Встановлення зонду та гастростоми Підготувала Андрущенко Вікторія, група 11119

Ім'я файлу: Андрущенко Вiкторія.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 4160кб.
Дата: 14.03.2024
скачати
Пов'язані файли:
Методичні вказівки по темі №16.doc

Проведення ШВЛ реанімаційним мішком і маскою протягом кількох хвилин вимагає введення ротошлункового зонда (8F), щоб запобігти роздуванню шлунка газом і наступній регургітації шлункового вмісту: уводять зонд на глибину, що дорівнює відстані від перенісся до мочки вуха і від мочки вуха до мечоподібного відростка;
після введення зонда відсмоктують шприцом вміст шлунка, зонд залишають відкритим і фіксують лейкопластирем до щоки;
ШВЛ негайно відновлюють, наклавши маску поверх зонда.
Використвння зонду при реанімаціїї дітей

Введення зонду для ентерального годування
Введення зонду для годування у шлунок чи у черевну порожнину це поширена процедура для онкохворих дітей. Зонд для годування використовується для ентерального годування пацієнтів, яким необхідні
додаткові поживні речовини.

1. Через ніс (неінвазійний спосіб), при якому використовуються:
- НГ-зонди (назогастральні)
- НД-зонди (назодуоденальні)
- НЄ-зонди (назоєюнальні)
2. Через невеличкий отвір у шлунку - це хірургічно введені зонди для гастростомії, гастроєюностомії та
єюностомії.
Існує 2 способи введення зондів для годування:

Катетер Левіна, який являє собою одно-просвітну назогастральну трубку невеликого діаметра. Вона більше підходить для введення ліків або харчування.
Катетер Salem Sump, який являє собою трубку NG
великого діаметра з подвійним просвітом. Це забезпечує відсмоктування крізь один просвіт та провітрювання крізь інший, щоби зменшити від'ємний тиск і запобігти втягуванню слизової
оболонки шлунка в катетер.
Трубка Добгоффа, яка є назогастральною трубкою з невеликим отвором з вантажем на кінці, який тягне її під дією сили тяжіння впродовж введення.
Типи назогастральних зондів

Покази
Застій шлункового вмісту, кишкова непрохідність,
підозра на кровотечу із верхніх відділів ШКТ, ентеральне харчування через шлунковий зонд, розширення і здуття шлунка
(після вентиляції мішком
Амбу з лицевою маскою).
Протипокази
Стеноз, або розрив стравоходу
Відсутність глоткового рефлексу
(у незаінтубованого хворого)
Недавно перенесена операція на шлунку або стравоході
Не можна вводити зонд через ніс,
якщо носові ходи мають обмежену прохідність (найчастіше внаслідок викривлення носової перегородки)
Проведення гастростомії

Зонди для годування, що вводяться через шлунок, поділяються на 2
головні категорії: довгі трубки низькопрофільні або ґудзикові
трубки.
Пацієнтам зазвичай спершу вводять довгі трубки, а потім замінюють на низькопрофільні через 6-8 тижнів з моменту загоєння місця вводу зонду.

Довгі трубки
Це зонди, що вводяться через стінку шлунку. Внутрішній кінець трубки має
грибоподібну форму чи балон, що утримує її на місці. Зовнішній наконечник чи диск утримує зонд на шкірі.
Вся довжина трубки залишається ззовні.
Довгий кінець трубки має один чи декілька отворів – порти. Порти використовуються для годування,
введення медикаментів чи видалення повітря та рідини зі шлунку.

Низькопрофільні
«ґудзикові» трубки
Це короткі зонди для годування,
що знаходяться близько до шкіри. Невеличкий балон утримує зонд з внутрішньої
сторони шлунку чи черевної
порожнини. Зовнішній порт використовується для під’єднання низки засобів для годування.