Зосіменко Світлана Олексіївна інтерактивні методи навчання для розвитку

Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка
Навчально-науковий інститут педагогіки і психології
Кафедра дошкільної і початкової освіти
Зосіменко Світлана Олексіївна
ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ ДЛЯ РОЗВИТКУ
ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ
Спеціальність: 013 Початкова освіта
Галузь знань: 01 Освіта / Педагогіка
Кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеню магістра
Науковий керівник
________________ О.С.Білєр,
канд. пед. наук, ст.викладач кафедри дошкільної і початкової освіти
«____» _________________ 2021 року
Виконавець
________________С.О. Зосіменко
«____» _________________ 2021 року
Суми, 2021

2
ЗМІСТ
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОБЛЕМИ
РОЗВИТКУ
ПІЗНАВАЛЬНОЇ
АКТИВНОСТІ
УЧНІВ
ПОЧАТКОВИХ
КЛАСІВ
ІЗ
ВИКОРИСТАННЯМ
ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ
7 1.1 Стан досліджуваної проблеми розвитку пізнавальної активності
учнівв науковій літературі і практиці початкової освіти
7 1.2 Особливості використання інтерактивних методів при навчанні учнів початкових класів нової української школи
19 1.3 Теоретичні засади моделі розвитку пізнавальної активності учнів початкової школи із використанням інтерактивних методів навчання
29
Висновки до розділу 1 39
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ
МОДЕЛІ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ УЧНІВ
ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ІНТЕРАКТИВНИХ
МЕТОДІВ НАВЧАННЯ
41 2.1 Критеріально-рівневе оцінювання рівня сформованості пізнавальної активності учнів початкової школи
41 2.2 Упровадження моделі розвитку пізнавальної активності учнів початкової школи із використанням інтерактивних методів навчання
50 2.3 Порівняльний аналіз результатів дослідження
57
Висновки до розділу 2 62
ВИСНОВКИ
64
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
67
ДОДАТКИ
73

3
ВСТУП
Актуальність дослідження. Перед новою українською школою стоїть завдання з організації освітнього процесу, що буде орієнтованим на всебічну підготовку, цілісний гармонійний розвиток та особистісне зростання учнів початкової школи. В цьому контексті, важливе значення надається навчанню із застосуванням інтерактивних методів, основна мета яких, полягає у
інтенсивному розвитку самостійної пізнавальної діяльності та індивідуальних творчих здібностей учнів початкової школи. Інтерактивні методи навчання є одним із способів активізації розумової діяльності учнів, що сприяє активному й продуктивному засвоєнню учнями найважливіших знань про предмети, взаємозв’язки та закономірності.
Аналіз психолого-педагогічної літератури показує, що різні аспекти проблеми розвитку пізнавальної активності учнів початкової школи досліджувались вченими (І. Вікторенко, С. Лупаренко, Т. Форостюк та ін.).
Психологічні аспекти навчання учнів початкової школи, їх вікові можливості та особливості пізнавальної діяльності висвітлено у працях В. Крутецького,
І. Старагіної, С. Тарасової та ін. Проте, розробці моделі розвитку пізнавальної активності учнів початкових класів із використанням інтерактивних методів навчання не надавалося достатньої уваги в доробку сучасних дослідників.
Це свідчить про актуальність зазначеної проблеми для теорії і практики початкової освіти, що і обумовило вибір теми нашого дослідження:
«Інтерактивні методи навчання для розвитку пізнавальної активності учнів
початкових класів».
Мета
дослідження: теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити ефективність моделі розвитку пізнавальної активності учнів початкової школи із використанням інтерактивних методів навчання.

4
Для досягнення поставленої мети було визначено такі завдання
дослідження:
1.
Проаналізувати стан досліджуваної проблеми пізнавальної активностіучнівв науковій літературі і практиці початкового навчання.
2.
Окреслити особливості використання інтерактивних методів при навчанні учнів початкових класів НУШ.
3.
Визначити теоретичні засади моделі розвитку пізнавальної активності учнів початкової школи із використанням інтерактивних методів навчання.
4.
Експериментально перевірити ефективність моделі розвитку пізнавальної активності учнів початкової школи із використанням
інтерактивних методів навчання
Об’єкт дослідження – процес розвитку пізнавальної активності учнів початкової школи.
Предмет дослідження – модель розвитку пізнавальної активності учнів початкової школи із використанням інтерактивних методів навчання.
Методи дослідження. З метою розв’язання поставлених у роботі завдань був використаний комплекс методів, а саме:

теоретичні – аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури з проблеми дослідження; класифікація і систематизація теоретичних та експериментальних даних, що надало змогу систематизувати теоретичний матеріал з теми дослідження та обґрунтувати створення моделі розвитку пізнавальної активності учнів початкової школи із використанням
інтерактивних методів навчання;

емпіричні – методи збору інформації (анкетування, тестування, бесіда, педагогічне спостереження, вивчення продуктів діяльності учнів) для вивчення стану досліджуваної проблеми; педагогічний експеримент
(констатувальний, формувальний, контрольний етапи) проведений з метою перевірки ефективності розвитку пізнавальної активності учнів початкової школи із використанням інтерактивних методів навчання;

5

методи обробки результатів дослідження – порівняльні методи, кількісний і якісний аналіз здобутих даних.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше теоретично обґрунтовано й експериментально апробовано модель розвитку пізнавальної активності учнів початкової школи із використанням інтерактивних методів навчання; уточнено педагогічні умови реалізації моделі розвитку пізнавальної активності учнів початкової школи із використанням інтерактивних методів навчання; набули подальшого розвитку ефективні методи, прийоми та засоби розвитку пізнавальної активності учнів початкової школи.
Практичне значення роботи полягає у можливості використання вчителями початкової школи, здобувачами вищої освіти результатів цього дослідження, а саме теоретичних засад моделі розвитку пізнавальної активності учнів початкової школи із використанням інтерактивних методів навчання у свої’ професійній діяльності для викладання інтегрованих курсів у початковій школі чи написання наукових розвідок.
Апробація результатів дослідження та публікації. Основні положення та результати кваліфікаційної роботи доповідались та обговорювались на IV
Всеукраїнській науково-практичній конференції для студентів, магістрантів та молодих науковців Дошкільна освіта: від традицій до інновацій (28 листопада
2020 року, м. Суми) та IV Всеукраїнській науково-практичній конференції для студентів, магістрантів та молодих науковців Дошкільна і початкова освіта: реалії та перспективи ( 28 квітня 2021 року, м. Суми). За результатами дослідження опубліковано 2 статті.
1. Зосіменко С. Особливості використання інтерактивних методів при навчанні учнів початкових класів НУШ Дошкільна освіта: від традицій до
інновацій :матеріали IV Всеукраїнської науково-практичної конференції для студентів, магістрантів та молодих науковців ( 28 листопада 2020 року). Суми:
ФОП Цьома С.П., 2020.С. 127-132 с.
2. Зосіменко С. Сучасний стан розвитку пізнавальної активності учнів початкових класів. Дошкільна і початкова освіта: реалії та перспективи:

6 матеріали IV Всеукраїнської науково-практичної конференції для студентів, магістрантів та молодих науковців (28 квітня 2021 року). Суми: ФОП Цьома
С.П., 2021.С. 276-280 с.
Структура та обсяг роботи. Кваліфікаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, висновків, списку використаних джерел (54), додатків та містить 14 рисунків і 7 таблиць.
Загальний обсяг кваліфікаційної роботи 102 сторінок. Основний текст дослідження викладено на 66 сторінках.

7
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ
ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ
ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ
1.1
Стан
досліджуваної
проблеми
розвитку
пізнавальної
активності учнів в науковій літературі і практиці початкової освіти
Пізнавальний інтерес є неодмінною і найважливішою складовою людської діяльності, що обумовлює розвиток суспільства і самої особистості.
Дотепер пізнавальну активність (набуття нових знань), або пізнавальні процеси
(відчуття, сприйняття, мислення), – науковці розглядають тільки конкретну діяльність, що має специфічний наочний зміст і специфічний набір дій та операцій, що її реалізують.
Т. Кравченко [23, с. 13] відмічає, що «самостійна пізнавальна сфера – це складне утворення, що залежить від рівня підготовки підлітків та проявляється у таких аспектах: психічному (здатність до діяльності); інтелектуальному
(здатність до розв’язування пізнавальних задач); моральному (мотивоване ставлення до предмета пізнання), основними компонентами якої є мотиваційний, змістовий, процесуальний, результативний».
У свою чергу, В. Лозова [27, с. 16] розуміє самостійну пізнавальну діяльність як «діяльність із самостійного визначення мети, завдань, проблеми на основі пізнавальних потреб та інтересів, мотивів, вибору власного пізнавального шляху, спрямованого на створення творчого освітнього продукту».
Важливим завданням є формування, за словами Л. Ніколенко [37, с. 28],
«пізнавальної самостійності, якості, що формується в діяльності». Зважаючи на це, науковець через компонентів формування пізнавальної самостійності особистості визначають діяльнісний підхід. Оскільки активність та

8 самостійність особистості проявляються в діяльності. У цьому випадку діяльнісний аспект процесу формування пізнавальної самостійності підлітків виступає в якості засобу пізнання світу, основи формування даної якості особистості підлітків .
За словами Л. Сапунової «пізнавальні потреби, інтереси, мотиви, мета, пізнавальна активність, пізнавальна самостійність впливають на характер самостійної пізнавальної сфери» [41, с. 207].
Цінним є твердження є Т. Ткачук, яка виділяє у структурі пізнавальної самостійності шість блоків. Розглянемо їх детальніше: інтелектуальний блок -
інтелектуальні здібності та вміння учнів початкової школи; аксіологічний блок визначає ставлення учнів початкової школи до процесу пізнання як до цінності, ціннісне розуміння педагогічної діяльності; мотиваційний блок включає пізнавальні інтереси учнів початкової школи, пізнавальні потреби, пізнавальні установки; практико-орієнтований блок складають самостійність учня в розв’язанні навчально-пізнавальних завдань, уміння та навички здійснення пізнавальної сфери активна пізнавальна самореалізація учня початкової школи; особистісний блок - особистісне ставлення до пізнавальної сфери та її продуктів, інтелектуальні почуття учнів початкової школи; рефлексивно- корекційний блок передбачає рефлексію перебігу та результатів пізнавальної сфери, корекцію й відповідне спрямування пізнавальної сфери учнів початкової школи вподальшому [45, с. 11].
Відповідно до вищенаведеного нижче наведемо структуру активної діяльності у вигляді схеми, як показано на рис. 1.1.
Рис. 1.1 Структура діяльності (активності) людини [47]
Цілі
Засоби діяльності
Дії
Мотиви
Структура активної діяльності

9
Беручи до уваги психологічну теорію діяльності, структура будь-якої активності особистості повинна включати в себе, власне саму діяльність, дії та операції, а також предмет, мотив і умови, що їм відповідають. Згідно з цим структура пізнавальної діяльності як і будь-яка інша діяльність складається з дій та операцій, має мету, предметний зміст, мотив і умови, засоби і способи, продукт або результат.
Т. Кравченко, у свою чергу, зазначає, що у структурі пізнавальної сфери школяра можна виокремити «мотиви, мету, засоби, програму дій, проміжні та кінцеві результати» [23, с. 12]. Науковець зазначає, що пізнавальна сфера в умовах навчання «здійснюється особистістю конкретного школяра, а тому кожен елемент цієї діяльності детермінований наступними процесами і станами, а саме: мотивація, мислення, пам’ять, психофізіологічні здібності, емпіричний та теоретичний досвід, воля та рефлексія».
Узагальнюючи різні підходи до структури пізнавальної активності учнів початкової школи, далі можемо виокремити її складові (див рис. 1.2).
Рис. 1.2. Складові пізнавальної активності учнів початкової школи
Проаналізуємо кожен із них окремо. Так, перша складова вивчення та оволодіння основами теорії певного навчального предмета через слухання, читання, конспектування, осмислення, реферування тощо, передбачає досягнення певних навчальних цілей.
Пізнавальна
активність
Компонент 2
Вивчення методів розв’язання практичних задач
Компонент 3
Формування власного
«інструмента мислення»
Компонент 1
Оволодіння основами теорії певного навального предмету

10
Друга складова – вивчення методів розв’язання практичних задач передбачає застосування основних теоретичних положень опановуючого певного навчального предмета (читання, осмислення, виконання дій по зразку, структурування рішень, аналіз різних прикладів раціонального застосування типових прийомів та алгоритмів, складання загальних приписів, тренування, вправи тощо).
Третя складова – формування власного «інструмента мислення» у рамках певної дисципліни. Ця діяльність передбачає застосування отриманих знань у процесі верифікації важливості та дієвості «інструмента мислення» на різних формах контролю (зі сторони учителя) та самоконтролю [31, c. 13].
Відповідно до визначеної структури у зміст пізнавальної активності входять: організаційно-практичні, пошукові, інформаційні та рефлексивні уміння. Розглянем кожен із них окремо. Організаційно-практичні вміння – це уміння планувати роботу, задавати питання і відповідати на них; уміння висувати припущення; уміння, пов’язані із застосуванням логіки; уміння використовувати різні форми представлення результатів дослідження. У свою чергу, пошукові вміння надають можливість побачити проблему, вибрати тему
і поставити мету дослідження, а також отримати вміння вибирати і застосовувати доступні методи дослідження; уміння встановлювати причинно- наслідкові зв’язки; вміння пошуку інформації. До складу інформаційних умінь входять уміння знаходити джерела інформації, користуватися ними; вміння уважно слухати, уміння працювати з визначенними, поняттями, термінами; уміння зрозуміти й інтерпретувати усний і письмовий текст; уміння фіксувати
інформацію у вигляді символів, умовних знаків. Останніми розглянемо рефлексивні уміння, вони вміщують уміння оцінити роботу, визначити в ній позитивне і негативне; уміння аргументувати свою оцінку; уміння складати рекомендації [38, c. 11].
У відповідності до визначених умінь, можемо стверджувати, що ступінь сформованості пізнавальної активності учнів початкової школи проявляється на адаптивному, продуктивному та творчому рівнях. Охарактеризуєм їх

11 детальніше. Адаптивний (низький) рівень передбачає прояв нестійкого інтересу до навчально-дослідницької діяльності, складнощі у виконанні дослідницьких дій на кожному з етапів дослідного пошуку, робота, в основному, за аналогією, під керівництвом учителя.
Продуктивний (середній) рівень характеризує прояв стійкого інтересу до навчально-дослідницької діяльності, володіння окремими вміннями, що дозволяють проводити дослідження за допомогою учителя; прояв елементів творчості у виборі теми, методів, представленні результатів дослідного пошуку.
Творчий (високий) рівень визначається переважанням внутрішніх пізнавальних мотивів навчально-дослідницької діяльності, володінням комплексом умінь, що дозволяє проводити самостійний пошук нового знання, прояв оригінальності на будь-якому з етапів дослідження, нестандартне рішення проблеми [3].
Важливим, у контексті цього дослідження, є те, що в основу опису рівнів розвитку пізнавальних інтересів покладено такі критерії, як: інтерес учнів до навчально-дослідної діяльності; готовність до реалізації дослідницьких умінь; ступінь незалежності в навчально-пошукових діях; прояв нестандартного підходу до розв’язання проблеми.
Дослідивши складові та рівні прояву пізнавальної активності, можемо зазначити, що стимулювання розвитку пізнавальної активності має бути обумовлене спільним характером діяльності учня і педагога, що забезпечує вибір учнів початкової школи напрямків діяльності, а також широкий спектр можливостей для прояву пізнавальної ініціативи і здатності до вирішення дослідницьких завдань; самостійністю пошуку нових способів дії, форм представлення результатів; можливістю руху учня за індивідуальною пізнавальної траєкторії з опорою на його суб’єктивний особистісний досвід; застосуванням різноманітних організаційних форм, методів і засобів навчально-дослідницької діяльності; варіюванням змісту занять із урахуванням
інтересів і потреб учнів, їх вікових особливостей.

12
Підсумовуючи все вищезазначене, можемо стверджувати, що у педагогічній практиці пізнавальна активність розглядається як зовнішній стимул процесів виховання і навчання, як засіб активізації пізнавальної діяльності учнів початкової школи, як ефективний інструмент педагога, що дозволяє зробити процес навчання мобільним, строго диференційованим та
індивідуальним. За логікою цього дослідження наступним етапом розглянемо особливості розвитку пізнавальної активності учнів в сучасній українській школі.
Не є прихованим, той факти, що протягом останнього десятиліття відбуваються значні реформування системи української освіти. Однією з відмінних рис цих перетворень є принцип компетентності випускників закладів освіти всіх рівнів. Згідно з цим принципом, відбувається переорієнтація оцінки результату освіти з понять «освіченість», «вихованість» на поняття
«компетенція», «компетентність». Фіксується компетентнісний підхід в освіті, перші кроки до якого були позначені в «Стратегії модернізації змісту загальної освіти» та «Концепції НУШ» [21] у відповідності до цих орієнтирів ЗЗСО була поставлена мета: сформувати цілісну систему універсальних знань, умінь, навичок, а також досвід самостійної діяльності та особистої відповідальності учнів, тобто ключові компетентності та soft skills, що визначають сучасну якість змісту освіти.
Для визначення стану розвитку пізнавальної активності учнів початкової школи, у межах цього дослідження, слід детальніше розкрити поняття
«компетентність» та виявити його роль у формування пізнавальної активності.
У Великому тлумачному словнику сучасної української мови» подано наступне визначення поняття «компетенція» як «обізнаність з питань у який- небудь галузі знання», а поняття компетентний визначається як «обізнаний, авторитетний в якій-небудь галузі знань, науки тощо», іншими словами – особистості яка володіє компетенцією [5, с. 1611].
Аналізуючи поняття «компетенція» С. Бондар [2, c. 8] сформулювала показники, що характеризують сформованість цього поняття ( див. рис. 1.3).

13
Рис. 1.3 Показники сформованості компетенцій
Розглядаючи поняття «компетенція» як сукупність знань, умінь, навичок, що необхідні для здійснення конкретної освітньої діяльності, вважаємо, що це поняття має включати й когнітивні навички, поряд з мотивацією, емоційним аспектом та відповідними цінностями й установками.
У сучасній педагогічний літературі поняття «компетентність» розглядається як певна особистісна (індивідуальна) характеристика особистості. У своєму дослідженні С. Коваленко під компетентністю розуміє
«спосіб реалізації знань та умінь, що сприяють особистісній самореалізації, внаслідок чого діяльність людини буде високо мотивованою й особистісно орієнтованою та забезпечуватиме максимальну затребуваність особистісного потенціалу, визнання її оточуючими й усвідомлення особистістю власної значущості» [6, с. 72].
Отже, виокремлюючи загальні та близькі риси між поняттями
«компетенція» та «компетентність» можна стверджувати, що вони включають
Компетенція набір конкретних особистісних, професійних і функціональних характеристик;
набір знань, навичок, умінь, придбаних в процесі діяльності; здатність людини здійснювати будь-яку діяльність; коло питань, в яких людина добре обізнана й має знання та досвід.

14 знання з тієї чи іншої сфери діяльності, цілісність інтегрованих знань і навичок, а компетентною є людина, що реалізує на практиці свою компетентність.
Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти [11] визначає ключову компетентність як спеціально структурований комплекс характеристик (якостей) особистості, що дає можливість їй ефективно діяти у різних сферах життєдіяльності і належить до загальногалузевого змісту освітніх стандартів та зазначає, що до ключових компетентностей належить уміння вчитися, спілкуватися державною, рідною та іноземними мовами, математична
і базові компетентності в галузі природознавства і техніки, інформаційно- комунікаційна, соціальна, громадянська, загальнокультурна, підприємницька і здоров’язбережувальна компетентності. Відповідно до Закону України «Про освіту» визначено 10 ключових компетенцій для Нової української школи [21] (див. рис. 1.4.).
Відповідно, кожну з перерахованих компетентностей учні набувають послідовно, поступово, під час вивчення різних предметів на усіх етапах освіти.
Формування необхідних компетенцій дозволяє учневі орієнтуватися в сучасному суспільстві, в освітньому процесі.
У цьому випадку зрозумілим стає, те що аізнавальна активність учнів початкової школи, як метапредметний результат освоєння освіти, це здібності до здійснення розумових і практичних дій із самостійного пошуку рішення дослідницької проблеми, вибору методів і прийомів дослідження на доступному для учня рівні з метою отримання суб’єктивно-нового знання, що забезпечує базу формування універсальних навчальних дій.

15
Рис. 1.4 Ключові компетенції Нової української школи
Відповідно до цього твердження для розвитку пізнавальної активності необхідне цілеспрямоване спостереження педагогів за діяльністю учнів початкових класів:
- Чи є в учня інтерес до процесу пізнання навколишньої дійсності?;
•Це вміння усно і письмово висловлювати й тлумачити поняття, думки, почуття, факти та погляди (через слухання, говоріння, читання, письмо, застосування мультимедійних засобів).
Спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовою
•Уміння належно розуміти висловлене іноземною мовою, усно і письмово висловлюватися.
Спілкування іноземними мовами.
•Здатність до розуміння і використання простих математичних моделей.
Математична компетентність
•передбачає впевнене, а водночас критичне застосування інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ)
Інформаційно-цифрова компетентність
•Наукове розуміння природи і сучасних технологій. Уміння застосовувати науковий метод, спостерігати, аналізувати, формулювати гіпотези, збирати дані, проводити експерименти.
Компетентності у природничих науках і технологіях
•Здатність до пошуку та засвоєння нових знань, набуття нових вмінь і навичок, організації навчального процесу (власного і колективного).
Уміння вчитися впродовж життя
•Усі форми поведінки, які потрібні для ефективної та конструктивної участі у громадському житті, на роботі.
Соціальні і громадянські компетентності.
•Уміння генерувати нові ідеї й ініціативи та втілювати їх у життя з метою підвищення як власного соціального статусу та добробуту, так і розвитку суспільства і держави.
Підприємливість.
•Здатність розуміти твори мистецтва, формувати власні мистецькі смаки, самостійно виражати ідеї, досвід та почуття за допомогою мистецтва.
Загальнокультурна грамотність.
•Уміння розумно та раціонально користуватися природними ресурсами.
Екологічна грамотність і здорове життя.

16
- До чого саме в цьому процесі є найбільший інтерес?;
- Що саме цікавить учня початкової школи в пізнавальному процесі:
1) методи відкриття нових знань;
2) методи вирішення завдань;
3) зовнішні результати - оцінки, престиж тощо.
Окрім спостережень можна використовувати різного роду анкети, бесіди, твори з метою більш точного виявлення суб’єктивно усвідомлюваних мотивів,
інтересів учнів початкової школи та їх схильностей.
Цінним у межах нашого дослідження є твердження О. Довгаль, яка умовно визначає стадії формування пізнавальної активності учнів початкової школи [13, с. 58], а саме цікавість, допитливість, стійкість та творчій інтерес.
Наведемо характеристики кожної з них.
1. Цікавість – прояв початкової пізнавальної потреби, елементарна стадія вибіркового ставлення, охарактеризована зовнішніми обставинами, природна реакція учня на все несподіване, інтригуюче, що привертає увагу – певний ситуативний інтерес.
2. Допитливість – більш висока стадія інтересу, цінний стан особистості, що характеризується прагненням учня проникнути за межі побаченого, виразністю емоцій, здивуванням, радості пізнання, задоволеності діяльністю.
3. Стійкий (пізнавальний) інтерес – характеризується пізнавальною активністю, виборчою спрямованістю сторін розвитку учня, цінною мотивацією (головне місце займають пізнавальні мотиви), учень розуміє структуру, логіку курсу, використовувані в ньому методи пошуку і докази нових знань. Його захоплює не сам освітній процес, а можливість самостійного вирішення проблем.
4. Теоретичний інтерес – учнів початкової школи прагне пізнати складні теоретичні питання і проблеми конкретної науки, використовувати наявні знання як інструмент пізнання.
Відповідно важливо розуміти, що зазначені стадії не ізольовані одна від одної і в реальному освітньому процесі зустрічаються у взаємозв’язку.

17
Виходячи з цього, С. Гордієнко рекомендує наступні умови для розвитку пізнавальної активності учнів початкової школи [8]: актуальність і новизна змісту навчання; розкриття значущості знань; наочність; цікавість; емоційність; використання порівняння і аналогії; ефект парадоксальності, подиву; використання творів мистецтва і літератури; навчальні дискусії; пізнавальні
ігри; застосування комп’ютерів.
Спираючись на визначення Т. Дубової, яка зазначає, що справжній пізнавальний інтерес є основою для мотивації освітньої діяльності з тієї причини, що: інтерес сприяє формуванню глибоких і міцних знань; розвиває і підвищує якість розумової діяльності, активність у навчанні, сприяє формуванню здібностей; створює більш сприятливий емоційний фон для протікання всіх психічних процесів [14, с. 164].
Пізнавальна активність неможлива без активної думки, тому процеси мислення є найбільш значущими для розвитку інтересу. Розвиваючи в учнів початкової школи пізнавальну активність до історії предметного світу, вчителі повинні забезпечити оволодіння системою знань про предметний світ (його минуле і сьогодення), а також оволодіння системою логічних операцій для встановлення причинно-наслідкових зв’язків [21, с. 34].
Далі розглянемо, ще один вектор впливу на розвиток пізнавальної активності учня початкової школи, його емоційне ставлення, що виражається в позитивному відношенні до об’єкту інтересу. Яскраві позитивні емоції, визначаючи потреби учнів початкових класів в пізнанні, сприяють розвитку нових мотивів діяльності.
За таких умов в основі пізнавальної активності, як первинної форми прояву пізнавального відношення, лежить такий емоційний стан як подив, тобто процес, коли сприйняття учня вступає в конфлікт зі звичним досвідом. Це веде до прагнення розібратися в протиріччі, отже, до зародження пізнавальної активності. Крім цього емоційно забарвлені факти про минуле світу, схвильована розповідь дорослого викликає у учня початкової школи емоційний

18 підйом. У цьому стані його сприйняття загострене, і інформація запам’ятовується міцніше і на більш тривалий термін.
Емоційні процеси привносять до пізнавальної активності безліч емоційних станів і переживань: почуття успіху, радості пізнання, гордості за свої досягнення, задоволення діяльністю.
Доречним буде навести думку І. Жирної, яка підкреслює, що «виховання не зводиться до навчання дитини сукупності відомих знань і умінь, а передбачає формування емоційного ставлення до навколишнього ...» [16, с. 49].
Емоційне ставлення до об’єкта – обов’язкова ознака і основа пізнавальної активності. Одночасно пізнавальна активність, як мотив діяльності, істотно змінює не тільки характер діяльності (інтенсивність протікання, емоційну забарвленість, результативність), але і її якісні відмінні риси. Через пізнання предметів і практичні дії з ними учень підходить до діяльнісного освоєння доступного йому суспільно-історичного досвіду, під час оволодіння яким відбувається розвиток стійкого пізнавального інтересу [3, с. 53].
Отже, при всьому різноманітті процесів, включених до пізнавальної активності, слід розуміти, що вони не ізольовані, і їх наявність є умовою підвищення ефективності освітнього процесу. За таких умов, слід формувати в учнів такі пізнавальні процеси, як: здатність до аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, встановлення причинно-наслідкових зв’язків; розвиток цілеспрямованості, формування дій з планування, розвиток варіативності і гіпотетичність. Усе, це в інтеграції і становить основу розвитку пізнавальної активності учнів початкової школи. Підвищена активність учнів направляє їх на пошук виразних засобів, забезпечує ухил від стереотипів, сприяє становленню в учнів початкової школи позиції активного пізнання, творення, перетворення, і, як наслідок, спрямовує учнів початкової школи на самостійний, творчий пошук рішення проблеми. Проте й досі немає єдності у думці науковців та педагогів щодо єдиного ефективного засобу розвитку пізнавальної активності учнів початкових класів.