Ім'я файлу: КБ-21 Півкач Політологія Реферат.docx
Розширення: docx
Розмір: 85кб.
Дата: 23.05.2022
скачати

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
ІКТА



З В І Т

до реферату на тему: ‘Теорії походження держави’
з курсу: «Політологія»
Виконав: ст. гр. КБ-21

Півкач О.І.

Прийняла: Корнат Л.Я.

Львів 2021

Зміст

  1. Вступ.

  2. Що таке держава?

  3. Концепції походження держави.

    1. Міфологічна/Релігійна.

    2. Патріархальна/Петерналістична.

    3. Договірна.

    4. Органічна.

    5. Насильницька.

    6. Психологічна.

    7. Матеріалістична.

    8. Інші дрібніші теорії. 

  4. Висновок.

  5. Джерела.

1. Вступ

Ще з глибокої давнини люди стали замислюватись над питаннями про причини і шляхи виникнення держави. Створювалось безліч теорій, які по-різному відповідали на це питання. Багато з цих теорій пояснюється історичними і соціальними умовами, в яких жили та працювали їх автори, різноспрямованістю ідеологічних та філософських позицій, якими вони керувались. Держава – це явище багатогранне і, на нашу думку, жодна з теорій не може повністю пояснити причини виникнення держави.

Виникнення держави спричинено потребою суспільства зберегти свою цілісність в умовах його розшарування на нерівні за своїм соціальним станом верстви, у здійсненні ефективного соціального управління за умов зростання населення, заміни безпосередніх родоплемінних зв’язків на соціальні відносини, опосередковані продуктами виробництва тощо.

Держава як феномен людського суспільства цікавила і цікавить мільйони людей, які намагаються зрозуміти, чим було зумовлене її становлення, в чому її призначення. Історія політико-правової думки знає значну кількість спроб знайти причини і з’ясувати умови виникнення держави. У дослідників ніколи не було єдності в поглядах на цю проблему, що зумовило появу багатьох теорій походження держави.
Розмаїття теорій, які пояснюють причини виникнення держави, спричинено складністю процесу виникнення держави, розбіжностями у світоглядних позиціях, впливом відповідної історичної епохи, різним обсягом доступної інформації з цього питання.

2. Що таке держава?

Держава — це політична форма організації правління, що характеризується суверенною владою, політичним та публічним характером, реалізацією своїх повноважень на певній території через систему спеціально створених органів та організацій, за допомогою яких здійснюється політичне, економічне та ідеологічне управління суспільством та керівництво загальносуспільними правами.

Для відмежування держави від інших організацій, в тому числі додержавного періоду розвитку суспільства, важливо з'ясувати, появу чого розглядають як появу власне держави.

Роберт Леонард Карнейро, наприклад, під державою має на увазі автономну політичну одиницю, що включає багато  громад у рамках своєї території і має централізований уряд з повноваженнями збору податків, призову людей на роботу чи війну, а також видання і виконання законів.

У свою чергу, Л. Ю. Грінін визначає державу як поняття, за допомогою якого описується система спеціальних інститутів, органів і правил, що забезпечує зовнішнє і внутрішньополітичне життя суспільства; як відокремлену від населення  організацію влади. В цьому він вбачає відмінності ранньої держави від спільнот недержавного типу, в тому числі аналогів ранньої держави. На думку вченого, держава характеризується:

а) суверенністю (автономністю);

б) верховенством, легітимністю і реальністю влади в рамках певної території та кола осіб;

в) можливістю примушувати до виконання своїх вимог, а також змінювати відносини і норми.

Для Миколи Данилевського держава — істотний інструмент політичної незалежності, але остільки це необхідно для реалізації потенцій культурно — історичного типу. Для Арнольда Тойнбі «універсальна» держава, тобто та, що отримала самостійну закінчену форму, — сутність, що протистоїть суспільству, вимушений інструмент його самозбереження на етапі надлому, коли це суспільство вже не може своїми засобами справлятися з силами розладу.

Нікколо Макіавеллі бачив у державі втілення вищої влади, необхідної для наведення порядку і зміцнення безпеки громадян, які самі по собі нездатні це зробити і, більше того, віддаються до різних злісних підступів один проти одного. Держава, її влада необхідні для введення у прийнятне русло конфліктів, як загального постійного стану людства. При цьому дослідник вважав державу вільною від моральних  обмежень у досягненні своїх цілей і стримуванні злобливого егоїзму громадян.

Подібним чином розглядав державу Томас Гоббс, вбачаючи у ній основний засіб припинення «війни всіх проти всіх». Причиною появи держави він вважав усвідомлення постійної загрози загибелі, яке змушує людей згодитися на абсолютну владу держави; підпорядкування їй є безумовним, вона не може бути усунена підданими.

Макс Вебер запропонував розуміти державу як інституцію, що володіє  монополією на застосування узаконеного насильства. Проте багато дослідників (Карнейро, Ернест Ґеллнер та інші) висловлюють сумнів в тому, що ця ознака є надійним критерієм державності.

Окрім того, поняття «держа́ва» можна розуміти як державний апарат, тобто систему органів державної влади.

Загальні ознаки держави

     Держава - єдина політична організація, яка:
1) охоплює усе населення країни в просторових межах. Територія - матеріальна основа існування держави. Сама територія не породжує держави. Вона лише створює простір, у межах якого держава простирає свою владу на населення, що мешкає тут. Територіальна ознака породжує громадянство - юридичний зв'язок особи з даною державою, який виражається у взаємних правах і обов'язках. Громадянин держави набуває:

  • обов'язок підкорятися державно-владним велінням;

  • право на заступництво і захист держави;

2) має спеціальний апарат управління - систему державних органів, що складаються з особливого розряду осіб, професіоналів з управління;


3) має у своєму розпорядженні апарат легального примусу:

збройні сили, установи і заклади примусового характеру (армія, поліція, тюремні і виправно-трудові установи);

4) в особі компетентних органів видає загальнообов'язкові юридичні норми, забезпечує їх реалізацію, тобто держава організує громадське життя на правових засадах, виступаючи, таким чином, як арбітр, що узгоджує індивідуальні, групові і суспільні інтереси. Вона забезпечує і захищає права своїх громадян, а також інших людей, що перебувають на її території. Без права, законодавства держава не в змозі ефективно керувати суспільством, забезпечувати здійснення прийнятих нею рішень;
5) має єдину грошову систему;
6) має офіційну систему оподаткування і фінансового контролю;
7) має суверенітет;
8) має формальні реквізити - офіційні символи: прапор, герб, гімн.

Слід зважити на те, що держава може бути світською і теократичною. Більшість держав світу - світські, тобто такі, в яких розмежовані сфери дії церкви і держави (церква відокремлена від держави). У теократичних державах влада належить церков ній ієрархії (Монголія до 1921 p., сучасний Ватикан).




3. Концепції походження держави.

3.1 Міфологічна/Релігійна теорія походження держави

Міфологічна теорія виникла в період формування первісного людського суспільства . Її основа – міф , що виступає своєрідним еквівалентом науки, первісною формою суспільної свідомості. У її межах можна виокремити:

Давньоіндійську теорію походження держави, згідно з якою Бог Індра встановив і підтримує космічний та земний порядок, закон (дхарма) і звичай (ріту) ;

Давньокитайську теорію походження держави, за якої по волі божественного Неба в Піднебесній з’явилися держава, її глава – імператор, син Неба, порядок, влада та правила поведінки;

Давньогрецьку теорію походження держави, що знайшла своє обґрунтування у працях Платона. Держава з’являється після перемоги Олімпійських богів над титанами. Вони, кинувши жереб, поділили землю. Боги Афіна та Гефест, яким випала Аттика, запровадили демократичний режим, Посейдон, отримавши Атлантиду, встановив монархічне спадкове правління.
Релігійна, що має своєю основою уявлення про надприродне божественне походження держави, влади, законів.

Характерною рисою цих теорій є відсутність розмежування понять «суспільство» і «держава».

Класична теологічна концепція (Тома Аквінський). Ця теорія отримала широке розповсюдження за часів феодалізму. Її сутність полягає в тому, що держава є результатом прояву божественної волі, практичним втіленням влади бога на землі. На думку богословів, будь-яка світська влада похідна від влади церкви, влади релігійних організацій, а народ повинен беззаперечно підкорятися державній волі як прояву волі божественної.

Сучасна теологічна концепція обґрунтована у ХХ ст. (Ж. Маритен, А. Ауер, Е. Вольф, Ф. Харст). Сутність теорії: причиною виникнення держави і права є Бог, який створив людину розумною, вольовою, творчою істотою, здатною до вдосконалення суспільного порядку. На сьогодні теологічна концепція про державу є досить впливовою у католицькому світі, оскільки вважається офіційною доктриною держави Ватикан.

3.2 Патріархальна/Петерналістична теорія походження держави

Патріархальна теорія (Арістотель, Г. Філмер, М. Михайловський). Відповідно до цієї теорії держава походить від патріархальної сім'ї, внаслідок її розростання: сім'я — сукупність сімей (селище) — сукупність селищ (держава). Так, Арістотель стверджував, що держава – найкраща форма людського спілкування, яка створюється з метою досягнення загального блага. Влада монарха – природне продовження влади батька (патріарха), який піклується про членів своєї сім’ї та забезпечує їхню покірність.

Проте на думку Дж. Локка, якщо держава походить від сім'ї, то монархів має бути стільки, скіль­ки й батьків. Сучасні науковці цю теорію не поділяють і вважа­ють, що держава і сім'я виникають майже одночасно, а резуль­татом розвитку держави стає втрата родинних зв'язків. Однак деякі її елементи, насамперед роль сім'ї у становленні державності, повинні враховуватися.

Патерналістична теорія Конфуція ( патер – батько) принцип державного управління або політична практика, за якою держава забезпечує потреби громадян, а громадяни в обмін на це дозволяють владі диктувати моделі своєї поведінки, як публічного, так і приватного.

Конфуцій уподібнював її великій родині, де влада імператора (“сина неба”) й решти можновладців вважається за владу батька й старших членів сім’ї. Ось чому він називав головною чеснотою управителів ненасильницьку доброчинність, а головною чеснотою підданих — відданість правителю.

Теорія патерналізму наголошує на необхідності впровадження в суспільне життя принципу реалізації волі суверена в загальній і дещо абстрактній формулі надання щастя. «Необхідно знайти універсальний принцип суспільного розвитку, і саме таким першим універсальним принципом має бути успішна управлінська діяльність держави щодо забезпечення порядку та щастя своїх підданих». Для того, щоб реалізувати формулу щастя потрібно об’єднати щастя кожного конкретного громадянина з загальною універсальною спрямованістю на спільне благо


3.3 Договірна теорія походження держави

Договірна (природно-нравова) грунтується на ідеї походження держави в результаті угоди (договору) як акта розумної волі людей для збереження людського роду і забезпечення справедливості, свободи і порядку.

Це теорія Т. Гоббса, Дж. Локка, Ж.-Ж. Руссо. На думку цих мислителів, держава виникла в результаті укладання суспільного договору про правила спільного проживання. Вони зазначали, що був час, коли не було ні держави, ні права. У додержавний період в умовах «золотого віку» (Ж.-Ж. Руссо), або «війни всіх проти всіх» (Т. Гоббс), люди жили відповідно до своїх природних прав. Однак не існувало влади, здатної захистити людину, її честь, гідність, гарантувати її права на життя і власність.

Для усунення такої соціальної «вади» люди об’єдналися та уклали між собою договір про те, що частину своїх прав, притаманних їм від народження, вони передають державі як органу, що представляє їхні спільні інтереси, а держава, зі свого боку, зобов’язується забезпечити природні права людини. У разі порушення умов договору народ має право на революцію та зміну правителя. Тобто у пра­вителів і суспільства виникає комплекс взаємних прав і обов'язків, а також відповідальність за невиконання останніх. При цьому суверенітет у державі належить народу в цілому, а правителі — це лише представники народу, які повинні звітува­ти перед ним і змінюватися за їхньою волею.

Таким чином, держава народилася в наслідок розумної волі народу, тобто коли люди свідомо і добровільно об'єдналися в державу шляхом ви­знання єдиного об'єднуючого всіх центру. 

Позитивне значення цієї теорії полягає у тому, що вона поривала з релігійними уявленнями про походження державнос­ті і політичної влади, визнає народний суверенітет, природні права і свободи людини та громадянина. Основні положення до­говірної теорії навіть були закріплені в Конституціях США та де­яких західних країнах. Водночас ця теорія недостатньо враховує роль об'єктивних факторів (соціально — економічних, політич­них та ін.) у виникненні держави.

3.4 Органічна теорія походження держави

Органічна теорія походження держави ґрунтується на уявленні про державу як про живий організм, продукт соціальної еволюції. Так, Г. Спенсер ототожнював процес виникнення та функціонування держави з біологічним організмом. Учений висловив думку про те, що держава – це суспільний організм, який складається з окремих людей, подібно до того, як живий організм складається з клітин. Як і біологічний організм держава має політичне тіло: голову, тулуб, руки, ноги, які виконують відповідні функції.

Згідно з цією теорію держава, як і будь-яке живе тіло, базується на диференціації та спеціалізації.

Диференціація означає, що держава спочатку виникає як найпростіша політична реальність і в процесі свого становлення ускладнюється, розростається. Цей процес завершується загибеллю держави в результаті її старіння.

Спеціалізація передбачає, що формування держави супроводжується об’єднанням індивідів у групи-органи, кожна з яких здійснює визначену, лише їй притаманну функцію. І все це відбувається так, як у живому організмі, окремі частини якого спеціалізуються на певній функції в системі цілого.

О. Конт вважав суспільство і державу органічно цілісною будовою, що спирається на закони біології.

Далі у розвитку органічної концепції пішли А. Шеффлє, Р. Ворс і П. Лілієнфельд, які ототожнювали окремі функції державних органів із функціями органів біологічного організму.

Таке уявлення про державу здається, на перший погляд, наївним і ненауковим, проте й тут є раціональне зерно. Воно виявляється у визнанні зв'язків законів суспільного життя і законів природи, розумінні того, що людина стає істотою суспільною, будучи вже біологічно сформованим індивідом із волею і свідомістю. Іншими словами, людина спочатку є створінням природи, потім -- членом суспільства, а потім -- громадянином держави.

Позитивним можна назвати обґрунтування диференціації (розподіл на класи) та інтеграції суспільного життя (об'єднання людей у державу).

3.5 Насильницька теорія походження держави

Теорія насильства знаходить свою варіативність у теоріях зовнішнього та внутрішнього насильства. Прихильники цієї теорії стверджують, що держава виникла в результаті ведення війн, насильницького підкорення одними людьми інших, одного племені іншим. На їх переконання, держава більше необхідна слабким племенам, аніж сильним. Як інструмент організації та управлінського впливу завойовників, держава стає потужним засобом захисту завойованих від можливих посягань з боку інших сильних племен.

Згідно з теорією внутрішнього насильства власність, класи та держава виникли внаслідок насильства однієї частини суспільства над іншою.

Прихильники теорії зовнішнього насильства серед найважливіших чинників державотворення виокремлювали війни та територіальні завоювання.

К. Каутський намагався довести, що за умови подальшого розвитку суспільства держава трансформується в інструмент загальної гармонії, орган захисту та забезпечення загального блага як сильних, так і слабких. Історичний досвід свідчить, що завоювання одних народів іншими було реальним фактом існування державності протягом тривалого часу (наприклад, Золота Орда). Елементи насильства супроводжують створення будь-якої держави (римської, давньогерманської, Київської Русі). Насильство (боротьба між Північчю і рабовласницьким Півднем) відіграло певну роль у створенні США.

У свою чергу Л. Гумплович вважав, що держава виникає внаслідок прагнення племені до розширення свого впливу та могутності. Це призводить до війн і, як наслідок – виникнення державного устрою та соціального розшарування. Причому держава завжди формувалася завдяки меншості завойовників, які були расою переможців. Водночас Є. Дюрінг був прихильником теорії внутрішнього насильства однієї частини первісної соціальної групи над іншою. Цей первинний чинник зумовлює виникнення політичного ладу (держави), приватної власності та класів.

Ця теорія розкриває зовнішні, військовополітичні факто­ри виникнення держави, але нехтує внутрішніми соціальноекономічними причинами походження держави. Історичний до­свід підтверджує, що елементи насильства супроводжували процес виникнення багатьох держав;

3.6 Психологічна

Психологічна теорія походження держави (Л. Петражицький), сутність якої полягає в тому, що виникнення держави пояснюється властивостями людської психіки, потребою індивіда жити в колективі, його прагненням до пошуку авторитета, вказівками якого можна було б керуватися в повсякденному житті, бажанням підкоряти та підкорятися. Для обґрунтування своєї ідеї прибічники цієї теорії посилаються на історичні приклади залежності людської свідомості від авторитета вождів, релігійних і політичних діячів, царів, королів та інших лідерів.

В цій теорії влада раціоналізується. Суспільне визнання, що є фактичною та юридичною підставою державної влади, має змішаний характер, у ньому переплітаються два психологічні елементи:

стихійне, інстинктивне підкорення, засноване на почуттях і звичках;

свідоме підкорення, що випливає з раціональних мотивів.

Один з чільних представників психологічної школи права Л. Й. Петражицький вважав, що психіка людини, її імпульси та емоції відіграють вирішальну роль не тільки у пристосуванні людини до мінливих умов, а й у виникненні держави і права. На його думку, право є психічним фактором суспільного життя, це «етичні переживання, емоції, які мають атрибутивний характер», тобто пов'язані з можливістю пред'явити претензію. «Наші права, — зазначав він, — по суті, закріплені за нами, такі, що належать нам, як наш актив, обов'язки інших осіб». Щодо права як об'єктив, системи норм, за Л. Й. Петражицьким, це «фантазія» та «емоційна проекція» — «імперативно-атрибутивні норми (проекційне об'єктивне право)».

М. Коркунов вважав, що державна влада зумовлена не волею володаря, а усвідомленням залежності підвладного.

На думку Т. Баштим, уся історія існування людства визначається за допомогою таких первісних факторів, як відкриття, імітація. Держава виникає в результаті процесу гармонізації первісних суспільних відносин.

3.7 Матеріалістична

Матеріалістична (класова) теорія (К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін) грунтується на тезі про економічні причини (наявність приватної власності) виникнення держави, які породили розкол суспільства на класи з протилежними інтересами. Карл Маркс писав, що держава є «орган панування, орган гноблення одного класу іншим». В. Ленін називав державу «машиною для підтримки панування одного класу над іншим». У їх трактуванні держава забезпечує переважні інтереси економічно панівного класу за допомогою спеціальних засобів підкорення і управління.  Тим самим обгрунтовувалася ідея про класову природу держави, про боротьбу класів між собою як основну причину її виникнення. Держава визначається як засіб, що забезпечує панування одного класу над іншим.

Вона викладена в роботі Ф. Енгельса «Походження сім’ї, приватної власності та держави», підготовленій на основі аналізу історичного матеріалу щодо виникнення держав у Греції, стародавньому Римі та давніх германців.

У найбільш загальному вигляді процес виникнення держави можна звести до положення про те, що держава існувала не завжди, а з’явилася на певному історичному етапі розвитку суспільства, коли здійснюється перехід до виробляючої економіки. Передумовою виникнення держави є великий суспільний розподіл праці на види діяльності й виокремлення їх у самостійні напрями: а) землеробство; б) скотарство; в) ремесло; г) професійний обмін товарів (торгівля).

Спеціалізація суспільного виробництва супроводжується вдосконаленням знарядь праці, підвищенням її продуктивності та, як наслідок, – появою надлишкового продукту та приватної власності, значна частка якої накопичувалася в осіб, які здійснювали владні повноваження (вождів, старійшин, військових начальників). Зміни, що відбулися в характері розподілу матеріальних благ, які вироблялися в суспільстві, неминуче позначилися на соціальній структурі суспільства: воно розкололося на антагоністичні класи з непримиримими суперечностями. У зв’язку з цим виникла потреба в такій організації публічної влади, яка змогла б усунути суперечності, що виникли між цими класами. Саме такою організацією і виявилася держава.

Позаяк Є. Дюринг, Л. Гумплович в основу виникнення держави поклали чинники внутрішнього або зовнішнього насильства, К.Маркс, Ф.Енгельс, В. Ленін керувалися положенням про те, що держава — не сила, нав'язана ззовні, а результат внутрішнього поступу суспільства.
Ця теорія має чимало позитивних якостей. Економічний чинник, покладений в основу становлення держави, може краще пояснити суспільні явища, ніж інші чинники — психологічні, біологічні, моральні, етнічні, хоча й вони повинні враховуватися. Класовий підхід дає можливості для аналізу виникнення держави, визначення сутності держави. Проте він не є єдиним і пріоритетним усіх часів і народів. Надмірний акцент на ролі класів і класової боротьби у виникненні держави призвів прихильників цієї теорії до ряду міфологічних висновків. Держава проголошувалася тимчасовим явищем, що виникло разом із виникненням класів. Вважалося, що держава відімре разом із відмиранням класів і встановиться суспільство комуністичного самоврядування.
Недооцінювався ідеологічний чинник (свідомість), який, разом із матеріалістичним (буття) відіграє істотну роль.

3.8 Інші дрібніші теорії. 

Теорія інцесту (К. Леві-Строс, XX ст.) головним чинником виокремлення людини із світу природи називає заборону (табу) на кровозмішення. Збереження людського роду і його подальший розвиток вимагали створення спеціальних органів усередині родової общини, здатних контролювати дотримання заборони інцесту і застосовувати примушування до її порушників. Ці контролюючі органи з часом почали виконувати й інші громадські функції, виступаючи прообразом майбутньої державної організації.

Іригаційна (гідравлічна) теорія (К. Вітфогель, XX ст.) передумовою ранньої державності вважає перехід до іригаційного землеробства. Його впровадження не тільки сприяло зростанню обсягу сільськогосподарської продукції, а ще й створювало необхідні організаційні умови для появи розгалуженого державного апарату. К. Вітфогель пов'язував деспотичні форми азійських держав з необхідністю будівництва іригаційних споруд, що вимагало жорсткого централізованого управління.

Демографічна концепція походження держави (Е. Босеруп). В її основу покладено біологічну теорію Мальтуса. Сутність концепції полягає в тому, що основною причиною виникнення держави стало зростання чисельності населення, котре проживає на певній території, та необхідність управління ним.
Расова теорія походження держави з’явилася в період рабовласництва в Новому Світі та мала на меті реабілітувати його в очах європейського співтовариства. Її основоположник Ж. де Гобіно вважав, що люди поділяються на дві раси: господарів, які створили державу, і рабів, котрі здатні лише підкорятися.
Кризова теорія походження держави (А. Венгеров). Причину виникнення перших державних утворень учений вбачає в наявності екологічного кризового фактора (економічного, соціального, екологічного) в період неолітичної революції, при переході до виробляючої економіки.
Спортивна теорія походження держави (Ортега-І.-Гассет), за якої виникнення держави пов’язано з походженням ігор, фізичних вправ, ініціацій і поступовим оформленням спеціальної авторитетної групи організаторів, які з часом отримують владні повноваження.
Дифузійна теорія походження держави. Її засновник, Ф. Гребнер вважав, що держава виникає в результаті передачі досвіду управління великими соціальними групами від одних народів іншим.
Економічна теорія походження держави (Сен-Сімон), суть якої полягає в тому, що держава виникла внаслідок розподілу праці. Держава є результатом економічного прогресу і розвивається разом із ускладненням економічних відносин.
Лібертарно-юридична теорія походження держави (В. Нерсесянц), згідно з якою держава і право виникають і розвиваються як дві взаємопов’язані складові частини єдиної сутності їх соціального життя.
Синтетична теорія походження держави (К. Ренфрю, К. Фланері, Е. Сервіс), прихильники якої вважають, що держава виникає в результаті багатьох факторів. Центральне місце в цій теорії відводиться двом видам процесів:

- централізація, як ступінь зв’язку між підсистемами, що відповідає за рівень контролю в суспільстві;

- сегрегація, як вираз внутрішнього розмаїття та спеціалізації підсистем.
Теорія спеціалізації (Т. Кашаніна). Вихідною посилкою цієї теорії є теза про те, що закон спеціалізації є загальним законом розвитку навколишнього світу, а держава – це результат виникнення, поряд із спеціалізацією у виробничій сфері (економічною спеціалізацією), спеціалізації у сфері управлінській (політичної спеціалізації).
Теорія зовнішнього конфлікту (Р. Карнейро). Успіх у війні за землю чи інші ресурси залежав від «якості» внутрішньої організації, а конкуренція та відсутність стабільного лідерства у вождів спонукали їх до вдосконалення своєї влади, що й призвело до виникнення держави.
Теорія внутрішнього конфлікту (Л. Крадер). В основі ускладнення суспільства лежить внутрішній конфлікт між стратифікованими групами, для усунення якого створювалися нові органи управління, що й призвело до виникнення держави.
4. Висновок

Всі вищезгадані теорії по-різному пояснюють причини та умови виникнення держави, кожна з них розкриває одну з можливих сторін процесу виникнення держави. Кожна з наведених теорій притаманні як певні недоліки, так і позитивні моменти, але всі вони мають право на існування, є відображенням рівня економічного, соці­ального розвитку суспільства і свідомості людства, сприяють кращому розумінню передумов і причин походження держави. Проте загальну уяву про цю проблему можна отримати лише синтезувавши всі ці теорії (в більшій або меншій мірі довіряючи кожній з них) в загальну універсальну теорію держави, врахувавши при цьому цілий комплекс чинників, що впливають на розвиток і становлення такої інституції в суспільстві.

Тобто якщо об’єднати їх в одну, взявши з кожної частину, то в результаті у нас вийде найбільш наближена до реальності теорія.

  1. Джерела

  • https://pidru4niki.com/16280414/pravo/zmistovniy_modul_teoriya_derzhavi

  • https://arm.naiau.kiev.ua/books/tdp-new/info/lection/lec1/tema1_15.html

  • https://uk.wikipedia.org/wiki

  • https://pidru4niki.com/70620/pravo/teoriyi_pohodzhennya_derzhavi

  • http://er.dduvs.in.ua/bitstream/123456789/665/1

скачати

© Усі права захищені
написати до нас