Міністерство освіти і науки України
Севастопольський національний технічний університет
Кафедра менеджменту та економіко-математичних методів
Реферат
З дисципліни: Основи праці менеджера
На тему: «Аналіз ефективності діяльності
менеджера і управлінського персоналу »
Виконала:
Ст. гр.МО-21
Дубовська А.В.
Перевірив:
Доцент Раків
Севастополь 2008
План
1. Введення.
2. Ефективність менеджменту та способи її оцінки
3. Критерії і показники ефективності управління.
4.Висновок
5.Спісок використаних джерел.
Введення
Менеджер - це керівник, який наділений повноваженнями і відповідальністю, відповідними його посади. На якість діяльності менеджера впливають трудові відносини в колективі і відносини власності. Управління трудовими відносинами ускладнюється:
1. непостійним рівнем активності працівників;
2. їх прагненням до самореалізації;
3. сумісністю.
Ефективна співпраця працівників у групі - це одне з основних напрямків роботи менеджера. Складність роботи, що випливає з відносин власності, полягає в їх постійному розвитку. Обидва ці фактори впливають на зміну мотивації працівників і, як наслідок, трансформують методи впливу на них.
1. Ефективність менеджменту та способи її оцінки
Різниця між підприємцем як власником і менеджером як найманим співробітником: підприємець у ході роботи ризикує всім своїм майном, а менеджер лише своїм заробітком. Об'єднує їх те, що обидва вони керують колективом в умовах ринкової економіки. Роль менеджера полягає у забезпеченні процесу розвитку підприємства, який грунтується на аналізі можливих напрямків розвитку їх виявленні та вирішенні протиріч, що виникають у процесі виробничої діяльності і в системі суспільних відносин. Умовами ефективного менеджменту є результативність та якість зовнішніх зв'язків, розвиненість комунікаційної системи, а також сприятливий соціально-психологічний клімат.
Для успішної роботи менеджер повинен володіти високою професійною підготовкою. Регулярна атестація менеджера дозволяє підтримувати його професійний рівень, надає також не останнє вплив на конкурентоспроможність організації в цілому і її продукцію зокрема.
Оцінка ефективності менеджменту полягає в аналізі роботи управлінського апарату. У результаті даної оцінки визначаються результативність управлінських структур, їх ефективність, якість виконуваної роботи, розвиненість партнерських відносин, соціально-психологічний клімат, імідж і ділова культура організації.
Особливу увагу при оцінці діяльності менеджера слід приділити внутрішній атмосфері організації і якості зовнішніх зв'язків, тому що витрати на їх організацію не можна визначити в грошовому вираженні, і більшою мірою вони залежать від особистості керівника. Результати роботи менеджера, як і результати діяльності організації, оцінюються не тільки з точки зору їх прибутковості, але і безпеки для навколишнього середовища і людини.
Оцінка діяльності менеджера може проводитися його вищим начальством, експертною комісією, незалежними оціночними центрами, колегами та підлеглими з використанням тестів, ділових ігор, співбесіди та аналізу виконаної роботи. Джерела оцінки роботи включають статистичні та фактичні матеріали, звіти, накази, експертні оцінки і прогнози.
За результатами атестації розробляються рекомендації з підвищення ефективності роботи менеджера і подальшому формуванню його кар'єри.
Нестабільність економічної, соціальної, політичної та виробничого середовища, стрімкий розвиток науково-технічного прогресу, висока конкурентність і ризикованість ставить керівників колективів і організацій перед необхідністю адаптації до змінюється контексту управлінської діяльності. Вихід багатьох підприємств з державного сектора економічно, утворення нових недержавних структур підвищує ступінь особистої відповідальності керівника за діяльність співробітників і організації.
Зросла інтенсивність, інтелектуальність, емоційна напруженість праці сучасного керівника з одного боку, вимоги ефективного функціонування структури організації, грамотного відбору і розстановки співробітників, створення ефективних робочих команд, з іншого боку, призвели до того, що сучасна управлінська діяльність все тісніше змикається з науково-психологічними знаннями і, отже, буде тим успішніше, ніж ефективніше психологічна наука включається в управлінську практику, в діяльність організації в цілому.
У зв'язку з цим для теорії і практики психології управління стає актуальною проблема забезпечення успішності діяльності керівників підприємств і організацій у нових умовах, а для психологічної науки - виявлення і вивчення психологічних чинників детермінують результативність діяльності та особливості функціонування особистості в умовах змін зовнішнього і внутрішнього середовища, розробка методичного інструментарію, що дозволяє підвищити ефективність праці менеджера допомогою психологічного забезпечення його діяльності.
Вивчення літературних джерел з проблем психологічного забезпечення діяльності (Арзамаскин Ю.М., Гандер Д.В., Деркач О.О., Дмитрієва М.А., Калінчук Л.В., Караяном А.Г., Никифоров Г.С. , Корнєєва Л.М., Селезньов В.М., Уваров Л.М., Черних І.І.) дозволяє зробити висновок про те, що незважаючи на великий інтерес до цієї проблеми в психологічній теорії та практиці вона не може бути віднесена до числа досить розроблених.
Серед дослідників психологічного забезпечення діяльності менеджера поки що немає єдиної точки зору па розуміння його сутності, особливостей. Недостатньо приділено уваги взаємозв'язку з такими феноменами як самоствердження, самосвідомість, потреби особистості, психологічні захисту особистості, соціалізація, розвиток особистості та ін Таким чином, виникла суперечність між об'єктивною потребою в соціально-психологічному забезпеченні діяльності менеджера і його недостатню розробленість. З урахуванням цього протиріччя був зроблений вибір теми дослідження. Практична актуальність і недостатня теоретична розробленість соціально-психологічного забезпечення діяльність менеджерів і послужили причиною обрання її в якості мети дисертаційного дослідження.
2. Критерії і показники ефективності управління
Оцінка ефективності є важливим елементом розробки проектних і планових рішень, що дозволяє визначити рівень прогресивності діючої структури, розроблювальних проектів або планових заходів, і проводиться з метою вибору найбільш раціонального варіанта структури або способу її вдосконалення. Ефективність організаційної структури повинна оцінюватися на стадії проектування, при аналізі структур управління діючих організацій для планування і здійснення заходів щодо вдосконалення управління.
Підхід до оцінки ефективності різних варіантів організаційної структури визначається її роллю як характеристики системи управління. Комплексний набір критеріїв ефективності системи управління формується з урахуванням двох напрямів оцінки її функціонування:
за ступенем відповідності результатів, що досягаються встановленим цілям виробничо-господарської організації (починаючи з рівня виконання планових завдань); за ступенем відповідності процесу функціонування системи об'єктивним вимогам до його змісту, організації і результатів.
Критерієм ефективності при порівнянні різних варіантів організаційної структури служить можливість найбільш повного і стійкого досягнення кінцевих цілей системи управління при відносно менших затратах на її функціонування. Критерієм же ефективності заходів щодо вдосконалення організаційної структури служить можливість повного та стабільного досягнення встановлених цілей або скорочення витрат на управління, ефект від реалізації яких повинен за нормативний термін перевищити виробничі витрати.
Принципове значення для оцінок ефективності системи управління має вибір бази для порівняння або визначення рівня ефективності, який приймається за нормативний. Тут можна вказати кілька підходів, які можуть диференційовано використатися стосовно до конкретних випадків. Один з них зводиться до порівняння з показниками, які характеризують ефективність організаційної структури еталонного варіанту системи управління. Еталонний варіант може бути розроблений і спроектований з використанням всіх наявних методів і засобів проектування систем управління, на основі передового досвіду і застосування прогресивних організаційних рішень.
Характеристики такого варіанту приймаються як нормативних, при цьому порівняльна ефективність аналізованої чи проектованої системи визначається на основі зіставлення нормативних та фактичних (проектних) параметрів системи з використанням переважно кількісних методів порівняння. Може застосовуватися також порівняння з показниками ефективності та характеристиками системи управління, обраної як еталон, що визначає допустимий або достатній рівень ефективності організаційної структури.
Проте виникають деякі труднощі застосування зазначених підходів, які обумовлені необхідністю забезпечення порівнянності порівнюваних варіантів. Тому часто замість них використовується експертна оцінка організаційно-технічного рівня аналізованої і проектованої системи, а також окремих її підсистем і прийнятих проектних і планових рішень або комплексна оцінка системи управління, заснована на використанні кількісно-якісного підходу, що дозволяє оцінювати ефективність управління по значній сукупності факторів. Експертна оцінка може бути складовим елементом комплексної оцінки ефективності системи управління, що включає всі перераховані підходи, як до окремих підсистем, так і до системи в цілому.
Показники, що використовуються при оцінках ефективності апарату управління та його організаційної структури, можуть бути розбиті на наступні три взаємопов'язані групи.
Група показників, що характеризують ефективність системи управління, що виражаються через кінцеві результати діяльності організації та витрати на управління.
При оцінці ефективності на основі показників, що характеризують кінцеві результати діяльності організації, в якості ефекту, обумовленого функціонуванням або розвитком системи управління, можуть розглядатися обсяг (збільшення обсягу випуску продукції), прибуток (збільшення прибутку), собівартість (зниження собівартості), обсяг капітальних вкладень ( економія на капітальних вкладеннях), якість продукції, терміни впровадження нової техніки і т.п.
Група показників, що характеризують зміст і організацію процесу управління, в т.ч. безпосередні результати і витрати управлінської праці. В якості витрат на управління враховуються поточні витрати на утримання апарату управління, експлуатацію технічних засобів, утримання будівель і приміщень, підготовку і перепідготовку кадрів управління, а також одноразові витрати на дослідницькі та проектні роботи в галузі створення і вдосконалення систем управління, на придбання обчислювальної техніки та інших технічних засобів, що використовуються в управлінні, витрати на будівництво.
При оцінці ефективності процесу управління використовуються показники, які можуть оцінюватися як кількісно, так і якісно. Ці показники набувають нормативний характер і можуть використовуватися в якості критерію ефективності та обмежень, коли організаційна структура змінюється в напрямку поліпшення одного або групи показників ефективності при незмінності інших. До нормативних характеристикам апарату управління можуть бути віднесені наступні: продуктивність, економічність, адаптивність, гнучкість, оперативність, надійність.
Продуктивність апарату управління може визначатися, зокрема, як кількість виробленої організацією кінцевої продукції або обсяг виробленої в процесі управління інформації, який припадає на одного працівника, зайнятого в апараті управління.
Під економічністю апарату управління розуміються відносні витрати на його функціонування, порівняння з обсягами чи результатами виробничої діяльності. Для оцінки економічності можуть використовуватися такі показники, як питома вага витрат на утримання апарату управління у вартості реалізованої продукції, питома вага управлінських працівників у чисельності промислово-виробничого персоналу, вартість виконання одиниці обсягу окремих видів робіт.
Адаптивність системи управління визначається її здатністю ефективно виконувати задані функції в певному діапазоні зміни умов. Чим відносно ширше цей діапазон, тим більше адаптивної вважається система.
Гнучкість характеризує властивість органів апарату управління змінювати у відповідності з виникаючими завданнями свою роль в процесі прийняття рішень та налагоджувати нові зв'язки, не порушуючи властиві даній структурі впорядкованості відносин. У принципі гнучкість структури управління може оцінюватися по різноманіттю форм взаємодії управлінських органів, номенклатурі розв'язуваних підрозділами завдань, рівнем централізації відповідальності та іншими ознаками.
Оперативність прийняття управлінських рішень характеризує своєчасність виявлення та вирішення управлінських проблем, яка забезпечує максимальне досягнення поставлених цілей при збереженні стійкості налагоджених виробничих та забезпечуючих процесів.
Надійність апарату управління в цілому характеризується його безвідмовним (відповідним поставленим цілям) функціонуванням. Якщо вважати якість визначення цілей та постановки проблем достатнім, то надійність апарату управління може відносно повно характеризуватися його старанністю, тобто здатністю забезпечувати виконання завдань в рамках встановлених термінів та виділених ресурсів.
Для оцінки старанності апарату управління та його підсистем можуть застосовуватися такі показники, як рівень виконання планових завдань і дотримання затверджених нормативів, відсутність відхилень при виконанні директивних вказівок, порушень адміністративно-правового та технологічного регламенту і т.п.
Група показників, що характеризують раціональність організаційної структури та її техніко-організаційний рівень, які можуть використовуватися в якості нормативних при аналізі ефективності проектованих варіантів організаційних структур.
До них відносяться: звенность системи управління, рівень централізації функцій управління, прийняті норми керованості, збалансованість розподілу прав і відповідальності, рівень спеціалізації і функціональної замкнутості підсистем і т.п.
Для оцінки ефективності управління важливе значення має визначення відповідності системи управління та її організаційної структури об'єкту управління.
Це знаходить вираз у збалансованості складу функцій і цілей управління, змістовної повноті і цілісності процесів управління, відповідно чисельності та складу працівників обсягу та складності робіт, повноті забезпечення виробничо-технологічних процесів необхідної інформацією, забезпеченості процесів управління технологічними засобами з урахуванням їх номенклатури, потужності і швидкодії .
Важливими вимогами, які повинні бути реалізовані при формуванні системи показників оцінки ефективності організаційної структури, є забезпечення структурно-ієрархічного відповідності показників системі цілей організації, здатність адекватного відображення динамічності керованих процесів, збалансованість і несуперечність показників. При оцінці ефективності окремих заходів щодо вдосконалення системи управління та її організаційної структури допускається використання не пов'язаних в єдину систему приватних показників. Основна вимога до їх вибору - максимальна відповідність кожного показника цільової орієнтації проведеного заходу і повнота відображення досягається ефекту.
Ефективність управління-це:
· Характеристика ступеня керованості організації, швидкості і форми її реагування на прийняті менеджером управлінські рішення;
· Ступінь досягнення керуючим органом поставлених цілей і запланованих результатів.
Ефективність управління обумовлена:
· Управлінським потенціалом менеджменту (професійними та особистими характеристиками менеджерів);
· Організаційною структурою управління;
· Схемами функціонують в організації комунікативних процесів;
· Стилем керівництва організацією;
· Технологією управління (сукупність функцій, методів і форм управлінського впливу);
· Організаційної культурою;
· Соціально-психологічними факторами.
Основні підходи до оцінки ефективності менеджменту.
Економічні - припускають співвідношення результатів господарської діяльності організації і витрат ресурсів на управління (наприклад, одержаного прибутку і витрат на управління).
Соціальні - орієнтують на облік соціальних результатів управлінської діяльності (наприклад, морально-психологічний клімат, згуртованість трудового колективу, ритмічність у роботі, відсутність деструктивних конфліктів та ін.)
3. Критерії і показники ефективності управління
Ефективність виробництва:
· Обсяг виробництва;
· Прибуток;
· Рентабельність;
· Продуктивність праці;
· Фондовіддача.
· Ефективність власного управління.
· Кількісні критерії (характеризують економічний ефект):
· Трудові показники (економія живої праці у сфері управління - чисельність апарату управління, трудовитрати на управління та ін);
· Фінансові показники діяльності системи управління (скорочення витрат на управління та ін);
· Показники економії часу шляхом впровадження прогресивних управлінських технологій.
· Якісні критерії (характеризують соціальну ефективність):
· Рівень кваліфікації менеджменту;
· Обгрунтованість прийнятих рішень;
· Організаційна культура;
· Керованість організації;
· Задоволеність працею;
· Морально-психологічний клімат;
· Згуртованість трудового колективу;
· Авторитет менеджменту організації;
· Інші.
Фактори ефективності діяльності менеджера.
Необхідні особистісні якості:
· Здатність керувати собою;
· Чіткі цінності;
· Чіткі особисті цілі;
· Триваюче саморозвиток;
· Хороші навички вирішення проблем;
· Творчий підхід;
· Вміння впливати на оточуючих;
· Розуміння особливостей управлінської праці;
· Здатність керувати;
· Вміння навчати;
· Вміння налагоджувати групову роботу.
Обмеження:
· Невміння управляти собою;
· Розмитість особистих цінностей;
· Смутні особисті цілі;
· Зупинене саморозвиток;
· Недостатність навичок вирішення проблем;
· Відсутність (недолік) творчого підходу;
· Невміння впливати на людей;
· Недостатнє розуміння особливостей управлінської праці;
· Недолік здатності керувати;
· Невміння навчати;
· Низька здатність формувати колектив (команду).
Висновок
Ефективність управління - це характеристика ступеня керованості організації, швидкості і форми її реагування на прийняті менеджером управлінські рішення; ступінь досягнення керуючим органом поставлених цілей і запланованих результатів.
Оцінка ефективності є важливим елементом розробки проектних і планових рішень, що дозволяє визначити рівень прогресивності діючої структури, розроблювальних проектів або планових заходів, і проводиться з метою вибору найбільш раціонального варіанта структури або способу її вдосконалення.
Показники, що використовуються при оцінках ефективності апарату управління та його організаційної структури, можуть бути розбиті на наступні три взаємопов'язані групи:
· Група показників, що характеризують ефективність системи управління;
· Група показників, що характеризують зміст і організацію процесу управління;
· Група показників, що характеризують раціональність організаційної структури та її техніко-організаційний рівень.
Список використаних джерел
1. www.e-college.ru
2. http://examen.od.ua/
3. http://betadivss.ru/
4. http://www.zhuk.net Журнал "Управління компанією"
Севастопольський національний технічний університет
Кафедра менеджменту та економіко-математичних методів
Реферат
З дисципліни: Основи праці менеджера
На тему: «Аналіз ефективності діяльності
менеджера і управлінського персоналу »
Виконала:
Ст. гр.МО-21
Дубовська А.В.
Перевірив:
Доцент Раків
Севастополь 2008
План
1. Введення.
2. Ефективність менеджменту та способи її оцінки
3. Критерії і показники ефективності управління.
4.Висновок
5.Спісок використаних джерел.
Введення
Менеджер - це керівник, який наділений повноваженнями і відповідальністю, відповідними його посади. На якість діяльності менеджера впливають трудові відносини в колективі і відносини власності. Управління трудовими відносинами ускладнюється:
1. непостійним рівнем активності працівників;
2. їх прагненням до самореалізації;
3. сумісністю.
Ефективна співпраця працівників у групі - це одне з основних напрямків роботи менеджера. Складність роботи, що випливає з відносин власності, полягає в їх постійному розвитку. Обидва ці фактори впливають на зміну мотивації працівників і, як наслідок, трансформують методи впливу на них.
1. Ефективність менеджменту та способи її оцінки
Різниця між підприємцем як власником і менеджером як найманим співробітником: підприємець у ході роботи ризикує всім своїм майном, а менеджер лише своїм заробітком. Об'єднує їх те, що обидва вони керують колективом в умовах ринкової економіки. Роль менеджера полягає у забезпеченні процесу розвитку підприємства, який грунтується на аналізі можливих напрямків розвитку їх виявленні та вирішенні протиріч, що виникають у процесі виробничої діяльності і в системі суспільних відносин. Умовами ефективного менеджменту є результативність та якість зовнішніх зв'язків, розвиненість комунікаційної системи, а також сприятливий соціально-психологічний клімат.
Для успішної роботи менеджер повинен володіти високою професійною підготовкою. Регулярна атестація менеджера дозволяє підтримувати його професійний рівень, надає також не останнє вплив на конкурентоспроможність організації в цілому і її продукцію зокрема.
Оцінка ефективності менеджменту полягає в аналізі роботи управлінського апарату. У результаті даної оцінки визначаються результативність управлінських структур, їх ефективність, якість виконуваної роботи, розвиненість партнерських відносин, соціально-психологічний клімат, імідж і ділова культура організації.
Особливу увагу при оцінці діяльності менеджера слід приділити внутрішній атмосфері організації і якості зовнішніх зв'язків, тому що витрати на їх організацію не можна визначити в грошовому вираженні, і більшою мірою вони залежать від особистості керівника. Результати роботи менеджера, як і результати діяльності організації, оцінюються не тільки з точки зору їх прибутковості, але і безпеки для навколишнього середовища і людини.
Оцінка діяльності менеджера може проводитися його вищим начальством, експертною комісією, незалежними оціночними центрами, колегами та підлеглими з використанням тестів, ділових ігор, співбесіди та аналізу виконаної роботи. Джерела оцінки роботи включають статистичні та фактичні матеріали, звіти, накази, експертні оцінки і прогнози.
За результатами атестації розробляються рекомендації з підвищення ефективності роботи менеджера і подальшому формуванню його кар'єри.
Нестабільність економічної, соціальної, політичної та виробничого середовища, стрімкий розвиток науково-технічного прогресу, висока конкурентність і ризикованість ставить керівників колективів і організацій перед необхідністю адаптації до змінюється контексту управлінської діяльності. Вихід багатьох підприємств з державного сектора економічно, утворення нових недержавних структур підвищує ступінь особистої відповідальності керівника за діяльність співробітників і організації.
Зросла інтенсивність, інтелектуальність, емоційна напруженість праці сучасного керівника з одного боку, вимоги ефективного функціонування структури організації, грамотного відбору і розстановки співробітників, створення ефективних робочих команд, з іншого боку, призвели до того, що сучасна управлінська діяльність все тісніше змикається з науково-психологічними знаннями і, отже, буде тим успішніше, ніж ефективніше психологічна наука включається в управлінську практику, в діяльність організації в цілому.
У зв'язку з цим для теорії і практики психології управління стає актуальною проблема забезпечення успішності діяльності керівників підприємств і організацій у нових умовах, а для психологічної науки - виявлення і вивчення психологічних чинників детермінують результативність діяльності та особливості функціонування особистості в умовах змін зовнішнього і внутрішнього середовища, розробка методичного інструментарію, що дозволяє підвищити ефективність праці менеджера допомогою психологічного забезпечення його діяльності.
Вивчення літературних джерел з проблем психологічного забезпечення діяльності (Арзамаскин Ю.М., Гандер Д.В., Деркач О.О., Дмитрієва М.А., Калінчук Л.В., Караяном А.Г., Никифоров Г.С. , Корнєєва Л.М., Селезньов В.М., Уваров Л.М., Черних І.І.) дозволяє зробити висновок про те, що незважаючи на великий інтерес до цієї проблеми в психологічній теорії та практиці вона не може бути віднесена до числа досить розроблених.
Серед дослідників психологічного забезпечення діяльності менеджера поки що немає єдиної точки зору па розуміння його сутності, особливостей. Недостатньо приділено уваги взаємозв'язку з такими феноменами як самоствердження, самосвідомість, потреби особистості, психологічні захисту особистості, соціалізація, розвиток особистості та ін Таким чином, виникла суперечність між об'єктивною потребою в соціально-психологічному забезпеченні діяльності менеджера і його недостатню розробленість. З урахуванням цього протиріччя був зроблений вибір теми дослідження. Практична актуальність і недостатня теоретична розробленість соціально-психологічного забезпечення діяльність менеджерів і послужили причиною обрання її в якості мети дисертаційного дослідження.
2. Критерії і показники ефективності управління
Оцінка ефективності є важливим елементом розробки проектних і планових рішень, що дозволяє визначити рівень прогресивності діючої структури, розроблювальних проектів або планових заходів, і проводиться з метою вибору найбільш раціонального варіанта структури або способу її вдосконалення. Ефективність організаційної структури повинна оцінюватися на стадії проектування, при аналізі структур управління діючих організацій для планування і здійснення заходів щодо вдосконалення управління.
Підхід до оцінки ефективності різних варіантів організаційної структури визначається її роллю як характеристики системи управління. Комплексний набір критеріїв ефективності системи управління формується з урахуванням двох напрямів оцінки її функціонування:
за ступенем відповідності результатів, що досягаються встановленим цілям виробничо-господарської організації (починаючи з рівня виконання планових завдань); за ступенем відповідності процесу функціонування системи об'єктивним вимогам до його змісту, організації і результатів.
Критерієм ефективності при порівнянні різних варіантів організаційної структури служить можливість найбільш повного і стійкого досягнення кінцевих цілей системи управління при відносно менших затратах на її функціонування. Критерієм же ефективності заходів щодо вдосконалення організаційної структури служить можливість повного та стабільного досягнення встановлених цілей або скорочення витрат на управління, ефект від реалізації яких повинен за нормативний термін перевищити виробничі витрати.
Принципове значення для оцінок ефективності системи управління має вибір бази для порівняння або визначення рівня ефективності, який приймається за нормативний. Тут можна вказати кілька підходів, які можуть диференційовано використатися стосовно до конкретних випадків. Один з них зводиться до порівняння з показниками, які характеризують ефективність організаційної структури еталонного варіанту системи управління. Еталонний варіант може бути розроблений і спроектований з використанням всіх наявних методів і засобів проектування систем управління, на основі передового досвіду і застосування прогресивних організаційних рішень.
Характеристики такого варіанту приймаються як нормативних, при цьому порівняльна ефективність аналізованої чи проектованої системи визначається на основі зіставлення нормативних та фактичних (проектних) параметрів системи з використанням переважно кількісних методів порівняння. Може застосовуватися також порівняння з показниками ефективності та характеристиками системи управління, обраної як еталон, що визначає допустимий або достатній рівень ефективності організаційної структури.
Проте виникають деякі труднощі застосування зазначених підходів, які обумовлені необхідністю забезпечення порівнянності порівнюваних варіантів. Тому часто замість них використовується експертна оцінка організаційно-технічного рівня аналізованої і проектованої системи, а також окремих її підсистем і прийнятих проектних і планових рішень або комплексна оцінка системи управління, заснована на використанні кількісно-якісного підходу, що дозволяє оцінювати ефективність управління по значній сукупності факторів. Експертна оцінка може бути складовим елементом комплексної оцінки ефективності системи управління, що включає всі перераховані підходи, як до окремих підсистем, так і до системи в цілому.
Показники, що використовуються при оцінках ефективності апарату управління та його організаційної структури, можуть бути розбиті на наступні три взаємопов'язані групи.
Група показників, що характеризують ефективність системи управління, що виражаються через кінцеві результати діяльності організації та витрати на управління.
При оцінці ефективності на основі показників, що характеризують кінцеві результати діяльності організації, в якості ефекту, обумовленого функціонуванням або розвитком системи управління, можуть розглядатися обсяг (збільшення обсягу випуску продукції), прибуток (збільшення прибутку), собівартість (зниження собівартості), обсяг капітальних вкладень ( економія на капітальних вкладеннях), якість продукції, терміни впровадження нової техніки і т.п.
Група показників, що характеризують зміст і організацію процесу управління, в т.ч. безпосередні результати і витрати управлінської праці. В якості витрат на управління враховуються поточні витрати на утримання апарату управління, експлуатацію технічних засобів, утримання будівель і приміщень, підготовку і перепідготовку кадрів управління, а також одноразові витрати на дослідницькі та проектні роботи в галузі створення і вдосконалення систем управління, на придбання обчислювальної техніки та інших технічних засобів, що використовуються в управлінні, витрати на будівництво.
При оцінці ефективності процесу управління використовуються показники, які можуть оцінюватися як кількісно, так і якісно. Ці показники набувають нормативний характер і можуть використовуватися в якості критерію ефективності та обмежень, коли організаційна структура змінюється в напрямку поліпшення одного або групи показників ефективності при незмінності інших. До нормативних характеристикам апарату управління можуть бути віднесені наступні: продуктивність, економічність, адаптивність, гнучкість, оперативність, надійність.
Продуктивність апарату управління може визначатися, зокрема, як кількість виробленої організацією кінцевої продукції або обсяг виробленої в процесі управління інформації, який припадає на одного працівника, зайнятого в апараті управління.
Під економічністю апарату управління розуміються відносні витрати на його функціонування, порівняння з обсягами чи результатами виробничої діяльності. Для оцінки економічності можуть використовуватися такі показники, як питома вага витрат на утримання апарату управління у вартості реалізованої продукції, питома вага управлінських працівників у чисельності промислово-виробничого персоналу, вартість виконання одиниці обсягу окремих видів робіт.
Адаптивність системи управління визначається її здатністю ефективно виконувати задані функції в певному діапазоні зміни умов. Чим відносно ширше цей діапазон, тим більше адаптивної вважається система.
Гнучкість характеризує властивість органів апарату управління змінювати у відповідності з виникаючими завданнями свою роль в процесі прийняття рішень та налагоджувати нові зв'язки, не порушуючи властиві даній структурі впорядкованості відносин. У принципі гнучкість структури управління може оцінюватися по різноманіттю форм взаємодії управлінських органів, номенклатурі розв'язуваних підрозділами завдань, рівнем централізації відповідальності та іншими ознаками.
Оперативність прийняття управлінських рішень характеризує своєчасність виявлення та вирішення управлінських проблем, яка забезпечує максимальне досягнення поставлених цілей при збереженні стійкості налагоджених виробничих та забезпечуючих процесів.
Надійність апарату управління в цілому характеризується його безвідмовним (відповідним поставленим цілям) функціонуванням. Якщо вважати якість визначення цілей та постановки проблем достатнім, то надійність апарату управління може відносно повно характеризуватися його старанністю, тобто здатністю забезпечувати виконання завдань в рамках встановлених термінів та виділених ресурсів.
Для оцінки старанності апарату управління та його підсистем можуть застосовуватися такі показники, як рівень виконання планових завдань і дотримання затверджених нормативів, відсутність відхилень при виконанні директивних вказівок, порушень адміністративно-правового та технологічного регламенту і т.п.
Група показників, що характеризують раціональність організаційної структури та її техніко-організаційний рівень, які можуть використовуватися в якості нормативних при аналізі ефективності проектованих варіантів організаційних структур.
До них відносяться: звенность системи управління, рівень централізації функцій управління, прийняті норми керованості, збалансованість розподілу прав і відповідальності, рівень спеціалізації і функціональної замкнутості підсистем і т.п.
Для оцінки ефективності управління важливе значення має визначення відповідності системи управління та її організаційної структури об'єкту управління.
Це знаходить вираз у збалансованості складу функцій і цілей управління, змістовної повноті і цілісності процесів управління, відповідно чисельності та складу працівників обсягу та складності робіт, повноті забезпечення виробничо-технологічних процесів необхідної інформацією, забезпеченості процесів управління технологічними засобами з урахуванням їх номенклатури, потужності і швидкодії .
Важливими вимогами, які повинні бути реалізовані при формуванні системи показників оцінки ефективності організаційної структури, є забезпечення структурно-ієрархічного відповідності показників системі цілей організації, здатність адекватного відображення динамічності керованих процесів, збалансованість і несуперечність показників. При оцінці ефективності окремих заходів щодо вдосконалення системи управління та її організаційної структури допускається використання не пов'язаних в єдину систему приватних показників. Основна вимога до їх вибору - максимальна відповідність кожного показника цільової орієнтації проведеного заходу і повнота відображення досягається ефекту.
Ефективність управління-це:
· Характеристика ступеня керованості організації, швидкості і форми її реагування на прийняті менеджером управлінські рішення;
· Ступінь досягнення керуючим органом поставлених цілей і запланованих результатів.
Ефективність управління обумовлена:
· Управлінським потенціалом менеджменту (професійними та особистими характеристиками менеджерів);
· Організаційною структурою управління;
· Схемами функціонують в організації комунікативних процесів;
· Стилем керівництва організацією;
· Технологією управління (сукупність функцій, методів і форм управлінського впливу);
· Організаційної культурою;
· Соціально-психологічними факторами.
Основні підходи до оцінки ефективності менеджменту.
Економічні - припускають співвідношення результатів господарської діяльності організації і витрат ресурсів на управління (наприклад, одержаного прибутку і витрат на управління).
Соціальні - орієнтують на облік соціальних результатів управлінської діяльності (наприклад, морально-психологічний клімат, згуртованість трудового колективу, ритмічність у роботі, відсутність деструктивних конфліктів та ін.)
3. Критерії і показники ефективності управління
Ефективність виробництва:
· Обсяг виробництва;
· Прибуток;
· Рентабельність;
· Продуктивність праці;
· Фондовіддача.
· Ефективність власного управління.
· Кількісні критерії (характеризують економічний ефект):
· Трудові показники (економія живої праці у сфері управління - чисельність апарату управління, трудовитрати на управління та ін);
· Фінансові показники діяльності системи управління (скорочення витрат на управління та ін);
· Показники економії часу шляхом впровадження прогресивних управлінських технологій.
· Якісні критерії (характеризують соціальну ефективність):
· Рівень кваліфікації менеджменту;
· Обгрунтованість прийнятих рішень;
· Організаційна культура;
· Керованість організації;
· Задоволеність працею;
· Морально-психологічний клімат;
· Згуртованість трудового колективу;
· Авторитет менеджменту організації;
· Інші.
Фактори ефективності діяльності менеджера.
Необхідні особистісні якості:
· Здатність керувати собою;
· Чіткі цінності;
· Чіткі особисті цілі;
· Триваюче саморозвиток;
· Хороші навички вирішення проблем;
· Творчий підхід;
· Вміння впливати на оточуючих;
· Розуміння особливостей управлінської праці;
· Здатність керувати;
· Вміння навчати;
· Вміння налагоджувати групову роботу.
Обмеження:
· Невміння управляти собою;
· Розмитість особистих цінностей;
· Смутні особисті цілі;
· Зупинене саморозвиток;
· Недостатність навичок вирішення проблем;
· Відсутність (недолік) творчого підходу;
· Невміння впливати на людей;
· Недостатнє розуміння особливостей управлінської праці;
· Недолік здатності керувати;
· Невміння навчати;
· Низька здатність формувати колектив (команду).
Висновок
Ефективність управління - це характеристика ступеня керованості організації, швидкості і форми її реагування на прийняті менеджером управлінські рішення; ступінь досягнення керуючим органом поставлених цілей і запланованих результатів.
Оцінка ефективності є важливим елементом розробки проектних і планових рішень, що дозволяє визначити рівень прогресивності діючої структури, розроблювальних проектів або планових заходів, і проводиться з метою вибору найбільш раціонального варіанта структури або способу її вдосконалення.
Показники, що використовуються при оцінках ефективності апарату управління та його організаційної структури, можуть бути розбиті на наступні три взаємопов'язані групи:
· Група показників, що характеризують ефективність системи управління;
· Група показників, що характеризують зміст і організацію процесу управління;
· Група показників, що характеризують раціональність організаційної структури та її техніко-організаційний рівень.
Список використаних джерел
1. www.e-college.ru
2. http://examen.od.ua/
3. http://betadivss.ru/
4. http://www.zhuk.net Журнал "Управління компанією"