Міністерство освіти і науки України
Мукачівський кооперативний фаховий коледж бізнесу
РЕФЕРАТ
Тема: «Види уваги та їх характеристика»
Виконав
Студент 211 групи
СОФІЛКАНИЧ СТАНІСЛАВ
Перевірив
КАБАЦІЙ В.М
Мукачево – 2023
ВСТУП
Увага – це зосередженість діяльності суб’єкта в певний момент часу на якомусь ідеальному або реальному об’єкті – предметі, події, міркуванні, образі тощо.
Увага це не психічний процес, а форма організації свідомості та умова успішного протікання психічних процесів та станів. Увага не має власного змісту, виявляє свою дію у зв’язку з відчуттями, сприйняттями, пам’яттю, мисленням тощо. Ці явища аналізуються у людині не самі собою, а під впливом спрямованості особистості. Отже, увага є вибірковою спрямованістю й зосередженістю свідомості особистості на об’єктах, що відповідають її потребам, інтересам та цілям діяльності або поведінки.
Як пише С.Л. Рубінштейн, у кожному психічному процесі наявний момент, що виражає різні ставлення особистості, зокрема до світу людей, природи, свідомості до об’єкта. Це виявляється в увазі.
Функції уваги полягають в тому, що людина серед безлічі подразників, що діють на неї, обирає потрібні, важливі, а інші гальмує, виробляє програма дій та зберігає зосередженість, контроль над їхніми протіканнями.
Довільна увага є увагою планомірною. Це контроль за дією, що відбувається на підставі виробленого плану, вирізнених критеріїв та способів їхнього використання.
Мимовільна увага – це також контроль, але такий, який обмежується тим, що є у предметі, ситуації, тим, що «саме собою падає в око». Зміст такої уваги становить те, що відображає сприйняття або мислення, пам’ять або почуття.
Увага відіграє важливу роль у житті людини. Завдяки ній регулюється діяльність та поведінка людини. Без уваги неможлива цілеспрямована практична діяльність, ні фізична, ні розумова, адже людина повинна з увагою ставитися до об’єкта планування своєї діяльності, уважно стежити за перебігами та наслідками. Увага є відображенням чіткого, усвідомленого відображення навчального матеріалу та його міцного засвоєння.
Основні функції уваги
Під спрямованістю слід розуміти перш за все виборчий характер психічної діяльності, навмисний або ненавмисний вибір її об'єктів. У поняття спрямованості включається також і збереження діяльності на відомий проміжок часу. Недостатньо тільки вибрати ту або іншу діяльність, щоб бути уважним, треба утримати цей вибір, зберегти його.
Порівняно легко направити увагу на той чи інший предмет або дію, Значно важче зберегти його протягом необхідного часу.
Коли ми говоримо про увагу, то маємо на увазі також зосередженість, заглибленість у діяльність. Чим важче що стоїть перед людиною завдання, тим напруженіше, інтенсивніше, поглиблено з нього увагу, і, навпаки, чим легше завдання, тим менш поглибленим є його увагу.
У той же час зосередженість пов'язана з відволіканням від всього стороннього. Чим більше ми зосереджені на вирішенні даної задачі, тим менше помічаємо все навколишнє, вірніше, ми помічаємо, що відбувається, але невиразно.
Таким чином, при уважному відношенні до якого-небудь предмету, він (цей предмет) опиняється в центрі нашої свідомості, все інше сприймається в цей момент слабо, Виявляється на периферії сприйманого. Завдяки цьому відображення стає ясним, виразним, уявлення і думки утримуються в свідомості до тих пір, поки не завершиться діяльність, поки не буде
досягнута її мета. Тим самим увагу забезпечує ще одну функцію - контроль і
регуляцію діяльності.
Увага звичайно виражена в міміці, в позі, в рухах. Уважного слухача легко відрізнити від неуважного. Але іноді увага спрямована не на оточуючі об'єкти, а на думки і образи, що знаходяться у свідомості людини. У даному випадку говорять про інтелектуальний уваги, яке дещо відрізняється від уваги сенсорного (зовнішнього). У деяких випадках, коли людина проявляє підвищену зосередженість на фізичних діях, має сенс говорити про моторному уваги. Все це свідчить про те, що увага не має свого власного пізнавального змісту і лише обслуговує діяльність інших пізнавальних процесів.
Основні властивості уваги
Увага означає зв'язок свідомості з певним об'єктом, його зосередженість на ньому. Особливості цієї зосередженості визначають властивості уваги. До них відносяться: стійкість, концентрація, розподіл, переключення і обсяг уваги.
Стійкість - це тимчасова характеристика уваги, тривалість залучення уваги до одного й того ж об'єкту. Стійкість може визначатися периферичними і центральними чинниками. Дослідження показали, що увага схильне періодичним мимовільним коливанням. Періоди таких коливань (за Н. Ланге) рівні 2-3 сек, доходячи максимум до 12 сек. Якщо прислухатися до цокання годинника і намагатися зосередитися на ньому, то людина буде то чути, то не чути їх. Інший характер носять коливання при спостереженні більш складних фігур - в них поперемінно то одна, то інша частина буде виступати як фігура. Такий ефект дає зображення усіченої піраміди: якщо придивитися до неї протягом деякого часу, то вона буде по черзі здаватися те опуклої, то увігнутою. Але такі малі періоди коливання уваги ні в якому разі не є загальною закономірністю. В одних випадках увага характеризується частими періодичними коливаннями, в інших - значно більшою стійкістю. В даний час доведено, що найбільш істотною умовою стійкості уваги є можливість розкрити в предметі, на якому воно зосереджено, нові сторони і зв'язку. Коли поставлена задача вимагає від нас зосередженості на якомусь предметі, ми розкриваємо в ньому нові аспекти в їх взаємозв'язках і взаємопереходах, увага може дуже тривалий час залишатися стійким. У тих випадках, коли зміст предмета уваги не дає можливості для подальшого його вивчення, ми легко відволікаємося, наша увага коливається. Щоб увагу до якого-небудь предмету підтримувалася, його свідомість повинна бути динамічним процесом. Предмет уваги повинен розвиватися, виявляти перед нами свій новий зміст. Якщо увага за всіх умов було нестійким, ефективна розумова робота була б неможлива. Саме включення розумової діяльності, що розкриває в предметі нові сторони і зв'язку змінює закономірності цього процесу і створює умови для стійкості уваги. Стійкість уваги залежить від цілого ряду умов. До числа відносяться: особливості матеріалу, ступінь його труднощі, знайомства з ним, ставлення до нього з боку суб'єкта, а також від індивідуальних особливостей особистості.
Концентрація уваги - це ступінь чи інтенсивність зосередженості, тобто Основний показник його вираженості, той фокус, в якому зібрана психічна або свідома діяльність. А. А. Ухтомський вважав, що концентрація уваги пов'язана з особливостями функціонування домінантного вогнища збудження в корі головного мозку. Зокрема, концентрація є наслідком порушення в домінантному осередку при одночасному гальмуванні інших зон кори головного мозку.
Під розподілом уваги розуміють суб'єктивно переживається здатність людини утримувати в центрі уваги певне число різнорідних об'єктів одночасно. Саме ця здатність дозволяє здійснювати відразу декілька дій, зберігаючи їх у полі уваги. Згадаймо феноменальні здібності Юлія Цезаря, який міг робити одночасно сім не зв'язаних між собою справ. Однак, як показує практика, людина здатна виконати тільки один вид свідомої психічної діяльності, а суб'єктивне відчуттяодночасності виконання декількох зобов'язане швидкому послідовному перемикання з однієї на іншу.
Ще Вундтом було доведено, що людина не може зосереджуватися на двох одночасно пропонованих раздражителях. Проте іноді людина дійсно здатна виконувати два види діяльності. Насправді, в таких випадках один з видів виконуваної діяльності повинен бути повністю автоматизований і не вимагати уваги, якщо ж ця умова не дотримується, поєднання діяльності неможливо.
Розподіл уваги, по-суті, є зворотною стороною його переключення. Переключення уваги визначається приховано, переходячи від одного виду діяльності до іншого. Перемикання означає свідоме і осмислене переміщення уваги з одного об'єкта на інший. У цілому переключення уваги означать здатність швидко орієнтуватися в складній, що змінюється. Легкість перемикання уваги у різних людей різна і залежить від цілого ряду умов. Це перш за все співвідношення між попередньою і наступною діяльністю і відношення суб'єкта до кожної з них. Чим цікавіше діяльність, тим легше на неї перемкнутися, і навпаки. Переключення уваги належить до числа добре тренованих якостей.
Обсяг уваги. Відомо, що людина не може одночасно думати про різні речі і виконувати різноманітні роботи. Це обмеження змушує дробити що надходить ззовні інформацію на частини, не перевищують можливості обробної системи. Таким же чином людина володіє вельми обмеженими можливостями одночасно сприймати декілька незалежних один від одного об'єктів - це і є об'єм уваги.
Важливою і визначальною його особливістю є те, що він практично не піддається регулюванню при навчанні і тренуванні.
Поняття "об'єм уваги" близьке до поняття "обсяг сприйняття". Поняття - "поле ясної уваги" і "поле неясного про уваги" дуже близькі до понять центру і периферії зорового сприйняття.
Однак кількість що у полі уваги пов'язаних між собою елементів, об'єднаних в осмислене ціле, може бути багато більше. Обсяг уваги тому є мінливою величиною, залежною від того, наскільки пов'язано між собою зміст, на якому зосереджується увага, і від уміння осмислено зв'язувати і структурувати матеріал.
Види уваги
Розрізняють різні види уваги, які тісно пов’язані між собою і за певних умов переходять одні в одних.
Залежно від змісту діяльності:
зовнішні;
внутрішні.
Залежно від ступеня вольової регуляції:
мимовільні;
довільні;
післядовільні.
Поділ уваги на зовнішню і внутрішню, звичайно, умовний, але ці форми вияву уваги мають свої особливості, на які потрібно зважати, організовуючи й керуючи навчальною, трудовою та спортивною діяльністю людини.
Зовнішня(сенсорна) увага відіграє провідну роль у спостереженні за предметами та явищами навколишньої дійсності, виявляється в активній установці, у спрямуванні органів чуття на об’єкт сприйняття.
Зовнішня увага яскраво виявляється у своєрідних руках очей голови, виразах обличчя, у мімічних і пантомімічних виразах і руках людини.
Зосередження на предметах і явищах дійсності сприяє підвищенню чутливості, тобто сенсибілізації органів чуття – зору, слуху, нюху, смаку, дотику, а також станів організму та його органів.
Внутрішня(інтелектуальна) увага спрямована на власні думки, переживання.
Залежно від вольової регуляції увага поділяється на мимовільну,довільну та післядовільну.
Досить частно людині буває складно змусити себе бути уважною до чого-небудь. Буває й так, що існують предмети і явища, які ніби привертають до себе увагу, іноді навіть всупереч нашому бажанню. Отже, в одному випадку необхідно примусити себе бути уважним, а в іншому – предмет «сам» забезпечує увагу, змушує на себе дивитися, слухати тощо. Фактично тут мова йде про два різні види уваги – довільну і мимовільну.
Мимовільна увга в своєрідних формах властива і тваринам. Довільна увага – специфічно людська форма увага, яка історично виникла в трудовій діяльності.
Мимовільна увага виникає несподівано, незалежно від свідомості, непередбачено, не потребує вольових зусиль.
Мимовільна увага виникає за умови, коли сила впливу сторонніх подразників перевищує силу впливу усвідомлюваних діючих збуджень, коли субдомінантні збудження за певних обставин стають інтенсивнішими за ті, що діють в даний момент. Збудниками мимовільної уваги можуть бути не лише зовнішні предмети, обставини, а й внутрішні потреби, емоційні стани, наші прагнення – усе те, що чомусь хвилює нас.
Мимовільна увага є короткочасною, але за певних умов залежно від сили впливу сторонніх подразників, що впливають на нас, вона може виникати досить часто, заважаючи основній діяльності.
Особливості подразників, які викликають мимовільну увагу:
сила і раптовість;
новизна, незвичність;
контрастність та рухливість об’єктів.
Довільна увага – це свідомо спрямоване зосередження особистості на предметах та явищах навколишньої діяльності, на внутрішній психічній діяльності.
Основним компонентом довільної уваги є воля. Характерними особливостями довільної уваги є цілеспрямованість, організованість діяльності, усвідомлення послідовності дій, дисциплінованість розумової діяльності, здатність долати сторонні відволікання.
Основними збудниками довільної уваги є усвідомлювані потреби і обов’язки, інтереси людини, мета, засоби та сприятливі умови діяльності. Чим віддаленішою є мета і складнішими умови діяльності та способи її досягнення, тим менше приваблює людину сама діяльність і потребує більшого напруження свідомості і волі, а отже, й довільної уваги.
Післядовільна увага настає в результаті свідомого зосередження на предметах та явищах у процесі довільної уваги, не потребує вольових зусиль, але є інтенсивною.
Долаючи труднощі під час довільного зосередження, людина звикає до них, сама довільність зумовлює появу повного інтересу, а часом і зохоплює її виконавця, і увага набуває рис мимовільного зосередження.
Тому, післядовільну увагу називають ще вторинною мимовільною увагою. У ній напруження волі слабшає, а інтенсивність уваги не зменшується, залишаючись на рівні довільної уваги.
У навчальній діяльності дуже важливим є функціонування саме післядовільної уваги.