![]() | Ім'я файлу: Перескладання.docx Розширення: docx Розмір: 36кб. Дата: 31.03.2022 скачати Пов'язані файли: 9._POKAZHCHIKI.doc КОВИД КОРОНА.docx 104.doc Лабораторная работа №1.docx курсова робота Облік запасів (1).docx 2021_M_EOM_Suprunenko_M_Iu.pdf Лабораторна робота 2.docx банковское страхование.docx Стан ОП з розвитку музичних здібностей дітей.docx Види конфіскації майна.docx [UAReferats.com]_C39N1549.doc Лекція 3.docx ПЛАН:ХВОРОБИ СИСТЕМИ ДИХАННЯ Хвороби верхніх дихальних шляхів Риніт, гайморит, фронтит, ларингіт, бронхіт Основними загальними симптомами хвороб органів дихання є кашель, задишка , ціаноз слизових оболонок , порушення ритму дихання . Особливості кашлю (характер, частота та ін .) можуть давати змогу уточнювати діагноз . Наприклад , при макробронхіті кашель голосний , безболісний , спочатку сухий , потім вологий ; при мікробронхіті , пневмонії – слабкий , часто болючий ; при плевриті – сухий , р ізко болючий . Задишка може бути вдихальною , видихальною і змішаною . Ц іаноз – синюшність слизових оболонок і не пігментованих частин шкіри настає при недостатній збагаченні крові в легенях киснем і перезбагаченні її відновленим гемоглобіном . Порушення ритму дихання може спостерігатися раніше , ніж задишка і ціаноз , і характеризується збільшенням частоти дихання та іншими аритміями . Риніт – запалення слизової о болонки і підслизового шару носової порожнини , а у важких випадках поразка сальних залоз і лімфатичних фолікулів навколо носа. Залежно від походження риніти бувають первинними і вторинними , від перебігу - гострими і хронічними , від характеру запального процесу - катаральними , гнійними , крупозна і фолікулярними . Хвор іють усі види тварин . Етіологія.Найбільш частими причинами первинного риніту є механічні пошкодження , вдихання пилу, гарячого повітря , що дратують газів , вплив алергенів ( м іко зного , мікробних , лікарських ). Вторинні риніти відзначаються при багатьох інфекційних та інвазійних хворобах (парагрипі, ЗКГ, Ринотрахеит , контагіозної плевропневмонії, Миті, грипі поросят , миксоматозе кроликів та ін.). Симптоми.Клінічний прояв залежить від характеру запального процесу . Г острий катаральний риніт протікає при нормальній температурі тіла . Носове витікання серозне , а потім - серозно-гнійне . Спостерігається занепокоєння тваринного , слизов а носа гіперемована , набрякла . Фолікулярний риніт реєструється переважно у коней. Захворювання протікає при підвищеній температурі тіла, з симптомами кон'юнктивіту і збільшенням підщелепних лімфатичних вузлів. На слизовій оболонці носа виявляють запалені залози , а сама слизова набрякла і гіпе ремована . Крупозна риніт протікає при п ідвищеній температурі тіла . У носовому закінчення домішки фібрину і крові . Слизова носа гіперемована . Спостерігається инспираторная задишка . Збільшення і болю чість п ідщелепних лімфовузлів . Перебіг первинного риніту доброякісне : від декількох днів при катаральному д о 2-3-х тижнів при крупозному. Діагноз.Діагностують захворювання за харак терними клінічними симптомами. Диференціальний діагноз . Слід виключати інфекційні захворювання, що протікають з симптомом риніту (сап, Мит, заразний катар верхніх дихальних шляхів та ін ), а з незаразних - фарингіти, аероцістіти та ін Лікування . Виключають причини захворювання . На початку захворювання носову порожнину зрошують 0,25-1% розчином новокаїну , змащують ментоловою або тимоловой маззю 1-2% концентрації . Надалі носову порожнину зрошують дезинфікуючими і терпкими розчинами , як 3% борна кислота, 1-2% цинк сірчанокислий , 0,5% т аннин , 0,1% калій перманганат. При фолікулярних і крупозна ринітах в курсове лікування включають антибіотик и і сульфаніламідні препарати . Профілактика.Правильне утримання , годування та експлуатація тварин . Постійний контроль за м ікрокліматом приміщень . Гайморит - серозне , катаральне або гнійне запалення слизової оболонки верхньощелепної пазухи зі скупченням в ній ексудату . Розрізняють гострі і хронічні гайморити , первинні та вторинні . Етіологія . Причиною первинного гаймориту є травми в області верхньощелепної пазухи, що супроводжуються тр іщинами або переломами кісток . Вторинна форма захворювання може з'явитися ускладненням ринітів, мита і сапа у коней, ЗКГ і актиномікозу у великої рогатої худоби, карієсу зубів. У молодняку тварин гайморит мож е ускладнювати перебіг рахіту . Симптоми.Захворювання протікає при нормальній або злегка п ідвищеній температурі тіла . Спостерігається одностороннє носове витікання , що посилюється при нахилі голови . При пальпації в області пазухи - хворобливість , а при перкусії - тупий звук. Майже завжди відзначається збільшення п ідщелепних лімфатичних вузлі в . Діагноз.Для діагностики використовують клінічні , лабораторні та рентгенографічні досл ідження . При необхідності зве ртаються до трепанації пазухи. Диференціальнийдіагноз.У диференціальному відношенні необхідно мати на увазі актиномікоз , Мит , фарингіт и , фронтит, остеоміє л іти . Лікування.При лікуванні тварин з гострим гайморитом застосовують антибактеріальні препарати , інгаляції ментолу, зігріваючі компреси , обігрі вання лампами Мі н іна , Соллюкс. При хронічному перебігу п ісля трепанації гайморової порожнини її промивають дезинфікуючими , в'яжучими розчинами (0,1% калію перманганат, 0,02% фурацилін та ін ), а потім в порожнину вводять розчини антибіотиків . Профілактика полягає у попередженні впливу на тварин етіологічних факторів. Фронти т - х ронічний катар лобової пазухи. Захворювання частіше реєструється у великої і дрібної рогатої худоби, рідше - у коней і собак. Етіологія. Захворювання виникає внаслідок переломів рогів, кісткової стінки лобової пазухи, порушення техніки обезроживания . Вторинний фронтит може з'явитися ускладненням при ринітах, гайморитах , ЗКГ, ценуроз і естроз овець. Симптом и. Відзначається одностороннє, неприємного запаху носове витікання, що посилюється при нахилі голови, кашлі. Підстава рогу, кістки лоба болючі при пальпації і перкусії. Іноді відзначається деформація кісток в області лобової пазухи, при її перкусії - тупий звук. Захворювання протікає хронічно. Діагнозкомплексний з урахуванням анамнезу і характерною клінічної картини. Диференціальнийдіагноз.Фронтит слід диференціювати від захворювань, що мають у своєму клінічному прояві симптоми риніту. Лікування . Проводя ть таке ж, як і при гаймориті . Ларингіт – запалення слизової оболонки гортані . Може бути первинним і вторинним , гострим і хронічним , катаральним і фібринозним . Етіологія первинного ларингіту – простудні фактори , напування дуже холодною водою, годівля запиленими й гарячими кормами, вдихання подразнюючих газів і запиленого повітря . Вторинний ларингіт супроводжує част іше інфекційні хвороби ( мит , злоякісна катаральна гарячка та ін .). Патогенез: набряк слизової оболонки , накопичення в ній ексудату , звуження просвіту гортані й утруднення дихання . Симптоми : температура тіла в межах норми або п ідвищена , пульс та дихання прискорені , вдихальна задишка ; акт ковтання утруднений , болісний , голос хриплий , сухий різкий болісний кашель, ділянка гортані болюча , з обох ніздрів виділення рідини . Типовий симптомом є поза тварини з витягнутою вперед шиєю . Діагноз:Клінічні ознаки , дані ларингоскопії ( гіперемія , набряк слизової оболонки , пл івки фібрину ). Виключають фарингіт і бронхі т . Перебіг і прогноз . Гострий ларингіт триває 1-2 тижні , хронічний довше . Прогноз при своєчасному лікування частіше сприятливий . Фібринозний ларингіт може викликати асфіксію і призводити до загибелі тварини . Лікування: протимікробні , відхаркувальні засоби , інгаляції водяною парою з питною содою; компреси , тепле укутування , опромінювання ділянки гортані лампами солюкс , інфраруж . При загрозі асфіксії роблять трахеотомію . Бронхіт – запалення бронхі в . За перебігом буває гострим і хронічним . Може проявлятися як макр о- і мікробронхіт . Етіологія: переохолодження , протяги , дія на слизову оболонку аміаку , пилу та інших подразнюючих факторів . Сприяє розвитку захворювання гіповітаміноз А. Вторинний бронхіт може бути ускладненням ряду інфекційних , інвазійних і внутрішніх хвороб . Патогенез. Р ізноманітні етіологічні фактори викликають безпосередні або через кров подразнення рецепторів слизової оболонки бронхів , що призво - дить до розвитку запального процесу , гіперемії , ексудації , альтерації і проліферації . Постійними симптомамиє кашель і хрипи в легенях . Спочатку кашель сухий , короткий, поті м стає вологим і довготривалим , а при мікробронхіті – болісним . Хрипи на початку захворювання вислуховуються переважно сухими, потім , при наявності ексудату – вологими . Носове витікання , зазвичай , буває не на початку захворювання , а п ізніше . Діагноз встановлюють на п ідставі характерних клінічних ознак (кашель, хрипи в легенях ). У диференційній діагностиці бронхіту велике значення мають дані перкусії і рентгенологічного досл ідження : при перкусії – легеневий звук, при рентгеноскопії – посилення бронхіального і хілусного рисунків . Перебіг і прогноз . Гострий макробронхіт перебігає порівняно легко упродовж одного-двох тижнів , прогноз – сприятливий . Гострий мікробронхіт перебігає тяжче, нерідко ускладнюється пневмонією або альвеолярною емфіземою , прогноз при ньому – обережний . Хронічний бронхіт може тривати місяцями , майже завжди ускладнюється альвеолярною емфіземою , бронхостенозом , бронхоектазією . Лікування : сприятливі умови утримання і годі вл і ; протеолітичні ферменти для розрідження ексудату (пепсин, трипсин); відхаркувальні ( амонію хлорид, натрію гідрокарбонат ); теплові процедури ( солюкс , діатермія ); бронхолітики ( ефедрину гідрохлорид – підшкірно ); протимікробні засоби ( сульфаніламіди , антибіотики ); вітамін АD3Е та ін . Висновок: З метою своєчаснї діагностики хвороби дихальної системи у домашніх тварин, організації профілактики і лікування, необхідно чітко уявляти багатосторонню фізіологічну роль дихальних шляхів і легенів. Органи дихання тісно пов'язані через нервову систему, кров і лімфу з усіма системами організму. При ураженні органів дихання в організмі змінюються функції травної, серцево-судинної, сечостатевої, нервової та інших систем. При захворюваннях органів дихання зменшується надходження повітря в легені, що призводить до погіршення газообміну в них і виникнення задишки. У молодняку респіраторні хвороби протікають з більш вираженими ознаками і часто призводять до його загибелі. Хвороби дихальної системи класифікують за анатомічному принципі, їх підрозділяють на дві групи - хвороби верхніх дихальних шляхів - риніти, ларингіти, трахеїти і хвороби бронхів, легенів і плеври - бронхіти, пневмонії, плеврити, пневмоторакс, гідроторакс , емфіземи. |