Викладання біології і екології в школі

Реферат з педагогіки

Викладання біології і екології в школі

На уроках біології присвячених екологічним проблемам намагається розкрити основні принципи цих проблем і прогнозувати ситуацію, спираючись на відомі літературні дані. Широко використовую висловлювання відомих вчених, письменників, громадських діячів з питань екологічного напрямку.

Філософські погляди, суспільні проблеми та ціннісні орієнтири, відкриття у фізіології, психології та інших науках щодо можливостей та специфіки розумового розвитку людини, технічні досягнення людства та впровадження нових інформаційних технологій насамперед впливають на реформування освітньої системи держави.

Вчитель Олександра Володимирівна велику увагу приділяє екологічному питанню на своїх уроках, спрямовує свої зусилля на навчання учнів у екологічному аспекті. Саме таке навчання забезпечує практичне застосування вмінь і навичок на уроках у 6 – 9 класах.

Екологічна освіта складається з різних профілів викладання, які безпосередньо стосуються тієї галузі у межах якої проводиться той чи інший урок. Основні підходи до формування змісту екологічної освіти можна розділити на дві групи: аналітичні та синтетичні.

Аналітичні підходи зводяться до того, що з усього загалу екологічної інформації береться та її частина, що має безпосереднє відношення до певної теми.

Синтетичні підходи полягають у намаганні створити одну між предметну навчальну дисципліну під назвою „екологія”, в якій відбивається увесь спектр екологічної інформації.

Серед багатьох засобів екологічного виховання, що сприяють підвищенню рівня екологічної культури школярів є дидактична гра. У результаті спеціального дослідження виявилося, що недостатньо використовуються виховні ресурси ігрової діяльності з метою виховання рис екологічної культури. Крім ігор, що застосовуються в навчально-виховному процесі переважають стандартні екологічні

кросворди, вікторини. Вони насамперед впливають на підвищення рівня знань учнів і не торкаються їхніх свідомостей, цінних орієнтацій, мотиваційної сфери та найголовнішого критерію рівня екологічної культури – природоохоронної діяльності.

Наприклад: Екологічна гра „Хто я?” Можна провести під час уроку і в позаурочний час. Для цього треба підготувати паперові таблички з написаними назвами тварин певної екосистеми. Перед початком гри вчитель прикріплює до одягу на спині кожного гравця табличку так, щоб той не бачив власної, а тільки написи на табличках інших. Одному учневі пропонується за допомогою простих знань про розміри, забарвлення, місце існування, характер живлення, на які можна відповісти тільки „так” чи „ні”, якомога швидше з'ясувати в інших гравців, який живий організм він представляє. Коли учасник упевнений, ким він є у цій грі, то підходить до вчителя й оголошує йому свою назву. Вчитель нараховує йому кількість балів залежно від того, скільки часу і запитань знадобилося гравцеві для розпізнання «самого себе» Ті гравці, які з'ясували, ким вони є, складають ланцюжки живлення та харчові піраміди. Перема­гає група, яка першою побудує піраміду і харчові ланцюжки та відобразить зв'язки між ними.

Групи ознайомлюють одна одну з будовою своїх ланцюжків і розмірковують про те, що ста­лось би в разі, якби представники якоїсь ланки надмірно розмножилися чи, навпаки, зникли.

Під час гри учні опановують поняття «харчо­вий ланцюжок», «харчова піраміда», «продуцент-консумент», «хижак-жертва»

Цю гру добре проводити після вивчення пев­ної екосистеми, щоб діти знали, які рослини і тварини можуть бути в ній.

Одним із найцікавіших варіантів проведення звичної для всіх вікторини є гра «Казино». Вона — універсальна за формою і може бути організова­на на будь-якому уроці під час вивчення довіль­них (у тому числі й екологічних) тем. Змінюєть­ся лише зміст. Зміна рівня складності запитань дає змогу адаптувати гру до учнів з різним рівнем можливостей та підготовки.

Для гри необхідні фішки (це можуть бути круглі кольорові шматочки картону

чи пластма­си) кількістю не менше 50 штук та 10 пулет (кру­жечки значно більшого розміру, кожний з яких вартий 10 фішок). Для гри треба скласти 7 ціка­вих не дуже складних запитань і одне складніше (на «ва-банк»). Наприклад, під час вивчення теми «Екологічні проблеми Африки» до основних мож­на віднести такі запитання.

Для якої природної зони характерний такий набір живих організмів: гієна, шакал, лисиця-фенек, вельвічія, скорпіон, газель? (Для пустелі.)

«Чому рослинний і тваринний світ кратера Нгоронгоро навіть до створення національного парку зберігся краще, ніж: у навколишній місце­вості?» (Ізоляція від діяльності людини.)

А для «ва-банку» підійдуть, наприклад, такі.

Для зони вологих екваторіальних лісів харак­терне надмірне зволоження. Щодня тут бувають дуже великі зливи, які утруднюють дихання. Яким виразом можна схарактеризувати співвідношення води і повітря в цій природній зоні? («Вода з про­шарками повітря».)

Учені, які працюють у національних парках і заповідниках Африки, винайшли досить оригіналь­ний спосіб рятування носорогів від браконьєрів, які полюють лише за рогом тварини, вбиваючи її. Після застосування якого інструмента тварина перестає цікавити браконьєрів? (Пилки, якою спилюють ріг у сплячого носорога.)

У грі беруть участь три гравці, які сідають поруч обличчям до класу на деякій відстані від інших дітей. Кожному учаснику виділяється 10 фішок. Керівник гри ставить запитання, даю­чи на обдумування ЗО сек. Потім гравці залежно від того, наскільки вони впевнені у своїй відповіді, роблять «ставки» — викладають на середину стола певну кількість фішок. Право на пер­шу відповідь дістає учень, чия ставка найбільша. Якщо він відповідає правильно, то отримує таку кількість фішок, яка дорівнює його ставці, а став­ки двох інших учнів керівник забирає зі столу в «доход казино». Якщо відповідь неправильна, його ставка йде в «доход казино». У цьому разі право на відповідь знову отримує гравець з найбільшою ставкою за тими самими правилами. Коли пра­вильну відповідь дає лише останній гравець, то його ставка залишається йому.

Якщо учасник гри не може відповісти на за­питання, він має виставити одну

фішку і промо­вити «хочу обговорити». До обговорення може приєднатися ще один чи два гравці. Якщо при­єднались усі, їм дається ЗО сек для спільного обго­ворення. Якщо хтось не приєднався, він має відпо­відати першим, а інші (у разі помилкової відповіді) обговорюють питання ще ЗО сек і дають спільну відповідь. Якщо вона правильна, то всі отриму­ють по одній фішці.

Перемагає той, хто набрав за гру найбільшу кількість фішок. Незважаючи на кількість фішок, усім гравцям пропонується зіграти «ва-банк», тоб­то подвоїти кількість своїх фішок чи позбутися всіх. «Ва-банк», у якому можуть брати участь один, два чи всі гравці, виграє той, хто першим піднесе руку і дасть правильну відповідь на за­питання. Фішки інших ідуть у «доход казино».

Цю гру можна організовувати регулярно з різними учнями, проводити фінальні змагання, до яких входять гравці з найбільшою кількістю фішок, і визначати абсолютних переможців. У грі із задоволенням беруть участь учні 7—9 класів.

Отже, тоді коли Олександра Володимирівна проводить різні ігри та вікторини вона старається поставити певне завдання перед гравцями і створити таку ситуацію, яка дійсно буде цікава для учнів. Вона пропонує висловити здивування з приводу того, про що говориться в даній вікторині чи грі.

Чітка продумливість, підбір вправ сприяє також додержанню певної інформації, яка спонукає до дії школярів. Так, на початковому етапі вчитель старається підготувати учнів до виконання певних поставлених завдань; при цьому задаються питання, які в подальшому будуть поштовхом для розв'язання тієї чи іншої проблеми.

На уроках біології в 9-х класах під час вивчення розділу „Екологія людини”, велику увагу вчитель приділяє дослідницькій роботі. При цьому Олександра Володимирівна пропонує різні форми роботи, наприклад лабораторні роботи де ставить за мету вияснити ступінь забрудненості річкової води за прозорістю, запахом, кольором, кислотністю, за вмістом органічних та мінеральних речовин.

За означенням одного з видатних екологів сучасності Н. Ф. Реймерса, забруднення навколишнього середовища — це «привнесення у середовище фізичних, хімічних, інформацій­них чи біологічних чинників або перевищення при-

родного рівня вмісту цих чинників у середо­вищі, що спричиняє негативні наслідки». Види забруднень різноманітні. Це викиди наф­топродуктів, мінеральних солей, важких металів комунально-побутовими і промисловими підприємствами; широке використання пестицидів; засмічування ландшафтів твердими рештками та сміттям; підвищення рівня іонізуючої радіації, на­копичення тепла в атмосфері та гідросфері; збільшення електромагнітних та шумових впливів.

Ознайомлення старшокласників з методами виявлення найчутливіших до антропогенного впливу компонентів біосфери та оцінювання його наслідків, розвитком наукового підходу до нор­мування цього впливу на природні екосистеми є складовою базової екологічної освіти.

Завдання шкільної біології щодо вивчення екологіч­них питань полягає не тільки у формуванні певної системи знань, а й у збудженні інтересу учнів до цих питань, виховання у них відповідально­го ставлення до навколишньо­го середовища. Тому великого значення набуває проблема мотивів навчання. До того ж спрямованість на розвиток цін­нісно-мотиваційної сфери осо­бистості є одним із принципів екологічної освіти.

Надаючи належне форму­ванню морально-екологічних понять, необхідно враховувати і те, що не поняття самі по собі, а усвідомлена в поняттях діяль­ність є головним фактором ви­ховання особистості. Саме в діяльності морально-екологічні поняття застосовуються, уза­гальнюються, закріплюються, розвиваються, наповнюються змістом, переносяться «на себе», що є обов'язковою умо­вою формування на основі тих чи інших понять відповідних рис особистості.

Формування морально-еко­логічних понять є однією з умов ефективності екологічної освіти, і реалізація її потребує залучення учнів до різних ви­дів діяльності: навчально-пізна­вальної, дослідницької, турис­тично-краєзнавчої, просвіт­ницької, природоохоронної тощо. Дослідники проблем еко­логічної освіти зазначають, що жоден із вказаних видів діяль­ності, взятий окремо, не може забезпечити розв'язування всіх завдань екологічної освіти і ви­ховання учнів. Тільки органіч­на взаємодія різних видів діяльності дає очікувані результати.

Так, вирішальним фактором виховання чуйності (здатності співчувати, співпереживати) є спільна діяльність (колективна робота над завданнями за інте­ре-

сами, спілкування зі спеціа­лістами), що передбачає спів­робітництво учнів з дорослими та своїми ровесниками. Саме ця колективна діяльність ство­рює умови для спільних емо­ційних переживань і формує у школярів чуйне ставлення спо­чатку до людей, а потім до на­вколишнього середовища, на­самперед до тварин і рослин. Поступово учні підіймаються до більш усвідомленого рівня ставлення до природи, зумов­леного активною взаємодією із середовищем, і відкривають для себе категорію «гуманність».

Гуманність — риса особис­тості, що передбачає усвідом­лене співчуття, яке реалізуєть­ся в актах сприяння, співучасті, надання живій природі прак­тичної допомоги. Гуманність, на відміну від чуйності, вияв­ляється не тільки у переживан­нях особистості, а й у практич­них діях.

Загальний шлях формуван­ня у старшокласників позитив­ної мотивації до вивчення еко­логічних проблем полягає в тому, щоб сприяти перетворен­ню вже наявних широких мо­тивів (аморфних, нестійких, неусвідомлених, малодіючих, рядоположних) на зрілу моти­ваційну сферу зі стійкою струк­турою, тобто з домінуванням і переважанням позитивних мо­тивів ставлення до природи в цілому, а також до екологічних проблем сучасності.

Формування мотивів роз­глядається в педагогічній літе­ратурі як створення у процесі навчально-виховної роботи певних умов для появи внут­рішніх спонукань (мети, емо­цій, мотивів) до вивчення еко­логічних проблем, усвідомлен­ня їх учнями і подальшого вдосконалення мотиваційної сфери.

До першої групи умов, що сприяють формуванню пози­тивної мотивації до вивчення екологічних проблем, належать прийоми діяльності вчителя:

а) створення загальної спри­ятливої атмосфери в класі; за­лучення учнів до колективних форм діяльності при вивченні екологічних проблем; встанов­лення відносин співробітницт­ва учителя і учнів (допомога вчителя у вигляді порад, кон­сультацій); залучення учнів до оціночної діяльності;

б) емоційність учителя; ре­алізація принципу зацікавле­ності під час викладання мате­ріалу (використання цікавих фактів); аналіз життєвих ситу­ацій; пояснення значення вив­чення екологічних проблем для суспільства в цілому і окремої людини; створення ситуацій суперечки і дискусій під час обговорення

екологічних про­блем;

в) залучення учнів до спіль­ної дослідницької діяльності, спрямованої на вивчення еко­логічних проблем; забезпечен­ня самостійності учнів у вико­нанні завдань; організація та­ких форм діяльності, що перед­бачають застосування знань у нових ситуаціях.

Друга група умов пов'язана з використанням спеціальних завдань на формування та за­кріплення мотивації.

Застосовуючи різноманітні прийоми формування позитив­ної мотивації до вивчення еко­логічних проблем, слід врахо­вувати, що навіть сприятливі умови впливають на мотивацію навчання не безпосередньо, а тільки через внутрішнє став­лення до них самого учня. Та­ким умовам задовольняють інформаційні тексти, дослід­ницькі завдання, ситуації, спрямовані на формування ок­ремих аспектів внутрішньої позиції учнів.

Робота вчителя спрямована на розвиток і за­кріплення пізнавального інте­ресу до вивчення екологічних проблем і включати такі види впливу, як актуалізація раніше сформованих мотиваційних настанов, що треба закріпити і підтримати; створення умов для формування позитивних моти­ваційних настанов (мотивів) і розвиток їх нових ознак (стій­кість, усвідомлення, дієвість).

Завдання педагога полягає в тому, щоб учні постійно були мотивованими до дій. Але зміст мотивів на різних етапах робо­ти має бути неоднаковим.

На початку вивчення учні повинні зрозуміти, що корис­ного і нового вони дізнаються, де зможуть застосувати набуті екологічні знання, які перева­ги дасть їм засвоєння матеріа­лу теми.

Надалі при вивченні кожної теми можуть не тільки посилю­ватися вихідні мотиви, а й з'яв­лятися нові. Це відбуваєть­ся, якщо учні усвідомлюють і розуміють екологічні знання, які вони набувають, оцінюють їх, порівнюють, отримують за­доволення від самого процесу . навчання. Цьому, як відомо, сприяють: робота в групах; ак­тивне спілкування з учнями, вчителем, спеціалістами з еко­логічних проблем; сам харак­тер пошуково-дослідницької роботи; рівень сформованості як загальнонавчальних, так і екологічних умінь.

На останньому етапі вив­чення теми необхідно створи­ти мотивацію завершення

Учень повинен оцінити свої знання (порівняти їх із знан­нями товаришів) у ході диску­сій, визначити, яких знань йому ще не вистачає, і сплану­вати завдання подальшої само­освіти.

Розглянемо етапи форму­вання позитивних мотивів до вивчення екологічних проблем на прикладі теми «Захист сільськогосподарських рослин від шкідників і хвороб»

І етап – визначення ви­хідної мотивації.

На початку вивчення теми вчитель здійснює актуалізацію попередніх знань («Що ми зна­ємо з цієї проблеми»). Після відповідей учитель розділяє уч­нів на малі групи і з метою ви­кликати здивування, допитли­вість роздає (на кожну групу) інформаційні картки. Наводи­мо деякі з них.

1. Американські фермери все мен­ше використовують пестициди, що здатні накопичуватися в кінцевих про­дуктах. Вирощуючи суниці, наприклад, замість хімікатів для боротьби з ко-махами-шкідниками тепер використо­вують комбайни, в які вмонтовано по­тужні пилососи.

2. Філіппінські дослідники відкри­ли новий спосіб захисту цитрусових дерев від комах-шкідників. Викорис­тання деяких видів павуків виявилося ефективнішим, ніж застосування пес­тицидів.

3. Нещодавно болгарські вчені роз­робили новий засіб боротьби з борош­няним кліщем. Препарат називається «артезін», а отримують його з полину.

4. Встановлено, що кожного року віруси «з'їдають» до 20% врожаю кар­топлі у світі. Тому велике значення мають роботи вчених з виведення стій­ких до вірусів сортів цієї культури.

5. Розсіювання пестицидів над лі­сами призводить до втрати значної кількості орнітофауни (до 87%).

6. Пестициди знищують до 80% комах-запилювачів, що негативно по­значається на врожайності вирощува­них культур.

Після роботи груп з інфор­маційними картками вчитель

пропонує обговорити мораль­ний бік проблеми, пов'язаний з практикою використання пес­тицидів.

Як правило, обговорення не може бути завершеним, оскіль­ки в учнів не виста-

чає певних знань з даної проблеми, зокре­ма про прямі й опосередковані екологічні наслідки впливу пес­тицидів на живі організми; найефективніші форми захис­ту рослин тощо.

Цим самим учитель викли­кає мотив відносного незадо­волення.

Для посилення мотиву вив­чення даної проблеми вчитель пояснює значення цих еколо­гічних знань для майбутнього життя та діяльності школярів.

Отже, наприкінці першого етапу учні підводяться до усві­домлення того, яких ще треба набути знань і вмінь з даної проблеми.

II етап – підкріплення і посилення мотивації, що ви­никла.

Даний етап відбувається під час роботи в групах, де ство­рюються умови співробітницт­ва, вільного спілкування, засто­сування кожним своїх органі­заційних і комунікативних здіб­ностей.

Цей етап потребує органі­зації дослідницької діяльності учнів, залучення їх до активно­го пошуку даних, фактів, еко­логічної інформації про: ефек­тивні методи захисту рослин від шкідників і хвороб; види пес­тицидів, що використовують у місцевому господарстві; пози­тивні та негативні боки засто­сування пестицидів; вплив пес­тицидів на природу, здоров'я людини.

Крім цього, учні отримують завдання вивчити думку місце­вих жителів про проблему ви­користання пестицидів і склас­ти інформаційний огляд, в яко­му було б визначено ставлення громадськості до даного питан­ня.

III етап – завершення вивчення теми.

Даний етап відбувається у формі дискусії, в ході якої роз­глядаються різні шляхи бо­ротьби із сільськогосподарсь­кими шкідниками. Учні обго­ворюють питання безпечніших для людини і ефективніших для боротьби зі шкідниками мето­дів. Висловлюють усі «за» і «проти» різних способів захис­ту рослин.

У ході обговорення резуль­татів дослідницької роботи важ­ливо, аби кожен учень зрозу­мів і оцінив свій позитивний досвід і щоб у нього виникла позитивна мотивація перспек­тиви. Для формування подіб­ної мотивації важливо показа­ти учням недостатність їхніх знань. Це зробить їхню пер­спективну мотивацію адекватнішою і дієвішою щодо подаль­шої самоосвіти й участі у при­родоохоронній роботі.

Практичне застосування знань з даної проблеми здійсню­ється в ході просвіт-

ницької ді­яльності учнів. Так, найактив­ніші школярі можуть виступати по місцевому радіо або у пресі, попереджаючи про небезпеку ви­користання пестицидів і роз'яс­нюючи, як правильно викорис­товувати пестициди з мінімаль­ним ризиком для здоров'я.

Умови фор­мування позитивної мотивації до вивчення екологічних про­блем, а також послідовне засво­єння учнями морально-еколо­гічних понять у різних видах ді­яльності сприяють удосконален­ню екологічних знань і умінь учнів старших класів.

Вчитель старається якомога ширше розкрити суть екологічного спрямування на своїх уроках. Тому у 6 – 9 класах приділяється велика увага проблемам екологічного напрямку. Таким чином екологічне виховання передбачає обізнання зі змістом екологічних проблем довкілля. Саме в цьому вчитель є центральною фігурою в шкільній системі, яка пов’язана з вирішенням основних екологічних проблем. „Ми живемо серед природи... Ми постійно діємо на неї, проте не владні над нею” – писав Й.Гете.