Ім'я файлу: Тема. Музикотерапія та особливості її використання.docx
Розширення: docx
Розмір: 21кб.
Дата: 23.05.2020

Тема. Музикотерапія та особливості її використання

Переваги та недоліки використання музикотерапії.

Термін «музикотерапія» має греко-латинське походження і в перекладі означає «лікування музикою». Існує багато визначень поняття музикотерапії. Багато вчених вважає музикотерапію допоміжним засобом психотерапії, засобом специфічної підготовки пацієнтів до застосування складних терапевтичних методів [2, с. 97].

Музикотерапія розвивається як інтегративна дисципліна, суміжна із нейрофізіологією, психологією, рефлексологією, музичною психологією, музикознавством та іншими науками. Вона все більше стверджується у статусі універсальної виховної системи, здатної оптимізувати процес особистісного розвитку людини у складних умовах сучасного суспільного життя [2, с. 25–30]

Музикотерапія – це психотерапевтичний метод, що використовує музику як засіб корекції. Численні методики музикотерапії передбачають як цілісне й ізольоване використання музики як основного й провідного чинника впливу (прослуховування музичних творів, індивідуальне та групове музикування), так і доповнення музичним супроводом інших корекційних прийомів для посилення їх впливу й підвищення ефективності.

Різнобічний вплив музики на психіку людини робить музикотерапію одним із перспективних сучасних методів лікування та профілактики порушення нервової системи, аутизму, заїкання, депресії, відхилень у поведінці, психосоматичних захворювань, рухових і мовних розладів.

Медичні аспекти розвитку музикотерапії досліджували Дж. Альвін, Р. Блаво. Психологічні особливості впливу музики на людей різних категорій висвітлено у працях Б. Карвасарського, Д. Кемпбел, А. Саторі, С. Шушарджан. Методичні прийоми використання музикотерапії з дітьми різного віку стали предметом дослідження таких учених, як Н. Ветлугіна, Л. Куненко.

Аналіз психолого-педагогічної літератури дав змогу виявити суперечності між спрямованістю навчально-виховного процесу на використання здоров’язбережних технологій і недостатністю обґрунтування методики використання таких систем; між розробленістю методів терапевтичного впливу музики в медицині й нерозкритістю педагогічного потенціалу музикотерапії. Розрізняють три форми рецептивної психокорекції: комунікативну, реактивну й регуляторну:

1. Комунікативна – спільне прослуховування музики, спрямоване на підтримку взаємних контактів, взаєморозуміння і довіри, це найбільш проста форма музикотерапії, що має своєю метою встановлення й поліпшення контакту педагога з учнями.

2. Реактивна, спрямована на досягнення катарсису.

3. Регуляторна, що сприяє зниженню нервово-психічного напруження. Рецептивна музикотерапія може проводитися у формі пасивного й активного прослуховування, що визначається особливостями групової дискусії, яка виникає в процесі музикотерапії [1, с. 5–8].

Найчастіше використовується рецептивна музикотерапія з орієнтацією на комунікативні завдання. Учні в групі прослуховують спеціально підібрані музичні твори, а потім обговорюють власні переживання, спогади, думки, асоціації, фантазії, що виникають у них у процесі прослуховування.

На одному занятті прослуховуються, як правило, три твори або більш-менш закінчених уривки, кожен по 5–10 хв.

Програму музичних творів побудовано на основі поступової зміни настрою, динаміки і темпів з урахуванням їх різного емоційного навантаження. Перший твір має формувати певну атмосферу для всього заняття, виявляти настрій клієнтів, налагоджувати контакти та входження в музичне заняття, готувати до подальшого прослуховування. Це спокійний твір, що відрізняється розслаблювальною дією. Другий твір – динамічний, драматичний, напружений, несе основне навантаження. Його функція полягає у стимулюванні інтенсивних емоцій, спогадів, асоціацій проективного характеру з власного життя учнів. Після його прослуховування в групі приділяється значно більше часу обговоренню переживань, спогадів, думок, асоціацій, що виникають у дітей.

Третій твір має зняти напруження, створити атмосферу спокою. Він може бути або спокійним, релаксаційним, або, навпаки, енергійним, що дає заряд бадьорості, оптимізму, енергії [6, с. 54–63].

У процесі групової психокорекції активність учня може стимулюватися за допомогою різних додаткових завдань. Наприклад:

1) пропонується зрозуміти, в кого з членів групи емоційний стан більшою мірою відповідає музичному твору;

2) з наявної фонотеки підібрати власний музичний портрет, тобто твір, що відображає емоційний стан кого-небудь з членів групи.

У груповій психокорекційній роботі використовується активний варіант музикотерапії. Він вимагає наявності найпростіших музичних інструментів. Клієнтам пропонується висловити свої почуття або провести діалог з ким-небудь з членів групи за допомогою вибраних музичних інструментів. Виконання музичних творів також має гарний корекційний ефект, сприяючи створенню довірчої теплої атмосфери [1, с. 42–46].

Для використання активного варіанта музикотерапії потрібний набір нескладних музичних інструментів: дзвіночки, барабан, марокаси, цимбали та ін. Учням пропонуються певні ситуації, теми, подібні до тем програвання ролей, малюнка, наприклад важка розмова з особою з найближчого оточення. Учень обирає музичний інструмент та інструмент для свого партнера, а потім за допомогою звуків створюється діалог.

Обговорення йде так само чином, як і при проведенні інших технік. Як варіант активної музикотерапії може розглядатися хоровий спів. Метою використання цього прийому є створення відповідної емоційної атмосфери, необхідної для функціонування групи, зниження рівня напруження, скутості, відчуженості, створення згуртованості, формування співробітництва, взаєморозуміння, емоційного контакту [5, с. 115–123].

Групова пасивна музикотерапія проводиться у формі регулярного (2 рази на тиждень) групового (6–8 осіб) прослуховування творів інструментальної класичної музики. Мета прослуховування – змінити настрій учнів, відвернути їх від переживань, зменшити тривогу. Програма прослуховування складається з урахуванням попереднього апробування п’єс на групових сеансах, аналізів самозвітів дітей і спостереження за ними під час прослуховування [7, с. 95–97].

Корекційний вплив музикотерапії є симптоматичним, тобто знижує певною мірою психічні прояви, але не усуває джерело їх виникнення. Тому цей метод є додатковим до інших методів корекційного впливу.

Групова вокалотерапія, спів – важливий метод активної музикотерапії. Перевага цього методу полягає у поєднанні уваги до своєї тілесної сфери (функцій гортані, шийної мускулатури, легенів, діафрагми й, по суті, всього організму) з орієнтацією на групу.

Кількість групи вокалотерапії – 15–20 осіб, тривалість занять – 45 хв.

Використовуються пісні переважно оптимістичні, життєрадісного характеру, але також такі, які спонукають до роздумів і глибоких переживань. Пісні підбираються відповідно до настрою групи. Розміщення групи – замкнуте коло.

Керівники групи включені в коло і співають разом з усіма [3, с. 10–12]. На психологічні механізми корекційного впливу музикотерапії вказують: катарсис – емоційна розрядка, регулювання емоційного стану; полегшення усвідомлення власних переживань; конфронтація з життєвими проблемами; підвищення соціальної активності; набуття нових засобів емоційної експресії; полегшення формування нових відносин і установок [4, с. 20–25].

Фізіологічний вплив музики на людину ґрунтується на тому, що нервова система, а з нею й мускулатура мають здатність засвоєння ритму.

Музика як ритмічний подразник стимулює фізіологічні процеси організму, що відбуваються ритмічно як у руховій, так і у вегетативній сфері. Ритми окремих органів людини завжди відповідні. Між ритмом руху й ритмом внутрішніх органів існує певний зв’язок. Ритмічні рухи являють собою єдину функціональну систему, руховий стереотип. Використовуючи музику як ритмічний подразник, можна досягти підвищення ритмічних процесів організму в компактності та економічності енергетичних витрат [3, с. 185–190].

Вивчення емоційної значущості окремих елементів музики – ритму, тональності – показало їх здатність викликати стан, адекватні характеру подразника: мінорні тональності виявляють депресивний ефект, швидкі пульсуючі ритми діють збудливо й викликають негативні емоції, м’які ритми заспокоюють, дисонанси збуджують, консонанси заспокоюють.

Тобто, музика впливає на багато сфер життєдіяльності через три основні чинники: вібраційний, фізіологічний і психологічний.

Вібраційний чинник музики є стимулятором обмінних процесів на рівні клітини. Сьогодні наукові дослідження свідчать, що за допомогою вібрації можна впливати навіть на процес каталізу, підбираючи точну вібрацію і стимулюючи діяльність окремих ферментів. Крім того, звуковий вібраційний чинник через звуки імені дитини в буквальному розумінні слова формує її організм. Кожне ім’я має набір звуків, що створюють унікальне вібраційне поле.

Фізіологічний чинник музики здатний змінювати різні функції організму, такі як дихальна, рухова, серцево-судинна. Психологічний чинник через асоціативний зв’язок, медитацію здатний значно міняти психічний стан дитини.

Музика є підґрунтям усього живого: ритм, мелодія і гармонія. Вона вчить дитину відчувати ритми життя, гармонізує її власні біоритми, дає змогу відчути себе часткою космосу, вийти за межі своїх особистих проблем. Музика дає змогу дозувати психофізичне навантаження від прослуховування ніжних звуків і до потужних ритмів аеробіки й танців. Різні види музики впливають на різні функції організму. Наприклад, дихальної функції можна використовувати духові інструменти, при порушенні дрібної моторики пальців – клавішні інструменти, при психоневрологічних порушеннях – прослуховування музики. Важливо відзначити, що дихальна музикотерапія дає змогу людині займатися оздоровленням, не помічаючи процесу лікування. Музика дає змогу удосконалювати дихальну функцію опосередковано. Наприклад, граючи на духовому інструменті, людина повинна підпорядкувати своє дихання тому розміру, який закладений у п’єсі. Це справедливо й для інших нюансів музики. Слід зазначити, що емоції тісно пов’язані з диханням [4, с. 35–40]. Відповідно до цього, впливаючи на ритм дихання через музичну фразу, ми можемо моделювати емоційний стан людини.

Музика, пожвавлюючи емоційну сферу, відновлює імунобіологічні процеси. Йдеться про те, що при зниженні емоційного тонусу або за наявності негативних емоцій знижується імунітет людини, і вона частіше хворіє. Крім того, спеціально підібрана музика дозовано тренує емоційний світ людини й підвищує рівень імунних процесів в організмі, тобто призводить до зниження захворюваності.

Музику можна використовувати й у реабілітації людини, адже вона має зв’язок з правою півкулею мозку, відповідальною за образне сприйняття. Активізація діяльності правої півкулі в музичному процесі, створенні музичних образів приводить до пожвавлення емоційної сфери, що, у свою чергу, гасить домінантне вогнище збудження, пов’язане з хворобою.

Прослуховування медитативної музики відновлює природне фізіологічне дихання. Музику можна розглядати як спосіб поліпшення емоційного фону в сім’ї, що може привести до гармонізації взаємин у ній. Іншими словами, музика може стати одним з умов формування здорового способу життя, а оздоровчі заняття з використанням музики дадуть приголомшливий ефект.

Список використаної літератури

1. Ветлугина Н.А. Музыкальное развитие ребёнка / Н.А. Ветлугина. – М.: Просвещение, 1968.

2. Элькин В. Целительная магия музыки. Гармония цвета и звука в терапии болезней / В. Элькин. – СПб., 2000.

3. Жавініна О. Музичне виховання: пошуки і знахідки / О. Жавініна, Л. Зац //Мистецтво в школі. – 2003. – № 5.

4. Завьялова В.Ю. Музыкальная релаксационная терапия : практ. рук-во /В.Ю. Завьялова. – Новосибирск, 1995.

5. Константинова И.С. Восприятие музыкальных произведений детьми /И.С. Константинова, А.А. Цыганок. – М., 2001.

6. Шушарджан С.В. Здоров’я по нотах / С.В. Шушарджан. – М., 1994.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас