Твір есе на тему «Якщо навчання біло без оцінковим…..»
З моменту, коли дитина починає робити перші самостійні кроки, вона захоплено досліджує світ. Вона з інтересом оглядає кожну травинку, грає з домашнім улюбленцем, та хоче дізнатися, як влаштоване все довкола, яке воно на смак.
На думку експертів, лише пізніше діти починають робити щось заради нагороди або щоб уникнути покарання. Проте культура винагороди дуже рано проникає в систему освіти. Навіть коли оцінки ще не ставлять, діти отримують "наліпки" за хорошу поведінку та регулярні звіти про їхні досягнення в навчанні. Психологи наполягають на важливості внутрішньої мотивації і власної зацікавленості дитини в навчанні, повсякденний вчительський досвід свідчить, що винагорода добре працює в роботі з цілим класом.
"Коли вихователь привертає увагу до хорошої поведінки одного учня, це допомагає іншим робити те саме", - пояснює Крістін Діварт, яка працює з 5-6-річними дітьми. Дуже важливо підтримувати в учнів відчуття свободи вибору і власного бажання в навчанні, вважає Фредерік Гай.
"Замість винагороди, зосередьтеся на якості стосунків з учнями, - радить фахівець. - Це означає слухати дітей і визнавати й негативні почуття, тому що вони нормальні".
Гай пропонує пояснювати учням, у чому корись завдання, яке вони не хочуть виконувати або вважають нудним.
Фахівці погоджуються, що вчителям слід більше зосереджуватися не на оцінках, а на зусиллях, яких доклав учень в процесі навчання.
Три роки тому Аарон Блеквелдер, викладач англійської мови в середній школі, заснував у Facebook групу "Можна обійтися без оцінок".
Наразі група налічує понад 5 000 учасників.
Вчителя надихнула серія досліджень, проведених у 1980-х роках, які вивчали, що мотивує 10-12-річних учнів: оцінка, оцінка разом з відгуком або лише відгук.
Дослідники дійшли висновку, що інтерес до навчання й успішність мотивували лише відгуки. Тоді як оцінка чи відгук + оцінка помітно погіршували бажання вчитися.
Замість оцінок учні Блеквелдера отримують список навичок, які вони повинні опанувати, і чіткий фідбек щодо кожного завдання.
Хоча дехто критикує цей метод, вчитель каже, що він надзвичайно ефективний. Завжди є кілька дітей, які не працюють на уроці, проте решта має величезний прогрес.
"Вони довіряють мені, тому що я даю їм конструктивний відгук на роботу, а не караю за помилки оцінками. І вони довіряють одне одному, тому що їм не потрібно змагатися за найкращу оцінку в класі. Вони добре співпрацюють, покладаючись на сильні навички одне одного", - пояснює педагог.
"Єдина перевага оцінок в тому, що вони приводять результати учнів до єдиної системи, зрозумілої батькам і дітям".
" Але й вчителям, які використовують лише відгуки, на певному етапі також доведеться ставити оцінки. Та й в реальному житті на ринку праці діє модель зовнішньої мотивації, наприклад, у вигляді зарплати.
На думку деяких дослідників, зовнішня мотивація (оцінки, винагороди) можуть бути шкідливими, коли є висока внутрішня мотивація. Новий стимул змушує переосмислити досвід навчання - не як те, що цікаве саме по собі, а як те, за що платять.
"Якщо оцінка змушує учня вчитися, а сам процес навчання заохочує і надихає, то зовнішній стимул також є потужним способом мотивації".