Комунальний заклад Київської обласної ради
«Білоцерківський гуманітарно – педагогічний фаховий коледж»
Тема
Розвиток творчих здібностей учнів на уроках технології в початковій школі
Курсова робота з технології
методики навчання
студентки 4 курсу 4 ПО(с) групи
Дудки Оксани Сергіївни
Керівник: Власова В.Г.
Біла Церква
2022
Зміст
ВСТУП……………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ I. Розвиток творчих здібностей на уроках технологій………………………………………………………………………..7
1.1 Розвиток творчих здібностей учнів на уроках технологій…………………………………………………………………………7
1.2 Вплив засобів декоративно-прикладного мистецтва на формування творчих здібностей учнів………………………………………………………20
РОЗДІЛ 2. Експериментальне дослідження розвитку творчих здібностей учнів на уроках технології…………………………………………………….30
2.1 Шляхи розвитку творчих здібностей учнів на уроках технологій..………………………………………………………………………30
2.2 Підвищення рівню творчих здібностей школярів з враховуванням їх індивідуальних особливостей з використанням міжпредметних зв’язків різних навчальних дисциплін із технології…………….………………………37
ВИСНОВКИ...……………………………………………………………...41
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ..………………………...44
ВСТУП
Одним із пріоритетних завдань, визначених Національною доктриною розвитку освіти в Україні, є створення передумов для виховання особистості, здатної творчо мислити, самостійно приймати нестандартні рішення, гнучко реагувати на зміни в умовах докорінної перебудови всіх сфер життєдіяльності суспільства. У зв’язку з цим нині відбувається модернізація національної системи освіти та вироблення новітніх концепцій виховання людини.
Формування творчої особистості, реалізація її природних нахилів і здібностей в освітньому процесі є стратегічним завданням, визначеним ІІ Всеукраїнським з’їздом педагогічних працівників. На перехід від директивної до особистісно зорієнтованої моделі навчання і виховання, що націлює на пошук нових шляхів і засобів розкриття неповторного творчого потенціалу особистості, також орієнтують Національна програма «Діти України», Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа), концепція національного виховання та концепція художньо-естетичного виховання учнів.
Актуальність дослідження проблеми творчого розвитку школярів зумовлена такими факторами: по-перше - потреба у зростанні творчих ресурсів дитини в умовах глобалізації суспільства; по друге - необхідність активізації творчої активності у всіх сферах конструктивної діяльності у зв’язку з прискоренням розвитку всіх сфер духовного і матеріального виробництва в суспільстві; по-третє - провідна роль творчості як суб’єктивного й об’єктивного факторів розвитку загальної і, зокрема, художньої культури самої особистості учня.
На уроках технології учитель за допомогою засобів декоративно-прикладного мистецтва повинен створювати такі умови, щоб учні не тільки усвідомили суспільно корисне значення своєї праці, але й змогли б показати свої творчі здібності, реалізувати їх у конкретних трудових справах.
Оскільки, як зазначають провідні вітчизняні вчені (Г. Костюк, О. Леонтьєв, В. Моляко, Я. Пономарьов та ін.), особистість найінтенсивніше формується у період шкільного віку, то саме школа покликана відіграти провідну роль у творчому розвитку школярів. Проте, в сучасній педагогіці загальної освіти існують певні прогалини щодо творчого розвитку учнів. Вони зумовлені репродуктивно-виконавчими видами робіт, практикою залучення до творчої діяльності здебільшого обдарованих дітей. Внаслідок цього переважна більшість школярів перебуває поза цією своєрідною і важливою сферою виховного впливу.
Отже, виникає необхідність у глибшому вивченні сучасної вітчизняної і зарубіжної практики креативної педагогіки, теорії творчого розвитку школярів, педагогічного досвіду навчання, виховання і розвитку особистості школяра засобами декоративно-прикладного мистецтва. Це й зумовило вибір теми: "Розвиток творчих здібностей учнів на уроках технології засобами декоративно-прикладного мистецтва "
Об’єкт дослідження - процес формування творчих здібностей учнів на уроках технології.
Предмет дослідження - шляхи і засоби підвищення ефективності розвитку творчих здібностей учнів на уроках технології засобами декоративно-прикладного мистецтва.
Мета дослідження - теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови розвитку творчих здібностей учнів на уроках технології засобами декоративно-прикладного мистецтва.
Гіпотеза дослідження - рівень творчих здібностей школярів зростатиме, якщо максимально враховувати їхні індивідуальні особливості, стимулювати емоційно – почуттєву сферу, сприяти дієвості уяви і фантазії, урізноманітнювати способи реалізації художнього образу на основі засвоєння засобів декоративно-прикладного мистецтва в конструктивній діяльності учнів, використовувати міжпредметні зв’язки різних навчальних дисциплін із технологією.
Завдання дослідження:
З’ясувати стан проблеми у педагогічній теорії та сучасній освітній практиці, визначити зміст поняття " розвиток творчих здібностей учнів ".
Виявити психологічні механізми, вікові особливості та функціональні компоненти творчої діяльності школярів
Охарактеризувати творчо-розвивальні можливості декоративно-прикладного мистецтва
Визначити критерії та рівні розвитку творчих здібностей учнів засобами декоративно-прикладного мистецтва.
Науково обґрунтувати й експериментально перевірити ефективність виявлених педагогічних умов розвитку творчих здібностей учнів на уроках технології.
Структура і обсяг роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.
У Вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, мету і завдання дослідження, охарактеризовано теоретико-методологічну основу і методи аналізу, практичну цінність роботи.
У першому розділі досліджуються зміст, завдання, специфіка впливу засобів декоративно-прикладного мистецтва на формування творчих здібностей учнів.
У другому розділі досліджуються рівень творчих здібностей школярів з враховуванням їх індивідуальних особливостей з використанням міжпредметних зв’язків різних навчальних дисциплін із трудовим навчанням
У загальних висновках підсумовується результат роботи.
РОЗДІЛ I. Розвиток творчих здібностей на уроках технології
Розвиток творчих здібностей учнів на уроках технології
На початку XXI ст. в теорії та практиці навчання особливо гостро стає питання про розвиток творчих здібностей учнів. Це пов'язано з тим, що орієнтація шкіл на формування в школярів переважно репродуктивного мислення призвела до того, що більшість випускників, які на «відмінно» знали шкільну програму, не вміють використовувати здобуті в школі знання в нестандартній ситуації, під час розв'язання проблемних завдань, які ставить перед ними суспільне життя.
На жаль, у більшості теперішніх випускників загальноосвітніх шкіл недостатньо розвинуте творче мислення, вони слабко підготовлені до узагальнення отриманої інформації, фактично не підготовлені до творчого аналізу ситуації. Як відомо, діти від природи допитливі й горять бажанням навчатися. Але щоб кожна дитина могла розвивати свої творчі здібності, необхідне розумне керівництво з боку батьків, вихователів, учителів.
Про творчість твердять і записують багато. І це для вживати принада першопричини. Розвиток дисципліни та техніки, темпи науково-технічного прогресу такі, що абсолютно потрібно безперервно "постачати" дисципліну і техніку новомодними ідеями, споруджувати новомодні плани. Творчі сечі людини стають завжди більш і більш старанним ключем розвитку промисловості і сільського господарства. Щоб вирішувати завдання загального вдосконалення життя, розвитку спільноти, потрібно максимально адаптуватися до наслідків науково-технічної революції і в той же період передбачити рідкості його майбутнього розвитку [15, c. 23].
Можна без особливого перебільшення говорити, що тепер творчість стає потрібним апаратом професійного і побутового існування. Творчість спішно і заради створення групової техніки, новомодних асортименту, свіжої апаратури, і заради віщування, і заради планування, і заради наукових випробувань, і заради найбільш вдалого вирішення побутових завдань і тому подібне.
І отже, перед школою XXI століття зупиняється проблема - утворення загальної, гармонійної та творчої молоді. І досить значно вірно організувати цю дію.
Сьогоднішня численна навчальний заклад зберігає нетворчий аспект до усвідомлення знань. До цього ж вельми часто розвиток об'єднується до запам'ятовування і відновлення методів виготовлення, стандартних способів постанови проблем. Однакове, просте відображення певних і цих адже виробництв усуває тягу до навчання. Хлопці позбавляються здійснювати винаходи і регулярно мають всі шанси втратити дар до творчості.
Тому мета креативних можливостей - визначена з більш важливих проблем у навчанні. З нею пов'язаний область неочікуваних уроків, у відповідності з яким перед даного періоду ведуться обговорення питання і вердикт яких поєднує особливу значущість для викладацької відвідувачі.
Ось чому завдання формування креативного мислення дитини вважається важливим і в даний час. Безпосередньо формування креативного мислення знаходиться в базі фальшивки з дитиною і сприяє виявити постійно прийняті через натури придатності дитини: спеціалізовані і єдині.
У минулі роки в автокефальної школі безпосередньо представили орієнтованості згідно зіставленню перебування та технологічні процеси навчання, індивідуалізації освітніх поглядів навчаються, творчою і створює орієнтованості, базового і профільного навчання, технологізації, комп'ютеризації навчального побежка. Усвідомлюючи значущість викладання творчої особистості, здійснювати ідеї, здійснювати викликають незвичайні розпорядження, був побудований Державний приклад освітньої галузі «Методика», який передбачає розвиток реальних факторів з мішенню для реалізації індивідуальних можливостей кожного учня: розвиток творчих якостей, прояву творчої ініціативи, здійснення творчого пошук і, як підсумок, формування творчої особистості [32, c. 21].
На жаль, нинішня організація створює у дітей більше у повному тільки 1 сторонку (виконавські здібності), а більш складну і найбільш істотну (творчі здібності) особистості залишаються в незалежність дії і в головній купі умови існують в сумному перебування. У разі у разі якщо суспільство надає перевагу покірним виконавцям, які мають всі шанси тільки фундаментально зробити знову піддана обробці, у цьому випадку суспільство санкціонований мало, її слід змінити.
Реалії сучасного дня викликають з експертів згідно з психології пошуку нових продуктивних конфігурацій і нинішніх способів навчання, які були б відповідні нової парадигми формування. Покращувати творчі здібності слід, розуміючи в індивідуально-психологічні особливості навчаються і психологічну готовність педагога до виконання методів роботи з хлопцями. Вибір методів творчої роботи перебуває у зв'язку з роки учнів та їх розвиток, зацікавленостей, успіху. Але максимального позитивного ефекту викладання допустимо досягти лише в цьому випадку, в разі якщо "вектори" наставляє, вихідного, громадського (всі без винятку у відсутності вилучення види області, множинні засоби комунікації) розвиток схожі відповідно до орієнтованості і є творчими відповідно до суті, конфігураціях і вдачі певних глибше. З мішенню розвитку творчих здібностей слід спрямовувати дітей аж до рішення, а зовсім ніяк не регулювати їх. Творче сприйняття береться функціонувати у кожного і будь-якого звичайного особистості, у разі якщо без допомоги інших життєвий процес, фактична робота прирікають її на які в цьому випадку труднощі, перешкоди, які у вигляді більш або менш серйозних труднощів, які пробуджують їх розуміння, змушують міркувати, виявляти і виявляти відповідні розпорядження. Проблеми сформировывают креативний процедура. Формування, те що є абсолютно не пристосованим до перебуває близько оточення, зовсім ніяк не могло б нічого бажати, альфа до чого прагнути і, безперечно, нічого зовсім ніяк не могло б формувати.
Розвиток творчої особистості потребує відповідних умов, від яких залежить його ефективність, продуктивність виявів особистості як суб'єкта діяльності. Цьому найбільшою мірою сприяє навчально-виховний комплекс з єдиними підходами та вимогами до кожної дитини, наданням їй максимальних можливостей для виявлення і розкриття творчих здібностей.
Навчально-виховний комплекс забезпечує творчий розвиток і особистісно-орієнтовану підготовку, гуманістичну систему взаємовідносин дитини і дорослого, взаємодію у діяльності сім'ї, дошкільного навчального закладу і школи, неперервність дошкільної і початкової освітніх ланок, створює єдиний соціально-педагогічний простір для успішного творчого розвитку дошкільника та школяра і здійснення завдань навчання та виховання [80].
Творчий розвиток дітей в умовах навчально-виховного комплексу на основі взаємодії сім'ї і навчального закладу визначається як особистісно-соціальне явище, зумовлене сукупністю умов, методів, засобів і форм сучасного навчання і виховання, а також адміністративних і загальноосвітніх заходів, які перетворюються в систему, спрямовану на формування творчої особистості.
Дослідження науковців засвідчили, що творчість - це досить складний і своєрідний процес, якому можна навчитися. Для цього необхідно виявити його закономірності, на основі яких можна створити певні методи або прийоми, володіння якими дозволило б більш ефективно займатися винахідництвом чи проектуванням технологічних об'єктів [54].
Творчість - це завжди творення, тобто побудова нового і оригінального, нестандартне бачення у звичайному нових можливостей його функціонування або включення його як частини у нову систему, можливість продукувати значну кількість ідей [24].
Творчість - це така діяльність людини, в результаті якої створюється щось нове, до цього ще неіснуюче. Це - створення нових конструкцій, вдосконалення старого, реконструкція і винахідництво; це процес, у результаті якого виникає оригінальний продукт, об'єктивно цінний і самодостатній [27].
Слід пам'ятати, що продукт творчості - це не тільки матеріальні продукти - будівлі, машини, картини і таке інше, а і нові думки, ідеї, рішення, які можуть і не знаходити одразу матеріального втілення. Іншими словами, творчість - це створення нового в різних планах і масштабах, як закріпленого матеріально, так і не закріпленого матеріально. Відповідно, все це відображається і на суб'єктивному переживанні людини: творчість захоплює, стає життєвим принципом, сенсом буття [24].
Творча діяльність розвиває цілий комплекс якостей творчої особистості - розуму, вміння швидко навчатися, бути кмітливим, винахідливим, прагнути здобувати знання, необхідні для виконання конкретної практичної роботи, самостійності при виборі й розв'язанні задачі тощо.
Результат цього процесу - самостійно створений (творчий) продукт. Творчість, індивідуальність, майстерність проявляється хоча б у мінімальному відступі від зразка. Тільки забезпечивши учнів певним мінімумом загально-професійних знань, можна говорити про самостійне створення ними конкретних і різноманітних, оригінальних, творчих продуктів, можна говорити про навчання учнів творчості.
Таким чином, проблема розвитку творчих здібностей дітей не тільки актуальна, а і дискусійна. Можна зазначити, що всі діти володіють різноманітними здібностями. Якими б феноменальними від природи не були здібності, самі собою, поза навчанням, поза діяльністю вони розвиватися не можуть. Тому завдання школи - виявити і розвинути їх у доступній і цікавій дітям творчій діяльності.
Для повного розуміння поняття «творча особистість» важливо розглядати її не тільки як людину, яка має якісь особливі риси, а й вміло використовує резерви свого мозку в процесі вирішення конкретних проблем. Творчі особистості завжди необхідні еліті. Вони, як правило, завжди орієнтовані на нові шляхи отримання ефективного результату, готові відмовитись від старих схем дій, що і характеризує специфіку їх поведінки.
З точки зору такого підходу сучасному педагогу потрібно сформувати у школярів особисту установку на формування цікавого члена колективу класу, сприяти колективній творчості з перспективою конкретних досягнень і формувати свій авторитет у колективі однокласників, уміти працювати безконфліктно для збереження свого здоров'я та здоров'я інших.
У колективній праці необхідно, щоб діти самі розуміли важливість взаємодії з іншими, яка потребує врахування установок та характеру інших. У ранньому дитинстві не всі уміють оптимально конструювати свої стосунки з іншими, в них не вистачає вмінь спостерігати й аналізувати поведінку інших. Педагог зобов'язаний організовувати роботу з класом і систематично вправляти учнів у пошуку засобів забезпечення їх максимальної самореалізації інтелектуального та творчого потенціалу без збільшення емоційного напруження для інших.
У процесі навчальної діяльності творчі педагоги частіше наголошують на позитивних рисах учнів, які забезпечують виявлення творчого потенціалу через їх стійкість у досягненні результату, їх працелюбність, організованість поведінки та почуття честі [35].
Залучення учнів до творчої діяльності розкриває перед ними горизонт людських можливостей і сприяє правильному визначенню свого місця на широкому полі власних знань, умінь та здібностей. Це відбувається з тієї причини, що в творчості людина реалізує в усій повноті свої знання, уміння та здібності, а отже, отримавши можливість випробувати себе в різних видах діяльності, точно переконується в наявному арсеналі знань, умінь та здібностей і цим самим адекватно оцінює свої можливості, що безумовно, сприяє правильному вибору професії.
Повноцінний розвиток творчих здібностей школярів може забезпечити така організація навчання, яка передбачає залучення учнів до наукового пошуку й використання отриманих знань на практиці.
Творче мислення - це такий різновид мислення, результатом якого є створення суб'єктивно чи об'єктивно нових ідей в галузі науки, техніки, життя, і за своєю природою воно є дивергентним, тобто таким, яке передбачає багатоваріантність та відкритість процесу пізнання. Його можна уявити як сукупність рис, проявів, якостей, інтелектуальних умінь, дій та операцій, серед яких можна назвати:
пошук та формулювання пізнавальної проблеми;
пошук її розв'язання;
операції узагальнення (індукції), порівняння, аналізу;
акт встановлення зв'язку між різнорідними явищами;
вміння змінювати функції предметів та явищ, виявляти семантичну гнучкість мислення;
бісоціювання ідей;
абстрагування тощо [24].
Психолог Б. Кобзар у роботі «Обдаровані діти» стверджує, що в кожній школі треба створювати умови для випробування учнями своїх сил у різних видах самостійної і творчої діяльності [50].
І. Волков у статті «Вчимо творчості» розглядає питання обдарованості дітей, проектує уроки творчості, дає поняття про побудову процесу навчання творчості [24].
Багато інших педагогів пропонують практичні шляхи розвитку творчого мислення дітей і їх досвід може взяти за основу кожен учитель [80].
Зупинимось на проблемі організації творчої діяльності учнів.
Згідно з Б. Тепловим «творчою діяльністю називається діяльність, що дає нові, оригінальні продукти високої суспільної цінності» [74, с. 37] . Але це визначення не для школи.
І. Волков вважає, що творчість школяра – «це створення ним оригінального продукту, виробу (а також розв'язання задачі, написання твору), в процесі роботи над якими самостійно застосовано засвоєні знання, вміння, навики, в тому числі здійснено їх перенесення, комбінування відомих способів діяльності чи створення нового для учня підходу до розв'язання (виконання) завдання» [24, с.52].
Видатний педагог В. Сухомлинський протягом своєї педагогічної діяльності займався проблемами виховання і розвитку здібностей школярів. «Серце віддаю дітям» - одна з небагатьох в сучасній літературі книг, яка знайомить нас з тим, як розвивати здібності розуму, виховувати любов до рідної природи. Особливо в природі В. Сухомлинський вбачає вічне джерело дитячого розуму, фантазії, словесної творчості. Адже словесна творчість - могутній стимул духовного життя дитини, високоефективний засіб її духовного розвитку, надійний засіб самовираження.
В. Сухомлинський вважав, «що без мислення, без почуття немає дитини, як і людини взагалі, а тому завдання школи - прищепити учням власне бачення світу, навчити їх мислити, відчувати. Це є першим кроком до творчості, це народжує потяг до розумової праці, бажання осягнути незрозуміле» [73, с.84].
І. Волков у роботі "Вчимо творчості" пише: "...об'єктивного тлумачення творчої діяльності, прийнятого для всіх випадків, дати взагалі не можна, оскільки прояви творчості настільки різноманітні, і якоїсь чіткої межі між творчою діяльністю і високим рівнем майстерності провести, очевидно, не можна" [24, с.33].
У книзі Джанні Родарі «Граматика фантазії» говориться про деякі шляхи придумування оповідань для дітей і про те, як допомогти дітям творити самим. Ця книга натхненна зворушливою любов'ю до юних громадян планети, турботою про те, щоб дорослі люди, навчились винахідливо і життєрадісно пробуджувати інтерес (цікавість) дітей до творчості [70].
Творчі здібності формуються протягом усього життя людини. Організовуючи розвиток творчих здібностей, треба виходити з відомих психолого-педагогічних положень про те, що здібності особистості виявляються і формуються в діяльності; особистість може набути навичок творчості навіть у дуже ранньому віці; розвиток особистості не відбувається за пасивного споглядання нею навчального процесу; основним стимулом розвитку здібностей особистості, в тому числі й творчих, є інтерес [66].
До числа причин, які сприяють творчості, відноситься система, яка починається зі створення особливостей ситуації, що сприяє інтуїтивному схопленню ідеї вирішення творчої проблеми, й закінчується розвитком необхідних здібностей, утворенням творчого клімату, якостей особистості творця, адже створення нового творчого продукту багато в чому залежить від особистості творця та сили його внутрішньої мотивації.
Загалом, виділяють такі методи і прийоми розвитку творчих здібностей:
Стимулювання творчого інтересу. Передбачає введення цікавих прикладів. дослідів, парадоксальних факторів, розповідей про казкові чи фантастичні передбачення.
Цікаві аналогії - наприклад, між фізичними явищами, які вивчаються, і природними об'єктами (біоніка).
Емоційне переживання - це створення ефекту здивування, (захоплення, недовіри, незвичайності наведеного факту, парадоксальність досліду, грандіозність і несподіваність цифрових даних).
Розвивальні ігри, що моделюють сам творчий процес, сприяють розвитку різних інтелектуальних рис, а саме: уваги, пам'яті, особливо зорової, вміння знаходити закономірності, класифікувати й систематизувати матеріал, здібності до комбінування, вміння знаходити помилки й недоліки; просторове уявлення; здатність передбачати наслідки власних дій.
Метод відкриття. Цей метод передбачає створення в процесі навчання ситуації проведення наукового експерименту науково-дослідної роботи. Він стимулює активну дослідницьку діяльність учнів, підвищує їх зацікавленість у навчальному процесі, сприяє активності учнів у засвоєнні навчального матеріалу, стимулює їх інтелектуальну діяльність, закріплює впевненість у своїх можливостях, виховує незалежність поглядів.
Ситуації з можливістю вибору - вони можуть бути трьох рівнів. Найнижчий - це вибір з двох, далі - створення вчителем різних ситуацій з можливістю вибору, третій рівень - це створення таких умов, коли самі учні перевіряють свій вибір, а вчитель виконує роль помічника.
Підвищення стимулюючого впливу змісту навчального матеріалу. Зміст повинен відповідати вимогам, сформульованим у принципах навчання. Існують і деякі спеціальні методи, спрямовані на підвищення стимулюючого впливу змісту; створення ситуації новизни, актуальності, наближення до найважливіших відкриттів у науці і техніці, до досягнень сучасної культури, мистецтва, літератури тощо, особливе значення в стимулюючому впливі змісту відіграють навчальні і навчально-творчі завдання, за допомогою яких педагог створює учням творчу ситуацію, прямо чи опосередковано задає мету, умови та вимоги до навчальної творчої діяльності, в процесі якої учні оволодівають знаннями та навичками, розвивають творчі здібності [47].
Дослідження навику діяльність вчителів дає можливість виокремити кілька проблем, які забороняють формування креативних можливостей персони. Важливими з числа їх вважаються психолого-гносеологічні, які базуються в «розумному значенні», інерції ідеї, стереотипності мислення. Академічний процедура поєднує репродуктивну і реформаторську робота учнів. Присутність даному креативний вигляд має така реформаторська робота, якщо з'являється необхідність використовувати пізнання в новітній умови або використовувати популярними методами постанови завдання.
Стосовно генезису творчого процесу, у зв'язку з інтуїтивним компонентом, то багато років тому Уоллес описав чотири послідовних етапи творчого процесу:
Підготовка: формулювання задачі та початкові спроби її розв'язати.
Інкубація: відволікання від задачі та перемикання на інший предмет.
Осяяння (інсайт): інтуїтивне заглиблення в сутність задачі.
Перевірка: випробування, тобто реалізація рішення [47].
Підтверджено, що взаємозв'язок серед творчими здібностями і розумом дитини нелінійний, в такому випадку є високий інтелект далеко ніяк не постійно об'єднаний із значним ступенем формування креативних можливостей, і, навпаки, креативні можливості мають всі шанси бути притаманні люду з невисоким інтелектом.
Дитина, який має досить великий розумові здібності, здатен бути творчою, а здатний і ніяк не виявити наочно цивілізованих можливостей. У такого роду адже грані по-новому талановитий дошкільник здатний володіти і ніяк не досить великий єдиний ступінь розуму.
Розуміння групи «творчий розвиток» початок базою з метою генерування думки про надзвичайною значимістю робочого викладання в креативному формуванні персони меншого учня. З-за цього грамотій запропонована структурно-функціональна форма креативного формування підлітків. Стрижень її позначають ресурси робочого викладання, які мають по-новому-формує роль. В даній базі в учнів створюється чутливість: почуття фігури, чудового, згоди, естетичні емоції блаженства, насолоди, радості і страждання творчості; вивчення: уявлення і розуміння явищ і дій природи, реальності і роботи, стимуляція логічного, теоретичного і образного мислення, збагачення уяви, уяви, збільшення проникливості і цьому таке; мотивування: спонукання зацікавленості до знань і отримання здібностей творчої роботи, стимуляція кожного типу корисної роботи, підсумки якою неодмінно зобов'язані властивості свіжості і унікальності.
Аналіз вітчизняних (В. Алексєєва, Л. Виготський, Е. Ігнатьєв, В. Мухіна, Б. Нєменський, М. Ростовцев, П. Сакуліна, Н. Сокольникова та ін.) і зарубіжних (Р. Арнхейм, Е. Геккель, Г. Гроддек, В. Келлер, Г. Рід, З. Фрейд та ін.) підходів щодо природи трудового навчання дітей дав змогу зробити принципово важливий педагогічний висновок про те, що творчість школярів потрібно розвивати на основі репродуктивної і продуктивної трудової діяльності як найдоступнішого прояву дитячої активності, індивідуальності з метою самовираження [50, с. 45].
1 2 3