Ім'я файлу: Реферат загальне знеболення.docx
Розширення: docx
Розмір: 23кб.
Дата: 01.06.2023
скачати
Пов'язані файли:
Тема_4_Сучасне_уявлення_про_етіологію_та_патогенез_карієсу_.docx
Розширення: docx
Розмір: 23кб.
Дата: 01.06.2023
скачати
Пов'язані файли:
Тема_4_Сучасне_уявлення_про_етіологію_та_патогенез_карієсу_.docx
Загальне знеболення підрозуміває втрату свідомості; якщо воно досягається використанням одного наркотика, то називається однокомпонентним наркозом. Під комбінованим знеболенням (багатокомпонентний наркоз) розуміють не тільки послідовне використання різноманітних наркотичних речовин, але і їх поєднання з міорелаксантами, анальгетиками, гангліоблокуючими речовинами. Одним із компонентів комбінованого знеболення являється ввідний наркоз. Його використовують для виключення свідомості з метою полегшення процесу засинання і усунення відчуття задухи, а також збудження. Ввідний наркоз завжди недовготривалий. Після ввідного наркозу здійснюється підтримуючий, основний наркоз, який застосовується на протязі всієї операції.
За способом введення наркотичної речовини в організм хворого розрізняють інгаляційний і неінгаляційний наркоз. Інгаляційний наркоз досягається шляхом вдихання парів легких наркотичних речовин або наркотичних газів, неінгаляційний наркоз здійснюється введенням анестетика підшкірно, внутрішньом`язево, внутрішньовенно.
Існують і інші види наркозу, наприклад електронаркоз. Він досягається дією на центральну нервову систему електричним струмом. Вибираючи вид знеболення, лікар повинен враховувати стан хворого, його вік, діагноз захворювання, об`єм ймовірного оперативного втручання.
Загальне знеболення в поліклінічних умовах.
Показанням до загального знеболення в умовах поліклініки є психоемоційна лабільність хворого, або ідіосинкразія до анестезуючих препаратів. Застосування загального знеболення в поліклінічних умовах протипоказано у хворих пневмонією, при катарі верхніх дихальних шляхів, затрудненим носовим диханням, гострих захворювання печінки, декомплексованому діабеті і у всіх випадках коли об`єм оперативного втручання виходить за межі амбулаторних можливостей або загальний стан хворого виключає його проведення в поліклінічних умовах.
Перед застосуванням наркозу необхідно переконатись в тому, що хворий з`явився натще або в крайньому разі приймав їжу не менше 3-4 год. назад. Попередньо повинен бути спустошений сечовий міхур, з порожнини рота необхідно зняти знімні протези. Лікар повинен зібрати анамнез, поміряти артеріальний тиск, визначити характер і частоту пульса, провести дихальні проби. В процесі підготовки хворого до планової операції за 1-2 дні до її початку йому можуть бути призначені малі транквілізатори.
Головна вимога, яка стосується засобів знеболення в умовах поліклініки, - швидкість дії препарата і швидке пробудження хворого після припинення наркозу. Цим пояснюється той факт, що в амбулаторній практиці широко застосовують закис азоту в суміші з киснем. Однак, враховуючи, що при застосуванні цього препарату неможливо досягти необхідного розслаблення жувальних м`язів, дію закису азоту підсилюють фторотаном. Крім того, в якості інгаляційних анестетиків застосовують трихлоретилен (трилен) і метоксифлуран (інелан, пентран). Як неінгаляційні анестетики можуть бути використані пропамідід(самбревін), кетамін (кеталор), дроперідол, діазепам (седуксен), фентаніл (сентоніл), пентазоцим (лексір (В), фортрал), а також їх комбінації.
Для проведення інгаляційного наркозу в умовах поліклініки використовують наркозні апарати "Наркон", "Наркон - 2", "Автонаркон - С1" та інш. Наркоз суміші закису азоту з киснем доцільно застосовувати при нетривалих втручаннях, так як при їх вдиханні хворий блискавично засипає, а при знятті так само швидко просипається. Після накладення маски на протязі 1-1,5 хв. подають чистий кисень, а потім - газову суміш кисню і закису азоту в співвідношенні 1:3. Через 3-4 хв. хірург може приступати до операції. Вдихання суміші не викликає неприємних відчуттів, не подразнює слизових оболонок дихальних шляхів, практично не викликає збудження, так як вона не токсична і, як правило, легко переноситься хворим.
В даний час в умовах стоматологічних поліклінік широко застосовують газо наркотичні суміші, що містять фторотан. Це пояснюється тим, що наркоз закисом азоту з киснем недостатньо ефективний. Введення ж в газонаркотичну суміш фторотану - речовини, що дає потужний, наркотичний ефект, забезпечує швидке введення в наркоз та швидке вивидення з наркозу після припинення його подачі. Крім того фторотан понижує салівацію, покращує коронарний кровообіг, розширює трахеобронхіальне дерево, вибухобезпечний.
Більш благоприємні умови для роботи хірурга можуть бути досягнуті при використанні газонаркотичної суміші фторотану, закису азоту та кисню. Для введеня в наркоз використовують речовини в пропорції: одна частина кисню і дві частини закису азоту при загальному потоці газів 9л/хв. через ротоносову маску. Поступово збільшують концентрацію фторотану у вдихувальній суміші від 0,5 до 2-2,5% по об`єму. Збудження, що може виникнути в перехідній стадії наркозу, спостерігається дуже рідко та зустрічається в осіб, що страждають алкоголізмом або дуже фізично розвинутих. Через 2-3 хв. після початку вдихання газової суміші закінчується початкова та перехідна стадії наркозу і хворий втрачає свідомість: наступає перший ступінь хірургічної стадії, що співпадає з появою релаксації жувальної мускулатури. На цій стадії наркозу фторотану знижують до 0,5 - 1% по об`єму, а ротову маску міняють на носову. Між зубами вставляють роспорку, і виконують тампонаду зіву вологим марлевим тампоном, а висунуту вперед нижню щелепу постійно підтримують для попередження порушення дихання. Хірург дістає доступ до операційного поля в порожнині рота. Тривалість наркозу не повинна превищувати 1,5 години. Після закінчення оперативного втручання припиняють подачу анестетиків: до пробудження хворий продовжує отримувати киснево-повітряну суміш. При появі ознаків свідомості із зіву витягують тампон, видаляють міжзубну роспорку. По мірі повернення до свідомості знімають носову маску і хворого переводять в переднаркозну кімнату під спостереження медичного персоналу. Через годину хворий може йти додому без супроводу.
Крім наркозу суміші кисню, фторотану і закису азоту, приміняють комбінований наркоз сумішю фторотану, трилену, закису азоту і кисню.
Ця газонаркотична суміш забезпечує швидке введення в наркоз і хорошу аналгезію.
Як правило, наркоз легко переноситься хворими і забезпечує достатнє знеболення в ранньому післяопераційному періоді Введення в наркоз здійснюють через ротоносову маску і напротязі 2 хв. подають кисень, після чого добавляють закис азоту в співвідношенні 1:2, при загальному потоці газів 8-9л/хв. Поступово збільшують концентрацію фторотану до 2,5% за об`ємом і трилену до 0,5% за об`ємом. Наркоз підтримують на першому ступені хірургічної стадії газорнаркотичною сумішю кисню і закису азоту (співвідношення 1:2), фторотану (0,5-1% за об`ємом) і трилену (0,3-0,5% за об`ємом). За 1-2 хв. До закінчення операції припиняють подачу фторотану і трилену, а потім і закису азоту.
Киснево-повітряну суміш подають до повного повернення свідомості у хворого.
В якості загального знеболення в умовах поліклініки може бути використаний внутрішньовенний наркоз, для здійснення якого непотрібна спеціальна апаратура. Цей вид наркозу характеризується швидким введенням в наркоз і відсутністю у хворого стадії збудження. Для внутрівенного наркозу в поліклінічних умовах найбільш доцільно використовувати сомбревін, кетамін, їх комбініції з седуксеном і деякі інші препарати.
При застосуванні сомбревіну досягається гарний наркотичний ефект і знеболення, а також швидко відновлюються вихідні функції організму хворого в післяопераційному періоді. Довготривалість наркозу 3-4 хв. Внутрішньовенному наркозу сомбревіном повинна передувати атропінізація хворого. Наркоз дають натще. Хворий знаходиться в стоматологічному кріслі в положенні сидячи. Перед введенням препарату між зубами вставляють розпорку. Препапат вводять у вену на згині передпліччя у вигляді 2,5 % розчину з розрахунку 5-7 мг. на 1 кг. маси тіла. Через 30-40 с. наступає наркотичний ефект. На першому ступені хірургічної стадії наркозу, коли спостерігається релаксація жувальної мускулатури, проводять рихлу тампонаду зіва вологим марлевим тампоном. По закінченню операції здійснюють туалет порожнини рота: ретельно видаляють слину і кров. Після пробудження хворого видаляють міжзубну розпорку і тампон.
Використання комбінації сомбревіну і седуксену - малого транквілізатора і загального анестетика - по принципу збалансованої анестезії дозволяють збільшити операційний час до 15 хв. Після пункції вени і закріплення в ній ін`єкційної голки, хворому, який знаходиться в положенні сидячи, вводять 0,5% розчин атропіну сульфату в дозі 0.5 мг/кг, вводять седуксен з розрахунку 0,2-0,24 мг/кг. При цьому відбувається розслаблення, знімається нервове напруження, наступає емоційний спокій, хворі втрачають відчуття страху перед операцією.
Сомбревін вводять в дозі 3-4 мг/кг, після чого наступає поверхневий наркоз. Необхідний рівень аналгезії може бути досягнений послідовним фракційним введенням сомбревіну з розрахунку 0,5-0,6 мг/кг в 1хв. Через 2-3 хв. після припинення введення сомбревіну наступає пробудження хворого. Через годину після пробудження при нормальному протіканні наркозу хворий в стані йти додому. При цьому виді наркозу не відмічається збудження. Разом з цим слід мати на увазі, що при повторному введенні собревіну збільшується ризик розвитку ускладнень в вигляді порушення гемодинаміки, а саме падіння артеріального тиску по типу гістаміноподібного шоку. Це пояснюється тим, що собревін сприяє однокомпонентному виходу великої кількості гістаміну.
Наркоз кетаміном завжди починають з премедикації: внутрішньовенно вводять 0,1% розчин атропіна сульфата в дозі 0,3-0,5 мг. Довготривалість операційного часу при використанні кетаміна залежить від дози введеного препарату. При одноразовій ін`єкції 1 мг/кг кетаміну, тривалість аналгезії 5-6 хв. Цей час може бути збільшено в 2 рази за рахунок повтрного введення препарату в цій самій дозі. При введенні кетаміну в дозі 2 мг/кг тривалість аналгезії досагає 7-8 хв. Щоб збільшити тривалість наркотичної дії кетаміну до 10-12 хв., його можна використати з сомбревіном і седуксеном. При використанні кетаміна, пробудження наступає через 1-2 год., але відпустити хворого з поліклініки додому можна лише ще через 2 год. в супроводі родичів або медичного персоналу.
Комбіновану анастезію кетаміном і сомбревіном доцільно використовувати в умовах поліклініки, ніж мононаркоз кетаміном, так як при цьому скорочується період післянаркозної депресії і зменшується галюциногенна дія кетаміна (Бажанов Н.Н.,1979).
Після обстеження і підготовки хворого до операції проводять премедикацію 0,1% розчином атропіну сульфата в дозі 0,5 мг. Потім вводять кетамін в дозі 0,5-0,7 мг/кг. Через 1-1,5 хв. настає стадія аналгезії. По мірі її настання вводять собревін в дозі 3-4 мг/кг., в результаті чого настає наркотизація хворого, яка триває 5-6 хв. Цей період може бути збільшений до 7-8 хв. за рахунок повторного введення собревіна в дозі 2-3 мг/кг. Свідомість хворого відновлюється через 5 хв. після наркозу. Через годину йому можна дозволити покинути поліклініку.
Ускладнення при загальній анестезії.
Основною перевагою інгаляційного наркозу, який використовується в поліклінічних умовах, перед неінгаляційним, зокрема перед внутрішньовенним, являється добра керованість і можливість регулювати його глибину. При використанні інгаляційного наркозу в умовах добре оснащеного анестезіологічного відділення і при наявності бригади висококваліфікованих анестезіологів ризик розвитку ускладнень невеликий.
Значно частіше ускладнення під час наркозу зустрічаються при використанні фармакологічних препаратів для внутрішньовенного введення, так як жоден з існуючих препаратів в повній мірі не відповідає вимогам, які пред`являють наркотичним середникам, які використовують в амбулаторних умовах. Найбільш важким ускладненням являється зупинка серця, як результат передозування наркотика, захворювання серцево-судинної системи і т.д. Ознаки зупинки серцевої діяльності:
відсутність пульсу на крупних артеріях
різка блідність шкірних покровів і слизових оболонок
розширення зіниць
відсутність серцевих тонів
припинення дихання.
При розвитку цього ускладнення негайно припиняють введення наркотичної речовини, проводять внутрішньовенні або внутрішньосерцеві ін`єкції серцевих середників, 1 мл адреналіна (в 10 мл ізотонічного розчину ИаСі або 0,5% розчину новокаїну), одночасно здійснюють штучну вентиляцію легень і зовнішній масаж серця.
Пригнічення і зупинка дихання (асфіксія, апное), можуть виникнути в результаті передозування наркотика, (наприклад фторатан), настання паралічу дихального центру ларингоспазма являється наслідком западання язика, попадання в дихальні шляхи блювотних мас і т.д. Перші ознаки асфіксії - ціаноз, потемніння крові в рані. При їх появі необхідно негайно зупинити проведення наркозу, зняти маску, очистити порожнину рота, провірити прохідність дихальних шляхів, дати хворому кисень і приступити до штучної вентиляції легень.
Рвота, як правило, являється результатом неправильної підготовки хворого до наркозу. При рвоті виникає загроза затікання блювотних мас в дихальні шляхи, що приводить до одушення під час операції, і розвитку аспіраційних пневмоній в післяопераційний період. При виникненні рвоти необхідно негайно припинити подачу газонаркотичної суміші, зняти маску відкрити рот хворого, повернути його голову набік і ретельно очистити порожнину рота марлевими салфетками.
Западання язика приводить до порушення дихання, яке раптом стає хриплим. Проявляється асфіксія. Ускладнення розвивається в результаті зміщення нижньої щелепи назад в тому випадку коли язик не фіксований. Його необхідно обережно захватити язикотримачем і витягнути допереду. Особливо часто такі ускладнення виникають у тучних людей з короткою шиєю.
Крім перелічених вище, при проведенні наркозу і в післянаркозному періоді спостерігаються й інші ускладнення, як правило зв`язані з властивостями використаного фармакологічного препарату. Так при використанні фторотана при поглиблені наркозу знижується артеріальний тиск, наростає брадикардія. При використанні кетаміна в післяопераційному періоді можуть спостерігатися головокружіння, маячня, галюцинації, нервово-м`язеве збудження. Сомбревін може сприяти розвитку флебітів, тромбофлебітів і вираженої гіпоксії. При розведенні препарата ізотонічним розчином МаСІ до концентрації 2,5 %, знижується ймовірність розвитку цього ускладнення. При використанні всіх фармакологічних препаратів в післяопераційному періоді може спостерігатися нудота.
Необхідною умовою застосування загальної анестезії в умовах поліклініки є високий професіоналізм анестезіологів. У зв`язку з цим застосування загального знеболення можливе тільки в спеціально організованих центрах при великих стоматологічних поліклініках.
Потенційований наркоз.
Потенційований наркоз - це вид наркозу, при якому основна наркотична речовина вводиться на фоні дії попередньо введених фармакологічних препаратів, що володіють особливістю викликати перерив імпульсів в різних відділах нервової системи. Завдяки дії цих препаратів наркоз можливий при пониженій дозі наркотичної речовини. Нейровегетативна блокада, що викликається препаратами, знижує реактивність організму і зменшує патологічні реакції на операційну травму. При потенційованому наркозі застосовують нейролептичні препарати, в основному похідні фенотіазину у вигляді "літичних сумішей". Методика застосування і дози препаратів індивідуальні. Найбільш поширена наступна методика: напередодні операції, на ніч, хворі отримують снодійне - 0,1 г. фенобарбіталу або 0,1 г. етамінал 0, 025 г. аміназину, 0,025 г. етазину. Це забезпечує спокійний сон.
За 30-45 хв. до операції вводять суміш наступного складу: 2мл 2,5% розчину аміназину (50мг.), 2мл 2,5% розчину діпразилу (50мг), 2мл 5% розчину глюкози, вводять повільно, протягом 15-18 хв. В залежності від показань суміш можна вводити під час операції. Вказану дозу розводять в 200 мл 5% розчину глюкози і вводять краплинно.
Переваги потенційованного наркозу:
зменшується розхід наркотиків і їх токсичний вплив на організм
знижуються надлишкові патологічні реакції організму, що попереджує розвиток шоку
зберігаються енергетичні ресурси організму, що забезпечує сприятливе протікання післяопераційного періоду.
Негативний бік потенційованого наркозу: при великій дозі і невмілому користуванні, препарати можуть зняти фізіологічні компенсаторні реакції, тому їх не можна застосовувати при вже розвитому шоці. При гострих запальних процесах в черевній порожнині до встановлення діагнозу "літичні суміші" вводити не можна, так як вони спотворюють клінічну картину.
Нейролептаналгезія (НЛА).
НЛА - метод загального знеболення, що досягається в результаті введення в організм різних поєднань нейролептичних препаратів (дегідробензоперідол) і потужних анальгетиків (фентаніл).
Вперше метод запропонований де Кастро і Мунденером в 1959 р. Стан нейролептаналгезії характеризується втратою больової чутливості (аналгезія) і втратою психічної активності аж до втрати свідомості (нейролепсія). На відміну від нейролепсії НЛА легко керується, препарати не мають побічної дії.
В даний час метод НЛА застосовується в поєднанні з наркозом, місцевою анестезією, рідше - в чистому вигляді.