Історія розвитку економіки України в 90-х роках
Глобалізація міжнародних економічних зв'язків і посилення транснаціонального характеру світової економіки об'єктивно вимагають постійно погоджувати діючі інституційні та господарські структури з імперативами і динамікою торговельно-економічних відносин. У сучасних умовах моделі макроекономічного регулювання зовнішньоекономічних зв'язків на національному та наднаціональному рівнях привертають особливу увагу економістів, аналітиків, управлінців, політиків. Аналіз сучасного міжнародного досвіду та практики управління зовнішньоекономічною діяльністю висвітлює особливості їх використання в умовах нинішніх ринкових перетворень в Україні. Розвиток ринку та входження України в міжнародне економічне співтовариство дають можливість будь-якого суб'єкта господарювання приймати участь в міжнародних торговельних відносинах. Однак відсутність практичної підготовки у національних виробників у значній мірі гальмує процес ринкових трансформацій і використання існуючого економічного потенціалу країни. Система проектного фінансування є міжнародно визнаним умовою спільних комерційних починань у рамках плідного співробітництва з іноземними інвесторами.
Розглядаючи інтеграцію України у світове господарство в контексті розвитку світової економіки, можна виділити наступні елементи, що характеризують стан взаємодії України і світової економіки: структуру національної валютної системи, географічну і продуктову структуру зовнішньої торгівлі, кількість іноземних інвестицій в національну економіку, участь у міжнародних міграційних процесах.
Таким чином, стан інтегрованості республіки України у світову економіку на 1991 р. визначалося наступними параметрами:
національна валюта - рубль СРСР, неконвертована валюта;
курс фіксований;
валютна біржа була відсутня;
-Власні валютні резерви були відсутні;
-Зовнішня торгівля жорстко контролювалася за допомогою ліцензування і квотування;
відсутні іноземні інвестиції в національну економіку;
Національний банк України був сформований лише у 1992 р.;
-Географія і структура експорту і імпорту визначалися інтеграційними позиціями СРСР. Основна частка у зовнішній торгівлі припадала на країни соцтабору та центрально-планової орієнтації;
міграційні процеси існували тільки в межах республік СРСР.
У 1997 р. склалася наступна ситуація:
була введена національна валюта України - гривня;
валютний курс плаваючий у межах валютного коридору;
функціонує у щоденному режимі Українська міжбанківська валютна біржа
утворилися валютні резерви
Україна стала членом МВФ;
зовнішня торгівля стала ліберальної
червні 1997 р. Україна стала 138 державою, що прийняла на себе зобов'язання виконання статті 8 статуту МВФ. Це означає, що гривня України стала конвертованою валютою по поточних операціях.
Зовнішня торгівля України
На 1 січня 1997 р. Україна торгувала вже з 183 країнами світу. Найбільший обсяг експорту припадав на Російську Федерацію - 38,7% від загального обсягу експорту. Загальний обсяг зовнішньої торгівлі в 1996 р. склав 32365,2 млн. дол., В тому числі експорт - 14061,7 млн. дол.; Імпорт - 18203,5 млн. дол. Дефіцит торгового балансу дорівнював 4141,8 млн. дол.
Загальний обсяг зовнішньої торгівлі послугами за 1996 р. склав 5534,18 млн. дол., В тому числі експорт - 4745,6 млн. дол., Імпорт - 787,54 млн. дол.
У структурі зовнішньої торгівлі виділяються: продукція тваринництва, яка становить 4,2% експорту; продукти рослинного походження - 6,2%; продукція харчової промисловості - 9,1%; хімічної промисловості - 11,7%; металургійного комплексу - 32,3%; вироби транспорту - повітряного, залізничного та ін - 4,5%.
З 1996 р. в Україну було припинено процес лібералізації торгівлі та здійснено ряд заходів протекціоністського характеру. Зокрема, були підвищені ставки імпортного мита, розширено перелік товарів, що підлягали оподаткуванню імпортним митом, введений нетарифний протекціонізм (кількісні обмеження, процедури сертифікації і стандартизації). Все це зумовило скорочення обсягів імпорту та експорту (див. табл. 1). Економічна та фінансова криза в Російській Федерації (1998) значно посилив цей процес
Таблиця 1. Зовнішня торгівля України в 1996 -1999 рр.. * (Млн. дол.)
Структура зовнішньої торгівлі конкретно відбиває сировинний, факторний потенціал України.
Україна і міжнародний рух капіталу
Протягом усього періоду існування незалежної України, починаючи з 1990 р., спостерігається економічне явище, що називається «відтік капіталу за кордон», яке є характерним для будь-якої нестійкої економіки. Так як «відтік капіталу за кордон» - це процес, властивий скоріше тіньовому сектору економіки і не враховується в платіжному балансі як прямі зарубіжні інвестиції резидентів України, то на сьогоднішній день про офіційне експорті капіталу з України говорити важко.
Українська економіка, головним чином, є об'єктом інвестування. Причому України в ролі реципієнта міжнародного капіталу була в 90-х роках далеко не в лідерах. За даними ЮНКТАД, у 1995 р. загальносвітовий обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ) зріс порівняно з 1994 р. на 40% і склав 315 млрд. дол. 65% з них припали на "Азіатських тигрів». На частку 100 країн, що замикають таблицю реципієнтів капіталу, в тому числі Росії та Україні, припадає всього 1% ПІІ.
Однак слід відзначити зростання обсягів інвестицій у національне господарство України. На 1 січня 1996 р. їх обсяг був менше 1 млрд. дол., На 1 січня 1997 р. в Україні було представлене 1,4 млрд. дол. прямих іноземних інвестицій. Найбільше прямих іноземних інвестицій в економіці України припадає на США - 217,4 млн. дол. (17,8% від усього обсягу ПІІ); на Німеччину-176,6 млн. дол. (14,4%); Росію - 115,1 млн. дол. (9,4%); Нідерланди - 82,7 млн. дол. (6,8%); Великобританію - 82,0 млн. дол. (6,7%); Кіпр - 66,5 млн. дол. (5,4%) 7. ЙС,
Україна і міжнародна міграція
Для регулювання процесу взаємовідносин України з світовою економікою в галузі міграції населення створено Державний комітет у справах національних міграцій (ГКНМ). Крім того, управління у справах верховного комісара ООН у справах біженців відкрило свій офіс у столиці України - Києві.
Загалом, межі Україні протягом року в обох напрямах перетинають понад 100 млн. чол.
На підставі «викладеного можна зробити висновок, що Україна як країна, що виникла в результаті процесів регіоналізації та глобалізації, процесу розвитку світової економіки, є досить інтегрованою у світове господарство і процес інтеграції визначається процесами формування нової структури економіки. Відкритим залишається питання прогнозу пріоритетів інтегрування Україні світове господарство. Грунтуючись на прогнозі структури платіжної системи на період до 2015 р. можна впевнено сказати лише про одне: реальне майбутнє інтегрування України в світове господарство буде пов'язано з участю в регіональному економічному союзі та регіональної платіжній системі.
Інтеграційні пріоритети виявляться в результаті реалізації зовнішньоекономічної стратегії, заснованої на збереженні наявних і створенні дефіцит факторів виробництва і реалізації національних конкурентних переваг.
Напрямок інтеграційних процесів і реалізація національних конкурентних переваг України в 1990-х рр..
На 1991 р., за оцінками експертів колишнього СРСР, Україна мала значний ресурсний потенціал: 15% світового видобутку залізної руди, 10% світових обсягів виплавки чавуну і сталі, 9% світового видобутку вугілля, 12% світового виробництва цукру, 2,5% світового виробництва електроенергії, третю позицію в світі виробництва коксу та прокату.
Дойчебанк за 12 параметрами оцінив економічний розвиток усіх колишніх республік СРСР. Україна мала найкращі показники для подальшого розвитку інтеграції.
З іншого боку, до початку 1997 р., згідно з рейтингом економічного журналу «Еvгоtоnеу», Україна займала 135 місце з 178 країн. Згідно з рейтингом журналу «Сеntга1 Еuгореаn Есоnоmic» на цей же період в числі 26 колишніх соціалістичних країн і республік СРСР Україна займала 18 місце. За оцінками фахівців Інституту світової економіки і міжнародних економічних відносин НАНУ, Україна сприймається як країна найбільшого економічного ривка серед європейських постсоціалістичних країн.
У наявності дві полярні ситуації, які показують, що комплексна економічна політика України має недоліки.
Необхідно оцінити ситуацію з позиції аналізу національних конкурентних переваг і стратегію їх реалізації в зовнішній і внутрішній економічній політиці.
Перш за все, представляють інтерес параметри факторів, якими володіло національне господарство України в 90-х рр.. На момент розпаду СРСР в 1991 р. націнальное господарство Україна мало такі природні і створені ресурси:
Значні запаси природних ресурсів і їх вигідне географічно розміщення (це - вугілля, залізна, марганцева, уранова та інша руда, сер ртуть, титан і т. д.);
високий рівень родючості і велику кількість сільськогосподарських земель (25% світових запасів чорнозему);
високу кваліфікацію трудових ресурсів;
якісну систему середньої і вищої освіти;
- Високу концентрацію науково-технічних знань і навичок (дослідних інститутів, центрів і т. д.);
-Значні масштаби основних виробничих фондів
-Відповідну інфраструктуру транспорті та зв'язку;
-Вигідне географічне розміщення, наявність виходу до Чорного моря, проходження торгових транспортних шляхів між Росією та країнами ЄС.
Основний експортний промисловий потенціал України має значну структуру підтримуючих галузей.
Параметри попиту всередині національного господарства України досить низькі внаслідок стагнації виробництва і слабкого розвитку кредитно-грошової систем та інших інститутів, що забезпечують функціонування національної економіку. Конкурентні стратегії на міжнародних ринках у національних підприємств відсутні внаслідок нестачі досвіду участі в міжнародних економічних відносинах у більшості керівників і відсутність системи підготовки відповідних фахівців.
Поєднання слабкого розвитку сектора малого і середнього бізнесу та домінування політики державного регулювання економіки призвело до відсутності у внутрішній і зовнішній економічній політиці стратегічної спрямованості на формування та реалізацію національних конкурентних переваг.
Ресурсний потенціал України визначив конкурентоспроможні галузі, на які припадає понад 60% експорту України. Ця цифра означає, що економіка України має значний потенціал для економічного зростання за рахунок конкурентоспроможності сировинних галузей та машинобудування.
Аналізуючи продуктову і географічну структуру експорту, можна зробити висновок, що основними ринками є:
для продукції сировинних конкурентоспроможних галузей Україні - країни СНД і Східної Європи;
для продукції машинобудівних галузей - регіони, де відсутні фактори виробництва, які є в надлишку в Україну (науково-технічний потенціал, кваліфікація праці і т. д.). Це - африканський, американський і близькосхідний регіони. Тут як споживачів складної технічної продукції важливо виділити країни, які стоять на індустріальному шляху розвитку, - країни НІС. Орієнтація машинобудівного експорту на країни НІС, нафтовидобувні країни арабського і африканського регіонів грунтується на їх платоспроможний попит.
Економічна політиці, спрямована на інтегрування національної економіки у світове господарство, повинна бути заснована на створенні дефіцитних факторів виробництва солідарно з підтримкою наявних, тобто на цілеспрямованої реалізації національних конкурентних переваг.
Таким чином, зовнішня економічна політика, спрямована на реалізацію національних конкурентних переваг, повинна бути орієнтована на розвиток зовнішнього попиту на продукцію конкурентоспроможних національних галузей.
Якщо розвиток економічних відносин з країнами НІС досить ясно, то економічні зв'язки з країнами СНД та Східної Європи (колишнього соціалістичного табору) мають одну, але глобальну проблему: відсутність платоспроможного попиту. Але ж на країни СНД і Східної Європи припадає основна частка експорту Україна - тільки на Російську Федерацію - до 40%.
Така орієнтація зовнішньої торгівлі значно зменшує конкурентні переваги національної економіки України та погіршує її загальну інтеграційну позицію, що і відбувається зараз. Тому дуже актуальною є задача забезпечення платоспроможності зовнішнього попиту країн СНД і Східної Європи. Це завдання може бути вирішена за допомогою ініціативи з боку України - шляхом створення платіжного союзу з країнами СНД на багатосторонній основі з формуванням наднаціонального, регіонального банку клірингових розрахунків, який буде мати резерви у валютах країн - учасниць платіжного союзу, а також в USD, DM, ECU .
Мета і сенс регіонального платіжного союзу - кредитування дефіцитів платіжних балансів країн-учасниць і підвищення конкурентоспроможності на світових ринках регіону в цілому, а також кожної окремої країни зокрема. У кінцевому підсумку реалізація такої зовнішньоекономічної політики призведе до ослаблення залежності регіональних і національних економік країн СНД від позиції МВФ і його руйнує національну економіку політики. Така активна зовнішньоекономічна політика України спрямована на посилення конкурентоспроможності національної економіки шляхом підвищення платоспроможного зовнішнього попиту на національні товари та послуги. Аналізу факторного потенціалу України показує, що поряд з надмірними 1 чинниками мають місце дефіцитні. Це - національний капітал і національні підприємницькі здібності, які виражаються у формуванні сектора малого і середнього бізнесу в національній економіці і створення додаткових робочих місць для вивільнених трудових ресурсів зі стагнуючих, що скорочуються секторів національної економіки. Ця проблема актуальна настільки, наскільки держава не здатна вирішити проблему зайнятості через відсутність бюджетних коштів.
Відповідно до моделі економічного зростання Солоу, Україна можна віднести до категорії країн з капіталовооруженность нижче «золотого правила». І на кінець 90-х років вибуття капіталу перевищувало інвестиції.
Для формування бази економічного зростання національної економіки необхідно досягнення зворотній ситуації за допомогою реалізації відповідної національної економічної політики. Пріоритети внутрішньої економічної політики ще чекають свого аналізу. Але потрібно виділити одну дуже важливу обставину. Виконання вимог МВФ шляхом проведення жорсткої монетарної політики заганяє національну економіку в стан стагнації. Надмірне вплив «На грошовий обіг національної економіки і слаборозвинений ринок банківських послуг не тільки створює кризу платежів, зменшення ВВП, але й реально погіршує національні конкурентні переваги, оскільки серйозно ускладнюються умови функціонування підприємств всередині національної економіки і, відповідно, скорочуються їх можливості конкурувати на міжнародних ринках.
З іншого боку, реалізацію перевищення інвестицій над вибуттям капіталу в економіці України може дати тільки приватний іноземний капітал, як це було в Європі після Другої світової війни. В даний час в економіці Україні присутній капітал багатонаціональних корпорацій: «Кока-кола», «Kamel Peynolds Tobacco CO», «Philip Morris Products INS» та інші, але це далеко не необхідний обсяг інвестиційного капіталу. Проблема поточного заміщення дефіцитного, вибуває національного капіталу приватним іноземним - це проблема економічної безпеки останнього.
Таким чином, якщо говорити про аспекти комплексної економічної політики та інтегрування України в світове господарство вже в даний час, то чітко виділяються три глобальні економічні завдання:
- Реалізація внутрішньої політики, спрямованої на створення сприятливих умов для функціонування підприємств всередині національної економіки за допомогою пом'якшення регулювання грошового обігу, лібералізації сфери банківських послуг, реструктуризації оподаткування, стимулювання доходів і заощаджень громадян і корпорацій України;
- Реалізація політики підвищення зовнішнього попиту на продукцію конкурентоспроможних галузей;
- Забезпечення економічної безпеки іноземного приватного інвестиційного капіталу шляхом створення економічних умов для його функціонування національної економіки і у вигляді стратегічного партнерства з НАТО, хоча і на тимчасовій основі - на період інтегрування України в світове господарство, орієнтовно до 2015 р. Необхідність такого кроку очевидна.
При цьому чітко визначається тенденція формування регіонального економічного союзу з країнами СНД і Східної Європи за допомогою реалізації Проектів регіональних платіжних союзів.
Висновок
Освіта самостійної економічної системи України в даний час - це результат глобальних структурних змін у системі «світова економіка» або елемент процесу формування нової структури світової економіки, відповідного третього періоду часу на моделі процесу інтегрування України у світове господарство, яка визначалася як розвитком національної економіки, так і розвитком світового господарства. Спираючись на прогноз структури світової платіжної системи, можна впевнено сказати, що майбутнє місце Україна визначиться її участю в регіональному платіжному та відповідному економічному союзі. Це може бути економічний союз з країнами СНД, країнами євросоюзу. Напрямок інтеграції сформується економічною політикою реалізації національних конкурентних переваг в даний час, який бере свій початок з політики 90-х.
Література
1. Еволюційний розвиток світової економіки / / Економіка України № 1, 2001. - 56с
2. Проблеми управління зовнішньоекономічною діяльністю Укоаіни / / Економіка України № 2, 1999. - 34с.
3. Мінстат Україні «Торговий дефіцит-96» / / Фінансова України від 1.07.1997
4. Послання Президента України за 2003р. / / Урядовий кур'єр № 3. 2004
Глобалізація міжнародних економічних зв'язків і посилення транснаціонального характеру світової економіки об'єктивно вимагають постійно погоджувати діючі інституційні та господарські структури з імперативами і динамікою торговельно-економічних відносин. У сучасних умовах моделі макроекономічного регулювання зовнішньоекономічних зв'язків на національному та наднаціональному рівнях привертають особливу увагу економістів, аналітиків, управлінців, політиків. Аналіз сучасного міжнародного досвіду та практики управління зовнішньоекономічною діяльністю висвітлює особливості їх використання в умовах нинішніх ринкових перетворень в Україні. Розвиток ринку та входження України в міжнародне економічне співтовариство дають можливість будь-якого суб'єкта господарювання приймати участь в міжнародних торговельних відносинах. Однак відсутність практичної підготовки у національних виробників у значній мірі гальмує процес ринкових трансформацій і використання існуючого економічного потенціалу країни. Система проектного фінансування є міжнародно визнаним умовою спільних комерційних починань у рамках плідного співробітництва з іноземними інвесторами.
Розглядаючи інтеграцію України у світове господарство в контексті розвитку світової економіки, можна виділити наступні елементи, що характеризують стан взаємодії України і світової економіки: структуру національної валютної системи, географічну і продуктову структуру зовнішньої торгівлі, кількість іноземних інвестицій в національну економіку, участь у міжнародних міграційних процесах.
Таким чином, стан інтегрованості республіки України у світову економіку на 1991 р. визначалося наступними параметрами:
національна валюта - рубль СРСР, неконвертована валюта;
курс фіксований;
валютна біржа була відсутня;
-Власні валютні резерви були відсутні;
-Зовнішня торгівля жорстко контролювалася за допомогою ліцензування і квотування;
відсутні іноземні інвестиції в національну економіку;
Національний банк України був сформований лише у 1992 р.;
-Географія і структура експорту і імпорту визначалися інтеграційними позиціями СРСР. Основна частка у зовнішній торгівлі припадала на країни соцтабору та центрально-планової орієнтації;
міграційні процеси існували тільки в межах республік СРСР.
У 1997 р. склалася наступна ситуація:
була введена національна валюта України - гривня;
валютний курс плаваючий у межах валютного коридору;
функціонує у щоденному режимі Українська міжбанківська валютна біржа
утворилися валютні резерви
Україна стала членом МВФ;
зовнішня торгівля стала ліберальної
червні 1997 р. Україна стала 138 державою, що прийняла на себе зобов'язання виконання статті 8 статуту МВФ. Це означає, що гривня України стала конвертованою валютою по поточних операціях.
Зовнішня торгівля України
На 1 січня 1997 р. Україна торгувала вже з 183 країнами світу. Найбільший обсяг експорту припадав на Російську Федерацію - 38,7% від загального обсягу експорту. Загальний обсяг зовнішньої торгівлі в 1996 р. склав 32365,2 млн. дол., В тому числі експорт - 14061,7 млн. дол.; Імпорт - 18203,5 млн. дол. Дефіцит торгового балансу дорівнював 4141,8 млн. дол.
Загальний обсяг зовнішньої торгівлі послугами за 1996 р. склав 5534,18 млн. дол., В тому числі експорт - 4745,6 млн. дол., Імпорт - 787,54 млн. дол.
У структурі зовнішньої торгівлі виділяються: продукція тваринництва, яка становить 4,2% експорту; продукти рослинного походження - 6,2%; продукція харчової промисловості - 9,1%; хімічної промисловості - 11,7%; металургійного комплексу - 32,3%; вироби транспорту - повітряного, залізничного та ін - 4,5%.
З 1996 р. в Україну було припинено процес лібералізації торгівлі та здійснено ряд заходів протекціоністського характеру. Зокрема, були підвищені ставки імпортного мита, розширено перелік товарів, що підлягали оподаткуванню імпортним митом, введений нетарифний протекціонізм (кількісні обмеження, процедури сертифікації і стандартизації). Все це зумовило скорочення обсягів імпорту та експорту (див. табл. 1). Економічна та фінансова криза в Російській Федерації (1998) значно посилив цей процес
Таблиця 1. Зовнішня торгівля України в 1996 -1999 рр.. * (Млн. дол.)
| 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | |
| 14400,8 | 14231,9 | 12637,4 | 11581,6 | |
| 17603,4 | 17128,0 | 14675,6 | 11846,1 | |
| Дефіцит | - 3202,6 | -2896,1 | -2038,2 | -264,5 |
Україна і міжнародний рух капіталу
Протягом усього періоду існування незалежної України, починаючи з 1990 р., спостерігається економічне явище, що називається «відтік капіталу за кордон», яке є характерним для будь-якої нестійкої економіки. Так як «відтік капіталу за кордон» - це процес, властивий скоріше тіньовому сектору економіки і не враховується в платіжному балансі як прямі зарубіжні інвестиції резидентів України, то на сьогоднішній день про офіційне експорті капіталу з України говорити важко.
Українська економіка, головним чином, є об'єктом інвестування. Причому України в ролі реципієнта міжнародного капіталу була в 90-х роках далеко не в лідерах. За даними ЮНКТАД, у 1995 р. загальносвітовий обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ) зріс порівняно з 1994 р. на 40% і склав 315 млрд. дол. 65% з них припали на "Азіатських тигрів». На частку 100 країн, що замикають таблицю реципієнтів капіталу, в тому числі Росії та Україні, припадає всього 1% ПІІ.
Однак слід відзначити зростання обсягів інвестицій у національне господарство України. На 1 січня 1996 р. їх обсяг був менше 1 млрд. дол., На 1 січня 1997 р. в Україні було представлене 1,4 млрд. дол. прямих іноземних інвестицій. Найбільше прямих іноземних інвестицій в економіці України припадає на США - 217,4 млн. дол. (17,8% від усього обсягу ПІІ); на Німеччину-176,6 млн. дол. (14,4%); Росію - 115,1 млн. дол. (9,4%); Нідерланди - 82,7 млн. дол. (6,8%); Великобританію - 82,0 млн. дол. (6,7%); Кіпр - 66,5 млн. дол. (5,4%) 7. ЙС,
Україна і міжнародна міграція
Для регулювання процесу взаємовідносин України з світовою економікою в галузі міграції населення створено Державний комітет у справах національних міграцій (ГКНМ). Крім того, управління у справах верховного комісара ООН у справах біженців відкрило свій офіс у столиці України - Києві.
Загалом, межі Україні протягом року в обох напрямах перетинають понад 100 млн. чол.
На підставі «викладеного можна зробити висновок, що Україна як країна, що виникла в результаті процесів регіоналізації та глобалізації, процесу розвитку світової економіки, є досить інтегрованою у світове господарство і процес інтеграції визначається процесами формування нової структури економіки. Відкритим залишається питання прогнозу пріоритетів інтегрування Україні світове господарство. Грунтуючись на прогнозі структури платіжної системи на період до 2015 р. можна впевнено сказати лише про одне: реальне майбутнє інтегрування України в світове господарство буде пов'язано з участю в регіональному економічному союзі та регіональної платіжній системі.
Інтеграційні пріоритети виявляться в результаті реалізації зовнішньоекономічної стратегії, заснованої на збереженні наявних і створенні дефіцит факторів виробництва і реалізації національних конкурентних переваг.
Напрямок інтеграційних процесів і реалізація національних конкурентних переваг України в 1990-х рр..
На 1991 р., за оцінками експертів колишнього СРСР, Україна мала значний ресурсний потенціал: 15% світового видобутку залізної руди, 10% світових обсягів виплавки чавуну і сталі, 9% світового видобутку вугілля, 12% світового виробництва цукру, 2,5% світового виробництва електроенергії, третю позицію в світі виробництва коксу та прокату.
Дойчебанк за 12 параметрами оцінив економічний розвиток усіх колишніх республік СРСР. Україна мала найкращі показники для подальшого розвитку інтеграції.
З іншого боку, до початку 1997 р., згідно з рейтингом економічного журналу «Еvгоtоnеу», Україна займала 135 місце з 178 країн. Згідно з рейтингом журналу «Сеntга1 Еuгореаn Есоnоmic» на цей же період в числі 26 колишніх соціалістичних країн і республік СРСР Україна займала 18 місце. За оцінками фахівців Інституту світової економіки і міжнародних економічних відносин НАНУ, Україна сприймається як країна найбільшого економічного ривка серед європейських постсоціалістичних країн.
У наявності дві полярні ситуації, які показують, що комплексна економічна політика України має недоліки.
Необхідно оцінити ситуацію з позиції аналізу національних конкурентних переваг і стратегію їх реалізації в зовнішній і внутрішній економічній політиці.
Перш за все, представляють інтерес параметри факторів, якими володіло національне господарство України в 90-х рр.. На момент розпаду СРСР в 1991 р. націнальное господарство Україна мало такі природні і створені ресурси:
Значні запаси природних ресурсів і їх вигідне географічно розміщення (це - вугілля, залізна, марганцева, уранова та інша руда, сер ртуть, титан і т. д.);
високий рівень родючості і велику кількість сільськогосподарських земель (25% світових запасів чорнозему);
високу кваліфікацію трудових ресурсів;
якісну систему середньої і вищої освіти;
- Високу концентрацію науково-технічних знань і навичок (дослідних інститутів, центрів і т. д.);
-Значні масштаби основних виробничих фондів
-Відповідну інфраструктуру транспорті та зв'язку;
-Вигідне географічне розміщення, наявність виходу до Чорного моря, проходження торгових транспортних шляхів між Росією та країнами ЄС.
Основний експортний промисловий потенціал України має значну структуру підтримуючих галузей.
Параметри попиту всередині національного господарства України досить низькі внаслідок стагнації виробництва і слабкого розвитку кредитно-грошової систем та інших інститутів, що забезпечують функціонування національної економіку. Конкурентні стратегії на міжнародних ринках у національних підприємств відсутні внаслідок нестачі досвіду участі в міжнародних економічних відносинах у більшості керівників і відсутність системи підготовки відповідних фахівців.
Поєднання слабкого розвитку сектора малого і середнього бізнесу та домінування політики державного регулювання економіки призвело до відсутності у внутрішній і зовнішній економічній політиці стратегічної спрямованості на формування та реалізацію національних конкурентних переваг.
Ресурсний потенціал України визначив конкурентоспроможні галузі, на які припадає понад 60% експорту України. Ця цифра означає, що економіка України має значний потенціал для економічного зростання за рахунок конкурентоспроможності сировинних галузей та машинобудування.
Аналізуючи продуктову і географічну структуру експорту, можна зробити висновок, що основними ринками є:
для продукції сировинних конкурентоспроможних галузей Україні - країни СНД і Східної Європи;
для продукції машинобудівних галузей - регіони, де відсутні фактори виробництва, які є в надлишку в Україну (науково-технічний потенціал, кваліфікація праці і т. д.). Це - африканський, американський і близькосхідний регіони. Тут як споживачів складної технічної продукції важливо виділити країни, які стоять на індустріальному шляху розвитку, - країни НІС. Орієнтація машинобудівного експорту на країни НІС, нафтовидобувні країни арабського і африканського регіонів грунтується на їх платоспроможний попит.
Економічна політиці, спрямована на інтегрування національної економіки у світове господарство, повинна бути заснована на створенні дефіцитних факторів виробництва солідарно з підтримкою наявних, тобто на цілеспрямованої реалізації національних конкурентних переваг.
Таким чином, зовнішня економічна політика, спрямована на реалізацію національних конкурентних переваг, повинна бути орієнтована на розвиток зовнішнього попиту на продукцію конкурентоспроможних національних галузей.
Якщо розвиток економічних відносин з країнами НІС досить ясно, то економічні зв'язки з країнами СНД та Східної Європи (колишнього соціалістичного табору) мають одну, але глобальну проблему: відсутність платоспроможного попиту. Але ж на країни СНД і Східної Європи припадає основна частка експорту Україна - тільки на Російську Федерацію - до 40%.
Така орієнтація зовнішньої торгівлі значно зменшує конкурентні переваги національної економіки України та погіршує її загальну інтеграційну позицію, що і відбувається зараз. Тому дуже актуальною є задача забезпечення платоспроможності зовнішнього попиту країн СНД і Східної Європи. Це завдання може бути вирішена за допомогою ініціативи з боку України - шляхом створення платіжного союзу з країнами СНД на багатосторонній основі з формуванням наднаціонального, регіонального банку клірингових розрахунків, який буде мати резерви у валютах країн - учасниць платіжного союзу, а також в USD, DM, ECU .
Мета і сенс регіонального платіжного союзу - кредитування дефіцитів платіжних балансів країн-учасниць і підвищення конкурентоспроможності на світових ринках регіону в цілому, а також кожної окремої країни зокрема. У кінцевому підсумку реалізація такої зовнішньоекономічної політики призведе до ослаблення залежності регіональних і національних економік країн СНД від позиції МВФ і його руйнує національну економіку політики. Така активна зовнішньоекономічна політика України спрямована на посилення конкурентоспроможності національної економіки шляхом підвищення платоспроможного зовнішнього попиту на національні товари та послуги. Аналізу факторного потенціалу України показує, що поряд з надмірними 1 чинниками мають місце дефіцитні. Це - національний капітал і національні підприємницькі здібності, які виражаються у формуванні сектора малого і середнього бізнесу в національній економіці і створення додаткових робочих місць для вивільнених трудових ресурсів зі стагнуючих, що скорочуються секторів національної економіки. Ця проблема актуальна настільки, наскільки держава не здатна вирішити проблему зайнятості через відсутність бюджетних коштів.
Відповідно до моделі економічного зростання Солоу, Україна можна віднести до категорії країн з капіталовооруженность нижче «золотого правила». І на кінець 90-х років вибуття капіталу перевищувало інвестиції.
Для формування бази економічного зростання національної економіки необхідно досягнення зворотній ситуації за допомогою реалізації відповідної національної економічної політики. Пріоритети внутрішньої економічної політики ще чекають свого аналізу. Але потрібно виділити одну дуже важливу обставину. Виконання вимог МВФ шляхом проведення жорсткої монетарної політики заганяє національну економіку в стан стагнації. Надмірне вплив «На грошовий обіг національної економіки і слаборозвинений ринок банківських послуг не тільки створює кризу платежів, зменшення ВВП, але й реально погіршує національні конкурентні переваги, оскільки серйозно ускладнюються умови функціонування підприємств всередині національної економіки і, відповідно, скорочуються їх можливості конкурувати на міжнародних ринках.
З іншого боку, реалізацію перевищення інвестицій над вибуттям капіталу в економіці України може дати тільки приватний іноземний капітал, як це було в Європі після Другої світової війни. В даний час в економіці Україні присутній капітал багатонаціональних корпорацій: «Кока-кола», «Kamel Peynolds Tobacco CO», «Philip Morris Products INS» та інші, але це далеко не необхідний обсяг інвестиційного капіталу. Проблема поточного заміщення дефіцитного, вибуває національного капіталу приватним іноземним - це проблема економічної безпеки останнього.
Таким чином, якщо говорити про аспекти комплексної економічної політики та інтегрування України в світове господарство вже в даний час, то чітко виділяються три глобальні економічні завдання:
- Реалізація внутрішньої політики, спрямованої на створення сприятливих умов для функціонування підприємств всередині національної економіки за допомогою пом'якшення регулювання грошового обігу, лібералізації сфери банківських послуг, реструктуризації оподаткування, стимулювання доходів і заощаджень громадян і корпорацій України;
- Реалізація політики підвищення зовнішнього попиту на продукцію конкурентоспроможних галузей;
- Забезпечення економічної безпеки іноземного приватного інвестиційного капіталу шляхом створення економічних умов для його функціонування національної економіки і у вигляді стратегічного партнерства з НАТО, хоча і на тимчасовій основі - на період інтегрування України в світове господарство, орієнтовно до 2015 р. Необхідність такого кроку очевидна.
При цьому чітко визначається тенденція формування регіонального економічного союзу з країнами СНД і Східної Європи за допомогою реалізації Проектів регіональних платіжних союзів.
Висновок
Освіта самостійної економічної системи України в даний час - це результат глобальних структурних змін у системі «світова економіка» або елемент процесу формування нової структури світової економіки, відповідного третього періоду часу на моделі процесу інтегрування України у світове господарство, яка визначалася як розвитком національної економіки, так і розвитком світового господарства. Спираючись на прогноз структури світової платіжної системи, можна впевнено сказати, що майбутнє місце Україна визначиться її участю в регіональному платіжному та відповідному економічному союзі. Це може бути економічний союз з країнами СНД, країнами євросоюзу. Напрямок інтеграції сформується економічною політикою реалізації національних конкурентних переваг в даний час, який бере свій початок з політики 90-х.
Література
1. Еволюційний розвиток світової економіки / / Економіка України № 1, 2001. - 56с
2. Проблеми управління зовнішньоекономічною діяльністю Укоаіни / / Економіка України № 2, 1999. - 34с.
3. Мінстат Україні «Торговий дефіцит-96» / / Фінансова України від 1.07.1997
4. Послання Президента України за 2003р. / / Урядовий кур'єр № 3. 2004