Грибоєдов а. с. - Діалог Фамусова з Чацький ..

Комедія «Горе від розуму» тримається якимсь особняком у літературі і відрізняється моложавістю, свіжістю і більш міцною живучістю від інших творів слова.
І.А. Гончаров.
Оцінюючи комедію Грибоєдова «Лихо з розуму», Бєлінський писав, що вона поклала «міцну основу нової російської поезії, новій російській літературі ... Вона, як твір сильного таланту, глибокого і самостійного розуму, була першою російської комедії, в якій немає нічого наслідувального, немає помилкових мотивів і неприродних фарб, але в якій і ціле, і подробиці, і сюжет, і характери, і пристрасті, і дії, і думки, і мова - все наскрізь пройнятий глибокою правдою російської дійсності ».
Продовжуючи думку Бєлінського, можна сказати, що будь-яка частина комі-дії, навіть якщо її якимось чином відокремити, вивести за рамки произведе-ня, буде сама по собі «енциклопедією російської життя» в мініатюрі.
Друге явище з другої дії, що змінюють попередні події, вводить нас в суть новонароджуваного конфлікту між Фамусова і Чацький, представниками «століття минулого» і «століття нинішнього».
З самого початку дії, яке розвивається в неквапливому ритмі, конфлікт вже передбачається, образно кажучи, він «висить у повітрі», як насувається гроза.
Засланні вже спочатку роздратований:
Тьху, господи прости! П'ять тисяч разів
Твердить одне і те ж!
Чацький миттєво вловлює цей настрій і, почувши слово «по-служи», дає йому потрібне тлумачення - «прислужувати».
Цього було достатньо, щоб засланні вибухнув розлогим мо-нології з приводу того, що він думає про молоде покоління. Так, в особі Чацького він бачить «зверхників», «розумників», готових зруйнувати усталений, зручний маленький світ «батьків».
Зрозумівши, що Чацький готовий свататися, засланні висуває одну умову: «служити», як служили старші, і наводить безліч прикладів для під-ражанія. У цьому монолозі - вся сутність представника «століття минулого». Його ідеали зводяться до прославляння всього старого, усталеного: зразок людини для Фамусова той, хто зробив вигідну кар'єру, неважливо якими засобами. Обожнювання і підлість для нього теж гарний шлях, якщо він при-водить до бажаного результату. Ось, приміром, небіжчик дядько, Максим Пет-Сидоровичу:
Сурйозний погляд, гордовитий вдачу.
Коли ж треба підслужитися,
І він згинався вперегиб ...
Монолог Фамусова так наступатель, що Чацький не може не облад-няться.
Сенс його поведінки не в тому, що «він вільність хоче проповідь-вати». У присутності Фамусова Чацький зізнається: «продовжувати сварки не моє ж-Ланьє». Люблячи Софію, Чацький змушений вступити в спілкування з Фамусова. Розмовляючи з ним, він не може не відстоювати свою позицію, не отталкі-тися від тієї моралі, яку йому нав'язують. Так з'являється монолог Чацького. Це не вправу в красномовстві, не спроба «просвітити» ФАМУ-сова, це вимушений і пристрасна захист тих начал життя, які йому до-роги і від яких він відмовитися не може. Звичайно, Чацький молодий, гарячий і захоплюється тим, про що говорить. Можливо, в чомусь він ще наївний, вважає «століття минулий» кануло. Чацький вважає, що «вік нинішній» вже зробив свої завоювання.
Хоч є мисливці поподлічать скрізь,
Та нині сміх страшить і тримає сором у вузді.
Чацький зовсім поки не збирається «кидати виклик», в його монолозі фак-тично немає крамоли, і навіть Максима Петровича, щоб не дратувати Фа-мусово, він не чіпає («Я не про дядечка про вашому кажу»). Він зовсім не ри-суєт ідилічні картини «століття нинішнього» за контрастом з розчуленням Фамусова «минулим століттям». І це століття теж далекий від ідеалу, але все ж час незворотньо йде вперед. Чацький поки не викриває, просто він соглаш-ється. Чому ж так бурхливо реагує на його мова засланні, перериваючи її наприкінці майже на кожному слові?
Монолог Чацького надовго вивів Фамусова з рівноваги. Тут же зро-лан висновок:
Ах! боже мій! він карбонарії!
... Небезпечна людина!
Отже, можна сказати, що 2-е явище з 2-го дії побудовано на контрасті: контрасті героїв, їх монологів. Це не єдиний художні-венний прийом Грибоєдова. Візьмемо, наприклад, монолог Фамусова. Особливий «розмах» його розповіді надають гіперболи: («сто чоловік до послуг», «весь в орденах», «... все важливі! У сорок пуд»). Ідилічну забарвлення мо-нології надають спогади про прикмети і звичаї, що пішли в минуле і залишилися в декількох архаїзми: «їзда цугом, тупей, куртаг». Різниця в поглядах, культурі, моралі Чацького і Фамусова яскраво проявляється в мові цих героїв. Чацький - людина освічена, мова його літературна, логічна, багата інтонаціями, образна, в ній відбивається глибина його почуттів і думок. Ось тому приклади: «Живі перекази, а віриться насилу», «Прямий було століття покірності і страху ...», «Так нині сміх страшить і тримає сором у вузді ...»
Мова Фамусова видає в ньому людини не дуже освіченого («під-служитися», «вперегиб», «трохи потилиці НЕ пришиб»), недурну, хитрого, владного пана («навчалися б, на старших дивлячись»), який звик вважати се-бе непогрішним. У комедії «Лихо з розуму» Грибоєдов показав себе майстра-ром афоризмів. У 2-м дії їх достатньо: «Служити б радий, прислів проживати нудно», «Живі перекази, а віриться насилу», «Упав він боляче, встав здорово».
Що ж стосується синтаксичної побудови монологів, то потрібно від-мітити велику кількість в них окличних і питальних пропозицій. Ось засланні:
Ось те-то, всі ви гордії!
Спитали б, як робили батьки?
Всі видає в ньому незвичайне хвилювання і обурення.
Не менш емоційний, хоча розсудливіший Чацький:
Стукали об підлогу не шкодуючи!
... Тепер, щоб смішити народ,
відважно жертвувати потилицею?
Зіставивши синтаксичну будову монологів Фамусова і Чацького, можна прийти до висновку, що в мові Чацького синтаксис більш складний, пре-Валіра складні пропозиції як з союзної, так і безсполучникового зв'язком. І це не випадково. Логічність, ваговитість доказів і аргументів Чацького не йде ні в яке порівняння з пихатими нападками Фамусова.
Отже, в кінці 2-го явища 2-го розділу герої розходяться. Чацький так і каже:
Продовжувати суперечки не моє бажання.
Так, суперечка припинений. Але Грибоєдов так майстерно показав початок конфлікту між представниками «старого» і «нового», що, навіть не читаючи далі комедію, можна здогадатися, що він розвинеться і досягне свого логічного кінця.