Ім'я файлу: Трипільська культура.rtf
Розширення: rtf
Розмір: 171кб.
Дата: 13.03.2022
скачати
Пов'язані файли:
ДОДАТОК А.docx
Розширення: rtf
Розмір: 171кб.
Дата: 13.03.2022
скачати
Пов'язані файли:
ДОДАТОК А.docx
Міністерство освіти і науки України
Дніпровський державний технічний університет
Кафедра соціології
Р Е Ф Е Р А Т
на тему:
«Трипільська культура та її значення»
Виконав:
студент гр. ПЗ-21-1д
Музичка Кирило Олександрович
Перевірила:
д. істор. наук
Донченко С.П.
Кам'янське
2
021ЗМІСТ
| ВСТУП ………………………………………………………………………………..… | 3 |
| РОЗСЕЛЕННЯ ……………………………………………………………………….…. | 3 |
| РЕМЕСЛО …………………………………………………………………………….… | 3 |
| РЕЛІГІЯ ………………………………………….………………………………….….. | 4 |
| ТРИПІЛЬСЬКІ КУЛЬТИ ………………………………………………………………. | 4 |
| АРХІТЕКТУРА …………………………………………………………………………. | 5 |
| ЗНАЧЕННЯ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ……………………………………………. | 6 |
| ВИСНОВКИ …………………………………………..…………………………………. | 6 |
| СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ……………………………………...…… | 7 |
ВСТУП
Трипільська культура - найвищий культурний вияв Європи в IV-III тис. до н.е. Племена трипільської культури були однією із найбільш розвинутих і самобутніх етнічних груп епохи енеоліту. Творцями Трипільської культури були примітивно-хліборобські і скотарські племена. Вони, очевидно, з Балкан через Румунію і Молдавію просунулися на територію України. Жителі трипільської культури населяли Подніпров'я, Правобережну Україну і Подністров'я, змішавшись з місцевим населенням. Трипільська культура відіграла надзвичайно важливу роль у розвитку людства. Особливістю Трипільської культури була велика шана до жінки-матері. Від тих часів ця пошана у великій мірі лишилося в культурі і побуті українців до сьогодні.
РОЗСЕЛЕННЯ
Перед трипільськими племенами Середнього Подніпров'я стояла загальна для всіх племен проблема відносного перенаселення. Для того, щоб урятувати себе від голоду та злиднів, вони змушені були розселюватися на нові землі. Зі сходу на Лівобережжі трипільцям протистояли войовничі степові скотарські племена. Тому місцеве трипільське населення подалося далі на північ та північний схід, у райони, де проживали нижчі за рівнем розвитку племена з неолітичним характером господарства, культури та побуту. Окремі родові общини трипільців поступово просувалися далі на північ від гирла Стугни, освоюючи нові землі в Подніпров'ї. Спочатку споруджувалися тимчасові житла землянкового типу, а згодом, прижившись на цих місцях, переселенці почали будувати типові для трипільців довгочасні наземні житла. Поступово трипільські племена, просуваючись все далі на північ та північний схід, дійшли до гирла Десни, перейшли на лівий берег Дніпра, заснували свої поселення вище по Десні.
РЕМЕСЛО
Основними заняттями жителів Трипілля було землеробство та скотарство. Спочатку землю обробляли роговою мотикою, але поступово запроваджувалося орне землеробство. Поле орали примітивним ралом, запрягаючи в ярма волів. Приручені коні використовувалися мало. Виплеканий врожай пшениці, ячменю, проса, бобових збирався дерев'яними роговими серпами з крем'яними і мідними вкладками. Зберігали його в глиняних посудинах. Для розмелу зерна застосовували кам'яні зернотерки. При виготовленні знарядь праці трипільці застосовували крем'яне свердло з першим механічним прокручувальним пристроєм - ручним дрилем. Вживали й мідні знаряддя - шило, сокиру, тесла, кинджали. Мідь завозили з Балкан. її вміли кувати, плавити та зварювати. Але вона не здобула поширення і нс витіснила камінь.
В поселеннях утримували домашніх тварин: биків, корів, овець, свиней. Трипільці також були чудовими мисливцями та рибалками.
Значних успіхів вони досягли і у ткацтві та прядінні. Вміли ткати полотно та робити килими. У трипільських племен дуже високого технічного та художнього рівня досягла керамічне виробництво. Виготовлення посуду було вже справою фахівців, а кераміка - спеціалізованою галуззю общинного ремесла. Посуд випалювався у спеціальних гончарних печах. Такі печі, а також спеціалізовані поселення гончарів, виявлені археологами у Наддністрянщині. Місцеві гончарі досконало володіли складною технологією виготовлення кераміки, вже знаючи гончарний круг, і виготовляли величезну кількість різноманітного посуду витончених форм. Посуд поділявся на кухонний, більш делікатний столовий та культовий. Це і гігантські півтораметрові горщики для зберігання збіжжя та інших продуктів, менші горщики, амфори, миски, вази, кухлі, різні фігурки, амулети. Більшість такого тонкостінного, міцного, аж "дзвінкого" посуду розписана чорною, червоною та білою мінеральними фарбами. Орнамент складний і різноманітний, в основі його є спіралі й волюти, геометричні фігури, зображення тварин та людей. Ще одним із вищих досягнень мистецтва трипільських племен є антропоморфна пластика - різні за стилем і формою жіночі і чоловічі зображення, в яких втілено образи шанованих божеств, що втілюють у землеробсько-скотарських племен ідею родючості і загального добробуту.
Інший тип фігурок - більш реалістична жіноча фігура, вже з позначеними, але не до кінця доведеними ногами. Третій тип - фігура сидячої жінки. Призначені вони були для ритуальної мети: були пов’язані з культом жінки. Крім антропоморфних фігурок трипільці виготовляли фігурки диких і свійських тварин.
Особливо улюбленими були зображення ведмедя - хранителя і володаря води. Чи це були "дитячі іграшки", чи культові фігурки для власної оборони від злих духів, ніхто не може сказати.
Відбитки тканини на посуді, знахідки веретен засвідчують, що трипільцям було відоме і ткацтво. Тонкі й грубі тканини виготовляли з льону, конопель, із овечої та козячої вовни.
РЕЛІГІЯ
Складними були вірування трипільців, що спрямовувалися на обожнення сил природи, від яких повністю залежали ранні землероби. Найпоширенішим був культ плодючості, який асоціювався з образом праматері. На жаль, зараз навряд чи вдасться відтворити картину первісних уявлень трипільців, але дещо можна дізнатись з нових досліджень цієї культури.
У трипільців було циклічне уявлення про час. Вони представляли його собі як безкінечну дорогу, що рухається навколо центру Всесвіту. Населення Трипілля усвідомлювало періодичність глобальних криз і катаклізмів як загибель старого і зародження нового. І декілька сюжетів з їхньої міфології доводять це.
ТРИПІЛЬСЬКІ КУЛЬТИ
Культ Предків. Поховання покійних під порогом житла чи підлогою (переважно жінок і дітей) та на території поселень (дорослих родичів) свідчать про важливість "загробного" життя в уявленнях трипільців, коли ще не існувало нездоланних перешкод між світом живих і світом мертвих. Можна припустити, що "модельки жител", ці досить відомі і різноманітні за типом глиняні вироби, мали культовий характер - як житло Предків, охоронців родини. Наявність у них жертовника і мініатюрного культового посуду може свідчити про поминальні звичаї - годування покійних. Так формувалася ідея єдності Роду.
Культ Героїв. Вірогідно, зображення чоловіка з києм (жезлом) у руці - не антропоморфне зображення Бога-чоловіка, а конкретний образ героїзованої особистості. Культ родючості. Аграрно-магічні дійства трипільського часу мають свої матеріалізовані докази в цілому ряді культового посуду, що використовувався в обрядах напування землі (так звані "біноклеподібні" посудини), обряди викликання дощу (макітри з грудьми), спеціальний обрядовий одяг для танцю дощу (малюнки жриць в спідницях з китицями на подолі), освячення перших плодів (різноманітні курильниці з двома, трьома і чотирма чашами вгорі).
АРХІТЕКТУРА
У трипільців були відносно великі довгочасні поселення, на яких налічувалося до півсотні різних за розмірами жител та господарських споруд. Будівлі розміщувалися колом, з входом від центра. Хати мали по кілька кімнат, а іноді й поверхів, де жила разом велика матріархальна родина. Трипільські хати мали кілька кімнат, відгороджених одна від одної дерев'яними перегородками. Кожна з кімнат мала лежанку (місце для спання, яке нагрівалося від печі або грубки), а також жертовник та місце для роботи. Способи будівництва хат залежали від місцевих умов: це переважно плетені з лози і обмазані з обох боків стіни. Будинки згуртовані в села, що вказує на високий ступінь родової організації, і розташовувалися колом, у центрі якого стояв громадський будинок для сходин та спільних культових обрядів.
Найбільше таке поселення було відкрите біля села Володимирівки на Кіровоградщині, де розкопки виявили 200 будівель, розташованих п'ятьма концентричними колами. Основними матеріалами для будівництва будинків були дерево та глина. Збереглися різноманітні глиняні моделі храмів і житлових будинків трипільців, завдяки яким відомо, що їхні архітектурні споруди мали каркасно-стоякову конструкцію, обмазану товстим шаром глини.
Кожне поселення існувало близько 50-70 років. Потім жителі переходили на інше місце проживання. Це було пов’язано з виснаженням землі навколо поселення та вирубуванням лісів. Облишене поселення спалювали. Це був своєрідний ритуал. Серед цих великих попелищ археологи знаходять безліч розписаних посудин, антропоморфних і зооморфних статуеток, спалене зерно та кістки тварин, а часом навіть людські останки. Своєю конструкцією вони майже не відрізнялися від типових трипільських наземних житл попереднього часу. прямокутної форми з кількома приміщеннями, з глиняними підлогами, оштукатуреними і пофарбованими, переважно в червоний колір стінами і мали вікна, призьби, печі з припічками й коминами назовні, глиняні долівки.
Близько 2000 р. до н. е. трипільська культура почала занепадати, її носії частково залишають ці землі, відступаючи під тиском численніших і більш войовничих, на думку вчених, індоєвропейських народів археологічної культури бойових сокир і шнуркової кераміки, а частково змішуються з ними. Нове населення прийшло зі сходу і, як вважають фахівці, вперше у світі приручило коня для верхової їзди. Індоєвропейці частково осідали на родючих землях і переходили до землеробства, а частково продовжували кочувати у південних регіонах України.
ЗНАЧЕННЯ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
В Україні виявлено величезну кількість – понад тисячу – пам`яток трипільської культури. Сліди трипільців знайдено і в Покутських Карпатах, поблизу соляних джерел, де вони виварювали сіль та будували оборонні городища. Населення на всій тереторії трипільської культури становило щонайменше 1млн. осіб.В основному це були родові або племенні тривалі поселення, що налічували від десятка до сотні жител та господарських споруд. Такі селища мали чітке планування – всі будови були розташовані кількома рядами або концетричними колами навколо великого майдану, на якому стояли одна або декілька громадських споруд-святилищ. Від майдану радіально розходились вулиці, обабіч яких були розташовані і садиби.
Житла трипільців були переважно наземними і різними за розмірами (площею від 30 до 150 м2). Конструкція їх була досить складною: підлога викладалася на дерев`яному помості з глиняних опалених валків і зверху замазувалася глиною.Стіни споруджувалися на дерев`яному каркасі-плетенці і теж обмазувалися глиною, двосхилий дах перекривався солом`яними або очеретяними сніпками. Часто житла мали піддашшя. Вікна були невеликими та округлими. Всередені могла бути одна, дві або й три кімнати.В кожній кімнаті містилися піч, лежанка,сімейний вівтар-жертовник. Зовні стіни жител розмальовувались вертикальними смугами червоного жовтого та білого кольорів. Розмальовувалися карнизи вікон та дверей, стіни в середині.
На Уманщині, в середині течії Південного Бугу , а також в межиріччі Дністра й Пруту виявлено величезні поселення площею до 400 га, які налічували понад 2000 жител, розташованих концетричними колами. Тут вже існувала квартальна забудова, багато будинків споруджували двоповерховими. Це були на той час найбільші в Європі, а можливо, й у світі перші справжні протоміста, в кожному з яких проживало до 25 тис. людей.
Високий розвиток землеробства, скотарства, зачатки ремесел привели до соціальної диференціації суспільства. Важливо сказати про структеризацію праці, про що свідчить наявність трипільців, що займалися суто малярством, а особливо виникнення поселень малярів. Наявність скарбів свідчить про нагромадження багатства в руках окремих індивідумів.
ВИСНОВКИ
Проаналізувавши попередній матеріал можна сказати, що трипільькі племена були доволі сильно розвинутими у культурному, соціальному та економічному плані, враховуючи час у який існували трипільські племена
Трипільська культура дала великий поштовх для розвитку культури хліборобства та гончарства в нашій державі. В Україні Трипільська культура зберіглась у пережитках і залишила по собі виразні сліди. До останніх часів сільські жінки й молодиці розмальовують хати, печі тощо. У килимарстві, гончарстві, різьбленні, вишивках, писанках – дуже багато геометричних та рослинних орнаментів які виразно нагадують орнамент трипільської культури.
Вивчення трипільської культури дозволяє краще зрозуміти наше минуле і сьогодення.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Лановик Б.Д., Матисякевич З.М., Матейко Р.М. Економічна історія України і світу. Підручник. - Вікар К., 2001.
2. Давня історія Укрвїни. Книга 1. / підручник / П.П. Толочко , Д. Н.Козак , С. Д.Крижицький / Київ.Либідь.1994.
3. Історія Української РСР. Том 1. Первісно-общинний лад,винекнення та розвиток феодалізму. / Шевельов А. Г.,І. І. Артеменко та ін. / Київ.1977.
4. Українська Радянська Енциклопедія / О. К. Антонов, М. П. Бажан та ін. / Київ.1984.
5. Трипільська культура на тереторії Української РСР. / В. М. Конопля, І.Р.Михальчишин та ін./ Львів.1989.
6. Павленко Ю. Історія світової цивілізації. Соціо-культурний розвиток людства. Навчальний посібник - К., 1996.
7. Крип'якевич І.П. Історія України. - Львів, 1990.