Ім'я файлу: призентація.docx Розширення: docx Розмір: 18кб. Дата: 08.02.2021 скачати Пов'язані файли: синдром рейно (2).pptx Бронхіальна астма.doc ВАГІТНІСТЬ ТА ХРОНІЧНІ ВІРУСНІ ГЕПАТИТИ: ВПЛИВ НА ОРГАНІЗМ МАТЕРІ ТА ДИТИНИ Гострий вірусний гепатит – це дифузне запалення печінки, вірусної етіології, яке супроводжується жовтяницею та причина якого не пов’язана з вагітністю. Виділяють вірусні гепатити: За етіологією: 1. Вірусний гепатит А 2. Вірусний гепатит В 3. Вірусний гепатит С 4. Вірусний гепатит Е 5. Вірусний гепатит D 6. Вірусний гепатит G 7. Вірусний гепатит F Дослідження останніх років виявили негативний вплив ВГ на перебіг вагітності і пологів, проявами якого є недоношеність, передчасні пологи, самовільні викидні, кровотечі в ранньому та пізньому післяпологовому періодах, що призводять до підвищення рівня материнської летальності, високої перинатальної смертності дітей. Найнебезпечнішим для вагітної вважається ВГ Е, що у 25–40 % випадків закінчується смертю жінки. Специфічне обстеження (виявлення у крові): Методом ІФА: - гепатит А- анти-HAV IgM – навіть однократне виявлення є абсолютним доказом захворювання (з’являються в крові за 4-5 днів до виявлення симптомів захворювання та зникають через 6-8 міс.); - гепатит В – HBsAg (основний маркер інфікування НВ – вірусом, виявляється з 3-5 тижня захворювання і визначається 70-80 днів), HBeAg (маркер епідеміологічного ризику, активної реплікації вірусу та трансмісії від матері до плоду; риск враження плода при цьому підвищується до 90%), HBcAg (у крові не визначається, але можуть бути антитіла до нього – анти HBcIgM та HBcIgG, що свідчить про етіологію ГВГВ та про перспективу вірусоносійства), HBcorAg, HBxAg, анти-HBc IgМ; - гепатит С - анти- HСV IgM (діагностичне значення при хронічному гепатиті); - гепатит D – HBsAg (маркер активні реплікації вірусу при гострому гепатиті), анти- HDV IgM (з’являються на 10-15 день захворювання і зберігаються 2,5-3 міс.); - гепатит Е- анти- HЕV IgM. У вагітних жінок із хронічним ВГ частіше спостерігаються патологія приєднання плаценти та плацентарна недостатність, обумовлена порушеннями в системі мікроциркуляції та згортальній системі крові. Частіше виникають загроза викидню, передчасні пологи, слабкість пологової діяльності, перед- та післяпологові кровотечі. Деякі дослідники повідомляють про випадки гіпотрофії, асфіксії плода та підвищення рівня перинатальної смертності серед дітей, які народилися від жінок із ХВГ. У жінок із ХГГ С спостерігали випадки народження дитини з атрезією кишечника [6]. Разом із тим у літературі є посилання на відсутність зв''язку між наявністю ХВГ у матері та виникненням вад розвитку у плода. Хронічні ВГ можуть впливати не лише на перебіг вагітності, а й на запліднення. Так, у жінок із ХВГ з переходом у цироз, запліднення часто неможливе внаслідок виражених дисгормональних порушень, а якщо вагітність настала, то в ранніх строках може закінчитися самовільним абортом. У таких пацієнток значно підвищується ризик розвитку кровотеч із розширених вен стравоходу (ІІ триместр), декомпенсації цирозу. У період вагітності у жінок із ХВГ активність патологічного процесу знижується, що пояснюють зміною гормонального профілю. Клініко-лабораторне загострення хвороби спостерігається напередодні пологів та в ранньому післяпологовому періоді. Відомо, що жінка з ХВГ В може інфікувати дитину. Однак механізми, ризик передачі вірусу та фактори, що можуть впливати на ці процеси, у науковій літературі ще дискутуються. Трансмісія інфекції може відбутися внутрішньоутробно (10 %), що асоціюється з високим рівнем вірусного навантаження; під час амніоцентезу, пологів — залежно від стану серологічного профілю вагітної; при грудному годуванні. Уроджена HBV-інфекція зустрічається рідко, описані лише окремі випадки гострого ВГ В у новонароджених. У разі перинатального інфікування хвороба набуває хронічного перебігу більше ніж у 90 % дітей із формуванням цирозу печінки (у 20 %), гепатоцелюлярної карциноми (до 5 %) протягом 10–30 років. Інколи в перше півріччя життя розвивається блискавичний ВГ В із летальним кінцем. У дітей, які народилися з уродженою HCV-інфекцією, протягом перших 3 років життя формуються хронічні хвороби печінки, що призводять до смерті протягом 5 років На сьогодні існують рекомендації щодо ведення жінок із ХВГ В, які планують вагітність: — у жінок із м''яким перебігом хвороби та низькою віремією рекомендується вагітність до лікування; — у жінок із помірною активністю процесу без ознак цирозу доцільно лікування до вагітності, при досягненні ефекту терапію зупинити до настання вагітності; — у жінок з вираженою активністю процесу рекомендується лікування до та під час вагітності, продовження лікування після пологів; — у жінок із м''яким перебігом хвороби та високою віремією рекомендується лікування в останньому триместрі вагітності препаратами категорії В Лікування ХВГ С, згідно з існуючими рекомендаціями, потрібно проводити на фоні подвійної контрацепції, зважаючи на побічні ефекти препаратів, що застосовуються при такій терапії. Саме тому і чоловіку, і жінці, які потребують такого лікування, необхідно його проводити до планованої вагітності. Під час вагітності лікування ХВГ С не рекомендується. |