Застосування інкасової форми розрахунків. Порівняльна характеристика чистого і документарного інкасо

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ
І.І.МЕЧНИКОВА
ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАННЯ
РЕФЕРАТ на тему: «Застосування інкасової форми розрахунків. Порівняльна характеристика чистого і документарного інкасо.»
Студента 1 курсу магістратури денної форми навчання спеціальності 071 «Облік і оподаткування»
Луки М.А.
Керівник к.е.н., доц., завідувач кафедри обліку та оподаткування
Кусик Н.Л. м. Одеса – 2021

3
1. Сутність та особливості міжнародного інкасо
Найважливіша мета експортера — зберегти товаророзпорядчі документи до того часу, доки імпортер не заплатить за товар або не надасть певні гарантії оплати в майбутньому. Її задовольняють за допомогою операції
інкасо за ініціативою банку (пряме іноземне інкасо).
Інкасо міжнародне (італ. incasso — виручка, виторг) — форма міжнародних безготівкових розрахунків, яка означає зобов'язання банку однієї країни отримати за дорученням експортера від імпортера суму платежу за контрактом проти передачі документів (фінансових, комерційних) і перерахувати їх експортеру.
Ступінь захищеності, який допускається експортером, залежить від умов інкасо. Інкасові операції здійснюються банками на основі одержаних
інструкцій з метою: 1) отримання акцепту (або платежу); 2) надання комерційних документів проти акцепту (або проти платежу).
Послідовність дій при здійсненні операцій з інкасо проти документів у вигляді спрощеної конструкції наведено на схемі1:
Схема 1. Здійснення платежів за допомогою інкасо проти документів
1) укладання угоди між покупцем і продавцем;
2) відправка товару;
3) відправка документів (інкасового доручення);
4) передання документів вітчизняним банком в іноземний банк;
5) вручення документів покупцеві проти платежу тощо;

4 6) платіж вітчизняному банку іноземним банком;
7) виплата продавцю (експортеру) вітчизняним банком.
Згідно з інкасо експортер дає доручення банку в своїй країні (банку-
ремітенту) відправити документи банку в країні імпортера (інкасуючому банку).
Інкасуючий банк, у свою чергу, подає свої документи імпортеру і згідно з відповідними інструкціями отримує від імпортера або оплату за пред'явленням, або акцепт термінової тратти (торговельний акцепт), яку виписав експортер на ім'я імпортера. Акцепт припускає, що імпортер бере на себе зобов'язання здійснити платіж після завершення строку термінової тратти, яку виписано на його ім'я та ним акцептованої.
Відповідальність банків при здійсненні інкасових операцій обмежується переважно пересиланням і наданням документів проти оплати чи акцепту, але без власного зобов'язання здійснити платіж, якщо покупець не виконає своїх обов'язків з інкасо.
Правові основи здійснення інкасових розрахунків. Стандартні міжнародні правила, що визначають роль і відповідальність банків у процесах інкасування та регулюють правила здійснення інкасових операцій, сформульовані Міжнародною торговою палатою (МТП) та надруковані в Уніфікованих правилах з інкасо
(УПІ) (публікація № 522 редакція 1995 p.). Практично всі банки світу дотримуються
УПІ тому, що вони дають однакове тлумачення термів і питань, які виникають у практиці розрахунків з інкасо.
УПІ регулюють основні правила та обов'язки банків, атакожїх відповідальність з прийняттям інкасового доручення. Банк-ремітент відповідає за те, щоб вказівки його довірителя були передані інкасуючому банку, а також за можливі помилки. Банки не беруть на себе платіжних зобов'язань і не можуть відповідати за наслідки форс-мажорних обставин, затримки або втрати під час передання інформації чи документів, якщо вони не винні у цьому самі.

5
2. Типи інкасо
Існують такі типи інкасо: чисте і документарне.
Чисте інкасо — інкасо, в якому задіяні лише фінансові документи
(переказні та прості векселі, чеки та інші подібні документи, що використовуються для отримання платежів).
Найпоширенішим документом є тратта (переказний вексель). Згідно з чистим
інкасо, комерційні (транспортні) документи, які належать до тратти, можуть бути передані, та надіслані безпосередньо імпортеру, минаючи банк. Коли транспортний документ (коносамент) передається безпосередньо імпортеру, він стає власником товаророзпорядчих документів. Ці транспортні документи називають такими, що «безпосередньо передаються».
Коносамент (франц. connaissement, від connaitre — знати, розуміти) — документ, який видається перевізником вантажу його відправнику, посвідчує прийняття вантажу до перевезення та містить зобов'язання доставити вантаж у пункт призначення і передати його одержувачу.
Передатний напис (індосамент) перевізника або банку-ремітента (інкасуючого банку) в таких випадках не обов'язковий.
Індосамент (нім. Indossament, від лат. in — на і dorsum — спина) — передатний напис на зворотному боці векселя, чека, коносамента та деяких
інших цінних паперів, який засвідчує передання прав за цим документом від однієї особи до іншої.
В цьому разі імпортер стає власником товарів до оплати або акцепту тратти шляхом оплати транспортній компанії фрахту (якщо фрахт сплачує покупець) і відповідних витрат. Отже, роль банку експортера (банку- ремітента) полягає лише в пересиланні тратти інкасуючому банку для оплати або акцепту.
Документарне інкасо — інкасо, яке передбачає надсилання разом із фінансовими комерційних (транспортних) документів.
Види і кількість примірників документів мають визнаватися вимогами

6 країни-імпортера. Якщо такі дані відсутні у зовнішньоторговельному контракті, то експортер повинен завчасно з'ясувати ці питання у консульському представництві країни-імпортера.
До таких документів належать:

термінова тратта або траттана пред'явника;

коносамент або інший транспортний документ;

комерційні рахунки-фактури або інвойс;

свідоцтво про походження;

страхові поліси або сертифікати тощо.
За наявності в українського банку відповідної валютної (генеральної) ліцензії та здійсненні ним самостійної роботи з інкасо перевірений комплект наданих документів надсилають інкасуючому банку разом з першим примірником
інкасового доручення.
Згідно з документарним інкасо банк експортера (банк-ремітент) надсилає документи та свої інструкції із вказівками щодо стягнення інкасо, на які є запит експортера, до банку в країні імпортера (інкасуючого банку). Ці
інструкції визначають терміни та умови видачі документів імпортерові.
Імпортер отримує документи тільки після виконання певних умов. Порівняно з чистим інкасо при використанні документарного експортер менше ризикує, тому що пересилання товаророзпорядчих документів захищене, якщо оригінальні копії коносамента чи транспортного документа відправляють
інкасуючому банку або передають за його вимогою. Після виконання
імпортером усіх умов інкасуючий банк передає коносамент імпортеру.

7
3. Порівняльна характеристика чистого і документарного інкасо
Таблиця 1
Приклади інкасо з різними видами умов по видачі документів
Чисте інкасо
Документарне інкасо
Документи проти платежу (documents against payment, D/P)
Представлення на оплату простого чи переказного векселя із строком по пред’явленню. Вручення оригіналу векселя після отримання платежу.
Переказний вексель, терміном по пред’явленню, і комерційні документи видаються платнику тільки після здійснення ним платежу по векселю.
Документи проти акцепту (documents against acceptance, D/A)
-
Строковий переказний вексель
і комерційні документи видаються платнику тільки після акцепту векселя.
Документи акцепту проти платежу (acceptance, D/P)
Представлення строкового переказного векселя платнику для акцепту і наступного платежу.
Вручення оригіналу векселя платнику після отримання платежу.
Строковий переказний вексель
і комерційні документи видаються платнику тільки після акцепту векселя і наступного платежу (в практиці зустрічаються дуже рідко).
Поділ інкасо на чисте та документарне має практичний аспект.
Фінансові документи, що супроводжуються комерційними документами, чи комерційні документи, що не супроводжуються фінансовими документами є доказом виконання угоди із сторони постачальника товару. Крім того, види
інкасо дають можливість по-різному розподіляти ризики між сторонами угоди.

8
4. Схеми розрахунків та витрати за інкасовими операціями
Документарне інкасо
Цей спосіб має на увазі певну послідовність: продавець (постачальник) відправляє товар покупцеві і тільки після отримання вантажу другою стороною, в своєму банку отримує за товар оплату.
Це популярна схема в міжнародній практиці, коли обидва контрагента здійснюють операцію в різних країнах, тоді підключають до вирішення питання банк. Фінустанова в даній ситуації робить розрахунок і передачу товарних документів, а за свої послуги бере відсоток.
Схема розрахунку при документарному інкасо:

Підписати договір, обов'язково вказати спосіб розрахунку - документарне інкасо.

Відправити товар.

Передати інкасове вимога, інструкції та документи на товар в банк продавця.

Переслати документи покупцеві (це робить банк).

Повідомити покупцеві про те, що прийшли документи на його ім'я
і розповісти про умови їх отримання.

Покупець може переглянути документи і тільки після цього передати оплату. Папери до здійснення платежу залишаються в банку.

Продавець отримує свої гроші на рахунок в банку.
Існують дві опції оплати інкасових документів:
1) Негайний платіж: коли покупець платить відразу після отримання повідомлення з банку;
2) Відстрочка платежу: коли покупець платить не відразу, а до зазначеної дати.
Так чи інакше, але документарне інкасо базується в основному на довірі між продавцем і покупцем. Банк лише як посередник.

9
Чисте інкасо
Чисте інкасо передбачає отримання грошових коштів за різними зобов'язаннями (за чеками, векселями, розписками), тому схема розрахунку трохи відрізняється від схеми з документарного інкасо.
Схема розрахунку при чистому інкасо:

Продавець виписує документ на банк одержувача.

Експортери дають на інкасо чеки і векселі, роблячи при цьому передавальний напис на користь банку-ремітента.

Чек з одного банку передається в інший і видається експортеру.

Чек перевіряється на терміни для пред'явлення до платежу і інші характеристики цілісності і передається в іно-банк.

Своєчасна оплата контролюється кількома особами при чистому
інкасо, тому схема максимально надійна.
Витрати за інкасовими операціями
Як компенсацію за послуги при здійсненні документарного інкасо представляючий та інкасуючий банки нараховують комісійні та накладні витрати. Здебільшого йдеться про комісійні за:

вручення документів проти акцепту або платежу;

оплату акцепту;

звільнення відвантаженого товару, адресованого банку чи транспортному агенту, до розпорядження банку.
Залежно від способу здійснення інкасо можуть нараховуватись додаткові накладні витрати та комісії за пролонгацію векселів, за додаткові повідомлення про долю документів, за повернення документів, оголошення протесту тощо, а також поштові збори та інші фактичні витрати.
За незазначених витрат клієнт банку отримує високий еквівалент, оскільки банк надає йому не тільки послуги своїх досвідчених фахівців, а й широку кореспондентську мережу, яка забезпечує надійність платежів, передання документів та повідомлень.

10
5. Проблеми, переваги та недоліки інкасової форми розрахунків
Під час здійснення інкасо може загостритися фінансова ситуація, створивши додаткові проблеми для експортера. Ефективним за таких умов є запрошення банком-ремітентом консультанта для надання допомоги експортерам щодо уникнення можливих проблем.
Найпоширеніші проблеми:
1. Можливі затримання, зберігання на складі, потребування
оплати за страховим полісом товарів у разі їх неоплати експортером.
Існують інші обставини, які спричинять додаткові витрати для експортера до того моменту, коли імпортер вирішить оплатити інкасо або експортер укладе
іншу угоду з продажу товарів. Товари можуть бути повернуті назад експортерові за його рахунок.
2. Різне страхове забезпечення продавця і покупця.Якщо товар зіпсований або його загублено, імпортер може відмовитись оплатити інкасо. Щоб уникнути цього, експортерам слід уважно вивчати страхові поліси на випадок непередбачених обставин або змін умов, захищати свої фінансові інтереси при відвантаженні в усіх іноземних портах.
3. Невизначеність терміну платежу. Експортеру іноді доводиться чекати на платіж (акцепт) протягом невизначеного терміну, що залежить від способу здійснення платежу (зв'язок на основі терміналу. Міжнародна міжбанківська електронна система платежів, телеграфний або поштовий зв'язок), наявної іноземної валюти в країні покупця.
4. Відсутність ліцензії на імпорт у імпортера. Це унеможливлює прийняття товару або спричиняє відтермінування оплати чи акцепту тратти. Експортеру завжди слід перевіряти наявність в імпортера ліцензії (якщо вона необхідна до відправки товару на основі інкасо).
Переваги для експортера:
1. Зменшення
ризику
дострокового
передання
товарів.
За документарним інкасо експортер може запобігти переданню товарів до того,

11 як імпортер здійснить платіж чи акцептує тратту. Інкасо передбачає менший ступінь безпеки для експортера, ніж передоплата готівкою чи акредитив. Але, якщо експортерові не потрібен надійний захист від політичного та комерційного ризику або негайна оплата товарів необов'язкова, інкасо може бути оптимальним методом розрахунку.
2. Збільшення конкурентоспроможності. Інкасо є менш тривалим та обтяжливим засобом досягнення домовленості, ніж акредитив. Отже, експортер може продати товар за нижчою ціною, збільшуючи свою конкурентоспроможність. Те саме стосується і згоди експортера на акцепт платежу на підставі термінової тратти. В основі цього — збільшення кредиту, що надається експортером імпортеру, який зі зростанням ризику експортера підвищує його конкурентоспроможність.
3. Зручність. Банк, який має відділення та мережу кореспондентів, уникає проблем, пов'язаних з міжнародними розрахунками (інкасо), застосовуючи ефективний спосіб обробки документів, розрахунків і зв'язку.
4. Можливість фінансування. Часто експортер має можливість отримати кошти від банку під акцепт або за урядовою програмою підтримки експортера.
Недоліки для експортера:
1. Затримка або повільне надходження платежу. Якщо, наприклад,
імпортер повинен отримати ліцензію на імпорт, але ще цього не зробив, то експортер для отримання платежу, має чекати оформлення та отримання ліцензії. Крім того, внаслідок повільного здійснення інкасо в багатьох країнах можлива затримка платежу.
2. Додаткові витрати, спричинені неплатежем чи відмовою від
акцепту імпортера. Якщо імпортер відмовиться від оплати чи акцепту тратти, банк не несе відповідальності, а законодавство не передбачає примусового стягнення інкасо. Тому в експортера можуть виникнути додаткові витрати — за простій, зберігання товару, його страхування тощо.
Переваги для імпортера:
1. Зручність. Купівля на основі інкасо дає змогу імпортеру уникнути

12 ускладнень з відкриттям акредитива.
2. Зменшення витрат. Імпортер уникає витрат на імпортний акредитив і може отримати вигоду з низької ціни купівлі, оскільки виключено, що експортер може знехтувати деякими заощадженнями (див. переваги для експортера).
3. Відстрочка платежу. Метод інкасо прийнятний для імпортера щодо часу платежу. Зазвичай можлива затримка платежу до прибуття товарів.
Недоліки для імпортера.
Зашкодження репутації у разі неплатежу або відмови від акцепту. Якщо
імпортер з будь-якої причини не може здійснити оплату чи акцептувати тратту або вирішує цього не робити, експортер може видати спеціальні інструкції щодо заяви «протесту» від його імені. В багатьох країнах цей протест — лише формальність, яка передбачає подання згодом офіційної скарги.

13
ВИСНОВКИ
Отже, інкасова форма розрахунків найбільш вигідна для імпортера і менш приваблива для експортера. Вона можлива за умови, коли між контрагентами існують тісні зв’язки співробітництва та висока довіра, оскільки імпортер спирається на правильність та достовірність документів, а експортер – на платоспроможність партнера. Банки виконують, при цьому, лише посередницьку та контрольну функцію і не несуть відповідальності за своєчасний платіж. Тому експортеру не слід забувати, що за інкасо не завжди гарантується платіж, оскільки інкасація документів здійснюється у банку покупця.
Чисте інкасо означає інкасацію (передачу) лише фінансових документів, що не супроводжуються комерційними документами, іншими словами, до банку покупця направляються тільки фінансові документи, проти яких і здійснюється платіж.
Комерційні документи, в тій чи іншій мірі, є доказом виконання експортером своїх зобов’язань по зовнішньоторговельному контракту, що лежить в основі інкасової операції. Для експортера, документарне інкасо є більш надійним методом платежу, в порівнянні із чистим інкасо, оскільки, дозволяє контролювати завантажений товар до моменту оплати і наступної передачі комерційних документів імпортеру. Зниженню ризиків експортера сприяє включення в склад інкасованих документів оборотних документів
(наприклад, коносамента), що виконують товаророзпорядчу функцію. При використанні необоротних транспортних документів для зменшення ризику втрати контролю над завантаженим, проте не оплаченим товаром, експортеру потрібно в таких документах вказувати себе в якості вантажоотримувача.
Документарне інкасо, зазвичай, використовується в торгових угодах, а чисте
інкасо – при виконанні робіт та наданні послуг.

14
При чистому інкасо банк-ремітент приймає від довірителя-експортера вказані фінансові документи, а репрезентуючий банк у країні платника пред’являє платникові інкасовані фінансові документи до оплати.
Усі розрахункові операції при чистому інкасо проводяться у такому самому порядку, як і при документарному інкасо.
Документарне інкасо – інкасо, за яким до банку покупця направляються комерційні документи, що можуть супроводжуватися фінансовими документами. Документарним інкасо називають також форму розрахунків, за якою продавець доручає банку одержати від покупця (за посередництвом банку покупця, або іншого банку) платіж проти передачі документів, що засвідчують відвантаження товару, виконання робіт або надання послуг. При здійсненні інкасових операцій банки виконують функції довіреної особи та посередника між продавцем та покупцем та, на відміну від операцій з акредитивами, не несуть зобов’язань за несплату (неакцепт) документів.
У практиці міжнародних розрахунків частіше використовують документарне інкасо, що призначається для здійснення платежів, насамперед тоді, коли експортер не хоче відвантажувати товар за відкритим рахунком, але, водночас, не бажає страхувати ризики за допомогою акредитива. Порівняно з поставкою за відкритим рахунком, документарне інкасо гарантує більшу безпеку, оскільки перешкоджає покупцеві отримувати у свою власність товари, не сплативши чи не акцептувавши вексель.
Таким чином, при документарному інкасо банк бере на себе зобов’язання по отриманню суми для продавця проти передачі документів, що свідчать про відвантаження товару. В цьому випадку, банк діє на підставі
інструкцій, одержаних від продавця, і не бере на себе зобов’язань по здійсненню платежу.

15
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Антонов В. М. АРМ економіста, фінансиста, менеджера. – К.: Таксон,
1998. – 120 с.
2. Антонов В. Н. АРМ: Вопросы практического использования. – К.:
Лыбидь, 1992. – 164 с.
3. Антонов В. Н. Архитектура интеллектуально-экспертной системы поддержки принятия решений // Информатизация и новые технологии. –1996.
№ 4. – С. 16-18.
4. Антонов В. Н. Интеллектуально-экспертная графическая система //
Информатизация и новые технологии. – 1996. – № 2. – С. 17-20.
5. Антонов В. Н. Интеллектуально-экспертная система обработки документов, подсказки принятия решений: метод построения и реализации //
УСиМ. – 1995. – № 3. – С. 82-85.
6. Антонов В. Н. Проектирование объектно-ориентированых интеллектуальных АРМ// УСиМ. – 1997. – № 4/5. – С. 102-106.
7. Антонов В. Н., Антонова Ю. В. Основы проектирования интеллектуальных АРМ // Информатизация и новые технологии. – 1994. – № 1/2. – С. 27-29.
8. Банки на развивающихся рынках: В 2-х т. / Кол. авт. – М.: Финансы и статистика, 1994.
9. Банківська енциклопедія / Під ред. проф. А. М. Мороза – К.: Ельтра,
1993. – 328 с.
10.Велш Глен А., Шорт Денієл Г. Основи фінансового обліку. – К.:
Основи, 1997. – 943 с.
11.Волошин І. Розрахунок резервів для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями за допомогою коефіцієнтного аналізу та повної моделі банку // Вісник НБУ. – 1999. – № 9. – С. 61-64.
12.Ганах Н. І., Мельниченко І. Г. До питання розвитку ринку
інформаційного бізнесу в Україні // Вісник Білоцерківського державного аграрного університету. – 3-ій вип. – Ч. 2. – Біла Церква, 1997. – С. 125-130.

16 13.Ганах Н. І., Мельниченко Г. І. Застосування методів експериментально- статистичного моделювання для дотримування маневрених характеристик виробництва // Проблеми праці, економіки та моделювання. – Ч. 1. –
Хмельницький, 1998. – С. 52-54.
14.Ганах Н. І., Прокопенко Н. С. Особливості сучасного податкового законодавства України в контексті прийняття Податкового кодексу // Регион, город, предприятия в условиях переходной экономики. – Донецк: ИЭПИ
НАН Украины, 2000. – С. 62-68.
15.Гроші та кредит: Підручник / М. І. Савлук, А. І. Мороз та ін. – К., 1992.
– 386 с.