1   2
Ім'я файлу: ТЗН.docx
Розширення: docx
Розмір: 69кб.
Дата: 22.04.2020
скачати
Пов'язані файли:
Аналіз підприємства.docx
Order-full-id-7955-138.docx
№ 4919.docx
Левчук Софія .docx

Зміст

Вступ

Розділ І. Технічні засоби навчання і їх роль в навчально-виховному процесі

1.1. Суть і класифікація технічних засобів навчання

1.2. Психофізіологічні основи використання ТЗН в навчально-виховному процесі

1.3. Дидактичні принципи і можливості активізації розумової діяльності студентів за допомогою ТЗН

Розділ ІІ. Методичні основи використання технічних засобів в навчальному процесі

2.1. Методична підготовка вчителя при використанні технічних засобів навчання

2.2. Підбір комплексу ТЗН для виконання дидактичних завдань уроку

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

В результаті стрімкого зростання науково-технічного прогресу кожні десять років у світі відбувається подвоєння обсягу наукових знань. Цей чинник викликає істотне збільшення кількості інформації, яка використовується у сфері навчання, і її ускладнення. Виникає об'єктивна необхідність вдосконалення навчального процесу і підвищення його ефективності і якості. Важлива роль у вирішенні цієї проблеми відводиться засобам навчання. Від рівня їх розвитку і раціональної організації застосування значною мірою залежать ефективність і результат навчання, що досягається.

Технічні засоби навчання (ТЗН) – обов'язковий елемент оснащення освітнього процесу. Вони є комплексом світлотехнічних і звукових навчальних посібників і апаратури, що служить для активізації процесу навчання, які також називають аудіовізуальними засобами, які забезпечують образне сприйняття матеріалу, що вивчається, його наочну конкретизацію у формі найбільш доступною для сприйняття і запам'ятовування. Разом з цілями, змістом, формами і методами навчання ТЗН є одним з головних компонентів дидактичної системи.

На кожному конкретному етапі науково-технічного прогресу та відповідному етапі розвитку педагогічної думки адекватно розвиваються та удосконалюються різні засоби навчання. Вплив технічних засобів на процес навчання має матеріальне вираження в засобах навчання як знаряддях навчальної діяльності. Говорячи про засоби навчання як матеріальне відображення технічного прогресу на всіх етапах розвитку освіти, слід наголосити на впровадженні принципово нових засобів навчання, зокрема комп’ютера, використання яких дозволяє формувати навчальне середовище на базі нових інформаційних технологій навчання (НІТН) [3, 33].

Серед основних ідей нових концепцій розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті названі всеохоплююча інформатизація, потреба у нових технологіях навчання [4, 3]. Змінюється і сам зміст поняття технологія навчання. Якщо раніше технологія навчання ототожнювалася з використанням у навчальному процесі різних технічних засобів (кіно, телевізор, слайдопроектор і т.п. ), а з початку 90-х років минулого століття — комп’ютера, то в даний час багато вчених визнають, що технологія навчання – це вже ціла галузь педагогіки (науки про навчання), що формує навчальну діяльність педагога.

Вирішенню проблем застосування технічних засобів навчання присвячені праці С.Архангельського, В.Беспалька, А.Прессмана, Г.Суворової, Л.Чашко, М.Шахмаєва та ін. Питання формування інформаційної культури педагога, перспективи та проблеми застосування ТЗН і мультимедійних засобів розглядають В.Биков, Р. Гуревич, А.Гуржій, К.Елшир, М.Жалдак, Ю.Жук, І.Захарова, М.Кадемія, Г.Кєдровіч, В.Клочко, Г.Козлакова, А.Коломієць, Ю.Машбиць, І.Підласий, Є.Полат, І.Роберт, С.Свириденко, О.Співаковський та ін.

Правильний вибір і сполучення різних форм наочності дозволяє урізноманітнити хід уроку й підвищити якість навчання. Але останнім часом з'являються два протиріччя: більші вимоги програми й одноманітність використовуваних засобів наочності.

Мета роботи полягає в дослідженні технічних засобів навчання в освітньому просторі.

Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

  • визначити суть і класифікаціяю технічних засобів навчання;

  • проаналізувати психофізіологічні основи використання ТЗН в навчально-виховному процесі;

  • охарактеризувати дидактичні принципи і можливості активізації розумової діяльності студентів за допомогою ТЗН;

  • дослідити методичну підготовку вчителя при використанні технічних засобів навчання;

  • виявити підбір комплексу ТЗН для виконання дидактичних завдань уроку.


Об’єкт дослідження – технічні засоби навчання в навчальному процесі

Предмет дослідження – процес застосування технічних засобів у навчальній діяльності.

Для досягнення поставленої мети, вирішення завдань були використані такі методи дослідження : теоретичні: аналіз психологічної, педагогічної та методичної літератури, що дало змогу виявити, узагальнити й систематизувати наукові матеріали з проблеми дослідження.

Структура курсової роботи зумовлена логікою дослідження і складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, що містить 33 найменування.

Розділ І. Технічні засоби навчання і їх роль в навчально-виховному процесі

1.1 Суть і класифікація технічних засобів навчання

До недавнього часу засоби навчання обмежувалися голосом, класною дошкою з крейдою, підручниками і наочними навчальними посібниками. Сьогодні у зв'язку з розвитком інформаційної техніки, яка безпосередньо відноситься до ТЗН, з потребою активізувати пізнавальну діяльність тих, хто навчається і полегшити працю викладача, з'явилася безліч різноманітних засобів організації і здійснення навчального процесу.

Сучасна освіта характерна тим, що уперше за всю історію розвитку педагогіки з'явилося покоління засобів навчання, що функціонують на базі інформаційних і комунікаційних технологій, які створюють передумови для небувалої інтенсифікації освітнього процесу. Інформатизація означає для освіти значно більше, чим просто впровадження в навчальний процес нового змісту і нових технологій.

Реалізація можливостей нових інформаційних технологій багатоаспектна: це негайний зворотний зв'язок; комп'ютерна візуалізація навчальної інформації; архівне зберігання великих об'ємів інформації і легкий доступ до неї; автоматизація обчислювальної і інформаційно-пошукової діяльності; інтерактивний діалог; управління відображеними на екрані моделями різних об'єктів, процесів, явищ; автоматизований контроль; тренінги тощо.

Відомий вчений А.Г. Молибог [1] висунув ідею класифікації ТЗН за призначенням:

 технічні засоби інформації, контролю, тренажні і допоміжні;

 за принципом пристрою : звукотехнічні, світлотехнічні, малі кібернетичні, цифрові обчислювальні,електронні моделюючі і електронномеханічні;

 по характеру дії на органи чуття тих, хто навчається: з дією на органи зору, слуху і комбіновані;

 за логікою роботи: з лінійною і розгалуженою програмою роботи;

 по характеру зворотного зв'язку: без зворотного зв'язку, з вибірковою відповіддю та з вільним конструюванням відповіді;

 по роду навчання : індивідуального, групового і потокового використання. С. И. Архангельський [2] запропонував наступну класифікацію ТЗН :

 універсальні логіко-інформаційні швидкодіючі ЕОМ;

 контрольно-тренувальні пристрої, що дозволяють управляти постановкою навчальних завдань і оцінювати відповіді на поставлені питання;

 тренажерні пристрої, здатні навчати практичним діям і здійснювати контроль за отриманими знаннями, уміннями, навичками.

В. П. Беспалько[3] розробив наступну класифікацію ТЗН :

- прилади, регулюючі процес навчання;

- прилади, що автоматизують деякі етапи процесу викладання;

- комбіновані прилади.

До першої групи ТЗН автор відносить навчальні машини, до другої - різного роду екзаменатори.

Перш ніж говорити про сучасні системи технічних засобів, треба дати коротку характеристику кожної з основних складових такої системи, встановити сферу застосування і оцінити перспективи розвитку. Назвемо основні сучасні технічні засоби навчання.

Графопроектор (оверхед-проектор) - пристрій для проектування на екран зображень з прозорих плівок або, при використанні разом з LCD -панелью, комп'ютерних зображень. Можливості комп'ютерів неоцінимі і при підготовці матеріалів на прозорих плівках: використання баз цих зображень, застосування графічних редакторів, програм презентаційної графіки, друк на плівку за допомогою лазерного принтера та ін.; усе це значно підвищує якість підготовлених учителем матеріалів. Програми презентаційної графіки набули нині повсюдного поширення, і уміння їх використовувати багато в чому підвищує шанси випускників на працевлаштування. Перспективнішим, проте, при роботі з комп'ютером можна рахувати мультимедійний проектор, його можливості значно ширші.

Комп'ютер (персональний комп'ютер) - пристрій для введення, зберігання, обробки і передачі інформації. Конфігурація комп'ютерів досить різноманітна. Під конфігурацією персонального комп'ютера зазвичай розуміють можливість працювати з певним набором пристроїв. Жорсткі вимоги до конфігурації комп'ютера пред'являють сучасні програмні продукти, причому ці вимоги постійно ростуть з точки зору складу пристроїв, об'ємів пам'яті усіх видів, швидкодії процесора, швидкості передачі даних між пристроями та ін. параметрам. Термін "морального" старіння комп'ютерів дуже короткий - біля двух-трех років, щоб максимально подовжити цей термін, треба придбавати комп'ютери не за критерієм "дешевше", а "на вирощування" з можливістю модернізації і розширення складу пристроїв ( цю можливість називають upgrade). Якщо орієнтуватися на найсучасніші моделі, які функціонують зараз, то через рік-два ці моделі будуть вже на межі "морального" старіння. Обов'язкова відповідність комп'ютера мультимедійному стандарту.

Музичний центр - звукотехнический комплекс, що об'єднує в собі магнітофон, апаратуру відтворення дисків (CD -дисков, DVD -дисков), радіоприймач (тюнер), підсилювач потужності, акустичну систему. Іноді до складу апаратури музичного центру входить апарат лазерного запису дисків.

Мультимедійний проектор - пристрій для проекції відеозображень на великий екран, що безпосередньо підключається до комп'ютера або джерела відеосигналу (відеомагнітофону, відеокамері та ін.) замість комп'ютерного монітора (монітор комп'ютера підключається до виходу проектора) або телевізора. Мультимедійний проектор включає усі функції відеопроектора, але окрім них працює з різними комп'ютерними системами (IBM PC, MAC). Багато моделей мають функції автоматичного масштабування і фокусування, корекції зображення, забезпечені системою стереозвучания, мають достатню яскравість, щоб працювати в приміщенні без затемнення.

Устаткування для лінгафонної лабораторії - комплект устаткування, призначений для використання в кабінетах іноземної мови або рідної мови, дозволяючий організувати індивідуальну, групову або фронтальну роботу. Устаткування забезпечує розмову двох навчаних між собою або роботу групи; контроль викладачем або інструктаж кожного навчаного, групи; прослуховування звукозаписів та ін. У комплект входять програвачі і магнітофони, навушники і пульт управління системою, що дозволяє організовувати роботу в класі групою, індивідуально, попарно.

Нині така система не має перспектив розвитку. Замість лінгафонної системи перспективнішим є використання комп'ютерів з мультимедійними програмами навчання мовам, відеомагнітофонів з відеопроекторами для демонстрації фільмів або їх фрагментів на мовах, що вивчаються, і магнітофонів для роботи з аудіоінформацією і перевіркою знань.

Сканер - пристрій для введення в комп'ютер відеозображень. Сканери можуть бути ручні, це найдешевший вид сканера, але і самий незручний (мала ширина сканування, зазвичай 10 см, вимагається особлива вправність); рулонні, забезпечують велику точність, чим ручні, але можна сканувати тільки окремі листи; планшетні, скановані листи кладуться як в копіювальний апарат, один з найпоширеніших видів сканера; слайд-сканер служить спеціально для введення зображень з фотонегативів і слайдів в комп'ютер; проекційний сканер призначений для введення тривимірних зображень та ін. види сканерів. Сканери розрізняють кольорові, півтонові і чорно-білі.

Підходи до класифікації технічних засобів можуть бути самими різними, залежно від параметрів, покладених в основу класифікації. При цьому одна і та ж апаратура може потрапляти в одну групу при класифікації за одними ознаками і в іншу при класифікації за іншими параметрами.

Найпростішим підходом до класифікації техніки можна вважати функціональний.

Залежно від виконуваних функцій можна виділити наступні ознаки угрупування техніки :

- міра універсальності, показує можливість поєднання декількох функцій;

- можливість підготовки або пред'явлення інформації;

- можливість роботи з аудіо- або відеоматеріалами;

- можливість роботи із статичними або динамічними відеодокументами;

- можливість роботи з макро- або мікрооб'єктами.

По мірі універсальності найбільший спектр робіт дозволяє виконувати комп'ютер. Окрім традиційних для комп'ютера функцій, таких, як підготовка текстової або графічної інформації; робота з базами даних або абонентами комп'ютерних мереж і інших, усього більшого значення набувають підготовка і демонстрація відеофільмів на різних носіях; створення, обробка і прослуховування музичних творів; звернення до світових джерел текстової, видео- або аудіоінформації, робота з телевізійним сигналом в цифровому форматі.

Використання сучасних навчальних мультимедійних технологій вимагає використання у навчальних закладах сучасних ТЗН, які дозволяють збагатити педагогічний, технологічний інструментарій учителів; автоматизувати процеси адміністрування, позбавляє від рутинної роботи. Сприяють підвищенню методичної майстерності учителів; появі нового електронного педагогічного інструментарію; використанню електронних учбових програм, тестів, вправ тощо.
1.2 Психофізіологічні основи використання тзн в навчально-виховному процесі

У основі використання технічних засобів навчання, як джерело знань, лежать цілком певні психічні процеси. Вчитель вводить в клас такі подразники, які сильно впливають на органи чуття що навчається, ґрунтовно перебудовують всі його психічні функції, що беруть участь в процесі сприйняття зорові і слухові аналізатори, які сприяють отриманню повніших і точніших уявлень про питання, що вивчаються.

Учні пізнають навколишній світ за допомогою всіх органів чуття. Проте пропускна спроможність їх різна. Основними каналами отримання інформації є слуховий і зоровий аналізатори. Система «вухо – мозок» може пропустити в секунду до 50 битий (одиниць інформації). Пропускна ж спроможність зорового аналізатора в 100 разів більше. Невипадкові близько 90% всіх відомостей про навколишній світ учень отримує за допомогою зору, 9%—с допомогою слуху і лише 1 % – за допомогою дотику. Слід зазначити також, що зі всіх видів пам'яті у більшості учнів понад усе розвинена зорова. Ця особливість людського сприйняття давно помічена в народі, що створив прислів'я: «Краще один раз побачити, чим сто разів почути».

Якщо розглянути це питання з погляду того, яка ж частина отриманої інформації осідає в свідомості учнів у вигляді знань, то і тут співвідношення складається на користь зору. Іншими словами, за допомогою зору учень може отримати знань більше, ніж за допомогою слуху. Великий російський фізіолог І. П. Павлов відкрив так званий орієнтовний рефлекс, названий рефлексом «Що таке?». Суть його полягає в наступному. Якщо у поле зору людини потрапляє якийсь об'єкт, то людина мимоволі, в цілях орієнтації, починає придивлятися, щоб зрозуміти, що це таке. Увага приковується до предмету, на який він дивиться.

Крім того, психологи довели, що у дорослої людини, що слухає безперервну монотонну мову, вже через 20 мін починає слабшати увага із-за одноманітності подразника, яким в цьому випадку є голос оратора. Якщо ж мова супроводжується показом якихось об'єктів, то в дію разом із слуховим вступає і зоровий аналізатор. Появу перед очима наочного образу приковує увага тих, що слухають («Що таке?»), і вони починають краще сприймати пояснення.

Все це пояснює наступні факти. Людина, тільки слухаючи, запам'ятовує 15% мовній інформації, тільки дивлячись – 25% видимій інформації, а слухаючи і дивлячись одночасно – 65% інформації, що підноситься йому.

Таким чином, на першому місці по значущості і ефективності в умовах застосування технічних засобів навчання знаходяться комбіновані зорово-слухові види сприйняття, потім слідують зорові і, нарешті, слухові. Таким чином, одночасна дія складного комплексу подразників на різні аналізатори (або як би їх синтетична дія) володіє особливою силою, особливою емоційністю. Тому організм навченого, такого, що сприймає інформацію за допомогою технічних засобів навчання, знаходиться під впливом могутнього потоку якісно незвичайній інформації, що створює емоційну основу, на базі якої від плотського образу легко переходити до логічного мислення, до абстрагування.

Для правильної оцінки ефективності застосування екранних засобів важливо знати психологічні особливості їх сприйняття. Вчитель повинен враховувати, з одного боку, навантаження фільму як джерела інформації, а з іншої – можливість що вчиться засвоювати передану інформацію. Складну і дуже об'ємну інформацію, що перевищує можливість дитячого сприйняття, учень не зможе переробити і в результаті не отримає ніякої інформації. Часто переоцінюють можливості сприйняття дітей. Це пояснюється тим, що вчитель не враховує особливостей сприйняття екранного зображення. У фільмі повідомляється про те, що відбувається з об'єктами, з людьми. Перед глядачем проходить ряд зображень об'єкту, кожне з яких може бути не схоже па інше, хоча всі вони відображають тільки один об'єкт. У нашій свідомості ми ототожнюємо ці зображення з реальним об'єктом. Таке ототожнення відбувається навіть в тому випадку, якщо глядач не бачив цього об'єкту в натурі. Образ об'єкту тоді народжується шляхом порівняння з яким-небудь знайомим об'єктом. В процесі сприйняття глядач весь час як би розшифровує екранне видовище, дізнаючись в нім реальні речі. Ці психологічні особливості сприйняття фільму породжують складну методологічну проблему: фільм пропонує таким, що вчиться інформацію у вигляді екранного образу об'єкту, а вчитель вимагає від них вже розшифрованої інформації про найреальніший об'єкт. Особливо важко з екрану, розташованого в одній площині, коли відсутнє уявлення про об'єм, визначити розміри, масштаб зображення і ототожнити з дійсними. Порівняння, що не спирається на знайомі предмети, не завжди приносить бажані результати. Пояснюється це знаходженням предмету вивчення в незвичайній обстановці, що позбавляє глядача можливості порівняння предмету із знайомими предметами, що зазвичай оточують його в житті. Тому глядач не справляється з визначенням дійсного розміру предмету.

З погляду психології сприйняття і дії на дітей екраннозвукові засоби слід оцінювати також і як інструмент, керівник увагою. Зазвичай людина сприймає навколишню дійсність в зручному для нього порядку. На екрані ж управління увагою здійснюється виділенням головного зображення засобами динаміки, композицією кадру і монтажною зміною планів.

Всі багатовиразні засоби різних видів мистецтв притягуються для того, щоб учбове екранно-звукове видовище було ефективне і досягло учбово-виховної мети. При створенні кінофільму, діафільму, телепередачі прагнуть не тільки виразно і дохідливо, але і цікаво побудувати епізод, застосувати несподіванку в монтажі, в композиції кадру, прагнуть до найбільшої виразності крупних планів, певного ритму і одночасної дії голосу диктора, слова персонажів, що діють, і, нарешті, музики. Все це, разом узяте, впливає на глядача, визначає виникнення мимовільної уваги що вчаться, що сприяє мимовільному запам'ятовуванню матеріалу. А такий характер засвоєння, як відомо, найбільш надійний.
  1   2

скачати

© Усі права захищені
написати до нас