Плане счетов, используются организацией исходя из требований управления организацией, включая нужды анализа, контроля и отчетности. Организация может уточнять содержание приведенных в Плане счетов бухгалтерского учета субсчетов, исключать и объединять их, а также вводить дополнительные субсчета.
Порядок ведения аналитического учета устанавливается организацией исходя из указанной Инструкции, положений и других нормативных актов, методических указаний по вопросам бухгалтерского учета (основных средств, материально-производственных запасов и т.д.).
В Инструкции после характеристики каждого синтетического счета дана типовая схема корреспонденции его с другими синтетическими счетами. В случае возникновения фактов хозяйственной деятельности, корреспонденция по которым не предусмотрена в типовой схеме, организация может дополнить ее, соблюдая единые подходы, установленные Инструкцией.
Наряду с общим представлением о бухгалтерских счетах юрист должен знать, что основное их назначение - это отражение хозяйственных операций посредством двойной записи.
Сущность двойной записи в бухгалтерском учете заключается в том, что любая операция отражается по дебету и кредиту разных счетов в одинаковых суммах.
Приклад. С расчетного счета в кассу предприятия поступили деньги в сумме 3000 рублей.
Счет «Расчетный счет»
Дебет | Кредит |
3000 |
Счет «Касса»
Дебет | Кредит |
3000 |
Записи на счетах бухгалтерского учета делаются ежедневно. Это означает, что в любой момент времени по каждому счету можно посчитать текущий остаток. Более того, нормативными положениями предусмотрена обязательность составления организацией промежуточной бухгалтерской отчетности за месяц, квартал нарастающим итогом с начала отчетного периода.
Так как информация в бухгалтерском учете отражается балансовым методом (4 типа хозяйственных операций), а каждая операция всегда затрагивает как минимум два бухгалтерских счета, можно выделить и четыре типа изменений на счетах.
1)дебет одного активного счета увеличивается, а кредит другого активного счета уменьшается на одну и ту же сумму;
2)дебет одного пассивного счета уменьшается, а кредит другого пассивного счета увеличивается;
3)дебет активного счета увеличивается, а кредит пассивного счета тоже увеличивается;
4)дебет пассивного счета уменьшается, и кредит активного счета то же уменьшается.
Взаимосвязь между счетами называется корреспонденцией счетов. Записи, которые производятся на счетах, называются бухгалтерскими проводками.
Для того чтобы правильно выполнить записи на счетах по конкретной хозяйственной операции (то есть определить корреспонденцию счетов и составить проводку), бухгалтеру необходимо установить:
1)какие счета (по наименованию и содержанию) участвуют в данной операции;
2)какой тип изменений в балансе вызывает хозяйственная операция;
3)составить бухгалтерскую проводку.
Двойная запись помогает контролировать деятельность материально-ответственных лиц, так как показывает, откуда поступили и куда направляются те или иные средства. Корреспонденция счетов имеет большое практическое значение при выявлении незаконных операций и ошибок в счетных записях.
Вопрос 6. Значение двойной записи в реализации защитных
функций бухгалтерского учета.
Бухгалтерские проводки являются важным связующим звеном между первичными учетными документами и записями в книгах счетов текущего учета. Поэтому значение проводок как источника доказательств трудно переоценить. В этих документах вторично отражаются все хозяйственные операции, включая фиктивные, отраженные в подложных документах. При изучении проводок можно определить, кто из счетных работников проверил и принял к учету подложные документы, что имеет немаловажное значение при определении круга лиц, причастных к преступлению. Кроме того, подлоги в первичных документах иногда сопровождаются подлогами в бухгалтерских проводках. В таких случаях обнаружение сомнительных и подложных бухгалтерских проводок помогает определить круг непосредственных участников преступления и роль каждого из них.
Некоторые преступники совершают подлоги только в проводках, не составляя подложных первичных документов. Например, необоснованными проводками и записями в счетах текущего учета могут быть искажены сведения о себестоимости выпущенной продукции, за счет чего окажется заниженной прибыль организации, подлежащая налогообложению.
Подложные бухгалтерские проводки делятся на бездокументные (не подтвержденные первичными бухгалтерскими документами) и неправильные (не соответствующие содержанию первичных документов, послуживших для них основанием).
1.Бездокументные бухгалтерские проводки . При обнаружении проводок, не подтвержденных документами, одновременно с версией о подлоге рекомендуется проверить предположение об утрате первичных документов, так как:
во-первых, большинство первичных документов перечисляется в отчетах материально-ответственных лиц;
во-вторых, почти каждая операция должна найти отражение не только в утерянном, но и в других документах.
Так, если утрачено платежное поручение, то может сохраниться банковская выписка, где оно было зарегистрировано; утраченная накладная должна быть зарегистрирована в отчете кладовщика отпуск товара кроме регистрации в данной накладной может найти отражение в путевых листах автотранспорта, пропусках и т.д.
Бездокументные проводки чаще встречаются в случаях, когда проводки составляются не на самих документах, а на отдельных бланках в учетных регистрах (в мемориальных ордерах, накопительных ведомостях, журналах и др.).
В некоторых случаях версия об утрате документов, послужившая основанием для бездокументной проводки, может быть исключена сопоставлением проводки с рабочим планом счетов данной организации, являющимся приложением к приказу об ее учетной политике. Иногда бездокументной проводкой предлагается внести в учетные сведения такие изменения, которые не могут быть обусловлены ни одной хозяйственной операцией и, следовательно, не могут быть оформлены первичным документом.
2. Неправильные бухгалтерские проводки. К неправильным бухгалтерским проводкам относятся проводки, не соответствующие документу по сумме . Например, на приходном кассовом ордере следовало написать проводку: дебет счета «Касса», кредит счета «Расчетный счет» 10 тыс. рублей, а дана проводка: дебет счета «Касса», кредит счета «Расчетный счет» - 1 тыс. рублей. К этому же виду подлогов относятся встречающиеся в следственной практике проводки, не соответствующие содержанию операции , которая указана в первичном документе. В одном случае такое несоответствие может быть обусловлено ошибкой счетного работника, в другом - участием работника бухгалтерии в совершении преступления.
Разграничению ошибочных и заведомо подложных записей способствует применение метода аналогий. Для этого изучается, во всех ли подобных ситуациях ошибка повторяется. Признаком подлога можно считать неоднократное применение неправильных корреспонденции счетов, но только относительно определенной части аналогичных хозяйственных операций.
Таким образом, обеспечение защитных функций учета достигается за счет соответствия учетных записей содержанию обосновывающих эти записи первичных документов. В то же время выполняемая бухгалтером работа по составлению баланса должна базироваться на данных об остатках на бухгалтерских счетах, определяемых в Главной книге.
Нарушение вышеназванных правил, например составление баланса и учетных записей на счетах при отсутствии первичной документации, является грубым нарушением правил учета, за которым могут скрываться различные преступления.
Заключительная часть:
Сущность учета определяется его многообразными функциями и заключается в том, что он представляет собой механизм реализации, взаимодействия и защиты имущественных интересов в обществе.
Для бухгалтерского учета объектом отражения (учета) является экономическая (хозяйственная) деятельность экономических субъектов различных организационно-правовых форм и форм собственности.
Бухгалтерский учет имеет высокоразвитую, продолжающую эволюционировать методологию, которая может быть использована и в правоприменительной деятельности и немыслим без своей юридической составляющей, определяющей его содержание и форму, что характеризуется тремя базовыми положениями:
а) учет — это регистрация прав и обязанностей собственника, т.е. определенных правоотношений; следовательно, он имеет как экономические, так и юридические цели;
б) в центре учетной системы, которая нормативно определена по содержанию и форме, находится строгий учет капитала — также экономико-правовой категории;
в) за невыполнение нормативных требований бухгалтерского учета к нарушителям предусмотрено применение юридической ответственности.
Таким образом Бухгалтерский учет выполняет важные и целесообразные функции, в том числе и защитные, облеченные в правовую форму. Эти функции помогают управленческому персоналу предприятия и пользователям - должностным лицам государственных органов этой информации осуществлять свои функциональные обязанности.
Література:
Федеральный Закон Российской Федерации «О бухгалтерском учете».
Практикум по судебной бухгалтерии.- Белгород, 2004.
Голубятников С.П., Леханова Е.С. Судебная бухгалтерия. – М., 2002.
Попова Л.В., Исакова Р.Е., Шибаева Н.А. Бухгалтерский учет и судебно-бухгалтерская экспертиза. - М., 2003.
Толкаченко А.А., Харабет К.В. Правовая (судебная) бухгалтерия. – М., 2002.
Криміналістика. Расследование преступлений в сфере экономики. – Н. Новгород, 1995.
Голубятников С.П. Судебная бухгалтерия. М., 1998.
Климович Л.П. Судебная бухгалтерия. – Красноярск, 2000.
Список використаної літератури.
Федеральный Закон Российской Федерации «О бухгалтерском учете».
Практикум по судебной бухгалтерии .- Белгород, 2004.
Голубятников С.П., Леханова Е.С. Судебная бухгалтерия. – М., 2002.
Попова Л.В., Исакова Р.Е., Шибаева Н.А. Бухгалтерский учет и судебно-бухгалтерская экспертиза. - М., 2003.
Толкаченко А.А., Харабет К.В. Правовая (судебная) бухгалтерия. – М., 2002.
Криміналістика. Расследование преступлений в сфере экономики. – Н. Новгород, 1995.
Голубятников С.П. Судебная бухгалтерия. М., 1998.
Климович Л.П. Судебная бухгалтерия. – Красноярск, 2000.