Автоматизовані інформаційні технології в економіці

Новосибірський державний аграрний університет

Економічний інститут

Кафедра АОИ

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

Дисципліна:

Інформаційні системи в економіці

Варіант 14

Новосибірськ 2008

Зміст

Умови завдання

1. Організаційно-економічна сутність задачі

2. Вхідна інформація

2.1 Характеристика реквізитів вхідної інформації

2.2 Коди номенклатур ознак

2.3 Характеристика інформаційних масивів

2.4 Носії вихідної інформації

2.5 Макети машинних носіїв

3. Вихідна інформація

3.1 Перелік вихідних документів

3.2 Характеристика реквізитів вихідний інформації

3.3 Ескіз вихідного документа

4. Алгоритм розв'язання задачі

Список використаної літератури

Умови завдання

Використовуючи вихідні дані таблиці 1, розробити форми вхідних документів.

Таблиця 1

Вихідні дані

На підставі вихідних даних слід скласти вихідну відомість зважування тварин, яка повинна містити такі реквізити:

- Прізвище та табельний номер телятниці;

- Номер тварини, закріплених за телятницею;

- Кількість голів;

-Жива маса на початок місяця, кг;

- Жива маса на кінець місяця, кг;

- Приріст живої маси за місяць, кг;

Підрахувати підсумки за відомістю.

1. Організаційно-економічна сутність задачі

Тварини, що знаходяться на вирощуванні та відгодівлі, постійно збільшують свою масу, а отже, і вартість. Щоб визначити отриманий приріст живої маси худоби і власне його дооцінити, необхідно систематичне зважування тварин. Без цього неможливо визначити результати роботи господарства в галузі тваринництва, не можна організувати оплату праці і виведення підсумків по виробництву продукції.

Використання ЕОМ забезпечує видачу оперативної інформації про наявність і руху тварин, зміну їх живої маси по кожному структурному підрозділу.

Вся необхідна інформація для розрахунку живої маси міститься в первинних документах, складених при зважуванні тварин.

На підставі даних зважування визначається приріст живої маси за місяць шляхом вирахування з живої маси на кінець місяця живу масу на початок місяця.

Постачальником даних є зоотехнік. Результати рішення задачі використовуються для прийняття рішень управлінським персоналом галузі тваринництва.

Періодичність рішення - щомісяця.

2. Вхідна інформація

Економічна інформація служить інструментом управління і водночас належить до її елементам.

Економічна інформація представляє сукупність даних, що відображають стан або певний напрям зміни та розвиток народного господарства та його ланок.

Вхідний інформацією є вся інформація, необхідна для вирішення задачі і розташування на різних носіях: первинних документах, машинних носіях, в пам'яті персонального комп'ютера.

Розглянемо порядок проектування вхідних документів:

1. Розглядаються реквізити вхідної інформації, виконується їх характеристика, тобто визначається шаблон, стабільність, необхідність кодування;

2. Розробляються кодифікатори економічних номенклатур або вказуються прийняті типові кодифікатори;

3. Здійснюється характеристика інформаційних масивів вхідної інформації, необхідних для вирішення завдань;

4. Викреслюються ескізи вхідних документів;

5. Проектуються макети машинних носіїв інформації та узгоджуються з формою відповідного документа;

6. Остаточно уточнюються форми документів, проводиться розрахунок розмірів граф і самого бланка, вибирається формат паперу, документ виготовляється на персональному комп'ютері і передається для розмноження.

2.1 Характеристика реквізитів вхідної інформації

Для кожного виду вхідної інформації дається опис всіх елементів інформації, що беруть участь в автоматизованій обробці. Опис будується у вигляді таблиці, в якій присутні: найменування реквізитів, їх ідентифікатори та максимальна розрядність

Реквізит - це найменша неподільна інформаційна одиниця, сутність якої полягає в однобічній характеристики конкретного об'єкта управління, або тільки з кількісної сторони, або з якісною. Розрізняють реквізити - основи (кількісні) і реквізити - ознаки (якісні).

Найменування реквізиту повинно відповідати документу або випливати з нього. Не допускаються навіть дрібні погрішності в найменуваннях реквізитів, так як у прийнятій редакції закладається словник інформаційних структур майбутньої автоматизованої технології обробки.

Розрядність реквізитів необхідна для прорахунку обсягу займаної пам'яті. Вона вказується кількістю знаків алфавітних, цифрових і алфавітно - цифрових.

Реквізит має структуру, тобто спосіб надання його значень. У структурі розрізняють: довжину, тип, формат або шаблон.

Для позначення типу реквізитів використовується наступна символіка:

- Цифрові дані позначаються літерою - 9

- Літерні дані позначаються літерою-А

- Будь-який набір символів позначаються літерою-Х

Розмір даних визначається на основі вихідної інформації, враховуючи, що кількісно - сумові реквізити (підстави) можуть бути як цілі, так і дробові (використовується літера Т). Кодування вимагають реквізити, виражені в алфавітній або алфавітно-цифровій формі.

Для класифікації реквізитів на змінні (оперативні) і умовно-постійні слід було б розраховувати коефіцієнти стабільності, але для цього необхідно мати цифрові дані про зміни в тій чи іншій номенклатурі. Спрощено до умовно-постійної інформації слід віднести алфавітні (алфавітно-цифрові) реквізити, норми, розцінки.

Таблиця 2

Характеристика реквізитів вхідної інформації

2.2 Коди номенклатур ознак

Система класифікації та кодування інформації необхідна для систематизації номенклатур різних об'єктів, які відображаються в автоматизованих інформаційних системах. Систематизація інформації необхідна з метою однозначного розуміння конкретних форм її одиниць і кожного їх значення.

Класифікація є основою кодування. Складання класифікаторів виконується в два етапи: 1 етап - класифікація інформації; 2 етап - кодування.

Класифікація здійснюється в такій послідовності. Для початку, виявляються номенклатури, що підлягають кодуванню. До них відносяться ті реквізити - ознаки, які використовуються для складання угруповань. Потім по кожній номенклатурі складають повний перелік всіх позицій, що підлягають кодуванню. У кожній номенклатуру передбачається певна кількість резервних позицій на випадок появи нових об'єктів. Таким чином, можна відзначити, що класифікація полягає в розподілі елементів множини на підмножини на підставі ознак і залежності всередині ознак.

Після складання класифікації виконується кодування - процес присвоєння умовних позначень об'єктів класифікації та класифікаційним угрупованням.

Цілі кодування:

А) Представлення інформації в більш компактній і зручній формі при записі її на машинні носії;

Б) Пристосування інформації до обробки на ЕОМ і передачі по каналах зв'язку;

В) Спрощення логічної і статистичної обробки інформації.

Кодовим словом або кодом є умовне позначення присвоєне конкретного об'єкта. Код може складатися з одного знаку або системи знаків, утвореної за певними правилами.

До кодами пред'являється ряд вимог: вони повинні охоплювати всі номенклатури, що підлягають кодуванню; бути єдиними для різних завдань усередині одного економічного об'єкта; відрізнятися стабільністю; мати резерв вільних номерів; довжина кодового позначення повинна проектуватися мінімальною.

Призначення кодів полягає в забезпеченні угруповання інформації в машині, підведенні підсумків по всіх групувальні ознаками та їх друку у вільних таблицях.

Кодування інформації здійснюється за певною системою - сукупності правил, що визначають побудову коду. В даний час застосовуються кілька систем кодування економічної інформації, серед яких найбільше поширення отримали: порядкова, серійно-порядкова, послідовна і паралельна. Вибір методу кодування залежить від цілого ряду факторів, головними з яких є кількість виділених ознак в номенклатурі, число позицій у кожну ознаку і ступінь стійкості номенклатури.

Для вирішення даної задачі були використані послідовний і порядковий методи кодування.

Порядковий метод кодування характеризується тим, що вся номенклатура об'єкта послідовно стає відповідно до числами натурального ряду. При появі нових об'єктів їм в кінці ряду присвоюються чергові порядкові номери.

Гідність методу - малозначность і простота побудови.

Недолік - при появі нової позиції в номенклатурі може порушитися раніше прийнятий порядок кодування. Коди важко запам'ятовуються, і не забезпечується автоматичне сортування і підрахунок підсумків, відсутність в номенклатурі резервних позицій. Тому порядковий метод має обмежене застосування і використовується при кодуванні стійких однопрізначних номенклатур.

Послідовний метод кодування передбачає розробку кодів на основі ієрархічного методу класифікації об'єктів. За кожним ознакою закріплюється один або кілька розрядів кодів. Повне кодове слово утворюється шляхом приєднання кодом старшої групи послідовно кодів молодших груп ознак.

Гідність - забезпечує автоматичне сортування і підрахунок підсумків.

Недолік - багатозначність кодів.

До методів кодування пред'являються наступні вимоги:

1. Враховувати утримання всієї необхідної інформації про об'єкти даної номенклатури;

2. Код повинен бути мінімальним по значності, максимально логічним за структурою, легко сприйматися візуально, запам'ятовуватися і бути зручним при кодуванні;

3. Чітко виділяти класифікаційні ознаки;

4. Необхідно забезпечити резерв незайнятих кодових позначень для включення до номенклатури нових позицій та їх кодування без порушення прийнятої системи;

5. Враховувати експлуатаційні можливості технічних засобів, за допомогою яких пропонується обробляти інформацію;

6. Передбачити можливість автоматичного контролю помилок.

Таблиця 3

Кодифікатор сільськогосподарського підприємства

Таблиця 4

Кодифікатор структурних підрозділів

Таблиця 5

Кодифікатор телятниці

2.3 Характеристика інформаційних масивів

Внутрішньо-машинне інформаційне забезпечення включає всі види спеціально організованої інформації, представленої у вигляді, зручному для сприйняття технічними засобами. До них відносяться:

-Масиви інформації;

- Бази і банки даних;

- Бази знань, а також їх системи.

Інформація записується на магнітних дисках в пам'яті ЕОМ. Інформаційне забезпечення повинно швидко та в повному обсязі задовольняти інформаційні потреби всіх користувачів інформаційних технологій.

Під масивом розуміється структурна одиниця інформації, що представляє набір даних у формі з усіма їхніми значеннями, або поєднання таких наборів даних, що відносяться до однієї задачі в підсистемі.

За смисловому змісту виділяють масиви даних і програмні масиви. Програмні масиви описують процеси роботи з даними та входять у підсистему програмного забезпечення. Масив даних є основною частиною внутрішньо-машинного інформаційного забезпечення.

За ролі в машинній обробці і технології використання масиви класифікуються наступним чином:

1. Пошукові масиви:

- Поточні (змінні);

- Проміжні;

- Вихідні;

- Збережені.

2. Постійні масиви;

3. Службові масиви;

4. Лінгвістичні масиви.

У даній економічній завданню присутній два види масиву:

Проміжні масиви виникають на етапах розв'язання задач і виконують роль механізму передавального інформацію від завдання до завдання (всередині) завдання.

Поточні масиви включають змінну інформацію, що надходить у систему від керуючого об'єкта і що характеризує стан зовнішнього середовища і процес управління об'єктом. Утворюються на основі первинних документів.

Характеристика інформаційних масивів дається в таблиці (див. таблиця 6). У першій графі таблиці вказується назва масивів, коротко відображають їхній зміст. Ідентифікатор масиву відображає тип масиву (робочий, проміжний), його порядковий номер і приналежність до ділянки обліку. Доцільно використовувати п'ятизначну структуру ідентифікатора масиву: перший знак - ознака масиву - М, другий знак - тип (робітник - Р, проміжний - П), третій і четвертий - порядкові номери масиву, п'ятий знак - приналежність до ділянки обліку.

При заповнення четвертої графи треба підкреслити ключову ознаку. Ключова ознака довідника - це реквізит, який використовується ЕОМ для знаходження потрібних даних у довіднику, цей же реквізит повинен засвітяться і в робочі масиви.

Табельний номер телятниці - ключовий реквізит, що забезпечує зв'язок масивів у процесі обробки.

Таблиця 6

Характеристика інформаційних масивів

2.4 Носії вихідної інформації

У системах машинного перетворення інформації застосовуються два види носіїв вихідної інформації: проміжні та первинні документи.

Проміжні масиви виникають на етапах розв'язання задач і виконують роль механізму передавального інформацію від завдання до завдання (всередині) завдання.

Первинні документи є носіями змінної інформації. Вони служать джерелом інформації для оперативного, бухгалтерського і статистичного обліку, контролю за господарськими операціями та інших цілей.

При проектуванні форм первинних документів слід враховувати вимогу ГОСТу 6.13.2-75 на систему первинної облікової документації. Формуляр на систему первинної облікової документації складається з 3 частин:

А) загальна або заголовна. У цій частині розміщуються реквізити діють на весь документ і включає в себе зони:

1 зона-зона найменування підприємства, структурних підрозділів та їх кодів;

2 зона-зона індексу форми документа і грифа його затвердження;

3 зона-зона найменування та значення документа;

4 зона-зона найменування і номера документа, реквізитів-ознак, постійних для документа або групи документів.

Найчастіше реквізити в даній частині документа розміщуються в лінійній формі.

Б) предметна або змістовна; У цій частині документа міститься істота господарської операції. У ній розміщується 5 зона - зона найменування рядків і граф, їх значення (змінні довідкові та групувальні ознаки, реквізити - основи). Реквізити розташовуються по табличній формі розміщення реквізитів.

В) оформлювальна. У оформительской частині розташовується

6 зона - зона підписів і печатки. Тут містяться підписи осіб, відповідальних за правильність його складання, а також дату заповнення документа.

У спроектованої форми первинного документа реквізити, що переносяться на машинний носій, обводяться потовщеною лінією.