Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Історичний факультет
Реферат
на тему:
«Внутрішня політика Юстиніана. Повстання Ніка»
Викладач: к.і.н.; доц. Пуховець Д.С.
Виконав студент 2 курсу
(американістика-3)
Бойко І.С.
Київ – 2021
Зміст
Вступ 2
1. Внутрішня політика Юстиніана 3
2. Кодекс Юстиніана 4
3. Фінансова політика Юстиніана, як причина повстання «Ніка» 5
4. Повстання Ніка 6
Висновок: 8
Список використаних джерел 9
Список використаної літератури 9
Вступ
Нема сумнівів, у ранньовізантійській історії провідне місце належить імператору Юстиніану І. При ньому імперія досягла неабиякого розвитку, хоча і не без роботи його попередника Анастасія. Юстиніан усвідомлював своє призначення: він вірив що натхненний Божою волею на добрі справи. Тому у своєму статуті (Constitutio) він висловлювався: «Володіючи нашою владою, ми провадимо війни з успіхом, складаємо угоди, володіємо міцно нашою державою, і ми так переконані у співпраці й допомозі Всемогутнього Бога, що ми не покладаємось цілком на нашу зброю, ані на наших вояків, ані на наших полководців і на їхні військові здібності,, тільки ми покладаємо вся наші надії на Провидіння, а воно в свою чергу залежить від волі Божої, від якої залежить усе на світі». Тож натхнення імператорові вистачало. Проте не всі оцінюють роки правління Юстиніана як «добрі часи».
Через складність та напруженість політичної обстановки оцінка внутрішньої політики Юстиніана є суперечливою в історіографії. Він був владолюбивою людиною, втручався у багато справ уряду тощо. Прокопій Кесарійський каже у «Таємній Історії», що він «тихим і рівним голосом міг наказати перебити десятки тисяч ні в чому не винних людей».
1. Внутрішня політика Юстиніана
Насправді за період Юстиніана було впроваджено багато реформ. Загалом внутрішня політика була спрямована на посилення централізованої влади, піднесення економіки пошуком нових торгівельних шляхів.
Серед основних заходів впроваджених Юстиніаном можна виділити:
Збільшення мита на імпорт;
Вдосконалювалась техніка для будівництва (будувались порти, дамби)
Сприяння архітектурі (палаци, храми, фортифікаційні споруди).
Сприяння металообробному ремеслу (виробництво зброї)
Серед успіхів було також розкриття таємниці виробництва шовку з Китаю. Внаслідок цього Шовківництво стало однією з провідних галузей промислу, з часом воно стало державною монополією – а тому і важливим джерелом доходів.
Що стосувалось аграрної політики – то Юстиніан сприяв прикріпленню колонів до маєтків посесорів. Він розпочав боротьбу проти запустіння провінційних земель. Тому встановлювався захист інституту довготривалої оренди – емфітевзис. Основною вимогою уряду було постійне поліпшення обробітку ділянки, яку утримували.
Через аграрну політику Юстиніан також намагався послабити позиції знаті, яка захоплювала землі середніх та дрібних землевласники. Заборонялось ставити на незаконно придбаних ділянках розмежувальні знаки. Імператор приділяв увагу також і фіску: здавав закинуті землі заможним селянам, які були здатні платити канон і податки.
Внутрішня політика не завжди була послідовною. Переслідуючи землевласників –сенаторів він сприяв утворенню нової знаті і розширював володіння церкви, яка мала приблизно 1/10 земельних наділів.
Юстиніан розпочав боротьбу з корупцією, і продажом державних посад. До цього у Візантії за посаду платили двічі:
«Звичай» - плата за диплом;
«Суффрагій» - хабар посадовій особі від якою залежало призначення.
Такий ринок посад і сама купівля мала на меті одну ціль: грабував місцеве населення, з метою відшкодування грошей, витрачених за призначення.
В 535 р. Юстиніан видає закон проти корупції, в якому забороняє суффрагій і встановлює таксу за «звичай», хабарництво починає переслідуватись. Через рік він впроваджує адміністративну реформу що включала в себе розширення адміністративних округів.
2. Кодекс Юстиніана
Збереження у Візантії ІV-VІ ст. ряду великих міських центрів, розвиток ремесла і торгівлі вимагали регламентаціях і охорони прав приватної власності. І тут у нагоді стає римське право, яке послужило джерелом для необхідних законодавчих реформ. Тому найвидатнішою подією, яка пройшла крізь століття і залишила слід у часі, вважають кодифікацію римського права.
Юстиніан розумів необхідність переробки старих правових норм. Тому у 528-534 рр. на чолі з чиновником Трибоніаном створили «Звід цивільного права» більше відомий під назвою «Corpus juris civilis», складений з трьох частин.
Для цього була зібрана комісія з досвідчених юристів на Чолі з екс-квестором двору патрикієм Іоанном. У комісію увішли також Трибоніан і професор права Феофіл. Вони звели у єдине ціле всі імператорські едикти починаючи від Адріана, використовуючи кодекси Грегоріана, Гермогеніана, і Феодосія. Результатом праці стала редакція Кодексу (у 12 томах). За ним послідувала друга редакція (яка зберіглась до наших днів) .
Наступною частиною стали «Дігести». Збірник складався з 7 частин і 50 книг, кожна з яких поділялась на титули і фрагменти (433 титули і 9200 фрагментів). У Дігестах суперечливі думки й міркування римських юристів уперше зведено до єдиної логічної системи. Далі виходили нові закони що отримали назву «Новели».
У законодавстві поставало питання переходу від рабовласницького – до феодального устрою, який тільки зароджувався. Фундаментом його слугувало римське право, тому кодекс вважається консервативним. Але уже в новелах відображуються суттєві зміни.
Основні ідеї - це ідея необмеженої влади, «представника Бога на землі», та союзу держави і церкви, захисту її позицій, відмови від віротерпимості, переслідування єретиків та язичників.
До інших ідей також відносяться ідеї єдиної держави з єдиним законом і єдиною системою шлюбів. Під впливом християнства вживаються заходи проти розлучень і повторних шлюбів.
За перелюбство жінку відправляли в монастир, а коханця страчували;
Повторний шлюб тільки після року трауру, якщо з вини дружини - через 5 років;
Тож закони Юстиніана закріплювали тенденцію до фактичної ліквідації відмінностей між корінними і варварськими народами. Проте на зміну прийшла християнська винятковість, що базувалась на релігійній нетерпимості. Законодавство забороняло шлюби християн з іудеями, і прихильниками інших єретичних рухів.
Так, у законодавчих реформах Юстиніана яскраво відобразилася тенденція боротьби між старими і новими порядками, а саме законодавство стало результатом розвитку діючого права в імперії.
3. Фінансова політика Юстиніана, як причина повстання «Ніка»
Юстиніан не скупився грошима задля укріплення своїх позицій: «велике будівництво», відбудова міст, війни, витрати на утримання двору заняття не безкоштовне. Результатом стало скрутне фінансове становище на межі катастрофи. Як не дивно, унаслідок цього посилився податковий тиск, почали шукати нові методи отримання грошей від народу.
Покращувати ситуацію прийнявся новопризначений талановитий фінансист Іоанн Каппадокійський. Його кроки були такими:
Він заборонив купувати закинуті доменіальні землі;
Заборонив купувати чиновникам землі у провінціях, де вони служать;
Збільшив непрямі податки та екстраординарні платежі (оплата внесків від купців);
Запровадив монополію на хліб (це спричинило його подорожчання);
Монополію на виробництво шовку і предмети розкоші;
Введення митного податку в Авідосі та Ієроні;
Обов’язкову виплату податкових нестач;
Синоне - примусова скупка хліба у населення;
Епіболе – примусова плата за покинуті землі;
Здешевіння монети (зменшення у вмісті кількості дорогоцінних металів)
Найнезрозумілішим з цих податків є так званий «податок на повітря» або «аерикона». Він приносив до скарбниці щороку 3 тис. Фунтів золота. Це були штрафи, які сплачували власники будинків, якщо дистанція між домами була меншою за встановлену.
Оцінку діям Іоанна Каппадокійського ми знаходимо у першій книзі «Війни з персами» Прокопія Кесарійського. XXIV глава говорить: «З усіх відомих мені людей, він був найобдарованішим від природи, його вирізняло вміння знайти вихід зі складних обставин. Заради наживи він позбавився багатьох людей і порушив цілі міста»
4. Повстання Ніка
Такі економічні заходи призвели до повстання у Константинополі у 532 р. Повстання було організоване партіями іподрому венетів і прасинів. Венети – це аристократія, великі землевласники, що були ортодоксальними християнами. Прасини – купці, які торгували зі сходом і за переконанням були монофізитами. Угрупування були різні, проте обидва мали на меті боротьбу зі свавіллям уряду, нормалізація податків, і відставка чиновників.
XXIV глава першої книги «Війни з персами» Прокопія пише: «І навіть жінки беруть участь у цій справі. Слідують за своїми чоловіками, або проти них, хоча взагалі не відвідують видовищ. Тому я не можу це назвати неінакше як душевною хворобою».
Тож автор скептично ставиться до подій, проте описує їх, наче це був хаотичний фанатичний рух « В порівнянні з перемогою над суперниками для них нічого ані справи Божі, або людські справи. І якщо хтось звершує якусь нечестиву справу перед Богом, якщо вітчизна ображена в найсуттєвішому випадку, це ані скільки їх не турбує, головне щоб в партії все було добре.»
Погрози лунали в адресу чиновників, тому василевс бажаючи догодити народові зняв з посади криведника, і поставив нового на ім’я Фока. До нього Прокопій ставиться дещо лояльніше «людина благорозумна, що піклується про дотримання закону». Проте це вже не допомогало,
Проте ситуація була тяжкою: «Місто було підпалено - ніби знаходилось в руках неприятелів. Храм Софії, бані Зевксипп та царський палац від пропілей, до дома Ареса були спалені а також багато домівок багатіїв та великі багатства».
Столиця була в небезпеці. Повсталі оголосили імператором племінника Анастасія І Іпатія « весь народ поспішав до них, проголошуючи василевсом Іпатія» Повсталі поклали на голову йому золотий ланцюг і на цьому справа була зроблена.
У повсталих не було єдиного плану: Сенатор Оріген наголошував, що важливим буде не поспішати брати палац, а краще закріпити новообраного василевса в місці, де було б зручно вести планування дій «зневажена влада зазвичай руйнується її сили слабшають з кожним днем» Проте натовп і Іпатій мали інші плани і рушили на іподром. Там Іпатій посів на троні, де зазвичай сидів василевс.
Тим часом у палаці Юстиніан вже планував втечу, проте важливий фактор був зіграний Феодорою, яка проголосивши полум’яну промову закінчуючи словами «Тому хто з’явився на світ не можна не вмерти, проте тому хто був при владі - рятуватися втечею неприйнято»
Основні сили Юстиніан покладав на відданого Велізарія і Мунда, тому що навіть палацова охорона не була впевнена в подіях і чекала на їх розвиток. Велізарій виконав своє завдання. Він вдерся до іподрому, а звичайні люди побачивши важко озброєних воїнів запанікували «Народ, що стояв натовпом, побачив одягнутих у лати воїнів без будь-якої пощади вражаючих мечами,кинувся тікати». Почалася безпощадна різанина, що забрала життя тридцяти тисяч людей. Скориставшись такими подіями Мунд захопив Іпатія. Його було відведено до палацу а згодом страчено і викинуто в море. Майно ж його конфіскував василевс.
З упевненістю можна сказати що в цій боротьбі перемогу дістав автократизм. Доволі швидко було відбудовано храм Святої Софії і саме місто, поновлено звільнених раніше, за вимогами повсталих, чиновників.
Висновок:
Отже, правління Юстиніана це важлива сторінка у ранньовізантійській історії, імперію справді досягла розвитку:
за правління Юстиніана було зроблено багато в контексті внутрішньої політики. Це і великомасштабне будівництво доріг, міст, акведуків, портів, і розвиток технологій виробництва металу, зброї тощо. В аграрній політиці це прикріплення колонів до маєтків, намагання зменшити владу знаті. До здобутків також відноситься боротьба з корупцією.
Важливою сторінкою правління Юстиніана стало складання «Кодексу Юстиніана» що закріплював питання власності і сімейно-шлюбних відносин, показуючи різницю між старою рабовласницькою епохою, і новою зароджуваною феодальною.
До мінусів слід віднести невдалу фінансову політику: через багато розтрат на війни і будівництво були підняті податки, що поставили народ і підприємців у скрутне становище, що зрештою вилилось у повстання яке дістало назву «Ніка». Хоча повстання було масштабним – Велізарію вдалося його придушити влаштувавши нещадну різанину на іподромі. По завершенні повстання повернулись старі чиновники, відбудували столицю.
Список використаних джерел
Прокопий Кессарийский. Война с персами. Война с вандалами. Тайная история/Пер. А.А. Чекаловой. – С-Пб, 2013. – 544 с.
Список використаної літератури
Диль. Ш. Юстиниан и Византийская цивилизация в VI веке. – Минск, 2010. – 656 с.
Медведев И.П. Правовая культура Византийской империи. – СПб., 2001
Чекалова А. А. Константинополь в VI веке. Восстание Ника. –СПб:Алетейя, 1997. – 329 с.