Заняття 7, Бойко А.О.
1) Хронічний парапроктит
2) Розтин підшкірного парапроктиту без ліквідації його внутрішнього отвору, що призвело до формування нориці прямої кишки
3) аноскопію (вивчення стану слизової оболонки кишечника); ректоромано-, колоноскопію (огляд товстого кишечника); фістулографію (рентгенологічне дослідження свищових ходів); КТ, МРТ. З лабароторних методів: дослідження калу на наявність прихованої крові, загальний аналіз крові, коагулограма
4) Одним з основних методів досліджень параректальних нориць є зондування. За допомогою зондування, поряд з внутрішнім отвором нориці, можна визначити глибину свищевого ходу, його зв'язок з просвітом кишки, відношення нориці до анального сфінктера, за рухом кінчиком зонда в каналі бухтоподібні розширення, додаткові розгалуження. Дослідження прямої кишки за допомогою дзеркала та проктоскопії дозволяють розрізнити змінені крипти та внутрішній отвір нориці. Введення барвника в зовнішній отвір свища дозволяє більш чітко розрізнити внутрішній отвір. Для цієї мети використовуються 1%-ний водний розчин метиленового синього, йодний, чорнильний, марганцевий та інші розчини. Рестороманоскопія - ендоскопічна техніка, що передбачає введення в анальний отвір спеціальної трубки, оснащеної оптикою. Лікар може оцінити стан слизової оболонки, зробити біопсію, щоб виключити пухлину, якщо є на неї підозра.
5) Проведення ректороманоскопії (для оцінки стану слизової оболонки, можливість виконати біопсію), МРТ / КТ малого таза.
6) Показання до планової операції це виникнення нориці прямої кишки після проведення операції з приводу гострого підшкірного парапроктиту. У пацієнта скарги на біль у періанальній зоні, гнійні та кров'янисті виділення з прямої кишки, свербіж у періанальній ділянці. При ректальному пальцевому дослідженні – хворобливий інфільтрат. Гнійні та кров'янисті виділення із прямої кишки
7) Сфінктерозберігаючу операцію - висічення нориці з низведення клаптя стінки прямої кишки, або лігування свищевого ходу в міжсфінктерному просторі з висіченням дистальної частини свищевого ходу і фіксацією проксимальної культи фістули до медіального краю міжсфінк.
8) Зробити сфінктерозберігаючу операцію.
9) БХ аналіз крові (загальний білок, сечовна, креатинін, глюкоза, білірубін, АЛТ, АСТ) , час згортання крові ,група крові, резус фактор , аналіз крові на ВІЛ, сифіліс, визначення маркерів гепатитів В ,аналіз сечі
10) Терапевт –для корекції стійкої АГ якщо така є, анестезіолог перед проведенням планової операції, також консультація дієтолога
11) Я думаю протипоказанням до планового хірургічного лікування є загальний тяжкий стан пацієнта, порушення згортання крові, хронічні хвороби, якщо вони є у пацієнта.
12) У передопераційному періоді лікування спрямоване на очищення гнійних свищевих ходів, порожнин. Для очищення використовують бензойну мазь на водорозчинній основі. Також проносні препарати (імопер, дюфалак). У післяопераційному періоді потрібно приймати проносне (Мукофальк, фітомуцил) і протизапальні препарати, можливе проведення антибактеріальної терапії (амоксицилін), сидячі ванни, обробка рани розчином антисептика – Фурацилін, Мірамістин, нанесення на ранову поверхню. усунення больового синдрому-анальгетики.
13) Для профілактики ТЕЛА призначають низькомолекулярний гепарин, варфарин, фондапаринукс, використання пероральних антикоагулянтів (ривароксабан, апіксабан), також використання еластичних компресійних панчох.
14) Тривале використання антибіотиків ускладнюється загибеллю корисних мікроорганізмів та активним розмноженням хвороботворних, розвиток дисбактеріозу.
15) Потрібно контролювати інтенсивність больового синдрому, оцінку перебігу ранового процесу (гіперемія тканин, перифокальний набряк, ексудація). У пізньому післяопераційному періоді проведення сфінктерометрії (для оцінки тиску спокою, максимальний тиск скорочення, середній тиск скорочення)