Аналіз формування портфеля замовлень на підприємстві

ЗМІСТ

Введення

1. Теоретичні аспекти формування портфеля замовлень

1.1 Поняття про портфелі замовлень

1.2 Оцінка ринкового потенціалу продукції

1.3 Методика формування портфеля замовлень

1.4 Методика розрахунку собівартості одиниці замовлення

2. Аналіз формування портфеля замовлень у ТОВ «Вега»

2.1 Коротка характеристика підприємства

2.2 Аналіз економічної діяльності підприємства

2.3 Аналіз ємності ринку і портфеля замовлень

Висновок

Список використаної літератури

Введення

Зростання конкуренції, підвищення вимог до якості продукції та послуг з боку клієнтів і, що є наслідком цього, зростання невизначеності на багатьох ринках вимушують все більше число підприємств орієнтувати свою виробничо-господарську структуру та систему управління на роботу за замовленнями споживачів.

Частка підприємств, що використовують позамовної систему роботи, постійно зростає. Однак традиційні методи управління портфелем замовлень, в основному, орієнтовані на етапи виробництва і реалізації наукомісткої продукції і практично не розглядають етапи її проектування. Це різко підвищує рівень ризику при виробничій діяльності підприємства, пов'язаної зі створенням наукоємної продукції.

У зв'язку з цим наукові дослідження, спрямовані на формування ефективного портфеля замовлень, що забезпечує максимально можливу рентабельність кожного замовлення на підприємстві на основі методичного забезпечення, що дозволяє врахувати оцінку ринкового потенціалу наукомісткої продукції на етапі її проектування і розрахунок мінімуму витрат на етапі виготовлення продукції, є актуальними.

Метою цієї курсової роботи є аналіз формування портфеля замовлень на ТОВ «Вега».

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішені наступні завдання:

1. розглянуто теоретичні аспекти формування портфеля замовлень;

2. дано короткий аналіз діяльності ТОВ «Вега»;

3. проведено аналіз портфеля замовлень ТОВ «Вега».

Таким чином, об'єктом дослідження є ТОВ «Вега», предметом - формування портфеля замовлень на ТОВ «Вега».

1 Теоретичні аспекти формування портфеля замовлень

1.1 Поняття про портфелі замовлень

Основним параметром позамовної роботи на підприємстві сьогодні є наявність клієнтів, вимоги яких істотно варіюються за обсягами продукції, робіт послуг, ступеня їх індивідуальності та умовам виконання замовлень, що вимагає від підприємств правильного вибору типів виробництва за технологічними переділами, номенклатури готової продукції і типових вузлів і деталей.

Поряд з цим підприємствам доводиться вирішувати завдання поєднання гнучкості в роботі з клієнтом і, при цьому, забезпечувати досягнення максимальної економічної ефективності виробничої діяльності, що перетворюється в проблему пошуку ефективних методів управління замовленнями на підприємстві.

У зв'язку з цим визначено пріоритетний вид конкурентної стратегії для підприємств - стратегія лідерства за витратами. Основою конкурентної переваги для лідера за витратами є мінімізація витрат при виробництві продукції. Факторами конкурентоспроможності продукції є показники ціни, якості і часу виготовлення. Проте дані фактори, безпосереднім чином, повинні бути ув'язані з ринковим потенціалом підприємства.

Відомо, що інженерні рішення при проектуванні та виготовленні виробів носять різноманітний характер. Задані експлуатаційні якості виробу можуть бути забезпечені при різній величині суспільних витрат праці, рівень яких визначається при конструюванні вироби та проектуванні технологічних процесів його виготовлення.

У зв'язку з цим прийнято таке визначення поняття «замовлення». Замовлення - це документарно оформлене вимога клієнта про отримання (або виробництві) товару або послуги, що задовольняє його потреби, яке приймається до розгляду або виготовлення підприємством на основі його конкурентоспроможності, можливості подальшого просування на ринок та комерціалізації у встановлені терміни з дотриманням всіх договірних зобов'язань, встановлених клієнтом. У цьому визначенні акцентовано увагу на вимогах і зобов'язаннях, що виникають у момент появи замовлення у замовника і виконавця, їх документальному закріпленні, а також обов'язки обох сторін.

Таким чином, в процесі дослідження показано, що при формуванні ефективного портфеля замовлень, що забезпечує максимально можливу рентабельність кожного замовлення на підприємствах у процесі прийняття рішень необхідно як критерій відбору використовувати розрахунок мінімуму витрат на виготовлення продукції на етапі її проектування, що дозволяє враховувати не тільки потенціал підприємства, але й характеристики нового виробу.

1.2 Оцінка ринкового потенціалу продукції

Для оцінки ринкового потенціалу продукції застосовується коефіцієнт оцінки ринкового потенціалу вироби, який представляє собою узагальнений показник сукупності техніко-економічних і споживчих параметрів і розраховується як:

, (1)

де К - коефіцієнт оцінки ринкового потенціалу виготовлених виробів, - Коефіцієнт економічної перспективності виготовляється i-го виробу, - Коефіцієнт ергономічності i-го виробу; - Питомий показник обсягу виробленого i-го виробу.

Кожен елемент, так званої, групи конструктивної розбивки вироби (далі по тексту - ГКР) відповідно до функціонально - вартісним аналізом виконує певну функцію, яка і визначає його призначення в рамках даного вироби. Кількісні зміни цієї функції будуть визначати значення відносних параметрів і .

Коефіцієнт економічної перспективності проектованого виробу визначає значення витрат на досягнення нового технічного рівня по відношенню до існуючих на ринку виробів, що розглядаються в якості основних конкурентів на період виходу продукції на ринок і розраховується як:

, (2)

де С _i - собівартість проектованого i-го виробу, - Планована ціна проектованого i-го виробу, - Ринкова ціна існуючого i-го виробу - конкурента, - Коефіцієнт науково-технічного рівня розробки по відношенню до аналогів.

Коефіцієнт науково-технічного рівня розробки оцінюється на підставі патентних досліджень по визначальним характеристикам і параметрам вироби і розраховується як:

, (3)

де і - Значення відповідних j-их параметрів, виражені у відносних одиницях, - Питома вага (важливість) j-го параметра, n - число порівнюваних параметрів, відповідних числу груп конструктивної розбивки.

Показник ергономічності оцінює принципові зміни в конструкції виробу, що поліпшують споживчу привабливість вироби. Він є відносним показником, що враховує кількісні зміни в проектованому виробі. Для ідеальної моделі цей коефіцієнт буде приймати значення, що дорівнюють 1. Цей коефіцієнт дозволяє враховувати параметри нововведень, які не мають чисельного виразу і не враховуються в коефіцієнті науково-технічного рівня розробки. До них можна віднести такі показники, як естетичні, споживчої привабливості і т.д.

Надходження замовлення на підприємство означає виготовлення виробником певної кількості виробів. Від обсягу виробленої продукції залежить, і обсяг отримуваного прибутку. Чим менше об'єм замовлення, тим більших витрат на його виробництво. Таким чином, при розгляді можливості виготовлення нового продукту необхідно врахувати його питома вага в портфелі замовлень, що розраховується як:

, (4)

де - Обсяг замовлення; m - кількість замовлень у портфелі.

1.3 Методика формування портфеля замовлень

Загальноприйнятого стандарту щодо формування ефективного портфеля не існує. Тому для підприємства необхідно розробити відповідну методику, яка відповідає специфіці галузі і сприяє прийняттю адекватних управлінських рішень.

Коригування безлічі замовлень проводиться по можливості обробки тієї чи іншої одиниці планування, у якості яких виступають операції по обробці на k-му обладнанні. Можливість обробки має на увазі не тільки можливість виконання на обладнанні тієї чи іншої операції, а й існування на складі відповідного оснащення, технологічної документації і необхідного технологічного процесу. Відповідно до цього введемо поняття матриці можливості обробки конкретної групи конструктивної розбивки вироби b _i на будь-якому k-му обладнанні з безлічі :

, (5)

де при можливості обробки булева змінна = 1, а при неможливості = 0. Цю матрицю коригують щоразу при вступі до портфель замовлень будь-якої нової деталі.

Здійснимість кожної операції визначається наступним виразом:

, (6)

де - Число операцій для i - го виробу. Якщо таку нерівність виконується, то дану операцію можна виконати хоча б на одному робочому місці, якщо ж воно не виконується хоча б для однієї операції з наявних , То це означає, що даний виріб не може бути виконана повністю.

Якщо умова не виконується для першої операції, то це означає, що аналізованих виріб не може бути виготовлене на даному підприємстві. Якщо ця умова не виконується, на який або іншої операції, тоді підприємство отримує можливість виготовити напівфабрикат. Для машинобудівного підприємства будемо вважати можливим виготовлення усього виробу.

По матриці можливості обробки кожної групи конструктивної розбивки вироби можна коректувати портфель замовлень за критерієм його здійсненності, виключаючи ті елементи, які не можуть бути виконані на даному підприємстві. Таким чином, відбувається коригування портфеля замовлень по можливості їх виконання на даному обладнанні.

На наступному етапі планування відбувається коригування безлічі замовлень по напруженості замовлень і за термінами випуску.

По матриці можливості обробки можна знайти приблизний час обробки складових вузлів виробу, причому час транспортних операцій приймається постійною величиною, розрахованою по виробу як середньозважена величина:

, (7)

де - Час виконання технологічної операції, що задано за технічним завданням вироби; - Величина партії виробів; - Час міжопераційних перерв, з включенням часу на транспортування кожного вузла.

В основному реалізується позамовний метод планування, тому завжди існує директивний термін виконання конкретного виробу. Таким чином, у портфель замовлень можуть бути включені тільки ті вироби, терміни виконання яких, менше або дорівнювати директивним термінів, встановлених замовником, тобто:

(8)

При оцінці виробничої діяльності підприємства необхідно обмежити загальну трудомісткість виконання замовлень. Підприємство має в своєму розпорядженні на період планування певної виробничою потужністю, яка при ідеальному варіанті повинна бути повністю використана. Так як, в роботі не приймається до уваги можливість виготовлення напівфабрикатів у рамках даного виробництва і розглядається лише виготовлення кінцевої продукції, то введено обмеження за виробничими потужностями:

, (9)

де - Трудомісткість виробництва i-го виробу, - Розрахункова виробнича потужність підприємства на плановий період.

Ще одним показником формування портфеля замовлень є собівартість проектованого вироби, яку можна визначити, використовуючи конкретні групи конструктивної розбивки вироби. Процес виробництва кожного елемента ГКР вироби розкладений на технологічні роботи, вхідними параметрами яких є матеріальні і трудові ресурси.

Таким чином, завдання формування ефективного портфеля замовлень, що забезпечує максимально можливу рентабельність кожного замовлення на підприємстві і дозволяє враховувати не тільки потенціал підприємства, але й характеристики нового виробу можна описати таким чином:

(10)

На малюнку 1.1 представлений алгоритм розв'язання вищеназваної завдання.

Малюнок 1.1 - Алгоритм формування ефективного портфеля замовлень, що забезпечує максимально можливу рентабельність кожного замовлення на етапі проектування

У результаті підприємство отримує портфель замовлень, сформований тільки з реально здійсненних проектів, скоригованих з перерахованих вище умов.

1.4 Методика розрахунку собівартості одиниці замовлення

В даний час існують два підходи до визначення собівартості на проектних стадіях: перший спирається на знаходження витрат на виготовлення окремих конструктивних груп вироби, другий заснований на визначенні витрат за статтями калькуляції

У роботі запропонована методика, що дозволяє на стадії проектування планувати собівартість продукції на основі використання методу конкретних груп конструктивної розбивки вироби з урахуванням техніко-економічних характеристик, і включає в себе наступні позиції:

1. Планування обсягу робіт. Якщо технічний проект вже розроблений, то відомі маса конкретних груп конструктивної розбиття (ГКР), а якщо проект до цієї стадії детально не опрацьований, то за допомогою кореляційно-регресійного аналізу можна спрогнозувати зміну мас елементів груп конструктивної розбивки вироби залежно від основних параметрів базового виробу .

2. Визначення питомих показників з урахуванням техніко-економічних можливостей підприємства. Для визначення питомих показників вартості елементів груп конструктивної розбивки вироби, необхідно, розглянути виробничий процес створення даного елементу і розбити його на технологічні роботи. Під технологічної роботою розуміється технологічно закінчений комплекс робіт.

Питомі вартісні показники, що характеризують віднесення витрат до питомої ваги ГКР вироби, структурно складаються з прямих і непрямих витрат. До прямих витрат відносяться заробітна плата виробничих робітників, матеріали, що витрачаються для технологічних потреб, знос інструментів і пристосувань спеціального призначення, витрати на утримання та експлуатацію обладнання, які можуть бути прямо віднесені на який-небудь технологічний процес. До непрямих - інші витрати на утримання та експлуатацію обладнання і загальноцехові витрати:

, (11)

де - Питома вартісної показник i-тої технологічної роботи.

Для підвищення точності і обгрунтування розрахунку необхідно диференціювати значення питомих вартісних показників на матеріальні і трудові.

3. Собівартість заданої технологічної роботи визначається як:

(12)

де - Собівартість i - той технологічної роботи; - Обсяг робіт припадає на i-у технологічну операцію.

4. Повна собівартість виробництва елементів груп конструктивної розбивки обчислюється з урахуванням матеріалів ( ), Контрагентських поставок ( ) І загальнозаводських витрат ( ) За такою формулою (13):

, (13)

Собівартість вироби визначена сумарним значенням витрат для кожної конкретної групи конструктивної розбивки вироби. Процес виробництва кожного елемента ГКР вироби розкладений на технологічні роботи. Технічна оснащеність технологічних робіт впливає на величину витрат праці, капіталу, матеріалів на забезпечення технологічного процесу.

Використання питомих вартісних показників по кожній технологічній роботі дозволить визначити собівартість виготовлення виробу з урахуванням техніко-економічних характеристик промислового підприємства.

Розвиток ринкової економіки багато в чому визначається масштабами, якістю та ефективністю нововведень. В умовах конкурентної боротьби виникає необхідність створення системи аналізу «якість - витрати», бо серед виробників товарів перемагає той, у кого дане співвідношення більш привабливо, і не останню роль у цьому відіграє управління собівартістю. Існує багато методів управління собівартістю продукції, головною вимогою до яких можна вважати можливість контролювати ступінь відповідності функціональності об'єкта його призначенням, виявляти зайву функціональність і викликане цим підвищення витрат. У зв'язку з цим функціонально-вартісний аналіз є найбільш оптимальним методом. Використання ФВА на передпроектних стадіях дозволить виявити збиткову (або з надмірною вартістю) частину замовлення. Якщо технологічно неможливо або економічно невигідно працювати над зниженням витрат даної частини замовлення, то її необхідно передати контрагентам або відмовитися від її виконання.

При встановленні нормативів проектованої собівартості складність окремих конструктивних груп, технологічність їх виготовлення і властивості застосовуваних матеріалів повинні знаходити своє відображення у нормативах матеріальних і трудових витрат. Алгоритм розрахунків собівартості проектованого виробу методом ГРК виробу полягає в наступному:

• вибір напрямку уніфікації конструктивних особливостей проектованого виробу і виробу-аналога, на підставі якого формується інформаційна база;

• визначення питомих вартостей конструктивних елементів (нормативів);

• підведення підсумків. Собівартість виробу визначається як сума вартостей кожної конкретної ГКР вироби. Завершальним етапом розрахунку собівартості є аналіз результатів у зіставленні з виробом - аналогом.

Перевагою методу планування за групами конструктивної розбивки є всебічний аналіз трудомісткості і собівартості виробу не тільки одного, але і різних проектів, що виготовляються як на одному, так і на різних підприємствах. При реалізації принципів методу ГКР вироби, знання вартості конкретної групи та оцінка виробничих витрат на її створення, дають можливість аналізувати шляхи зниження витрат. Метод визначення собівартості за методом ГКР виробу дозволяє врахувати зміни в конструкції виробів і забезпечує більшу точність розрахунків, чим більш укрупнені методи.

2 Аналіз формування портфеля замовлень у ТОВ «Вега»

2.1 Коротка характеристика підприємства

Назва: ТОВ «Торговий дім« Вега »

Галузь: оптово-роздрібна торгівля оптичними товарами

Місцезнаходження: м. Москва, вул. Новоямская, буд.5

Статутний капітал: 1135 тис. руб.

Число зайнятих: (на 01.01.2006) 110 чол.

Години роботи: з 10 до 21 год

ТОВ «Вега» - торгує оптикою підприємств міста. На торговій площі в 1600 квадратних метрів розміщено головний офіс зі складськими приміщеннями та 7 філій - магазинів оптики. Всі 7 філій ТД «Вега» знаходяться на перших поверхах житлових будинків і є вбудовано-прибудованими приміщеннями.

Персонал складає 110 співробітників, 86 з яких зайняті безпосередньо на обслуговуванні відвідувачів.

Відповідно до прийнятої класифікації ТОВ «Вега» »відноситься до розряду крупних підприємств торгівлі. За товарною спеціалізацією - магазини класифікуються як - вузькоспеціалізовані, спеціалізовані, комбіновані, універсальні, змішані. ТОВ «Вега» »по товарній спеціалізації відноситься до спеціалізованих магазинах.

Філії ТОВ «Вега» »є стаціонарними магазинами. За формами обслуговування - самообслуговування, обслуговування через прилавок. ТОВ «Вега» »має обидві форми обслуговування.

Основною метою підприємства є отримання прибутку.

Основними видами діяльності товариства є:

• організація торгівлі промисловими товарами;

• закупівля та продаж оптових партій товару;

• надання платних послуг населенню.

Вищим органом управління Товариства є збори проведене не рідше 1 разу на рік.

Організаційна структура підприємства

Організаційна структура підприємства представлена ​​на рис. 2.1

Рис. 2.1 - Організаційна структура підприємства ТД «Вега»

Керує підприємством генеральний директор.

Аналізуючи структуру підприємства необхідно зауважити, що в ній відсутня служба маркетингу. В даний час маркетингом займається рекламна служба підприємства, підпорядкована заступнику генерального директора з загальних питань.

2.2 Аналіз економічної діяльності підприємства

Оптові продажі в 2006 р від загального обсягу продажів, здійснюваних фірмою, складають більше 45%.

рис. 2. Співвідношення оптових і роздрібних продажів в 2006 г ¹

Основою успішної діяльності роздрібного підприємства є його розміщення на шляху руху людських потоків. Це, перш за все, центр міста, центри міських районів, основні транспортні магістралі, зони метро, ​​центральні проспекти і вулиці. Однак, витрати на оренду або купівлю приміщення для підприємства тут також найвищі. Можливо ізольоване або групове розміщення підприємств торгівлі. При виборі місця для роздрібного магазину необхідно взяти до уваги зону тяжіння покупця, яка визначається відстанню від магазину до місця проживання або проходження на роботу (з роботи). Враховуючи велику насиченість роздрібними торговельними точками всіх районів міста, необхідно розраховувати тільки на тих покупців, які можуть знаходиться від магазину в радіусі, рівному 400-800 метрів. Для розміщення підприємства необхідно нанести на карту району всі діючі торговельні точки аналогічного профілю, включаючи ринки, скрині та інше, а також маршрути руху транспорту і реальні маршрути руху пішоходів. Нарешті, слід оцінити кількість проживаючих у цьому районі, число, тип і розмір розташованих поблизу підприємств, кількість приїжджають на роботу з інших районів міста. Необхідно інформація про потенційних конкурентів у цьому районі, про потреби в товарах, які планує продавати новий магазин ^2.

Саме з урахуванням цих вимог успішної торгівлі, розташовані роздрібні підприємства торгового дому «Вега». Всі приміщення філій відрізняються сучасним інтер'єром. добре обладнані і виглядають сучасними торговими підприємства. Надання послуг в області підбору оправи та окулярів здійснюється при використанні спеціального комп'ютерного та діагностичного устаткування персоналом, які мають спеціальну медичну освіту, в салонах і магазинах.

Вся торгова площа магазинів розділена на торговельні зони-секції, своєрідні торгово-операційні зали, незалежні один від одного, що дає можливість здійснювати швидку індивідуальну перепланування устаткування під зміну різних товарних груп в цих секціях, безболісно проводити заміну або переміщення всього асортименту товарів у торговельному залі . Крім того ці секції-зали можуть автономно працювати і здійснювати матеріальний облік і обслуговування покупців незалежно від роботи (або блокування) сусідніх секцій.

У них встановлене сучасне торговельне обладнання та засоби механізації, що дозволяють максимально ефективно використовувати торгову площу, поєднуючи схеми пристінного і острівної його розміщення.

Розміри вітрин дозволяють використовувати їх, як корисно-працюючу торгову площу для габаритного товару або великих стендів з більшим набором товару. Причому зони торговельних секцій чітко відповідають кордонів прилеглих до них вітрин, що створює додаткові зручності в роботі. Крім того, кожна секція має свої складські приміщення, працюють автономно від центрального складу.

Планування кожної філії дає можливість застосовувати різні технології обслуговування вантажопотоків: через рампу, склад накопичувач, що мають два автономних виходу до під'їзних шляхах безпосередньо в зону розвантаження і складування і др.

Вільний доступ покупців забезпечується великими парадними входами.

У кожному відділенні є необхідні умови для проведення розвантажувально-навантажувальних робіт і обробки всіх вступників товарів в закритому приміщенні.

Торговий дім «Вега» у роздрібній торгівлі пропонує наступні товари та послуги:

• реалізація очок, зібраних з рецептурних лінз будь-якої складності, з оптичного полегшеного скла та оптичного пластику;

• нанесення спеціальних покриттів на лінзи з скла і пластика: водійські (погана погода і протівоослепленіе), комп'ютерні з 100% захистом по 6-ти видів випромінювань, медичні, для роботи з лазером, фотохромні;

• комп'ютерний підбір оправи з урахуванням будови обличчя кожного конкретного клієнта;

• надання консультаційних послуг в області підбору лінз із пластику, скла і полегшеного скла, а також контактних лінз (у тому числі контактних кольорових лінз) для клієнтів з порушенням зору;

• вставка лінз клієнта в оправу клієнта, вставка лінз фірми в оправу клієнта, вставка лінз клієнта в оправу фірми;

• продаж сонцезахисних окулярів.

Обсяг роздрібних продажів складає 64,4% від загального обсягу продажів ТОВ «ТД« Вега ». Схематично обсяг продажів представлений на малюнку 3.

Рис. 2.3 Роздрібні продажі ТОВ «Вега» у% від загального обсягу роздрібного товарообороту в грошовому вираженні ³

Весь обсяг роздрібних продажів в 2006 р складався таким чином: очкові оправи (62,5%), контактні лінзи (9,4%), послуги лікаря-окуліста (13,2%), сонцезахисні окуляри (14%), ремонт оптики ( 1,4%).

Основним показником ефективності діяльності торговельного підприємства є наявність і розмір прибутку, отриманого в звітному періоді. Розглянемо показники фінансового-економічної діяльності Торгового дому «Вега» за два попередні роки (табл 2.1)

Таблиця 2.1

Основні економічні показники фінансово-господарської діяльності ТОВ «Вега» за 2005 - 2006 рр. ⁴