Ім'я файлу: Взаємодія держави та громадянського суспільства.docx
Розширення: docx
Розмір: 21кб.
Дата: 10.06.2022
скачати
Розширення: docx
Розмір: 21кб.
Дата: 10.06.2022
скачати
Міністерство освіти і науки України;
Державний університет телекомунікацій
Навчально-науковий інститут захисту інформації
Кафедра публічного управління та адміністрування
Доповідь на тему:
Взаємодія держави та громадянського суспільства
Підготувала студентка І курсу
групи ПУАД - 11
Волочан Карина
Викладач:
Кринична І.П.
м. Київ
2020 р.
Громадянське суспільство: Проблема громадянського суспільства та його взаємодії з державою сьогодні – одна з центральних у політичній та дерІнструменти забезпечення відкритості в діяльності органів державної влади Громадянське суспільство 39 жавно-управлінській науці. Очевидно, що її актуальність спричинена складними і досить суперечливими трансформаціями відносин у перехідних суспільствах, до яких належить і Україна. Формування першої чіткої системи взаємовідносин держави і громадянського суспільства пов’язують з ім’ям відомого англійського філософа Т.Гоббса. У праці “Левіафан” (1656) ним вперше було введено в науковий обіг поняття “громадянське суспільство”, яке ототожнювалося з терміном “держава”. Т.Гоббс, по суті, уперше показав неполітичну, засновану на користолюбстві і договорі самоорганізацію громадянського суспільства в політичних кордонах держави, закладаючи цим основи дуалізму держави та громадянського суспільства, що існує й понині. Дж.Локк (“Два трактати про правління” (1869)), Ш.Монтеск’є (“Про дух законів” (1748)), Ж.-Ж.Руссо (“Про суспільний договір” (1762)) розвинули ідеї громадянського суспільства. Вони ще не чітко розділяли державу і громадянське суспільство, але вважали, що можна досягти в державі досконалого правління, розумного і справедливого устрою за допомогою суспільного договору, народного суверенітету, загальної волі, які виступають джерелом справедливих законів.
У XIX ст. громадянське суспільство набуває змісту, відмінного від держави. У широкому розумінні воно виступає як “сукупність усіх способів взаємодії і форм об’єднання людей, в якому виражається їх усебічна залежність один від одного” або як “структурно чи генетично певний... тип спілкування, що постає як історично визначена цілісність або відносно самостійний елемент... цієї стійкої цілісності”.
Важливою віхою у вивченні проблем громадянського суспільства та його взаємовідносин з державою (передусімдля держав постсоціалістичного простору) стала праця Е.Геллнера “Доля свободи: громадянське суспільство і його конкуренти”. На думкунауковця, ідея громадянського суспільства – це ідея інституційного та ідеологічного плюралізму, який стоїть на перешкоді встановленню монополії влади та істини і врівноважує центральні інститути, які, будучи необхідними, разом з тим криють у собі небезпеку створення такої монополії. Таким чином, формула громадянського суспільства – це, з одного боку, політична централізація, з другого – економічний плюралізм.
Проблема взаємодії держави і громадянського суспільства: Сьогодні громадянське суспільство, яке являє собою позаінституціональний феномен, є незалежним від держави суспільством високорозвинених громадян та їх спільнот, здатних справляти солідарний вплив на формування та реалізацію державно-політичних рішень щодо дотримання прав і свобод людини та гарантії її вільного розвитку для забезпечення самовизначення й самореалізації кожної особи. З розвитком громадянського суспільства, переходом від нижчого ступеня його зрілості його зрілості до вищого змінюється (модернізується) і держава. Відповідно, можна стверджувати, що громадянське суспільство є своєрідною характеристикою людського суспільства та державних інституцій із позицій ступеня розвитку зрілості.
Розглядаючи проблемуфункціонування громадянського суспільства, необхідно враховувати, що воно має бути захищене законами від прямого втручання держави в його функціонування і водночас взаємодіяти з нею заради спільного блага. У цьому розумінні громадянське суспільство є ознакою, притаманною лише демократичній державі, якою відповідно до Конституції проголошено Україну. Здійснюючи державне управління, органи влади повинні враховувати зростання ролі громадянського суспільства і вносити відповідні корективи, визначаючи стратегічні цілі власного удосконалення та плануючи заходи передовсім у внутрішній політиці, механізм реалізації якої безпосередньо взаємодіє із складовими громадянського суспільства. Показово, що про громадянське суспільство йдеться в конституціях Іспанії, Португалії, Греції, Бразилії, Мексики, США.
Зазначимо, що інструментом організаційного оформлення громадянського суспільства є інститут держави. Як суб’єкт позитивного права, держава виступає не тільки посередником малих солідарних спільностей, але й їх гарантом. Вумовах соціокультурного плюралізму зберігає свою актуальність проблема суміщення особистого, суспільного і корпоративного інтересів. Розв’язання цієї проблеми виходить за межі можливостей як держави, так і суспільства. Вона під силу тільки “тандему”, а тому актуалізуються питання про повноваження держави і громадянського суспільства, їх відповідності та узгодженості.
Взаємовідносини громадянського суспільства і правової держави: Взаємовідносини між суспільством, що рухається до визначення “громадянське”, і держави, що претендує на статус правової, покликані забезпечувати: – для людини – утвердження її самоцінності в діапазоні від суспільної думки до предметних правових норм, створення достатньої законодавчої бази для реалізації політичних свобод, соціальних гарантій і справедливості, захисту від державно-чиновницької сваволі та соціальної стихії; – для суспільства – рівну правову захищеність державою всіх його соціальних прошарків, безумовну пріоритетність основ, що забезпечують безконфліктність, структурованість і політичну упорядкованість (усі суперечки вирішуються в межах прийнятих законів) громадського життя, режим громадянського миру і злагоди, загальний захист суспільства як цілісного, соціально диференційованого, саморегулювального організму від негативного впливу зовнішніх чинників, зрештою – контроль суспільства над державою, прозорість і підзвітність діяльності його структур;
– для держави – адекватне втілення прав людини в юридичні норми і в механізми захисту цих прав, що відкидає політичний волюнтаризм владних структур, соціальну і національну дискримінацію, панування права в усіх сферах життя, формування оптимальної, самодостатньої системи державно-політичних інститутів, створення умов для продуктивної законотворчої діяльності, результати якої відповідають інтересам людини і втілюються в повсякденному житті через потужний виконавчий механізм, ефективний поділ усіх гілок влади.
Громадянське суспільство залежить від діяльності інститутів влади і не може набути розвинених форм в умовах політичного насильства й тиранії. Тому зворотний зв’язок у відносинах громадянського суспільства і правової держави дуже важливий. Визнаючи автономність громадянського суспільства, правова держава має реагувати на запити і потреби асоційованого громадянства, видавати законодавчі акти та перевіряти їх виконання, інакше кажучи, вона повинна створити ситуацію правовоїзахищеності громадян, сформувати сприятливе правове поле для діяльності створюваних ними громадських інститутів.
Засади взаємовідносин громадянського суспільства і держави. Взаємовідносини громадянського суспільства та правової держави повинні базуватися на певних засадах, головними з яких є такі.
Законодавчо закріплений захист прав і свобод людини як пріоритет державної політики в усіх сферах суспільного життя. При цьому громадянські права та закони повинні чітко розрізнятися та не суперечити одне одному. Відповідно це дасть змогу виробити певну взаємовідповідальність громадян і держави.
Відпрацьована регламентація повноважень держави на ґрунті поділу влад за системи всебічного конституційно-правового контролю за їхніми діями від інститутів громадянського суспільства.
Наявність механізму демонополізації влади, що унеможливлює її зосередження в руках однієї особи, державної або суспільно-політичної інституції, якоїсь окремої групи людей.
Додержання демократичних вимог у процесі розробки, прийняття та застосування законів із взаємним правовим закріпленням у законах принципів та механізмів демократії, притаманних громадянському суспільству
Механізми взаємодії: Якщо конкретизувати шляхи взаємодії ІГС(Інститутів громадянського суспільства) з органами державної влади та органами місцевого самоврядування України, то вони такі:
Участь у експертно-консультаційній діяльності, спільних робочих групах (із представників органів виконавчої влади, законодавчої влади, місцевих органів влади, громадськості).
Співпраця з громадськими радами при органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування з питань підготовки та виконання рішень.
Звернення до управлінь по зв’язках з громадськістю в органах державної влади щодо подання органам виконавчої влади скарг та пропозицій.
Аналіз законопроектів та результатів їх експертизи на офіційному web-сайті Верховної Ради України з метою запобігання кризовим напруженням у суспільстві.
Публікації у ЗМІ.
Організація громадських слухань, проведення інших комунікативних заходів, участь у реалізації політики через конкурси соціальних проектів (так зване соціальне замовлення).
Проведення соціологічних опитувань та моніторингу громадської думки, з одного боку, та моніторингу управлінських рішень – з другого.
Налагодження роботи електронних приймалень.
Прямий телефонний зв’язок через сall-центри.
Інтерактивні юридичні консультації через web-сайти органів державної влади.
Повсякденний контроль за дотриманням вимог законодавства
Список використаних джерел :
1. Державне управління : підручник : у 2 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; ред. кол. : Ю. В. Ковбасюк (голова), К. О. Ващенко (заст. голови), Ю. П. Сурмін (заст. голови) [та ін.]. – К. ; Дніпропетровськ : НАДУ, 2013. – Т. 2. – 324 с.