ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ
«УКРАЇНА»
ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ
Реферат
з дисципліни:
Основинавчаннястудентів (самоуправліннянавчанням)
на тему:
Методи роботи з книгою
Студента 2 курсу коледжу
Заочноїформинавчання
CпеціальностіСоціологія
Сендецька С.Г.
Перевірила:
к.психол.н., доц. Базиленко А.К.
Київ– 2021
ЗМІСТ
ВСТУП
1. Початок читання – ознайомлення з книжкою
2. Робота з книгою
3.Метод і методика роботи з книгою
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Книга — найбільший винахід людини. Робота з нею - важливий метод навчання. Його можна застосовувати і як метод для отримання нових знань і як метод закріплення знань, підійде він і для вироблення умінь і навиків. Це багатофункціональний метод, що забезпечує навчання, розвиток, виховання; спонукає до навчання і самовдосконалення, виконує контрольно-коррективну функцію.
Робота з книгою — справа достатньо складна. І для учням необхідні відповідні знання, вміння і навики. У своїй учбовій роботі дітям доводиться постійно і багато працювати з різноманітною за призначенням літературою. Це — словники, довідники, енциклопедії, програмні навчальні книги, таблиці, схеми, географічні атласи, різні посібники з учбових дисциплін, літературні художні твори і так далі. Навики і вміння, природно, повинні відповідати специфіці роботи з конкретним джерелом (словник, атлас, підручник).
1. Початок читання – ознайомлення з книжкою
Ознайомлення з книгами допомогою побіжного перегляду - перший крок у роботі з ними. Цей етап важливий хоча б тому, що іноді читання і обмежується початковим ознайомленням. На цьому етапі ви і розлучаєтеся з книгою до нових зустрічей з нею. Попередній перегляд означає, що призначений для читання матеріал перед початком читання проглядається тільки один раз і оцінюється.
Перегляд книг - поширений метод роботи, що вимагає придбання певних навичок і дотримання доцільного порядку в їх застосуванні.
Побіжний перегляд книг дозволяє отримувати різноманітні відомості про існуючу і нової літературі, своєчасно і досить повно знайомитися з його змістом.
Попередній перегляд книги може бути різним: ознайомлення з анотацією, введенням (Передмовою), змістом, з окремими висновками, іноді читання «перших будь-яких» абзаців книги, іноді деяких розділів.
Якщо сучасний читач при багаторічній і старанній роботі з книгою встигне цілком прочитати за 60 років своєї роботи будь-яких 5-6 тисяч книг середнього розміру, то познайомитися допомогою побіжного перегляду він зможе за цей же час з декількома сотнями тисяч книг.
У досвідчених руках книга, навіть при її швидкому перегляді, може розповісти дуже багато. Для отримання якоїсь певної інформації приділити більше уваги потрібно тоді, коли ви захочете зрозуміти лише основні думки тексту. Це допомагає вирішити, чи потрібно читати текст. Крім того, попередній перегляд дозволяє оцінити текст і визначити, з якою метою потрібно його прочитати. Тоді можна вирішити, чи слід читати весь текст або тільки його окремі частини. Попередній перегляд допоможе визначити, коли найдоцільніше читати даний текст. Скільки часу буде потрібно для його прочитання? Чи можна його читати перериваючись або його потрібно прочитати «на одному диханні»? Чи треба його читати в першу чергу або можна відкласти на час? І нарешті, можна вирішити, яким чином слід читати даний текст, тобто потрібно його читати швидко або повільно, чи є необхідність процитувати його різні частини з неоднаковою швидкістю. Відповіді на всі ці питання допоможуть чітко визначити мету читання наміченого тексту.
При ознайомленні з книгою та гортанні її можуть привернути увагу деякі місця, які згодом можуть бути вивчені детально. Але не можна довіряти пам'яті такі знахідки. Завжди потрібно намагатися якось запримітити потрібне, навіть випадково раптом знайдене. Мабуть, особливо наполегливо треба відзначати саме такі місця: адже одного разу виявлене не так легко може бути знайдено знову, коли з'явиться необхідність.
Слід мати на увазі, що першою умовою продуктивного застосування цього методу є вміле спостереження книги в цілому і в її частинах.
Всяке спостереження остільки плідно, оскільки воно підпорядковане певної мети. Свідомість мети створює установку психофізіологічного характеру, яка мобілізує складні рефлекторні зв'язку, полегшує і прискорює розумову працю читача.
Друга умова - звичний і доцільний порядок перегляду, відтворений у послідовності дій, він може у кожного читача мати індивідуальні здібності і повинен бути змінюємо в залежності від характеру і змісту переглядається книги.
У основному треба дотримуватися наступного порядку:
а) уважно прочитати титульну сторінку, на якій надруковано назву книги, прізвище автора, місце і рік видання, найменування видавництва, іноді зазначено, хто є редактором книги, хто автор передмови або ввідна статті до даному твору. За цими даними можна судити про загальний характер і про мету кожного конкретного тексту;
б) знайти у книзі «Зміст» (або «Зміст») і ознайомитися з ним, так як в ньому відображено як простий і загальний, так іноді і більш-менш складний логічний план твору, тобто дається відповідь на питання, про що і в якій послідовності написано в книзі;
в) прочитати (або побіжно переглянути) «Передмова» або «Вступ», яке є в більшості випадків у книзі, щоб уявити собі її зміст, зрозуміти її призначення та мета, яку переслідував автор, джерела і характер відомостей, які є в книзі. За влучним визначенням
К. А. Тімірязєва передмову є «відвертою розмовою автора з читачем». У передмові уважний читач знайде вказівку про найважливіші питання, які розбираються в книзі, а іноді - і рада, як слід вивчати даний твір;
г) отримавши з передмови інформацію про зміст книги та її призначення, слід потім безпосередньо познайомитися з основним текстом твору, прочитуючи деякі уривки з нього, абзаци, перегортаючи і, може бути, по кілька разів повертаючись до перегляду найбільш цінних і цікавих розділів;
д) перегорнути швидко сторінки тексту і звернути увагу на довжину абзаців. Відомо, що кожен абзац являє собою єдність думки і в ньому розвивається одна певна ідея. Прийнято вважати, що наявність великого числа коротких абзаців є вираженням багатьох ідей і відносно малого кількості подробиць. У довгих абзацах, кількість яких у тексті не так велике, міститься відносно небагато ідей, які, однак, викладаються більш детально.
Звичайно, це просте правило має винятки, але все ж воно, безсумнівно, є цінним зазначенням для правильного підходу до читання текстів. Можна прочитати перше і останнє пропозиції першого і останнього абзаців тексту. Це пов'язано з тим, що саме з цих частин тексту можна почерпнути більше інформації, ніж при безсистемному проглядання матеріалу.
Відомо, що з усього обсягу матеріалу, який нам треба вивчити, від 55 до 85% припадає на абзаци, що містять пояснення проблеми, причому основна ідея звичайно виражена в одному ключовому реченні. У 60-90% таких абзаців ключове слово стоїть в початку.
Кінець абзацу також заслуговує нашої пильної уваги. У той час як ключова пропозиція містить основну думку, останнє - повторює або резюмує її. (Само собою зрозуміло, що цей метод повинен у кожному конкретному випадку застосовуватися не схематично, а диференційовано).
е) далі слід визначити, скільки часу буде триває читання тексту. Для цього можна підрахувати кількість слів у кількох рядках різних частин тексту і обчислити середню кількість слів у рядку. Помножте це число на кількість рядків на сторінці. Якщо ви далі визначте загальну кількість слів у сторінці, то зможете встановити, скільки часу буде потрібно для її прочитання;
ж) мета читання слід формулювати якомога ясніше і точніше. При цьому необхідно вирішити:
- повинен Чи текст бути прочитаний;
- для чого його потрібно читати;
- на що в тексті слід звернути особливу увагу;
- коли текст повинен бути прочитаний;
- як потрібно читати даний текст.
з) нарешті, дуже важливо переглянути «Висновок», «Післямова», «Висновки», «Резюме» до даної книги, звичайно знаходяться в кінці всього тексту; автор тут коротко формулює або в стислому вигляді повторює основні тези, викладені докладно в його творі[1,c.346].
Розглянуті вище етапи попереднього перегляду не повинні сприйматися, як догма, якої потрібно дотримуватися в будь-якому випадку. Так, немає сенсу детально переглядати короткі тексти, наприклад ті, які читач використовує для вправи в читанні, або ті, тематика яких заздалегідь відома. У такому випадку цілком досить побіжно переглянути заголовок, підзаголовки і сам текст. Подібний попередній перегляд повинен зайняти не більше кількох секунд.
Техніка попереднього перегляду використовується і для підвищення ступеня розуміння і запам'ятовування. Багато читачі повторно переглядають текст для того, щоб більш ґрунтовно зрозуміти його. Рівень розуміння в цьому випадку підвищується лише на 8%, значно кращі результати досягаються за допомогою наступного методу: почніть з попереднього перегляду, після цього поставте собі питання, на які отримаєте відповіді в ході подальшого читання. Прочитавши текст, перегляньте його ще раз у зворотному напрямку, запам'ятовуючи основні думки і найважливіші деталі[5,c.34].
У результаті первинного ознайомлення з книгою спостережливий читач помітить в ній:
а) порядок підпорядкованості проблем, тем, питань, логічний розпорядок викладу, характер і структуру побудови книги, досконалість або недоліки в поділі її змісту, відображені в найменуванні глав і розділів, - все, що відноситься до «архітектоніці» твори;
б) так звані «апарат» книги - ілюстрації, таблиці, примітки, коментарі, покажчики імен, предметні покажчики, карти, бібліографію;
в) незрозумілі слова і вирази: терміни, знаки, спеціальні позначення можна, по прикладом деяких читачів, скласти попередньо, для з'ясування, список нових для себе термінів і т. п., щоб потім приступити вже підготовленим до роботі з даною книгою;
г) видавничі дані про книгу: місце і рік видання, найменування видавництва, тираж і т. п.
Уважний читач помітить і характер побудови абзаців, достоїнства і недоліки редагування, стилю і мови автора, особливості викладу предмета - все це, аж до характеру оформлення книги, дає вдумливому спостерігачеві свою інформацію.
2. Робота з книгою
Робота з книгою є одним з найважливіших методів навчання. Головна перевага методу в тому, що учень має можливість багаторазово обробити навчальну інформацію в доступному для нього темпі та в зручний час. Учні при цьому вчаться вільно читати і розуміти прочитане, уміти виділяти головне у виучуваному матеріалі, вести записи, складати структурні і логічні схеми (опорні конспекти), добирати літературу з питання, що вивчається.
Метою самостійної роботи з книгою може бути ознайомлення з її структурою, швидкий перегляд, читання окремих розділів, пошук відповідей на певні питання, вивчення матеріалу, реферування деяких уривків тексту або всієї книги, вирішення прикладів і задач, виконання контрольних тестів, заучування матеріалу напам'ять.
Найпоширенішими є два види роботи з книгою: на уроці (під керівництвом учителя) і вдома (самостійно) з метою закріплення і розширення отриманих на уроці знань[3,c.144]..
Робота з підручником на уроці дає навчальний ефект, якщо учитель дотримується таких правил:
1) правильно обирає матеріал (теми) для самостійного вивчення за підручником, опираючись на принцип доступності;
2) перед самостійною роботою учнів з підручником проводить ґрунтовну вступну бесіду, в якій визначає тему, загальний зміст матеріалу, виділяє питання для засвоєння, дає конкретні поради щодо порядку самостійної роботи і самоконтролю;
3) спостерігає за ходом самостійної роботи, допомагає окремим учням розібратися в труднощах;
4) приділяє серйозну увагу виробленню в школярів уміння самостійно осмислювати і засвоювати новий матеріал за підручником;
5) для більш вдумливого осмислення використовує перед самостійною роботою демонстрацію дослідів, наочних посібників, створює проблемні ситуації тощо;
6) роботу з підручником поєднує на уроці з іншими формами і методами навчання: перевіркою якості засвоєння матеріалу, який вивчався; вправами, пов'язаними з виробленням умінь та навичок і подальшим поглибленням знань учнів[4,c.67].
Робота учнів над текстом вдома розпочинається з відтворення у пам'яті знань, отриманих на уроці. Наступний етап — синтезування навчального матеріалу, засвоєного на уроці, з текстом підручника. Далі вироблення установки на запам'ятовування: складання плану прочитаного, тез, фіксація основних положень у вигляді структурно-логічної схеми (опорного конспекту).
Навчання роботі з книгою передбачає формування в учнів навичок самоконтролю.
3.Метод і методика роботи з книгою
Уміння працювати з книгою – безцінно. Воно передбачає грамотно і правильно зважування всіх тез, термінів, оцінювання прочитаного, визначення його структури та змісту.
Недостатньо просто перегорнути матеріал, зачепившись за кілька рядків. Важливо зрозуміти, що хотів донести автор і для чого.
Спосіб читання залежить також від мети і мотиву читання. Якщо ми читаємо для задоволення, то читання буде одним, іншим — якщо хочемо навчитися щось робити або знайти відповідь на питання, яке нас хвилює, воно буде істотно відрізнятись, якщо ним треба переказати зміст книги та отримати оцінку за її засвоєння або скласти іспит з певної дисципліни.
І перш за все треба знати і володіти методами роботи з книгою, щоб використовувати їх залежно від мети в кожному конкретному випадку. Виділяють чотири основних методи роботи з книгою:
Перегляд — читання, за якого книгу побіжно переглядають, зрідка затримуючись на окремих сторінках. Метою такого читання є лише ознайомлення з книгою, отримання загальних уявлень про неї.
Вибіркове читання — читання, за якого зосереджено прочитують пише окремі місця, розділи, що мають певну інформацію.
Суцільне читання — читання, за якого уважно прочитують весь текст, проте більше ніякої роботи з ним не проводять.
Читання з опрацьовуванням матеріалу, тобто поглиблене вивчення змісту книги з паралельним веденням записів.
При роботі з книгою використовують усі перераховані вище методи, але вибір якогось певного з них залежить від поставленої мети. Так, наприклад, вибираючи якусь книгу в бібліотеці, достатньо буде її лише переглянути. Для того, щоб знайти підтвердження певних думок або отримати можливість краще виконати якусь роботу, можна скористатися вибірковим читанням. А от для оволодіння спеціальністю або при підготовці до іспитів доцільно застосовувати поглиблене читання з опрацьовуванням матеріалу. Таке поглиблене читання необхідне й для самостійного оволодіння будь-якими знаннями.
Поглиблено працюючи з текстом, вивчаючи його, читач повинен не тільки прочитати текст, а й зрозуміти і виділити найбільш істотну інформацію, запам'ятати й, нарешті, засвоїти її. Без проходження всіх цих трьох стадій немислимо говорити про вивчення тексту. До того ж така послідовність особливо важлива, оскільки якщо одразу намагатися запам'ятати весь необхідний матеріал без його попереднього осмислення, то і розуміння постраждає, і запам'ятовування буде важким, перетвориться на звичайнісіньку зубрячку. Якщо ж спочатку спробувати якнайкраще зрозуміти текст, багато що запам'ятається мимохідь, само по собі.
Але для того щоб запам'ятати матеріал, недостатньо його тільки зрозуміти. Поки читач не буде в змозі відтворити його, переказати своїми словами, матеріал не може вважатися ні зрозумілим, ні закріпленим у пам'яті. Причому особливу увагу слід звертати на «переказ своїми словами», а не на дослівне відтворення тексту. Як свідчать дослідження психологів, переказ своїми словами неможливий без глибокого розуміння матеріалу, оскільки неможливо зв’язано розповісти про те, чого не розумієш. А майже дослівний переказ свідчить про навантаження лише на пам'ять.
В роботі з книгою з метою розуміння й запам'ятовування тексту можна умовно виокремити три етапи:
1) робота до початку читання;
2) робота під час читання;
3) робота над текстом після його прочитання[2,c.3].
Перший етап — це ознайомлення з книгою, з її титульною сторінкою (яка містить, як правило, прізвище автора, назву книги, рік і місце видання), зі змістом книги, анотацією та передмовою. Таке ознайомлення допомагає правильно вибрати потрібну книгу і налаштовує читача на активну роботу. Так, наприклад, при виборі для роботи книги з певної проблематики ознайомлення зі змістом дасть можливість розібратися з широтою розкриття проблеми, а дата допоможе вибрати більш сучасне її повне видання. Велике значення мають як назва книги, так і заголовки окремих розділів. Подумки проаналізувавши назву, ми робимо перший крок до розуміння змісту книги, до розуміння ідеї автора. Зіставляючи відоме з назвою книги, розділу, ми висуваємо свої власні гіпотези і питання стосовно тих проблем, які розглядає автор. У нас виникають певні очікування стосовно змісту книги, ми настроюємося на своєрідній діалог з нею.
І тільки після цього починається сам процес читання.
ВИСНОВКИ
Робота з книгою – це, мабуть, основний метод навчання як в школі, так і в післяшкільний період навчання або самоосвіти. Виходячи з того, що структура процесу засвоєння знань включає: сприйняття, розуміння, осмислення, узагальнення, закріплення, застосування, — педагоги-практики і теоретики приходять до думки про те, що в результаті включеності учнів в різноманітні види пізнавальної діяльності і багатократного звернення до книги (будь-то метод розповіді, пояснення або бесіди, ілюстрації або демонстрації, вправи або пізнавальних ігор і так далі) при вивченні нового матеріалу, виконанні самостійних, лабораторних, контрольних і інших робіт, закріпленні вивченого, повторенні, постановці і пошуку відповідей на питання, роботі з книгою вдома, розвивається мислення, всі його види і типи, удосконалюються найважливіші характеристики розуму.
Перевага роботи з книгою, ефективність її як методу, виражається в:
1) можливості багатократної роботи учнів з інформацією, що цікавить їх;
2) отриманні можливості вільно читати і розуміти прочитане;
3) можливості зрозуміти, запам'ятати, синтезувати, порівняти і інше.;
4) розвитку пам'яті, відтворенні по пам'яті, формування навиків самоконтролю;
5) надбанні учбово-наукових вмінь: вмінні письмової роботи (ведення записів по матеріалах, що вивчаються), тобто концентрованому, узагальненому виразі вивченого; конспектуванні (короткий виклад), складанні плану тексту, написанні тез (коротких основних думок); анкетуванні (згорнутий виклад змісту); рецензуванні (складання відгуку на прочитане з авторським ставленням); складанні схем і графіків, діаграм; складанні порівняльних характеристик явищ, що вивчаються, фактів, статистичних даних, автобіографічних і інших даних; вмінні виділити головне, істотне в матеріалі, що вивчається, і так далі.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Волкова Н. П. Педагогіка : Навч. посіб. Вид. 2-е, перероб., допов. / Н. П. Волкова. – К. : «Академвидав», 2007. – 616 с.
2. Ігнатенко Н.В. Дидактичне забезпечення розуміння навчальних текстів учнями початкових класів: Автореф. Дис.. канд. Пед. Наук.: 13.00.09/ інститут педагогіки АПН України. – К., 2001. – 20с.
3. Кодлюк Я.П. Теорія і практика підручникотворення в початковій освіті: Підруч. Для магістрантів та студ. Пед. Ф-тів. – К.6 наш час, 2006. – 368 с.
4. Примаковский А. П. «Про культуру читання. Методи самостійної роботи з книжкою у світі наукову організацію розумової праці». Видавництво «Книжка», Москва, 1999 р.
5. Янченко О. Формування у молодших школярів уміння працювати із підручником: Методичні рекомендації. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2004. – 64с.