Ім'я файлу: Вакцини. Сироватки. Алергія та анафілаксія. (1).pptx
Розширення: pptx
Розмір: 2732кб.
Дата: 31.03.2022
скачати
Пов'язані файли:
Індивідуальне завдання_семінар 5.doc

Лекція № 5

ТЕМА: Вакцини. Сироватки. Алергія та анафілаксія.


Викладач Єфименко Н.Р.

План:

1. Вакцини і сироватки, їх класифікація.

2. Гіперчутливість негайного типу, характеристика реакцій.

3. Методи алергодіагностики.

4. Гіперчутливість сповільненого типу.

5. Значення алергічних реакцій в діагностиці захворювань.

1. Вакцини і сироватки, їх класифікація:

Вакцини – препарати одержані з бактерій, вірусів та інших мікроорганізмів, їх хімічних компонентів, продуктів життєдіяльності або штучним шляхом, які застосовуються для активної імунізації людей і тварин з метою профілактики і лікування інфекційних хвороб. Усі вакцини за способом одержання і характером антигенів, які до них входять поділяються на живі, вбиті, хімічні, анатоксичні, штучні, асоційовані. За кількістю антигенів розрізняють моно-, ди-, три-, тетравакцини і т.д. Живі вакцини – біологічні препарати, виготовлені з живих бактерій або вірусів зі зниженою вірулентністю, але вираженими імуногенними властивостями. Вони не здатні в звичайних умовах викликати захворювання, але слабкий інфекційний процес при цьому має місце, тому живі вакцини, як найбільш ефективні препарати для щеплення, індукують довготривалий і напружений поствакцинальний імунітет (протитуберкульозна вакцина БЦЖ).

штамів з яскраво вираженими антигенними

властивостями.

Для створення достатнього рівня імунітету вбиті вакцини

потрібно вводити декілька разів, але і в цьому випадку імунітет не буде довготривалим. Із вбитих вакцин використовують лептоспірозну, гонококову, грипозну, японського енцефаліту тощо.

Хімічні вакцини – з метою введення в організм очищених антигенних препаратів, вільних від баластних речовин, з бактерій чи вірусів за допомогою хімічних методів або ультразвуку вилучають окремі антигенні компоненти. Вони складають основу хімічної вакцини. До найбільш відомих сучасних хімічних вакцин належать черевнотифозна, пневмококова, менінгококова. Анатоксини - при багатьох інфекційних захворюваннях вирішальну патогенетичну роль відіграють бактерійні вакцини. Тому для їх попередження необхідно імунізувати організм препаратом, який одержують із токсинів. Анатоксини – препарати, які одержують із бактеріальних білкових токсинів при дії на них формаліну (0,3-05%) протягом 3-4 днів при температурі 39-40ْ С. Після такої обробки токсин втрачає отруйні властивості, але зберігає антигенні. Мікробіологічні промисловість випускає правцевий, дифтерійний, ботулінові, гангренозні, стафілококовий анатоксини. Штучні вакцини – штучне копіювання антигенів і детермінант генної інженерії може сприяти створенню вакцин без баластних домішок. Для отримання антигенів з необхідними детермінантами існує два напрямки:

1) виділення високо очищеного антигену із природного матеріалу методами препаративної біохімії або генної інженерії;

2) хімічний синтез антигенних детермінант. Зараз розробляють такі вакцини проти стрептококової інфекції і гепатиту В. Вони матимуть перевагу перед іншими препаратами, так як не зможуть викликати захворювань і ускладнень.

Показання до проведення профілактичних щеплень:

• Планова імунізація проти багатьох інфекцій проводиться всьому населенню, яке не має протипоказань до щеплень у терміни, передбачені календарем щеплень.

• Протипоказаннями для проведення всіх видів щеплень є гострий гарячковий стан, хронічні захворювання нервової системи, важкі форми алергії.

Для забезпечення виробництва нешкідливих, стандартних вакцин існує єдина система їх випробовування і застосування. Вона передбачає: одержання вакцинного штаму, виготовлення достатньої кількості препарату, експериментальну перевірку його на стерильність, токсичність, реактогенність, імуногенність на тваринах, оцінку його ефективності на обмеженому контингенті людей, вивчення ефективності при масовому застосуванні.

Ревакцинація:

Це повторне введення вакцини з метою продовження терміну дії імунітету. Її проводять відповідно до календаря щеплень.

Серотерапія і серопрофілактика:

Досить часто необхідно терміново попередити розвиток захворювання в людини, яка була в контакті з джерелом інфекції. Такий захист досягають введенням готових антитіл (імунних сироваток, імуноглобулінів). Мова йде про пасивну профілактику, тому що організм одержує готові антитіла, а не виробляє їх самостійно. Імунні сироватки та імуноглобуліни з успіхом вживають і для лікування деяких інфекційних хвороб. Так як антитіла знаходяться в сироватках, говорять про серопрофілактику і серотерапію (serum – сироватка).

Людські гамма-глобуліни, які містять значну кількість антитіл проти токсинів, одержують шляхом імунізації відповідними анатоксинами з подальшим осадженням гамма-глобулінової фракції із сироватки.

Широко використовують такі препарати для пасивної профілактики і лікування інфекційних захворювань:

– імуноглобуліни людини: протигрипозний, протикашлюковий, протидифтерійний, протиправцевий, проти кліщового енцефаліту, вітряної віспи, гепатиту А, протистафілококовий, протиботуліновий; – гетерологічні сироватки та імуноглобуліни: протидифтерійна, протиправцева, протиботулінові А, В, Е, протигангренозні – кінські; антирабічний імуноглобулін, протисибірковий імуноглобулін, одержані із сироватки коней, імуноглобулін проти кліщового енцефаліту.

2. Гіперчутливість негайного типу, характеристика реакцій:

Алергія, її види:

Вперше в 1901 році Порт’є і Ріше встановили, що повторне парентеральне введення собакам екстрактів із щупалець морських зірок викликає їх загибель. Таким чином вони випадково відкрили явище, коли повторна ін’єкція нешкідливої речовини не захищає організм, а навпаки, викликає його ураження і навіть загибель. Таку реакцію вони назвали анафілаксією. Пірке (1906) першим запропонував термін - алергія, включаючи в це поняття змінену чутливість організму після першого контакту з антигеном. У даний час термін алергія використовується для характеристики шкідливих, патологічних реакцій імунної системи.

Речовини, що здатні викликати такі змінені реакції називаються - алергенами.

• Тваринного (пір’я, шерсть);

• Рослинного (пилок трав, квітів);

• Мікробного (кишкові палички, стафілококи);

• Харчового (фрукти, мед, молоко, яйця);

• Медикаментозного (антибіотики, новокаїн);

• Побутового (домашній і бібліотечний пил).

У зв’язку з тим, що після першого попадання алергену розвивається підвищена чутливість на повторну зустріч з ним, і організм реагує сильною захисною реакцією, яка набуває шкідливого характеру, такі реакції називаються - гіперчутливістю. Залежно від часу, через який після повторного попадання алергену розвиваються ці реакції, говорять про:

• гіперчутливість негайного типу (з’являються протягом перших 8 годин);

• сповільненого типу (проявляються через 24-48 годин).

1. Пов’язану з імуноглобулінами;

2. Пов’язану з сенсибілізованими Т-лімфоцитами.

Джелл і Кумис виділили чотири види реакції гіперчутливості:

1. Реакції анафілактичні, атопічні;

2. Реакції цитотоксичні;

3. Реакції імунних комплексів, гістотоксичні;

4) Реакції туберкулінового типу.

Перші три типи реакцій пов’язані з антитілами і відносяться до гіперчутливості негайного типу, четвертий тип реакцій зумовлений Т-лімфоцитами і відноситься до гіперчутливості сповільненого типу.

3. Методи алергодіагностики:

У діагностиці цих захворювань важливе значення має ідентифікація алергену, яку можна здійснити за допомогою алергічних проб.

Епікутанна проба. Шкіру на внутрішній поверхні передпліччя обробляють 70% спиртом і наносять на неї 1 краплю досліджуваного алергену. При сенсибілізації до даного алергену через 15-20 хв. виникають свербіння, почервоніння, набряк шкіри.

При скарифікаційній шкірній пробі через краплю алергену, нанесеного на передпліччя роблять дві поверхневі подряпини. Облік результатів як в епікутанній пробі.

Внутрішньошкірна проба. За допомогою туберкулінового шприца під кутом поверхнево внутрішньошкірно вводять 0,025 мл розчину алергену. Ця проба визначається високою чутливістю.

Після виявлення і встановлення алергену проводять десенсибілізацію організму. Десенсибілізація – це імунологічний метод лікування, який дозволяє зняти стан сенсибілізації. Для цього протягом тривалого часу хворому вводять зростаючі кількості алергену, починаючи з мінімальної дози, яка встановлюється за результатами внутрішньошкірної проби. Реакції цитолітичні. Спостерігаються при переливанні крові та довготривалому вживанні деяких медикаментозних препаратів. При переливанні групонесумісної крові ізогемаглютиніни викликають склеювання еритроцитів, а комплемент, який фіксується цим комплексом зумовлює їх гемоліз. Цитолітичні реакції можуть спричинитися деякими ліками. Реакції гістотоксичні, утворення імунних комплексів (феномен Артюса). Артюс виявив, що внутрішньошкірне введення розчинного антигену попередньо імунізованим цим антигеном кролика, викликає гіперемію, набряк, який досягає максимуму через 6 годин. Потім з’являються місцеві крововиливи, а через 48-72 години – некроз і виразка. Розчинні комплекси антиген-антитіло утворюються при значній кількості антигену (сироваткова хвороба) або при наявності великої кількості антитіл (феномен Артюса). Явище анафілактичного шоку: Анафілактичний шок у людини найчастіше має місце при парентеральному введенні пеніцилінового ряду, новокаїну. Причиною шоку можуть бути укуси бджіл, ос. Внутрішньовенне повторне введення препарату може бути причиною смерті. Сироваткова хвороба: Типова сироваткова хвороба характеризується лихоманкою, кропивницею, болями в кінцівками, збільшенням лімфатичних вузлів, селезінки і може виникнути при введенні значних доз антитоксичних сироваток (протидифтерійної, протиправцевої, протиботулінової). Такі імунні комплекси можуть накопичуватись в тканинах і органах, що веде до їх пошкодження. Прикладом є ревматоїдний артрит, алергічні бронхопневмонії. Імунодефіцитні стани: Існує група спадкових і набутих захворювань, загальною ознакою яких є дефекти гуморальної або клітинної ланки імунітету (імунодефіцитний стан). Розрізняють первинні (вроджені) і вторинні (набуті) імунодефіцити. Перші зумовлені мутаціями генів імунної відповіді або ушкодженнями анатомічного і функціонального розвитку органів імунітету. Імунодефіцитні стани, спричинені мутаціями, проявляються у вигляді ефектів дозрівання, диференціації та функції Т і В клітин, а також синтезу певних класів імуноглобулінів. Усі дефекти імунної системи розділяють на такі основні види: 1) Імунодефіцити В-системи імунітету; 2) Імунодефіцити Т-системи; 3) Комбіновані імунодефіцити; 4) Вади системи фагоцитозу; 5) Вади системи комплементу.

4. Гіперчутливість сповільненого типу:

Цей тип реакцій не залежить від циркулюючих чи зв’язаних антитіл, а зумовлений сенсибілізованими Т-лімфоцитами. Така форма гіперчутливості спостерігається при багатьох інфекційних хворобах (туберкульоз, бруцельоз, туляремія, сибірка та ін.), при відторгнені трансплантата, а також при контактному дерматиті, який виникає при сенсибілізації простими хімічними сполуками. Вперше цей феномен описав Роберт Кох.

Гіперчутливість негайного типу:

 Реакції анафілактичні, атопічні. При парентеральному введенні антигену у тварини різко зростає до повторної ін’єкції цієї речовини. Цей стан підвищеної чутливості одержав назву сенсибілізації. Доза антигену, що викликає сенсибілізацію називається сенсибілізуючою. При первинному попаданні в організм антигену на ньому синтезуються антитіла-реагіни, які відносяться до класу IgE, одночасно можуть виникати й анафілактичні антитіла (IgG1). Атопічні стани – спадково зумовлена схильність до місцевої анафілактичної реакції. Фактори, які у здорових осіб не викликають реакції анафілактичного типу, у індивідуумів з атопічною схильністю спричиняють патологічні реакції.

До атопічних захворювань належать: атопічний варіант бронхіальної астми, полінози, набряк Квінке, атопічний дерматит.

5. Значення алергічних реакцій в діагностиці захворювань:

Використання алергічних реакцій має значення в діагностиці багатьох захворювань. Для постановки діагностичних алергічних проб промисловість випускає спеціальні препарати, одержані з мікроорганізмів – алергени, назва яких пов’язана із збудником або хворобою. Препарат, що вживається з діагностичною метою при бруцельозі називається бруцеліном, при туляремії – тулярином. Усі алергічні проби такого типу проводять однаково: внутрішньошкірно вводять 0,1 мл алергену. Облік проводять на 2-3 добу.

Дякую за увагу!


скачати

© Усі права захищені
написати до нас