Ім'я файлу: 21.01.2022.docx
Розширення: docx
Розмір: 36кб.
Дата: 18.01.2022
скачати
Пов'язані файли:
Дружина.pdf
Політична економіка.doc
Профоринтация.doc

ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО

«ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ»

Шифр групи ВШБод-8-21-Б1-ФеБ(4.0) Економіка

П.І.Б. студента Филиппович Микола Андрійович

Семестр1

Контрольна робота

з дисципліни: Вступ до спеціальності фінансово-економічної безпеки

на тему :Управління освітою та профорієнтацією

Посада, вчене звання, науковий ступінь,

прізвище та ініціали викладача Лозова Т.П

П.І.Б. методиста Войцех Вікторія Сергіївна

2021р.

Зміст

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

1. Основні поняття профорієнтації ……………………….………………….3

2. Підходи, які використовуються для профорієнтації……………………..5


3. Зарубіжний досвід профорієнтації ………………………...………………11

ВИСНОВКИ …………………………………………………………………….15

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………..…………..16

ВСТУП
Професійна орієнтація - це узагальнене поняття одного з компонентів загальнолюдської культури, що виявляється у формі турботи суспільства про професійне становлення підростаючого покоління, підтримки та розвитку природних обдарувань, а також проведення комплексу спеціальних заходів сприяння людині у професійному самовизначенні та виборі оптимального виду зайнятості з урахуванням її потреб та можливостей, соціально-економічної ситуації на ринку праці. Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), Експертною групою Єврокомісії з безперервної профорієнтації, Радою Європейського союзу та Світовим банком у 2004 році схвалено нове трактування мети профорієнтації: «Професійна орієнтація спрямована на надання допомоги людям будь-якого віку та в будь-який момент. напрями навчання, професійної підготовки та сфери професійної діяльності та управління власною кар'єрою ». З позицій міждисциплінарного і системного підходів під професійною орієнтацією розуміється ініційований і керований суспільством багатоаспектний і безперервний процес взаємодій суб'єктів соціально-трудових відносин, спрямованих на усвідомлене професійне самовизначення індивіда, освоєння ним професії та здійснення професійного самовдосконалення, забезпечення і перевагами індивіда, у результаті індивід ефективно інтегрується у суспільний розподіл праці.











1. Основні поняття профорієнтації


Класична теорія профорієнтації передбачає сприяння молодим людям у виборі професії. Все ж таки вибір однієї професії на все життя не відповідає динамізму нинішнього часу. Найбільш прийнятні сьогодні теорії профорієнтації, що передбачають конструювання професійного майбутнього. Цікава також теорія хаосу, у межах якої робиться акцент на вплив професійне самовизначення незапланованих подій.

Основними напрямками професійної орієнтації є:

професійне інформування — ознайомлення різних груп населення із сучасними видами виробництва, станом ринку праці, потребами господарського комплексу у кваліфікованих кадрах, змістом та перспективами розвитку ринку професій, формами та умовами їх освоєння, вимогами, що висуваються професіями до людини, можливостями професійно-кваліфікаційного зростання та самовдосконалення у процесі трудової діяльності;професійне консультування - надання допомоги людині у професійному самовизначенні з метою прийняття усвідомленого рішення про вибір професійного шляху з урахуванням його психологічних особливостей та можливостей, а також потреб суспільства;професійний підбір - надання рекомендацій людині про можливі напрями професійної діяльності, що найбільше відповідають її психологічним, психофізіологічним, фізіологічним особливостям, на основі результатів психологічної, психофізіологічної та медичної діагностики;

професійний відбір – визначення ступеня професійної придатності людини до конкретної професії (робочого місця, посади) відповідно до нормативних вимог;

професійна, виробнича та соціальна адаптація — система заходів, що сприяють професійному становленню працівника, формуванню у нього відповідних соціальних та професійних якостей, установок та потреб до активної творчої праці, досягненню найвищого рівня професіоналізму;

професійне виховання - формування у молоді працелюбності, працездатності, професійної відповідальності, здібностей та нахилів;

професійний розвиток особистості та підтримка професійної кар'єри, включаючи зміну професії та професійну перепідготовку.


2. Підходи, які використовуються для профорієнтації


ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПІДХІД

           Мета – забезпечити різноманітною достовірною інформацією про сучасні професії, навчальні заклади та організації, які надають робочі місця, про ринок праці та про те, як планувати свою кар’єру.

  • Освітні виставки, дні відкритих дверей, ярмарки вакансій.

  • Зустрічі з фахівцями, представниками різних закладів вищої освіти та організацій.

  • Презентації, семінари, присвячені профорієнтаційній тематиці.

Стрімко розвивається Інтернет, широке й постійно обновлюване джерело інформації про все, включаючи професії, виші й організації-роботодавці. Є все для самостійного пошуку інформації, головне – це вміти шукати й чітко розуміти, що ж їй потрібно.

Приклади

  • довідники, статті в ЗМІ, відеоматеріали;

  • сайти, що містять інформацію про навчальні заклади, описи професій, корисні статті, рейтинги вишів і спеціальностей, огляди ринку праці;

  • пошукові системи в Інтернеті – «банки вакансій» для пошукувачів і роботодавців, інтернет-форуми.

ДІАГНОСТИКО-КОНСУЛЬТАЦІЙНИЙ ПІДХІД

           Мета – установлення відповідності інтересів, здібностей, особистісних якостей, мотивації, тому чи іншому виду діяльності шляхом зіставлення особливостей клієнта та вимог до професій.

  • Інтерв’ю-співбесіда та анкетування.

  • Профорієнтаційні тести й комплекси тестування, які оцінюють потенціал обстежуваних та їхні професійно важливі якості (компетенції).

  • Профорієнтаційне та психологічне консультування.

РОЗВИВАЮЧИЙ ПІДХІД

          Мета – формування різноманітних знань, умінь і навичок, необхідних для опанування тієї чи іншої професії та успішного працевлаштування.

  • Тренінги особистісного зростання.

  • Тренінги підвищення навчальної та трудової мотивації.

  • Профорієнтаційні тренінги.


АКТИВІЗУЮЧИЙ ПІДХІД

           Мета – формування внутрішньої готовності до самостійної та усвідомленоїпобудовисвогопрофесійногожиттєвого шляху. 

  • Проходження практики, стажування тощо, у процесі якого можна спробувати себе в декількох галузях та обрати найбільш бажану.

Топ-6 порад для абітурієнтів:

1.Визначтеся з вибором професії заздалегідь.Попросітьзнайомихчиродичів, які працюють за фахом, про який Ви мрієте, розповісти або показати, що саме і як вони роблять. Відвідайте дні відкритих дверей у навчальних, які Вас цікавлять.

2.Не орієнтуйтеся лише на її престижність. Юристи, банкіри, економісти, дійсно, залишаютьсялідерамисередпрестижнихпрофесій, але ринок праці ними вже давно перенасичений. У перспективі Ви можете залишитись з гарним дипломом, але взагалі без роботи.

3.Не думайте, що ті люди, які отримали престижну професію, але нині сидять без роботи, просто невдахи, а з Вами буде по-іншому.З кожним роком роботодавці стають все більш вибагливими, і на ринку праці виживе лише той, хто, крім звичайного вузівського диплому, має безліч навичок, знань та умінь.

4.Не відвертайтесь від «непрестижних» професій, дотримуючись стереотипу про них, як про «чорну» і низькооплачувану роботу.Представники робітничих професій сьогодні дуже затребувані. Відповідно й заробітна плата у хороших спеціалістів у цій сфері часто вища, ніж у людей «престижних» професій.

5.Продивляйтесяоголошенняроботодавців.Вони допоможуть Вам зрозуміти, чи потрібна на ринку праці та чи спеціальність.

6.Якщо не уявляєте, яку спеціальність обрати – зверніться до фахівця .Центри зайнятості допоможуть визначитися з вибором майбутньої спеціальності, враховуючи Ваші потреби і здібності. Також можна пройти онлайн-тестування.

Роль практичної профорієнтації в нашій країні набуває особливої актуальності та значущості. Ці послуги все більше користуються попитом у населення. Чому?

  • Світ професій став більш диференційованим, кількість напрямів роботи збільшилась у рази. 

  • Робити професійний вибір стало складніше. 

  • Прогнозується часткове безробіття, зникнення деяких професій, можливе перепрофілювання.

Сьогодні:

  • сформована довіра до профорієнтаційних і психологічних послуг;

  • продовжує формуватися розуміння у необхідності профорієнтації в молодому та дорослому віці;

  • профорієнтацію школярів частіше ініціюють батьки, перед якими стоїть питання вибору вищої освіти для своєї дитини;

  • дорослі частіше звертаються для вирішення питань з професійних проблем, перепрофілювання, здобуття нової освіти, а також щодо кар’єрного консультування.  

Від спеціаліста-консультанта, який займається практичною профорієнтацією, вимагається немало знань і зусиль для отримання головного результату – досягнення клієнтом успіху та задоволення від свого професійного життя. 

Зараз ми у своїй роботі виділяємо чотири підходи до профорієнтації: інформаційний, діагностико-консультаційний,  розвиваючий, активізуючий. Існують і інші підходи: директивно-маніпулятивні, соціально-пропагандистські, психотерапевтичні тощо, які ми у своїй діяльності не використовуємо.

ДІАГНОСТИКО-КОНСУЛЬТАЦІЙНИЙ ПІДХІД

Мета – установлення відповідності інтересів, здібностей, особистісних якостей, мотивації, тому чи іншому виду діяльності шляхом зіставлення особливостей клієнта та вимог до професій. Максимальна результативність цього методу досягається завдяки індивідуальній консультації психолога за результатами тестування. Діагностико-консультаційні методи застосовуються:

  • в профорієнтації школярів та їх батьків для вибору профілю навчання, навчального закладу, професії, сфери діяльності, кар’єрного консультування тощо. 

  • у кар’єрному консультуванні студентів, випускників вишу, молодих і досвідчених фахівців; 

  • у сфері НR для відбору кандидатів, атестації працівників, формування команди, дослідження міри задоволеності персоналу тощо. 

Приклади:

  • інтерв’ю-співбесіда та анкетування;

  • профорієнтаційні тести й комплекси тестування, які оцінюють потенціал обстежуваних та їхні професійно важливі якості (компетенції);

  • профорієнтаційне та психологічне консультування;

  • інші методи та підходи. 

Ми повинні навчити - користуватися інформацією та приймати на її підставі рішення. Це неможливо без достатнього рівня саморозуміння, без навичок аналізу складних ситуацій з багатьма варіантами й факторами вибору. Як правіло, цілком достатньо результатів тестування й бесіди з психологом. Якщо інформації та рекомендацій виявляється недостатньо для прийняття рішення про подальші дії, тоді пропонуються інші послуги, які дозволяють більш усвідомлено й докладно розібратися з тим, що є важливим у майбутній професії, побачити, із яких елементів складається будь-яка професія, а також уточнити більш глибокі причини того, чому йому відповідає чи не відповідає та чи інша спеціальність із отриманого переліку рекомендацій. Таким чином, за бажанням клієнт переходить на активізуючий етап профорієнтаційної роботи. 

РОЗВИВАЮЧИЙ ПІДХІД

Його мета – формування різноманітних знань, умінь і навичок, необхідних для опанування тієї чи іншої професії та успішного працевлаштування. Розвиваючий підхід актуальний як для підлітків, так і для дорослих. До таких форм розвиваючих методів належать:

  • профорієнтаційні тренінги;

  • тренінги особистісного зростання;

  • тренінги підвищення навчальної та трудової мотивації.

Підліткам, допомагає здолати невпевненість у собі, почуття невизначеності, розібратися в собі. Дозволяє  спробувати себе в різноманітних видах професійної діяльності, щоб відчути, наскільки вони їм відповідають та отримати необхідну оцінку своєї успішності. Дорослі, уже працюючі фахівці, можуть здобути практичні знання та навички, необхідні для побудови успішної кар’єри. 

Приклади:

  • тренінги та майстер-класи, які розвивають окремі компетенції, необхідні для успішного опанування професією або для   оптимізації навчання;

  • ділові  ігри, які дозволяють приміряти на себе різноманітні професійні ролі та відтворити ситуацію трудових стосунків і рішень специфічних задач у групі;

  • тренінги з розвитку комунікативних здібностей та самопрезентації;

  • навчальні консультації, які формують навички ефективного пошуку роботи, складання резюме, самопрезентації та адаптивної поведінки на сучасному ринку праці.

  • тренінги професійного зростання;

  • тренінги Командоутворення;

  • тренінги продажів і переговорів; 

  • тренінги публічних виступів; 

  • групи самопізнання (психотерапія);

  • психотехнічні вправи, які розвивають навички саморегуляції;

  • коучинг.

Програми, що покращують різні здібності й психічні функції та психотехнічні вправи, які формують навички саморегуляції, актуальні в будь-якому віці. 

Ефективність розвиваючих методів можна перевірити шляхом зіставлення результатів тестування з проблемних факторів до і після застосування цих методів. 

АКТИВІЗУЮЧИЙ ПІДХІД

Мета – формування внутрішньої готовності до самостійної та усвідомленої побудови свого професійного життєвого шляху.  Основна особливість цього підходу полягає в тому, що шляхом використання елементів гри, нестандартних питань і провокацій викликати цікавість до проблематики професійного самовизначення, по-новому подивитися на звичні явища, примусити задуматися про себе, про видимі та приховані особливості професій, про життєві цінності та їхні зв’язки з передбачуваним шляхом професійного розвитку. Саме ці роздуми та відкриття дозволять більш усвідомлено робити вибори. 

До активізуючих, розвиваючих підходів також можна віднести:

  • проходження практики, стажування тощо, у процесі якого  можна спробувати себе в декількох галузях та обрати найбільш бажану.

Цей прийом використовується в багатьох західних компаніях у стажуванні молодих фахівців. 

Усі напрями повинні бути системно подані в комплексі профорієнтаційних послуг, інакше існує небезпека того, що вибір буде зроблений не досить усвідомлено. Сподіваємося, ми переконливо показали перевагу комплексного підходу до профорієнтаційної роботи.

Сучасний світ. Зміни та інновації — частина сучасності. Автоматизація робочих місць все частіше стає на заваді побудові кар’єри. А вміння опановувати швидкі зміни є запорукою професійної реалізації.
Нові вимоги. Все більшої ваги набувають навички, що дозволяють застосовувати професійні знання: критичне мислення, ухвалення рішень, емоційний інтелект, здатність до змін та усвідомленість. Це навички майбутнього, які важливі вже сьогодні.

Нові потреби. Профорієнтація потребує нових інструментів, які вимірюють навички майбутнього та допомагають ухвалювати довгострокові рішення у світі, що невпинно розвивається.

Орієнтація на майбутнє. Мета тестування — розуміння сильних сторін, навичок майбутнього та спрямованостей, які дозволять реалізуватися у професії та не втрачати конкурентоспроможності у динамічному світі. Це побудова проактивної професійної позиції.


3. Зарубіжний досвід профорієнтації


Необхідність та важливість профорієнтаційної роботи на сьогоднішній день визнається у більшості країн світу. При цьому використовувані підходи та інструменти багато в чому залежать від можливостей та ресурсів країн.

Загалом будь-яка профорієнтація робота зводиться до пошуку певного балансу між трьома ключовими категоріями «хочу – можу – треба».

Так, якщо розвинені країни можуть дозволити собі проводити профорієнтаційну політику, ґрунтуючись насамперед на інтересах індивіда, то в країнах, що розвиваються, діяльність із профорієнтації частіше жорстко пов'язана з потребами ринку праці. У школах США, наприклад, на кожного учня консультантом з профорієнтації заводиться досьє, в якому фіксуються: успішність, соціальне становище, «улюблені» та «нелюбі» предмети, інтереси, фізичні дані, стан здоров'я, позашкільні заняття та захоплення, досвід роботи з професій. Це досьє може бути передано до служби зайнятості, якщо випускник шукатиме роботу з її допомогою після закінчення школи. У школах Великобританії основна увага у профорієнтаційній роботі приділяється підвищенню самостійності учнів після прийняття рішень про вибір професії. У навчальний розклад початкової школи включені спеціальні заняття, сфокусовані на особи учня, які відбуваються у формі індивідуальних та групових бесід. Зусилля профрадників спрямовані на проведення ознайомлювальних екскурсій на підприємства, виявлення переважаючих інтересів та нахилів учнів, розвиток комунікативних умінь у процесі тренінгових занять. А ось Китайську систему освіти часто визначають як прагматичну та селективну. Імовірність перейти на вищі щаблі освіти для «середньої» молодої людини тут невелика, цією можливістю мають лише небагато здібних учнів. Вступ до вузу – серйозне досягнення для випускника середньої школи: конкурс до деяких університетів сягає 200–300 осіб на місце. При цьому справді талановиті молоді люди користуються всілякими пільгами при сходженні за освітньою «драбиною» – державними стипендіями, субсидіями підприємств, організацій тощо. Діяльність, що сприяє професійному самовизначенню молодих людей, у різних країнах може мати свою специфіку: наприклад, відчувати серйозне релігійне навантаження. Так, в Ізраїлі, де існують чотири типи шкіл: державні світські, в яких навчається більшість дітей; державно-релігійні (їх приблизно 5%), де дотримуються єврейські традиції та проводиться поглиблене вивчення юдаїзму; арабські, що ведуть навчання арабською мовою і велику увагу приділяють історії арабів, їх культурі та релігії; та приватні школи. Вся система ізраїльської шкільної освіти організована за профорієнтаційним принципом і вибір певної школи, по суті, є вибором майбутньої професії. Варто відзначити ще одну закономірність. У розвинених державах елементи профорієнтації зазвичай включені вже у програму молодшої школи, тоді як підсумковий вибір трудового терену відкладено до завершення старшого ступеня навчання, причому передбачено можливість зміни напряму професійної підготовки у разі виявлення невідповідності особистісних якостей спочатку обраному профілю зайнятості. У Європі та США багато випускників шкіл беруть паузу у навчанні, щоб краще зрозуміти, куди надходити, спокійно підготуватися до подачі документів до коледжу. У Берліні та Амстердамі ви не раз зустрінете людей, які лише у 27 починають свою корпоративну кар'єру. Це зовсім не означає, що до цього вони нічого не робили: напевно з 16 років розносили піцу, працювали у веломайстерні, з'їздили поволонтерити до Африки і, звичайно, майже без грошей проїхали всю Азію. Вільний рік після школи — час, коли ти сам обираєш, який досвід отримати, але сотні та тисячі проектів пропонують тобі допомогу у виборі. Наприклад, так виглядає програма Gap Year у Гватемалі від проекту Максим Новель: 20 тижнів вивчення іспанської, 8 тижнів – робота з дітьми, 4 тижні – робота з морськими черепахами, 4 тижні – викладання англійської, 4 тижні – турбота про тварин, 1 тиждень – навчання серфінгу, 1 тиждень - навчання дайвінгу та сертифікація, 2 тижні - канікули з проживанням. У країнах, навпаки, відзначається більш рання фіксація професійних уподобань (під час закінчення основний школи) і менш гнучке ставлення до невдалого вибору спеціальності молодим человеком. Спрямування на майбутній професійний вибір у загальноосвітніх школах Сінгапуру здійснюється після завершення середньої ланки. При переході на старший ступінь учні поділяються за здібностями на три потоки: середньо встигаючі, що виявляють особливі успіхи та виняткові (найталановитіші). Навчання кожної категорії школярів має різну інтенсивність та тривалість, тобто старшокласники вже на даному етапі стають володарями різних кар'єрних та професійних перспектив. Однією з відмінних рис саме сучасної профорієнтаційної роботи в багатьох країнах, незалежно від рівня соціально-економічного розвитку, є те, що ключове місце її відводиться мовній підготовці. Це пов'язано насамперед створенням високотехнологічних виробництв з урахуванням транснаціональних компаній, і навіть неможливістю кар'єрного та професійного зростання вивчення досвіду роботи зарубіжних колег і конкурентів. Загалом досвід профорієнтаційної роботи, накопичений у різних країнах світу, свідчить про розуміння важливості питань профорієнтації молоді у підвищенні ефективності організації та використання трудових ресурсів, зниження соціальної напруженості на ринку праці.
ВИСНОВКИ

Професійна орієнтація, профорієнтація — заходи, спрямовані на ознайомлення людини з її здібностями й можливостями для того, щоб запропонувати їй вибрати одну з найбільш підходящих для неї професій з врахуванням потреб виробництва. Професійна орієнтація — це наукова дисципліна, яка допомагає людині обрати свою майбутню професію з урахуванням всіх її здібностей, потреб і бажань. Також професійна орієнтація містить технологію розвитку у людини позитивного ставлення до праці.

Раніше професійна орієнтація (в тому числі її психологічні аспекти) розглядалася з позицій тимчасової допомоги старшокласнику у його професійному самовизначенні, для вибору професії раз і на все життя.

Проте виявилось, що на практиці такий шлях часто не дає бажаних результатів. Адже коли поради і навіть вимоги профорієнтатора починав виконувати конкретний випускник з власними поглядами, певним досвідом, унікальним набором індивідуальних властивостей, прогнозованого позитивного результату досягти неможливо. Більше того, прагнення діяти відповідно до конкретних вимог може призвести до непередбаченої ситуації — професія ніби вибрана правильно, а в процесі навчанні з'являється незадоволення нею, що призводить до внутрішнього конфлікту особистості. Це тому, що людина постійно розвивається, і та професія, яка влаштовувала її три роки тому, може більше не задовольняти. Професійна орієнтація не закінчується вибором професії, вона актуальна протягом всього життя людини.

У процесі профорієнтації здійснюється робота профорієнтолога, до якої він залучає учнів на всіх етапах їхнього навчання. Робота з профорієнтації охоплює такі етапи: інформаційний (профосвіта); діагностичний; консультування; трудових спроб; співбесіди.

Перший етап — інформаційний. Перш ніж обрати професію, абітурієнти мають отримати максимум інформації про професії, їх зміст, статус на ринку праці, рівні освіти, перспективи працевлаштування, можливості продовження навчання.

Список використаних джерел

1. Авдєєв Л.Г. Стан та перспективи розвитку професійної орієнтації в Україні: наук.-метод. посіб. для працівників служби зайнятості. - К.: ІПК ДСЗУ, 2012. - 64 с.

2. Бодров В.А. Психологія професійної придатності. - М.: ПЕРСЕ, 2001. - С. 511.

3. Вітковська О.І. Професійне самовизначення особистості та практичні аспекти професійної консультації. Монографія. - К.: Науковий світ, 2001. - 91с.

4. Гончарова Н.О. Основи професійної орієнтації / За ред. В.Ф. Моргуна. Навч.посібник. - К.: Видавничий Дім "Слово", 2010. - 168 с

5. Профорієнтологія: Теорія і практика: Навчальний посібник для вищої школи - М., 2006. - 192 с.

6. Синявський В.В., Маршавін Ю.М., Авдєєв Л.Г., Міропольська М.О. Професійна орієнтація у системі державної служби зайнятості: Навч.посіб. / За заг. ред. О.В. Кіричука. - К.: ІПК ДСЗУ, 2009. - 230 с




скачати

© Усі права захищені
написати до нас