Заняття 1.
Тема. Предмет, мета, завдання курсу. Взаємозв'язок корекційної педагогіки з іншими галузями знань.
Мета. Розкрити зміст, мету та завдання курсу, обгрунтувати взаємозв'язок корекційної педагогіки з іншими галузями знань;
сприяти розвитку пам’яті, логічного мислення;
прищеплювати інтерес до предмета.
План
1. Об'єкт, предмет і завдання корекційної педагогіки.
2.Взаємозв'язок корекційної педагогіки з іншими галузями знань.
3.Основні положення корекційної діяльності.
4.Принципи корекційно-педагогічної діяльності.
1. Об'єкт, предмет і завдання корекційної педагогіки
Корекційна педагогіка лише потягом останнього часу утвердилася в системі педагогічних наук як окрема галузь знань. її становлення відбувалося у рамках дефектології (лат. деfесtиs- недолік і грець, jоgо - учення) - науки, що досліджує психофізіологічні особливості розвитку аномальних дітей (давньогр. апотаlos- неправильний), а також визначає шляхи їх навчання і виховання, подолання дефектів у розумовому і фізичному розвитку. Історично першими виникли такі галузі дефектології (спеціальної педагогіки), як сурдопедагогіка,тифлопедагогіка і олігофренопедагогіка. За сторіччя існування спеціальна педагогіка суттєво розширила сферу свого застосування. На сучасному етапі вона досліджує особливості розвитку і виховання не тільки дітей з порушеним слухом, зором, інтелектом, але й дітей з порушеннями мови, затримкою психічного розвитку, руховими розладами, раннім дитячим аутизмом тощо.
Виділення корекційної педагогіки з проблемного поля дефектології у самостійну галузь педагогічного знання зумовлене низкою причин.
По-перше, дефектологія традиційно займалася дітьми, які мають виражені фізичні і психічні порушення. Разом з тим, у педагогічній практиці часто трапляються випадки, коли важко однозначно встановити діагноз відхилень у розвитку та поведінці дитини. Це спостерігається тоді, коли дефект яскраво не виражений, а аномалії в розвитку мають незначні форми, коли відхилення перебуває на межі між нормою і патологією. Наприклад, дитина відчуває труднощі у засвоєнні навчальної програми в загальноосвітній школі, але суттєво випереджає в розвитку дітей з допоміжної школи. У цьому випадку для подолання її проблем потрібне не спеціальне медичне лікування, втручання дефектологів, а звичайна корекція пізнавальних можливостей, зміна умов виховання, попередження відхилень і часткове виправлення поведінки, допомога в оволодінні соціальними нормами.
По-друге, дефектологія розглядає особливості навчання і виховання дітей з відхиленнями у розвитку в умовах спеціальних корекційних закладів (навчально-реабілітаційних центрів, спеціальних шкіл, спеціалізованих інтернатів тощо). Проте психолого-педагогічні дослідження свідчать про негативні наслідки такої спеціалізації: стигматизація дітей, формування негативної самооцінки, зниження шансів на успішну соціалізацію на наступних етапах життя. Внаслідок цього останнім часом всебільша кількість фахівців схиляється до думки про необхідність «по можливості нормального» навчання дітей з відхиленнями у розвитку, тобто разом із звичайними учнями (інтеграція). Інтегроване навчання передбачає застосування знань і методів спеціальної педагогіки в масових освітніх установах, що вимагає від учителів відповідної компетентності. Оскільки проблеми, якими традиційно займалася дефектологія, все більше стають проблемами масової школи, то виникає необхідність в розробці корекційної педагогіки як системи спеціальних знань про ефективні шляхи, способи і засоби своєчасного виявлення, попередження і подолання відхилень у розвитку та поведінці дітей, які вивчаються в загальноосвітніх навчальних закладах.
Слід зазначити, що останнім часом явною стала суперечність між етимолоією терміну «дефектологія» і гуманістичним змістом цієї сфери наукового знання. Після ратифікації Україною Конвенцій ООН «Про права інвалідів» і «Про права розумово відсталих» була усвідомлена необхідність відмовитися від використання всіх термінів, що вказують на дефект, як від слів принизливого характеру. У зв'язку з цим такі терміни, як «дефектологія», «аномальні діти», «аномальний розвиток», поступово виходять з ужитку. Натомість поряд з поняттями «спеціальнії педагогіка», «лікувальна і реабілітаційна педагогіка» все частіше вживається поняття «корекційна педагогіка», яким позначається сфера соціальних психолого-педагогічних знань про особливості навчання і виховання дітей з відхиленнями психічного розвитку і поведінки. Основною метою корекційної педагогіки є визначення педагогічних умов, необхідних для досягнення дитиною з порушеннями в розвитку і максимально можливого рівня психічного розвитку й інтеграції в соціум. Корекційна педагогіка розглядає особливості навчання і виховання. Дітей, які мають відхилення в психофізіологічному розвитку (сенсорно-руховій, соматичній, інтелектуально-мовленнєвій сферах) та в поведінці, що утруднює їх соціалізацію і шкільну адаптацію. Можна сказати, що об'єктом корекційної педагогіки є діти, які характеризуються чотирма «Д-критеріями», тобто діти, що мають помірно виражений дефект, пізнали в ранньому віці депривації (лат. dерprivatio - позбавлення), яка спричинила шкільну дезадаптацію (фр. des. - від..., порушення, лат. adapto пристосування) та девіації (лат. deviatio- відхилення) в поведінці.
Предметом корекційної педагогіки є визначення найбільш ефективних шляхів, способів і засобів своєчасного виявлення, попередження і подолання відхилень у розвитку і поведінцідітей.
Основні завдання корекційної педагогіки як науки полягають у:
визначенні сутності відхилень у розвитку та поведінці дітей, виявленні причин та умов їх виникнення;
вивченні історії становлення і розвитку корекційно-педагогічної ііяльності з дітьми, що мають відхилення в психофізіологічному розвитку і поведінці;
вивченні закономірностей розвитку особистості в умовах обме-кених можливостей життєдіяльності;
класифікації осіб з недоліками в розвитку і відхиленнями в поведінці;
виявленні шляхів попередження й подолання відхилень у розвитку та поведінці дітей;
розробці технологій (методів, прийомів і засобів) корекційно-іедагогічного впливу на дитину з відхиленнями в розвитку і поведінці;
визначенні завдань і напрямів діяльності спеціальних корекційно-розвивальних установ і центрів соціального захисту та реабілітації дітей;
дослідженні особливостей спеціальної освіти дітей з відхиленими в розвитку і поведінці в умовах масової школи;
створенні необхідної навчально-методичної бази для підготовки вчителя до корекційно-педагогічної роботи з дітьми і підлітками з відхиленнями в психофізіологічному розвитку і поведінці.
Неодмінною умовою функціонування будь-якої науки є створення в ній власного понятійного апарату. Оскільки корекційна педагогіка є однією з галузей педагогічних знань, то в ній поряд зі спеціальною технологією вживаються і загальнопедагогічні поняття та категорії.
У корекційній педагогіці, як і в загальній, основними категоріями є навчання, виховання і розвиток.
Виховання - спеціально організована діяльність педагогів і виховаанців, що передбачає цілеспрямоване управління процесом формування особистості або окремих її якостей. Виховання дітей з відхиленнями в розвитку і поведінці здійснюється в межах єдиного педагогічного процесу і спрямоване на формування у них гуманістичних, загально людських цінностей, моральних якостей і переконань, активної громадянської позиції. У вихованні таких дітей використовуються як загальнопедагогічні методи та прийоми, так і спеціальні способи впливу, до враховують характер відхилення у розвитку та поведінці особисто-ті.
Важливими умовами виховання дитини з відхиленнями в розвитку оптимізм, упевненість у подоланні труднощів, надія на досягнення позитивного результату, недопустимість фіксації уваги на дефекті, опора на позитивне в особистості дитини, стимулювання її компенсаторних можливостей.
Навчання є процесом цілеспрямованої взаємодії вчителя і учнів, внаслідок якої в останніх формуються певні знання, уміння і навички, розвиваються пізнавальні здібності. Навчання в корекційній педагогіці має специфічний характер, який визначається глибиною і характером відхилення у розвитку дитини.
Виховання, навчання і розвиток - тісно взаємопов'язані процеси. Розвивальний характер навчання дітей з відхиленнями в розвитку і понодінці передбачає врахування зони їх найближчого розвитку (за Л.С. Ниготським), того запасу потенційних можливостей, які дитина не в змозі проявити самостійно, але успішно реалізує за умов безпосередньої допомоги вихователя. Навчання активізує перехід дитини від рівня актуального до рівня потенційного розвитку, коли підтримка вчителя запускає механізми внутрішньої активності особистості, підвищує рівень її самостійності. Таким чином навчання «веде» за собою розвиток.
До спеціальних понять корекційної педагогіки належать «корекція», «компенсація», «реабілітація», «адаптація».
Корекція (лат.соггесііо - виправлення) визначається як система спеціальних і загальнопедагогічних заходів, спрямованих на послаблення або подолання недоліків психофізичного розвитку і відхилень у поведінці дітей. Корекція може виступати як самостійне педагогічне явище, якк специфічні дії, спрямовані на часткове виправлення недоліку або подолання дефекту (корекція мовлення, вимови окремих звуків, виправ-поння недоліків зору). Водночас корекція може бути складовою навчально-виховного процесу і спрямовуватись на зміну особистості дитини.
У межах цілісного педагогічного процесу корекція виступає як сукупність заходів корекційно-виховної і корекційно-навчальної діяльності. Корекційно-виховна діяльність охоплює сукупність заходів педагогічно-ю впливу на особистість дитини з відхиленнями в розвитку і поведінці. Вона спрямована на зміну емоційно-вольової сфери дитини, її переконань, ціннісних орієнтацій, особистісних якостей (чуйності, відповідальності, дисциплінованості, організованості тощо), інтересів і нахилів.
Корекційно-навчальна діяльність - це система заходів, спрямованих на надання своєчасної допомоги дітям, що відчувають труднощі у навчанні та шкільній адаптації. Основні завдання такої роботи полягають у підвищенні загального рівня розвитку дитини, ліквідації прогалин у її знаннях, формуванні необхідних умінь і навичок, корекції відхилень у пізнавальній сфері.
Компенсація (лат. сотреnsatio- відшкодування, урівноваження) -це складний, багатоаспектний процес перебудови або заміщення порушених або недорозвинених психофізіологічних функцій організму.Компенсаторний процес спирається на резервні або недостатньо задіяні можливості організму людини. У процесі компенсації в організмі дитини формуються нові динамічні системи і умовні зв'язки, перебудовується порушені або ослаблені функції (придефекті зорового аналітора посилюються можливості слуху і дотику; при недостатньому розвитку мовленнєвих можливостей посилюється роль кінестетичних аналізаторів тощо).
Компенсаторні можливості організму дитини виявляються на тлі мобілізації резервних ресурсів, активізації захисних засобів, опору патологічним процесам. Водночас компенсаційні процеси посилюються заумови активізації соціальних чинників, надання дієвої допомоги дитині з боку педагогів, батьків.
Адаптація шкільна (лат. adaptio - пристосовувати) - це процес пристосування дитини до умов шкільного життя, його норм і вимог, до активної пізнавальної діяльності, засвоєння необхідних знань і умінь.
Діти з відхиленнями у психофізичному розвитку і поведінці часто виявляються не готовими до школи, до змін своєї життєдіяльності, до вимог педагогів. Така неготовність може спричинюватись не тільки особливостями їх розвитку, але й помилками і недоліками сімейного виховання. В результаті виникає проблема шкільної дезадаптації, наслідком якої є хронічна неуспішність, відставання дітей з багатьох предметів шкільної програми, опір педагогічним впливам, негативне ставлення до навчання, пропуски занять, втечі зі школи, педагогічна занедбаність, асоціальна поведінка.
Реабілітація соціальна (лат. - відновлення) - це процес включення дитини з відхиленнями в розвитку і поведінці в нормальне соціальне середовище, в суспільно корисну діяльність і адекватні взаємини з однолітками. Процес реабілітації - складне і багатогранне явище, оскільки повноцінне повернення в соціум відбувається через медичну реабілітацію (лікування, ліквідацію наслідків дефекту), психологічну реабілітацію (зняття психологічних комплексів, відновлення психічних процесів), педагогічну реабілітацію (відновлення втрачених пізнавальних умінь і навичок, формування позитивних особистісних якостей. Реабілітація - це свого роду підсумок всієї корекційно-педагогічної роботи.
2. Зв'язок корекційної педагогіки з іншими науками
Корекційна педагогіка тісно пов'язана з іншими антропологічними науками: загальною педагогікою, соціальною педагогікою, психологією, медициною.
Насамперед корекційна педагогіка використовує науковий арсенал загальної педагогіки, що визначає мету, завдання, зміст, форми і методи навчання і виховання особистості. Використовуючи науковий арсеналзагальної педагогіки, її категоріальну систему, принципи, методи і форми організації навчально-виховного процесу, передовий педагогічний досвід, корекційна педагогіка вносить істотні поправки у методику навчання і виховання дітей відповідно до природи і характеру відхилень у їх розвитку, розробляє власні методи і прийоми корекційного впливу.
Тісний взаємозв'язок корекційної педагогіки з соціальною педагогікою зумовлений необхідністю активізації різних факторів соціалізації з метою адаптації дитини з обмеженими можливостями у суспільстві. Соціальна психологія дає можливість використати у корекційній педагогіці відомості про закономірності поведінки і діяльності людей, що обумовлені фактом їх включення в соціальні групи.
Реалізувати завдання корекційно-педагогічної діяльності, диференційованого навчання та виховання неможливо без знань про природу дефекту у дитини, без діагностики причин відхилень у її поведінці та розвитку. У зв'язку з цим винятково важливе значення для корекційної педагогіки має зв'язок з психологією та фізіологією людини. Без знання основ загальної та педагогічної психології важко організувати ефективну корекційну роботу, тим більше, що результати досліджень свідчать про універсальний характер закономірностей психічного розвитку дитини. Разом з тим для дітей з відхиленнями в розвитку властиві такі особливості психіки, які не завжди можна зустріти у нормальних дітей: затримка загального фізичного розвитку, сповільненість, слабкість і інертність нервових процесів, нерозвиненість сенсорних аналізаторів, інловне (фрагментарне) сприйняття навколишнього світу і ін.
Крім згаданих наук, корекційна педагогіка спирається на теоретичні відомості з медичних дисциплін, що забезпечує розуміння фізичних і психічних детермінант відхилень, дефектів розвитку особистості. Серед медичних дисциплін слід виділити психіатрію, невропатологію, патофізіологію, імунологію, офтальмологію, отоларингологію й ін. Ватною серед медичних дисциплін є педіатрія, що вивчає здоров'я ди-гини в цілому, її фізіологію, методи профілактичного лікування.
Важлива для корекційної педагогіки неврологія - наука про структуру і функції нервової системи людини. Це пояснюється тим, що багато відхилень у розвитку дитини пов'язані з порушеннями її нервової системи. Щоб співвіднести норму і патологію нервової системи, корекційна педагогіка взаємодіє з невропатологією - галуззю медицини, яка иивчає захворювання нервової системи, її роль у патології інших органів і систем.
Психіатрія допомагає корекційній педагогіці вроботі з дітьми з відхиленнями в розвитку і поведінці, у пошуках оптимальних шляхів подолання цих відхилень.
Тифлопедагогіка використовує знання з офтальмології, які дозволяють розробляти спеціальні заняття відповідно до стану зорових функцій дитини.
Сурдопедагогіка пов'язана з отоларингологією, яка допомагає скласти педагогічний прогноз розвитку дитини і створити індивідуальну програму при захворюваннях органів слуху.
3. Сутність корекційно-педагогічної діяльності
З'ясування сутності корекційно-педагогічної діяльності з дітьми, що мають відхилення в розвитку і поведінці, вимагає звернення до педагогічної практики спеціальних освітніх установ, наукових досліджень у галузі дефектології, спеціальної психології і педагогіки.
У Педагогічній енциклопедії поняття корекція визначається як виправлення (часткове або повне) недоліків психічного і фізичного розвитку аномальних дітей за допомогою спеціальної системи педагогічних прийомів і заходів. Причому корекція розглядається як педагогічна дія, що не зводиться до тренувальних вправ, спрямованих на виправлення (ліквідацію) окремо взятого дефекту, а передбачає вплив на особистість дитини в цілому.
У літературі зі спеціальної педагогіки поняття «корекція» також трактується як система спеціальних педагогічних заходів, спрямованих на подолання або послаблення не тільки окремих недоліків розвитку аномальних дітей, але й на формування їх особистості.
Психологи і психотерапевти (С.А. Бадмаєв, Г.В. Бурменська, О.А. Карабанова, А.Г. Лідере, А.С. Співаковська і ін.) вважають, що корекція - це особливим чином організований психологічний вплив на групи підвищеного ризику, який спрямовується на перебудову несприятливих психічних новоутворень, що визначаються як психологічні чинники ризику, на відтворення гармонійних відносин дитини з середовищем.
З педагогічного погляду корекційно-педагогічна діяльність трактується як планована, особливим чином організована педагогічна взаємодія з групами дітей, які мають відхилення в розвитку і поведінці, спрямована на виправлення недоліків їх поведінки і реконструкцію індивідуальних якостей, а також створення необхідних умов для розвитку і повноцінної інтеграції в соціум.
Корекційно-педагогічна діяльність може бути представлена як взаємопов'язана послідовність дій, спрямованих на вирішення численних завдань різного рівня складності. З цього погляду одиницею корекційно-педагогічної діяльності можна вважати педагогічне завдання як виховну ситуацію, що характеризується взаємодією педагогів і вихованців, спрямованою на корекцію відхилень у розвитку останніх.
Комплекс педагогічних завдань, маючи чітку структуру, дає змогу розглядати корекційну діяльність як певну технологію:
аналіз ситуації і постановка педагогічного завдання;
проектування варіантів вирішення і вибір оптимального за даних умов;
практична реалізація обраного плану дій, що включає організацію взаємодії, регулювання і коригування педагогічного процесу;
аналіз результатів вирішення проблеми.
Корекційно-педагогічна діяльність повинна будуватися не як сукупність окремих вправ, не як формування необхідних умінь і навичок, а як організація цілісної діяльності дитини, що органічно вписується в систему її повсякденного життя і доціальних відносин. Під час визначення корекційно-педагогічних завдань необхідно враховувати, що:
цілі корекції мають формулюватися в позитивній, а не в негативній формі;
завдання повинні бути реалістичними і співвідноситися з тривалістю корекційної роботи;
цілі корекції повинні бути привабливими і оптимістичними, викликати у дитини прагнення їх досягти;
завдання мають враховувати індивідуальні особливості та психологічні можливості дитини.
Основними напрямами корекційно-педагогічної діяльності є:
вплив на дитину чинниками середовища (природними, соціальними), тобто «терапія середовищем»;
забезпечення корекційної спрямованості навчально-виховного процесу;
спеціальний підбір культурно-масових і оздоровчих заходів;
корекція умов сімейного виховання.
Вказані напрями можуть бути конкретизовані у низці тактичних кроків:
корекція сенсомоторного розвитку;
розвиток пізнавальних процесів;
корекція порушень у розвитку емоційно-вольової сфери;
розвиток мовлення, оволодіння технікою мовлення;
розширення уявлень про навколишній світ, збагачення словника;
корекція прогалин у знаннях і уміннях.
У роботі з дітьми із девіантною поведінкою основними напрямами корекційної діяльності є:
нормалізація і розширення відносин з соціальним середовищем, перш за все з педагогами і дитячим колективом;
компенсація прогалин і недоліків у моральному розвитку;
залучення дитини до діяльності, в якій вона може досягти успіху (компенсація у цікавих справах, захоплення спортом, технікою, музикою тощо);
відновлення позитивних якостей, які зазнали незначної деформації (девіації);
стимуляція позитивного розвитку особистості, формування позитивних якостей;
збагачення соціально цінного життєвого досвіду шляхом практичної участі в різних сферах життя;
формування навичок моральної поведінки, здорових звичок і потреб.
У корекційно-педагогічній діяльності застосовуються як загально-педагогічні, так і спеціальні методи та прийоми. Так, у процесі корек-ційної роботи з аномальними дітьми з метою розвитку порушених функцій організму і ліквідації прогалин у знаннях і уміннях використовуються такі методи, як вправи, переконування, приклад, стимулювання поведінки і діяльності дітей тощо.
У корекційно-педагогічній діяльності, що має профілактично-виховну спрямованість, яка полягає в руйнуванні негативних установок і поведінкових стереотипів особистості та формуванні соціально значущих рис, виділяється група методів переконування, примусу, привчання, заохочення і покарання, «реконструкції» характеру, прийоми «вибуху», переключення.
Поряд із загальнопедагогічними у корекційній діяльності застосовуються специфічні методи психокорекції відхилень у поведінці та розвитку дітей: сугестивні і гетеросугестивні методики, побудовані на самонавіюванні і педагогічному навіюванні; дидактичні методики, що включають роз'яснення, переконування та інші прийоми раціонального впливу, метод «сократівського діалогу», методики навчання саногенного мислення, спрямовані на управління собою, на зміцнення психічного здоров'я; методики групової психокорекції, розігрування рольових ситуацій; методи конгруентної комунікації, метод руйнування конфліктів; методи арттерапії; методи соціальної терапії; метод поведінкового тренінгу тощо.
Необхідність проведення корекційно-педагогічної роботи в сучасних загальноосвітніх закладах зумовлюється як зовнішніми соціально-педагогічними обставинами (зміною соціальних умов, моральних орієнтацій суспільства), так і внутрішніми трансформаціями, що відбуваються в духовному світі дітей, їх свідомості, світосприйнятті, ставленні до соціуму. Дослідники вказують на низку індикаторів, які свідчать про деструктивні тенденції у розвитку підростаючого покоління:
порушення комунікації всистемі «дитина - дорослий» і «дитина - одноліток», втрата взаєморозуміння, дезінтеграція форм навчання, що склалися раніше;
низький рівень досягнень, що значно розходиться з потенційними можливостями дитини;
поведінка, що відхиляється від соціальних норм і вимог;
переживання дітьми емоційного неблагополуччя, стресу і депресії;
наявність екстремальних кризових життєвих ситуацій;
аномальні кризи розвитку, які, на відміну від нормативних вікових криз, не пов'язані із завершенням циклу розвитку, не обмежені в часі, мають деструктивний характер, не сприяють формуванню психічних новоутворень, що знаменують перехід до нового вікового циклу.
4. Принципи корекційно-педагогічної діяльності
Корекційно-педагогічна діяльність повинна спиратися на основоположні вимоги, що випливають із закономірностей педагогічного процесу, тобто на педагогічні принципи. Принципи визначають мету і стратегію корекційно-педагогічної діяльності, її зміст і методи, загальний напрям здійснення.
У психолого-педагогічній і спеціальній літературі існують різні підходи до визначення принципів корекційної діяльності. Підставами для них деякі дослідники вважають діагностичну або профілактичну спрямованість корекційного процесу, інші - особливості психічного розвитку дітей з відхиленнями в розвитку.
Корекційно-педагогічна діяльність, насамперед, повинна ґрунтува-іися на загальнопедагогічних принципах, серед яких особливе значення мають такі:
Цілеспрямованість педагогічного процесу.Виходячи із загальних цілей виховання дитини, педагог у процесі корекційно-педагогічної діяльності має співвідносити актуальний рівень її розвитку з передбачуваним, проектованим еталоном, що створює основу для створення програми корекційних дій, визначення етапів її реалізації, шляхів, способів і засобів досягнення передбачуваного результату.
Цілісність і системність педагогічного процесу. Якщо педагогічний процес розглядати як систему, цілісну сукупність певним чином взаємопов'язаних елементів, то корекційно-педагогічна діяльність виступатиме її складовою, підсистемою. Водночас корекційна діяльність має свою структуру, що складається з взаємопов'язаних елементів, об'єднаних загальною метою і єдністю управління.
Гуманістична спрямованість педагогічного процесу потребує гармонійного поєднання цілей суспільства і окремої особистості, врахування можливостей дитини, її інтересів і потреб. У корекційно-педагогічній діяльності важливо пам'ятати, що будь-яка нормальна дитина, як свого часу зазначав А.С. Макаренко, що опинилася «на вулиці» без допомоги, без колективу, без друзів, без досвіду, знервована, без перспективи, почала б поводитися так, як діти і підлітки з девіантної поведінкою.
Повага до особистості дитини у поєднанні з розумною вимогливістю до неї.Розумна вимогливість передбачає об'єктивну доцільність, зумовлену потребами педагогічного процесу, спрямованого на розвиток позитивних особистісних якостей дитини. Педагогічні вимогине самоціль, вони повинні ставитися вихователем з надією на успіх, з щирою зацікавленістю в долі підлітка, з глибокою вірою у можливість скоригувати поведінку вихованця, не принижуючи його гідності.
Опора на позитивне в людині, на сильні сторони її особистості.Тільки педагогічний оптимізм, гуманне ставлення до дитини, уміння побачити за негативними рисами її незахищеність і прагнення до самоствердження дозволяють ефективно здійснювати корекційно-педагогічний процес. Спираючись на позитивні якості, підсилюючи і розвиваючи їх, нейтралізуючи з їх допомогою негативні риси, вихователь проектує позитивний розвиток особистості підлітка.
Свідомість і активність особистості в цілісному педагогічному процесі. Тільки за умови усвідомлення вихованцем необхідності змін у поведінці, активних дій щодо їх здійснення, можна сподіватися на успішність корекційно-педагогічної діяльності. Перетворення вихованця з об'єкта у суб'єкт виховання - тривалий і складний процес, але без нього неможливо розраховувати на позитивний результат.
Поєднання прямої і паралельної педагогічної дії. Цей принцип оптимізує педагогічний процес, мобілізує соціально значущі фактори, створює поле додаткового виховного впливу, підключаючи сили учнівського колективу, громадської думки. Для підлітка думка однолітків -важливий чинник поведінки і розвитку особистості.
Усвідомлюючи важливе значення загальнопедагогічних принципів, необхідно також враховувати специфічні принципи корекційно-педагогічної діяльності,які становлять основу педагогічної корекції поведінки дітей і підлітків.
1. Провідним у системі корекційно-педагогічної діяльності є принцип системності корекційних, профілактичних і розвивальних завдань.Системність і взаємозумовленість завдань відображають взає-мопов'язаність розвитку різних сторін особистості дитини, його гетеро-хронність, тобто нерівномірність. Згідно із законом нерівномірності розвитку особистості, кожна людина перебуває мов би на різних рівнях розвитку в одному і тому ж віковому періоді: на рівні благополуччя, що відповідає нормі розвитку, на рівні ризику, тобто загрози виникнення потенційних труднощів розвитку, і на рівні актуальних проблем, що виражаються в різного роду відхиленнях від нормативного ходу розвитку. Слід не забувати при цьому, що різні аспекти розвитку особистості, її свідомості і діяльності також взаємопов'язані і взаємозумовлені. Тому під час визначення завдань корекційно-педагогічної діяльності необхідно виходити з найближчого прогнозу розвитку дитини, а не з актуальної ситуації її девіантної поведінки. Своєчасно вжиті превентивні (профілактичні) заходи дозволять уникнути непотрібних ускладнень в розвитку дитини, а отже, необхідності вживання надалі повномасштаб-них спеціальних корекційних заходів. Разом з тим будь-яка програма корекції розвитку вихованця повинна спрямовуватися не стільки на попередження і корекцію відхилень у розвитку та поведінці, скільки на створення сприятливих умов для якнайповнішої реалізації потенційних можливостей гармонійного розвитку особистості дитини.
Реалізація принципу єдності діагностики і корекції забезпечує цілісність корекційно-педагогічного процесу. Неможливо вести ефективну і повномасштабну корекційну роботу, не володіючи інформацією про вихідний рівень розвитку дитини. Важко підібрати необхідні методи і прийоми корекції відхилень у поведінці і розвитку, якщо відсутні об'єктивні дані про дитину, причини і характер девіації, особливості її взаємин з однолітками і дорослими. Корекційно-педагогічний процес вимагає систематичного контролю, фіксації змін, що відбуваються, тобто моніторингу динаміки і ефективності корекції, проведення діагностичних процедур, що охоплюють всі етапи корекції, - від постановки завдань до їх реалізації.
Принцип врахування індивідуальних і вікових особливостей дитинив корекційно-педагогічному процесі доцільно розглядати в площині нормативності розвитку особистості як послідовності вікових періодів, що змінюють один одного. Поняття психологічного віку ввів Л.С. Виготський, який вбачав у ньому «новий тип будови особистості і її діяльності, ті психічні і соціальні зміни, які в найголовнішому і основному визначають свідомість дитини, її ставлення до середовища, її внутрішнє і зовнішнє життя, весь хід її розвитку в даний період».Д.Б. Ельконін, характеризуючи психологічний вік, виділяє три його параметри, які необхідно враховувати під час визначення корекційних завдань і організації корекційно-педагогічної діяльності.
Перший параметр - це «соціальна ситуація розвитку» (за Л.С. Ви-готським) - одиниця аналізу динаміки розвитку дитини, тобто сукупність обставин, якими визначаються зміни у структурі особистості дитини на кожному віковому етапі.
Другий параметр - рівень сформованості психічних новоутворень (у сфері свідомості, діяльності, соціальних взаємин) і їх значення на даному етапі вікового розвитку.
Третій параметр - рівень розвитку провідної діяльності, що відіграє вирішальну роль у розвитку дитини. Провідна діяльність визначає ставлення дитини до світу, позицію і взаємодію з тими елементами соціального середовища, які у відповідний момент є джерелами розвитку, задає типові для даної вікової стадії форми спілкування в системах відносин «дитина - одноліток», «дитина -дорослий».
4. Діяльнісний принцип корекції визначає тактику проведення корекційної роботи і способи реалізації поставлених цілей, підкреслюючи, що початковим моментом в їх досягненні має бути організація активної діяльності вихованця, створення необхідних умов для його орієнтування в складних ситуаціях, вироблення алгоритму соціально прийнятної поведінки. Під час планування й організації корекційно-педагогічної роботи слід вибрати найбільш адекватну завданням корекції модель діяльності, щоб її зміст, форми і методи виконання передбачали створення посильних ситуацій, розв'язання яких спрямовувало б розвиток вихованця у позитивне русло.
Принцип комплексного використання методів і прийомів корекційно-педагогічної діяльності. У корекційній діяльності слід застосовувати сукупність способів і засобів, методів і прийомів, що враховують і індивідуально-психологічні особливості особистості, і соціальні умови, і рівень матеріально-технічного та навчально-методичного забезпечення педагогічного процесу, і підготовленість педагогів до його здійснення. Ефективність методик залежить від логіки їх використання, послідовності застосування педагогічних методів і корекційних прийомів, поетапності впливу на свідомість підлітка, його емоційно-вольову сферу, залучення його до активної індивідуальної або групової діяльності з однолітками або дорослими.
Принцип інтеграції зусиль найближчого соціального оточення.Дитина не може розвиватися поза соціальним оточенням. Відхилення в її розвитку і поведінці зумовлюються не тільки особливостями психофізіологічного стану, але й впливами батьків, друзів і однолітків, педагогічного й учнівського колективів. Відхилення в поведінці дитини значною мірою є наслідком її відносин з найближчим оточенням, спільної діяльності і спілкування, міжособистісних контактів з соціумом. У зв'язку з цим корекційна робота з вихованцем без співпраці з батьками або іншими дорослими, без опори на взаємини з однолітками виявляється безрезультатною або недостатньо ефективною.
Отже, принципи як основні положення корекційно-педагогічної діяльності визначають її методологічну базу, загальну стратегію і тактику дій на різних етапах.
II Практикум
Завдання 1 Підготувати за допомогою додаткової літератури повідомлення про становлення та розвиток корекційної педагогіки як науки:
Історія розвитку корекційної педагогіки в Західній Європі.
Державна політика в галузі соціального захисту дітей з відхиленнями в розвитку.
Сучасний етап розвитку корекційної педагогіки в Україні. Регіональні особливості вирішення проблем соціального захисту дітей з відхиленнями в розвитку.
Індивідуальні завдання
і основі аналізу законодавчих документів визначте основні на-
1 державної політики в галузі захисту прав дитини.
НІ іигуція України: Прийнята на п'ятій сес. Верхов. Ради України 28 черв. 1996 р.
іми, внесеними Законом України від 8 груд. 2004 р., № 2222-ІУ. Станом на 1 січ. І )фщ. вид.- К., 2006.- 124 А
"і ииховання дітей та молоді: Проект Закону України //Освіта України.- 2004.-
Е С. 4-6.
їй внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування реабілітаційних
і дня інвалідів та дітей-інвалідів: Закон України, 7 лип. 2005 р., № 2772-ІХ/ // Голос
і 2005,-10 серп.-С.З.
><> внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення тимча-
іііржавної допомоги дітям: Закон України, 6 верес. 2005 р., № 2853-ІУ // Голос
і 2005.-4жовт.-С. 13.
Ю ннесення змін до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам піші іва та дітям-інвалідам»: Закон України, 4 листоп. 2004 р., № 2154 //Уряд.
|)04- 24 листоп- С. 2-3- Вкл. Про ннесення змін до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам ІМИСТМ та дітям-інвалідам»: Закон України, 3 берез. 2005 р., № 2457-ІУ //Уряд. .'005- 5 квіт- С. 12; Голос України.- 2005 р,- 20 трав.- С. 8.
Про внесення змін до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»: Закон України, 4 берез. 2004 р., № 1579-І\/ //Уряд кур'єр- 2004.- 24 берез.- С. 15
Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: Закон України, 13 січ. 2005 р., № 2342-І\/ // Уряд, кур'єр- 2005- 2 лют- С. 1-7,- Вкл.; Голос України,- 2005- 8 лют- С. 6-8.
Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей: Закон України, 2 черв. 2005 р., № 2623-М // Уряд, кур'єр.- 2005.- 1 лип.- С. 10.
Про проведення парламентських слухань «Забезпечення прав дітей в Україні. Охо рона материнства та дитинства»: Постанова Верхов. Ради України, 3 лют. 2005 р.. № 2405-ІУ // Голос України.- 2005.- 15 лют.- С. 10.
Про Рекомендації парламентських слухань «Забезпечення прав дітей в Україні Охорона материнства та дитинства»: Постанова Верхов. Ради України, 22 верес
2005 р., № 2894-ІУ // Голос України.- 2005.- 5 жовт,- С. 8.
Про проведення парламентських слухань «Про проблему бездомних громадян та безпритульних дітей і шляхи її подолання»: Постанова Верхов. Ради України, 19 верес
2003 р., № 1151-IV // Голос України.- 2003.- 7 жовт- С. 7.
Про рекомендації парламентських слухань «Про проблему бездомних громадян та безпритульних дітей і шляхи її подолання»: Постанова Верхов. Ради України, 3 лют
2004 р., № 1428-ІУ //Голос України,- 2004,- 17 лют.- С. 7; Безпека життєдіяльності.-
2004.- № 3.- С. 44-46; Держ. вісн. України.- 2004.- № 4,- С. 15-16.
Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітій, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователйг. і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного уипу та прийомних сім'ях за принципом «гроші ходять за дитиною» у
2006 році: Постанова Каб. Міністрів України, 6 лют. 2006 р. , № 106 // Уряд, кур'єр.-
2006.-23 лют.-С. 22.
Про затвердження Типового положення про соціально-реабілітаційний центр - дитяче містечко: Постанова Каб. Міністрів України, 27 груд. 2005 р., №1291 //Уряд, кур'єр.- 2006 - 15 лют.- С. 13-14.- Вкл.
Про підвищення рівня пенсійного забезпечення осіб із числа дітей-сиріт: Постанова Каб. Міністрів України, 22 лют. 2006 р., № 186 //Уряд, кур'єр.- 2006-2 берез.-С. 22.
Про утворення Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини: Постанова Каб. Міністрів України, 25 берез. 2006 р., № 367 //Уряд, кур'єр.- 2006.- 1 квіт.-С. 12.
Про схвалення Концепції Загальнодержавної програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2006-2016 роки»: Розпорядження Каб. Міністрів України, 22 квіт. 2006 р., № 229-р.
Типове положення про соціально-реабілітаційний центр - дитяче містечко: Затв. постановою Каб. Міністрів України від 27 груд. 2005 р., № 1291 // Уряд, кур'єр.- 2006.- 15 лют.-С. 14.-15.
Положення про Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту: Затв. Указом Президента України, 18 серп. 2005 р., № 1176/2005 //Уряд, кур'єр-2005-7 верес-С. 5-9.
Про Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту: Указ Президента України, 18 серп. 2005 р., № 1176/2005//Уряд, кур'єр.- 2005- 7 верес-С. 5.
Про Міністерство України у справах сім'ї, дітей та молоді: Указ Президента України, 6 лют. 2004 р., № 166 //Уряд, кур'єр,-2004,- 12 лют- С. 21.
Про новий склад Міжвідомчої комісії з питань усиновлення іноземцями дітей, які є громадянами України: Указ Президента України, 11 лют. 2004 р., № 182 //Офіц. вісн. України.- 2004.- № 6- С. 45-46.
Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей: Указ Президента України, 11 лип. 2005 р., № 1086//Уряд кур'єр.- 2005.- 20 лип,- С. 8-9.- Вкл.
Про Положення про Міністерство України у справах сім'ї, дітей та молоді: Указ Президента України, 30 лип. 2004 р., №852//Уряд, кур'єр.-2004.-11 серп.-С. 10.-Вкл.пожоння про Міністерство України у справах сім'ї, дітей та молоді: Затв. Указом лисі України від ЗО лип. 2004 р., № 852 // Уряд, кур'єр- 2004- 11 серп- С. 10-13. і. 11 про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жор-иіиііідження з дітьми або реальної загрози його вчинення: Затв. наказом Держ. И "їй у справах сім'ї та молоді, М-ва внутр. справ України, М-ва освіти і науки ,М ва охорони здоров'я України, 16 січ. 2004 р., № 5/34/24/11 //Психолог.-I І9 ірав.- С. 4.
розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з ді-и> роипьної загрози його вчинення: Затв. наказом Держ. Ком. України у справах " М-ва внутр. справ України, М-ва освіти і науки України, М-ва охорони І України, 16 січ. 2004 р., №5/34/24/11 //Психолог.-2004.-№ 19, трав.-С. 4-8. цінова Н Законодавче забезпечення соціально-педагогічної роботи з дітьми у за-н іншій школі // Рід. шк- 2003.- № 1- С. 28-30.- Бібліогр.: С. ЗО. ідиці.кий О. Захист прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклу-МОИ прокуратури.-2006-№ 1.-С. 12-17. ідпцький О. І знову діти-сироти... // Вісн. прокуратури.- 2006.- № 4.- С. 46-51.
Ці чи А. Потерпілий від втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність // Вісн.
ітури 2006.-№1.-С. 90-101.-Бібліогр.: С. 102.
ицвпція Державної програми подолання дитячої безпритульності та бездоглядно-
ІІїт 2010 роки//Директор шк-2006.-№ 7.-С. 4-5.
рмякова Т. Захист прав дітей - пріоритетний напрям наглядової діяльності
і..пуі>.ч. Людина. Держава,-2005,-№ 11.- С. 20-28.
юманко В. Захист інтересів дітей уразі розірвання батьками шлюбу
. мс і во, госп-во і право- 2005- № 2- С. 99-102.
іікист прав дітей // Уряд, кур'єр.- 2006.- 8 лип.- С. 4.
ти правового захисту дітей-інвалідів.- Рівне; Луцьк: Вісник, 2003,- 169 с
якова О. Л. С ньінешного года дети-инвалидьі и инвалидьі с детства смогут по-
цмонременно и государственную социальную помощь и пенсию по потере кор-
В связи с увеличением прожиточного минимума вьіросли и размерьі вьіплат
і пола Л. Поволоцька // Фактьі и комментарии.- 2006.- 28 февр.- С. 5.
і и.і Л. Способи оплати аліментів на дітей //Вісн. прокуратури.- 2006.- № 3,-
I!)
■н дітей з особпивими потребами: Посіб.-довід, нормат.-правових док.- К.:
ІНІТ», 2002-249с
•л дітей та молоді: Посіб.-довід. нормат.-правових док.- К.: РННЦ «ДІНІТ»,
II! і
ч Н. Деякі аспекти усиновлення українських дітей громадянами США //Право 2004,- № 5.- С. 40-43.
; Література
•нбранд К. Корреіщионная педагогика: обучение трудньїх школьни-М «Академия», 2005. - 240 с. і и|ід(!ева А.В., Морозов В.В. Прикладная реабилитационная педагогика. -
176 с. Кпщонко В.П. Педагогическая коррекция - М., 2006.
'■кционная и специальная педагогика / Автор-сост. Л.И.Давьідова, -ржинск, 2006.-218 с.
Кп|ірекционная педагогика / Под ред. В.С.Кукушина. Изд. 2-е. - М.: |іі», 2004.-352 с.
Никуленко Т.Г. Коррекционная педагогика: Учебное пособие. - Ростов-на-у Феникс, 2006. - 381 с.
овьі коррекционной педагогики. Учебно-методическое пособие / Авто-
Зайцев Д.В., Зайцева Н.В. - Саратов, 1999.- 110 с.
Найбільш всеосяжним й загальноприйнятим у всьому світі є формулювання, розроблене й ратифіковане в статуті ВООЗ 7-го квітня 1948 року: «Здоров'я — це стан повного фізичного, психічного, соціального благополуччя». Випадіння хоча б однієї із цих структурних складових призводить до втрати цілого, де повноцінний фізичний розвиток дитини взаємопов'язаний з його загальним психічним розвитком [1]. На сьогодні проблема дітей-інвалідів в Україні набуває особливого значення у зв’язку з постійним зростанням їхньої частки в структурі дитячого населення. За даними офіційної статистики, загальна чисельність дітей-інвалідів щорічно збільшується на 0,5 %, де однією з найбільш частих причин є дитячий церебральний параліч (ДЦП). Поширеність ДЦП становить від 1,5 до 3-5% (в Україні – 2,5%). Частіше такий діагноз реєструється у дітей, які народились недоношеними. Станом на 01.01.2016 показник захворюваності на дитячий церебральний параліч на 1000 дітей становить 0,11‰ (на рівні 2014 року). У 2015 році вперше встановлений діагноз ДЦП 846 дітям, проти 804 дітей у 2014 році. Найбільш частими є спастичні варіанти захворювання, які спостерігаються у 70– 85 % дітей: спастична диплегія (36,6 %), спастичний геміпарез (29,6 %), подвійна геміплегія (18,3 %) [2-5]. Дитячий церебральний параліч – це гр