МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ
ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
ПСИХОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Кафедра практичної психології
Курсова робота
ВПЛИВ ОТОЧЕННЯ НА ФОРМУВАННЯ НЕВРОТИЧНИХ РОЗЛАДІВ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ
Виконала: студентка 5 курсу, групи “Б”
Напряму підготовки 6.030103
Практична психологія
Сотнікова М. О.
Науковий керівник: Євтушенко І. В.
Черкаси - 2013 року
ЗМІСТ
ВСТУП..................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ НЕВРОЗІВ ТА НЕВРОТИЧНИХ СТАНІВ В ДИТЯЧОМУ ВІЦІ………………….…..5
Поняття неврозу в науковій літературі…..…………………………..5
Класифікація неврозів в науково - психологічній літературі...........7
1.3. Клінічна картина дитячих неврозів…………………………………….8
Основні фактори виникнення дитячих неврозів……………………..13
Дисгармонійне виховання як передумова виникнення неврозу..….25
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ДІАГНОСТИКИ НЕВРОТИЧНИХ РОЗЛАДІВ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ……………………………..32
2.1. Особливості прояву шкільних неврозів………………………………32
2.2. Дослідження невротичних розладів у дітей молодшого шкільного віку………………………………………………………………………40
2.3. Профілактика дитячих неврозів…………………………………….....47
ВИСНОВКИ.......................................................................................................60
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................62
ДОДАТКИ..........................................................................................................65
Додаток А. Тест шкільної тривожності Філліпса. …………………….........66
Додаток Б. Опитувальник для батьків «Аналіз сімейних взаємин»..…..…73
Додаток В. Клінічний опитувальник для виявлення і оцінки невротичних станів (К. К. Яхін, Д. М. Менделевич)..…………………………………......91
ВСТУП
На сьогоднішній день однією з проблем в нашому високорозвиненому суспільстві залишається значний зріст кількості психічних розладів. Складне економічне становище в країні не сприяє поліпшенню психічного здоров’я людей. Це підтверджують статистичні дані МОЗ України, згідно з якими у 2008 році абсолютна кількість пацієнтів, які стоять на обліку, з розладами психіки та поведінки склала 1 175 962 особи, серед них 22% діти. Серед непсихотичних розладів найчастіше спостерігаються невротичні розлади (24%), розлади психічного розвитку (20,7%). Така тенденція розподілу патології зберігається протягом останнього десятиліття. Найменше уваги приділяється тим відхиленням, які не мають яскравих патологічних проявів і носять прихований характер. Дитячі неврози тривалий час вважалися незначним та перехідним порушенням, яке зникає з набуттям життєвого досвіду Досить часто невротичні розлади залишаються нерозпізнаними, а діти та підлітки, які страждають цими хворобами, не можуть отримати вчасну психологічну допомогу. Це, насамперед, пов’язано з тим, що здебільшого невротичні симптоми носять прихований характер і, на відміну від симптомів поведінкових розладів, не несуть соціальної загрози, що дозволяє їм довго залишатися непоміченими. Саме тому, дитячі неврози тривалий час вважалися незначним та перехідним порушенням, яке зникає з набуттям нормального життєвого досвіду. Але тепер відомо, що більшість дітей з неврозами не позбуваються своїх проблем навіть в зрілому віці.
На думку шкільних психологів та педагогів, вже в середніх класах діагноз нервового розладу можна поставити великій кількості дітей, а якщо врахувати, що невроз формується раніше, можна зробити припущення про наявність передумов для розвитку невротичних розладів ще в молодшому шкільному віці. Молодший шкільний вік є періодом інтенсивного психічного та особистісного розвитку, саме в цей віковий період починає складатися самооцінка дитини, яка опосередковує її ставлення до себе. Враховуючи те, що затяжний дитячий невроз неминуче перетвориться на дорослий, спричинюючи страждання особистості є нагальна необхідність своєчасного діагностування невротичних розладів і аналіз причин їх виникнення з метою подальшої корекції і ефективної профілактики.
Це і обумовило актуальність нашої курсової роботи.
Об’єктом нашого дослідження є невротичні розлади в дитячому віці.
Предметом дослідження є передумови формування неврозів у дітей молодшого шкільного віку.
Мета дослідити особливості виникнення дитячих неврозів, визначити неврогенні чинники їх розвитку.
Для досягнення мети необхідно було виконати наступні завдання:
1. Проаналізувати наукову літературу з досліджуваної проблеми.
2. Виявити фактори, що призводять до виникнення невротичних розладів у дітей.
3. Визначити шляхи діагностики неврозів у дітей.
4. Розробити програму діагностичної роботи з батьками дітей, які
схильні до невротичних розладів.
Гіпотезою є припущення, що несприятлива сімейна атмосфера - основне джерело виникнення неврозів у дитячому віці.
Для розв’язання поставлених завдань, досягнення мети та перевірки гіпотези в роботі були використані такі методи:
1. Загальнонаукові методи (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення тощо).
2. Методи дослідження: спостереження, бесіда, стандартизовані тестові методики.
Теоретична значущість роботи полягає в поглибленні та систематизації загальних теоретичних знань щодо проблеми особливостей діагностико - корекційної роботи психолога з дітьми, які схильні до невротичних розладів.
Практична значущість роботи полягає в тому, що одержані результати дослідження можуть бути використані психологами, соціальними працівниками, вчителями, соціальними службами у роботі з дітьми, які мають схильність до формування невротичних розладів, та їх батьками.
Мета та завдання курсової роботи обумовлюють її структуру, яка складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.
РОЗДІЛ 1
НЕВРОЗИ ТА НЕВРОТИЧНІ СТАНИ В ДИТЯЧОМУ ВІЦІ
1.1. Поняття неврозу в психологічній літературі
Неврози - це велика група захворювань психіки. Спільним для них усіх є те, що при цьому відсутні органічні ушкодження головного мозку. Термін був введений в наукову літературу шотландським лікарем У. Калланом в 1777 році [23]. Існує багато визначень самого поняття неврозу, в кожному з яких акцентується увага на тій чи іншій стороні захворювання. У вітчизняній науці одним з перших, хто дав розгорнене тлумачення неврозу, був В.Н. Мясіщев, який у своїй патогенетичній концепції неврозів ще у 1934 році відмічав, що невроз є хворобою особи. Пізніше він уточнив, що невроз- психогенне захворювання, в основі якого - протиріччя між особистістю і важливими для неї сторонами дійсності, яке вирішене нею невдало, нераціонально, непродуктивно і викликає тяжкі та хворобливі переживання [14]. Сьогодні загальновизнаною точкою зору на неврози є погляд радянського вченого Б.Д. Карвасарського, який визначав невроз, як психогенний нервово-психічний розлад, який виникає внаслідок порушення важливих життєвих відношень людини і проявляється у специфічних клінічних феноменах при відсутності психотичних явищ [10]. Невроз характеризується, по-перше, зворотністю патологічних порушень, незалежно від його тривалості, що відповідає розумінню неврозу І.П. Павловим як зриву вищої нервової діяльності, який може тривати дні, тижні, місяці і навіть роки; по-друге, психогенною природою захворювання, що, згідно В.Н. Мясіщеву, визначається існуванням зв'язку між клінічною картиною неврозу, особливостями системи відносин і патогенної конфліктної ситуації хворого; по-третє, специфічністю клінічних проявів, що складає у домінуванні емоційно-афективних і соматовегетативних розладів [10].
В зарубіжній психології невроз також розглядається під різними кутами зору: в психоаналізі – як необхідний і неминучий момент розвитку, пов’язаний з утворенням і розвитком дитячої тривоги; в індивідуальній психології А. Адлера – як патологічна форма компенсації почуття внутрішньої недостатності, нереалізованого почуття власної вищості[1]; у К. Хорні – як психічний розлад, викликаний страхом і захистом від нього,як прояв загальмованого процесу самореалізації [37]; в біхевіоризмі та поведінковій терапії – як зафіксована навичка непристосованої поведінки, набута шляхом навчання.
Невроз – функціональний розлад, „ зрив” вищої нервової діяльності в результаті перенапруження основних нервових процесів – збудження, гальмування та їх динаміки [26]. Невроз – душевне порушення, обумовлене психічним конфліктом між бажанням людини й неможливістю їх задовольнити в реальному житті. Невроз – група найбільш розповсюджених нервово – психічних розладів, які мають психогенну природу. Виникають на основі непродуктивного й нераціонального вирішення невротичного конфлікту, який переважно закладається в дитинстві в умовах порушених відносин з мікросоціальним оточенням, в першу чергу з батьками. Також може виникати й під впливом незадоволеності, тяжких переживань, напруги, та недосяжності життєвих цілей, втрат та інших психотравмуючих факторів [30].
Поняття "невроз" можна більш глибоко пояснити через розкриття понять "невротичний конфлікт та психічна травма". Наприклад, невротичний конфлікт визначається як порушення особливо важливих для особистості відносин з оточенням. це внутрішня реакція людини на суперечливість між зовнішньою інформацією та внутрішніми очікуваннями і прагненнями, неготовність людини до сприйняття нової інформації, сприймання її вороже. Оскільки носіями цієї інформації найчастіше є люди з найближчого оточення, то і вони починають сприйматися вороже (руйнування соціальних стосунків, за В. Мясищевим) [14]. По – друге, вважається за необхідне звернути увагу на причини виникнення невротичного конфлікту. У переліку основних потреб людини (за Х. Мюрреєм) провідні місця займають потреба в агресії, у пошуку дружніх зв’язків і у відтворені інших. К. Хорні назвала ці потреби складовими базового невротичного конфлікту [37].
Психічна травма визначається як подія, що торкається значущих сторін життя людини і розглядається нами як наслідок деяких зовнішніх впливів навколишнього середовища на індивіда, що кваліфікуються як негативні самою людиною.
1.2. Класифікації неврозів в науковій літературі
Існує багато підходів щодо класифікації неврозів. Відома систематика, яка відображає характер психогенії (невроз очікування, страху, ятрогенний невроз, екзаменаційний невроз, та ін.). Однак такий поділ невротичних реакцій не враховує ні важкості стану, ні особливостей клінічної картини, в зв'язку з величезною розмаїтістю травмуючих психічних впливів і ситуацій число варіантів практично необмежено [18].
У деяких дослідженнях систематика неврозів ґрунтується на припущенні про патогенетичну залежність клінічної картини від віку, у якому відбувається маніфестація захворювання, — неврози дитячого віку, шкільний невроз, клімактеричний невроз та ін. Для неврозів дитячого віку характерна перевага страхів, соматовегетативних (енурез,блювота) і рухових розладів (логоневроз, тики, істеричні паралічі). Починаючи з 30-х років XX ст. широке поширення отримала типологічна диференціація невротичних реакцій за їх тривалістю — на короткочасні і затяжні. Короткочасні (ситуаційні - за П.Б. Ганнушкіним; невротичні - за Г.К.Ушаковим) реакції нетривалі, їхні прояви швидко редукуються і відновлюється попередній психічний стан [24].
На сучасному рівні знань широке поширення отримала синдромальна класифікація неврозів, відображена в МКБ-10. У цій класифікації психічних розладів невротичні розлади розташовані головним чином у рубриках F40- F42 (панічний розлад, агорафобія, соціальна фобія; специфічні, ізольовані фобії; генералізований тривожний розлад, нав'язливі думки, компульсивні дії, деперсоналізаційно-дереалізаційний синдром і ін.), але представлені також у розділах F44 - дисоціативні (конверсійні) розлади, F45.2 - нозофобії і F48 – неврастенія [26].
Різноманітні класифікаційні розподіли неврозів, пропоновані різними авторами, відбивають насамперед відсутність єдиного погляду на причини їх формування. У зв'язку з цим дотепер не припиняються спроби систематизації неврозів з використанням різних критеріїв.
1.3. Клінічна картина дитячих неврозів
Розрізняють загальний та системний неврози. До загальних неврозів належать істерія, невроз нав’язливих станів, страху, депресивний невроз, іпохондричний невроз.
Неврози страху. Основними проявами неврозів страху є страхи надцінного змісту, тобто предметні страхи, які пов'язані зі змістом психотравмуючої ситуації і обумовлюють над ціннісно-хворобливе ставлення до об'єктів і явищ, що викликали афект страху. Характерно нападоподібне виникнення страхів, особливо при засинанні. Напади страху продовжуються 10-30 хв., супроводжуються вираженою тривогою, нерідко афективними галюцинаціями, вазо-вегетативними порушеннями (головний біль, відчуття тяжкості в голові, порушення сну, дратівливість, емоційна лабільність. Зміст страхів залежить від віку. У дітей переважають страхи темряви, самітності, тварин, персонажів казок, кінофільмів або вигаданих батьками з «виховною» метою («бабай» і ін.).
Невроз нав'язливих станів відрізняється переважанням в клінічній картині нав'язливих явищ, тобто рухів, дій, страхів, побоювань, уявлень і думок, що виникають всупереч бажанню хворого, який, усвідомлюючи їх хворобливий характер, без успіху прагне їх перебороти. Основними видами нав’язливостей у дітей є нав’язливі рухи і дії (обсессії) та нав’язливі думки (компульсії) і страхи (фобії). В залежності від переважання тих чи інших умовно виділяють невроз нав'язливих дій (обсесивний невроз) і невроз нав'язливих страхів (фобічний невроз). Часто зустрічаються змішані нав'язливості (обсессивно-компульсивний синдром).
Обсесивний невроз у дітей молодшого шкільного віку виражається переважно нав'язливими рухами – нав'язливими тиками, а також відносно простими нав'язливими діями. Тикові нав'язливі рухи пов'язані з емоційною напругою, що знімається руховим розрядом і підсилюється при затримці нав'язливого руху. Нав'язливі дії складаються зі сполучення ряду рухів.
При фобічному неврозі у дітей переважають нав'язливі страхи забруднення, гострих предметів (голок), закритих приміщень ,властиві нав'язливі страхи хвороби і смерті, страх подавитися при їжі, страх почервоніти в присутності сторонніх, страх усної відповіді в школі.
Депресивний невроз поєднує групу захворювань, у клінічній картині яких провідне місце посідає депресивне порушення настрою. Типові прояви депресивного неврозу – подавлений настрій супроводжується відповідним виразом обличчя, бідного на міміку, тихим мовленням, уповільненими рухами, плаксивістю, загальним зниженням активності,
усамітненням. У висловлюваннях переважають психотравмуючі переживання, а також думки про власну малоцінність, низький рівень здібностей.
Соматовегетативні розлади: зниження апетиту, зменшення маси тіла, запори, безсоння.
Істеричний невроз - психогенне захворювання, що характеризується різноманітними(соматовегетативними, моторними,сенсорними,афективними) розладами невротичного рівня, у виникненні і прояві яких провідна роль належить механізму умовної приємності або бажаності для хворого даних розладів, який забезпечує патологічний захист особистості від важких для неї ситуацій. У клініці істеричних розладів дітей провідне місце займають моторні і соматовегетативні порушення: істерична блювота, затримка сечовипускання, головні болі, непритомності, псевдоалгічні явища (тобто скарги на болі в тих або інших частинах тіла при відсутності органічної патології відповідних систем і органів, а також при відсутності об'єктивних ознак болю). У молодшому дитячому віці часто зустрічаються рудиментарні моторні напади: падіння з криком, плачем, ударами об підлогу і афект-респіраторні напади, що виникають при образі, невдоволенні після відмови виконати вимоги дитини, покаранні і т.д.
Неврастенія (астенічний невроз). В дитячому віці неврастенія у вираженій формі зустрічається тільки у дітей шкільного віку і підлітків. Основні прояви неврозу- підвищена дратівливість, нестриманість, гнівливість і в той же час швидке виснаження афекту, легкий перехід до плачу, стомлюваність, погане перенесення психічного напруження. Спостерігається вегето-судинна дистонія, знижений апетит, розлади сну. У дітей більш молодшого віку відзначаються рухове розгальмування, непосидючість, схильність до зайвих рухів.
Системні неврози досить часто зустрічаються у дітей молодшого та шкільного віку:
- невротичне заїкання - психогенно обумовлене порушення ритму, темпу і плавності мовлення, пов'язане із судомами м'язів, що беруть участь у мовленнєвому акті;
- невротичний тик об’єднує різноманітні автоматизовані звичні рухи, а також різноманітні респіраторні тики, що виникають внаслідок фіксації того чи іншого захисного руху. В деяких випадках тики відносять до проявів неврозу нав'язливості. Разом з тим нерідко, особливо у дітей молодшого шкільного віку, невротичні тики не супроводжуються почуттям внутрішньої несвободи, напруги, прагненням до нав'язливого повторення руху, тобто не носять нав'язливого характеру;
- невротичні розлади сну у дітей зустрічаються досить часто і виражаються порушеннями засипання, неспокійним сном з частими рухами, розладом сну з нічними пробудженнями, нічними страхами, яскравими страхітливими сновидіннями, а також ходінням і розмовами уві сні;
- невротичні харчові розлади група системних невротичних розладів, що
характеризуються різними порушеннями харчової поведінки (анорексія, булімія). Безпосереднім приводом до виникнення цих розладів часто є спроба матері насильно нагодувати дитину, перегодовування, випадковий збіг прийому їжі з яким-небудь неприємним враженням;
- невротичний енурез – неусвідомлене сечовиділення, переважно під час нічного сну. Нічне нетримання сечі стає частішим при загостренні психотравмуючої ситуації, після фізичних покарань і т.п. Як правило, супроводжується іншими невротичними розладами: нестійкість настрою, дратівливість, страхи, плаксивість, тики;
- невротичний енкопрез проявляється у незначному мимовільному випорожненні при відсутності поразок спинного мозку, а також аномалій і захворювань кишечнику. Зустрічається приблизно в 10 разів рідше енурезу, в основному у хлопчиків у віці від 7 до 9 років. Часто супроводжується зниженим настроєм, дратівливістю, плаксивістю, енурезом [9].
1 2 3 4 5 6