Економічна ефективність виробництва та продажу соняшнику на прикладі ЗАТ Розсипні Калачєєвського

Міністерство Сільського Господарства Російської Федерації ФГТУ ВПО

Кафедра статистики та аналізу господарської діяльності підприємств АПК

Курсовий проект

З дисципліни: Економіка галузей АПК

На тему: Економічна ефективність виробництва та продажу соняшнику на прикладі ЗАТ «Розсипні» Калачєєвського району Воронезької області

Усмань, 2010

Зміст

Введення

1. Сутність економічної ефективності виробництва соняшнику та основні напрями її підвищення

1.1 Поняття ефективності виробництва і ефекту. Критерії і види ефективності

1.2 Система показників ефективності виробництва соняшнику та фактори, які впливають на неї

2. Коротка економічна характеристика господарства

2.1 Спеціалізація і розмір підприємства, розмір виробництва

2.2 Особливість виробничих ресурсів

2.3 Ефективність господарської діяльності

3. Ефективність виробництва соняшнику в ЗАТ «Розсипні»

3.1 Значення, розмір та інтенсифікація виробництва соняшнику

3.2 Показники продуктивності праці при виробництві соняшника

3.3 Рівень собівартості, структура та фактори, що впливають на собівартість

3.4 Показники ефективності виробництва соняшнику

4. Проект заходів з підвищення ефективності виробництва і продажу соняшнику

Розрахунок ефективності застосування добрив

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Введення

В даний час особливої ​​актуальності набула проблема підйому сільського господарства. Рішенням її може стати лише підвищення його ефективності. Щоб перетворити сільське господарство у високорозвинений сектор економіки необхідно домагатися максимальної віддачі з кожного гектара, з кожної гривні матеріально-технічних ресурсів, постійно скорочувати трудомісткість одиниці сільськогосподарської продукції. Основними показниками ефективності сільськогосподарського виробництва є прибуток і рентабельність, роль і значення яких з кожним роком підвищуються.

Дана тема курсового проекту є актуальною тому що для сільськогосподарських підприємств дуже важливе визначення шляхів раціонального використання трудових, матеріальних, фінансових ресурсів з метою збільшення прибутку свого господарства, підвищення економічної ефективності та зростання рентабельності.

Нарощування виробництва в сільському господарстві вимагає значних фінансових ресурсів, головним джерелам яких повинні стати власні кошти сільськогосподарських підприємств, передусім прибуток.

Метою роботи є вивчення економічної ефективності виробництва та продажу соняшнику на досліджуваному підприємстві.

Завдання даного курсового проекту є:

• Вивчення сутності економічної ефективності виробництва соняшнику

• Вивчення теоретичних основ підвищення економічної ефективності

• Виявлення факторів, що впливають на її підвищення

• Вивчити методи розрахунку економічної ефективності

• Розробити пропозиції щодо підвищення ефективності досліджуваного підприємства

Об'єктом дослідження є підприємство ЗАТ «Розсипні» Калачєєвського району Воронезької області.

1. Сутність економічної ефективності виробництва соняшнику та основні напрями її підвищення

Для характеристики ефективності галузі рослинництва в цілому відносять валовий дохід і чистий дохід до ресурсів, земельні площі, затратам праці, спожитому основним та оборотного капіталу. Крім оцінки стану галузі, дані показники в той же час є основою для вибору більш дохідних культур.

Ефективність сільськогосподарського виробництва - результативність фінансово - господарської діяльності господарюючого суб'єкта в сільському господарстві, здатність забезпечувати досягнення високих показників продуктивності, економічності, прибутковості, якості продукції. Критерієм даного виду ефективності є максимальне одержання сільськогосподарської продукції при найменших затратах живої і уречевленої праці.

Ефективність можна визначити як відношення між результатом і витратами на цей результат. Економічна ефективність використовується для оцінки результативності всього суспільного виробництва. З точки зору всього народного господарства ефективним буде вважатися такий стан, коли найбільш повно задоволені потреби всіх членів суспільства за даних обмежених ресурсах. Точніше це положення може бути сформульовано таким чином: економічна ефективність господарської системи - це стан, при якому неможливо збільшити ступінь задоволення потреб хоча б однієї людини, не погіршуючи при цьому положення іншого члена суспільства. Такий стан називається Паретто - ефективністю (за ім'ям італійського економіста В. Паретто).

Виходячи з комплексу вимог, в сучасних умовах головний критерій ефективності виробництва в сільськогосподарському підприємстві і його спеціалізації виражає необхідність отримання найбільшої кількості необхідної суспільству сільськогосподарської продукції з одиниці земельної площі при найменших затратах праці і матеріальних засобів на виробництво її одиниці. У зазначеному критерії підкреслюються важливість продуктивного використання землі в силу її особливої ​​ролі у створенні продукції і необхідність підвищення ефективності витрат живого і минулого упредметненої праці. Головний критерій ефективності являє своєрідне поєднання двох напрямків: одержання максимуму продукції при обмежених ресурсах і мінімізація собівартості одиниці продукції при гарантованих обсягах виробництва.

З точки зору структури, в висловлених у різний час пропозиціях і думках помітно тісне переплетення таких економічних категорій, як ефективність виробництва, капітальних вкладень, інтенсифікації сільського господарства, при цьому на рівні інтересів підприємства, суспільства. З точки зору методів розрахунку й узагальнення виділяються напрями обгрунтування саме системи показників, кожен з якої дозволяє судити про рівень використання виробничих ресурсів і факторів спеціалізації, потім пошуку синтетичних показників, які дозволяють в тій чи іншій мірі однозначно говорити про ефективність заходів.

Тут дуже важливо відзначити, що пошук методів оцінки ефективності спеціалізації, які дозволяють охопити все різноманіття сільськогосподарської практики, починався з того моменту, коли стали очевидними різноманітні рішення по розміщенню і поєднанню галузей, і має місце і зараз, коли на перший план висуваються показники ефективності та якості. З поглибленням теорії і практики вдосконалення розміщення і спеціалізації сільського господарства і зміною економічних умов господарювання вносилися певні поправки в методологію вимірювання економічної ефективності галузевої структури виробництва. При цьому вдосконалення методології найчастіше відбувалося шляхом доповнення вже визнаних новими показниками або нового ранжирування на головні, додаткові або непрямі. Система показників ефективності спеціалізації змінювалася деякі зміни також у міру вдосконалення методів визначення ефективності інтенсифікації виробництва, капітальних вкладень, ефективності окремих галузей і підприємства в цілому. Усвідомлюючи неможливість перерахувати всі роботи по розміщенню і спеціалізації сільського господарства з освітленням основних вихідних принципів вирішення цих важливих питань, розглянемо найбільш типові методи оцінки і застосовуваних показників.

Раціональна спеціалізація підприємства сприяє найбільш ефективному використанню землі як головного засобу виробництва, праці і матеріальних засобів. Ефективність можна визначити по виходу валової, товарної продукції, валового і чистого доходу у розрахунку:

• на 100 га сільськогосподарських угідь і 100 га ріллі;

• на 1 працівника і на 1 чол. -Дн (або люд.-год);

• на 100 руб. основних виробничих фондів;

• на 100 руб. всіх виробничих витрат.

Кожен з цих показників несе свою економічну інформацію щодо використання виробничих ресурсів. Так, виробництво валової і товарної продукції на одиницю земельної площі характеризує рівень використання головного засобу виробництва в сільському господарстві - землі. Співвідношення цих показників дає повне уявлення про товарності господарства, про ступінь мобілізації внутрішньогосподарських ресурсів на виконання державного плану - замовлення. Вихід валового і чистого доходу на одиницю земельної площі синтезує економічну сторону використання землі в плані організації розширеного відтворення. Про продуктивність живої праці можна судити по відношенню виробленої валової і товарної продукції до загальних витрат праці. Цей показник уточнюється з позицій створення частини додаткового продукту виходом чистого доходу на людино - день. Розміри чистого доходу, віднесені до загальних виробничих витрат і суми основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення, характеризують рівень рентабельності підприємства, що в сукупності з показником виходу чистого доходу на одиницю земельної площі досить повно виражає економічні умови і можливості розширеного відтворення і подальшої інтенсифікації сільського господарства. У наведеному переліку показників є і показник фондовіддачі, який визначається відношенням виходу сільськогосподарської продукції до вартості функціонуючих основних виробничих фондів. Даною системою показників виражається рівень використання землі, праці, основних і оборотних виробничих фондів, а через зміну цих величин описуються зміна в ефективності сільськогосподарського виробництва, викликані або галузевої реорганізацією виробництва, або іншими неврахованими причинами та обставинами.

1.1 Поняття ефективності і виробництва ефекту. Критерії і види ефективності

Ефективність виробництва - це економічна категорія, що відображає сутність процесу розширеного відтворення.

На думку групи вчених, слід виділяти два види ефективності: економічну і соціальну.

Економічна ефективність визначається шляхом зіставлення отриманого ефекту (результату) з використаними ресурсами або витратами. Розрахунок економічної ефективності виробництва на основі зіставлення його результатів як із загальними витратами живої і минулої праці, так і з обсягом використаних виробничих ресурсів обумовлений тим, що результат виробництва характеризується виробничими витратами, а також величиною ресурсів, залучених у виробничий процес.

Необхідно розрізняти поняття ефекту та економічної ефективності. Ефект - це результат заходів, що проводяться в сільському господарстві. Так, ефект від застосування добрив виражається у вигляді надбавки урожаю, проте це не свідчить про вигідність застосування добрив. Про вигоду можна судити тільки на основі порівняння отриманого ефекту з витратами на його досягнення. Отже, не ефект, а економічна ефективність характеризує вигідність використання добрив. У сільському господарстві розрізняють такі види економічної ефективності:

- Народногосподарську;

- Галузеву;

- Окремих галузей сільського господарства;

- Виробництва в різних формах господарювання;

- Внутрішньогосподарських підрозділів - ланок, бригад тощо;

- Виробництва окремих видів продукції-зерна, овочів, молока і т.д.;

- Окремих господарських заходів - агротехнічних, зоотехнічних, ветеринарних, економічних, організаційних.

Народногосподарська ефективність сільськогосподарського виробництва оцінюється з точки зору задоволення потреб населення в продуктах харчування, промисловості - у сировині, а також фінансового внеску галузі у вирішення народногосподарських завдань.

Галузева ефективність відображає результативність використання ресурсного потенціалу і спожитих ресурсів у сільському господарстві.

Інші види ефективності аналогічні галузевої, але характеризують результативність різних форм організації виробництва, внутрішньогосподарських підрозділів, виробництва окремих видів продукції та заходів, що проводяться в сільському господарстві шляхом зіставлення отриманого ефекту з ресурсами чи витратами.

Сутність економічної ефективності сільськогосподарського виробництва може бути виражена через критерії та показники. Критерій - це ознака, на підставі якого проводиться оцінка ефективності.

Критерій економічної ефективності суспільного виробництва в загальному вигляді може бути сформульований як максимум ефекту з одиниці витрат суспільної праці або мінімум витрат суспільної праці на одиницю ефекту. Для окремих товаровиробників критерієм економічної ефективності господарської діяльності є максимум прибутку. Цей критерій відповідає цілям сільськогосподарського виробництва в умовах ринкової економіки.

Показники економічної ефективності служать засобом кількісного виміру її рівня.

Підвищення економічної ефективності сільського господарства дозволяє збільшити виробництво сільськогосподарської продукції при тому ж ресурсному потенціалі і знизити трудові і матеріальні витрати на одиницю продукції.

В умовах ринкової економіки ефективність сільського господарства в значній мірі залежить не тільки від виробництва, але і від розподілу, обміну та споживання.

На рівень економічної ефективності впливають також погодні умови, тому одним з обов'язкових моментів визначення ефективності сільськогосподарського виробництва є аналіз фактичних показників, що відображають динаміку не менш ніж за 3-5 років. Це дозволяє об'єктивно ви являти тенденції та закономірності в розвитку сільського господарства і певною мірою згладжувати вплив погодних умов на результат виробництва.

1.2 Система показників ефективності виробництва соняшнику та фактори, що впливають на неї

Ефективність виробництва характеризується системою показників, що відображають ефективність використання виробничих ресурсів.

Виробничі ресурси - ресурси, які використовуються в процесі виробництва продукції, робіт, послуг. Вони включають:

1) трудові ресурси;

2) матеріальні ресурси;

3) засоби праці (основні фонди).

Показники ефективності використання трудових ресурсів.

Ефективність використання трудових ресурсів характеризується рентабельністю персоналу. Рентабельність персоналу - відношення отриманого підприємством прибутку до середньорічної чисельності промислово-виробничого персоналу.

Показники ефективності використання основних фондів.

1. Фондорентабельность - відношення прибутку від основної діяльності до середньорічної вартості основних засобів.

2. Фондовіддача активної частини основних фондів - відношення вартості випущеної продукції до середньорічної вартості активної частини основних засобів виробничого призначення.

3. Фондомісткість - відношення середньорічної вартості основних засобів до вартості випущеної продукції. Показники ефективності використання матеріальних ресурсів.

1. Прибуток на рубль матеріальних витрат - відношення суми отриманого прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) до суми матеріальних витрат.

2. Матеріаловіддача - відношення вартості випущеної продукції до суми матеріальних витрат.

3. Матеріаломісткість продукції - відношення суми матеріальних витрат до вартості випущеної продукції. Показує, скільки матеріальних витрат (сировини і матеріалів) необхідно зробити або доводиться фактично на виготовлення одиниці продукції.

4. Коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат - відношення індексу валової продукції до індексу матеріальних витрат. Характеризує динаміку матеріаловіддачі у відносному вираженні і розкриває чинники її зростання.

5. Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції - відношення суми матеріальних витрат до повної собівартості випущеної продукції.

6. Коефіцієнт матеріальних витрат - відношення фактичної суми матеріальних витрат до планової, перерахованої на фактичний обсяг виробленої продукції.

Поряд з перерахованими вище загальними показниками застосовують також приватні показники ефективності використання матеріальних ресурсів.

Приватні показники ефективності використання матеріальних ресурсів - показники, що характеризують ефективність використання окремих видів матеріальних ресурсів, а так само рівень матеріаломісткості окремих видів продукції (робіт, послуг).

2. Коротка економічна характеристика ЗАТ «Розсипні» Калачєєвського району Воронезької області

Воронезька область знаходиться в центральній частині Східно-Європейської рівнини, в басейні середньої течії Дону. Площа 52,4 тис. км ^2. Населення 2496 тисяч чоловік. Ділиться на 32 району.

Калачеевском район розташований на південно-сході Воронезької області та за своєю площею (2132 кв.км) є одним з найбільш великих. Район межує на сході з Волгоградської і Ростовською областями. У галузях економіки району зайнято понад 22 тис. осіб, майже половина з них - у сільському господарстві.

Транспортно-географічне положення району не можна назвати вигідним. Районний центр є тупиковою станцією залізничної гілки Таловая-Калач, що з'єднує район з сусідніми районними та обласними центрами. Від міста Калач на північ, південь і захід в радіальному напрямку розходяться автодороги муніципального значення, що сполучають його з Вороб'ївка, Петропавлівка і Павлівському (автомагістраль Москва - Воронеж - Ростов).

Район характеризується рівнем грунтової родючості нижче середньообласного. Сукупний грунтовий бал для зернових культур становить 77,6, цукрових буряків і кукурудзи - 76,6, соняшнику - 77,8. У структурі грунтів переважають чорноземи звичайні, менш значні площі чорноземів типових, в долинах річок зустрічаються алювіальні дернові та лучні грунти. Частка змитих земель в ріллі становить 33,8%, в сільськогосподарських угіддях - 35,7%. На території району є значні площі солонцюватих і засолених грунтів. Їх частка в ріллі становить 9,5%, в сільськогосподарських угіддя - 13,5%.

Район має середньообласний агрокліматічний потенціал, для якого характерна тривалість періодів з середньою добовою температурою повітря вище +5  С - 189-196 днів, сума температур повітря за період з температурою вище + 10  С дорівнює 2600-2800  С, сума опадів за цей період - 230-270 мм, тривалість безморозного періоду - 227-233 дня. Середнє значення абсолютних максимумів температури досягає +36  і мінімумів - 30  С.

При визначенні економічного становища і перспектив подальшого розвитку конкретного господарства необхідно враховувати не тільки природно-економічні умови, але і його розміри і спеціалізацію.

2.1 Спеціалізація і розмір підприємства, розмір виробництва

Розрізняють розмір підприємства та розмір виробництва. Про розмір підприємства судять по наявності в ньому виробничих ресурсів, а про розмір виробництва - за кількістю виробленої валової продукції. Розмір сільськогосподарського підприємства визначають за площею наявних земель, тобто площі сільськогосподарських угідь, за поголів'ям продуктивних тварин. Всі інші ресурси як би "прив'язані" до площі землі. В основному визначається площа землі, яку потрібно обробляти, і кількість основних і оборотних коштів, а також кількість праці, необхідне для цього.

З'ясуємо спеціалізацію підприємства ЗАТ «Розсипні» Калачєєвського району. Для цього розглянемо дані з Таблиці 1.

Таблиця 1. Структура грошової виручки підприємства